08 жовтня 2025 року м. Житомир справа № 240/21442/24
категорія 106030000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Єфіменко О.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом, в якому:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо безпідставного ненарахування та невиплати йому додаткової винагороди у збільшеному до 100 000 грн на місяць розмірі за період лікування та перебування у відпустці після тяжкого поранення (з 30.10.2023 по 03.05.2024) у зв'язку з пораненням (травмою), пов'язаною із захистом Батьківщини відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану";
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати йому додаткову винагороду у збільшеному до 100 000 грн на місяць розмірі за період лікування та перебування у відпустці після тяжкого поранення (з 30.10.2023 по 03.05.2024) у зв'язку з пораненням (травмою), пов'язаною із захистом Батьківщини відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану";
- визнати протиправною бездіяльність (дії) Військової частини НОМЕР_1 щодо безпідставного ненарахування та невиплати йому матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2024 рік та зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати йому матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2024 рік у розмірі місячного грошового забезпечення, у зв'язку з пораненням військовослужбовця під час виконання завдань під час воєнного стану.
Аргументуючи заявлені до Військової частини НОМЕР_2 (далі - відповідач, Військова частина) позовні вимоги вказав, що у період з 30.10.2023 по 03.05.2024 проходив лікування через отримане вогнепальне поранення у зв'язку з захистом Батьківщини, проте йому безпідставно не нарахована та не виплачена у зазначений період додаткова винагорода, передбачена постановою Кабінету Міністрів України "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" від 28.02.2022 №168 (далі - Постанова № 168) та матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань за 2024 рік у розмірі місячного грошового забезпечення, у зв'язку з пораненням військовослужбовця під час виконання завдань під час воєнного стану.
Не погоджуючись із такими діями відповідача позивач звернувся до суду за захистом порушених прав.
Ухвалою суду від 12.11.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрите провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи.
11.12.2024 від представника відповідача надійшов до суду відзив на позов, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог з огляду на безпідставність та необґрунтованість. Стверджує, що у період з 30.10.2023 по 03.05.2024 позивачу виплачувалась додаткова винагорода в розмірі 100 000,00 гривень у зв'язку з пораненням (контузією, травмою або каліцтвом), отриманим після введення воєнного стану та пов'язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв'язку з отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії, за весь час (періоди) перебування на такому лікуванні або у відпустці.
З огляду на викладене вважає, що Військова частина не порушувала вимоги чинного законодавства і чітко дотримувалася положень Постанови № 168 та Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України 07.06.2018 № 260.
Положенням ч.5 ст.262, ч.1 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вказує наступне.
Встановлено, що ОСОБА_1 перебував на військовій службі у Військовій частині НОМЕР_1 .
За змістом довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтво) № 30542 від 01.12.2023, яка міститься в матеріалах справи відслідковується, що позивач за обставин безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях, під час захисту Батьківшини, а саме виконання бойових завдань у складі підрозділу Військової частини НОМЕР_1 , не пов'язане з вчиненням кримінального правопорушення чи навмисного нанесення собі тілесного ушкодження, чи самогубства, не є наслідком дій вчинених у стані алкогольного чи наркотичного сп'яніння, в засобах індивідуального захисту, поблизу населеного пункту Синьківка, Куп'янського району, Харківської області.
Згідно з довідкою військово-лікарської комісії №144 позивач отримав мінно-вибухову травму 30.10.2023, яка згідно з наказом Міністерства охорони здоров'я № 370 від 04.07.2007 визначена, як травма важка.
Відповідно до довідки КНП "Обласна клінічна лікарня ім. О.Ф.Гербачевського" Житомирської обласної ради № 144 від 31.01.2024 отримана позивачем травма тяжка та пов'язана із захистом Батьківщини.
Як свідчать матеріали справа, зокрема виписки з медичної карти стаціонарного хворого позивач проходив стаціонарне лікування: з 30.10.2023 по 03.11.2023; з 04.11.2023 по 09.11.2023; з 09.11.2023 по 27.11.2023; з 27.11.2023 по 29.12.2023; з 12.01.2024 по 31.01.2024; 04.03.2024 по 19.03.2024; з 19.03.2024 по 03.04.2024. Також перебував у відпустці по хворобі у період: з 01.02.2024 по 01.03.2024 та з 03.04.2024 протягом 30 календарних днів.
