08 жовтня 2025 року м. Київ № 320/7659/24
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Панової Г.В, розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві
про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві, в якому просить суд:
1) визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у місті Києві щодо непроведення позивачу обчислення розміру пенсії та її перерахунку з урахуванням:
- довідки про заробітну плату № 69 від 10 серпня 2015 року, виданої Державною бюджетною установою охорони здоров'я Ямало-Ненецького автономного округу «Надимська станція швидкої допомоги» за період з 01 січня 1996 року по 21 квітня 2009 року;
- довідок № 537, № 538, № 539, № 536 від 31 серпня 2018 року за період з 22 квітня 2009 року по 28 лютого 2016 року, виданих Державною бюджетною установою охорони здоров'я Ямало-Ненецького автономного округу «Надимська станція швидкої допомоги»;
- довідок № 522 та № 523 від 22 серпня 2019 року, виданих Державною бюджетною установою охорони здоров'я Ямало-Ненецького автономного округу «Надимська станція швидкої допомоги»;
2) визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у місті Києві № О/р 930010840029 від 24 січня 2022 року про відсутність законних підстав до застосування довідок № 522 та № 523 від 22 серпня 2019 року, виданих Державною бюджетною установою охорони здоров'я Ямало-Ненецького автономного округу «Надимська станція швидкої допомоги» у обчисленні та перерахунку позивачу розміру пенсії;
3) зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у місті Києві провести позивачу обчислення та перерахунок розміру пенсії з урахуванням:
- довідки про заробітну плату № 69 від 10 серпня 2015 року, виданої Державною бюджетною установою охорони здоров'я Ямало-Ненецького автономного округу «Надимська станція швидкої допомоги» за період з 01 січня 1996 року по 21 квітня 2009 року;
- довідок № 537, № 538, № 539, № 536 від 31 серпня 2018 року за період з 22 квітня 2009 року по 28 лютого 2016 року, виданих Державною бюджетною установою охорони здоров'я Ямало-Ненецького автономного округу «Надимська станція швидкої допомоги»;
- довідок № 522 та № 523 від 22 серпня 2019 року, виданих Державною бюджетною установою охорони здоров'я Ямало-Ненецького автономного округу «Надимська станція швидкої допомоги».
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначила, що відповідач відмовив йому у перерахунку пенсії на підставі довідок виданих Державною бюджетною установою охорони здоров'я Ямало-Ненецького автономного округу «Надимська станція швидкої допомоги» з підстав неможливості проведення перевірки відомостей, наведених у довідках. Позивач не погоджується з такою позицією відповідача, оскільки перевірка достовірності виданих документів покладається на пенсійний орган, а сумніви останнього щодо обґрунтованості їх видачі самі по собі не можуть бути підставою для відмови у неврахуванні заробітної плати при перерахунку позивачу пенсії.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 15.05.2024 відкрито провадження у справі та вирішено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідачем до суду надано відзив на позовну заяву, в якому останній заперечує проти задоволення позовних вимог, обґрунтовуючи тим, що у спірних правовідносинах діяв в межах повноважень, в порядку та способом, що визначені законодавством. Стверджував, що позивачка звернулась за перерахунком пенсії та надала довідки про заробітну плату, видані Державною бюджетною установою охорони здоров'я Ямало-Ненецького автономного округу «Надимська станція швидкої допомоги», водночас, копії первинних документів не надані. Крім того, відсутні документи та інформація про сплату податків до Пенсійного фонду російської федерації. Просить у задоволенні позову відмовити.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
З матеріалів справи вбачається, що позивачка отримує пенсію за віком та перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві.
Судом встановлено, що позивачка звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою про перерахунок пенсії з врахуванням довідок № 69 від 10 серпня 2015 року, № 537, № 538, № 539, № 536 від 31 серпня 2018 року, № 522 та № 523 від 22 серпня 2019 року про заробітну плату для обчислення пенсії видані Державною бюджетною установою охорони здоров'я Ямало-Ненецького автономного округу «Надимська станція швидкої допомоги».
Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві листом від 26.05.2023 №17960-19439/Х-02/8-2600/23 відмовило позивачці у врахуванні вказаних довідок для перерахунку пенсії, у зв'язку з тим, що позивачем не було надано первинні документи, на підставі яких було видано вказану довідку. На запит Головного управління до Пенсійного фонду російської федерації щодо перевірки достовірності вищезазначених довідок від 19.05.2020 № 2600-0302-10/6243, від 21.02.2021 № 2600-0305-10/28517 та від 23.06.2021 № 2600-0206-10/102753 надійшов лист № 2005/11 від 27.08.2019, в якому відсутня інформація про проведення перевірки довідок по заробітній платі на підставі яких видані зазначені довідки, а також направлено довідки про заробітну плату від 22.08.2019 №522 та №523 без первинних документів та інформації про сплати податків до Пенсійного фонду російської федерації. Враховуючи вищевикладене, застосувати до розрахунку довідки про заробітну плату № 522 та № 523 від 22.08.2019, виданої ДБУЗ ЯНАО «Надимська станція швидкої допомоги» відсутні законні підстави.
Не погоджуючись з правомірністю відмови відповідача, позивачка звернулася з даним позовом до суду, з приводу чого суд зазначає таке.
Відповідно до частини першої статті 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або у разі відсутності після 1 липня 2000 року 60 місяців страхового стажу, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 1 липня 2000 року незалежно від перерв.
Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за № 1566/11846 (далі - Порядок №22-1) передбачено, що право особи на одержання пенсії встановлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Відповідно до підпункту 3 пункту 2.1 Порядку №22-1 за бажанням пенсіонера ним може подаватись довідка про заробітну плату (дохід) по 30 червня 2000 року (додаток 5) із зазначенням у ній назв первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам.
Згідно з пунктом 2.10 Порядку №22-1 довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами.
У випадках, коли архівні установи не мають можливості видати довідку за встановленою формою з розшифровкою виплачених сум за видами заробітку, вони можуть видавати довідки, що відповідають даним, наявним в архівних фондах, без додержання цієї форми.
Встановлення заробітку для обчислення пенсії на підставі показань свідків не допускається. Виписка зі штатного розпису про посадовий оклад, профспілкові квитки, квитки партій та рухів, громадських об'єднань не є документами, що засвідчують фактичний заробіток для обчислення розміру пенсії.
Обов'язковою умовою для обчислення пенсії з урахуванням заробітної плати за період роботи до 1 липня 2000 року є підтвердження нарахування такої заробітної плати первинними документами.
Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 29.07.2020 у справі № 341/1132/17.
Верховний Суд у постановах від 12.04.2021 у справі №219/4550/17 та від 03.06.2021 у справі №127/8001/17 дійшов висновку: «… посилання відповідача в обґрунтування касаційної скарги на неможливість врахування заробітної плати в зв'язку з неможливістю проведення перевірки обґрунтованості її видачі є безпідставним і висновки судів попередніх інстанцій не спростовує, оскільки надана позивачем довідка містила посилання на особові рахунки, як на первинні документи, на підставі яких вона видана, підприємство яке її видало на той час перебувало на обліку, а тому підстави для проведення перевірки поданої довідки у відповідача були відсутні».
