08 жовтня 2025 року м. Житомир справа № 291/180/25
категорія 113080000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Токаревої М.С., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до Ружинського районного суду Житомирської області із позовною заявою, відповідно до змісту якої просить визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 в ненаданні на підставі пункту 3 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на строк визначений законодавством та скасувати рішення ІНФОРМАЦІЯ_1 , яке викладено у Протоколі № 6 від 13.02.2025 року; зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_1 повторно розглянути заяву про надання відстрочки від призову, та скасувати рішення Комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 , яке викладено у Протоколі № 6 від 13.02.2025 року, щодо відмови у наданні відстрочки, з урахуванням висновків суду та прийняти рішення щодо надання йому відстрочки від призову під час мобілізації на підставі п. 3 ч. 1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач звернувся до відповідача із заявою про надання відстрочку на підставі п. 3 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а саме у зв'язку з тим, що на його утриманні перебуває троє дітей віком до 18 років, заборгованість зі сплати аліментів відсутня. Згідно повідомлення від 14.02.2025 за №1124 позивачу повідомлено про те, що комісією прийнято рішення про відмову у наданні позивачу відстрочки, оскільки надано неповний пакет документів, відсутній письмовий договір між батьками про участь батька у вихованні доньки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Позивач не згоден з відмовою відповідача, вважає, що вимоги відповідача суперечать вимогам законодавства та просить задовольнити позов у повному обсязі.
Ухвалою Ружинського районного суду Житомирської області від 27.02.2025 матеріали адміністративної справи № 291/180/25 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - передати за підсудністю на розгляд Житомирському окружному адміністративному суду.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду вказану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у судове засідання (у письмовому провадженні).
За даними КП "ДСС" ухвалу про відкриття спрощеного позовного провадження від 02.04.2025 доставлено в Електронний кабінет ІНФОРМАЦІЯ_2 02.04.2025 о 21:01 год.
Від представника ІНФОРМАЦІЯ_2 надійшло клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін.
Ухвалою суду у задоволенні клопотання ІНФОРМАЦІЯ_2 про розгляд справи № 291/180/25 у судовому засіданні з викликом сторін відмовлено.
Відповідачем у встановлені строки відзив на адміністративний позов не подано.
Згідно частини 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 із заявою про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації за п.3 ч.1 ст.23 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», підставою отримання відстрочки є наявність у позивача на утриманні трьох неповнолітніх дітей.
Разом із заявою позивачем було надано:
- паспорт та РНОКПП ОСОБА_1 ;
- витяг з реєстру територіальної громади ОСОБА_1 ;
- заява ОСОБА_3 від 03.12.2024;
- заява ОСОБА_4 від 03.12.2024;
- свідоцтво про народження ОСОБА_2 від 28.06.2023;
- свідоцтво про народження ОСОБА_5 від 12.05.2009;
- свідоцтво про народження ОСОБА_6 від 24.11.2017;
- довідка №4715 від 23.01.2025 про відсутність заборгованості по сплаті аліментів.
За результатом розгляду поданої позивачем заяви про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п. 3, ч. 1 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" та пакету документів, відповідач рішенням комісії, оформленим протоколом №6 від 13.02.2025, відмовив позивачу у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.
Повідомленням №1124 від 14.02.2025 територіальний центр довів до відома позивача, що комісією ухвалено рішення про відмову у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період. Причини відмови: неповний пакет документів, а саме: письмовий договір між батьками про участь батька у вихованні доньки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Вважаючи відмову відповідача протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.
Закон України "Про військовий обов'язок і військову службу" №2232-ХІІ від 25.03.1992 року (далі - Закон №2232-XII) здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.
Частиною 1 статті 1 Закону №2232-ХІІ визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Закон України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" №3543-ХІІ від 21.10.1993 року (далі - Закон №3543-XII) встановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.
Відповідно до статті 1 Закону №3543-ХІІ мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Частиною 1 статті 22 Закону №3543-ХІІ визначені обов'язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації, а саме: з'являтися за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_6 у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду; надавати в установленому порядку під час мобілізації будівлі, споруди, транспортні засоби та інше майно, власниками яких вони є, Збройним Силам України, іншим військовим формуванням, силам цивільного захисту з наступним відшкодуванням державою їх вартості в порядку, встановленому законом; проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) ІНФОРМАЦІЯ_6, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону
В свою чергу, статтею 23 Закону №3543-ХІІ передбачена відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації.
Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 23 Закону №3543-ХІІ не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані жінки та чоловіки, на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці.
З 18.05.2024 набрав чинності Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року №560 (далі - Порядок №560), який визначає алгоритм отримання військовозобов'язаними особами відстрочки.
