про відмову у вжитті заходів забезпечення позову
07 жовтня 2025 року №320/49130/25
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Панченко Н.Д., розглянувши у порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (адреса АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , у якому просить суд:
- визнати протиправними та скасувати рішення ІНФОРМАЦІЯ_1 про мобілізацію ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_2 ;
- визнати протиправними та незаконними дії працівників ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо:
примусового доставлення та утримання позивача ОСОБА_1 без належних правових підстав та процесуального оформлення;
оформлення висновку військово-лікарської комісії без особистої участі позивача, без його підписів та без дотримання встановленої процедури;
незаконної зміни місця військового обліку позивача з ІНФОРМАЦІЯ_2 на ІНФОРМАЦІЯ_3 без згоди позивача;
внесення відомостей до системи “Оберіг» щодо скасування бронювання;
- визнати протиправним та незаконним висновок військово-лікарської комісії від 05.09.2025 щодо ОСОБА_1 як такий, що прийнятий з порушенням встановленої процедури;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_4 : поновити військовий облік ОСОБА_1 в ІНФОРМАЦІЯ_5 відповідно до місця реєстрації та проживання.
Одночасно з подачею позову позивачем подано до суду заяву про забезпечення позову, в якій останній просить суд забезпечити позов шляхом:
- зупинити дію рішення/розпорядження/наказу про мобілізацію (повістки, наказу військкомату, розпорядження ТЦК та СП), виданого стосовно позивача - ОСОБА_1 ІПН НОМЕР_1 ;
- заборонити Територіальному центру комплектування та соціальної підтримки ( ІНФОРМАЦІЯ_6 ) та іншим уповноваженим органам державної влади вчиняти будь-які дії щодо призову, примусового доставлення, відправлення до військової частини чи інших заходів реалізації мобілізації стосовно позивача до ухвалення рішення у даній справі по суті;
- зобов'язати відповідача та інші компетентні органи утриматися від внесення даних про позивача до списків мобілізованих/призваних та не направляти його до військової частини до остаточного вирішення спору судом;
- негайно надіслати ухвалу суду про забезпечення позову до відповідного ТЦК та СП, військової частини та інших органів, уповноважених на виконання оскаржуваного акту, для її виконання.
Обґрунтовуючи заяву про забезпечення позову, позивач зазначив, що невжиття заходів забезпечення позову унеможливить подальше виконання рішення суду, у разі задоволення позову, оскільки позивач може бути примусово мобілізований та може набути нового юридичного статусу військовослужбовця.
В той час, як вжиття заходів забезпечення позову зумовлене наявністю очевидних ознак протиправності дій суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи.
Невжиття заходів щодо забезпечення позову призведе до призову позивача на військову службу під час мобілізації в особливий період, що у свою чергу ускладнить чи унеможливить шляхом виконання рішення суду, у випадку його задоволення.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, визначено склад суду для розгляду вказаної заяви, головуючий суддя Панченко Н.Д.
Вказану заяву було передано судді Панченко Н.Д. для розгляду 03.10.2025, що підтверджується відповідним актом суду.
Відповідно до ч.1-3 ст.154 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, яка подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову.
У виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з повідомленням заінтересованих сторін у встановлений судом строк.
Суд, у даному випадку, не вбачає необхідності у призначенні судового засідання та вважає за можливе здійснювати розгляд заяви про забезпечення позову без повідомлення учасників справи.
Дослідивши підстави, на яких ґрунтується заява про забезпечення позову, суд дійшов висновку про недоведеність заявником існування визначених у статті 150 КАС України обставин, за наявності яких суд може вжити заходи забезпечення позову.
Так, згідно з ч. 2 ст. 150 КАС України, забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Аналіз вищенаведеної норми дозволяє дійти висновку, що забезпечення позову - це вжиття адміністративним судом певних заходів щодо охорони прав та інтересів позивача для створення можливості реального виконання рішення суду у разі задоволення позову.
Відповідно до ч. ч. 1, 2, 5 ст. 151 КАС України, позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
В силу положень ч. 2 ст. 151 КАС України, заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб. У зв'язку з цим, суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є захід забезпечення позову, про який просить позивач, співмірним з позовними вимогами та чи відповідає він меті і завданням правового інституту забезпечення позову. Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії тощо.
Разом з цим суд зазначає, що сам по собі факт незгоди заявника із діями, які є предметом позову не може слугувати беззаперечним доказом того, що таке рішення (дії/бездіяльність) є протиправними.
У свою чергу надання судом правової оцінки оспорюваному акту індивідуальної дії на етапі розгляду заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви фактично буде мати наслідком вирішення спору по суті, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.
Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року у справі N800/521/17 зробила висновок, що позов не може бути забезпечено таким способом, який фактично підмінює собою судове рішення у справі та вирішує позовні вимоги до розгляду справи по суті судом (до аналогічних висновків приходив Верховний Суд у постановах від 30.08.2022 у справі N 640/16613/21, від 21.11.2018 у справі N 826/8556/17, від 25.04.2019 у справі N 826/10936/18, від 30.03.2021 N 420/4037/20, від 14.07.2021 у справі N300/2540/19, від 06.10.2021 у справі N 640/424/21, від 20.07.2022 у справі N 640/16623/19).