Як вбачається з матеріалів справи, позивачка долучила до заяви про перерахунок пенсії:
- довідки №69 від 10.08.2015, видана Державною бюджетною установою охорони здоров'я Ямало-Ненецького автономного округу «Надимська станція швидкої допомоги» про заробітну плату позивачки за період з 01.01.1996 по 21.04.2009;
- довідки №69 від 10.08.2015, видана Державною бюджетною установою охорони здоров'я Ямало-Ненецького автономного округу «Надимська станція швидкої допомоги» про заробітну плату позивачки за період з 13.12.1984 по 21.04.2009;
- довідки №536 від 31.08.2018, видана Державною бюджетною установою охорони здоров'я Ямало-Ненецького автономного округу «Надимська станція швидкої допомоги» про заробітну плату позивачки за період 2014 року;
- довідки №537 від 31.08.2018, видана Державною бюджетною установою охорони здоров'я Ямало-Ненецького автономного округу «Надимська станція швидкої допомоги» про заробітну плату позивачки за період 2009 року;
- довідки №538 від 31.08.2018, видана Державною бюджетною установою охорони здоров'я Ямало-Ненецького автономного округу «Надимська станція швидкої допомоги» про заробітну плату позивачки за період 2011 року;
- довідки №539 від 31.08.2018, видана Державною бюджетною установою охорони здоров'я Ямало-Ненецького автономного округу «Надимська станція швидкої допомоги» про заробітну плату позивачки за період 2013 року;
- довідки №522 від 22.08.2019, видана Державною бюджетною установою охорони здоров'я Ямало-Ненецького автономного округу «Надимська станція швидкої допомоги» про заробітну плату позивачки за період 2009 - 2013 роки;
- довідки №523 від 22.08.2019, видана Державною бюджетною установою охорони здоров'я Ямало-Ненецького автономного округу «Надимська станція швидкої допомоги» про заробітну плату позивачки за період 2015-2016 року.
Зі змісту вказаних довідок вбачається, що документи видавались на підставі особових рахунків за роки, що вказані в самих довідках.
Крім того, зазначені довідки містять відомості про фактичну суму заробітної плати позивача за спірні роки, а також відомості про відрахування внесків до фонду соціального страхування.
Щодо посилань відповідача на неможливість проведення перевірки відомостей, які вказані у довідці, то суд зазначає, що перевірка достовірності виданих документів покладається на пенсійний орган, а сумніви останнього щодо обґрунтованості їх видачі самі по собі не можуть бути підставою для відмови у неврахуванні заробітної плати при перерахунку позивачу пенсії.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 21.02.2020 у справі № 291/99/17.
У зв'язку з цим, суд вважає за необхідне визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у здійсненні перерахунку пенсії за віком на підставі довідок, виданих Державною бюджетною установою охорони здоров'я Ямало-Ненецького автономного округу «Надимська станція швидкої допомоги» про заробітну плату.
Щодо тверджень відповідача щодо відсутності документів та інформації про сплату податків до Пенсійного фонду російської федерації, суд зважає на таке.
Згідно з частиною першою статті 5 Закону № 1058-IV цей Закон регулює відносини, які виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
За правилами частини другої статті 4 Закону № 1058-IV якщо міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.
Отже, призначення і виплата пенсій в Україні здійснюється також на підставі міжнародних договорів (угод), що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення.
Відповідно до ч. 2 ст. 10 Закону України «Про зайнятість населення» від 05 липня 2012 року № 5067-VI права громадян України, які працюють за кордоном, захищаються законодавством України та держави перебування, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно зі ст. 17 Закону України «Про міжнародні договори України» від 29 червня 2004 року № 1906-IV укладені й належним чином ратифіковані міжнародні договори України є невід'ємною частиною національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, укладання якого відбулось у формі закону, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені законодавством України, то застосовуються правила міжнародного договору України.
Відтак, до питання призначення пенсії застосовуються правила, передбачені договорами (угодами) між Україною та іншими державами.
Згідно зі статтею 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в сфері пенсійного забезпечення від 13.03.1992 (далі - Угода), пенсійне забезпечення громадян держав-учасників цієї Угоди і членів їх сімей здійснюється по законодавству держави, на території якої вони проживають.
Статтею 5 Угоди у галузі пенсійного забезпечення, встановлено, що вона розповсюджує свою дію на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені чи будуть установлені законодавством держави-учасниць угод.
