08 жовтня 2025 року м. Житомир справа № 240/23026/24
категорія 112010203
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Єфіменко О.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 із позовом, в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 20.09.2024 №064050005123 про відмову у призначенні пенсії їй відповідно до ст.55 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи";
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області призначити і виплачувати їй пенсію зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст.55 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з 12.09.2024.
В обґрунтування позовних вимог зазначила, що за результатами розгляду її заяви про призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку на підставі ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - відповідач 1, Управління) відмовлено у її задоволенні з мотивів відсутності станом на 01.01.1993 підтвердженого необхідного періоду проживання у зоні гарантованого добровільного відселення не менше 3 років та страхового стажу роботи передбаченого ч.1 ст.26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV від 09.07.2003.
Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 29.11.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрите провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
26.12.2024 від представника Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (далі - відповідач 2, Пенсійний фонд) надійшов до суду відзив на позов, в якому просить відмовити у задоволенні позову, оскільки виникнення права на зниження пенсійного віку законодавець пов'язує із фактом фізичного перебування особи у забрудненій зоні у зв'язку із постійним проживанням, або у зв'язку із роботою в такій місцевості. Вважає, що докази на підтвердження періоду проживання позивачки у зоні гарантованого добровільного відселення, документально не підтверджені, а тому право на призначення пенсії із зниженням пенсійного віку на 6 років, відповідно до ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у позивачки відсутнє. Крім того, наголошує, про недостатність страхового стажу позивачки передбаченого ч.1 ст.26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV від 09.07. 2003.
17.02.2025 від представника відповідач 1 надійшов до суду відзиву на позов. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки за наявними матеріалами у позивачки відсутнє право на призначення пенсії на пільгових умовах, відповідно до ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Положення ч.5 ст.262, ч.1 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд вказує наступне.
Встановлено, що ОСОБА_2 , яке змінено на підставі свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 від 24.11.1991) ОСОБА_3 12.09.2024 звернулася до відповідача 2 із заявою про призначення їй пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 № 796-XII (далі - Закон № 796-XII).
Як стверджує представник відповідача 2, після реєстрації заяви позивачки та сканування копій документів засобами програмного забезпечення Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області розглянуто подану заяву за принципом екстериторіальності. За результатами розгляду заяви прийнято рішення №064050005123 від 20.09.2024 про відмову у призначенні пенсії з підстав відсутності необхідного періоду проживання або роботи в зоні гарантованого добровільного відселення та необхідного страхового стажу роботи.
Про зміст рішення Головного управлінням Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області відповідач 2 листом №0600-0217-8/122102 від 25.09.2024 повідомив позивачку.
Позивачка не погоджується із рішенням про відмову у призначенні їй пільгової пенсії та вважає, що наявне посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи безумовно підтверджує факт її проживання в зоні гарантованого добровільного відселення, станом на 01.01.1993 не менше 3-х років а також має необхідний страховий стаж, а тому таке рішення протиправне та підлягає скасуванню.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд вважає за необхідне зазначити таке.
Положенням ч.5 ст.262, ч.1 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд вказує наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Щодо періоду постійного проживання у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 не менше 3-х років, суд вказує наступне.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення передбачені Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" № 796-XII від 28.02.1991 (далі - Закон № 796-XII).
При цьому, умови надання пенсій за віком особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення визначені ст.55 Закону № 796-XII.
Особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років - 3 роки та додатково 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років.
При цьому, в примітці до п.2 ч.1 ст.55 Закону № 796-XII зазначено, початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.
Відповідно до ч.1 ст.55 Закону № 796-XII, особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону №1058-IV, за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.
Пенсійний вік за бажанням особи може бути знижено тільки за однією підставою, передбаченою цією статтею, якщо не обумовлено інше (ч.2 ст.55 Закону № 796-XII).
Аналіз викладених норм, дає підстави для висновку, що особа, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи та яка проживала або працювала на території у зоні гарантованого добровільного відселення з моменту аварії на ЧАЕС до 01.01.1993 протягом не менше 3 років та додатково 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років, має право на призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку.
Виходячи із змісту правовідносин, які регулюються Законом №796-ХІІ, обов'язковий для отримання особою статусу постраждалого від Чорнобильської катастрофи період проживання та роботи починає свій перебіг від дати аварії на Чорнобильській АЕС, тобто з 26.04.1986. Початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.
Отже, щодо проживання та (або) праці потерпілої особи у зоні гарантованого добровільного відселення протягом 3 років станом на 01.01.1993, то його необхідно обраховувати з 26.04.1986 по 01.01.1993.
