08 жовтня 2025 року м. Кропивницький Справа № 640/8729/19
провадження № 2-іс/340/121/25
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Казанчук Г.П., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Національного банку України до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення, -
Національний банк України звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою, в якій просить визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у м. Києві від 22.02.2019 №0150941207.
В обґрунтування позовних вимог представник Нацбанку України зазначає про протиправність ППР від 22.02.2019 року, з огляду на те, що податковий орган не наділений повноваженнями щодо проведення камеральної перевірки, а відтак, у разі незаконної перевірки підлягає скасуванню і прийняте в результаті такої перевірки. Крім того, зазначає про те, що при реєстрації розрахунку коригування №130//40 від 31.12.2017 та податкової накладної №1642 від 31.05.2017 Національним банком України не було допущено несвоєчасної реєстрації, з огляду на те, що вказані документи неодноразово надсилались для реєстрації податковим органом, але через помилки автоматизованої перевірки (недоліки функціоналу) не були своєчасно зареєстровані.
Головним управлінням ДПС у місті Києві (надалі відповідач) поданий відзив на позов на позов, яким заперечуються позовні вимоги, з підстав порушення Національним банком України строків реєстрації податкових накладних, визначений у статті 120-1 ПК України.
Рух справи:
Ухвалою від 05.06.2019 суддя Окружного адміністративного суду міста Києва прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі.
Ухвалою судді Кіровоградського окружного адміністративного суду від 20.03.2025 року адміністративну справу №640/8729/19 прийнято до провадження суддею Казанчук Г.П.
Ухвалою від 20.03.2025 суддя залишила без руху позовну заяву та встановила десятиденний строк для усунення її недоліків. Недоліки позовної заяви усунуто.
Ухвалою від 07.04.2025 суддя розпочала розгляд справи спочатку та ухвалила, що така розглядатиметься суддею одноособово за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, також сторонам встановленні строки для виконання процесуальних дій.
Ухвалою суду від 24.04.2025 здійснено процесуальну заміну відповідача.
Ухвалою суду від 25.09.2025 року витребувані додаткові докази.
обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -
Національний банк України є установою, що діє в рамках спеціального правового режиму
ГУ ДФС у м. Києві проведено камеральну перевірку за період лютий 2017 - жовтень 2018 року про що складено акт «Про результати камеральної перевірки своєчасності реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних Національний банк за лютий 2017 - жовтень 2018'' (надалі - акт перевірки, а.с.34).
У вказаному акті перевірки зазначено, що дані камеральної перевірки свідчать про порушення позивачем граничних строків реєстрації податкових накладних та розрахунків коригування до податкових накладних за лютий 2017 - жовтень 2018 року в Єдиному реєстрі податкових накладних. Відповідальність платника податків передбачена п.120-1.' Ст.120-1 ПК України.
Не погоджуючись із висновками перевірки, 13.02.2019 позивач на адресу відповідача направив заперечення щодо камеральної перевірки своєчасності реєстрації податкових накладних (а.с.35).
За результатами розгляду заперечень позивача висновки акту залишено без змін (лист від 20.02.2019 № 30837/10/26-15-12-07-18).
ГУ ДФС у м. Києві прийнято податкове повідомлення - рішення №015094207 від 22.02.2019 про застосування штрафних санкцій в розмірі 130542,43 грн (надалі - спірне рішення, а.с.32-33).
09.04.2019 позивач подав скаргу на ППР до Державної фіскальної служби України (вих. № 60-0006/19223), за результатом розгляду якої Рішенням про результати розгляду скарги ДФС України від 24.04.2019 року №8768/5/99-99-11-06-01-25 скаргу позивача залишено без задоволення, а ППР - без змін.
Отже, правомірність та законність спірного рішення є предметом спору, переданого на вирішення адміністративного суду.
Правовідносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України (надалі - ПК України).
Згідно з п. 75.1 ст. 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
Відповідно до підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 ПК України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового.
Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов'язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.