Частинами 2-3 ст. 6 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасників Співдружності Незалежних Держав в області пенсійного забезпечення від 13.03.1992 передбачено, що для встановлення права на пенсію громадянам держав-учасників Угоди враховується трудовий стаж, придбаний на території будь-якої з цих держав, а так само на території колишнього СРСР за час до набрання чинності цієї Угоди. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність.
Отже, стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди, враховується при встановленні права на пенсію. При цьому, обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність, а пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць проводиться по законодавству держави, на території якої вони проживають.
У цій справі, слід звернути увагу на принцип пропорційності, який вимагає співрозмірного обмеження прав і свобод людини для досягнення публічних цілей - органи влади, зокрема, не можуть покладати на громадян зобов'язання, що перевищують межі необхідності, які випливають із публічного інтересу, для досягнення цілей, які прагнуть досягнути за допомогою застосовуваної міри (або дій владних органів). Вказаний принцип передбачає наявність розумного співвідношення між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе індивідуальний і надмірний тягар.
Тому відмова у перерахунку пенсії на підставі довідок про заробітну плату, виданих Державною бюджетною установою охорони здоров'я Ямало-Ненецького автономного округу «Надимська станція швидкої допомоги» з єдиної підстави, такої як відсутність даних про сплату страхових внесків, є протиправною, оскільки покладає на пенсіонера надмірний індивідуальний тягар за ймовірні порушення роботодавцем, а не працівником вимог законодавства. Будь-яких доказів, які б свідчили про несплату страхових внесків до пенсійних органів російської федерації саме з вини позивача суду не надано.
Суд зазначає, позивач не повинен відповідати за ймовірне неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов'язку щодо належної сплати страхових внесків, оскільки за правовою позицією Верховного Суду, викладеною, зокрема, у постановах від 17.07.2019 у справі № 144/669/17, від 20.03.2019 у справі №688/947/17 та від 01.03.2021 у справі №423/757/17, несплата страхувальником страхових внесків (або відсутність інформації про таку сплату в системі персоніфікованого обліку) не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу при перерахунку пенсії позивача періодів його роботи на такому підприємстві.
Також, суд зазначає, що Постановою Кабінету Міністрів України № 1328 від 29.11.2022 року «Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення» постановлено вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13 березня 1992 р. у м. Москві. Вказана постанова набрала чинності 02.12.2022.
Разом з тим, до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України № 1328 від 29.11.2022 Україна, як держава - учасниця Угоди виконує зобов'язання, взяті згідно Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, а тому припинення російською федерацією з 01.01.2023 участі в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, не стосуються періодів трудової діяльності позивача, що мали місце в період дії вказаної Угоди.
Отже, до 2022 року Україна як держава - учасниця міжнародних угод виконувала відповідні зобов'язання.
Тому періоди роботи позивача до виходу України з міжнародних угод мають бути зараховані до страхового його стажу.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.01.2025 у справі № 620/3530/22.
Таким чином, позивачем подано усі документи для підтвердження отримання заробітної плати за роботу на території іншої держави - російської федерації, при цьому такий стаж підлягає визнанню на території України відповідно до вищевказаних міжнародних договорів.
Оскільки стаж роботи позивача за вказані в довідках про заробітну плату періоди зараховані відповідачем і спору в цій частині немає, суд приходить до висновку про неправомірність дій органу пенсійного фонду щодо відмови у перерахунку пенсії позивача з урахуванням вказаних довідок про заробітну плату.
