КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26, тел. +380 (044) 207 80 91
08 жовтня 2025 року Справа № 320/51100/24
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Войтович І. І., розглянувши у письмовому провадженні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, Черкаської обласної прокуратури
про визнання протиправним та скасування рішення та наказу,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) з позовом до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів (далі - відповідач-1, КДКП), Черкаської обласної прокуратури (далі - відповідач-2), в якому просить суд:
1. Визнати протиправним та скасувати рішення кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів № 90 дп-24 від 17.07.2024 про притягнення до дисциплінарної відповідальності.
2. Визнати протиправним та скасувати наказ керівника Черкаської обласної прокуратури № 248к від 31 липня 2024 року про застосування дисциплінарного стягнення у виді догани.
Позиції сторін
Позивач зазначає, що спірні рішення винесені без об'єктивного з'ясування обставин, на підставі надуманих тверджень, які не відповідають дійсним обставинам справи, не ґрунтуються на доказах зібраних в ході службового розслідування та під час розгляду дисциплінарної скарги.
Наполягає, що доводи зазначені у спірному рішенні КДКП спростовуються наданими на засіданні позивачем поясненнями, а також матеріалами, зокрема поясненнями прокурора ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , але пояснення залишені без належної оцінки комісії, без з'ясування усіх обставин виїзду до органу місцевого самоврядування представниками прокуратури. Вважає, що отримані пояснення від представників прокуратури не підтверджують та не містять в собі інформації щодо вчинення позивачем дисциплінарного проступку.
Зазначає, що особистий виїзд до Великохутірської сільської ради разом із прокурорами ОСОБА_3 та ОСОБА_2 був здійснений з метою виконання розпорядження вищого керівництва щодо з'ясування обставин у кримінальному провадженні №42022252150000027 з приводу відшкодування збитків завданих державі юристом сільської ради ОСОБА_4 .
Зауважив, що матеріали не містять доказів вчинення позивачем впливу на прокурора ОСОБА_2 під час виїзду до сільської ради. Прокурор ОСОБА_2 виконувала свої повноваження та діяла у відповідності до норм діючого законодавства при з'ясуванні обставин відшкодування збитків державі. Враховуючи, що КДКП відносно прокурора ОСОБА_2 закрито дисциплінарне провадження, комісією встановлено, що вона діяла правомірно, у зв'язку із чим позивач вважає відсутніми доказів впливу на останню.
Матеріали також не місять порушення позивачем чинного законодавства під час виконання ним своїх службових обов'язків, вчинення дій щодо виїзду до сільської ради із представниками прокуратури. ОСОБА_3 та ОСОБА_2 не підтвердили обставин вчинення дисциплінарного проступку.
Позивач покликаючись на норми ст.ст. 2, 9, ч. 2 ст. 36, ст. 45, ст. 66 КПК України, п. 25.14 наказу Генерального прокурора від 30.09.2021 №309 «Про організацію діяльності прокурорів у кримінальному провадженні», п. 20 наказу Генерального прокурора від 21.08.2020 №389 «Про організацію діяльності прокурорів щодо представництва інтересів держави в суді» зазначив про наявність у нього повноважень вживати заходів до відшкодування збитків завданих державі, перевіряти своєчасність і повноту вжитих заходів представниками прокуратури щодо фактичного поновлення порушених законних інтересів держави, реального відшкодування збитків. Наполягає, що у випадку встановлення факту невідшкодування збитків, вимога прокурора про їх відшкодування є повністю правомірною. Відмітив, що така вимога не свідчить про власний інтерес прокурора чи третіх осіб, а свідчить про забезпечення інтересів державних та суспільних.
Позивач, вказуючи на положення п. 94, п. 99, п. 106 Положення «Про порядок роботи відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження» зазначає на порушення допущенні під час проведення процедури дисциплінарного провадження щодо строку перевірки відомостей про наявність підстав для притягнення прокурора до відповідальності, яка не може перевищувати двох місяців з дня реєстрації дисциплінарної скарги. Згідно штампу вхідної кореспонденції відповідач отримав дисциплінарну скаргу 19.03.2024, однак висновок про наявність дисциплінарних проступків датований 19.06.2024, тобто з порушенням строку на 1 місяць. При цьому відомостей про продовження строку перевірки спірне рішення не містить. Додає, що вказане порушення призвело до порушення КДКП п. 108 Положення щодо строку розгляду висновку, відповідно на 1 місяць.
Відповідач Черкаська обласна прокуратура зазначає, що рішенням КДКП № 90 дп-24 від 17.07.2024 притягнуто до дисциплінарної відповідальності накладено дисциплінарне стягнення у вигляді догани на прокурора ОСОБА_5 . Отримавши рішення КДКП, на його виконання, Черкаською обласною прокуратурою 31.07.2024 винесено наказ №248к про застосування до ОСОБА_5 дисциплінарного стягнення у виді догани з 17.07.2024. Вважає законними спірні рішення, зауважує, що в силу норм ст.ст. 44, 45, 49, ч. 1 ст. 73 Закону України «Про прокуратуру» наявність чи відсутність обставин та підстав для притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності вирішується КДКП. Разом з тим, згідно ст.ст. 11, 17 Закону України «Про прокуратуру» до повноважень керівника прокуратури Черкаської області віднесено у встановленому Законом порядку на підставі рішення відповідного органу про притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності прийняття рішення про застосування до прокурора дисциплінарного стягнення. Наказ керівника Черкаської обласної прокуратури № 248к від 31 липня 2024 року доведено до відома ОСОБА_5 особисто в цей же день під підпис. Керівник при прийнятті спірного наказу діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами України. Вважає, що вимоги про скасування наказу № 248к від 31 липня 2024 року не підлягають задоволенню, спірні рішення у справі є правомірними та скасуванню не підлягають.
