КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26, тел. +380 (044) 207 80 91
08 жовтня 2025 року № 320/33872/25
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дудіна С.О., за участі секретаря судового засідання Камрової А. П., представника позивача Красовської Ю. Г., представника відповідача Черчелюк Д. О., розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Асікс Груп» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.
Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Асікс Груп» (далі по тексту також позивач, ТОВ «Асікс-Груп») з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (далі по тексту також відповідач, ГУ ДПС у м. Києві), в якому просить суд визнати протиправним та скасувати прийняте відповідачем податкове повідомлення-рішення від 04.02.2025 №73890407.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач повідомив, що за результатами проведеної камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з ПДВ за грудень 2024 року, винесено спірне податкове повідомлення-рішення, яким ТОВ «Асікс Груп» донараховано основний платіж та застосовано штрафні санкції за заниження в декларації з ПДВ за грудень 2024 року позитивних нарахувань, які підлягали сплаті до бюджету.
Позивач не погоджується із донарахуванням спірним податковим повідомленням-рішенням основного платежу та застосованими відносно нього штрафних санкцій з огляду на те, що при складанні податкової декларації з ПДВ за грудень 2024 року підприємство керувалося первинними документами, які підтверджують факт здійснення господарської операції у відповідному звітному періоді. Позивач стверджує про відсутність порушень в частині неправомірного зменшення податкових зобов'язань.
Щодо розміру застосованих спірним податковим повідомленням-рішенням штрафних санкцій відповідно до пункту 123.2 статті 123 Податкового кодексу України, позивач зазначив, що такі застосовуються лише у випадках заниження податкового зобов'язання внаслідок неправомірних дій платника податків, а саме: якщо контролюючий орган доведе навмисне порушення чи перекручення показників податкової звітності.
На переконання позивача, в акті перевірки відсутнє порушення, яке призводить до бюджетних втрат. Позивач стверджує, що зазначена у рядку 18 податкової декларації сума була розрахована на підставі обліку та не є результатом заниження, оскільки податковий кредит та податкові зобов'язання враховано у відповідному періоді, а також у зв'язку з тим, що розбіжності є результатом округлень або технічної похибки, що не впливає на об'єктивність податкового обліку.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 09.07.2025 відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, розпочато підготовку справи до судового розгляду та призначено підготовче засідання.
Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, зазначив, що камеральною перевіркою встановлено заниження в декларації з ПДВ за грудень 2024 року позитивних нарахувань, які підлягають сплаті до бюджету, у сумі 257016504 грн, що мало наслідком донарахування позивачу основного платежу та застосування до нього штрафних санкцій спірним податковим повідомленням-рішенням.
Відповідач пояснив, що ТОВ "Асікс Груп" подано податкову декларацію з ПДВ за грудень 2024 року. В ході камеральної перевірки встановлено декларування суми податкових зобов'язань з ПДВ у розмірі 2596126 грн, у той час як за даними Єдиного реєстру податкових накладних постачальником ТОВ "Асікс Груп" зареєстровано податкових накладних, виписаних у грудні 2024 року, на загальну суму ПДВ 259612630 грн. Відхилення становить 257016504 грн. Податкові накладні були зареєстровані в ЄРПН в строк, передбачений Податковим кодексом України, однак, в порушення норм ПК України не відображені позивачем в декларації за грудень 2024 року. Як наслідок, камеральною перевіркою було встановлено заниження позитивного значення нарахувань, які підлягають сплаті до бюджету, у розмірі 257016504 грн у зв'язку з невідображенням у декларації за грудень 2024 року податкових накладних, зареєстрованих в ЄРПН.
Відповідач вважає хибними посилання позивача на положення пункту 123.2 статті 123 ПК України з огляду на застосування спірним податковим повідомленням-рішенням штрафних санкцій відповідно до пункту 123.1 статті 123 ПК України у розмірі 10% суми визначеного податкового зобов'язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи.
Щодо витребуваних судом пояснень, відповідач зауважив, що при складанні акта перевірки було допущено технічну помилку, зазначивши податкову декларацію "за жовтень 2024 року" замість податкової декларації за грудень 2024 року та помилково зазначено у висновках акта перевірки декларацію за вересень та суму 31378560 грн.
