08 жовтня 2025 року Справа № 280/6799/25 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Семененко М.О., за участю секретаря судового засідання Тетерюк Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; код РНОКПП НОМЕР_1 )
до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (40009, м. Суми, вул. Степана Бандери, буд. 43; код ЄДРПОУ 21108013),
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача, Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд.158-Б; код ЄДРПОУ 20490012),
про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (далі - відповідач, ГУ ПФУ в Сумській області), в якій позивач просить суд:
- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови позивачу в зарахуванні до її страхового стажу періодів роботи з 01.01.1992 по 11.03.1992, з 23.03.1992 по 01.03.1998, з 07.03.1998 по 19.03.1999.
- зобов'язати відповідача зарахувати до страхового стажу позивача періоди її роботи з 01.01.1992 по 11.03.1992, з 23.03.1992 по 01.03.1998, з 07.03.1998 по 19.03.1999, у зв'язку з чим перерахувати розмір її пенсії з 27.04.2025.
Позовна заява подана представником позивача адвокатом Вельможко А.І., яка діє на підставі ордеру на надання правничої (правової) допомоги від 05.08.2025 серія АР №1256539.
В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначає, що позивач перебуває на пенсійному обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - третя особа, ГУ ПФУ в Запорізькій області) та отримує пенсію за віком. При призначенні пенсії позивачу до страхового стажу позивача не було включено період її роботи з 01.01.1992 по 11.03.1992, з 23.03.1992 по 01.03.1998, з 07.03.1998 по 19.03.1999 у Республіці Казахстан з посиланням на те, що 19 червня 2023 року припинено дію Угоди між Урядом України та Урядом Республіки Казахстан про гарантії прав громадян в галузі пенсійного забезпечення. Позивач не погоджується з цим та вважає, що оскільки спірні періоди стажу позивачем було набуто у період дії Угод, вони мають враховуватись пенсійним органом при призначенні позивачу пенсії. Просить позов задовольнити.
Ухвалою суду від 11.08.2025 відкрито провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи; залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ГУ ПФУ в Запорізькій області; витребувано від ГУ ПФУ в Запорізькій області докази по справі.
25.08.2025 третя особа надала витребувані докази та пояснення, в яких заперечує проти задоволення позовних вимог та зазначає, що з 27.04.2025 позивачу призначена пенсія за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV). Документи були опрацьовані в порядку екстериторіальності ГУ ПФУ в Сумській області. Пенсія призначена без урахування періодів роботи з 01.01.1992 по 19.03.1999 в Республіці Казахстан та періоду догляду за дитиною ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , с. Кайракти, Республіка Казахстан, оскільки 19 червня 2023 року припинено дію Угоди між Урядом України та Урядом Республіки Казахстан про гарантії прав громадян в галузі пенсійного забезпечення, а тому пенсії громадянам, які проживали чи працювали на території Республіки Казахстан, призначаються на умовах, визначених Законом №1058-IV. При цьому до страхового стажу зараховуються періоди роботи на території Республіки Казахстан по 31.12.1991 року включно. За викладених обставин вважає, що орган Пенсійного фонду діяв в межах своїх повноважень та згідно норм чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини.
Адміністративний позов з додатками та ухвала про відкриття провадження від 11.08.2025 вручені відповідачу з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи 06.08.2025 та 11.08.2025 відповідно.
Протягом строків, встановлених ч.1 ст.261 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), відзив не подано.
Відповідно до ч.6 ст.162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, суд встановив такі обставини.
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , 10.04.2025 звернулася до ГУ ПФУ в Запорізькій області із заявою про призначення пенсії за віком.
У відповідності до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою управління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 (далі - Порядок №22-1), з 01 квітня 2021 року органи Пенсійного фонду України застосовують принцип екстериторіальності при опрацюванні заяв про призначення/перерахунки пенсій в порядку черговості надходження таких заяв незалежно від того, де було прийнято заяву та де проживає пенсіонер.
Заява позивача від 10.04.2025 про призначення пенсії за віком в порядку екстериторіальності розглянута ГУ ПФУ в Сумській області.
Рішенням від 18.04.2025 №083950025240 ОСОБА_2 призначено пенсію за віком відповідно до Закону №1058-IV з 27.04.2025.