При цьому, суд звертає увагу на те, що зменшення пенсійного віку на 6 років відповідно до ст.55 Закону № 796-ХІІ можливе за наявності двох самостійних умов: 1) початкова величина зниження пенсійного віку 3 роки встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року; 2) проживання щонайменше 3 роки станом на 1 січня 1993 року є умовою, яка встановлює додатково 1 рік зменшення пенсійного віку за 2 роки проживання, роботи.
Водночас застосування як першої, так і другої умови, можливе у разі постійного проживання особи в зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01 січня 1993 року щонайменше 3 роки.
У ході судового розгляду справи встановлено, що за інформацією викладеною у довідці Житомирського агротехнічного фахового коледжу №368 у від 21.08.2024 позивачка навчалася в Житомирському сільськогосподарському технікумі на денній формі за спеціальністю "Агрономія" з 01.09.1985 (наказ про зарахування № 444 від 10.08.1985) та 28.08.1987 закінчила повний курс навчання (наказ про випуск №173у від 28.08.1987).
25.11.1988 позивачка зарахована слухачем підготовчого відділення денної форми навчання Житомирського сільськогосподарського інституту (наказ № 385 від 25.11.1988), яке 15.07.1989.
з 01.09.1989 позивачка зарахована студенткою першого курсу зооінженерного факультету денної форми навчання Житомирського сільськогосподарського інституту (наказ № 243 ст від 15.07.1989). Закінчила навчання денної форми 26.02.1994 (наказ № 76 ст від 26.02.1994).
Відповідно до акту обстеження фактичного проживання особи від 30.08.2024, складеного на підставі показів свідків позивачка фактично проживала за адресою: АДРЕСА_1 , в будинку свого батька ОСОБА_4 , в зазначені періоди: з 20.06.1986 по 31.08.1986; з 16.01.1987 по 30.01.1987; з 17.06.1987 по 10.08.1987; з 15.07.1988 по 31.08.1988; з 18.07.1989 по 31.08.1989; з 24.12.1989 по 15.01.1990; з 01.06.1990 по 31.08.1990; з 22.12.1990 по 17.01.1991; з 06.06.1991 по 31.08.1991; з 27.12.1991 по 16.01.1992; з 06.04.1992 по 31.08.1992; з 26.09.1992 по 22.10.1993.
За змістом оскаржуваного рішення, проживання у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 складає 1 рік 2 місяці 23 дні у період 03.09.1987 по 25.11.1988, що не дає права на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку, як потерпілому від аварії на Чорнобильській АЕС, оскільки на 01.01.1993 не підтверджено постійного проживання (робота) в зоні гарантованого добровільного відселення 3 роки.
У той час, до періодів постійного проживання (роботи) в зоні гарантованого добровільного відселення позивачці не зараховано період навчання з 01.09.1985 по 28.08.1987 в Житомирському сільськогосподарському технікумі на денній формі навчання за спеціальністю "Агрономія"; з 25.11.1988 по 15.07.1989 навчання на підготовчому відділенні денної форми навчання Житомирського сільськогосподарського інституту; з 01.09.1989 по 26.02.1994 навчання на денній формі в Житомирському сільськогосподарському інституті.
Крім того, за матеріалами справи позивачка проходила виробничо-технологічну практику в колгоспі ім. Шевченка с. Жубровичі Олевського р-ну з 17.06.1887 по 10.08.1987 (наказ про направлення на практику № 120у від 15.06.1987). Також перебувала на канікулах з 12.01.1986 по 25.01.1986 (наказ № 17 від 11.01.1986), з 16.01.1987 по 30.01.1987 (наказ № 1 від 14.01.1987). Разом з тим, у період з 06.04.1992 по 06.06.1992 проходила зоотехнічну практику в колгосп ім. Шевченка с. Жубровичі Олевського району Житомирської області (наказ №157 ст від 31.03.1992) та у період з 24.06.1993 по 22.10.1993 організаційно-технологічну практику в колгосп ім. Шевченка с. Жубровичі Олевського району Житомирської області (наказ №241 ст від 08.06.1993).
Проаналізувавши встановлені обставини справи, суд дійшов зважає на той факт, що позивачка навчалася на денній формі в м.Житомирі, тобто в населеному пункті, який відповідно до переліку населених пунктів віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого Постановою КМ УРСР від 23.07.1991 №106, не відноситься до зон радіоактивного забруднення. Разом з тим, на думку суду, при обчисленні періоду проживання (роботи) в зоні гарантованого добровільного відселення, не підлягає врахуванню виробнича практика та канікули, так як для призначення пенсії із зниженням пенсійного віку особам, що потерпіли внаслідок аварії на ЧАЕС відповідно до чинного законодавства передбачено лише постійне проживання та робота на територіях радіоактивного забруднення.
