07 жовтня 2025 рокусправа № 380/18083/25
Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Морської Галина Михайлівна, розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Львівській області до Шевченківського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції про скасування постанови, -
Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Львівській області (далі - позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Шевченківського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції (далі - відповідач), в якому просить:
визнати протиправним та скасувати повідомлення від 27.08.2025 про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання, винесене головним державним виконавцем Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Рибчак А. М.
Ухвалою від 08.09.2025 відкрите спрощене провадження у справі без виклику сторін.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 15.04.2025 Львівський окружний адміністративний суд ухвалив судове рішення у справі № 380/2004/25, в якому вирішив: “Зупинити експлуатацію нежитлових приміщень будівлі літ. «А»-2»: 1-6, 20, 43, загальною площею 518,2 кв.м. Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод гумових виробів» за адресою: Україна, Львівська область, місто Львів, вулиця Жовківська, 22, до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері пожежної та техногенної безпеки, окрім виконання робіт, пов'язаних із усуненням порушень вимог законодавства у сфері пожежної та техногенної безпеки.». 19.08.2025 Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Львівській області отримало від Львівського окружного адміністративного суду виконавчий лист № 380/2004/25. 21.08.2025 ГУ ДСНС України у Львівській області надало виконавчий лист № 380/2004/25 до Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції для належного виконання рішення суду. Проте 28.08.2025 до ГУ ДСНС України у Львівській області через підсистему “Електронний суд» надійшло повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання від 27.08.2025. Отже, замість належного виконання рішення суду за виконавчим листом № 380/2004/25, головний державний виконавець Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Рибчак А. М. видав повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання. В даному повідомленні головний державний виконавець Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Рибчак А. М. вказав, що: “виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень керуючись п.7 частини четвертої статті 4 Закону України «Про виконавче провадження», повертається виконавчий документ без прийняття до виконання.»
Стверджує, що резолютивна частина виконавчого листа передбачає застосування заходів примусового виконання рішень.
Просить суд задовольнити позов.
Відповідач надіслав суду відзив, у якому заперечив проти задоволення позову, мотивуючи тим, що існують два види примусового виконання рішень немайнового характеру, а саме 1) заборона вчиняти певні дії 2) зобов'язання боржника вчинити певні дії або утриматись від їх виконання не вчиняти певних дій , які відрізняються між собою способом виконання. Тобто, у резолютивній частині виконавчого документа повинно бути вказано «Зобов'язати» або «Заборонити» для подальшого визначення конкретного способу виконання. Проте, у пред'явленому до виконання виконавчому документі відсутні заходи примусового виконання, а вказано лише «зупинити експлуатацію нежитлових приміщень за адресою м. Львів, вул.Жовківська,22». Для подальшого прийняття до виконання заяви про відкриття виконавчого провадження та винесення постанови про відкриття виконавчого провадження слід привести виконавчий документ у відповідність вимогам Закону України «Про виконавче провадження», а саме вказати конкретний спосіб виконання з двох можливих : 1) заборонити боржнику експлуатацію нежитлових приміщень за адресою м. Львів, вул.Жовківська,22 або 2) зобов'язати боржника зупинити експлуатацію нежитлових приміщень за адресою м. Львів, вул.Жовківська,22 та повторно звернутись у відділ із заявою про відкриття виконавчого провадження.
Із вказаних підстав просить суд відмовити у задоволенні позову.
Розглянувши надані сторонами документи, з'ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, проаналізувавши норми законодавства які регулюють спірні відносини та їх застосування сторонами, суд зазначає наступне.
15.04.2025 Львівський окружний адміністративний суд ухвалив судове рішення у справі № 380/2004/25, в якому вирішив:
«Зупинити експлуатацію нежитлових приміщень будівлі літ. «А»-2»: 1-6, 20, 43, загальною площею 518,2 кв.м. Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод гумових виробів» за адресою: Україна, Львівська область, місто Львів, вулиця Жовківська, 22, до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері пожежної та техногенної безпеки, окрім виконання робіт, пов'язаних із усуненням порушень вимог законодавства у сфері пожежної та техногенної безпеки…».
Судове рішення набрало законної сили 16.05.2025.
19.08.2025 Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Львівській області отримало від Львівського окружного адміністративного суду виконавчий лист № 380/2004/25.
21.08.2025 ГУ ДСНС України у Львівській області надало виконавчий лист № 380/2004/25 до Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції для належного виконання рішення суду.
28.08.2025 до ГУ ДСНС України у Львівській області через підсистему “Електронний суд» надійшло повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання від 27.08.2025, із зазначенням підстави повернення: «…виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень керуючись п.7 частини четвертої статті 4 Закону України «Про виконавче провадження», повертається виконавчий документ без прийняття до виконання…».
Відповідно до положень частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 1 Закону України Про виконавче провадження №1404-VIII від 02.06.2016 (далі - Закон №1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Виконавче провадження є процесуальною формою, що гарантує примусову реалізацію рішення суду, яким підтверджені права та обов'язки суб'єктів матеріальних правовідносин цивільної справи.