Таким чином, на думку відповідача, позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Позивачем подано до суду додаткові пояснення, в яких повторно зазначено, що при складанні декларації з ПДВ підприємство керувалося первинними документами, які підтверджують факт здійснення господарської операції у відповідному звітному періоді, а також повторно зазначено про неправомірність застосування відповідачем штрафної санкції відповідно до пункту 123.2 статті 123 ПК України.
Присутні у судовому засіданні 02.10.2025 представники позивача та відповідача заявили клопотання про закриття підготовчого провадження та перехід до розгляду справи по суті.
Усною ухвалою суду від 02.10.2025, постановленою із занесенням до протоколу судового засідання, закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
ТОВ «Асікс Груп» (ідентифікаційний код 41514045, місцезнаходження: 04202, м. Київ, просп. Литовський, 10, корп. А) зареєстровано як юридична особа 09.08.2017 відповідно інформації, наявної у Витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Судом встановлено, що посадовою особою ГУ ДПС у м. Києві здійснено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість ТОВ «Асікс Груп» за грудень 2024 року, результати якої оформлені актом перевірки від 24.01.2025 №4294/ж5/26-15-04-07-03/41514045 (далі по тексту також - акт перевірки).
Перевіркою встановлено порушення пункту 187.1 статті 187 ПК України, що призвело до заниження в декларації з ПДВ за грудень 2024 року позитивних нарахувань, які підлягають сплаті до бюджету, а також зазначено про застосування штрафної санкції відповідно до пункту 123.2 статті 123 ПК України.
В акті перевірки зазначено, що в ході камеральної перевірки податкової звітності з ПДВ за грудень 2024 року позивач встановлено декларування суми ПДВ податкових зобов'язань (рядок 1.1) у розмірі 2596126 грн, у той час як за даними ЄРПН постачальником (ТОВ «Асікс Груп») зареєстровано податкових накладних, виписаних у грудні 2024 року, на загальну суму ПДВ 259612630 грн. Відхилення становить 2570165004,00 грн.
Відповідно до податкового повідомлення-рішення ГУ ДПС у м. Києві від 04.02.2025 №73890407 за порушення позивачем пункту 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.10, 201.14 статті 201 ПК України збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на загальну суму 282718154,40 грн, у тому числі за податковим зобов'язанням на 257016504 грн та за штрафними санкціями на 25701650,40 грн.
З розрахунку штрафних санкцій по ПДВ вбачається про застосування до позивача штрафних санкцій у розмірі 10% у сумі 25701650,4 грн.
Не погоджуючись з правомірністю прийняття відповідачем цього податкового повідомлення-рішення, позивач звернувся з даним позовом до суду, з приводу чого суд зазначає таке.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України (далі по тексту також - ПК України).
За приписами підпунктів 191.1.1, 191.1.34 пункту 191.1 статті 191 ПК України контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, виконують такі функції, крім особливостей, передбачених для державних податкових інспекцій статтею 193 цього Кодексу: здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів, у тому числі проводять відповідно до законодавства перевірки та звірки платників податків; забезпечують визначення в установлених цим Кодексом, іншими законами України випадках сум податкових та грошових зобов'язань платників податків, застосування і своєчасне стягнення сум передбачених законом штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) за порушення податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Пунктом 75.1 статті 75 ПК України визначено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
Згідно з підпунктом 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 ПК України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового, даних СОД РРО, даних Єдиного реєстру ліцензіатів та місць обігу пального та Єдиного реєстру ліцензіатів з виробництва та обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини та рідин, що використовуються в електронних сигаретах.
Предметом камеральної перевірки також можуть бути, зокрема, своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків); своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних; своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов'язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах; повнота нарахування та своєчасність сплати податку на доходи фізичних осіб та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у разі невідповідності резидента Дія Сіті вимогам, визначеним пунктами 2, 3 частини першої та пунктом 10 частини другої статті 5 Закону України "Про стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні".
Відповідно до пункту 76.1 статті 76 ПК України камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) такого органу або направлення на її проведення.
Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком.
Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.
Тобто, законодавчо передбачено проведення камеральної перевірки даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість, а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового, даних СОД РРО.
