ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"08" жовтня 2025 р. справа № 300/9458/24
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Остап'юка С.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії, -
18.12.2024 ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся в суд з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України (далі - відповідач) про визнання протиправною бездіяльність щодо нарахування та невиплати додаткової винагород передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 та зобов'язання нарахувати та виплатити додаткову винагороду, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовці особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час воєнного стану» за № 168 від 28.02.2022 у розмірі, збільшеному до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні та у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновками (постановами) ВЛК за період з 05.01.2024 до 29.02.2024.
23.12.2024 ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі, а розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України.
Позивач позовні вимоги щодо предмету даного адміністративного позову обґрунтовує тим, що внаслідок поранення, отриманого під час виконання службових обов'язків та захисту Батьківщини, перебував на довготривалому стаціонарному лікуванні та перебував у відпустці за станом здоров'я на підставі висновку військово-лікарської комісії через таке поранення. Відповідач протиправно, в порушенні Постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» за № 168 від 28.02.2022 не нарахував та не виплатив йому додаткову винагороду за період з 05.01.2024 до 29.02.2024 у збільшеному до 100 000 гривень розмірі, у зв'язку з пораненням, пов'язаним із захистом Батьківщини.
Відповідач направив суду відзив на позовну заяву із викладом заперечень щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову, з якими не погоджується, із посиланням у ньому на відповідні норми права та твердження. Просив в задоволенні позову відмовити з тих підстав, що у довідці ВЛК за № 84 від 05.01.2024 не було вказано, що травма позивача пов'язана з захистом Батьківщини, тому додаткова винагорода позивачу не виплачувалася з розрахунку 100 000 гривень. При цьому, додаткову винагороду з розрахунку 100 000 гривень позивач отримав включно по 05.01.2024, з 06.01.2024 така виплата не здійснювалася.
Суд, розглянувши відповідно до вимог статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, дослідивши докази і письмові пояснення, викладених у заяві по суті справи, встановив наступне.
ОСОБА_1 24.08.2023 призваний на військову службу під час мобілізації у Збройні Сили України ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідно до наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) за № 238 від 06.10.2023, військовослужбовця за призовом під час мобілізації, старшого солдата ОСОБА_1 , який перебуває у розпорядженні командира Військової частини НОМЕР_2 , призначеного наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по особовому складу) від 05.10.2023 № 139-РС, на посаду навідника 2 гірсько-штурмової роти Військової частини НОМЕР_1 Військової частини НОМЕР_2 , позивач з 06.10.2023 прийняв справи та посаду і приступив до виконання службових обов'язків.
10.12.2023 ОСОБА_1 отримав поранення лівої кисті за обставин безпосередньої участі у бойових діях, під час захисту Батьківщини, а саме виконання бойових завдань у складі підрозділу в/ч НОМЕР_1 отримав травму під час ворожого обстрілу в районі населеного пункту Берестове Донецької області, що підтверджується довідкою Військової частини НОМЕР_1 за № 2856 від 13.12.2023 про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва). Травма позивача не пов'язана з вчиненням кримінального правопорушення чи навмисного нанесення собі тілесних ушкоджень, чи самогубства, не перебував у стані алкогольного чи наркотичного сп'яніння. Довідка видана на підставі наказу командира Військової частини НОМЕР_3 № 749 від 12.12.2023.
Згідно довідки про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України за № 1293 від 27.06.2024 старший солдат ОСОБА_1 дійсно в період з 06.10.2023 по 11.12.2023 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи в Донецькій, Луганській та Харківській областях (найменування областей, районів, населених пунктів). Підстава: наказ командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 06.10.2023 року №283, наказ командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 11.12.2023 року №350.
Відповідно до довідки військо-лікарської комісії за № 84 від 05.01.2024, проведено медичний огляд позивача, встановлено діагноз, поранення кваліфікується як тяжке. Поранення, так, пов'язане з проходженням військової служби. Позивач потребує відпустки для лікування після поранення на 30 (тридцять) календарних днів.
Згідно з довідкою військово-лікарської комісії за № 43 від 21.03.2024 діагноз позивача про причинний зв'язок захворювання - травма, так, пов'язана з захистом Батьківщини. Позивач потребує відпустки для лікування після порання на 30 календарних днів.
Також, суд встановив, що відповідач у відзиві на позовну заяву визнає, що 11.12.2023 відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 за №350 позивач вибув на лікування у зв'язку із отриманим бойовим пораненням внаслідок бойових дій. 24.12.2023 згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №363 позивач вважається увільненим від займаної посади та зарахований в розпорядження командира з 24.12.2023 у зв'язку з тривалим перебуванням на лікуванні внаслідок отриманого поранення. 06.01.2024 згідно наказу командира військової частини НОМЕР_4 (по стройовій частині) №6 позивач вважається таким, що прибув з лікування в район введення воєнних (бойових) дій. 06.01.2024 на підставі наданої позивачем до військової частини довідки військово-лікарської комісії за № 84 від 05.01.2024 він вибув у відпустку для лікування на термін 30 діб, що підтверджується наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №6 від 06.01.2024. Згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №25 від 25.01.2024 позивач, який з 06 січня 2024 року знаходився у відпустці для лікування терміном на 30 діб, вибув до Комунального некомерційного підприємства «Обласний госпіталь ветеранів війни Івано-Франківської обласної ради» на стаціонарне лікування 25.01.2024. Згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №60 позивач вважається таким, що 29.02.2024 прибув в пункт постійної дислокації військової частини НОМЕР_1 з лікування.