Позивач вважає, що перебуваючи на лікуванні у період та у відпустці по хворобі з 30.10.2023 по 03.05.2024 Військова частина НОМЕР_3 безпідставно не нараховувала та не виплачувала йому грошове забезпечення у належному розмірі, зокрема додаткову винагороду встановлену Постановою № 168 та матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2024 рік у розмірі місячного грошового забезпечення, у зв'язку з пораненням військовослужбовця під час виконання завдань під час воєнного стану.
Таку бездіяльність відповідача позивач вважає протиправною, а тому звернувся до суду із даним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає про таке.
На виконання частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Отже, суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 у зв'язку з військовою агресією держави-терориста російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який діє на даний час.
Одночасно, військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, Командуванню об'єднаних сил Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з'єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування постановлено запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України "Про правовий режим воєнного стану" заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.
На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 "Про введення воєнного стану в Україні" та № 69 "Про загальну мобілізацію", Кабінетом Міністрів України прийнята Постанова № 168, пунктом 1 якої установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000,00 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000,00 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Пунктом 5 зазначеної постанови передбачено, що вона набирає чинності з моменту опублікування та застосовується з 24 лютого 2022 року.
Постанова № 168 (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) передбачала у разі безпосередньої участі військовослужбовців Збройних Сил у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів військовослужбовцями права на отримання збільшеної до 100 000,00 грн додаткової винагороди, пропорційно часу участі у таких діях та заходах. За інші періоди несення служби військовослужбовці Збройних Сил передбачала отримання додаткової винагороду в розмірі 30 000,00 гривень.
У контексті наведеного відслідковується, що сам факт виконання військовослужбовцями обов'язків військової служби (несення військової служби), без виконання умов визначених Постановою № 168, не покладає на відповідача обов'язок видавати наказ про нарахування та виплату позивачу додаткової грошової винагороди у розмірі 100 000 грн.
За таких обставин, документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях є достатньою підставою для нарахування такому військовослужбовцю додаткової винагороди у розмірі 100 000 грн.
Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, визначений Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженим наказом Міністерства оборони України № 260 від 07.06.2018, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за № 745/32197 (далі - Порядок № 260).
Згідно з пунктом 2 вказаного Порядку, грошове забезпечення військовослужбовця включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.
До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років.
До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; премія.
До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту); допомоги.
Пунктом 3 Порядку № 260 встановлено, що підставами для розрахунку та виплати основних і додаткових видів грошового забезпечення є: штат військової частини (установи, організації) (далі - військова частина); накази про призначення на посаду та зарахування до списків особового складу військової частини, про вступ до виконання обов'язків за посадою, в тому числі тимчасово, про зарахування в розпорядження; накази про встановлення та виплату основних і додаткових видів грошового забезпечення; накази про присвоєння військових звань; грошовий атестат або довідка про грошові виплати (за винятком осіб, призваних (прийнятих) на військову службу за контрактом, у тому числі під час проходження строкової військової служби).
Відповідно до пункту 17 Порядку № 260, на період дії воєнного стану виплата грошового забезпечення особам офіцерського, старшинського, сержантського та рядового складу може встановлюватися за окремим рішенням Міністра оборони України.
Так, на момент виникнення спірних правовідносин, було чинним рішення (телеграма) Міністра оборони України № 248/1298 від 25.03.2022 абзацом 8 пункту 10 якого передбачені підстави, наявність яких позбавляє права військовослужбовців на отримання додаткової винагороди передбаченої Постановою №168 в розмірі 100 000 грн чи 30 000 грн.
Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Абзацом 4 п.1 Постанови № 168 встановлено, що відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, включаються особи, зазначені у цьому пункті, у тому числі ті, які: у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.
З аналізу наведених норм Постанови № 168 відслідковується встановлення лише двох умов, необхідних для виплати збільшеної до 100 000 гривень винагороди, за час перебування на лікуванні в закладах охорони здоров'я, а саме: пов'язаність поранення (контузії, травми, каліцтва), із захистом Батьківщини, а також факт перебування на стаціонарному лікуванні внаслідок такого поранення.
При цьому, суд зауважує, що Постанова № 168 не містить жодних обмежень щодо періоду та/або кількості перебувань на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я, пов'язаних із пораненням, одержаним при захистом Батьківщини, за які виплачується збільшена до 100 000 гривень винагорода.
Отже, як вже зазначалося, відповідно до положень Постанови № 168 додаткова винагорода в розмірі 100 000 грн виплачується військовослужбовцям у зв'язку з травмою, пов'язаною із захистом Батьківщини, які перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних) з дня отримання такого поранення, включаючи час переміщення до лікарняного закладу (в тому числі з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого), або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії.