В свою чергу, відповідно до підпунктів 16.1.2, 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов'язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.
Підпунктом 14.1.178 пункту 14.1 статті 14.1 ПК України визначено, що податок на додану вартість - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.
Згідно з пунктом 187.1 статті 187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на рахунок платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг, оплата яких здійснюється електронними грошима, - дата зарахування електронних грошей платнику податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, на електронний гаманець, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;
б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Для документів, складених в електронній формі, датою оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку, вважається дата, зазначена у самому документі як дата його складення відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», незалежно від дати накладення електронного підпису.
За приписами пункту 200.1 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
На дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з використанням кваліфікованого електронного підпису або удосконаленого електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, уповноваженої платником особи відповідно до вимог Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін (пункт 201.1 статті 201 ПК України).
Таким чином, дата виникнення податкових зобов'язань співпадає з такою складання платником податку податкової накладної.
Підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 ПК України визначено, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, або зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларовану до повернення з бюджету у зв'язку із використанням платником податку права на податкову знижку, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань та/або іншого зобов'язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, або завищення суми податку на доходи фізичних осіб, що підлягає поверненню з бюджету у зв'язку із використанням платником податку права на податкову знижку, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.
Судом встановлено, що в ході камеральної перевірки податкової звітності з ПДВ за грудень 2024 року ТОВ «Асікс Груп» встановлено декларування суми ПДВ податкових зобов'язань (рядок 1.1) у розмірі 2596126,00 грн, у той час як за даними ЄРПН постачальником ТОВ Асікс Груп» зареєстровано податкових накладних, виписаних у грудні 2024 року, на загальну суму ПДВ 259612630,00 грн. Відхилення становить 2570165004,00 грн.
Дослідивши наявну в матеріалах справи копію податкової декларації з ПДВ за грудень 2024 року, судом встановлено, що позивачем відображено в рядку 1.1 колонки Б суму ПДВ у розмірі 2596126 грн.
У свою чергу, з наданого відповідачем Витягу з ЄРПН вбачається, що позивачем у грудні 2024 року зареєстровано податкових накладних на суму ПДВ 259612630 грн.
У судовому засіданні 02.10.2025 представник позивача підтвердив, що сума ПДВ за складеними та зареєстрованими в ЄРПН податковими накладними у грудні 2024 року становить 259612630 грн, а також зазначив, що у звітності з ПДВ має бути відображена в якості податкових зобов'язань сума ПДВ, яка відповідає сумі ПДВ за складеними та зареєстрованими в ЄРПН податковими накладними.
При цьому, представник позивача в судовому засіданні 02.10.2025 на питання суду не міг пояснити розбіжності у податковій декларації з ПДВ та даних, відображених в ЄРПН, зокрема, те, коли саме, на думку позивача, сума ПДВ за складеними та зареєстрованими в ЄРПН податковими накладними мала бути відображена у податковій звітності з ПДВ у складі податкових зобов'язань. У звязку з цим суд констатує, що позивачем не спростовано правомірності висновків контролюючого органу, викладених в акті перевірки.
Судом відхиляються доводи позивача щодо неправомірного застосування при обрахунку штрафних санкцій положень пункту 123.2 статті 123 ПК України з огляду на те, що фактично в межах спірних відносин за заниження ТОВ «Асікс Груп» в декларації з ПДВ за грудень 2024 року позитивних нарахувань, які підлягають сплаті до бюджету, було застосовано штрафні санкції в розмірі 10 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, що відповідає положенням пункту 123.1 статті 123 ПК України. Посилання ж в акті перевірки на пункт 123.2 статті 123 ПК України суд вважає технічною опискою з огляду на те, що з розрахунку штрафних санкцій, який є додатком до спірного податкового повідомлення-рішення, вбачається про застосування їх у розмірі 10% від виявленої контролюючим органом суми заниження податкового зобов'язання 257016504 грн, що у сумі складає 25701650,40 грн. Отже, вказана технічна помилка не вплинула на правомірність розміру штрафних санкцій, застосованих оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням.
Суд не приймає доводи позивача стосовно відображення у податковій декларації з ПДВ за вересень 2024 року показників податкової звітності виключно на підставі первинних документів, які підтверджують факт здійснення господарської операції у відповідному звітному періоді, оскільки перевіркою в межах спірних відносин охоплено період грудень 2024 року.