Слід наголосити, що фізично у період навчання на денній формі у вищому навчальному закладі, який територіально знаходиться в м.Житомирі позивачка не могла постійно проживати у с.Журбовичі Олевського (Коростенського) району Житомирської області, що відноситься до зони гарантованого добровільного відселення у вказаний період, оскільки м.Житомир та с.Журбовичі значно територіально віддалені.
Серед іншого, суд вважає за необхідне звернути увагу на той факт, що періодичні приїзди на вихідні, канікули чи відпустки додому у період навчання чи роботи не є підтвердження факту постійного проживання у відповідній зоні.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду у постановах від 19.09.2024 у справі №460/23707/22, від 02.10.2024 у справі №500/551/23, від 11.11.2024 у справі №460/19947/23 дійшов висновку, що виникнення права на зниження пенсійного віку законодавець пов'язує із фактом фізичного перебування особи у зоні радіоактивного забруднення у зв'язку з постійним проживанням або у зв'язку з роботою в такій місцевості. При цьому зниження пенсійного віку залежить від рівня радіологічного забруднення місцевості та тривалості проживання в ній особи.
Відтак, вказані періоди навчання та роботи не підлягають врахуванню в період постійного проживання в зоні забруднення, оскільки норма статті 55 Закону №796-ХІІ чітко передбачає постійне проживання/працю у відповідній зоні.
Отже, позивачка не надала доказів того, що навчальний заклад, де навчалася знаходився на території радіоактивного забруднення, а тому періоди навчання в м.Житомирі не підтверджують факту постійного її проживання у вказаний період у зоні гарантованого добровільного відселення.
Таким чином, період перебування особи (навчання, роботи) на території, яка не належить до Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення, не може бути зарахований до періоду проживання (навчання та період роботи) на території зони гарантованого добровільного відселення.
Окрім цього, суд відмічає, що періодичне перебування особи на певній території (зокрема, у період канікул) не підтверджує факт постійного проживання, якщо основне місце перебування особи протягом навчального року є в іншому місті.
Верховний Суд у постанові від 11.11.2024 у справі №460/19947/23 дійшов висновку, що оскільки військова служба та навчання зазвичай є тривалими періодами, протягом яких особа постійно перебуває (проживає) в певному місці, такі періоди можуть бути прирівняні до постійного проживання або роботи в зоні радіаційного забруднення і враховані під час призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку лише за умови, що останні безпосередньо проходили в забрудненій зоні і зазначене буде підтверджено відповідними документами, які однозначно вказують на місцезнаходження позивача у радіоактивній зоні протягом відповідного періоду (довідка з гуртожитку навчального закладу, в якому проживав позивач під час навчання; військовий квиток, довідка з військової частини про її місце дислокації або інші документи, з яких вбачається інформація про місце розташування військової частини).
Суд наголошує, що законодавець пов'язує виникнення права на зниження пенсійного віку для призначення пенсії за віком із фактом саме фізичного перебування особи у зоні радіоактивного забруднення у зв'язку із постійним (а не з періодичним) проживанням в такій місцевості з огляду на тривалий вплив радіації на організм людини.
При цьому факт проходження практику в зоні забруднення, не спростовує вище наведених висновків, оскільки проходження практики було періодичним, а не постійним, та такий період є незначним.
Враховуючи викладене, позивачкою не підтверджено період її постійного проживання станом на 01.01.1993 не менше 3-х років у зоні гарантованого добровільного відселення.
Разом з тим, суд враховує твердження позивачки, що посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи підтверджує особливий статус. Однак, вважає за необхідне вказати, що вказаним Законом №796-ХІІ підтверджується, що саме посвідчення відповідної категорії є документом, що підтверджує статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користування пільгами, визначеними Законом для такої категорії. Однак, користування пільгами визначеними Законом та наявність лише посвідчення відповідної категорії не є безумовною підставою для призначення пенсії зі зниженням віку, відповідно до ст.55 Закону №796-ХІІ.
Таким чином, суд погоджується з висновками відповідача про не підтвердження позивачем факту постійного проживання станом на 01.01.1993 не менше 3 років в зоні гарантованого добровільного відселення та відсутність у нього права на зменшення пенсійного віку.