Відповідач КДКП зазначає, що в ході дисциплінарного провадження було встановлено, що у кримінальному провадженні № 42022252150000027, 16 травня 2023 року судом проголошено ухвалу про звільнення ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності за частиною першою статті 367 КК України на підставі статті 45 КК України у зв'язку з дійовим каяттям. Ухвалене судом рішення 24 травня 2023 року набрало законної сили. Але, завдані злочином збитки сільській раді у сумі 156 588 грн. не були відшкодовані, та судом на ОСОБА_6 не покладено обов'язок відшкодовувати вказані завдані збитки. Прокурор ОСОБА_1. орієнтував підлеглих прокурорів ОСОБА_2. і ОСОБА_3 на необхідності домогтися сплати відповідних коштів, насамперед працівниками Золотоніської окружної прокуратури за порушення вимог закону і метою уникнення відповідальності галузевого наказу у кримінальному провадженні № 42022252150000027 у зв'язку з чим комісія дійшла висновку, що заступник керівника Золотоніської окружної прокуратури Черкаської області ОСОБА_1 , який зобов'язаний діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України та ні за яких підстав не мав права і повноважень у позапроцесуальний спосіб відвідувати Великохутірську сільську раду з метою здійснювати вплив на її голову для вжиття заходів з відшкодування збитків. Своєю поведінкою прокурор дискредитував себе як представник прокуратури та зашкодив авторитету прокуратури, чим вчинив дисциплінарний проступок. 17 липня 2024 року комісією ухвалено рішення №90дп-24 про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності за вчинення дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 8 частини першої статті 43 Закону № 1697-VII та накладено дисциплінарне стягнення у виді догани. Вказане рішення комісія вважає правомірним, підстав для його скасування не має.
Покликаючись на частини третьої, пунктів 3, 4 частини четвертої статті 19, статті 23 Закону № 1697-VII, статті 10, 19 Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів затвердженим Всеукраїнською конференцією прокурорів 27 квітня 2017 року, статті 61, 128 КПК України, КДКП стверджує, що у прокурора чітко визначено повноваження щодо приводів та підстав для їх реалізації на предмет відшкодування заподіяної кримінальним правопорушенням шкоди, зокрема пред'явлення цивільного позову про відшкодування збитків завданих державі. В свою чергу, позивач своїми діями з метою відшкодування збитків державі, впливаючи на посадових осіб та особу, щодо якої було закрито кримінальне провадження, діяв всупереч діючому законодавству.
КДКП також зазначає, що враховуючи пункти, 99, 101, 106, 108 Положення про порядок роботи відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, визначені абзацом 1 частини дев'ятої статті 46 Закону № 1697-VII строки розповсюджуються на перевірку відомостей про наявність підстав для притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності, а ніяк не розповсюджуються на складання висновку про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора. КДКП висновок про наявність дисциплінарного проступку в діях прокурора ОСОБА_1 розглянуто на засіданні 17 липня 2024 року, у зв'язку з чим, визначений термін для розгляду висновку на засіданні Комісії не порушено, доводи позивача щодо порушення строків проведення перевірки та складення висновку про наявність дисциплінарного проступку прокурора є не обґрунтованими та безпідставними.
Відповідач КДКП також додає, що визначена комісією догана є найменш суворий вид дисциплінарного стягнення, комісія належним чином з'ясувала усі обставини, які мали значення для прийняття рішення, навела мотиви, з яких дійшла висновку із посиланням на відповідні зібрані докази, врахувала пояснення отримані від ОСОБА_1 , обґрунтувала пропорційність застосованого стягнення і співмірність такого вчиненому проступку. Рішення комісії було ухвалено на підставі волевиявлення більшості голосів, спірне рішення є вмотивованим, прийнято із дотриманням принципів обґрунтованості, безсторонності, добросовісності, розсудливості та пропорційності.
Процесуальні дії у справі
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 18.11.2024 відкрито провадження у справі, визначено здійснювати розгляд в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання на 16.12.2024 о 10:30 год.
02.12.2024 представник Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів подав до суду копії матеріалів дисциплінарного № 07/3/2-217дс-32дп-24 в 5ти томах.
05.12.2024 представник Черкаської обласної прокуратури через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» подав до суду відзив на позовну заяву.
16.12.2024 представник Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів подав до суду відзив на позовну заяву в якому просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.
Підготовче судове засідання призначене на 16.12.2024, за участі представників відповідачів Рябова О.А.та Міхед О.В., відкладено на іншу дату та час у зв'язку з неявкою позивача чи його уповноваженого представника.
Наступне підготовче судове засідання призначено на 22.01.2025 о 10:30 год., про що сторони повідомлені належним чином.
16.12.2024 позивач подав до суду заяву про проведення підготовчих судових засідань без його участі.
22.01.2025, за наслідками проведених підготовчих дій у справі, за відсутності заперечень сторін, судом ухвалено закрити підготовче провадження та призначити справу до розгляду по суті на 17 лютого 2025 року о 09:30 год.
17.02.2025 в судовому засіданні за участі представника відповідача Міхед О.В. у зв'язку з неявкою позивача чи його представника, суд, порадившись на місці, ухвалив відкласти розгляд справи, про дату, час та місце наступного судового засідання сторін повідомити додатково.
27.02.2025 ухвалою суду задоволено заяву Короля О.А. про участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції, судове засідання, призначене на 12.03.2025 о 10:30 год у справі № 320/51100/24, а також проведення наступних судових засідань за участі представника позивача - проводити у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою додатку EasyCon із наданням адреси додатку.
21.03.2025 ухвалою суду задоволено заяву позивача, судове засідання призначене на 24.03.2025 о 13:15 год у справі № 320/51100/24 проводити в режимі відеоконференції з використанням відеоконференцзв'язку "ВКЗ".
24.03.2025 в судове засідання прибули позивач ОСОБА_1 , представник позивача Короло О.А., представник відповідача Міхед О.В., представник відповідача Рябов О.А.
Представник позивача та позивач в ході розгляду справи позовні вимоги підтримали та позов просили задовольнити.
Представники відповідачів проти позову заперечували, в задоволенні позову просили суд відмовити.
Встановивши позиції сторін, дослідивши надані сторонами докази, за відсутності заперечень сторін, судом оголошено про завершення розгляду справи у порядку письмового провадження.
Встановлені судом обставини
19 березня 2024 року до комісії надійшла дисциплінарна скарга виконувача обов'язків керівника Генеральної інспекції Офісу Генерального прокурора Дзюби І.І. про вчинення прокурором Золотоніської окружної прокуратури Черкаської області ОСОБА_3 заступником керівника Золотоніської окружної прокуратури Черкаської області ОСОБА_1 та начальником Драбівського відділу Золотоніської окружної прокуратури Черкаської області ОСОБА_2 дисциплінарних проступків.