З метою повного та всебічного з'ясування обставин справи, ухвалою суду від 09.07.2025 було витребувано від відповідача, зокрема, письмові пояснення щодо підстав зазначення в розділі «Висновки» акта перевірки від 24.01.2025 №4294/ж5/26-15-04-07-03/41514045 інформації про заниження позивачем в декларації з ПДВ за вересень 2024 року позитивних нарахувань на суму 31 378 563 грн, у той час як перевірка здійснювалася декларації за грудень 2024 року, а сума донарахувань є іншою.
На виконання вимог ухвали суду від 09.07.2025 відповідач у відзиві на позовну заяву пояснив, що в розділі «Висновки» акта перевірки було допущено незначну помилку, а саме: вказано декларацію за вересень та суму 31378560 грн, яка, на його переконання, не є істотною з огляду на можливість чітко встановити, які саме штрафні санкції та за який саме звітний період застосовано до позивача.
З приводу означених пояснень суд зауважує, що підставами для скасування прийнятих суб'єктом владних повноважень рішень є не будь-які порушення, допущені під час призначення і проведення перевірки, а лише ті, що вплинули або об'єктивно могли вплинути на правильність висновків за результатами такої перевірки та відповідно на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішення.
Суд зазначає, що саме по собі порушення процедури прийняття акта (як і допущені при складанні акта технічні помилки) не повинно породжувати правових наслідків для його дійсності, крім випадків, прямо передбачених законом.
Виходячи із міркувань розумності та доцільності, деякі вимоги до процедури прийняття акта необхідно розуміти не як вимоги до самого акта, а як вимоги до суб'єктів владних повноважень, уповноважених на їх прийняття. Не кожен дефект акта призводить до його неправомірності.
Фундаментальне порушення - це таке порушення суб'єктом владних повноважень норм права, допущення суттєвої, істотної помилки при прийнятті певного рішення, яке мало наслідком прийняття незаконного рішення.
Стосовно ж процедурних порушень, то в залежності від їх характеру такі можуть мати наслідком нікчемність або оспорюваність акта, а в певних випадках, коли йдеться про порушення суто формальні, взагалі не впливають на його дійсність.
Аналогічний вимір суттєвості порушень застосовує Європейський суд з прав людини, який у своїх рішеннях демонструє виважений підхід до оцінки характеру допущених порушень належної процедури з точки зору їх можливого впливу на загальну справедливість судового розгляду. Метод «оцінки справедливості процесу в цілому» не передбачає дослідження правомірності будь-якої окремої процесуальної дії у відриві від інших етапів процесу.
Отже, суд, не применшуючи значення необхідності дотримання встановленої законодавством процедури оформлення того чи іншого рішення, вважає, що навіть у разі підтвердження факту порушення в частині вчинення контролюючим органом описки чи технічної помилки в акті перевірки, яка не впливає на суть виявлених під час її проведення порушень, не може потягнути за собою безумовне скасування винесеного за результатами проведення перевірки та встановлення порушень рішення у випадку, якщо такі порушення не мали наслідком прийняття незаконного рішення.
Суд також вважає за необхідне звернути увагу на поняття надмірного формалізму, який відповідно до правового висновку Верховного Суду, викладеного у постановах від 18.05.2018 у справі № 826/11106/17, від 28.10.2018 у справі № 826/14749/16, від 27.11.2019 у справі № 826/15257/15, від 25.03.2020 у справі № 805/4508/16-а, від 20.05.2020 у справі № 809/1031/16, від 31.03.2021 у справі № 620/2520/20, від 19.05.2021 у справі № 210/5129/17, від 20.05.2022 у справі № 340/370/21 та від 27.09.2022 у справі № 320/1510/20, слід розуміти як надмірне прагнення до чистоти, переваги форми над змістом.