На відповідне звернення представника позивача, ГУ ПФУ в Запорізькій області листом від 20.06.2025 №0800-0205-8/61470 повідомило, що до страхового стажу ОСОБА_2 не зараховані періоди роботи з 01.01.1992 по 19.03.1999 в Республіці Казахстан та період догляду за дитиною ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , с. Кайракти, Республіка Казахстан. 19 червня 2023 року припинено дію Угоди між Урядом України та Урядом Республіки Казахстан про гарантії прав громадян в галузі пенсійного забезпечення, вчиненої в місті Києві 14.12.1995 року. Тому пенсії громадянам, які проживали чи працювали на території Республіки Казахстан, призначаються на умовах, визначених Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». При цьому до страхового стажу зараховуються періоди роботи на території Республіки Казахстан по 31.12.1991 року включно. З огляду на вищезазначене, зарахувати до страхового стажу позивача періоди роботи з 01.01.1992 по 19.03.1999 в Республіці Казахстан та період догляду за дитиною 18.10.1993, відсутні законні підстави.
Вважаючи протиправними дії відповідача щодо не зарахування до страхового стажу періодів роботи з 01.01.1992 по 11.03.1992, з 23.03.1992 по 01.03.1998, з 07.03.1998 по 19.03.1999 при призначенні пенсії за віком, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з того, що статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Отже, конституційне право на соціальний захист включає і право громадян на забезпечення їх у старості. Пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв'язку з трудовою діяльністю, заслужені попередньою працею і є однією з форм соціального захисту. Цим визначається зміст і характер обов'язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначає Закон № 1058-IV.
Частиною 1 статті 44 Закону №1058-IV передбачено, що заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
За визначеннями, наведеними у статті 1 вказаного Закону, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески; страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше, надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Частинами 1- 3 статті 24 Закону №1058-IV визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. До страхового стажу для обчислення розміру пенсії за віком, з якого обчислюється розмір пенсії по інвалідності або у зв'язку з втратою годувальника, крім наявного страхового стажу, зараховується також на загальних підставах відповідно період з дня встановлення інвалідності до досягнення застрахованою особою віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, та період з дня смерті годувальника до дати, коли годувальник досяг би віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.
Відповідно до частини 1 статті 26 Закону №1058-ІV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років.
Статтею 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII (далі - Закон №1788-XII), який був чинним у період трудової діяльності позивача, що є спірним, до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Статтею 62 Закону №1788-XII встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок №637) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 3 Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а за відсутності останньої або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Одним із міжнародних договорів з питань пенсійного забезпечення, який підписала Україна, стала багатостороння Угода про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13 березня 1992 р. (Угода припинила дію для України 19 червня 2023 року), зобов'язання за якою взяли на себе дев'ять держав - учасниць СНД, в тому числі Україна та Республіка Казахстан.
При цьому метою вказаної Угоди є взаємне визнання і виконання державами-учасницями зобов'язань відносно непрацездатних осіб, які набули право на пенсійне забезпечення на їхній території або на території інших республік за період їх входження в СРСР і реалізують це право на території держав-учасниць Угоди. Держави-учасниці цієї Угоди, визнавши відповідальність за пенсійне забезпечення своїх громадян, взяли на себе зобов'язання щодо захисту їхніх пенсійних прав.
Ця Угода поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені або будуть встановлені законодавством держав - учасниць Угоди (стаття 5 Угоди).
Так, відповідно до ст. 1 Угоди, пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць даної Угоди та членів їх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.
Згідно зі ст. 6 Угоди призначення пенсій громадянам держав-учасниць Угоди здійснюється за місцем проживання.
Для встановлення права на пенсію, у тому числі пенсій на пільгових умовах та за вислугу років, громадянам держав-учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набрання чинності даною Угодою.
Обчислення пенсій проводиться з заробітку (доходу) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу.
Частиною другою статті 4 Угоди "Про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту трудівників-мігрантів" від 15 квітня 1994 року, підписаної Урядами Азербайджанської Республіки, Республіки Вірменія, республіки Білорусь, Республіки Грузія, Республіки Казахстан, Киргизької Республіки, Республіки Молдова, Російської Федерації, Республіки Таджикистан, Туркменістану, Республіки Узбекистан, України, передбачено, що трудовий стаж, зокрема стаж на пільгових підставах і за спеціальністю, взаємно визнається Сторонами.
Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку про те, що обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством держави, на території якої відбувалась трудова діяльність; пільговий стаж, набутий на території однієї з цих двох держав, визнається іншою державою.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом, зокрема у постановах від 14.11.2019 у справі №676/6166/16-а, від 16.04.2020 у справі №555/2250/16-а, від 20.07.2020 у справі № 174/421/17(2-а/174/64/2017), від 29.03.2023 у справі № 360/4129/20, від 06.11.2023 у справі № 560/764/21, від 14.08.2025 у справі №300/2075/23 тощо.
Рішенням Економічного Суду Співдружності Незалежних Держав від 26.03.2008 №01-1/2-07 визначено, що норма пункту 3 статті 6 Угоди встановлює правило, згідно з яким розмір пенсії визначається із заробітку (доходу) за періоди роботи, що зараховуються до трудового стажу, і застосовується при первинному призначенні пенсії в державах-учасницях Угоди. Конкретні періоди роботи для визначення середнього заробітку (доходу) при призначенні пенсії передбачаються пенсійним законодавством кожної держави-учасниці цієї Угоди.
Таким чином, під час вирішення питання про наявність у позивача права на пенсію відповідач повинен був врахувати трудовий стаж та заробітну плату, набуті ним на території будь-якої з держав - учасниць Угоди, в тому числі на території Республіки Казахстан, а також на території колишнього СРСР за час до набрання чинності даною Угодою, до часу припинення дії даної Угоди для України.
29.11.2022 Кабінет Міністрів України прийняв постанову №1328 "Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення" (далі - Постанова №1328), яка набрала чинності 02.12.2022 якою постановив вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13 березня 1992 р. у м.Москві.
Разом із тим, відповідно до статті 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
В Рішенні Конституційного Суду № 1-рп/99 від 09.02.99 щодо тлумачення частини першої вказаної статті 58 Конституції України зазначено, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Дія нормативно-правових актів у часі раніше визначалась тільки в окремих законах України (стаття 6 Кримінального кодексу України, стаття 8 Кодексу України про адміністративні правопорушення, стаття 3 Цивільного процесуального кодексу України. Конституція України, закріпивши частиною першою статті 58 положення щодо неприпустимості зворотної дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, водночас передбачає їх зворотну дію в часі у випадках, коли вони пом'якшують або скасовують юридичну відповідальність особи, що є загальновизнаним принципом права. Тобто щодо юридичної відповідальності застосовується новий закон чи інший нормативно-правовий акт, що пом'якшує або скасовує відповідальність особи за вчинене правопорушення під час дії нормативно-правового акта, яким визначались поняття правопорушення і відповідальність за нього.
За статтею 151-1 Конституції України, рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскарженим.
Як зазначено у правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 19.06.2018 у справі № 820/5348/17, розпочатий процес реалізації права, за загальним правилом, повинен бути завершений за чинним на момент початку такого процесу закону (крім випадків, якщо у самому законі не визначений інший порядок), що узгоджується з принципом правої визначеності.
Таким чином, положення Постанови №1328 підлягають застосуванню щодо правовідносин, які виникли після набрання нею чинності.
Незважаючи на вихід України з Угоди, пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають (стаття 13 Угоди).
Отже, загальним правилом припинення участі України в Угоді не є підставою для відмови у зарахуванні до страхового стажу, який враховується для призначення пенсії, періодів роботи на території інших держав - учасниць Угоди, якщо відповідний страховий стаж набутий в період чинності Угоди для України та до прийняття відповідних нормативних актів.
Вказана правова позиція відповідає правовій позиції, викладеній в постанові Верховного Суду від 28.01.2025 у справі № 620/3530/22.
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що дії відповідача щодо незарахування до страхового стажу позивача періодів роботи з 01.01.1992 по 11.03.1992, з 23.03.1992 по 01.03.1998, з 07.03.1998 по 19.03.1999 на території Республіки Казахстан, з підстав припинення дії для України міжнародної Угоди у галузі пенсійного забезпечення, є безпідставними.
При цьому, суд відхиляє посилання на те, що 01.12.2022 Верховна Рада України прийняла Закон України № 2783-IX "Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року" (далі Закон №2783-IX), який набрав чинності 23.12.2022, оскільки відповідна Конвенція та Протокол до неї не встановлювали прав та обов'язків України та Республіки Казахстан у галузі пенсійного забезпечення.