Так, суд зазначає, що відповідно до ч. 3 ст. 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" у разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов'язаний з'явитися у зазначені у ній місце та строк.
Згідно з пунктом 2 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560 (далі - Порядок № 560) на військову службу під час мобілізації, на особливий період призиваються резервісти та військовозобов'язані, які придатні до військової служби за станом здоров'я та не мають права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених статтею 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію, для комплектування (доукомплектування) з'єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, навчальних частин (центрів) (далі - військові частини) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення з правоохоронними функціями (далі - Збройні Сили та інші військові формування). Призов резервістів та військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному Законами України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію, Про військовий обов'язок і військову службу та цим Порядком.
Пунктом 6 Порядку передбачено, що призов резервістів та військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації, на особливий період здійснюється у строки та в обсягах, визначених мобілізаційними планами, мобілізаційними директивами (розпорядженнями) Головнокомандувача Збройних Сил або Генерального штабу Збройних Сил.
Призов резервістів та військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації, на особливий період включає:
оповіщення резервістів та військовозобов'язаних про виклик до районного (об'єднаного районного) територіального центру комплектування та соціальної підтримки чи його відділу, міського (районного у містах, об'єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу СБУ або відповідного підрозділу розвідувальних органів України;
прибуття резервістів та військовозобов'язаних до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу СБУ або відповідного підрозділу розвідувальних органів, уточнення своїх персональних даних, внесення відповідних змін у військово-облікові документи та до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів;
проходження резервістами та військовозобов'язаними медичного огляду для визначення придатності до військової служби;
перевірку підстав щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та її оформлення;
документальне оформлення призову на військову службу під час мобілізації;
відправлення призваних громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період до місць проходження військової служби.
Після цього здійснюється документальне оформлення призову на військову службу під час мобілізації, відправлення призваних громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період до місць проходження військової служби.
Тому, отримання військового квитка, повісток, направлення на медичну комісію, оформлення відстрочок тощо є лише етапом процесу мобілізації.
Суд зауважує, що отримання повісток, на які посилається заявник, проходження ВЛК, є лише засобами оповіщення військовозобов'язаної особи для її прибуття на вказану дату до територіального центру комплектування та встановлення стану здоров'я особи, та не має обов'язкового наслідку залучення до військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, зокрема, без документального оформлення призову на військову службу під час мобілізації.
До того ж, відповідно до висновку Верховного Суду у постанові від 08.09.2022 у справі №300/1263/22 саме по собі оповіщення громадян про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки оформлюється у вигляді повісток та по суті не є рішенням чи дією суб'єкта владних повноважень у розумінні КАС України.
Безумовно, рішення чи дії суб'єктів владних повноважень справляють певний вплив на суб'єктів взаємовідносин. Такі рішення можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно. Проте, відповідно до статті 150 КАС України зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є безумовними підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі.
Суд зазначає, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Заявником не обґрунтовані причин неможливості захисту (поновлення) прав, свобод та інтересів позивача після набрання законної сили рішенням в адміністративній справі без вжиття таких заходів, не розкрито у чому полягає необхідність докладання значних зусиль та витрат для відновлення прав позивача у майбутньому. При цьому, твердження представника позивача про те, що зміна статусу позивача з військовозобов'язаного на військовослужбовця унеможливить виконання рішення суду є лише припущенням, яке належним чином не обґрунтоване.
Приймаючи до уваги викладене, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено наявності у даній адміністративній справі хоча б однієї з вичерпного переліку підстав, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України та не надано відповідних доказів на підтвердження існування небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам позивача до ухвалення рішення у цій справі для постановлення судом ухвали про забезпечення позову.
Крім того, відповідно до пункту 5 частини третьої статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України не допускається забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення суб'єкта владних повноважень, яке не є предметом оскарження в адміністративній справі, або встановлення заборони або обов'язку вчиняти дії, що випливають з такого рішення.
Варто також відмітити, що зупинення дії чи заборона вчиняти будь-які дії відповідно до Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» та будь-яких інших законів України не входить до повноважень адміністративного суду та не може бути реалізовано в рамках розгляду заяви про забезпечення позову.
За таких обставин, суд вважає, що заява про забезпечення позову є необґрунтованою та відповідно не підлягає задоволенню.
Згідно з ч. 5 ст. 154 КАС України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
Відповідно до ч. 8 ст. 154 КАС України ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Виходячи з викладених позивачем обставин та вищенаведених положень чинного законодавства, суд дійшов висновку, що заява позивача про забезпечення позову не підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 150-157, 243, 248, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії, відмовити.
2. Копію ухвали надіслати (вручити, надати) заявнику (його представнику), зокрема, шляхом направлення тексту ухвали електронною поштою, факсимільним повідомленням (факсом, телефаксом), телефонограмою.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або у судовому засіданні у разі неявки учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.
Суддя Панченко Н.Д.