Зокрема, скарга подана щодо вчинення дисциплінарного проступку прокурором ОСОБА_1 передбаченого пунктами 5, 6 та 8 частини першої статті 43 Закону України «Про прокуратуру» (далі - Закон № 1697-VII).
Вказану дисциплінарну скаргу 19 березня 2024 року розподілено члену комісії ОСОБА_7 , яким за результатами її вивчення 01 квітня 2024 року прийнято рішення про відкриття дисциплінарного провадження № 07/3/2-217дс-32дп-24 стосовно прокурорів ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
За результатами перевірки 19 червня 2024 року членом комісії ОСОБА_7 складено висновок про відсутність дисциплінарного проступку у діях прокурора ОСОБА_2 та наявність дисциплінарних проступків у діях прокурорів ОСОБА_3 і ОСОБА_1 , який із зібраними матеріалами передано на розгляд Комісії.
У засіданні Комісії при розгляді висновку про наявність дисциплінарного проступку взяли участь прокурор ОСОБА_1 та представник скаржника прокурор ОСОБА_11.
Комісією встановлено, що у провадженні слідчого відділу Золотоніського районного відділу поліції Черкаській перебувало кримінальне провадження № 42022252150000027 за частиною другою статті 191 КК України області стосовно головного спеціаліста (юриста) Великохутірської сільської ради Драбівського району Черкаської області ОСОБА_6 , яка ухвалила рішення про намір укласти договір постачання обладнання для харчоблоку закладу загальної середньої освіти Великохутірської сільської ради в розмірі 156 688 грн 78 коп. та здійснила розтрату бюджетних коштів
Процесуальне керівництво досудовим розслідуванням у вказаному кримінальному провадженні здійснювалось групою прокурорів Золотоніської окружної прокуратури Черкаської області, яку змінено постановою заступника керівника Золотоніської окружної прокуратури ОСОБА_12. від 28 лютого 2023 року та визначено старшого групи прокурорів начальника Драбівського відділу Золотоніської окружної прокуратури ОСОБА_2., а також прокурорів окружної прокуратури ОСОБА_3 , ОСОБА_18., ОСОБА_19., ОСОБА_20., ОСОБА_1., ОСОБА_21., ОСОБА_8 .
За результатами досудового розслідування 01 березня 2024 року обвинувальний акт скеровано для розгляду до Драбівського районного суду Черкаської області.
24 квітня 2023 року, ОСОБА_3 склав і підписав обвинувальний акт про зміну ОСОБА_6 обвинувачення із частини другої статті 191 КК України на частину першу статті 367 КК України.
За наслідками проведеного судового засідання, 16 травня 2023 року було проголошено ухвалу про звільнення ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності за частиною першою статті 367 КК України на підставі статті 45 КК України у зв'язку з дійовим каяттям. Ухвалене судом рішення 24 травня 2023 року набрало законної сили.
Оскільки, як було встановлено, що завдані злочином збитки сільській раді у сумі 156 588 грн. не відшкодовані, та судом на ОСОБА_6 не покладено обов'язок відшкодовувати вказані завдані збитки, ОСОБА_1 орієнтував підлеглих прокурорів ОСОБА_2 і ОСОБА_3 на необхідності домогтися сплати відповідних коштів, насамперед працівниками Золотоніської окружної прокуратури за порушення вимог закону і метою уникнення відповідальності галузевого наказу у кримінальному провадженні № 42022252150000027.
Як слідує зі встановленого, наприкінці листопада - початку грудня 2023 року заступник Золотоніської окружної прокуратури ОСОБА_1., а також за його вказівкою начальник здійснили виїзд до Великоутірської сільської ради з метою відшкодуванням Драбівського відділу окружної прокуратури ОСОБА_2 прокурор ОСОБА_3 завданих сільській раді збитків в сумі 156 588 грн, які не були відшкодовані у кримінальному провадженні № 42022252150000027, закритому судом. Під час перебування в приміщенні сільської ради прокурори ОСОБА_1 , ОСОБА_2 і ОСОБА_3 з використанням свого службового статусу намагались переконати заступника голови Великохутірської сільської ради ОСОБА_9 у необхідності стягнення з ОСОБА_6 грошових коштів, але отримали відмову.
Таким чином, заступник керівника Золотоніської окружної прокуратури Черкаської області ОСОБА_1 , який зобов'язаний діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України та ні за яких підстав не мав права і повноважень у позапроцесуальний спосіб відвідувати Великохутірську сільську раду з метою здійснювати вплив на її голову для вжиття заходів з відшкодування збитків. Своїми діями прокурор ОСОБА_1 допустив поведінку, яка дискредитувала його як представника прокуратури та зашкодила авторитету прокуратури, чим вчинив дисциплінарний проступок.
ОСОБА_1 вчинив дисциплінарний проступок, а саме втручання чи будь-який інший вплив прокурора у випадках законодавством, у службову діяльність іншого прокурора, службових, посадових порядку, не передбачених осіб чи суддів, у тому числі шляхом публічних висловлювань стосовно їх рішень, дій чи бездіяльності, за відсутності при цьому ознак адміністративного чи кримінального правопорушення, відповідальність за який передбачено пунктом 8 частини першої статті 43 Закону № 1697-VII.
Вчинення дисциплінарного проступку прокурором ОСОБА_1 комісія обґрунтовує та підтверджує матеріалами дисциплінарного провадження, серед іншого, відомостями, викладені у дисциплінарній скарзі виконувача обов'язків керівника Генеральної інспекції Офісу Генерального прокурора ОСОБА_10 ; матеріалами кримінального провадження № 42022252150000027 від 07 вересня 2022 року стосовно ОСОБА_6 за частиною першою статті 367 КК України; ухвалою Драбівського районного суду Черкаської області від 16 травня 2023 року, ухвалою Драбівського районного суду Черкаської області від 15 березня 2024 року; матеріалами службового розслідування, проведеного за фактом можливого використання прокурорами Золотоніської окружної прокуратури своїх службових повноважень або службового статусу та пов'язаних із цим можливостей на користь своїх приватних інтересів або приватних інтересів третіх осіб при здійсненні процесуального керівництва та підтриманні публічного обвинувачення у кримінальному провадженні № 42022252150000027, на підставі наказу керівника Черкаської обласної прокуратури від 04 січня 2024 року № 3; службовою запискою з викладенням окремої думки до висновку службового розслідування членом комісії з проведення службового розслідування, прокурором відділу запобігання правопорушенням в органах прокуратури управління внутрішньої безпеки Генеральної інспекції Офісу Генерального прокурора (з місцем дислокації у Черкаській обласній прокуратурі) ОСОБА_11 ; поясненнями прокурора ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_12 ; поясненнями керівника Золотоніської поясненнями ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_9 , ОСОБА_6 окружної прокуратури ОСОБА_15 .
