08 жовтня 2025 року м. Житомир справа № 240/14724/24
категорія 106020000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Єфіменко О.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом, в якому з урахуванням уточненого адміністративного позову просить:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати йому додаткової грошової винагороди за період перебування на стаціонарному лікуванні після контузії у період з 19.01.2023 по 20.02.2023, з 24.02.2023 по 27.03.2023;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити йому додаткову грошову винагороду за період перебування на стаціонарному лікуванні після контузії у період з 19.01.2023 по 20.02.2023 та з 24.02.2023 по 27.03.2023.
Аргументуючи заявлені до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач, Військова частина) позовні вимоги вказав, що у період з 19.01.2023 по 20.02.2023 та з 24.02.2023 по 27.03.2023 проходив лікування через отриману травму у зв'язку з захистом Батьківщини, проте йому безпідставно не нарахована та не виплачена у зазначений період додаткова винагорода, передбачена постановою Кабінету Міністрів України "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" від 28.02.2022 №168 (далі - Постанова № 168).
Не погоджуючись із такими діями відповідача позивач звернувся до суду за захистом порушених прав.
Ухвалою суду від 03.10.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрите провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи.
Заяву ОСОБА_1 про збільшення позовних вимог у справі ухвалою суду від 24.11.2024 повернуто заявнику без розгляду.
Відповідно до ухвали суду від 10.12.2024 у задоволенні заяви ОСОБА_1 про збільшення позовних вимог відмовлено.
17.10.2024 від представника відповідача надійшов до суду відзив на позов, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог з огляду на безпідставність та необґрунтованість. Не заперечує, що 07.01.2023 позивач отримав мінно-вибухову травму, контузію внаслідок мінометного та гранатометного обстрілу та з 19.01.2023 по 27.03.2023 у зв'язку із зазначеною травмою перебував на лікуванні у різних медичних закладах. Стверджує, що додані позивачем до позовної заяви документи, зокрема: довідка фінансово-економічної служби та грошовий атестат свідчать про те, що на дату виключення зі списків Військової частини НОМЕР_2 йому виплачено всі належні види грошового забезпечення та додаткової винагороди. При цьому, надана позивачем копія свідоцтва про хворобу від 23.03.2023 № 1610 не містить будь-яких відомостей про те, що отримане позивачем поранення було тяжким. Додатково наголошує, що у зв'язку із розформуванням Військової частини НОМЕР_2 її правонаступником стала Військова частина НОМЕР_1 , однак до такої позивач у встановленому порядку не звертався, підтверджуючі документи щодо невиплати додаткової грошової винагороди за період лікування Військовій частині НОМЕР_1 не надав. Вважає, що відсутні правові підстави для виплати позивачу додаткової винагороди за зазначений період у розмірі збільшеному до 100 000 гривень.
Положенням ч.5 ст.262, ч.1 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вказує наступне.
Встановлено, що ОСОБА_1 перебував на військовій службі у Військовій частині НОМЕР_2 правонаступником якої є Військова частина НОМЕР_1 .
За змістом довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтво) №481 від 27.01.2023, яка міститься в матеріалах справи відслідковується, що позивач під час виконання бойового завдання, пов'язаного з захистом Батьківщини, перебуваючи у засобах індивідуального захисту (бронежилет, каска) 09.08.2022 одержав контузію. Вказану травму визнано такою, що сталась під час виконання бойового завдання, що пов'язано із захистом Батьківщини в умовах агресії збройних сил рф, та не пов'язане з вчиненням злочину чи адміністративного правопорушення, не є наслідком дій у стані алкогольного чи наркотичного сп'яніння та не є наслідком навмисного заподіяння собі тілесного ушкодження.
Згідно з випискою з медичної карти стаціонарного хворого № 2050 КНП Харківської обласної ради "Обласний госпіталь ветеранів війни" отримав вибухову травму: закриту черепно-мозкову травму, струс головного мозку, акубаротравму, розрив правої барабанної перетинки. Ангіопатію сітківки обох очей. Остеохондроз грудного та поперекового відділів хребта. Тораколюмбалгію з м'язово-тонічним компонентом. Hallu valgus плюснефалангових суглобів обох стоп.
Як свідчить виписка із медичної карти стаціонарного хворого № 176 від 20.02.2023 позивач на підставі направлення від 17.01.2023 проходив лікування в КОР "КОЦМЗ" у період з 19.01.2023 по 20.02.2023 з діагнозом: посттравматичний стресовий розлад, тривожно-депресивний варіант, прогредієнтний перебіг з вираженою інтрузивною симптоматикою по типу флешбеків, ускладнений транзиторними психотичними включеннями та стійкою інсомнією.