Поняття «пуризм» (надмірний формалізм) було введено у правовий обіг ЄСПЛ. Так, у рішенні у справі «Сутяжник проти Росії» (заява № 8269/02) ЄСПЛ зробив висновок про те, що не може бути скасоване правильне по суті судове рішення та не може бути відступлено від принципу правової визначеності лише задля правового пуризму, судове рішення може бути скасоване лише з метою виправлення істотної судової помилки. У цій справі рішення арбітражного суду, яке набрало законної сили, було скасовано в порядку нагляду з припиненням провадження у справі суто з підстави того, що спір не підлягав розгляду арбітражними судами, хоча у подальшому вимоги заявника були задоволені судом загальної юрисдикції. Ухвалюючи рішення ЄСПЛ виходив з того, що, хоча як принцип, правила юрисдикції повинні дотримуватися, однак, враховуючи обставини даної справи, була відсутня соціальна потреба, яка б виправдовувала відступлення від принципу правової визначеності.
Отже, «правовий пуризм» - невідступне слідування вимогам процесуальних та/або процедурних норм; надмірно формально сурове (бюрократичне) застосування правових норм й вчинення дій, що мають юридичне значення, без врахування їх доцільності (розумності, добросовісності), обставин конкретної справи, а також необхідності забезпечення ефективної реалізації та/або захисту прав особи та суспільних (публічних) інтересів.
Відповідно до правової позиції, висловленої у постанові Верховного Суду від 16.12.2021 у справі № 640/11468/20, ключовим питанням при наданні оцінки процедурним порушенням, допущеним під час прийняття суб'єктом владних повноважень рішення, є співвідношення двох базових принципів права: «протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків» і, на противагу йому, принцип «формальне порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення»; межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб'єкта владних повноважень за умови безумовного дотримання ним передбаченої законом процедури прийняття такого рішення.
Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 11.05.2022 у справі № 400/1510/19, від 05.07.2022 у справі № 522/3740/20, від 27.09.2022 у справі № 320/1510/20, від 03.10.2022 у справі № 400/1510/19, від 01.11.2022 у справі № 640/6452/19 та від 18.01.2023 року у справі № 500/26/22.
Суд також враховує, що загальні підходи до оцінки недоліків форми рішення сформульовані Верховним Судом у постановах від 19.05.2020 у справі №820/2300/18, від 30.04.2020 у справі №810/384/16, від 17.03.2020 у справі №808/4140/15, від 25.01.2019 у справі №812/1112/16, від 23.11.2023 у справі №815/3358/15 від 15.03.2024 у справі №810/853/17, в яких Верховний Суд звертає увагу, що окремі дефекти форми рішення контролюючого органу не повинні сприйматися як безумовні підстави для висновку щодо протиправності спірного рішення і, як наслідок, про його скасування. Якщо спірне рішення прийняте контролюючим органом у межах своєї компетенції та з його змісту можна чітко встановити зміст цього рішення (зокрема, порушення законодавства, за які застосовуються відповідні санкції, та розмір останніх), таке рішення може бути визнане судом правомірним навіть у разі, коли не дотримано окремих елементів. Технічні помилки не є істотними недоліками форми оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.
Отже, такі факти як помилки у найменуванні юридичної особи, її адреси, технічні помилки / описки у змісті податкового повідомлення-рішення / рішення, відсутність підпису посадової особи контролюючого органу, відсутність розрахунку до податкового повідомлення-рішення не впливають на його законність та не може бути самостійною підставою для визнання такого рішення контролюючого органу недійсним.
Вказаний висновок, міститься також у постанові Верховного Суду від 23.11.2023 у справі № 815/3358/15.
З урахуванням викладеного, суд вважає, що здійснення контролюючим органом описки чи технічної помилки в акті перевірки, яка не впливає на суть виявлених під час її проведення порушень, є формальним технічним недоліком, який не міг вплинути на правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення та, як наслідок, не може потягнути за собою безумовне його скасування, за умови прийняття такого податкового повідомлення-рішення у відповідності до вимог законодавства.
Інших доводів, що можуть вплинути на правильність вирішення судом спору, що розглядається, матеріали справи не містять.
Таким чином, позов у задоволенні позову слід відмовити.
Враховуючи положення статті 139 КАС України у суду відсутні підстави для стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача понесені позивачем витрати по сплаті судового збору.
У судовому засіданні 07.10.2025 були проголошені вступна та резолютивна частини рішення. Повний текст рішення складений та підписаний 08.10.2025.
На підставі викладеного, керуючись статтями 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Дудін С.О.