За наслідками розгляду висновку, комісією 17 липня 2024 року ухвалено рішення №90дп-24 про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності за вчинення дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 8 частини першої статті 43 Закону № 1697-VII та накладено дисциплінарне стягнення у виді догани.
24 липня 2024 року копія рішення направлена ОСОБА_1 , особі, яка подала скаргу, а також керівнику Черкаської обласної прокуратури для застосування до прокурора дисциплінарного стягнення.
Керівником Черкаської обласної прокуратури видано наказ від 31.07.2024 № 248к про застосування до заступника керівника Золотоніської окружної прокуратури Черкаської області ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у виді догани з 17.07.2024, за втручання та будь-який інший вплив прокурора у випадках чи в порядку, не передбачених законодавством, у службову діяльність іншого прокурора, службових, посадових осіб чи суддів, у тому числі шляхом публічних висловлювань стосовно їх рішень дій чи бездіяльності, за відсутності при цьому ознак адміністративного чи кримінального правопорушення (п. 8 ч. 1 ст. 43 Закону України «Про прокуратуру»).
Підстава: рішення КДКП від 17.07.2024 № 90 дп-24.
Зміст наказу доведено до відома ОСОБА_1 особисто в цей же день, про що свідчить його підпис на копії наказу.
Не погоджуючись із рішенням КДКП та наказом керівника Черкаської обласної прокуратури позивач звернувся до суду із позовом за захистом порушених прав та інтересів.
Відповідно, предметом спору у справі є рішення КДКП № 90 дп-24 від 17.07.2024 про притягнення до дисциплінарної відповідальності, та наказ керівника Черкаської обласної прокуратури № 248к від 31 липня 2024 року про застосування дисциплінарного стягнення у виді догани, які підлягають перевірці судом на відповідність вимогам ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) з дотриманням судом принципів адміністративного судочинства визначені в ч. 3 даної статті кодексу.
Застосовано судом норми права та висновки суду
Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Зокрема, в силу ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною 3 статті 2 КАС України визначено, що основними засадами (принципами) адміністративного судочинства є: 1) верховенство права; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі; 5) обов'язковість судового рішення; 6) забезпечення права на апеляційний перегляд справи; 7) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, визначених законом; 8) розумність строків розгляду справи судом; 9) неприпустимість зловживання процесуальними правами; 10) відшкодування судових витрат фізичних та юридичних осіб, на користь яких ухвалене судове рішення.
За ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи (ч. 3 ст. 3 КАС України).
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Вказана норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
«На підставі» означає, що суб'єкт владних повноважень повинен бути утвореним у порядку, визначеному Конституцією та законами України; зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.
«У межах повноважень» означає, що суб'єкт владних повноважень повинен приймати рішення та вчиняти дії відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх.
«У спосіб» означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби.
Відповідно до ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює: 1) підтримання публічного обвинувачення в суді; 2) організацію і процесуальне керівництво досудовим розслідуванням, вирішення відповідно до закону інших питань під час кримінального провадження, нагляд за негласними та іншими слідчими і розшуковими діями органів правопорядку; 3) представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Організація та порядок діяльності прокуратури визначаються законом.
Правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, загальні права і обов'язки прокурора визначено Законом України «Про прокуратуру» № 1697-VII.
За статтею 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов'язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства. Прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов'язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень (частини 1 та 2 статті 9 КПК України).
Згідно з пунктами 2, 4, 10 частини першої статті 3 Закону № 1697-VII діяльність прокуратури ґрунтується на засадах законності, справедливості, неупередженості та об'єктивності; презумпції невинуватості; неухильного дотримання вимог професійної етики та поведінки.
Відповідно до частини третьої, пунктів 3, 4 частини четвертої статті 19 Закону № 1697-VII прокурор зобов'язаний: неухильно додержуватися присяги прокурора; діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України; додержуватися правил прокурорської етики, зокрема не допускати поведінки, яка дискредитує його як представника прокуратури та може зашкодити авторитету прокуратури.
Згідно зі статтями 4, 5, 10, 11, 19, 24, 30 Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів затвердженим Всеукраїнською конференцією прокурорів 27 квітня 2017 року (далі - Кодекс), професійна діяльність прокурорів ґрунтується на принципах, зокрема, верховенства права та законності; поваги до прав і свобод людини і громадянина, недопущення дискримінації; незалежності та самостійності; презумпції невинуватості; справедливості, неупередженості та об'єктивності; професійної честі і гідності, формування довіри до прокуратури; прозорості службової діяльності, конфіденційності; утримання від виконання незаконних наказів та вказівок; компетентності та професіоналізму; доброчесності, зразковості поведінки та дисциплінованості; професійна діяльність прокурора має ґрунтуватися на неухильному дотриманні конституційних принципів верховенства права та законності. При здійсненні повноважень він зобов'язаний діяти відповідно до закону, своєчасно вживати вичерпних заходів для їх належного виконання; прокурор зобов'язаний діяти справедливо, неупереджено, додержуючись вимог закону щодо підстав, порядку та умов реалізації повноважень прокуратури в межах її функцій. Він має бути об'єктивним у відносинах з органами влади, громадськістю та окремими особами й усвідомлювати соціальну значимість прокурорської діяльності, міру відповідальності перед суспільством; прокурор зобов'язаний діяти справедливо, неупереджено, додержуючись вимог закону щодо підстав, порядку та умов реалізації повноважень прокуратури в межах її функцій. Він має бути об'єктивним у відносинах з органами влади, громадськістю та окремими особами й усвідомлювати соціальну значимість прокурорської діяльності, міру відповідальності перед суспільством; прокурор повинен постійно дбати про свою компетентність, професійну честь і гідність. Своєю доброчесністю, принциповістю, компетентністю, неупередженістю та сумлінним виконанням службових обов'язків сприяти підвищенню авторитету прокуратури та зміцненню довіри громадян до неї; прокурор має суворо дотримуватись обмежень, передбачених антикорупційним законодавством, не допускати будь-яких проявів, які можуть створити враження корупційних, у тому числі неправомірно втручатися чи здійснювати у випадках чи порядку, не передбачених законодавством, вплив на службову діяльність іншого прокурора, службових, посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування чи суддів; прокурор не повинен втручатися в діяльність органів державної влади та органів місцевого самоврядування, крім випадків, передбачених законом. Він має у межах повноважень співпрацювати з ними при виконанні своїх службових обов'язків, якщо це не суперечить принципу його незалежності; у відносинах з підпорядкованими працівниками керівники всіх рівнів мають поєднувати принциповість та вимогливість з повагою та доброзичливістю, не допускати грубощів та приниження людської гідності. Керівники прокуратури повинні, зокрема, не спонукати працівників до виконання доручень, які виходять за межі їх службових обов'язків, вчинення протиправних дій, не допускати фактів необ'єктивного підходу до оцінки їх професійних, ділових та особистих якостей.
