08 жовтня 2025 року м. Житомир справа № 240/19134/24
категорія 106020000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Єфіменко О.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної судової адміністрації України, Господарського суду Житомирської області про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 із позовом, в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність Державної судової адміністрації України щодо не забезпечення Господарського суду Житомирської області в повному обсязі бюджетними асигнуваннями для проведення видатків з виплати їй суддівської винагороди за період з 01 квітня 2024 року по 30 вересня 2024 року виходячи із встановленого на 01 січня 2024 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3 028,00 грн;
- зобов'язати Державну судову адміністрацію України забезпечити Господарський суд Житомирської області бюджетними асигнуваннями для здійснення видатків з виплати їй суддівської винагороди за період з 01.04.2024 по 30.09.2024, нарахованої виходячи із встановленого на 01 січня 2024 прожиткового мінімуму для працездатних осіб розмір якого становить 3 028,00 грн;
- визнати протиправними дії Господарського суду Житомирської області щодо нарахування та виплати їй суддівської винагороди за період з 01.04.2024 по 30.09.2024 року, обчисленої виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, якій застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, в розмірі 2 102,00 грн;
- зобов'язати Господарський суд Житомирської області нарахувати та виплатити їй суддівську винагороду за період з 01.04.2024 по 30.09.2024, обчисливши її розмір виходячи у 2024 році з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3 028,00 грн, із урахуванням виплачених сум та із проведенням відрахування загальнообов'язкових платежів.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що за час перебування на посаді судді Господарського суду Житомирської області в період з 01.04.2024 по 30.09.2024 отримувала суддівську винагороду не в повному обсязі. Пояснює, що при нарахуванні суддівської винагороди безпідставно застосовано базовий розмір посадового окладу судді із врахуванням "прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді" в сумі 2 102,00 грн. Позивачка вважає вказані дії відповідачів протиправними та такими, що порушують її право на отримання суддівської винагороди у повному та належному розмірі.
Ухвалою суду від 11.11.2024 визнано неповажними причини пропуску строку звернення до суду з цим позовом, позовну заяву в частині позовних вимог повернуто позивачці.
Відповідно до ухвали суду Житомирського окружного адміністративного суду від 11.11.2024 прийнято до провадження позовну заяву та відкрите провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи, в частині позовних вимог:
- визнати протиправною бездіяльність Державної судової адміністрації У країни щодо не забезпечення Господарського суду Житомирської області в повному обсязі бюджетними асигнуваннями для проведення видатків з виплати їй суддівської винагороди за період 30.06.2024 по 30.09.2024 виходячи із встановленого на 01 січня 2024 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3 028,00 грн;
- зобов'язати Державну судову адміністрацію України забезпечити Господарський суд Житомирської області бюджетними асигнуваннями для здійснення видатків з виплати їй суддівської винагороди за період з 30.06.2024 по 30.09.2024, нарахованої виходячи із встановленого на 01 січня 2024 прожиткового мінімуму для працездатних осіб розмір якого становить 3 028,00 грн;
- визнати протиправними дії Господарського суду Житомирської області щодо нарахування та виплати їй суддівської винагороди за період 30.06.2024 по 30.09.2024, обчисленої виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, якій застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, в розмірі 2 102,00 грн;
- зобов'язати Господарський суд Житомирської області нарахувати та виплатити їй суддівську винагороду за період з 30.06.2024 по 30.09.2024, обчисливши її розмір виходячи у 2024 році з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3 028,00 грн, із урахуванням виплачених сум та із проведенням відрахування загальнообов'язкових платежів.
28.11.2024 від представника Господарського суду Житомирської області (далі - відповідач 1, суд) надійшов до суду відзив на позов, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог з огляду на їх безпідставність. Вважає, що правових підстав для нарахування та виплати суддівської винагороди позивачу у спірний період поза межами видатків Державного бюджету України та із вибірковим застосування положень статі 7 Закону № 3460-ІХ, тобто без застосування розміру прожиткового мінімуму працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді були відсутні.
11.12.2024 від представника Державної судової адміністрації України в Житомирській області (далі - відповідач 2, ДСА) надійшов до суду відзив на позов, в якому заперечує проти задоволення позовних вимог. Зауважує, що під час формування бюджетного запиту головні розпорядники бюджетних коштів здійснюють обрахунки своїх потреб з суми, яку доведено Міністерством фінансів України до відома. У цій сумі вже закладено розмір прожиткового мінімуму на відповідний рік. Розрахунок фактичного розміру прожиткового мінімуму регулюється виключно Законом України "Про Державний бюджет України" на відповідний рік.
Відповідно до ухвали від 23.12.2024 у задоволенні заяви представника Державної судової адміністрації України про залучення до участі у даній справі третіх осіб відмовлено.
Положенням ч.5 ст.262, ч.1 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, суд зазначає про таке.
Указом Президента України від 19.11.2010 №1046/2010 ОСОБА_1 призначена на посаду судді Господарського суду Житомирської області.
Наказом голови суду №68-К від 06.12.2010 позивачка зарахована на посаду судді Господарського суду Житомирської області.
Указом Президента України № 347/2017 від 02.11.2017 ОСОБА_1 призначена на посаду судді Господарського суду Житомирської області.
Обчислення суддівської винагороди позивачки у період з 30.06.2024 по 30.09.2024 проведено відповідно до статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" із застосуванням для визначення базового розміру посадового окладу судді з 1 січня відповідного року прожиткового мінімуму у розмірі 2 102 грн.
Позивачка вважає такі дії відповідачів щодо обрахунку її суддівської винагороди протиправними та з метою захисту порушеного права звернулася до суду з даним адміністративним позовом.