Обираючи спосіб захисту порушеного права, суд враховує, що за встановленими обставинами справи єдиною підставою для неврахування до страхового стажу позивача періодів її роботи на території Республіки Казахстан після 31.12.1991 стало припинення дії для України міжнародної Угоди в галузі пенсійного забезпечення громадян.
Водночас, відповідач не досліджував документи, подані позивачем для призначення пенсії за віком, в частині спірного періоду, та не надавав їм оцінку, зокрема, не перевіряв зміст записів у трудовій книжці позивача на наявність певних недоліків (відсутність необхідних записів, наявність неправильних чи неточних записів про періоди роботи тощо).
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що обраний позивачем спосіб захисту порушеного права шляхом зобов'язання відповідача зарахувати до страхового стажу позивача періоди її роботи з 01.01.1992 по 11.03.1992, з 23.03.1992 по 01.03.1998, з 07.03.1998 по 19.03.1999, у зв'язку з чим перерахувати розмір її пенсії з 27.04.2025, є передчасним.
За змістом частини 4 статті 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Адміністративний суд надає оцінку рішенню суб'єкта владних повноважень на відповідність критеріям правомірності, визначеним частиною 2 статті 2 КАС України, виключно з огляду на зміст такого рішення.
Суд враховує, що питання перевірки документів для призначення та визначення розміру пенсії, у тому числі обчислення страхового стажу, відноситься до компетенції органів Пенсійного фонду, і суд не може перебирати на себе таку функцію, здійснюючи замість компетентного органу перевірку поданих позивачем документів та визнаючи їх достатність / не достатність для зарахування певних періодів роботи до страхового стажу позивача.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що належним способом захисту порушеного права у спірних правовідносинах є зобов'язання відповідача повторно розглянути питання про зарахування до страхового стажу позивача періодів її роботи з 01.01.1992 по 11.03.1992, з 23.03.1992 по 01.03.1998, з 07.03.1998 по 19.03.1999 на території Республіки Казахстан та прийняти рішення з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні, яка полягає в тому, що припинення участі України в міжнародних Угодах у галузі пенсійного забезпечення між Україною та Республікою Казахстан не є підставою для відмови у зарахуванні до страхового стажу позивача, який враховується для призначення пенсії, періодів роботи на території Республіки Казахстан з 01.01.1992 по 11.03.1992, з 23.03.1992 по 01.03.1998, з 07.03.1998 по 19.03.1999, оскільки відповідний страховий стаж набутий в період чинності таких Угод для України.
Частинами 1, 2 статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Приписами статті 90 КАС України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
За наведеного вище суд вважає, що заявлені позовні вимоги знайшли своє підтвердження матеріалами справи, є частково обґрунтованими, а надані сторонами письмові докази є належними та достатніми для постановлення судового рішення про часткове задоволення адміністративного позову.
При зверненні до суду позивачем сплачений судовий збір у розмірі 968,96 грн, інших судових витрат не заявлено.
З урахуванням положень статті 139 КАС України, понесені позивачем судові витрати на оплату судового збору в розмірі 968,96 грн підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст.ст. 2, 5, 77, 132, 139, 143, 241- 246, 255, 295 КАС України, суд
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області щодо не зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 при призначенні пенсії за віком періоду роботи з 01.01.1992 по 11.03.1992, з 23.03.1992 по 01.03.1998, з 07.03.1998 по 19.03.1999 на теристорії Республіки Казахстан.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області повторно розглянути питання про зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періодів її роботи з 01.01.1992 по 11.03.1992, з 23.03.1992 по 01.03.1998, з 07.03.1998 по 19.03.1999 на території Республіки Казахстан та прийняти рішення з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
В іншій частині в задоволенні позову відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 968,96 грн (дев'ятсот шістдесят вісім гривень 96 коп.).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.
Повне найменування сторін та інших учасників справи:
Позивач - ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ; код РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області, місцезнаходження: 40009, м. Суми, вул. Степана Бандери, буд. 43; код ЄДРПОУ 21108013.
Третя особа - Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, місцезнаходження: 69057, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 158Б; код ЄДРПОУ 20490012.
Повне судове рішення складено 08.10.2025.
Суддя М.О. Семененко