За правилами статей 32, 33 цього Кодексу передбачено, що оцінка дотримання норм професійної етики та поведінки прокурора може проводитися під час дисциплінарного провадження та надаватися при вирішенні питань щодо підвищення по службі, присвоєння класного чину, підготовці характеристик та рекомендацій.
Відповідно до пункту 4 частини 4 статті 19 Закону № 1697-VII прокурор зобов'язаний додержуватися правил прокурорської етики, зокрема, не допускати поведінки, яка дискредитує його як представника прокуратури та може зашкодити авторитету прокуратури.
За пунктами 9, 12, 21 частини 2 статті 36 КПК України прокурор, здійснюючи нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням, уповноважений, серед іншого, приймати процесуальні рішення у випадках, передбачених цим Кодексом, у тому числі щодо закриття кримінального провадження та продовження строків досудового розслідування за наявності підстав, передбачених цим Кодексом; пред'являти цивільний позов в інтересах держави та громадян, які через фізичний стан чи матеріальне становище, недосягнення повноліття, похилий вік, недієздатність або обмежену дієздатність неспроможні самостійно захистити свої права, у порядку, передбаченому цим Кодексом та законом; здійснювати інші повноваження, передбачені цим Кодексом.
Відповідно, прокурор здійснює нагляд за додержанням передбачених законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням.
За приписами пункту 1 статті 37 КПК України у разі необхідності керівник органу прокуратури може визначити групу прокурорів, які здійснюватимуть повноваження прокурорів у конкретному кримінальному провадженні, а також старшого прокурора такої групи, який керуватиме діями інших прокурорів.
Згідно статті 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, серед вказаного: 1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); 2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; 3) вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; 4) обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом'якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження; 5) обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання. Доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.
Відповідно до частини першої статті 61 КПК України цивільним позивачем у кримінальному провадженні є фізична особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, юридична особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової шкоди, та яка (який) в порядку, встановленому цим Кодексом, пред'явила (пред'явив) цивільний позов.
Згідно із частиною першою статті 128 КПК України, особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння
Відповідно статтею 36, частиною 3 статті 128 КПК України прокурора наділено повноваженнями пред'являти відповідний позов в інтересах держави.
За вимогами п. 1 наказу Генерального прокурора від 30.09.2021 № 309 «Про організацію діяльності прокурорів у кримінальному провадженні» на, у тому числі, заступників керівників окружних прокуратур, покладається зобов'язання своєчасно вживати заходів до відшкодування завданої кримінальним правопорушенням шкоди державним інтересам.
Пунктом 11.21 вказаного наказу прокурора, який здійснює процесуальне керівництво досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні, відповідно до вимог законодавства зобов'язано пред'являти цивільні позови у кримінальному провадженні, за наявності підстав для представництва інтересів держави поза межами кримінального провадження вживати заходів, визначених Окремим наказом Генерального прокурора.
За наказом Генерального прокурора від 11.06.2021 № 194 «Про організацію взаємодії органів прокуратури з питань захисту інтересів держави в суді поза межами кримінального провадження», зокрема, заступників керівників окружних прокуратур зобов'язано забезпечувати належну організацію взаємодії з питань захисту інтересів держави поза межами кримінального провадження. З цією метою під час реалізації повноважень у кримінальному провадженні їх зобов'язано забезпечити своєчасне виявлення порушень інтересів держави внаслідок вчинення кримінальних правопорушень та ініціювання перед відповідними підрозділами (прокурорами), відповідальними за виконання представницьких повноважень, вжиття заходів до захисту державного інтересу, у тому числі і відшкодування заподіяної шкоди.
Статтею 1166 Цивільного кодексу України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка й завдала.
Відповідно до пункту 20 наказу Офісу Генерального прокурора від 21 серпня 2020 року № 389 «Про організацію діяльності прокурорів щодо представництва інтересів держави в суді» діяльність прокурорів з питань представництва інтересів держави в суді, їх захисту при виконанні судових рішень оцінювати, ураховуючи своєчасність, повноту та відповідність вжитих прокурорами заходів щодо фактичного поновлення порушених законних інтересів держави, реального відшкодування завданих збитків.
Згідно з частино третьою статті 23 Закону № 1697-VII прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Згідно частини 2 статті 24 Закону № 1697-VII право подання цивільного позову у кримінальному провадженні надається прокурору, який бере в ньому участь.