Підсумовуючи вищенаведене, судом зроблено висновок, що оскаржуване рішення Головного управління Пенсійного фонду України у місті Києві № О/р 930010840029 від 24 січня 2022 року про відсутність законних підстав до застосування довідок № 522 та № 523 від 22 серпня 2019 року, виданих Державною бюджетною установою охорони здоров'я Ямало-Ненецького автономного округу «Надимська станція швидкої допомоги» у обчисленні та перерахунку позивачу розміру пенсії є протиправним, а тому з цих підстав його належить скасувати.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у місті Києві провести позивачу обчислення та перерахунок розміру пенсії з урахуванням: довідки про заробітну плату № 69 від 10 серпня 2015 року, виданої Державною бюджетною установою охорони здоров'я Ямало-Ненецького автономного округу «Надимська станція швидкої допомоги» за період з 01 січня 1996 року по 21 квітня 2009 року; довідок № 537, № 538, № 539, № 536 від 31 серпня 2018 року за період з 22 квітня 2009 року по 28 лютого 2016 року, виданих Державною бюджетною установою охорони здоров'я Ямало-Ненецького автономного округу «Надимська станція швидкої допомоги»; довідок № 522 та № 523 від 22 серпня 2019 року, виданих Державною бюджетною установою охорони здоров'я Ямало-Ненецького автономного округу «Надимська станція швидкої допомоги», суд зазначає таке.
Так, згідно з Рекомендацією № R (80) 2 комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятою Комітетом Міністрів Ради Європи 11 травня 1980 року на 316-й нараді заступників міністрів, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Згідно з пунктом 1.6 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 24.04.2017 № 1395/5, дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.
Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов'язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб'єкта. Він не може ухилятися від реалізації своєї компетенції, але і не має права виходити за її межі.
Тобто дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб'єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають в застосуванні суб'єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень.
Отже, у разі відсутності у суб'єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов'язання судом суб'єкта владних повноважень прийняти рішення конкретного змісту не можна вважати втручанням у дискреційні повноваження, адже саме такий спосіб захисту порушеного права є найбільш ефективним та направлений на недопущення свавілля в органах влади.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Частиною четвертою статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Оскільки відповідачем було протиправно відмовлено позивачу у здійсненні перерахунку пенсії, суд вважає, що у даному випадку у відповідача відсутня дискреція як можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень.
Враховуючи вказане, суд вважає за необхідне зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві провести позивачу обчислення та перерахунок розміру пенсії з урахуванням: довідки про заробітну плату № 69 від 10 серпня 2015 року, виданої Державною бюджетною установою охорони здоров'я Ямало-Ненецького автономного округу «Надимська станція швидкої допомоги» за період з 01 січня 1996 року по 21 квітня 2009 року; довідок № 537, № 538, № 539, № 536 від 31 серпня 2018 року за період з 22 квітня 2009 року по 28 лютого 2016 року, виданих Державною бюджетною установою охорони здоров'я Ямало-Ненецького автономного округу «Надимська станція швидкої допомоги»; довідок № 522 та № 523 від 22 серпня 2019 року, виданих Державною бюджетною установою охорони здоров'я Ямало-Ненецького автономного округу «Надимська станція швидкої допомоги».
Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.
Щодо клопотання позивача про стягнення на його користь витрат на правничу допомогу, суд зазначає про таке.
Згідно з частиною першою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Частиною третьою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, серед іншого, витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з положенням частини першої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Як вбачається з пункту 1 частини третьої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Відповідно до положень частини четвертої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з частиною п'ятою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Частиною шостою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно з частиною сьомою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
З аналізу наведених положень статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов'язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.
Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони щодо неспівмірності заявлених іншою стороною витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Отже, за відсутності такого клопотання суд не може надавати оцінку співмірності витрат на правничу допомогу за власною ініціативою, а лише перевіряє, чи пов'язані ці витрати з розглядом справи.
Відповідач, заперечуючи проти позову не висловив свою позицію щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті першої Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 № 5076-VI (далі - Закон № 5076) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону № 5076).
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону №5076).
Статтею 19 Закону № 5076 визначено, зокрема, такі види адвокатської діяльності як надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Відповідно до статті 30 Закону № 5076 гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
09.10.2023 між ОСОБА_1 (Клієнт) та Центром правової допомоги (Виконавець) було укладено договір про надання правової (правничої) допомоги №09102314, за умовами якого виконавець зобов'язався підготувати проект позову до адміністративного суду до Пенсійного фонду (територіальне управління).