Спірні правовідносини між позивачем та відповідачем виникли з приводу виплати додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168 та грошового забезпечення у збільшеному до 100 000 грн розмірі у період проходження лікування з 30.10.2023 по 03.05.2024 та виплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2024 рік у зв'язку з пораненням військовослужбовця під час виконання завдань під час воєнного стану.
Як свідчать матеріали справи, зокрема довідка Військової частини НОМЕР_1 про обставини травми (поранення, контузії, каліцтво) № 30542 від 01.12.2023 позивач 30.10.2023 отримав поранення, яке пов'язане із захистом Батьківщини, у зв'язку із чим проходив стаціонарне лікування:
з 30.10.2023 по 03.11.2023 (виписка № 18095 видана Військово-медичний клінічний центр Північного регіону);
- з 04.11.2023 по 09.11.2023 (виписка № 92382 від 10.11.2023 видана КНП "1 територіальне медичне об'єднання м.Львова");
- з 09.11.2023 по 27.11.2023 (виписка № 94162 від 26.11.2023 видана КНП "1 територіальне медичне об'єднання м.Львова");
- з 27.11.2023 по 29.12.2023 (виписка № 99647 від 28.12.2023 видана КНП "1 територіальне медичне об'єднання м.Львова");
- з 12.01.2024 по 31.01.2024 (виписка № 1006 від 31.01.2024 видана КНП "Обласна клінічна лікарня ім. О.Ф.Гербачевського" Житомирської обласної ради);
- 04.03.2024 по 19.03.2024 (виписка з медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого № 29530 видана КНП "Територіальне медичне об'єднання м.Львова");
- з 19.03.2024 по 03.04.2024 (виписка № 25843 від 02.0304.2024 видана КНП "1 територіальне медичне об'єднання м.Львова");
перебував у відпустці по хворобі у період:
- з 01.02.2024 по 01.03.2024 позивач перебував у відпустці по хворобі, про що свідчить копія наказу командира Військової частини НОМЕР_4 № 34 від 01.02.2024;
- з 03.04.2024 протягом 30 календарних днів перебував у відпустці по хворобі, на підставі довідки військово-лікарської комісії № 374 від 02.04.2024.
Відповідно до довідки КНП "Обласна клінічна лікарня ім. О.Ф. Гербачевського" Житомирської обласної ради №144 від 31.01.2024 травма пов'язана із захистом Батьківщини. Крім того, позивач потребував відпустки для лікування після поранення на 30 календарних днів.
Згідно з довідкою КНП "Львівського територіального медичного об'єднання" "Багатопрофільна клінічна лікарня інтенсивних методів лікування та швидкої медичної допомого ВП "Лікарні Святого Пантелеймона"" №374 від 03.04.2024 травма пов'язана із захистом Батьківщини та згідно класифікатора розподілу травм за ступенем важкості дана травма відноситься до важких (наказ МОЗ № 370 від 04.07.2007) та на підставі ст.81 графи ІІ Розкладу хвороб, позивач потребував відпустки для лікування після поранення на 30 календарних днів.
Таким чином, матеріали справи свідчать про те, що позивач дійсно проходив лікування, у зв'язку із отриманою травмою під час захисту Батьківщини у період з 30.10.2023 по 03.11.2023; з 04.11.2023 по 09.11.2023; з 09.11.2023 по 27.11.2023; з 27.11.2023 по 29.12.2023; з 12.01.2024 по 31.01.2024; 04.03.2024 по 19.03.2024; з 19.03.2024 по 03.04.2024. Також перебував у відпустці по хворобі у період: з 01.02.2024 по 01.03.2024 та з 03.04.2024 протягом 30 календарних днів.
Враховуючи встановлені обставини справи, суд констатує, що обидві необхідні умови, в даному випадку пов'язаність травми із захистом Батьківщини та факт перебування на стаціонарному лікуванні внаслідок травми пов'язаної із захистом Батьківщини (перебування у відпустці за станом здоров'я), у даних спірних правовідносинах дотримані та підтверджуються медичними документами, складеними на позивача, які містяться в матеріалах справи.
