08 жовтня 2025 року Справа № 280/3564/25 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Семененко М.О., за участю секретаря судового засідання Тетерюк Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом
фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )
до Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 166, ЄДРПОУ 44118663)
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - позивач, ФОП ОСОБА_1 ) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі - відповідач, ГУ ДПС у Запорізькій області), в якій позивач просить суд
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Запорізькій області від 18.02.2025 року №00022860708 про застосування до ФОП ОСОБА_1 штрафної (фінансової) санкції (штрафу) на суму 1 020,00 грн;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Запорізькій області від 18.02.2025 року №00022870708 про застосування до ФОП ОСОБА_1 штрафної (фінансової) санкції (штрафу) на суму 126 296,50 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що не погоджується з висновками контролюючого органу за наслідками фактичної перевірки про порушення позивачем пунктів 1, 2 та 11 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 № 265/95-ВР (далі - Закон № 265/95-ВР) та п.85.2 ст. 85 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (далі - ПК України), оскільки вважає, що акт фактичної перевірки є неправомірним, висновки акту є хибними, а тому спірні податкові повідомлення-рішення є такими, що суперечать вимогам законодавства, є неправомірними, необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню. Вказує, що в якості нормативного обґрунтування підстав проведення фактичної перевірки відповідачем зазначено, крім іншого, пп. 80.2.2, пп. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 ПК України. Щодо правового змісту підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України в контексті визначення підстави для проведення фактичної перевірки, а також застосування абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України в аспекті достатності відображення в змісті наказу підстав для її проведення, Верховний Суд у постанові від 28 травня 2024 року у справі №280/1431/23, ухваленої у складі Судової палати, сформулював висновки, в яких зазначив, що скільки підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України встановлює в одному підпункті статті дві самостійні (окремі) підстави для проведення перевірки, то у наказі про призначення перевірки контролюючий орган поряд з юридичною підставою у вигляді нумераційного позначення зобов'язаний відобразити конкретну з таких двох фактичних підстав, яка і зумовила прийняття рішення про проведення перевірки, або ж обидві, в обсязі, достатньому для ідентифікації однієї з двох (або обох в сукупності у разі їх наявності). Відображення такої фактичної підстави не обов'язково має бути сформульоване тотожно до змісту правової норми, якою ця підстава встановлена, проте, повинна бути чітко визначена та змістовно відповідати правовій нормі. У зазначеній постанові суду Судова палата зосередила увагу на тому, що у разі, якщо фактичною підставою для призначення фактичної перевірки стала наявність (отримання) певної інформації, то контролюючий орган у рішенні про проведення перевірки поряд із посиланням на підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України повинен щонайменше зазначити про "наявність (отримання) інформації щодо можливого порушення" або ж зазначити реквізити документа, який слугував приводом для призначення перевірки і містить таку інформацію. Аналогічно, якщо фактичною підставою для призначення фактичної перевірки стало здійснення відповідних функцій, то контролюючий орган у рішенні про проведення перевірки поряд із посиланням на підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України повинен саме про це зазначити. У наказі від 04.12.2024 №2231-п зазначено про здійснення функцій, визначених законодавством у сфері регулювання виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального. Проте при перевірці не виявлено жодного порушення вимог законодавства у сфері регулювання виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального. Крім того, в наказі від 04.12.2024 №2231-п зазначено про отримання листа ДПС України від 19.11.2024 №32100/7/99-00-07-03-02-07, яким повідомлено про можливі порушення законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, стосовно суб'єктів господарювання, які здійснюють продаж тютюнових виробів та декларують незначні середньоденні показники виторгів та /або не забезпечили можливість здійснення безготівкових розрахунків за продані ними товари, а також міститься посилання на доповідну записку начальника управління податкового аудиту Головного управління ДПС у Запорізькій області Шепеля Дмитра від 02.12.2024 №3987/08-01-07-08-06. Але жодна норма чинного законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, не містить відповідальності за незначні виторги, а відсутність інформації про безготівкові розрахунки свідчить про відсутність попиту на таку послугу. Вважає, що посилання відповідача на доповідну записку без уточнення її змісту також не підтверджує наявність підстави для перевірки, визначеної підпунктом 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України. За наведеного вище вважає, що підстави для проведення фактичної перевірки були відсутні, а тому така перевірка є незаконною та не породжує жодних правових наслідків, акт перевірки не є допустимим доказом у справі, оскільки одержаний з порушенням порядку, встановленого законом. Крім того зазначає, що для підтвердження фактів порушень пунктів 1 і 2 статті 3 Закону № 265/95-ВР належним, допустимим та достатнім доказом є тільки розрахунковий документ. Проте, акт перевірки не містить посилання на жоден конкретний документ: не містить його назви, опису дати та номеру, а також змісту, що підтверджує проведення розрахункових операцій з продажу відповідного товару. В акті зазначено про випадки створення в реєстраторі розрахункових операцій (далі також РРО) розрахункових документів, але опису таких документів акт не містить. Крім того, вважає, що зазначення відповідачем про створення розрахункових документів через РРО тільки підтверджує дотримання позивачем вимог пунктів 1,2 статті 3 Закону № 265/95-ВР. При цьому зазначає, що аналіз наведеної в акті «Зведеної інформації щодо розрахункових документів при продажу алкогольних напоїв без маркування ІНФОРМАЦІЯ_1 » хоча і містить інформацію про місяць і рік проведених розрахункових операцій, проте відсутнє посилання на відповідний документ в підтвердження порушення позивачем вимог Закону № 265/95-ВР. Тобто акт містить загальну інформацію, яка не визначена в розрізі кожного випадку, що порушує принцип визначеності та порушує право позивача на захист своїх законних інтересів - не дозволяє надати зауваження проти конкретних фактів, якщо вони існували. Натомість, відсутність опису кожного факту з посиланням на наявні у відповідача докази не дозволила позивачу надати заперечення з обґрунтуванням своєї позиції в межах перевірки, що нівелює висновки акту. Щодо порушення пункту 11 статті 3 Закону № 265/95-ВР, зазначає, що суб'єкти господарювання несуть відповідальність тільки за відсутність (не зазначення) при програмуванні коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД. Зважаючи, що при посиланні в акті на «невірний код товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД» відповідач не обґрунтував цей висновок відповідним доказом, тож таким чином не визначив, який код мав бути запрограмованим як правильний. Отже, на думку позивача, відсутнє підґрунтя для висновку щодо порушення позивачем вимог п.11 ст.3 Закону № 265/95-ВР в разі «невірного зазначення коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД». Також зазначає, що у випадку притягнення суб'єкта господарювання до відповідальності за невиконання обов'язку, встановленого п.85.2 ст. 85 ПК України, перевірці підлягає відповідність змісту ненаданих документів предмету перевірки або їх зв'язок з предметом перевірки. За відсутності в акті перевірки опису документів, які не надані позивачем до перевірки, висновок щодо порушення вимог п.85.2 ст. 85 ПК України є безпідставним. Крім того, за наявності запиту податкового органу про надання до перевірки відповідного переліку документів, акт не містить інформації про невиконання будь-якого з пунктів цього запиту, що на думку позивача підтверджує правомірність його дій щодо дотримання вимог чинного законодавства, контроль за яким покладено на податкові органи. Просить позов задовольнити.