Отже, камеральна перевірка є одним з видів податкових перевірок, встановлених пунктом 75.1 статті 75 ПК України, та за своєю правовою сутністю є формою поточного документального контролю за дотриманням платником вимог податкового законодавства на підставі декларацій та інших документів податкової звітності, одержаних від платника. Перевірка будь-яких інших відомостей, витребування у платника додаткової інформації та документів, подання яких разом з податковою декларацією чинним законодавством не передбачено, камеральною перевіркою не охоплюється.
Предмет камеральної перевірки передбачає встановлення повноти, своєчасності подання платником податкової звітності, візуальну перевірку правильності оформлення документів податкової звітності (повноти заповнення усіх необхідних реквізитів, чіткості їх заповнення тощо), перевірку правильності складення розрахунків за податковими платежами (арифметичний підрахунок остаточних сум податків, правильність відображення показників, необхідних для обчислення бази оподаткування).
Пунктом 81.3 статті 81 ПК України встановлено, що під час проведення перевірок посадові (службові) особи органів державної служби повинні діяти у межах повноважень, визначених цим Кодексом.
Позивач зазначає, що відповідно до п.п. 20.1.4. п. 20.1. ст. 20 ПК України контролюючий орган має право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
З наведеної норми Закону позивач робить висновок про те, що відповідач не вправі був проводити камеральну перевірку позивача, у зв'язку із чим вважає дії відповідача протиправними. Відтак позивач вважає, що зафіксована у Акті інформація про порушення не могла бути використана ним при прийнятті ППР.
Отже, на думку позивача, відповідач вийшов за межі визначених Законом повноважень в частині проведення ним камеральної перевірки позивача, у зв'язку із чим Акт такої перевірки є доказом, здобутим з порушенням Закону, що призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої, відповідно, прийняте на його підставі ППР є неправомірним.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент проведення перевірки та прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень) встановлено право контролюючих органів проводити перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Правова основа діяльності Національного банку України визначається Законом України «Про Національний банк України», відповідно до статей 2, 4 якого Національний банк України (далі - Національний банк) є центральним банком України, особливим центральним органом державного управління, юридичний статус, завдання, функції, повноваження і принципи організації якого визначаються Конституцією України, цим Законом та іншими законами України.
Національний банк є економічно самостійним органом, який здійснює видатки за рахунок власних доходів у межах затвердженого кошторису адміністративних витрат, а у визначених цим Законом випадках - також за рахунок Державного бюджету України.
Відповідно до вимог статті 5-1 Закону України «Про Національний банк України» одержання прибутку не є метою діяльності Національного банку.
Відповідно до вимог статті 42 Закону України «Про Національний банк України» Національний банк для забезпечення виконання покладених на нього функцій здійснює поміж іншого такі операції:
- здійснює дисконтні операції з векселями і чеками в порядку, визначеному Національним банком;
- купує (крім купівлі в емітента) та продає цінні папери в установленому законодавством порядку. Обмеження, встановлене цим пунктом, не поширюється на придбання цінних паперів у емітента у випадках, передбачених пунктом 3 частини другої статті 71 цього Закону;
- купує та продає валютні цінності з метою монетарного регулювання;
- зберігає банківські метали, а також купує та продає банківські метали, дорогоцінні метали та камені та інші коштовності, пам'ятні та інвестиційні монети з дорогоцінних металів на внутрішньому і зовнішньому ринках без квотування і ліцензування;
- виконує операції по обслуговуванню державного боргу, пов'язані із розміщенням державних цінних паперів, їх погашенням і виплатою доходу за ними;
- здійснює безспірне стягнення коштів з рахунків своїх клієнтів відповідно до законодавства України, в тому числі за рішенням суду;
Національний банк має право здійснювати й інші операції, необхідні для забезпечення виконання своїх функцій.
Національний банк має право встановлювати плату за надані ним відповідно до закону послуги (здійснені операції).
Відповідно до вимог статті 53 Закону України «Про Національний банк України» не допускається втручання органів державної влади та інших державних органів чи їх посадових та службових осіб, будь-яких юридичних чи фізичних осіб у виконання функцій і повноважень Національного банку, Ради Національного банку, Правління Національного банку чи службовців Національного банку інакше, як в межах, визначених Конституцією України та цим Законом.