У подальшому позивач на підставі направлення від 24.02.2023 проходив лікування в КНП КОР "Київський медичний центр ментального здоров'я" у період з 24.02.2023 по 27.03.2023, з діагнозом: стійкий різко виражений посттравматичний стресовий розлад, тривожно-депресивний варіант, прогредієнтний перебіг з вираженою інтрузивною симптоматикою по типу флешбеків, ускладнений транзиторними психотичними включеннями та стійкою інсомнією, що підтверджується випискою із медичної картки стаціонарного хворого № 477 від 27.03.2023.
Позивач вважає, що перебуваючи на лікуванні у період з 19.01.2023 по 20.02.2023, та з 24.02.2023 по 27.03.2023 Військова частина НОМЕР_1 безпідставно не нараховувала та не виплачувала йому грошове забезпечення у належному розмірі.
Таку бездіяльність відповідача позивач вважає протиправною, а тому звернувся до суду із даним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає про таке.
На виконання частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Отже, суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 у зв'язку з військовою агресією держави-терориста російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який діє на даний час.
Одночасно, військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, Командуванню об'єднаних сил Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з'єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування постановлено запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України "Про правовий режим воєнного стану" заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.
На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 "Про введення воєнного стану в Україні" та № 69 "Про загальну мобілізацію", Кабінетом Міністрів України прийнята Постанова № 168, пунктом 1 якої установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000,00 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000,00 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Пунктом 5 зазначеної постанови передбачено, що вона набирає чинності з моменту опублікування та застосовується з 24 лютого 2022 року.
Постанова № 168 (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) передбачала у разі безпосередньої участі військовослужбовців Збройних Сил у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів військовослужбовцями права на отримання збільшеної до 100 000,00 грн додаткової винагороди, пропорційно часу участі у таких діях та заходах. За інші періоди несення служби військовослужбовці Збройних Сил передбачала отримання додаткової винагороду в розмірі 30 000,00 гривень.
У контексті наведеного відслідковується, що сам факт виконання військовослужбовцями обов'язків військової служби (несення військової служби), без виконання умов визначених Постановою № 168, не покладає на відповідача обов'язок видавати наказ про нарахування та виплату позивачу додаткової грошової винагороди у розмірі 100 000 грн.
За таких обставин, документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях є достатньою підставою для нарахування такому військовослужбовцю додаткової винагороди у розмірі 100 000 грн.
Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, визначений Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженим наказом Міністерства оборони України № 260 від 07.06.2018, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за № 745/32197 (далі - Порядок № 260).
Згідно з пунктом 2 вказаного Порядку, грошове забезпечення військовослужбовця включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.
До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років.
До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; премія.
До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту); допомоги.
Пунктом 3 Порядку № 260 встановлено, що підставами для розрахунку та виплати основних і додаткових видів грошового забезпечення є: штат військової частини (установи, організації) (далі - військова частина); накази про призначення на посаду та зарахування до списків особового складу військової частини, про вступ до виконання обов'язків за посадою, в тому числі тимчасово, про зарахування в розпорядження; накази про встановлення та виплату основних і додаткових видів грошового забезпечення; накази про присвоєння військових звань; грошовий атестат або довідка про грошові виплати (за винятком осіб, призваних (прийнятих) на військову службу за контрактом, у тому числі під час проходження строкової військової служби).
Відповідно до пункту 17 Порядку № 260, на період дії воєнного стану виплата грошового забезпечення особам офіцерського, старшинського, сержантського та рядового складу може встановлюватися за окремим рішенням Міністра оборони України.
Так, на момент виникнення спірних правовідносин, було чинним рішення (телеграма) Міністра оборони України № 248/1298 від 25.03.2022 абзацом 8 пункту 10 якого передбачені підстави, наявність яких позбавляє права військовослужбовців на отримання додаткової винагороди передбаченої Постановою №168 в розмірі 100 000 грн чи 30 000 грн.
Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Абзацом 4 п.1 Постанови № 168 встановлено, що відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, включаються особи, зазначені у цьому пункті, у тому числі ті, які: у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.
З аналізу наведених норм Постанови № 168 відслідковується встановлення лише двох умов, необхідних для виплати збільшеної до 100 000 гривень винагороди, за час перебування на лікуванні в закладах охорони здоров'я, а саме: пов'язаність поранення (контузії, травми, каліцтва), із захистом Батьківщини, а також факт перебування на стаціонарному лікуванні внаслідок такого поранення.
При цьому, суд зауважує, що Постанова № 168 не містить жодних обмежень щодо періоду та/або кількості перебувань на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я, пов'язаних із пораненням, одержаним при захистом Батьківщини, за які виплачується збільшена до 100 000 гривень винагорода.
Спірні правовідносини між позивачем та відповідачем виникли з приводу виплати додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168 та грошового забезпечення у збільшеному до 100 000 грн розмірі у період проходження лікування з 19.01.2023 по 20.02.2023 та з 24.02.2023 по 27.03.2023.