Спеціальним законом з питання визначення суддівської винагороди є Закон України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 № 1402-VIII (далі - Закон № 1402-VIII), ч.1 ст.135 якого передбачено, що суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
Як передбачено приписами ст. 4 Закону № 1402-VIII, судоустрій і статус суддів в Україні визначаються Конституцією України та законом, а зміни можуть вноситися виключно законами про внесення змін до Закону № 1402-VIII.
Положеннями ч.1 ст.135 Закону № 1402-VIII передбачено, що суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
Згідно з ч.2 ст.135 Закону № 1402-VIII суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.
Відповідно до ч.3 ст.135 Закону № 1402-VIII (що за рішенням Конституційного Суду від 11.03.2020 у справі № 4-р/2020 діє в редакції Закону України від 06.12.2016 № 1774-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України") базовий розмір посадового окладу судді становить: 1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 3) судді Верховного Суду - 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Положеннями ч.4 ст.135 Закону № 1402-VIII визначено, що до базового розміру посадового окладу, встановленого частиною третьою цієї статті, додатково застосовуються такі регіональні коефіцієнти: 1) 1,1 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше сто тисяч осіб; 2) 1,2 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше п'ятсот тисяч осіб; 3) 1,25 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше один мільйон осіб.
Відповідно до ч.5 ст.135 Закону №1402-VIII суддям виплачується щомісячна доплата за вислугу років у розмірі: за наявності стажу роботи більше 3 років - 15 відсотків, більше 5 років - 20 відсотків, більше 10 років - 30 відсотків, більше 15 років - 40 відсотків, більше 20 років - 50 відсотків, більше 25 років - 60 відсотків, більше 30 років - 70 відсотків, більше 35 років - 80 відсотків посадового окладу.
Приписами ст.136 Закону № 1402-VIII визначено, що суддям надається щорічна оплачувана відпустка тривалістю 30 робочих днів з виплатою, крім суддівської винагороди, допомоги на оздоровлення в розмірі посадового окладу.
Згідно з ч.9 ст.135 Закону № 1402-VIII передбачено, що обсяги видатків на забезпечення виплати суддівської винагороди здійснюються за окремим кодом економічної класифікації видатків.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" № 3460-IX від 09.11.2023 (далі - Закон № 3460-IX) встановлено, що у 2024 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня - 2920 гривень, дітей віком до 6 років - 2563 гривні; дітей віком від 6 до 18 років - 3196 гривень; працездатних осіб - 3028 гривень; працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, - 2102 гривні; працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, а також працівників податкових і митних органів, - 2102 гривні; працездатних осіб, який застосовується для визначення посадового окладу прокурора окружної прокуратури, - 1600 гривень; осіб, які втратили працездатність, - 2361 гривня.
Спірним у межах цієї справи є питання застосування до розрахунку суддівської винагороди прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовувався для визначення базового розміру посадового окладу судді у період з 30.06.2024 по 30.09.2024 в розмірі 2 102 грн.
Суддівську винагороду позивачки за оскаржуваний період обчислено, виходячи з приписів абзацу 5 статті 7 "Про Державний бюджет України на 2024 рік", з розміру прожиткового мінімуму на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді - 2 102,00 грн.
Суд зауважує, що наведені приписи Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" є чинними, не визнавалися Конституційним Судом України такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), а тому, застосовуючи їх для визначення посадового окладу позивачки Господарський суд в Житомирській області діяв на законних підставах.
Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що безсумнівно, розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, поняття якого наведено у Законі № 966-XIV. Цим Законом закріплено вичерпний перелік основних соціальних і демографічних груп населення, стосовно яких визначається прожитковий мінімум. І приписами цього Закону судді не віднесені до соціальної демографічної групи населення, стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо.
Водночас, законодавець починаючи з 2021 року у законах про Державний бюджет України на відповідний рік не встановлював прожитковий мінімум стосовно суддів як соціальної демографічної групи. Окремими приписами цих законів встановлювався на 1 січня відповідного календарного року саме прожитковий мінімум для працездатних осіб для цілей визначення базового розміру посадового окладу судді у розмірі 2102 гривні.
Отже, цими законами не встановлювалася розрахункова величина, відмінна від тієї, що визначена спеціальним законом для визначення розміру суддівської винагороди, а власне визначалася ця величина встановлювався грошовий розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді.
Слід відмітити, що з метою встановлення чіткого критерію вирішення судами спорів щодо застосування розрахункової величини для визначення посадового окладу суддів починаючи із 2021 року, Велика Палата Верховного Суду у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2025 у справі № 240/9028/24 дійшла правового висновку, що починаючи з 2021 року у законах про Державний бюджет України на відповідний рік встановлювався на 1 січня відповідного календарного року грошовий розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді.
Враховуючи встановлені обставини справи та вищенаведені законодавчі приписи, суд дійшов висновку, що здійснюючи позивачу нарахування та виплату суддівської винагороди із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді 2102 грн відповідно до статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" від 09.11.2023 № 3460-IX Державна судова адміністрація України та Господарський суд Житомирської області діяли правомірно.
Відповідно ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Проаналізувавши вищевикладене суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Зважаючи на встановлені Законом України "Про судовий збір" підстави для звільнення від сплати судового збору під час розгляду справи щодо стягнення заробітної плати та поновлення на роботі, питання про розподіл судових витрат відповідно до ст. 139 КАС України судом не вирішується
Керуючись статтями 2, 77, 90, 139, 242-246, КАС України, суд,
вирішив:
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Державної судової адміністрації України (вул. Липська, 18/5, м.Київ, 01021, ЄДРПОУ: 26255795), Господарського суду Житомирської області (Путятинський майдан, 3/65, м.Житомир, 10002. ЄДРПОУ: 03499916) про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії, відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.В. Єфіменко
Повний текст складено: 08 жовтня 2025 р.
08.10.25