Ухвалою суду від 12.05.2025 відкрито провадження у справі, справу призначено до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
27.05.2025 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач висловлює незгоду із заявленими позовними вимогами. Зазначає, що фактичною перевіркою торгівельного павільйону за адресою: АДРЕСА_2 , в якому здійснює діяльність ФОП ОСОБА_1 , проведеною в її присутності, встановлено, що при проведенні контрольної розрахункової операції з купівлі пачки сигарет та пляшки слабоалкогольного напою на загальну суму 136,00 грн фіскалізований РРО не застосувався та розрахунковий документ встановленої форми не видавався. Крім того, відповідно до бази даних ДПС України (СОД РРО) встановлено випадки створення в РРО МINI-T 400ME заводський №ПБ4101914589, фіскальний № 3001048163 розрахункових документів при продажу алкогольних напоїв на загальну суму 80707,00 грн., які повинні маркуватися марками акцизного податку (далі МАП), без реквізитів МАП. Таким чином, порушено п.1, п.2 ст.3 Закону №265/95-ВР, оскільки цифрове значення штрихового коду марки акцизного податку на алкогольні напої є обов'язковим реквізитом розрахункового документа. Відсутність реквізитів МАП у фіскальних касових чеках, які формуються РРО та програмними РРО при продажу алкогольних напоїв, призводить до створення суб'єктами господарювання невідповідних розрахункових документів, за що до таких платників податків можуть бути застосовані фінансові санкції, передбачені п.1 ст.17 Закону № 265/95-ВР. Також перевіркою встановлено проведення розрахункової операції через РРО з порушенням використання режиму попереднього програмування найменування кожного підакцизного товару із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД, ціни товару та обліку його кількості, а саме: здійснено продаж товару «водка немиров оригинал 0,1л» з невірним зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД. Також перевіркою встановлено не надання в ході перевірки платником податків посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всіх документів, що належать або пов'язані з предметом перевірки, чим порушено вимоги п. 85.2 ст. 85 ПК України. Зазначає, що передумовою проведення фактичної перевірки з підстави, передбаченої підпунктом 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України, є наявність отриманої в установленому законодавством порядку податкової інформації, яка свідчить про можливі порушення платником податкового законодавства, контроль за яким вкладено на органи податкової служби. А лише факт того, що в наказі про призначення перевірки не вказано конкретних обставин, які охоплюються положеннями пп.80.2.2 п.80.2 ст. 80 ПК України, не могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та відповідно на обґрунтованість і законність прийнятого за результатом перевірки рішення. Посилається на те, що подібна правова позиція міститься в висновках Верховного Суду у постановах від 10 квітня 2020 року у справі №815/1978/18 та від 12 серпня 2021 року у справі № 140/14625/20. Зважаючи на позицію Верховного Суду, вказує, що для скасування податкових повідомлень-рішень є не будь-які порушення, допущені під час призначення і проведення такої перевірки, а лише ті, що вплинули або об'єктивно могли вказати на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та, відповідно, на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішення. Позовна заява не містить підтверджень впливу на законність та обґрунтованість оспорюваних податкових повідомлень-рішень такою обставиною, як відсутність в наказі про проведення фактичної перевірки інформації про порушення позивачем законодавства, відповідно, не може бути підставою для визнання цих податкових повідомлень-рішень протиправними. На противагу наведеному позивачем у позовній заяві, зауважує, що Верховний Суд у постанові від 26.03.2024 року по справі №420/9909/23 зазначив, що якщо правовою підставою для проведення перевірки є відповідний підпункт пункту 80.2 статті 80 ПК України, який містить лише одну фактичну підставу для цього, то зазначення у наказі лише цього підпункту без розкриття його змісту та деталізації обставин не є істотним недоліком наказу, який давав би підстави вважати його протиправним. Просить відмовити в задоволенні позову.
Ухвалою суду від 10.07.2025 вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 11.08.2025.
07.08.2025 до суду надійшли додаткові письмові пояснення позивача, в яких зазначає, що всі обставини, які викладені ГУ ДПС у Запорізькій області в акті перевірки, є виключно узагальненими фразами без посилання на конкретний документ із визначенням чітких даних, які підтверджують позицію податкового органу, отже матеріали перевірки не відповідають вимогам належності, допустимості та достатності, відповідно не маже бути доказом у справі. Позивач не міг оцінити достатність змісту наказу про призначення перевірки в контексті чіткого визначення у ньому правової підстави, яка передувала призначенню спірної перевірки. Зазначене свідчить про порушення контролюючим органом права позивача, як платника податків, отримувати повну та об'єктивну інформацію, що стосується його безпосередньо та впливає на його права і обов'язки. Крім того, саме зазначення конкретної підстави для призначення перевірки визначає коло питань, які податковий орган має право перевіряти, тому що норми ПК України не надають право перевіряти все, що заманеться, а отже, контролюючий орган має право перевірити тільки в межах питань, які свідчать про можливі порушення з боку платника. Так, в наказі про призначення фактичної перевірки відповідач зазначив як можливі порушення законодавства: - інформацію про незначні середньоденні показники виторгів та /або незабезпечення можливості здійснення безготівкових розрахунків за продані товари. Але жодна норма чинного законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, не містить відповідальності за незначні виторги, а відсутність інформації про безготівкові розрахунки свідчить про відсутність попиту на таку послугу. Посилання відповідача на доповідну записку без уточнення її змісту, також не підтверджує наявність підстави для перевірки, визначеної підпунктом 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України. Крім того, актом перевірки не виявлено порушень з питань виробництва та обігу підакцизних товарів. Вважає, що в межах наявного на початок перевірки змісту наказу від 04.12.2024 №2231-п, у ГУ ДПС у Запорізькій області відсутня підстава для фактичної перевірки позивача з питань щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи. Також наводить аргументи щодо незгоди з висновками фактичної перевірки про виявлені порушення, аналогічні зазначеним в позовній заяві. Просить розглянути справу в порядку письмового провадження.
Ухвалою суду від 11.08.2025 продовжено строк підготовчого провадження у справі на 30 днів, відкладено підготовче засідання на 22.09.2025.
02.09.2025 позивач подав клопотання, в якому зазначив, що наполягає на задоволенні свої позовних вимог, просив розглядати справу в порядку письмового провадження.
22.09.2025 представником відповідача подано додаткові докази.
22.09.2025 представником відповідача подано заяву про розгляд справи без його участі в порядку письмового провадження.
Відповідно до частини 3 статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.
Ухвалою суду від 22.09.2025 закрито підготовче провадження у справі, з урахуванням положень частини 3 статті 194 КАС України призначено розгляд справи в порядку письмового провадження.
На підставі наявних у суду матеріалів встановлено такі обставини.
За даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ФОП ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа-підприємець з 14.03.2019 за номером 20850000000004460. Основним видом діяльності позивача є роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами (КВЕД 47.11).
ГУ ДПС у Запорізькій області видано наказ від 04.12.2024 №2231-п «Про проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 , відповідно до якого, наказано провести з 04.12.2024 тривалістю не більше 10 діб фактичну перевірку торгівельного павільйону за адресою: АДРЕСА_2 , де здійснює діяльність ФОП ОСОБА_1 за період з 26.03.2023 по день закінчення фактичної перевірки, з метою здійснення контролю за дотриманням суб'єктом господарювання вимог законодавства, які є обов'язковими до виконання при здійснення оптової та роздрібної торгівлі підакцизними товарами; виявлення порушень установлених правил торгівлі підакцизними товарами; вимог законодавства, яке регулює ведення касових операцій; дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами); з питань цін та ціноутворення, а також дотримання вимог інших нормативно-правових актів, що регулюють обіг підакцизних товарів в Україні.