Національний банк подає звітність та надає інформацію органам державної влади та іншим державним органам у випадках, передбачених Конституцією України та цим Законом.
Відповідно до статті 72 Закону України «Про Національний банк України» Національний банк сплачує податки відповідно до законів України з питань оподаткування.
Разом з тим, відповідно до вимог статей 69, 70 Закону України «Про Національний банк України» Національний банк утворює підрозділ внутрішнього аудиту, який здійснює оцінювання ефективності процесів управління ризиками, внутрішнього контролю та виконання управлінських функцій, що забезпечуються структурними підрозділами Національного банку, у відповідності з міжнародними стандартами професійної практики внутрішнього аудиту.
Аудит річної фінансової звітності Національного банку, складеної за міжнародними стандартами фінансової звітності, проводиться не рідше одного разу на рік аудиторською фірмою, яка має досвід проведення аудиту центральних банків. Аудит річної фінансової звітності Національного банку проводиться за міжнародними стандартами аудиту.
Рада Національного банку затверджує аудиторську фірму для перевірки річної фінансової звітності Національного банку за результатами проведення процедури закупівлі згідно із Законом України «Про публічні закупівлі».
Рахункова палата в порядку здійснення контролю за надходженням коштів до Державного бюджету України та використанням коштів Державного бюджету України здійснює перевірку виконання кошторису адміністративних витрат Національного банку.
З системного аналізу наведених правових норм, вбачається, що Національний банк України є платником податків, а здійснення перевірок правильності та повноти обрахування та сплати ним до державного бюджету податків не є компетенцією контролюючих органів, визначених статтею 41 Податкового кодексу України.
Таким чином, у даному випадку, відповідач вийшов за межі своєї компетенції, у зв'язку з чим акт такої перевірки є доказом, здобутим з порушенням Закону, що призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої.
Відповідно, прийняте на його підставі податкове повідомлення - рішення не є правомірним.
У Постанові Палати КАС ВС від 21.02.2020 по справі №826/17123/18 наведені висновки, що оскаржуючи наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкового повідомлення-рішення та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства про проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.
Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 08.09.2021 у справі №816/228/17, підставами для скасування рішень є не будь-які порушення, допущені під час призначення і проведення такої перевірки, а лише ті, що вплинули або об'єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та відповідно на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішення.
При цьому, суд зазначає, що податковий орган не може проводити перевірки Національного банку України (НБУ), оскільки НБУ є державною установою з особливим статусом, а не типовим платником податків, і його діяльність регулюється окремим законодавством, а не податковим. Контроль за діяльністю НБУ здійснюється Президентом та Верховною Радою України в межах їх конституційних повноважень.
Таким чином, податковий орган не має повноважень проводити перевірки діяльності Національного банку України, адже це установа, що діє в рамках спеціального правового режиму
Враховуючи, вищезазначене, суд зазначає, що відсутність повноважень на проведення камеральної перевірки відповідачем беззаперечно свідчить про те, що оскаржуване рішення винесене поза межами повноважень, а відтак, суд не надає правової оцінки суті визначених в акті перевірки порушень.
Відповідно до п.86.2. ст. 86 ПК України за результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації у контролюючому органі вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.
Згідно із частиною першою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено правових підстав на проведення камеральної перевірки.
Натомість, позивачем надано достатньо доказів в підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги.
За таких обставин, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню повністю.
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем під час звернення з даним позовом до суду сплачено судовий збір у розмірі 1958,14 грн, а тому, вказану суму слід стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
На підставі вище викладеного, керуючись ст. ст. 6, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255. 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов Національного банку України Національного банку України (код ЄДРПОУ 00032106; 01601, м. Київ, вул. Інститутська, 9) до Головного управління ДПС у м. Києві (код ЄДРПОУ 44116011; 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд.33/19) задовольнити.
Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 22.02.2019 №0150941207.
Стягнути на користь Національного банку України понесені ним судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1958,14 за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління ДПС у місті Києві.
Рішення суду направити сторонам.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду Г.П. КАЗАНЧУК