Крім того, у відзиві відповідач зазначає, що згідно інформації, наданої фінансово-економічною службою та відповідного наказу командира військової частини НОМЕР_1 , позивачу виплачено оспорювану додаткову винагороду з розрахунку 100 000 гривень за період з 01.01.2024 по 05.01.2024 включно. З 06.01.2024 по 29.02.2024 згідно даних наказів виплата додаткової винагороди йому не здійснювалася, що підтверджується карткою особового рахунку Позивача.
Таким чином, за встановлених судом обставин, предметом даного адміністративного позову є правомірність наявності у позивача підстав на додаткову винагороду, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовці особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час воєнного стану» за № 168 від 28.02.2022 у розмірі, збільшеному до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні та у відпустці для лікування після за період з 06.01.2024 до 29.02.2024.
Підставами звернення позивача до суду з цим позовом є відмова відповідача у виплаті такої додаткової винагороди за період з 06.01.2024 до 29.02.2024, у зв'язку з тим, що у довідці військо-лікарської комісії за № 84 від 05.01.2024 не було вказано, що травма позивача пов'язана з захистом Батьківщини.
Суд, відповідно до статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України, вирішуючи питання про те, яку правову норму слід застосувати до цих правовідносин, виходить з положень нормативних актів в редакціях, що діяли на момент виникнення цих правовідносин та зазначає зміст норм права відповідно до них.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Згідно з статтею 1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-XII) соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до статті 1-2 Закону № 2011-ХІІ військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.
У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Згідно з частиною четвертою статті 9 Закону № 2011-ХІІ, грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Пунктами 2, 3 постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснювати в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством фінансів, Міністерством інфраструктури, Міністерством юстиції, Службою безпеки, Управлінням державної охорони, розвідувальними органами, Адміністрацією Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації (далі - державні органи).
Згідно з частиною 2 статті 9 Закону № 2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.
Надалі дія воєнного стану в Україні продовжувалася згідно з Указами Президента України та діє на момент розгляду цієї справи.
На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 р. № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 «Про загальну мобілізацію», статті 9-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та абзаців другого - восьмого пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 28 червня 2023 р. № 3161-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо окремих питань, пов'язаних із проходженням військової служби під час дії воєнного стану», Кабінетом Міністрів України 28.02.2022 прийнята постанова № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова №168),
Пунктом 1-1 Постанови №168 встановлено, що на період воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту (далі - військовослужбовці), які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, щомісяця виплачується додаткова винагорода у розмірі 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Згідно з пунктом 1-2 Постанови №168 виплата додаткової винагороди та одноразової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди у розмірі 100000 гривень до таких наказів включаються особи, зазначені у пунктах 1 та 1-1, у тому числі такі, які у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв'язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.
Наказом Міністерства оборони України за № 260 від 07.06.2018 відповідно до статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», затверджено Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, який визначає механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам.
Згідно з пунктами 11, 12 цього Порядку у період дії воєнного стану до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень також включаються військовослужбовці, які у зв'язку з пораненням (контузією, травмою або каліцтвом), отриманим після введення воєнного стану та пов'язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв'язку з отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії,- за весь час (періоди) перебування на такому лікуванні або у відпустці.
Підставою для видання наказу про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, є довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), форму якої визначено додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року № 402, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2008 року за № 1109/15800, видана командиром військової частини, де проходить службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення (травми, контузії, каліцтва) під час захисту Батьківщини.
Таким чином, враховуючи аналіз вказаних норм права, суд доходить висновку, що виплата додаткової винагороди військовослужбовцям, які у зв'язку з пораненням (контузією, травмою або каліцтвом), отриманим після введення воєнного стану та пов'язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва), здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Підставою для видання наказу про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, є довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), видана командиром військової частини, де проходить службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення (травми, контузії, каліцтва) під час захисту Батьківщини.
Як встановив суд, довідкою командира Військової частини НОМЕР_1 за № 2856 від 13.12.2023 про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) підтверджено, що позивач отримав поранення за обставин безпосередньої участі у бойових діях, під час захисту Батьківщини у складі підрозділу в/ч НОМЕР_1 . Довідка видана на підставі наказу командира Військової частини НОМЕР_3 № 749 від 12.12.2023.
Крім того, відповідно до довідки військово-лікарської комісії за № 43 від 21.03.2024 діагноз позивача про причинний зв'язок захворювання - травма, так, пов'язана з захистом Батьківщини.
