про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі
08 жовтня 2025 року Київ № 320/40143/25
Суддя Київського окружного адміністративного суду Скрипка І.М., розглянувши позовну заяву та додані до неї матеріали Товариства з обмеженою відповідальністю «Алєнто» до Білоцерківської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення,
ТОВ «Алєнто» 07.08.2025 в особі представника - адвоката Вдовиченка Андрія Вікторовича звернулось через підсистему «Електронний суд» до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Білоцерківської міської ради.
Просили суд визнати протиправним та скасувати рішення від 09.04.2025 Білоцерківської міської ради Київської області за № 7144-71-VIII «Про затвердження проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та встановлення земельного сервітуту з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 ».
У якості третьої особи визначено ОСОБА_1 .
Згідно із частиною другою статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для відмови у відкритті провадження у справі.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.
У цьому випадку, вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, та здійснюючи перевірку щодо підсудності цієї справи адміністративному суду, суд уважає за необхідне зазначити таке.
Завданням адміністративного судочинства, відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з пунктами 1, 2 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.
Суб'єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, орган військового управління, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України).
Отже необхідною та єдиною ознакою суб'єкта владних повноважень є здійснення цим суб'єктом публічно-владних управлінських функцій саме у тих правовідносинах, у яких виник спір.
Зі змісту позовної заяви слідує, що 09.04.2025 Білоцерківська міська рада прийняла рішення №7144-71-VIII «Про затвердження проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та встановлення земельного сервітуту з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 ».
Цим рішенням вирішено:
1. Затвердити проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки комунальної власності фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 із цільовим призначенням 03.07 «Для будівництва та обслуговування будівель торгівлі» за адресою: АДРЕСА_1 площею 0,0030 га, що додається. Кадастровий номер: 3210300000:07:007:0159.
2. Укласти договір про встановлення особистого строкового сервітуту з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 на земельну ділянку із цільовим призначенням 03.07 «Для будівництва та обслуговування будівель торгівлі» (вид права земельного сервітуту - право на розміщення тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності, код обмеження 07.11 Право на розміщення тимчасових споруд (малих архітектурних форм)) за адресою: АДРЕСА_1 площею 0,0030 га строком на 7 (сім) років за рахунок земель населеного пункту міста Біла Церква. Кадастровий номер: 3210300000:07:007:0159.
3. Особі, зазначеній в цьому рішенні, укласти у встановленому порядку договір про встановлення особистого строкового сервітуту.
4. Контроль за виконанням цього рішення покласти на постійну комісію з питань земельних відносин та земельного кадастру, планування території, будівництва, архітектури, охорони пам'яток, історичного середовища.
Позивач зазначає, що рішення від 09.04.2025, як указано в його тексті, було прийнято в результаті розгляду подання постійної комісії з питань земельних відносин та земельного кадастру, планування території, будівництва, архітектури, охорони пам'яток, історичного середовища до секретаря міської ради від 25.03.2025 № 717/02-17, протоколу постійної комісії з питань земельних відносин та земельного кадастру, планування території, будівництва, архітектури, охорони пам'яток, історичного середовища від 20.03.2025 № 127.
На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що земельна ділянка з кадастровим номером 3210300000:07:007:0159, місцезнаходження: АДРЕСА_1 , відносно якої пунктом 1 оскаржуваного рішення ОСОБА_1 було затверджено проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки комунальної власності фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 , - безпосередньо прилягає до земельної ділянки з кадастровим номером 3210300000:07:007:0114, місцезнаходження якої: АДРЕСА_1 та яка належить на праві приватної власності позивачу - ТОВ «Алєнто».
На підтвердження наведеного надано витяг від 28.01.2015 № 32813588 з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, інформацію Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку та кадастровий план земельної ділянки № 3210300000:07:007:0114, на якій побудовані, належні на праві приватної власності позивачу будівлі, споруди і приміщення (нежитлове приміщення № 2 в нежитловій будівлі літ. «Г» площею 126,4 кв.м., нежитлова будівля літ. «А» з вбудованими торгово-офісними приміщеннями площею 631,2 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 ), про що свідчать правовстановлюючі документи на них, а саме: витяги з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 04.02.2021 № 242970104 і № 242955895 та технічний паспорт від 09.11.2020 на них.
Позивач зазначив, що відомості про перейменування вулиць в місті Біла Церква Київської області згідно з рішенням Білоцерківської міської ради «Про поділ та перейменування вул. Леваневського в м. Біла Церква Київської області» від 28.07.2022 № 2836-31-VІІІ) доступні на офіційному сайті Білоцерківської міської ради за посиланням: https://bc-rada.gov.ua/node/5527.