В якості підстав для призначення фактичної перевірки в наказі від 04.12.2024 №2231-п наявне посилання на ст.19-1, ст.20, пп.75.1.3 п.75 ст.75, пп. 80.2.2, пп. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80, пп. 69.2-2, п. 69.27, пп. 69.35-1 п. 69 підрозділу 10 розділу XX ПК України, ст. 16 Закону України від 19.12.1995 року № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального», ст. 72 Закону України від 18.06.2024 року № 3817-ІХ «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального», а також отримання листа ДПС України від 19.11.2024 №32100/7/99-00-07-03-02-07, яким повідомлено про можливі порушення законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, стосовно суб'єктів господарювання, які здійснюють продаж тютюнових виробів та декларують незначні середньоденні показники виторгів та/або не забезпечили можливість здійснення безготівкових розрахунків за продані ними товари; здійснення функцій, визначених законодавством у сфері регулювання виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального; доповідної записки начальника управління податкового аудиту ГУ ДПС у Запорізькій області Шепеля Дмитра від 02.12.2024 №3987/08-01-07-08-06.
До початку проведення фактичної перевірки 09.12.2024 позивачу вручено копію наказу від 04.12.2024 №2231-п на проведення перевірки, а також пред'явленні направлення на перевірку та службові посвідчення фахівців контролюючого органу, що підтверджується особистим підписом позивача в розписках до направлень на перевірку.
За результатами проведеної перевірки складено акт фактичної перевірки від 16.12.2024 №18728/08/01/09/08/2570112307 (далі - Акт фактичної перевірки), яким встановлено такі порушення.
п.2.2.4 Забезпечення можливості розрахунку у безготівковій формі за продані товари (надані послуги), наявність банківського платіжного терміналу - не забезпечено.
п.2.2.12 Проведення розрахункової операції без застосування РРО при продажу товарів (наданні послуг): 1-ї пачки сигарет «LD pink» за ціною 100,00 грн та 1-ї пляшки слабоалкогольного напою «Джин тонік» 0,33 л за ціною 36,00 грн на загальну суму 136,00 грн. (розрахунок проводився готівковими коштами).
п.2.2.13 надання роздрукованого документу встановленої форми та змісту - не роздруковано, не видано.
п.2.2.15 Використання режиму попереднього програмування найменування, цін товарів (послуг) та обліку їх кількості - використовується з порушенням.
п.2.2.19 Сума готівкових коштів на місці проведення розрахунків: з урахуванням проведеної контрольної розрахункової операції - 935,00 грн; сума коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій (загальна сума продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня) - 431,00 грн. Встановлено невідповідність сум готівкових коштів.
п.2.2.20 Додаткова інформація про факти, встановлені в ході перевірки: при проведенні фактичної перевірки торгівельного павільйону за адресою: АДРЕСА_2 , в якому здійснює діяльність ФОП ОСОБА_1 встановлено:
1) - при проведенні контрольної розрахункової операції: 1-ї пачки сигарет «LD pink» за ціною 100,00 грн. та 1-ї пляшки слабоалкогольного напою «Джин тонік» 0,33 л за ціною 36,00 грн. на загальну суму 136,00 грн. (розрахунок проводився готівковими коштами) фіскалізований реєстратор розрахункових операцій не застосувався та розрахунковий документ встановленої форми на суму 136,00 грн. не видавався.
- перевіркою встановлено не проведення через реєстратор розрахунковий операцій сум продажу на загальну суму 368,00 грн., а саме: сума готівкових коштів на місці проведення розрахунків (з урахуванням проведеної контрольної розрахункової операції 136,00) 935,00 грн.; сума коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій (загальна сума продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня) 431,00 грн.
Перевіркою не можливо встановити загальну суму виручки від продажу підакцизної групи товарів, так як в магазині платник податків здійснює також продаж непідакцизних товарів.
Відповідно до п.14 розділу ІІ «Прикінцеві положення» Закону №265/95-ВР, починаючи з 1 жовтня 2023 року суб'єкти господарювання звільняються від відповідальності за вчинені ними порушення вимог цього Закону (крім порушень порядку здійснення розрахункових операцій при продажу підакцизних товарів), вчинені ними при продажу товарів, наданні послуг на: тимчасово окупованих РФ територіях України, - по дату завершення тимчасової окупації відповідних територій; територіях активних бойових дій, - по дату завершення бойових дій на відповідних територіях; територіях можливих бойових дій, - по дату припинення можливості бойових дій на відповідних територіях. Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 №309, з 01.01.2023 року вся територія Запорізького району включена до переліку території можливих бойових дій (у зв'язку з тим, що платник податків здійснює продаж підакцизних та непідакцизних товарів - фінансова санкція не застосовується).
2) - відповідно до бази даних ДПС України (СОД РРО) встановлено випадки створення в РРО МINI-T 400ME заводський №ПБ4101914589, фіскальний № 3001048163 розрахункових документів при продажу алкогольних напоїв на загальну суму - 80707,00 грн., які повинні маркуватися марками акцизного податку (далі МАП), без реквізитів МАП. У відповідній графі почекових даних РРО відсутня інформація про серію та номер МАП. Зведена інформація щодо розрахункових документів при продажу алкогольних напоїв без маркування МАП. Наведена зведена інформація щодо розрахункових документів при продажу алкогольних напоїв без маркування МАП.
3) - перевіркою встановлено проведення розрахункової операції через РРО з порушенням використання режиму попереднього програмування найменування кожного підакцизного товару із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД, ціни товару та обліку його кількості, а саме: 13-09-2023 10:14:06 згідно фіскального чеку № 431 здійснено продаж «водка немиров оригинал 0,1л» за ціною 36,00 грн. з невірним зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД; 11-10-2023 10:29:20 згідно фіскального чеку № 844 здійснено продаж «водка немиров оригинал 0,1л» за ціною 36,00 грн. з невірним зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД; 11.12.2024 10:07:04 згідно фіскального чеку № 7676 здійснено продаж «водка немиров оригинал 0,1л» за ціною 36,00 грн. з невірним зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД.
4) - проведення діяльності у сфері продажу товарів, громадського харчування та послуг з використанням реєстратора розрахункових операцій без застосування спеціальних платіжних засобів для здійснення розрахунків за продані товари (надані послуги) в порушення п.1 Постанова Кабінету Міністрів України від 29 липня 2022 року №894 «Про встановлення строків, до настання яких торговці повинні забезпечити можливість здійснення безготівкових розрахунків (у тому числі з використанням електронних платіжних засобів , платіжних застосунків або платіжних пристроїв) за продані ними товари (надані послуги)».
5) перевіркою встановлено не надання в ході перевірки платником податків посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всіх документів, що належать або пов'язані з предметом перевірки, чим порушено вимоги п. 85.2 ст. 85 ПК України.