При цьому, в контексті спірних правовідносин, Постанова №168 передбачає дві підстави для проведення нарахування і виплати додаткової винагороди особам, зазначеним у пункті 1-1 такої Постанови, у розмірі 100 000 гривень, а саме: які у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого; які у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії.
В даних правовідносинах, відповідач не заперечує щодо перебування позивача на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я у зв'язку з пораненням та у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії.
Таким чином, долученими доказами, що містяться в матеріалах даної адміністративної справи суду доведено, що позивач отримав поранення, внаслідок захисту Батьківщини, перебував на стаціонарному лікування в різних закладах охорони здоров'я та у відпустці для лікування у зв'язку з хворобою.
За встановлених обставин, суд вважає, що позивач має право на отримання додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовці особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час воєнного стану» за № 168 від 28.02.2022 у розмірі, збільшеному до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні та у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновками (постановами) ВЛК за період з 06.01.2024 до 29.02.2024, а тому бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачу такої додаткової винагороди за вказаний період є протиправною.
Крім того, суд зазначає, що згідно з частиною першою статті 46 Кодексу адміністративного судочинства України сторонами в адміністративному процесі є позивач та відповідач.
Відповідно до частини третьої статті 48 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Суд має право за клопотанням позивача до ухвалення рішення у справі залучити до участі у ній співвідповідача.
Верховний Суд у постанові від 21.09.2022 у справі № 120/5485/21-а дійшов висновку, що зі змісту наведених положень процесуального законодавства слідує, що належним є відповідач, який дійсно є суб'єктом порушеного, оспорюваного чи невизнаного матеріального правовідношення. Належність відповідача визначається, перш за все, за нормами матеріального права. Відтак, неналежним відповідачем є особа, яка не має відповідати за пред'явленим позовом.
Водночас суд зазначає, що визначення відповідача, предмета та підстав спору є правом позивача. Позивач не завжди спроможний правильно визначити відповідача. Звертаючись до суду з адміністративним позовом, позивач зазначає відповідачем особу, яка, на його думку, повинна відповідати за позовом, проте під час розгляду справи він може заявити клопотання про заміну неналежного відповідача належним.
В даній адміністративній справі сторони не заявляли клопотання щодо заміни неналежного відповідача належним.
У відзиві на позовну заяву представник відповідача зазначає, що правовий статус Військової частини НОМЕР_1 - без права юридичної особи, відповідач структурно входить та перебуває на повному фінансовому забезпеченні Військової частини НОМЕР_2 , як юридичної особи, яка зареєстрована в установленому Кабінетом Міністрів України порядку на праві військової частини з кодом ЄДРПОУ НОМЕР_5 та юридичною адресою: АДРЕСА_1 . Виплату грошового забезпечення військовослужбовцям Військової частини НОМЕР_1 проводиться Військовою частиною НОМЕР_2 на підставі наказів командира Військової частини НОМЕР_1 та відповідних платіжних документів.
Відповідно до наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) за № 238 від 06.10.2023 позивача призначено на посаду навідника 2 гірсько-штурмової роти Військової частини НОМЕР_1 Військової частини НОМЕР_2 .
У зв'язку із чим, суд вважає, що заявлені позовні вимоги зобов'язального характеру підлягають задоволенню, шляхом зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України, в особі Військової частини НОМЕР_2 як розпорядника коштів, нарахувати та виплатити позивачу додаткову винагороду, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовці особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час воєнного стану» за № 168 від 28.02.2022 у розмірі, збільшеному до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні та у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновками (постановами) ВЛК за період з 06.01.2024 до 29.02.2024.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає заявлені позивачем позовні вимоги обґрунтованими, однак, позовні вимоги зобов'язального характеру підлягають до задоволення частково, оскільки згідно рапорту начальника ФЕС в/ч НОМЕР_1 позивач отримав додаткову винагороду включно по 05.01.2024, а така виплата не здійснювалася з 06.01.2024 до 29.02.2024.
Решта доводів та заперечень учасників справи на спірні правовідносини не впливають та висновків суду по суті спору не змінюють. Тому за наведених вище підстав, якими суд обґрунтував своє рішення, суд не убачає необхідності давати докладну відповідь на інші аргументи, зазначені сторонами, оскільки вони не є визначальними для прийняття рішення у цій справі.
Судові витрати, які відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України підлягають розподілу, на момент розгляду справи відсутні.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовці особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час воєнного стану» за № 168 від 28.02.2022 у розмірі, збільшеному до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні та у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновками (постановами) ВЛК за період з 06.01.2024 до 29.02.2024.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 Міністерства оборони України ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_6 ) в особі Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_7 ) додаткову винагороду, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовці особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час воєнного стану» за № 168 від 28.02.2022 у розмірі, збільшеному до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні та у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновками (постановами) ВЛК за період з 06.01.2024 до 29.02.2024.
В іншій частині вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статтей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційної адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя Остап'юк С.В.