На переконання позивача, рішення Білоцерківської міської ради від 09.04.2025 про укладення договору про встановлення особистого строкового сервітуту (право на розміщення тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності) з третьою особою на земельну ділянку комунальної власності з кадастровим номером 3210300000:07:007:0159 впритул до будівель і споруд ТОВ «Алєнто», побудованих на земельній ділянці приватної власності з кадастровим номером 3210300000:07:007:0114, фактично зачіпає законні права та інтереси ТОВ «Алєнто», так як перешкоджає статутній діяльності позивача та створює суттєві перешкоди в під'їзді до будівель і споруд ТОВ «Алєнто», у доступі до приміщень, унеможливлюючи їх, що робить неможливим застосування торгово-офісних приміщень позивача за призначенням.
Зазначено, що ТОВ «Алєнто» обґрунтовано розраховувало на те, що відносно належних йому на праві приватної власності будівель, споруд, приміщень буде застосоване лише ті норми права, які відповідають правовому статусу об'єктів нерухомого майна та не буде чинитись перешкод у їх використанні, а втручання відповідача (органу місцевого самоврядування) у право власності ТОВ «Алєнто» шляхом встановлення земельного сервітуту повинно відповідати критеріям правомірного втручання у право особи на мирне володіння майном у розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Позивач переконаний, що втручання відповідача у право власності позивача шляхом встановлення земельного сервітуту третій особі, не відповідає критеріям правомірного втручання у право особи на мирне володіння майном, сформованим у сталій практиці ЄСПЛ, оскільки встановлення сервітуту для здійснення ФОП ОСОБА_1 підприємницької діяльності - встановлення тимчасової споруди - унеможливлює використання ТОВ «Алєнто» належної йому на праві власності земельної ділянки за цільовим призначенням та будівель, споруд на ній.
Позивач уважає, що рішення Білоцерківської міської ради від 09.04.2025 № 7144-71-VIII «Про затвердження проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та встановлення земельного сервітуту з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 » є протиправним та порушує його право на мирне володіння майном.
Судом установлено, що суб'єктом права власності земельної ділянки з кадастровим номером 3210300000:07:007:0159 є Білоцерківська міська рада, у той час як власником земельної ділянки з кадастровим номером 3210300000:07:007:0114 є ТОВ «Алєнто», тобто позивач.
Наведене підтверджено Інформацією Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 08.10.2025.
Вирішуючи питання щодо підсудності цієї справи окружному адміністративному суду, в контексті публічно-правових відносин між учасниками справи, що носять обов'язковий характер для юрисдикції адміністративного суду, беручи до уваги наявність приватноправового інтересу позивача, суд зазначає таке.
Визначальними ознаками приватноправових відносин є, зокрема наявність майнового чи немайнового особистого інтересу суб'єкта. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин. Спір є приватноправовим також у тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.
За правилами статті 2 Земельного кодексу України, земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею.
Стаття 152 Земельного кодексу України визначає способи захисту прав на земельні ділянки, відповідно до якої захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.
За змістом частин першої, третьої, п'ятої статті 158 Земельного кодексу України, земельні спори вирішуються судами, органами місцевого самоврядування та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Органи місцевого самоврядування вирішують земельні спори у межах населених пунктів щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян, та додержання громадянами правил добросусідства, а також спори щодо розмежування меж районів у містах. У разі незгоди власників землі або землекористувачів з рішенням органів місцевого самоврядування, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, спір вирішується судом.
За приписами статті 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема: визнання права; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спірних правовідносин. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.09.2018 у справі № 813/6286/15.
Разом із тим, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі № 685/1346/15-а.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 25.04.2018 у справі № 495/2176/17 зазначила, що орган місцевого самоврядування, реалізуючи право розпорядження земельною ділянкою, відповідно до статті 5 Земельного кодексу України, має рівні права з громадянами та юридичними особами, з якими він вступає у відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею, тобто є рівноправним суб'єктом земельних відносин. У цьому спорі учасники земельних відносин не підпорядковані один одному, а отже, суб'єкт владних повноважень - орган місцевого самоврядування - владних управлінських функцій не здійснював. Зазначене виключає відносини сторін у цій справі як такі, що засновані на управлінських чи контролюючих функціях однієї сторони стосовно іншої, а отже, ця справа не має визначених Кодексом адміністративного судочинства України ознак адміністративного позову.
Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 21.03.2018 у справі № 536/233/16-ц сформувала правовий висновок про те, що розгляду адміністративними судами підлягають спори, що мають в основі публічно-правовий характер, тобто випливають із владно-розпорядчих функцій або виконавчо-розпорядчої діяльності публічних органів. Якщо в результаті прийняття рішення особа набуває речове право на земельну ділянку, то спір стосується приватноправових відносин і підлягає розгляду в порядку цивільного чи господарського судочинства залежно від суб'єктного складу сторін спору.
Суд резюмує, що предметом цього спору є рішення Білоцерківської міської ради від 09.04.2025 № 7144-71-VIII «Про затвердження проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та встановлення земельного сервітуту з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 ».
Позов обґрунтовано тим, що рішення Білоцерківської міської ради від 09.04.2025 про укладення договору про встановлення особистого строкового сервітуту (право на розміщення тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності) з третьою особою на земельну ділянку комунальної власності з кадастровим номером 3210300000:07:007:0159 впритул до будівель і споруд ТОВ «Алєнто», побудованих на земельній ділянці приватної власності з кадастровим номером 3210300000:07:007:0114, фактично зачіпає законні права та інтереси ТОВ «Алєнто», так як перешкоджає статутній діяльності позивача та створює суттєві перешкоди в під'їзді до будівель і споруд ТОВ «Алєнто», у доступі до приміщень, унеможливлюючи їх, що робить неможливим застосування торгово-офісних приміщень позивача за призначенням.
Із урахуванням викладеного, виникнення спірних правовідносин обумовлено незгодою позивача з правомірністю набуття фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 права обмеженого користування земельною ділянкою (особистого строкового сервітуту) з кадастровим номером 3210300000:07:007:0159, яка межує із земельною ділянкою з кадастровим номером 3210300000:07:007:0114, що на праві власності належить позивачу, чим, на думку позивача, чиняться перешкоди у використанні належних ТОВ «Алєнто» будівель і споруд на його земельній ділянці, перешкоджання статутній діяльності товариства, створення суттєвих перешкод у під'їзді до будівель і споруд, у доступі до приміщень, що робить неможливим застосування торгово-офісних приміщень позивача за призначенням.
За правилами частини першої статті 21 Цивільного кодексу України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
Тож, визнання незаконними рішень суб'єкта владних повноважень може бути способом захисту цивільного права або інтересу.
За змістом наведених правових норм, суд, шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права й охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються. Розпорядження своїм правом на захист є приписом цивільного законодавства і полягає в наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом.
Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 1340/3580/18.
За змістом частини першої статті 317 Цивільного кодексу України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідно до частини четвертої статті 334 Цивільного кодексу України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.
За положеннями частини першою статті 393 Цивільного кодексу України правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.
Таким чином, якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, які вона вважає протиправними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов'язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів, що узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 05.05.2020 у справі № 462/1055/19.
За нормами пунктів 6, 10 частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці; справи у спорах щодо оскарження актів (рішень) суб'єктів господарювання та їх органів, посадових та службових осіб у сфері організації та здійснення господарської діяльності, крім актів (рішень) суб'єктів владних повноважень, прийнятих на виконання їхніх владних управлінських функцій, та спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем.
Суд наголошує, що не є публічно-правовим спір щодо управлінських дій суб'єкта владних повноважень, у цьому випадку - Білоцерківської міської ради як власника земельної ділянки з кадастровим номером 3210300000:07:007:0159, які були спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав третьої особи - ФОП ОСОБА_1 на підставі рішення Білоцерківської міської ради від 09.04.2025 про укладення договору про встановлення особистого строкового сервітуту (право на розміщення тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності), у зв'язку із чим справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Частиною п'ятою статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
Частиною шостою цієї статті передбачено, що у разі відмови у відкритті провадження в адміністративній справі з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз'яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд такої справи.
За правилами статті 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
На виконання вимог указаної норми суд роз'яснює, що розгляд такої справи віднесено до відповідного господарського суду з дотриманням правил підсудності, передбачених Господарським процесуальним кодексом України.
Частиною третьою статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що копія ухвали про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі надсилається особі, яка подала позовну заяву, разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами не пізніше наступного дня після її постановлення. Копія позовної заяви залишається в суді.
Крім того, оскільки позовна заява з додатками у паперовому вигляді до суду не подавалась, а сформована в підсистемі «Електронний суд», суд обмежується лише процесуальним рішенням про відмову у відкритті провадження у справі без фактичного повернення матеріалів позовної заяви з додатками позивачу.
Керуючись пунктом 1 частини першої статті 170, статтями 240, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Алєнто» до Білоцерківської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення.
Роз'яснити позивачу, що повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
Копію ухвали надіслати особі, яка подала позов.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення (підписання) ухвали.
Суддя Скрипка І.М.