При цьому, представник відповідача стверджує, що позивачу у період з 30.10.2023 по 03.05.2024 нараховувалася додаткова винагорода, зокрема: 6 451,61 грн за жовтень 2023 року; 100 000,00 грн за листопад 2023 року; 100 000,00 грн за грудень 2023 року; 38 709,68 грн за січень 2024 року; 100 000,00 грн за лютий 2024 року; 93 548, 39 грн за березень 2024 року; 100 000, 00 грн за квітень 2024 року та 9 677,42 грн за травень 2024 року, відповідно до положень Постанови №168. На підтвердження вказаного долучає до відзиву на позов підтверджуючи документи (розрахункові картки ОСОБА_1 за 2023-2024 роки, інформаційну довідку про нараховане грошове забезпечення та інші одноразові виплати, в тому числі додаткова винагорода згідно Постанови № 168).
У відзиві на позов, представник відповідача додатково пояснює, що за січень 2024 року на момент нарахування такої винагороди у відповідача були відсутні підтверджуючі документи, на підставі яких здійснюється її виплата. Втім, у подальшому начальником медичної служби Військової частини НОМЕР_1 подано рапорт від 06.12.2024 № 33857, в якому вказано про наявність підстав для виплати додаткової винагороди в розмірі 100 000,00 грн в розрахунку на місяць пропорційно часу знаходження позивача на лікуванні з 13.01.2024 по 31.01.2024, з проханням внести зміни до наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 04.02.2024 № 549. Наголошує, що після внесення змін до наказу командира Військової частини за вказаний період позивачу буде нараховано та виплачено додаткову винагороду.
Крім того, вказує, що за березень 2024 року позивачу за весь час (періоди) перебування на такому лікуванні або у відпустці нараховано 93 548, 39 грн, за виключенням 02-03 березня 2024 року, оскільки у ці дні позивач не перебував на стаціонарному лікуванні.
На підтвердження доводів про нарахування додаткової винагороди позивач долучає до матеріалів справи інформаційну довідку "№6596 від 05.12.2024 видану Військовою частиною НОМЕР_1 про нараховане грошове забезпечення та інші одноразові виплати, в тому числі додаткову винагороду згідно з Постановою №168, відповідно до якої позивачу з 01.10.2023 по 31.05.2024 нараховано в тому числі за лікування по пораненню у наступному розмірі:
- за жовтень 2023 року - 6 451,61 грн;
- за листопад 2023 року - 100 000 грн;
- за грудень 2023 року - 100 000 грн;
- за січень 2024 року - 38 709,68 грн;
- за лютий 2024 року - 100 000 грн;
- за березень 2024 року - 93 548,39 грн;
- за квітень 2024 року - 100 000 грн;
- за травень 2024 року - 9 677,42 грн.
У той час відповідно до розрахункових карток станом на 2023-2024 роки позивачу нараховано і виплачено додаткову допомогу у зв'язку із лікуванням по поранення:
- в грудні 2023 року - 6 451,61 грн за період з 30.10.2023 по 31.10.2023; 53 333,33 грн за період з 01.11.2023 по 16.11.2023; 46 666,67 грн за період з 17.11.2023 по 30.11.2023;
- в січні 2024 року 100 000 грн за період з 01.12.2023 по 31.12.2023;
- в лютому 2024 року 38 709,68 грн за період з 01.01.2024 по 12.01.2024;
- в березні 2024 року 100 000 грн за період з 01.02.2024 по 29.02.2024;
- в квітні 2024 року 93 548,39 грн за період з 04.03.2024 по 31.03.2024;
- в травні 2024 року 100 000 грн за період з 01.04.2024 по 30.04.2024;
- в червні 2024 року 9 677,42 грн за період з 01.05.2024 по 03.05.2024.
Проаналізувавши вищевказану інформацію, яка наявна в матеріалах справи, слідує висновок, що додаткова допомога у зв'язку із лікуванням по поранення виплачена позивачу не у повному обсязі.
Зокрема відсутні відомості у матеріалах справи про нарахування та виплату додаткової винагороди за період з 13.01.2024 по 31.01.2024.
Як пояснив представник відповідача, на дату видання наказу про виплату додаткової винагороди за січень 2024 у Військової частини були відсутні підтверджуючі документи, на підставі яких здійснюється нарахування та виплата додаткової винагороди.