6) - перевіркою встановлено використання праці найманої особи без оформлення трудових відносин, а саме: ОСОБА_2 - здійснювала розрахунки за продані підакцизні товари у торгівельного павільйону за адресою: АДРЕСА_2 , в якому здійснює діяльність ФОП ОСОБА_1 (рнокпп) НОМЕР_1 . Згідно наданих пояснень ОСОБА_2 з'ясовано, що вона стажується продавцем перший день -09.12.2024. Повідомлення про прийняття працівника на роботу ФОП ОСОБА_1 станом на 16.12.2024 до ГУ ДПС у Запорізькій області не надано.
Згідно з висновками Акту фактичної перевірки встановлено порушення позивачем: п.1, п.2, п.11 ст.3 Закону 265/95-ВР, п.1 Постанови Кабінету Міністрів України від 29 липня 2022 року №894 «Про встановлення строків, до настання яких торговці повинні забезпечити можливість здійснення безготівкових розрахунків (у тому числі з використанням електронних платіжних засобів , платіжних застосунків або платіжних пристроїв) за продані ними товари (надані послуги)»; п. 85.2 ст. 85 ПК України; ст.24 Кодексу законів про працю України; Постанови КМУ №413 від 17.06.2015«Про порядок повідомлення державній податковій службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу».
На підставі висновків Акту фактичної перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №00022870708 від 18.02.2025, яким до позивача застосовано штрафні санкції за порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг в загальному розмірі 126 296,50 грн.
Згідно розрахунку фінансових санкцій до податкового повідомлення-рішення №00022870708 від 18.02.2025, штрафні санкції застосовані у такому розмірі:
- за порушення п.1 п.2 ст.3 Закону №265/95-ВР - не проведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи, відповідальність передбачена п.1 ст.17 Закону №265/95-ВР - 100% вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом товарів (робіт, послуг) за порушення вчинене вперше - 136,00 грн х 100% = 136,00 грн;
- за порушення п.1, п.2 ст.3 Закону №265/95-ВР - не проведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи, відповідальність передбачена п.1 ст.17 Закону №265/95-ВР - 150% вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом товарів (робіт, послуг) за порушення вчинене вдруге - 80 707,00 грн х 150% = 121 060,50 грн;
- за порушення п.11 ст.3 Закону №265/95-ВР - проведення розрахункової операції через реєстратор розрахункових операцій без використання режиму попереднього програмування найменування товарів (послуг) (із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД для підакцизних товарів), цін товарів (послуг) та обліку їх кількості, відповідальність передбачена п.7 ст.17 Закону №265/95-ВР - триста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - 5 100,00 грн.
Також контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №00022860708 від 18.02.2025, яким до позивача застосовано штрафна (фінансові) санкції (штрафи) на підставі ст.121 ПК України в сумі 1020,00 грн за порушення п.85.2 ст.85 ПК України - неподання в повному обсязі документів, що відносяться до перевірки.
Вважаючи протиправними вищезазначені податкові повідомлення-рішення, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з приписів частини 2 статті 2 КАС України, відповідно до яких у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 ПК України визначено, що контролюючими органами є податкові органи (центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи) - щодо дотримання законодавства з питань оподаткування (крім випадків, визначених підпунктом 41.1.2 цього пункту, що відносяться до повноважень митних органів), законодавства з питань сплати єдиного внеску, а також щодо дотримання іншого законодавства, контроль за виконанням якого покладено на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, чи його територіальні органи.
Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Умови, порядок допуску посадових осіб контролюючих органів до проведення фактичних перевірок, строки проведення перевірок та оформлення їх результатів визначені статтями 75, 80, 81 ПК України.
За змістом абзацу 1 пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Згідно з підпунктом 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
Стаття 80 ПК України унормовує порядок проведення фактичної перевірки.
Так, відповідно до приписів пункту 80.1 статті 80 ПК України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).
Пунктом 80.2 статті 80 ПК України передбачено, що фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема:
80.2.2. у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів;
80.2.5. у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах і пального, та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, та/або масовими витратомірами, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері регулювання виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального.
Згідно з пунктом 80.4 статті 80 ПК України перед початком фактичної перевірки, з питань дотримання порядку здійснення розрахункових операцій та ведення касових операцій, посадовими особами контролюючих органів на підставі підпункту 20.1.10 пункту 20.1 статті 20 цього Кодексу може бути проведена контрольна розрахункова операція.
Допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу (пункт 80.5 статті 80 ПК України).
Згідно з пунктом 81.1 статті 81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:
- направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;
- копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;
- службового посвідчення осіб (належним чином оформленого відповідним контролюючим органом документа, що засвідчує посадову (службову) особу), які зазначені в направленні на проведення перевірки.
Непред'явлення або не надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.
Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п'ятому цього пункту, не дозволяється.
При пред'явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції), такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення.
У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.
Отже, фактична перевірка суб'єкта господарювання може бути проведена при дотриманні таких умов як наявність підстав для проведення фактичної перевірки та пред'явлення посадовими особами податкового органу необхідного пакету документів.
Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду ухвалив постанови від 26 березня 2024 року у справі № 420/9909/23, від 28 травня 2024 року у справі № 280/1431/23, у яких сформулював висновки, які мають забезпечити єдиний підхід у правозастосуванні підпунктів 80.2.2, 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України у взаємозв'язку із статтею 81 ПК України під час розгляду подібних спорів
Так, у постанові від 26 березня 2024 року у справі № 420/9909/23 Верховний Суд зазначив, що аналіз підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України дає підстави для висновку, що в ньому достатньою мірою розкривається як правова, так і фактична підстави для призначення фактичної перевірки, а саме - наявність/отримання інформації від визначеного кола суб'єктів щодо можливого допущеного порушення податкової дисципліни у сферах здійснення платниками податків розрахункових операцій, наявності чи відсутності відповідних дозвільних документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.
Саме шляхом призначення і проведення фактичної перевірки контролюючий орган має з'ясувати питання дотримання суб'єктом господарювання податкової дисципліни у сфері, про можливі порушення у якій контролюючий орган отримав інформацію. Іншими словами, наявність/отримання інформації ще не свідчить про наявність підстав для притягнення суб'єкта господарювання до відповідальності, натомість, є підставою для здійснення податкового контролю задля перевірки отриманої/наявної інформації. Такий податковий контроль здійснюється шляхом прийняття рішення про проведення перевірки у формі наказу, вимоги до оформлення якого не передбачають обов'язку в повному обсязі розкрити в наказі на призначення перевірки зміст інформації та фактів, які вказують на можливе порушення платником податкового законодавства. Відсутня й імперативна вимога щодо розкриття конкретного порушення платником норм, а також про надання відповідних доказів такої несумлінної поведінки.
У випадку оскарження до суду платником наказу про призначення фактичної перевірки та/або прийнятого рішення податковим органом за наслідками такої перевірки, яка здійснена відповідно до підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України з підстав не зазначення деталізованої інформації та фактів, які вказують на можливе порушення платником податкового законодавства, доказів цього, суд, здійснюючи розгляд справи та оцінюючи обставини, підстави позову, не позбавлений можливості встановити та перевірити наявність або відсутність такої інформації про ймовірні порушення, що є законодавчо встановленою передумовою та підставою для призначення такої перевірки.