Відповідно до вимог частини першої статті 4 Закону України "Про виконавче провадження" у виконавчому документі зазначаються: назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім'я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала; дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім'я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків); резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень; дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню); строк пред'явлення рішення до виконання.
У виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, номери їх засобів зв'язку та адреси електронної пошти.
У пункті 9 частини четвертої статті 4 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, зокрема, якщо виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем.
Частиною першою статті 5 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців).
Згідно з частиною першою статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом (п. 1 ч. 2 ст. 18 Закону №1404-VIIІ).
Відповідно до статті 10 Закону України "Про виконавче провадження" заходами примусового виконання рішень є:
1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами;
2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника;
3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні;
4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем;
5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.
Відповідно до частини першої, четвертої статті 63 Закону України "Про виконавче провадження" за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
Виконавець під час виконання рішення про заборону вчиняти певні дії або про утримання від вчинення певних дій доводить до відома боржника резолютивну частину такого рішення, про що складає відповідний акт. Після складення акта виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
Із аналізу наведених правових норм слідує, що в залежності від змісту зобов'язання до боржника можуть застосовуватися й інші заходи примусового виконання рішення, що забезпечують досягнення мети виконавчого провадження.
Суд зазначає, що часткове або повне зупинення виконання робіт, надання послуг, експлуатація нежитлових приміщень суб'єктами господарювання є превентивним заходом, який спрямований на запобігання виникнення надзвичайних ситуацій та пов'язаних з ними ризиків завдання шкоди життю і здоров'ю населення.
Отже, за рішенням суду, яким повністю або частково зупинено реалізацію продукції, виконання робіт, надання послуг, експлуатація нежитлових приміщень суб'єкт господарювання, відносно якого вжито таких заходів контролю, зобов'язаний припинити використання приміщень, об'єктів, устаткування, ідентифікуючі ознаки яких визначено в рішенні суду.
Таким чином, рішення суду про вжиття заходів реагування у вигляді зупинення експлуатація нежитлових приміщень установлює заборону боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, що в розумінні статті 10 Закону України "Про виконавче провадження" є одним із заходів примусового виконання рішення.
Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 31.07.2019 у справі №806/2453/17.
Приписами частини другої статті 68 Кодексу цивільного захисту України встановлено, що у разі встановлення порушення вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, що створює загрозу життю та здоров'ю людей, посадові особи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, звертаються до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, агрегатів, експлуатації будівель, споруд, окремих приміщень, випуску та реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту у порядку, встановленому законом.
Аналіз наведених норм законодавства дає підстави для висновку, що встановлення факту порушення вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, що створює загрозу життю та здоров'ю людей, та у подальшому може призвести до тяжких наслідків у цій сфері, є підставою для звернення до адміністративного суду щодо ним застосування заходів реагування.
Однак, ні Кодексом цивільного захисту України, ні іншими нормативно-правовими актами не передбачено повноважень центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки (ДСНС), здійснювати виконання відповідного рішення адміністративного суду про застосування заходів реагування.
Суд зазначає, що рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 15.04.2025 у справі №380/2004/25, яке набрало законної сили 16.05.2025, застосовано заходи реагування у вигляді зупинення експлуатації нежитлових приміщень будівлі літ. «А»-2»: 1-6, 20, 43, загальною площею 518,2 кв.м. Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод гумових виробів» за адресою: Україна, Львівська область, місто Львів, вулиця Жовківська, 22, до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері пожежної та техногенної безпеки, окрім виконання робіт, пов'язаних із усуненням порушень вимог законодавства у сфері пожежної та техногенної безпеки.
Зупинення експлуатації приміщень, надання послуг суб'єктами господарювання є превентивним заходом, який спрямований на запобігання виникнення надзвичайних ситуацій та пов'язаних з ними ризиків завдання шкоди життю і здоров'ю населення. Рішення суду про вжиття заходів реагування у вигляді повного зупинення експлуатації приміщень, що в розумінні статті 10 Закону України "Про виконавче провадження" є одним із заходів примусового виконання рішення.
Виходячи із зазначеного, висновок державного виконавця стосовно того, що рішення суду в справі №380/2004/25 не передбачає заходів примусового виконання рішень і щодо неможливості його примусового виконання є помилковим, а тому суд зазначає про відсутність у відповідача правових підстав для повернення позивачу виконавчого листа без виконання.
Викладене у своїй сукупності вказує на наявність підстав для скасування повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання від 27.08.2025.
За таких обставин суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.
Частиною 1 ст.9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За наслідками судового розгляду, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності оскаржуваного рішення.
Отже, враховуючи неведене, суд приходить до висновку про задоволення позову.
Відповідно до ч. 2 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Оскільки під час розгляду справи не було залучено свідків та не призначено експертиз, судові витрати з відповідача не стягуються.
Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 241-246, 250, підп.15.5 п.15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати повідомлення Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 27.08.2025 про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
СуддяМорська Галина Михайлівна