У той час наголосив, що начальником медичної служби Військової частини НОМЕР_1 подано рапорт від 06.12.2024 № 33857, в якому вказано, що у зв'язку з надходженням документів, що підтверджують знаходження на стаціонарному лікуванні позивача, який отримав поранення (контузії, травми, каліцтва), що є підставою для виплати додаткової винагороди в розмірі 100 000,00 грн в розрахунку на місяць пропорційно часу знаходження позивача на лікуванні з 13.01.2024 по 31.01.2024, з проханням внести зміни до наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 04.02.2024 № 549. Наголосив, що після внесення змін до наказу командира Військової частини за період з 13.01.2024 по 31.01.2024 позивачу буде виплачено додаткова винагорода.
Втім, на момент судового розгляду справи, відомості про внесення змін до наказу до Військової частини НОМЕР_1 від 04.02.2024 № 549 щодо нарахування та виплати додаткової винагороди матеріали справи не містять.
З урахуванням вищенаведеного, суд дійшов висновку, що позивачу підлягає донарахуванню та виплаті додаткова винагорода передбачена Постановою №168 за період з 13.01.2024 по 31.01.2024.
Щодо нарахування та виплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2024 рік, суд вказує наступне.
Частинами 1-4 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" № 2011-XII від 20.12.1991 (далі - Закон № 2011-XII) встановлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Відповідно до ч.2. ст. 9 Закону №2011-XII до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Відповідно до п.п. 2, 3 Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (далі - Постанова № 704) грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснювати в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством фінансів, Міністерством інфраструктури, Міністерством юстиції, Службою безпеки, Управлінням державної охорони, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації.
Підпунктом 3 п. 5 Постанови № 704 керівникам державних органів у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання надано право надавати один раз на рік військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення, та допомогу для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.
Відповідно до пункту четвертого розділу І Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особа, затвердженого наказом МОУ від 07.06.2018 №260 (далі - Порядок № 260) грошове забезпечення військовослужбовців із числа осіб офіцерського складу, в тому числі слухачів (ад'юнктів, докторантів), рядового, сержантського та старшинського складу (крім військовослужбовців строкової служби), включає серед іншого - одноразові грошові допомоги після укладення першого контракту, для оздоровлення, для вирішення соціально-побутових питань, у разі звільнення з військової служби.
Згідно з розділом XXIV Порядку № 260 військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, один раз на рік надається матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.
Відповідно до пункту 7 розділу XXIV Порядку № 260 розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, порядок її виплати встановлюються за рішенням Міністра оборони України виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України.
Згідно з пунктом 9 розділу XXIV Порядку № 260 виплата матеріальної допомоги здійснюється за рапортом військовослужбовця на підставі наказу командира (начальника), а командиру (начальнику) - наказу вищого командира (начальника) за підпорядкованістю із зазначенням у ньому розміру допомоги.
Пунктом шостим окремого доручення №183/уд від 16.01.2024 передбачено, що матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань виплачувати військовослужбовцям в розмірі місячного грошового забезпечення, виключно за наявності таких підстав: смерть військовослужбовця, його дружини (чоловіка), дітей та батьків військовослужбовця; поранення (контузії, травми, каліцтва) військовослужбовця, пов'язаного із захистом Батьківщини, отриманого при виконанні завдань під час воєнного стану; у разі наявності у військовослужбовця інвалідності, отриманої внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), пов'язаного із захистом Батьківщини; порушення стану здоров'я військовослужбовця, перебування його на лікуванні, реабілітації, що підтверджено відповідними медичними документами (виписний епікриз, довідка про захворювання, постанова військово-лікарської комісії), а саме: онкологічне захворювання (хірургічне лікування, променева та (або) хіміотерапія); захворювання на туберкульоз, ВІЛ/СНІД, вірусний гепатит В, С; безперервне перебування на лікуванні, реабілітації або у відпустці для лікування у зв'язку з хворобою, які пов'язані із захистом Батьківщини (більше 30 днів поспіль), внаслідок травм, захворювань нервової, серцево-судинної систем, опорно-рухового апарату та інших захворювань органів і систем з тяжким перебігом або наслідками, що потребують проведення багатоетапного хірургічного лікування, протезування втраченої кінцівки (кінцівок), ендопротезування, трансплантації органів, індивідуального догляду, протирецидивного лікування з довготривалим застосуванням дорогих лікарських засобів; сім'ям військовослужбовців, які захоплені в полон (крім військовослужбовців, які здалися в полон добровільно) чи заручниками, а також інтернованим в нейтральних державах або визнані безвісно відсутніми.
Матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань виплачується один раз у 2024 році за однією з вищезазначених підстав внаслідок події, яка настала у 2024 році або у 2023 році, та за умови, що право на отримання зазначеної допомоги не було реалізовано у рік настання події (крім підстав зазначених в абзацах четвертому та дев'ятому цього пункту).
Інші підстави для виплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та її розміри будуть доведені окремим рішенням Міністра оборони України.
Проаналізувавши вищенаведені приписи законодавства суд дійшов висновку, що умовами виплати військовослужбовцю матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань при звільненні є наявність фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України, необхідність подання рапорту та за наявності підстав зазначених у окремому дорученні № 183/уд від 16.01.2024. Виплата матеріальної допомоги здійснюється на підставі наказу командира (начальника) із зазначенням у ньому розміру допомоги. При цьому, така допомога може бути нарахована за виключних підстав, в тому числі за поранення (контузії, травми, каліцтва) військовослужбовця, пов'язаного із захистом Батьківщини, отриманого при виконанні завдань під час воєнного стану та безперервне перебування на лікуванні, реабілітації або у відпустці для лікування у зв'язку з хворобою, які пов'язані із захистом Батьківщини (більше 30 днів поспіль).
У даній справі, за встановленими обставинами справи слід звернути увагу на той факт, що позивач за обставин безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях, під час захисту Батьківшини, а саме виконання бойових завдань у складі підрозділу Військової частини НОМЕР_1 поблизу населеного пункту АДРЕСА_1 30.10.2023 отримав травму тяжкого ступеня, внаслідок якої у період з 30.10.2023 по 03.05.2024 проходив стаціонарне лікування та перебував у відпустці по хворобі.
У свою чергу представник відповідача заперечує наявність підстав для призначення та виплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань. Наголошує, що матеріальної допомоги здійснюється за місцем служби згідно з рапортом військовослужбовця на підставі наказу командира, втім за час проходження військової служби у 2024 році позивач не подавав рапорт, яким просив клопотання перед вищим командуванням про виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань у розмірі місячного грошового забезпечення, за вказаною допомогою позивач звернувся лише 23.09.2024. тобто після звільнення з військової служби. Крім того зауважує, що право на отримання матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань. виникло у позивача в 2023 році внаслідок отримання поранення, однак він таким правом не скористався.
Вважає, що підстави для виплати позивачу матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань у 2024 році за поранення отримане у 2023 році вісутні.
Так, слід зауважити, що розглядуваний вид допомоги не є обов'язковим для виплати і виплачується лише за наявності рішення про це командира військової частини та наявності відповідного бюджетного фінансування.
Однак, суд не погоджується із доводами представника відповідача про відсутність підстав для виплати позивачу такої допомоги, оскільки враховуючи доручення Міністра оборони України № 183/уд від 16.01.2024 у даних спірних правовідносинах наявні передбачені умови для надання матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, зокрема отримане поранення, внаслідок якого довготривале лікування.
Суд вважає, що доводи представника відповідача, викладені на спростування навності підстав для призначення такої допомоги позивачу не можуть слугувати підставою для відмови у її наданні за його рапортом відповідно до пункту 1 розділу XXIV Порядку № 260.
З огляду на встановлені обставини справи, які підтверджені необхідним доказами, у відповідача був обов'язок надати позивачу матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2024 рік. Доводи представника відповідача щодо відсутності підстав для виплати матеріальної допомоги є безпідставними з урахуванням вищезазначених норм права.
Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Статтею 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на Відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Згідно із статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
За приписами статті 249 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтувалося на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини та, зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).
У зв'язку із звільненням від сплати судового збору під час розгляду вказаної категорії справ питання про розподіл судових витрат, судом не вирішується.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -
вирішив:
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_5 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 . ЄДРПОУ: НОМЕР_6 ) про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії, задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди у збільшеному до 100 000 грн на місяць розмірі з 13.01.2024 по 31.01.2024 за період лікування після тяжкого поранення (травми), пов'язаного із захистом Батьківщини відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану".
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2024 рік.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати ОСОБА_1 додаткову винагороду у збільшеному до 100 000 грн на місяць розмірі з 13.01.2024 по 31.01.2024 за період лікування після тяжкого поранення (травми), пов'язаною із захистом Батьківщини відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану".
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати ОСОБА_1 матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2024 рік у розмірі місячного грошового забезпечення, враховуючи доручення Міністра оборони України № 183/уд від 16.01.2024.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.В. Єфіменко
Повний текст складено: 08 жовтня 2025 р.
08.10.25