Отже, у випадку наявності обґрунтованих підстав для призначення фактичної перевірки, не можна вважати протиправним наказ про її призначення, у якому наявне покликання на вимоги підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України, але не розкрито зміст наявної/отриманої інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування про можливі порушення податкового законодавства, не конкретизовано норми права, які ймовірно порушив платник, із зазначенням доказів такого порушення. Покликання у наказі на підпункт 80.2.2 пункт 80.2 статті 80 ПК України, що утримує в собі весь спектр необхідних елементів для визначення підстави для призначення перевірки (як правової, так і фактичної), можна вважати мінімально допустимим обсягом інформації в розумінні абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України. Тому відсутні підстави вважати, що такий наказ породжує його неоднозначне трактування та/або невизначеність із фактичною підставою перевірки. Тому такий наказ не можна вважати протиправним.
Судова палата акцентувала увагу на наявності істотної різниці у критеріях оцінки правомірності наказу на предмет його підставності та/або оформлення, як наслідок, необхідності відмежування у спорах цієї категорії питання «наявності підстав для проведення перевірки» від питання «достатності відображення підстав для проведення перевірки у наказі» та/або «недоліків в оформленні рішення про проведення перевірки». Підстави для призначення будь-якої перевірки чітко закріплені у нормах ПК України, за наявності яких у контролюючих органів виникає безпосередньо право на проведення перевірки, тоді як відображення цих підстав у наказі про призначення перевірки фактично є формалізацією у письмовій формі права на проведення перевірки, яке вже виникло. Безумовно, формалізація підстави для проведення перевірки у наказі має відповідати вимогам абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України. Під час вирішення питання щодо правомірності призначення і проведення перевірки, зокрема фактичної, необхідно надавати оцінку достатності змісту наказу в контексті чіткого визначення у ньому правової (юридичної) підстави проведення такої перевірки та існування відповідної фактичної підстави, яка є передумовою для її проведення.
У постанові від 28 травня 2024 року у справі № 280/1431/23 Верховний Суд підтримав усталену у судовій практиці позицію про те, що підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України встановлює в одному підпункті статті дві самостійні (окремі) підстави для проведення перевірки: (1) наявність та/або отримання певної інформації; (2) здійснення контролюючим органом функцій, визначених законодавством у відповідній сфері. Така особливість зазначеного підпункту зумовлює обов'язок контролюючого органу у наказі про призначення перевірки поряд з юридичною підставою у вигляді нумераційного позначення відобразити конкретну з таких двох фактичних підстав, яка і зумовила прийняття рішення про проведення перевірки, або ж обидві, в обсязі, достатньому для ідентифікації однієї з двох (або обох в сукупності у разі їх наявності). Відображення такої фактичної підстави не обов'язково має бути сформульоване тотожно до змісту правової норми, якою ця підстава встановлена, проте, повинна бути чітко визначена та змістовно відповідати правовій нормі.
Тобто, у разі, якщо фактичною підставою для призначення фактичної перевірки стала наявність (отримання) певної інформації, то контролюючий орган у рішенні про проведення перевірки поряд із посиланням на підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України повинен щонайменше зазначити про «наявність (отримання) інформації щодо можливого порушення» або ж зазначити реквізити документа, який слугував приводом для призначення перевірки і містить таку інформацію. Аналогічно, якщо фактичною підставою для призначення фактичної перевірки стало здійснення відповідних функцій, то контролюючий орган у рішенні про проведення перевірки поряд із посиланням на підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України повинен саме про це зазначити. Відповідно, якщо підставою для призначення перевірки відповідно до підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України стала сукупність фактичних підстав, передбачених цією нормою, то контролюючий орган у рішенні про проведення перевірки поряд із посиланням на підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України має це відобразити у вищезазначений спосіб.
Саме такий обсяг інформації у наказі, прийнятому відповідно до підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України, можна вважати мінімально достатнім в розумінні абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України щодо зазначення у наказі підстави для проведення перевірки, оскільки надає платнику податків загальне розуміння про підставу її призначення та відповідний предмет перевірки. Таке інформування про фактичну обставину має бути наведено саме серед підстав для проведення перевірки, тобто перед резолютивною частиною наказу. У разі, якщо наказ відповідає вимогам щодо відображення у ньому мінімально достатнього обсягу інформації щодо підстави для проведення перевірки, такий наказ не може вважатися оформленим з істотним порушенням вимог чинного законодавства. Як наслідок, такий наказ не можна вважати протиправним, оскільки його недоліки в розумінні статті 81 ПК України не є настільки значущими, що ставлять під загрозу можливість реалізації платником податків своїх прав.
Повертаючись до обставин справи, що розглядається судом, слід зазначити, що в якості підстав для призначення фактичної перевірки позивача у наказі від 04.12.2024 №2231-п було наявне посилання на пп. 80.2.2, пп. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 ПК України.
При цьому, вищезазначений наказ також містив інформацію про отримання листа ДПС України від 19.11.2024 №32100/7/99-00-07-03-02-07, яким повідомлено про можливі порушення законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, стосовно суб'єктів господарювання, які здійснюють продаж тютюнових виробів та декларують незначні середньоденні показники виторгів та/або не забезпечили можливість здійснення безготівкових розрахунків за продані ними товари; посилання на доповідну записку начальника управління податкового аудиту ГУ ДПС у Запорізькій області Шепеля Дмитра від 02.12.2024 №3987/08-01-07-08-06.
Відповідачем надано до матеріалів справи лист ДПС України від 19.11.2024 №32100/7/99-00-07-03-02-07, яким повідомлено, що з метою контролю за дотриманням вимог законодавства у сфера торгівлі підакцизними товарами вибірково проаналізовано дані електронних копій фіскальних чеків та Z-звітів, наявних у Системі обліку даних реєстраторів розрахункових операцій (далі - СОД РРО), за жовтень 2024 року щодо платників податкові, які проводять розрахункові операції через РРО та / або програмні РРО, зокрема, при продажу тютюнових виробів через кіоски та павільйони. За результатами аналізу таких даних Департаментом виявлені господарські об'єкти, де суб'єкти господарювання, які здійснюють роздрібний продаж тютюнових виробів, у жовтні поточного року задекларували незначні (до 0,5 тис.грн) середньоденні показники виторгів (додаток 1) така інформація може свідчити про ризики у діяльності платників податків, які здійснюють роздрібний продаж тютюнових виробів, зокрема, але не виключно, штучне зниження виручки від реалізації товарів, у тому числі за рахунок необлікованих у встановленому порядку товарів. Крім того, за результатами аналізу даних СОД РРО за жовтень 2024 року виявлені господарські об'єкти, у яких частка виторгів у готівковій формі складає 100% від загального обсягу виторгу (додаток 2) Зазначене вище може свідчити про ймовірне незабезпечення платниками податків можливості здійснення безготівкових розрахунків (у тому числі з використанням електронних платіжних засобів, платіжних застосунків або платіжних пристроїв) за продані товари у даних господарських об'єктах. З огляду на викладене, з метою належного податкового контролю вказано про необхідність забезпечити ретельний доперевірочний аналіз діяльності платників податкові, наведених у додатках 1 та 2; за наявності підстав відповідно до вимог статті 80 ПК України організувати проведення фактичних перевірок господарських об'єктів, зазначених у додатках 1 та 2; під час проведення фактичних перевірок здійснити зняття залишків товарно-матеріальних цінностей підакцизної групи товарів. Крім того, під час проведення заходів податкового контролю особливу увагу звернути на повноту проведення платниками податків розрахункових операцій; забезпечення можливості здійснення на господарських об'єктах безготівкових розрахунків (у тому числі з використанням електронних платіжних засобів, платіжних застосунків або платіжних пристроїв) за продані товари; проведення платниками податків розрахункових операцій через РРО для підакцизних товарів з використанням режиму програмування із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТЗЕД, найменування товарів, цін товарів та обліку їх кількості; ведення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації на господарських об'єктах платниками податків; дотримання роботодавцем законодавства щодо укладання трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
У Додатку 2 до листа ДПС України від 19.11.2024 №32100/7/99-00-07-03-02-07 вказано ФОП ОСОБА_1 за адресою об'єкта АДРЕСА_2 , торговельний павільйон.