Згідно з частиною 1 статті 43 Закону № 1697-VII прокурора може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності у порядку дисциплінарного провадження з таких підстав:
1) невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків;
2) необґрунтоване зволікання з розглядом звернення;
3) розголошення таємниці, що охороняється законом, яка стала відомою прокуророві під час виконання повноважень;
4) порушення встановленого законом порядку подання декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування;
5) вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об'єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури;
6) систематичне (два і більше разів протягом одного року) або одноразове грубе порушення правил прокурорської етики;
7) порушення правил внутрішнього службового розпорядку;
8) втручання чи будь-який інший вплив прокурора у випадках чи порядку, не передбачених законодавством, у службову діяльність іншого прокурора, службових, посадових осіб чи суддів, у тому числі шляхом публічних висловлювань стосовно їх рішень, дій чи бездіяльності, за відсутності при цьому ознак адміністративного чи кримінального правопорушення;
9) публічне висловлювання, яке є порушенням презумпції невинуватості.
За змістом частини 1 статті 45 Закону № 1697-VII дисциплінарне провадження - це процедура розгляду Кваліфікаційно-дисциплінарною комісією прокурорів дисциплінарної скарги, в якій містяться відомості про вчинення прокурором дисциплінарного проступку.
Дисциплінарне провадження здійснюється Кваліфікаційно-дисциплінарною комісією прокурорів.
На підставі частин 4, 6, 9, 10, 11 статті 46 Закону № 1697-VII передбачено, що після відкриття дисциплінарного провадження член Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів проводить перевірку в межах обставин, повідомлених у дисциплінарній скарзі. У разі виявлення під час перевірки інших обставин, що можуть бути підставою для притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності, інформація про це включається у висновок члена Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів за результатами перевірки.
Під час здійснення перевірки член відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, має право ознайомлюватися з документами, що стосуються предмета перевірки, отримувати їх копії, опитувати прокурорів та інших осіб, яким відомі обставини вчинення діяння, що має ознаки дисциплінарного проступку, отримувати за письмовим запитом від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, керівників підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності та підпорядкування, громадян, громадських об'єднань необхідну для проведення перевірки інформацію. Прокурор, стосовно якого здійснюється дисциплінарне провадження, має право надавати пояснення або відмовитися від їх надання стосовно себе.
Перевірка відомостей про наявність підстав для притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності проводиться у строк, який не перевищує двох місяців із дня реєстрації дисциплінарної скарги, а в разі неможливості завершення перевірки протягом цього строку він може бути продовжений відповідним органом, що здійснює дисциплінарне провадження, але не більш як на місяць.
Член Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів за результатами перевірки готує висновок, який повинен містити інформацію про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора та виклад обставин, якими це підтверджується.
Висновок та зібрані у процесі перевірки матеріали передаються на розгляд відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, та мають бути отримані його членами не пізніш як за п'ять днів до засідання, на якому такий висновок розглядатиметься.
За частин першої, другої статті 47 Закону № 1697-VII розгляд висновку про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора відбувається на засіданні відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження. На засідання запрошуються особа, яка подала дисциплінарну скаргу, прокурор, стосовно якого відкрито дисциплінарне провадження, їхні представники, а у разі необхідності й інші особи. Повідомлення про час та місце проведення засідання відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, має бути надіслано не пізніш як за десять днів до дня проведення засідання.
До повідомлення про час та місце проведення засідання відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, яке надсилається прокурору, додаються копія дисциплінарної скарги та висновок про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора.
Згідно частини третьої статті 47 Закону № 1697-VII висновок про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора розглядається за його участю і може бути розглянутий без нього лише у випадках, коли належним чином повідомлений прокурор: 1) повідомив про згоду на розгляд висновку за його відсутності; 2) не з'явився на засідання, не повідомивши про причини неявки; 3) не з'явився на засідання повторно.
Відповідно до частини п'ятої статті 47 Закону № 1697-VII розгляд висновку про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора відбувається на засадах змагальності. На засіданні відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, заслуховуються пояснення члена відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, який проводив перевірку, пояснення прокурора, стосовно якого здійснюється дисциплінарне провадження, та/або його представника і в разі необхідності інших осіб.
За частини шостої статті 47 Закону № 1697-VII прокурор, стосовно якого здійснюється дисциплінарне провадження, та/або його представник мають право давати пояснення, відмовитися від їх надання, ставити питання учасникам провадження, висловлювати заперечення, заявляти клопотання, а також за наявності сумнівів у неупередженості та об'єктивності члена відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, подавати заяву про його відвід.
Згідно частини третьої статті 48 Закону № 1697-VII при прийнятті рішення у дисциплінарному провадженні враховуються характер проступку, його наслідки, особа прокурора, ступінь його вини, обставини, що впливають на обрання виду дисциплінарного стягнення.
Відповідно до частини шостої статті 48 Закону № 1697-VII рішення відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, викладається в письмовій формі, підписується головуючим і членами відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, які брали участь у розгляді висновку про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку, і оголошується на засіданні цього органу. Рішення у дисциплінарному провадженні має містити:
1) прізвище, ім'я, по батькові та посаду прокурора, який притягається до дисциплінарної відповідальності;
2) обставини, встановлені під час здійснення провадження;
3) мотиви, з яких відповідний орган, що здійснює дисциплінарне провадження, ухвалила рішення;
4) суть рішення за наслідками розгляду із зазначенням виду дисциплінарного стягнення в разі його накладення;
5) порядок і строк оскарження рішення.
Копія рішення відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, вручається прокуророві, стосовно якого воно прийнято, або у семиденний строк надсилається йому поштою рекомендованим листом із повідомленням про вручення. У цей же строк копія рішення надсилається керівникові органу прокуратури, в якому прокурор, стосовно якого воно прийнято, обіймає посаду (частина восьма статті 48 Закону № 1697-VII).
За змістом частини дев'ятої статті 49 Закону № 1697-VII на прокурора можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення:
догана;
заборона на строк до одного року на переведення до органу прокуратури вищого рівня чи на призначення на вищу посаду в органі прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду (крім Генерального прокурора);
звільнення з посади в органах прокуратури.
Прокурор може оскаржити рішення, прийняте за результатами дисциплінарного провадження, до адміністративного суду або до Вищої ради правосуддя протягом одного місяця з дня вручення йому чи отримання ним поштою копії рішення (частина перша статті 50 Закону № 1697-VII).
За даною справою позивач оскаржує рішення КДПК з підстав його необ'єктивності, не належного з'ясування усіх обставин та фактів, врахування пояснень прокурора та пояснень інших учасників дисциплінарного провадження ОСОБА_16 та ОСОБА_3 , встановлення відсутності проступку в діях прокурора ОСОБА_2 , прийняття рішення без наявності відповідних доказів вчинення ним дисциплінарного проступку.