Згідно з п. 58 Порядку № 560 за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов'язані (крім заброньованих та посадових (службових) осіб, зазначених у підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5) особисто подають на ім'я голови комісії районного (міського) ІНФОРМАЦІЯ_6 або його відділу (військовозобов'язані СБУ чи розвідувальних органів - голові Комісії в Центральному управлінні або регіональному органі СБУ чи відповідному розвідувальному органі) за місцем перебування на військовому обліку заяву за формою згідно з додатком 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5.
Так, додаток 5 цього Порядку визначає, що документами, що підтверджують право на відстрочку відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 23 Закону № 3543-XII є: свідоцтво про народження дітей (трьох і більше) із зазначенням батьківства військовозобов'язаного та один із документів: свідоцтво про реєстрацію шлюбу з матір'ю (батьком) дітей (трьох і більше) або рішення суду про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дітей з батьком (матір'ю), або рішення органу опіки і піклування про визначення місця проживання з тим із батьків, який є військовозобов'язаним, або письмовий договір між батьками про те, з ким будуть проживати діти та участь другого з батьків у їх вихованні, або рішення суду про встановлення факту перебування дитини на утриманні військовозобов'язаного відповідно до положень статті 315 Цивільного процесуального кодексу України, а також договір про сплату аліментів на дитину.
Згідно з положеннями п.60 Порядку №560 комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів.
Комісія зобов'язана розглянути отримані заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи календарних днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом дня, наступного за днем отримання інформації на запити до органів державної влади, інших державних органів.
На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.
Згідно встановлених обставин справи, звертаючись до відповідача за наданням відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, позивач визначив підставу - п. 3 ч. 1 ст. 23 Закону №2232-ХІІ (жінки та чоловіки, на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років).
Відмовляючи у наданні відстрочки відповідачем визначено наступні причини: ненадання до заяви письмового договору між батьками про участь у вихованні доньки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Так, у порядку №560 визначено вичерпний перелік документів, який повинен надати військовозобов'язаний для отримання відстрочки, а саме: 1) свідоцтво про народження дітей (трьох і більше) із зазначенням батьківства саме військовозобов'язаного; 2) один із документів, що підтверджує факт утримання військовозобов'язаним своїх трьох і більше дітей.
Судом встановлено, що позивачем разом із заявою про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації було надано паспорт та РНОКПП ОСОБА_1 ; витяг з реєстру територіальної громади ОСОБА_1 ; заява ОСОБА_3 від 03.12.2024; заява ОСОБА_4 від 03.12.2024; свідоцтво про народження ОСОБА_2 від 28.06.2023; свідоцтво про народження ОСОБА_5 від 12.05.2009; свідоцтво про народження ОСОБА_6 від 24.11.2017; довідка №4715 від 23.01.2025 про відсутність заборгованості по сплаті аліментів.
Відповідно до ч. 2 та 4 ст. 3 Сімейного кодексу України (далі - СК України) сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
Згідно із статтею 125 СК України якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається за заявою матері та батька дитини.
В силу вимог ч. 1 ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно з ч. 1-2 ст. 181 СК України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними.
За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі.
Разом з тим, згідно з ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Згідно частин 1, 2, 3 ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
Суд зауважує, що факт перебування на утриманні позивача трьох дітей віком до 18 років підтверджують свідоцтва про народження та довідка про відсутність виконавчих проваджень зі сплати аліментів.
Позивач не позбавлений батьківських прав та не є боржником за виконавчими провадженнями щодо стягнення аліментів на утримання власних неповнолітніх дітей.
Суд наголошує, що у спірних правовідносинах позивач, звертаючись до відповідача з вказаною заявою, надав належні докази наявності правових підстав застосування до нього п. 3 частини 1 статті 23 Закону № 2232-ХІІ для отримання відстрочки від призову.
Жодною нормою чинного законодавства не встановлено, що перелік документів, визначених у додатку 5 до постанови Кабінету Міністрів України № 560 є вичерпним, а факт утримання дитини не може підтверджуватись іншими документами, якщо вони є належними та допустимими.
З аналізу вищенаведеного вбачається, що позивачем для надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 3 частини 1 статті 23 Закону № 3543-ХІІ надано належні документи, які підтверджують факт утримання трьох неповнолітніх дітей.
Додатково варто наголосити, що згідно Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» умовою отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації є наявність на утриманні трьох дітей віком до 18 років та відсутність заборгованості зі сплати аліментів.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що відповідач заяву позивача належним чином не розглянув, не дослідив всіх доказів та не здійснив перевірку наявності підстав для оформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації за доданими документами, що свідчить про протиправність рішення відповідача щодо відмови у наданні відстрочки від призову на військову службу, оформленого протоколом комісії №6 від 13.02.2025.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає належним способом відновлення порушеного права позивача визнання протиправним і скасування рішення Комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 , оформлене протоколом від №6 від 13.02.2025 в частині щодо відмови у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та зобов'язання ІНФОРМАЦІЯ_1 та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 3 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", та прийняти обґрунтоване рішення з дотриманням мотивів, вказаних у цьому рішенні.
Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Таким чином, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Щодо розподілу судових витрат суд зазначає, що положеннями частини 1 статті 132 КАС України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частини 7 статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
В позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача 1211,20 грн судового збору та 5000,00 грн витрат на правничу допомогу адвоката, які сплачені у зв'язку з розглядом адміністративної справи.
На підтвердження понесених витрат, пов'язаних з розглядом справи, позивач надав ордер на надання правничої допомоги серії АІ №1711707 від 30.03.2025, угоду про надання правничої допомоги №б/н від 20.12.2024, акт прийому-передачі грошових коштів згідно Угоди про надання правничої допомоги №б/н від 20.12.2024 від 18.02.2025, додаток до угоди про надання правничої допомоги б/н від 20.12.2024, акт приймання-передачі виконаних робіт №2 до угоди про надання правничої допомоги №б/н від 20.12.2024, квитанцію до прибуткового касового ордера №74.
Додатком №2 до угоди про надання правничої допомоги б/н від 20.12.2024 встановлено порядок розрахунку за угодою, відповідно до якого в день підписання угоди клієнтом сплачується адвокату сума авансу в рахунок оплати професійної правової допомоги в розмірі 5000 грн, зазначена сума сплачується клієнтом за наступні послуги, що мають бути надані адвокатом:
- вихід в ІНФОРМАЦІЯ_1 0,5 год -500 грн;
- первинна консультація, з метою проведення аналізу існуючої ситуації та фактичних обставин справи 0,5 год - 500 грн;
- ознайомлення з матеріалами, визначення судової перспективи майбутньої справи 0,5 год - 500 грн;
- підготовка та подання позовної заяви до Ружинського районного суду Житомирської області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії 3,5 години: 1 година - 1000 грн, всього 1000*3,5 год = 3500 грн.
Актом приймання-передачі виконаних робіт №2 до угоди про надання правничої допомоги №б/н від 20.12.2024 від 18.02.2025 встановлено, що роботи, передбачені угодою, виконані:
- вихід в ІНФОРМАЦІЯ_1 0,5 год -500 грн;
- первинна консультація, з метою проведення аналізу існуючої ситуації та фактичних обставин справи 0,5 год - 500 грн;
- ознайомлення з матеріалами, визначення судової перспективи майбутньої справи 0,5 год - 500 грн;
- підготовка та подання позовної заяви до Ружинського районного суду Житомирської області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії 3,5 години: 1 година - 1000 грн, всього 1000*3,5 год = 3500 грн.
Всього затрати на правничу допомогу склали 5000,00 грн.
Згідно із статтею 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" від 05 липня 2012 року № 5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду у постанові від 01 лютого 2023 року у справі № 560/12697/21 дійшов до висновку про те, що «…розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта. Проте, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Згідно з ч. 4 ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої ст. 134 КАС України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Визначаючи співмірність заявлених до відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу, суд враховує, що дана справа є справою незначної складності, яка не потребує значного часу на опрацювання нормативно-правових актів; предметом спору є рішення про відмову у наданні відстрочки на підставі конкретної норми статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію"; розгляд справи проведено у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін; справа містить незначний обсяг обставин, які відносяться до предмета доказування; позовна заява є необ'ємною за розміром та до неї долучено невелику кількість додатків (матеріалів).
Крім того, вихід в ІНФОРМАЦІЯ_1 , визначення судової перспективи майбутньої справи не відноситься до робіт, пов'язаних із розглядом справи в суді.
Беручи до уваги вказані обставини, суд вважає розумно обґрунтованими, справедливими та співмірними заявлені витрати на професійну правничу допомогу, які підлягають компенсації позивачу за надані послуги зі складання позову у розмірі 2500,00 грн.
Відповідно до статті 139 частини 1 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи задоволення позову з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань слід стягнути на користь позивача 1211,20 грн витрат по оплаті судового збору та 2500,00 грн витрат з оплати послуг правничої допомоги.
Керуючись ст.ст. 72-77, 139, ст.ст.241-246, 250, 255, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
вирішив:
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . РНОКПП/ЄДРПОУ: НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 . РНОКПП/ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ) про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 , оформлене протоколом від 13.02.2025 за №6, про відмову у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації ОСОБА_1 .
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_1 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 3 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", та прийняти обґрунтоване рішення з урахуванням висновків суду.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1211,20 грн та 2500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя М.С. Токарева
08.10.25