За змістом доповідної записки начальника управління податкового аудиту ГУ ДПС у Запорізькій області Шепеля Дмитра від 02.12.2024 №3987/08-01-07-08-06 висловлено пропозицію призначити в грудні 2024 року фактичні перевірки господарських одиниць, зазначених в додатку, серед яких ФОП ОСОБА_1 , за адресою об'єкта АДРЕСА_2 , торговельний павільйон, підстава - лист ДПС України від 19.11.2024 №32100/7/99-00-07-03-02-07.
Отже, внаслідок отримання інформації від ДПС України про можливі порушення позивачем податкового законодавства, виникла обґрунтована та законодавчо встановлена необхідність для контролюючого органу щодо здійснення належного податкового контролю шляхом призначення фактичної перевірки з підстав передбачених пп.80.2.2 п.80.2 ст.80 ПК України.
Крім того, в наказі від 04.12.2024 №2231-п наявне посилання на здійснення контролюючим органом функцій, визначених законодавством у сфері регулювання виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального, що узгоджується з підставами проведення фактичної перевірки, визначеними пп.80.2.5 п.80.2 ст.80 ПК України та є мінімально достатнім в розумінні абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України щодо зазначення у наказі підстави для проведення перевірки, з огляду на вищенаведену правову позицію Верховного Суду.
Отже, аргументи позовну щодо відсутності підстав для проведення фактичної перевірки позивача не знайшли свого підтвердження та спростовуються наданими до матеріалів справи письмовими доказами.
Також хибними є посилання позивача на відсутність підстав для фактичної перевірки позивача саме з питань щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, оскільки відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 10.12.2020 у справі №814/733/17, Податковим кодексом України не встановлено меж для проведення фактичної перевірки в залежності від підстав її призначення, встановлених пунктом 80.2 статті 80 ПК України, які, в свою чергу, наперед не можуть обмежувати контролюючий орган в обсязі допущених суб'єктом господарювання порушень, що можуть бути виявлені під час проведення перевірки.
Такий висновок підтримано Верховним Судом також в постанові від 15.02.2023 у справі № 820/6187/16.
По суті виявлених порушень, суд зазначає таке.
Відповідно до визначень, наведених у статті 2 Закону №-265/95-ВР (тут і в подальшому в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин):
розрахункова операція - приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця;
розрахунковий документ - документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, видатковий чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, операцій з видачі готівкових коштів держателям електронних платіжних засобів, отримання (повернення) коштів, торгівлю валютними цінностями в готівковій формі, створений в паперовій та/або електронній формі (електронний розрахунковий документ) у випадках, передбачених цим Законом, зареєстрованим у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або програмним реєстратором розрахункових операцій, чи заповнений вручну.
Відповідно до пунктів 1, 2, 11 статті 3 Закону №-265/95-ВР суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов'язані:
1) проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій або через зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу програмні реєстратори розрахункових операцій зі створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок. Використання програмних реєстраторів розрахункових операцій при оптовій та/або роздрібній торгівлі пальним забороняється;
2) надавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов'язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції, створений в паперовій та/або електронній формі (у тому числі, але не виключно, з відтворюванням на дисплеї реєстратора розрахункових операцій чи дисплеї пристрою, на якому встановлений програмний реєстратор розрахункових операцій QR-коду, який дозволяє особі здійснювати його зчитування та ідентифікацію із розрахунковим документом за структурою даних, що в ньому міститься, та/або надсиланням електронного розрахункового документа на наданий такою особою абонентський номер або адресу електронної пошти).
Фізичні особи - підприємці, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість, при продажу товарів (крім підакцизних товарів, технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, лікарських засобів, виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння) або наданні послуг мають право в розрахунковому документі зазначати назву товару (послуги) у вигляді, що відображає споживчі ознаки товару (послуги) та ідентифікує належність такого товару (послуги) до товарної групи чи послуги;
11) проводити розрахункові операції через реєстратори розрахункових операцій та/або через програмні реєстратори розрахункових операцій для підакцизних товарів з використанням режиму програмування із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД, найменування товарів, цін товарів та обліку їх кількості, а також із зазначенням цифрового значення штрихового коду марки акцизного податку (серія та номер) при роздрібній торгівлі алкогольними напоями.
Частина 1 статті 8 Закону № 265/95-ВР закріплює, що форма, зміст розрахункових документів, порядок реєстрації та ведення розрахункових книжок, книг обліку розрахункових операцій, а також форма та порядок подання звітності, пов'язаної із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій чи використанням розрахункових книжок, встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
З аналізу вищезазначених норм вбачається, що суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, зобов'язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій, а також в обов'язковому порядку надавати особі, яка отримує товар (послугу) розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції, створений в паперовій та/або електронній формі. При цьому, під час проведення розрахункової операції для підакцизних товарів суб'єкти господарювання також зобов'язані забезпечити використання режиму програмування РРО із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД, найменування товарів, цін товарів та обліку їх кількості, а також із зазначенням цифрового значення штрихового коду марки акцизного податку (серія та номер) при роздрібній торгівлі алкогольними напоями.
Невиконання вимог пунктів 1, 2, 11 статті 3 Закону №265/95-ВР передбачає відповідальність у вигляді фінансових санкцій.
Так, згідно з пунктами 1 та 7 статті 17 Закону №265/95-ВР за порушення вимог цього Закону до суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних контролюючих органів застосовуються фінансові санкції у таких розмірах:
1) у разі встановлення в ході перевірки факту: проведення розрахункових операцій з використанням реєстраторів розрахункових операцій, програмних реєстраторів розрахункових операцій або розрахункових книжок на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг); непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи; невидача (в паперовому вигляді та/або електронній формі) відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки на окремому господарському об'єкті такого суб'єкта господарювання:
100 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за порушення, вчинене вперше;
150 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за кожне наступне вчинене порушення.
7) триста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі проведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій без використання режиму програмування найменування кожного підакцизного товару із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД, ціни товару та обліку його кількості.
У постанові від 02 лютого 2023 року у справі № 500/6845/21 Верховний Суд виснував, що пункт 1 статті 17 Закону № 265/95-ВР встановлює відповідальність за невиконання суб'єктом господарювання щонайменше одного з трьох обов'язків: 1) непроведення розрахункової операції через РРО; 2) проведення розрахункової операції через РРО, однак, на неповну суму покупки; 3) невидача відповідного (тобто такого, що відповідає вимогам щодо форми і змісту) розрахункового документа. Перші два обов'язки суб'єкта господарювання випливають зі змісту пункту 1 статті 3 Закону № 265/95-ВР, а третій - з пункту 2 статті 3 Закону №265/95-ВР. Відповідно, наявність будь-якої з таких обставин (у сукупності або окремо) і утворює склад правопорушення.