Пунктом 3.1 договору визначено, що розмір оплати за виконання з юридичних послуг/правової допомоги, зазначених в п. 1.2 цього договору становить 10 000,00 грн. і виплачується Замовником в такі строки 2000,00 грн аванс 09.10.2023, 8 000,00 грн виплачується 14.10.2023.
Позивачем на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу додано до матеріалів справи договір № 0910202314 про надання правової допомоги/юридичних послуг від 09.10.2023, актом приймання-передачі наданих послуг № 0910202314 до договору про надання правової допомоги/юридичних послуг № 0910202314 та квитанцією про оплату правової допомоги.
Велика Палата у справі № 755/9215/15-ц вказала, що суд не може за власною ініціативою зменшити витрати на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку іншої, зацікавленої сторони.
Заперечення відповідача щодо розміру витрат на правничу допомогу під час розгляду справи не надходили.
Беручи до уваги відсутність клопотання відповідача про зменшення витрат позивача на правничу допомогу та обґрунтованих заперечень відповідача щодо розміру таких витрат, суд дійшов висновку, що витрати позивача на правничу допомогу не можуть бути зменшені за ініціативою суду та підлягають відшкодуванню в повному обсязі.
Під час звернення з даним позовом до суду позивач сплатив судовий збір в розмірі 3220,80 грн, що підтверджується відомостями квитанції наявної в матеріалах справи.
Відтак, враховуючи задоволення позову, суд дійшов висновку, що сума судового збору в розмірі 3220,80 грн підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Керуючись статтями 9, 14, 72-77, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
1. Адміністративний позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у місті Києві щодо непроведення ОСОБА_1 обчислення розміру пенсії та її перерахунку з урахуванням:
- довідки про заробітну плату № 69 від 10 серпня 2015 року, виданої Державною бюджетною установою охорони здоров'я Ямало-Ненецького автономного округу «Надимська станція швидкої допомоги» за період з 01 січня 1996 року по 21 квітня 2009 року;
- довідок № 537, № 538, № 539, № 536 від 31 серпня 2018 року за період з 22 квітня 2009 року по 28 лютого 2016 року, виданих Державною бюджетною установою охорони здоров'я Ямало-Ненецького автономного округу «Надимська станція швидкої допомоги»;
- довідок № 522 та № 523 від 22 серпня 2019 року, виданих Державною бюджетною установою охорони здоров'я Ямало-Ненецького автономного округу «Надимська станція швидкої допомоги».
3. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у місті Києві № О/р 930010840029 від 24 січня 2022 року про відсутність законних підстав до застосування довідок № 522 та № 523 від 22 серпня 2019 року, виданих Державною бюджетною установою охорони здоров'я Ямало-Ненецького автономного округу «Надимська станція швидкої допомоги» у обчисленні та перерахунку ОСОБА_1 розміру пенсії.
4. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у місті Києві провести ОСОБА_1 обчислення та перерахунок розміру пенсії з урахуванням:
- довідки про заробітну плату № 69 від 10 серпня 2015 року, виданої Державною бюджетною установою охорони здоров'я Ямало-Ненецького автономного округу «Надимська станція швидкої допомоги» за період з 01 січня 1996 року по 21 квітня 2009 року;
- довідок № 537, № 538, № 539, № 536 від 31 серпня 2018 року за період з 22 квітня 2009 року по 28 лютого 2016 року, виданих Державною бюджетною установою охорони здоров'я Ямало-Ненецького автономного округу «Надимська станція швидкої допомоги»;
- довідок № 522 та № 523 від 22 серпня 2019 року, виданих Державною бюджетною установою охорони здоров'я Ямало-Ненецького автономного округу «Надимська станція швидкої допомоги».
4. Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві за рахунок бюджетних асигнувань (ідентифікаційний код: 42098368, місцезнаходження: м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 16) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) витрати, пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 3220 (три тисячі двісті двадцять) грн 80 коп та витрати на правову допомогу у розмірі 10 000 (десять тисяч) грн 00 коп.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Панова Г. В.