Серед іншого, суд вважає за необхідне наголосити, що посвідчення особи, потерпілої від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС не може бути єдиним документом, який підтверджує право на пенсію зі зниженим пенсійним віком, оскільки на даний час у Верховному Суді існує різна практика з даного питання, однак слід застосовувати останню, яка викладена в постанові від 28.05.2025 у справі №460/658/24.
Проаналізувавши встановлені обставини справи суд дійшов висновку, що у позивачки відсутні умови, які є необхідними для прийняття відповідачами рішення про призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, а відтак Управління правомірно відмовило позивачці у призначенні пенсії.
Щодо страхового стажу позивачки необхідного для призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст.55 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" суд враховує наступне.
Пунктом 2 статті 9 Закону № 796-ХІІ визначено, що особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, є потерпілі від Чорнобильської катастрофи - громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Згідно статті 15 Закону № 796-XII підставою для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на забруднених територіях, є довідка про період проживання, роботи на цих територіях.
Відповідно до вимог статті 49 Закону № 796-ХІІ, пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
За змістом абз.1 ст.55 Закону № 796-XII особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.
За приписами частини першої статті 26 Закону №1058-IV, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017.
Абзацем 2 ч. 1 ст. 26 Закону №1058-IV передбачено, що починаючи з 1 січня 2018 право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2021 по 31 грудня 2021 - не менше 28 років.
Частиною другою статті 26 Закону №1058-IV визначено, що у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу: по 31 грудня 2018 - не менше 25 років; з 1 січня 2019 по 31 грудня 2019 - не менше 26 років; з 1 січня 2020 по 31 грудня 2020 - не менше 27 років; з 1 січня 2021 по 31 грудня 2021 - не менше 28 років; з 1 січня 2022 по 31 грудня 2022 - не менше 29 років; з 1 січня 2023 по 31 грудня 2023 - не менше 30 років; з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року.
Поряд з цим, за умовами частини першої статті 26 Закону №1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року. Положення Закону № 796-ХІІ за дотриманням умов, визначених у ньому, дозволяють зменшувати пенсійний вік особи, але не більше 6 років.
Системний аналіз вказаних правових норм дає підстави вважати, що призначення та виплата пенсій особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, провадиться за нормами Закону №1058-ІV і з урахуванням додаткових пільг, встановлених Законом № 796-XII. Отже, норми спеціального закону - Закону №796-XII застосовуються субсидіарно із нормами загального Закону №1058-ІV, доповнюють і конкретизують їх.
Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 18 березня 2025 року у справі №460/27065/23.
У оскаржуваному рішенні № 064050005123 від 20.09.2024 про відмову у призначенні пенсії, однією із підстав зазначено про недостатність страхового стажу позивачки для призначення пенсії на пільгових умовах.
За доводами відповідачів необхідний страховий стаж позивачки зменшений на кількість років зменшення пенсійного віку для призначення пенсії за віком відповідно до ст.55 Закону № 796-XII - 29 років (35-6), втім на момент звернення до Пенсійного фонду становив 26 років 01 місяць 10 днів, що не є достатнім.
Однак, враховуючи, що позивачкою не підтверджено період її постійного проживання станом на 01.01.1993 не менше 3-х років у зоні гарантованого добровільного відселення, страхових стаж позивачки не підлягає зменшенню на кількість років зменшення пенсійного віку для призначення пенсії за віком відповідно до ст.55 Закону № 796-XII
Враховуючи встановлені обставини справи, які підтверджені відповідними доказами, суд дійшов висновку, що за результатами розгляду заяви позивачки відповідачем 1 обґрунтовано відмовлено у призначенні їй пенсії зі зменшенням пенсійного віку на 6 років на підставі Закону ст.55 Закону № 796-XII, у зв'язку із невиконанням умови проживання у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 не менше 3 років та відсутністю необхідного страхового стажу.
Решта доводів сторін не спростовують висновків суду у справі.
Відповідно до частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частиною 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У сукупності викладених обставин, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, виходячи з наведених висновків в цілому, суд дійшов до висновку про необґрунтованість позовних вимог та відсутність підстав для їх задоволення.
Питання про розподіл судових витрат судом не вирішується у зв'язку із відмовою у задоволенні позовних вимог.
Керуючись статтями 241-246, 255, 263, 295 КАС України, суд,
вирішив:
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 . РНОКПП: НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул.Ольжича, 7, м. Житомир, 10003. ЄДРПОУ:13559341), Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області (вул. Набережна перемоги, 26, м.Дніпро, 49094, ЄДРПОУ: 21910427) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.В. Єфіменко
Повний текст складено: 08 жовтня 2025 р.
08.10.25