Предметом доказування у справах, пов'язаних із притягненням суб'єкта господарювання до відповідальності на підставі пункту 1 статті 17 Закону № 265/95-ВР, є встановлення на підставі належних і допустимих доказів фактів, з якими контролюючий орган пов'язує допущення порушення суб'єктом господарювання вимог пункту 1 та/або 2 статті 3 Закону №265/95-ВР.
При цьому, у випадку притягнення суб'єкта господарювання до фінансової відповідальності за невиконання обов'язку, встановленого пунктом 1 статті 3 Закону №265/95-ВР, перевірці підлягають обставини безпосереднього здійснення розрахункової операції, однак, її непроведення через РРО, та/або здійснення розрахункової операції на більшу суму, ніж проведено через РРО. У випадку притягнення суб'єкта господарювання до фінансової відповідальності за невиконання обов'язку, встановленого пунктом 2 статті 3 Закону № 265/95-ВР, перевірці підлягають як обставини видачі/невидачі розрахункового документа, так і обставини відповідності такого вимогам щодо форми і змісту.
Крім того, Верховний Суд в постанові від 12.08.2025 у справі № 280/9997/23 зазначив, що Закон № 265/95-ВР окремим порушенням визначає проведення через РРО розрахункової операції без використання режиму програмування найменування кожного підакцизного товару із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД, ціни товару та обліку його кількості. Такий обов'язок суб'єкта господарювання випливає із пункту 11 статті 3 Закону №265/95-ВР, і у випадку притягнення особи до відповідальності на цій підставі підлягають встановленню обставини наявності у розрахунковому документі, яким зафіксовано продаж підакцизного товару, означених вище реквізитів.
Судом встановлено, що фахівцями контролюючого органу 09.12.2024 перед початком проведення фактичної перевірки господарського об'єкту, на якому здійснює господарську діяльність позивач, здійснено контрольну розрахункову операцію, під час якої було придбано товар - 1 пачка сигарет «LD pink» за ціною 100,00 грн. та 1 пляшка слабоалкогольного напою «Джин тонік» 0,33 л за ціною 36,00 грн. на загальну суму 136,00 грн. (розрахунок проводився готівковими коштами). При цьому фіскалізований реєстратор розрахункових операцій не застосувався та розрахунковий документ встановленої форми на суму 136,00 грн. не видавався.
У ході проведення фактичної перевірки було отримано пояснення ОСОБА_3 ,, стажера-продавця, яка зазначила наступне, «При продажу однієї пачки сигарет LD рожеві за ціною 100 грн та однієї пляшки джин тонік (0,33) за ціною 36 грн фіскальний чек на загальну суму 136 грн не видала, так як було вимкнуто світло..»
Отже, матеріалами фактичної перевірки доведено, що позивачем допущено порушення вимог п.1, п.2 ст.3 Закону №265/95-ВР, оскільки під час продажу підакцизного товару розрахункову операцію не проведено через РРО, а покупцю товару розрахунковий документ (фіскальний чек) не надано.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про правомірність застосування до позивача фінансової санкції відповідно до податкового повідомлення-рішення від 18.02.2025 №00022870708 на підставі п.1 ст.17 Закону №265/95-ВР за вказане порушення в сумі 136,00 грн.
Водночас, слід зазначити, що наявність інших порушень вимог п.1, п.2, п.11 ст.3 Закону №265/95-ВР, відображених в Акті фактичної перевірки, не доведена суб'єктом владних повноважень всупереч обов'язку, встановленого ч.2 ст. 77 КАС України.
Так, за змістом Акту фактичної перевірки зазначено, що відповідно до бази даних ДПС України СОД РРО встановлено випадки створення в РРО МINI-T 400ME заводський №ПБ4101914589, фіскальний № 3001048163, розрахункових документів при продажу алкогольних напоїв на загальну суму - 80707,00 грн., які повинні маркуватися марками акцизного податку (далі МАП), без реквізитів МАП.
Крім того, в Акті фактичної перевірки встановлено проведення розрахункової операції через РРО з порушенням використання режиму попереднього програмування найменування кожного підакцизного товару із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД, ціни товару та обліку його кількості, а саме: 13-09-2023 10:14:06 згідно фіскального чеку № 431 здійснено продаж «водка немиров оригинал 0,1л» за ціною 36,00 грн. з невірним зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД; 11- 10-2023 10:29:20 згідно фіскального чеку № 844 здійснено продаж «водка немиров оригинал 0,1л» за ціною 36,00 грн. з невірним зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД; 11.12.2024 10:07:04 згідно фіскального чеку № 7676 здійснено продаж «водка немиров оригинал 0,1л» за ціною 36,00 грн. з невірним зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД.
Пунктом 3 розділу І Положення про форму та зміст розрахункових документів/електронних розрахункових документів, затверджене наказом Міністерства фінансів України №13 від 21 січня 2016 року, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 11 лютого 2016 року за № 220/28350, визначено, що установлені в цьому Положенні вимоги до змісту розрахункових документів визначають обов'язкові реквізити розрахункових документів/електронних розрахункових документів. У разі відсутності в документі хоча б одного з обов'язкових реквізитів, а також недотримання сфери його призначення, такий документ не прийматиметься як розрахунковий.
Відповідно до пункту 2 розділу ІІ «Фіскальний касовий чек на товари (послуги)» цього Положення фіскальний чек має містити такі обов'язкові реквізити, зокрема, код товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД (зазначається у випадках, передбачених чинним законодавством) (рядок 7); цифрове значення штрихового коду марки акцизного податку на алкогольні напої (зазначається у випадках, передбачених чинним законодавством) (рядок 9).
За наслідками аналізу наведених вище норм, Верховний Суд у постанові від 02 лютого 2023 року у справі № 500/6845/21 виснував, що Закон № 265/95-ВР встановлює безпосередній зміст обов'язку суб'єктів господарювання і порядок його виконання, а Положення № 13 - форму його реалізації (форму і зміст документів, які є складовими звітності). За змістом норм Положення № 13 слід розрізняти недолік реквізиту у розрахунковому документі від відсутності відповідного реквізиту взагалі. У першому випадку дійсно неможливо стверджувати, що документ втрачає статус розрахункового, натомість, у другому випадку безпосередньо Положення № 13 вказує, що такий документ не прийматиметься як розрахунковий. Отже, відсутність такого реквізиту у фіскальному чеку на товари (послуги), виданому суб'єктом господарювання - платником акцизного податку, як назва податку, літерне позначення, розмір ставки такого податку, загальна сума такого податку за всіма зазначеними в чеку товарами (послугами) позбавляє такий документ статусу розрахункового, відповідно, створення і роздрукування, а так само видача покупцеві документу з таким недоліком не може вважатися належним виконанням обов'язку, встановленого пунктом 2 статті 3 Закону №265/95-ВР.