Суд вважає необхідним зазначити, що позивач у справі не оскаржує призначення кадрової комісії, визначення її складу, не оскаржує порядок, процедуру проведення КДКП дисциплінарного провадження, не заперечує належного повідомлення про дату та час проведення засідання комісією, заслуховування прокурора, що виключає доцільність з'ясування повноважності членів КДКП та дотримання комісією порядку проведення засідання із забезпеченням прокурору прав бути присутнім, надавати пояснення, заявляти клопотання, відвід, подавати докази тощо.
Позивач наполягає на порушенні КДКП строку розгляду висновку та строку прийняття спірного рішення.
Вирішуючи питання щодо наявності/відсутності в діях прокурора ознак дисциплінарного проступку, який полягає впливі прокурора у випадках чи порядку, не передбачених законодавством, у службову діяльність іншого прокурора, службових, посадових осіб органів державної влади, суд враховує, що діяльність прокуратури ґрунтується на засадах законності, справедливості, неупередженості та об'єктивності; презумпції невинуватості; неухильного дотримання вимог професійної етики та поведінки. Відповідно до застосованих судом норм права, прокурор має суворо дотримуватись обмежень, передбачених законодавством, зокрема, не має права неправомірно втручатися чи здійснювати у випадках чи порядку, не передбачених законодавством, вплив на службову діяльність іншого прокурора, службових, посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування чи суддів, не допускати дій, висловлювань і поведінки, які можуть зашкодити його репутації та авторитету прокуратури, викликати негативний суспільний резонанс, не використовувати свій службовий статус з метою впливу на посадових осіб.
Водночас для притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності за вказаний дисциплінарний проступок, КДКП має установити, зокрема, факт поведінки, що скомпрометував звання працівника прокуратури, зашкодив репутації працівника прокуратури та авторитету прокуратури.
Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень. Єдиним критерієм здійснення правосуддя є право, у зв'язку з чим, завданням адміністративного судочинства завжди є контроль легальності. Перевірка доцільності переступає компетенцію адміністративного суду і виходить за межі завдання адміністративного судочинства.
Відтак, в межах розгляду даної справи суд може надати правову оцінку рішенню КДКП виключно у контексті дотримання відповідної процедури, не втручаючись у надану відповідачем юридичну оцінку доказам, зібраним у ході процедури проведення перевірки відомостей про дисциплінарний проступок прокурора на предмет їх достатності для застосованої кваліфікації та виду стягнення.
Водночас у рішеннях Європейського суду з прав людини склалася практика, яка підтверджує, що дискреційні повноваження не повинні використовуватися свавільно, а суд повинен контролювати рішення, прийняті на підставі реалізації дискреційних повноважень, максимально ефективно (див. рішення у справі «Hasan and Chaush v.Bulgaria» № 30985/96).
У висновку, суд наголошує, що в контексті встановлених обставин справи, характеру спірних правовідносин адміністративний суд враховуючи положення статті 2 КАС України може оцінити повноту дослідження та врахування відповідним дисциплінарним органом усіх фактів та обставин, які ним з'ясовувались щодо діянь особи у контексті дотримання процедури, не втручаючись при цьому у дискреційні повноваження стосовно визначення дисциплінарного правопорушення, суворості обраного дисциплінарного стягнення і наданої юридичної оцінки доказам, зібраним у ході процедури проведення перевірки відомостей про дисциплінарний проступок на предмет їх достатності.
Вказаний висновок суду узгоджується із правовими висновками Верховного Суду сформованими у постанові від 10 жовтня 2024 року у справі № 640/18630/20.
Позивач ОСОБА_17 з серпня до вересня 2023 року обіймав посаду прокурора Золотоніської окружної прокуратури Черкаської області.
Посаду заступника прокурора Золотоніської окружної прокуратури Черкаської області позивач обіймає з 08 вересня 2023 року.
За обставин встановлених КДКП в ході дисциплінарного провадження, позивач не оспорює факт організації виїзду із прокурорами ОСОБА_2. та ОСОБА_3 до органу місцевого самоврядування з метою з'ясування щодо відшкодування завданих державі збитків представником органу місцевого самоврядування ОСОБА_4 встановленому у кримінальному провадженні №42022252150000027. В свою чергу, не заперечує також наявність ухвали суду від 16 травня 2023 року про звільнення ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності за частиною першою статті 367 КК України на підставі статті 45 КК України у зв'язку з дійовим каяттям, яка набрала законної сили 24 травня 2023 року.
Суд зазначає, що в силу норм діючого законодавства, повноважень прокурора у кримінальному провадженні в разі наявності факту завдання злочинним діянням збитків державі, прокурор має право на вчинення заходів покладених на захист інтересів держави, але такі заходи не мають виходити за межі компетенції прокурора. Прокурор вправі з'ясовувати обставини відшкодування завданих збитків державі у спосіб визначений процесуальним законодавством (КПК України), зокрема подавати відповідні запити за належністю, а також подавати позов в інтересах держави щодо відшкодування завданих збитків. Вказані права позивач в ході розгляду справи не спростовував та не пояснив суду їх не застосування в межах кримінального провадження №42022252150000027. Обов'язки, визначені наказами Золотоніської окружної прокуратури від 28.12.2023 №55 (п. 1.2, п.8), враховуючи попередні накази які відповідно втратили чинність але були діючі на час вчинення позивачем дисциплінарного проступку від 15.11.2023 №43, від 18.09.2023 №34, від 26.06.2023 №27, від 041.06.2023 №19, від 30.12.2022 №81 позивач не спростовує.
Позивач у справі лише зазначає про виконання ним доручення вищого керівництва щодо перевірки відшкодування ОСОБА_6 у кримінальному провадженні №42022252150000027 завдані збитки, що на переконання суду є несумісним із вчиненими ним заходів по організації виїзду із прокурорами, які працювали в рамках робочої групи у вказаному кримінальному провадженні до даної особи за місцем її роботи. Такі умисні дії ніяк не свідчать про спростування факту впливу прокурора ОСОБА_1 , який займав посаду заступника прокуратура, на керівника групи прокурора ОСОБА_2 та на учасника групи прокурора ОСОБА_3 .