Позивач в період з 12.07.2022 по 01.08.2022, з 05.08.2022 по 10.08.2022, з 23.08.2022 по 28.08.2022, 06.09.2022 по 07.01.2023, з 13.01.2023 по 17.01.2023 брав участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації в Херсонській, Харківській, Донецькій та Луганських областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та в період здійснення зазначених заходів, на підставі витягів із наказів командира Військової частини НОМЕР_2 № 43 (по стройовій частині) від 12.07.2022, № 129 (по стройовій частині) від 06.10.2022 та витягів з журналу ведення бойових дій Військової частини НОМЕР_2 № 42 від 15.07.2022, № 44 від 16.07.2022, № 400 від 08.10.2022.
Як свідчать матеріали справи, зокрема довідка Військової частини НОМЕР_2 про обставини травми (поранення, контузії, каліцтво) № 481 від 27.01.2023 позивач 09.08.2022 отримав поранення, яке пов'язане із захистом Батьківщини та проходив стаціонарне лікування у період з 17.01.2023 по 20.02.2023 та з 24.02.2023 по 27.03.2023.
Відповідно до свідоцтва про хворобу № 82 від 23.03.2023 та продовження свідоцтва про хворобу №82 захворювання пов'язане із захистом Батьківщини.
Таким чином, матеріали справи свідчать про те, що позивач дійсно проходив лікування у оскаржуваний період, у зв'язку із отриманою травмою під час захисту Батьківщини. Травма позивача пов'язана із захистом Батьківщини.
Враховуючи встановлені обставини справи, суд констатує, що обидві необхідні умови, в даному випадку пов'язаність травми із захистом Батьківщини та факт перебування на стаціонарному лікуванні внаслідок травми пов'язаної із захистом Батьківщини (перебування у відпустці за станом здоров'я), у даних спірних правовідносинах дотримані та підтверджуються медичними документами, складеними на позивача, які містяться в матеріалах справи.
Отже, як вже зазначалося, відповідно до положень Постанови №168 додаткова винагорода в розмірі 100 000 грн виплачується військовослужбовцям у зв'язку з травмою, пов'язаною із захистом Батьківщини, які перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних) з дня отримання такого поранення, включаючи час переміщення до лікарняного закладу (в тому числі з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого), або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії.
При цьому, за наявними у матеріалах справи медичними документами, позивач проходив стаціонарне лікування у період з 19.01.2023 по 20.02.2023 та 24.02.2023 по 27.03.2023 на підставі направлень в стаціонар.
Проаналізувавши викладене, слід відмітити, що період лікування підлягає врахуванню до періоду протягом якого позивач має право на отримання додаткової винагороди відповідно до положень Постанови №168, з розрахунку 100 000 грн.
У матеріалах справи наявна довідка про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премії для обчислення пенсії відповідно до статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" та абзацу восьмого пункту 7 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393 (зі змінами) №1016 від 05.05.2023, відповідно до якої позивачу у період з 19.01.2023 по 20.02.2023 та з 24.02.2023 по 27.03.2023 додаткова винагорода, відповідно до Постанови № 168 не нараховувалася та не виплачувалася.
З урахуванням вищенаведеного, суд дійшов висновку, що позивачу підлягає донарахуванню та виплаті додаткова винагорода передбачена Постановою №168 за період з 19.01.2023 по 20.02.2023 та з 24.02.2023 по 27.03.2023.
Крім того, твердження представника відповідача щодо відсутності законних підстав для здійснення доплати позивачу додаткової винагороди Військовою частиною НОМЕР_1 у період з 19.01.2023 по 20.02.2023 та з 24.02.2023 по 27.03.2023, суд до уваги не приймає, оскільки правонаступником Військової частини НОМЕР_2 , в якій проходив військову службу позивач, є Військова частина НОМЕР_1 .
Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Статтею 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на Відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Згідно із статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
За приписами статті 249 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтувалося на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини та, зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).
У зв'язку із звільненням від сплати судового збору під час розгляду вказаної категорії справ питання про розподіл судових витрат, судом не вирішується.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -
вирішив:
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . РНОКПП: НОМЕР_3 ) до Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України ( АДРЕСА_2 . ЄДРПОУ: НОМЕР_4 ) про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії, задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 додаткової грошової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168, із розрахунку 100 000 грн на місяць за час стаціонарного лікування внаслідок травми пов'язаної із захистом Батьківщини за період перебування на стаціонарному лікуванні після контузії з 19.01.2023 по 20.02.2023, з 24.02.2023 по 27.03.2023.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову грошову винагороду передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168, із розрахунку 100 000 грн на місяць за час стаціонарного лікування внаслідок травми пов'язаної із захистом Батьківщини за період перебування на стаціонарному лікуванні після контузії у період з 19.01.2023 по 20.02.2023 та з 24.02.2023 по 27.03.2023.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.В. Єфіменко
Повний текст складено: 08 жовтня 2025 р.
08.10.25