Про те, що відсутність такого обов'язкового реквізиту у фіскальному чеку на товари (послуги), виданому суб'єктом господарювання - платником акцизного податку, як код товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД, цифрове значення штрихового коду марки акцизного податку на алкогольні напої позбавляє такий документ статусу розрахункового, відповідно, створення і роздрукування, а так само видача покупцеві документу з таким недоліком не може вважатися належним виконанням обов'язку, встановленого пунктом 2 статті 3 Закону України № 265/95-ВР, зазначав Верховний Суд і в постановах від 19 лютого 2025 року у справі №280/2619/24, від 21 лютого 2025 року у справі № 280/2615/24 тощо.
Отже, розрахунковим може вважатися лише документ, який відповідає вимогам зазначеного Положення. При цьому, цифрове значення штрихового коду марки акцизного податку на алкогольні напої, як і код товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД , є обов'язковими реквізитами фіскального касового чеку, а отже відсутність цього реквізиту у фіскальному чеку має кваліфікуватися як те, що такий документ не є розрахунковим.
Наведене відповідає висновку Верховного Суду, викладеному в постанові від 11.09.2025 у справі № 580/7450/24.
Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Разом із тим, за змістом Акту фактичної перевірки не наведено перелік розрахункових документів, які, за твердженням контролюючого органу, видані при продажу алкогольних напоїв без маркування МАП, оскільки подано лише зведену інформацію щодо загальної суми по чекам від реалізації.
Жодних належних та допустимих доказів створення позивачем розрахункових документів при реалізації алкогольних напоїв без маркування МАП у період серпень 2023 року - грудень 2024 року суб'єктом владних повноважень до суду не надано.
Також відсутнє будь-яке обґрунтування твердження про невірне зазначення коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД, оскільки відповідні розрахункові документи до матеріалів справи не надано, пояснення щодо невідповідності зазначеного позивачем коду УКТ ЗЕД не наведено.
В свою чергу, Верховний Суд в постанові від 12.08.2025 у справі № 500/5316/21 вказав, що ті дані, на які посилався контролюючий орган у акті перевірки…. за своєю суттю є податковою інформацією, не є належним доказом податкового правопорушення і сама по собі її наявність не може бути підставою для притягнення платника податків до відповідальності, а може бути лише використана як підстава для подальшої перевірки певних обставин. У спірних правовідносинах, що склались з приводу дотримання платником податку законодавства, що регулює порядок застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, обставиною, що має бути досліджена є саме розрахункова операція, а отже безпосереднім доказом, що підтверджує її вчинення, є розрахунковий документ.
Відповідачем не надано до суду відповідних розрахункових документів, які б підтверджували наявність порушень, зафіксованих в Акті фактичної перевірки.
При цьому, суд погоджується з доводами позивача про те, що відсутність в Акті фактичної перевірки інформації про конкретні розрахункові документи, видані з порушеннями встановленої форми та/або змісту, та не надання відповідних розрахункових документів до суду, унеможливлює надання позивачем обґрунтованих заперечень щодо таких обставин, у тому числі під час судового розгляду.
Виходячи з вищевикладеного, суд дійшов висновку про безпідставність застосування до позивача фінансових санкцій в розмірі 126 160,50 грн на підставі податкового повідомлення-рішення від 18.02.2025 №00022870708, а тому вбачається наявність сукупності підстав для визнання такого податкового повідомлення-рішення протиправним та скасування у відповідній частині.
Щодо застосування фінансових санкцій на підставі податкового повідомлення-рішення від 18.02.2025№00022860708 за порушення п.85.2 ст.85 ПК України, суд зазначає таке.
Відповідно до п.п.85.2 ст. 85 ПК України, платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.
Підпунктом 85.4 ст. 85 ПК України встановлено, що при проведенні перевірок посадові (службові) особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об'єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).
Відповідний запит на отримання копій документів повинен бути поданий посадовою (службовою) особою контролюючого органу не пізніше ніж за п'ять робочих днів до дати закінчення перевірки.
Згідно з пунктом 85.6 статті 85 ПК України у разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою контролюючого органу та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис.
Відповідно до пункту 85.7 статті 85 ПК України отримання копій документів оформляється описом. Копія опису, складеного посадовими (службовими) особами контролюючого органу, вручається під підпис платнику податків або його законному представнику. Якщо платник податків або його законний представник відмовляється від засвідчення опису або від підпису про отримання копії опису, то посадові (службові) особи контролюючого органу, які отримують копії, роблять відмітку про відмову від підпису.
Пункт 85.8 статті 85 ПК України передбачає, що посадова (службова) особа контролюючого органу, яка проводить перевірку, у випадках, передбачених цим Кодексом, має право отримувати від платника податків або його законних представників копії документів, що належать до предмета перевірки. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).
Отже, законодавцем встановлено обов'язок платника податків надати посадовим особам контролюючих органів всі документи, що пов'язані з предметом перевірки до початку перевірки.
Незабезпечення платником податків зберігання первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів (крім документів, отриманих з Єдиного реєстру податкових накладних) чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень. Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке саме порушення, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 2040 гривень (п.п.121.1 ст.121 ПК України).
З матеріалів справи судом встановлено, що 09.12.2024 під час проведення фактичної перевірки позивачу вручено запит про надання документів, в якому повідомлено про необхідність надання не пізніше 15-00 год.10.12.2024 для перевірки оригіналів документів, що становлять предмет перевірки, за період, що перевіряється, згідно наведеного переліку.
Водночас, в Акті фактичної перевірки контролюючим органом не зафіксовано належним чином, які саме документи не були надані платником податків до перевірки, а лише вказано, що документи надані не в повному обсязі.
Також до суду не надано Акту в довільній формі, що засвідчує факт відмови платника податків та переліку документів, які йому запропоновано подати, складення якого передбачено пунктом 85.6 статті 85 ПК України.
Таким чином, відповідачем не доведено належними та допустимими доказами факт невиконання позивачем вимог пункту 85.2 статті 85 ПК України, а тому податкове повідомлення-рішення від 18.02.2025 №00022860708 є протиправним та підлягає скасуванню.
Відповідно до положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
За наведеного вище суд вважає, що заявлені позовні вимоги знайшли своє підтвердження матеріалами справи, є частково обґрунтованими, а надані сторонами письмові докази є належними та достатніми для постановлення судового рішення про часткове задоволенні адміністративного позову.
Відповідно до частини 3 статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір за подання позовної заяви в сумі 1273,71 грн, інших судових витрат не заявлено.
У зв'язку з частковим задоволенням позову понесені позивачем судові витрати підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача в сумі 1271,80 грн пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст.2, 5, 9, 77, 132, 243-246, 255, 295, 297 КАС України, суд
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Запорізькій області від 18.02.2025 року №00022860708.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Запорізькій області від 18.02.2025 року №00022870708 в частині застосування до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 штрафних санкцій за порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг в сумі 126 160,50 грн (сто двадцять шість тисяч сто шістдесят гривень 50 коп.).
В іншій частині в задоволенні позову відмовити.
Стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Запорізькій області судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1271,80 грн (одна тисяча двісті сімдесят одна гривня 80 коп.)
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.
Повне найменування сторін та інших учасників справи:
Позивач - фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідач - Головне управління ДПС у Запорізькій області, місцезнаходження: 69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 166, ЄДРПОУ 44118663.
Повне судове рішення складено 08.10.2025
Суддя М.О. Семененко