Суд зазначає позивачу, що закриття дисциплінарного провадження щодо прокурора ОСОБА_2 не є наслідком для не прийняття рішення КДКП щодо наявності чи відсутності у його діях дисциплінарного проступку та зокрема, не є доказом чи підтвердженням відсутності в діях прокурора вчиненого дисциплінарного проступку.
Відсутність доказів встановлення КДКП в діях позивача дисциплінарного проступку як стверджує позивач за відсутності таких тверджень прокурорами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , суд вважає необґрунтованими, оскільки оцінку встановленим обставинам та зібраним доказам КДКП надає виключно враховуючи свою дискрецію. Не доведеність наявності факту впливу на вказаних прокурорів позивач не доводить в інший спосіб, ніж заявлений до суду.
Суд зазначає, що за встановленими в даній справі обставинами, своїми діями позивач ОСОБА_1 допустив поведінку, яка дискредитувала його як представника прокуратури та зашкодила авторитету прокуратури, чим вчинив дисциплінарний проступок.
Перевіряючи проведене КДКП дисциплінарне провадження судом встановлено повнота проведеного дослідження матеріалів службового розслідування від 04.01.2024 №3, інформацію зі скарги ОСОБА_10 , пояснення надані КДКП ОСОБА_1 , пояснення прокурорів ОСОБА_3., ОСОБА_2 та інші матеріали, врахування усіх фактів та обставин які слугували вчиненню позивачем діяння, що не спростовувано позивачем належними та достатніми доказами і доводами в даній справі. КДКП враховано умисний характер проступку, який було вчинено ним особисто так і під його керівництвом іншими прокурорами, враховано особу прокурора, позитивну характеристику, інформацію щодо проходження служби в органах прокуратури. Застосоване дисциплінарне стягнення у виді догани на переконання суду є найбільш пропорційним до вчиненого ним проступку.
В наступному суд зазначає, що відповідно до Положення про порядок роботи відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, прийнятого всеукраїнською конференцією прокурорів від 28.08.2021, з відповідними змінами, останнє регулює процедуру здійснення ним дисциплінарного провадження щодо прокурорів та інших повноважень, визначених Законом України «Про прокуратуру».
Відповідно до частини четвертої статті 46 Закону № 1697-VII та пункту 99 Положення після відкриття дисциплінарного провадження член відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, проводить перевірку в межах обставин, повідомлених у дисциплінарній скарзі.
Повноваження члена органу під час здійснення перевірки визначаються статтями 46, 77 Закону № 1697-VII та Положення.
Згідно з частинами дев'ятої та десятої статті 46 Закону № 1697-VII перевірка відомостей про наявність підстав для притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності проводиться у строк, який не перевищує двох місяців із дня реєстрації дисциплінарної скарги, а в разі неможливості завершення перевірки протягом цього строку він може бути продовжений Комісією, але не більш як на місяць. Член Комісії за результатами перевірки готує висновок, який повинен містити інформацію про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора та виклад обставин, якими це підтверджується.
За пунктом 106 Положення перевірка відомостей про наявність підстав для притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності проводиться у строк, який не перевищує двох місяців із дня реєстрації дисциплінарної скарги, а в разі неможливості завершення перевірки протягом цього строку він може бути продовжений органом, але не більш як на місяць.
Відповідно, визначені абзацом 1 частини дев'ятої статті 46 Закону № 1697-VII строки розповсюджуються на перевірку відомостей про наявність підстав для притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності, та не розповсюджуються на складання висновку про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора.
За даною справою судом встановлено, що не заперечувалось позивачем, що дисциплінарна скарга зареєстрована 19 березня 2024 року та остання перевірочна дія члена комісії щодо здійснення запиту до Черкаської обласної прокуратури для отримання документів була проведена 16 травня 2024 року.
Відповідно до пункту 108 Положення про відповідний орган, що здійснює дисциплінарне провадження розгляд висновку про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора відбувається на засіданні органу, яке призначається не пізніше ніж через місяць після надходження висновку про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора. У разі неможливості прийняття органом рішення протягом місяця цей строк може бути продовжений органом, але не більше як на місяць.
Комісією висновок про наявність дисциплінарного проступку в діях прокурора ОСОБА_1 розглянуто на засіданні комісії 17 липня 2024 року, у зв'язку з чим визначений термін для розгляду висновку на засіданні комісії не порушено.
Член комісії ОСОБА_7 закінчив перевірочні дії у дисциплінарному провадженні до 19 травня 2024 року, тобто у межах строків частини дев'ятої статті 46 Закону № 1697-VII та пунктом 106 Положення та приступив до аналізу доказів, зібраних під час перевірки, та складання висновку.
Таким чином, доводи позивача щодо порушення строків проведення перевірки та складення висновку про наявність дисциплінарного проступку прокурора є не обгрунтованими та безпідставними.
Відповідно судом, враховуючи вимоги частини другої статті 2 КАС України не встановлено протиправності спірного рішення КДКП від 17 липня 2024 року №90дп-24 та підстав його скасування.
Враховуючи визначені вищевказаним законодавством повноваження та функції керівника прокуратури Черкаської області визначені статтями 11 та 17 Закону № 1697-VII, отримавши вказане рішення КДКП, відповідачем 2 було обґрунтовано та підставно видано наказ від 31 липня 2024 року №248к про застосування дисциплінарного стягнення до заступника керівника Золотоніської окружної прокуратури Черкаської області ОСОБА_1 у виді догани з 17.07.2024.
Протилежного позивачем суду не наведено та не доведено належними і достатніми доказами.
Відповідно до частини першої статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до частини першої та частини другої статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
За статтею 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина друга статті 74 КАС України).
Відповідно до статті 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування та питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі (абзац другий частини другої статті 77 КАС України).
Згідно частин першої-четвертої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
За частини п'ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до пункту 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані.
Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «RuizTorija v. Spain» від 9 грудня 1994 р., статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
Згідно з вимогами пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Решта доводів сторін не впливають на висновки суду.
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов не підлягає задоволенню.
Підстави для розподілу витрат у суду відсутні.
Керуючись статтями 2, 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
В задоволенні позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Войтович І. І.