08 жовтня 2025 року м. Житомир справа № 240/18066/24
категорія 106030000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Єфименко О.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Житомирській області про визнання протиправним та скасування наказу,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся представник ОСОБА_1 - адвокат Мелешко Максим Андрійович із позовом, в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Житомирській області №1668 від 19.08.2024 про застосування до ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби в поліції;
- поновити ОСОБА_1 на посаді заступника начальника управління начальником 2-го відділу Головного управління Національної поліції в Житомирській області.
Аргументуючи заявлені позовні вимоги вказав, що ОСОБА_2 проходив службу в органах Національної поліції на посаді заступника начальника управління начальником 2-го відділу Головного управління Національної поліції в Житомирській області. Вважає, що комісією, яка проводила службове розслідування за фактом можливого порушення службової дисципліни окремими поліцейськими ГУНП в Житомирській області застосовано необґрунтовані суб'єктивні судження і за таких обставин пояснення всіх працівників ГУНП в Житомирській області, які наявні в службовому розслідуванні не можуть братися до уваги, адже опитуванні особи є безпосереднім керівництвом ОСОБА_1 .
Звертає увагу суду, на той факт, що комісія, яка проводила службове розслідування за відсутності належних та допустимих доказів, за відсутності рішення суду, яке набрало законної сили, всупереч презумпції невинуватості визнала позивача винним у вчиненні кримінального правопорушення, що взагалі не входить у повноваження такої комісії, так як особа є невинуватою, доки її вину не буде доведено в законному порядку.
Стверджує, що висновок ґрунтується виключно на повідомленні про підозру оголошену ОСОБА_1 , а не на доказах, які відсутні у матеріалах службового розслідування.
Представник позивача наголошує, що відтворення у висновку службового розслідування фабули кримінального правопорушення чи інших обставин, наведених у рішеннях слідчого (прокурора, слідчого судді) в рамках досудового розслідування кримінального правопорушення, а так само відтворення у висновку службового розслідування внесених до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей, не є достатнім для того, щоб вважати такий висновок обґрунтованим, як і ухвалене на підставі нього рішення. Обставини подій, що стали підставою для призначення службового розслідування, мають бути підтверджені й оцінені в сукупності з іншими зібраними під час службового розслідування поясненнями та документами.
Доводить, що наказ про застосування дисциплінарного стягнення, в частині звільнення ОСОБА_1 з поліції за результатами такого службового розслідування прийнятий з порушенням норм Конституції України, за відсутності рішення суду, яке набрало законної сили і яким визнано ОСОБА_1 винним у вчиненні кримінального правопорушення, а тому є протиправним і підлягає скасуванню.
Ухвалою суду від 25.09.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрите провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
У провадженні Житомирського окружного адміністративного суду також перебувала адміністративна справа №240/18621/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Житомирській області щодо невідповідності спірного наказу про звільнення вимогам законодавства та фактичним обставинам.
Під час судового розгляду з'ясувалося, що спірні правовідносини у справах №240/18066/24 та №240/18621/24 виникли з приводу звільнення ОСОБА_1 зі служби в Національній поліції.
07.10.2024, у справі №240/18621/24 через підсистему "Електронний суд" від представника позивача надійшло клопотання про об'єднання в одне провадження справи №240/18621/24 зі справою №240/18066/24. Подане клопотання представник позивача обґрунтував однаковістю способів захисту з тими самими документами та сторонами.
Ухвалою суду від 09.10.2024, прийнятою у справі №240/18621/24 клопотання представника ОСОБА_1 про об'єднання справ задоволено.
З метою об'єднання в одне провадження зі справою №240/18066/24, справу №240/18621/24 передано судді Єфименко О.В. для розгляду. Об'єднаним справам присвоєно №240/18066/24.
Враховуючи постановлену у справі №240/18621/24 ухвалу від 09.10.2024 про об'єднання справ №240/18621/24 та №240/18066/24 в одне провадження, суддя Єфіменко О.В. дійшла висновку про прийняття справи №240/18621/24 до свого провадження, про що постановила ухвалу суду від 09.10.2025.
Розгляд адміністративної справи №240/18066/24 постановлено здійснювати у межах наступних позовних вимог:
- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Житомирській області №1668 від 19.08.2024 про застосування до ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби в поліції;
- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції у Житомирській області від 18.09.2024 №529 о/с про звільнення зі служби в поліції;
- поновити позивача на посаді заступника начальника управління - начальником 2-го відділу управління боротьби з наркозлочинністю Головного управління Національної поліції в Житомирській області;
- стягнути з Головного управління Національної поліції в Житомирській області на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з утриманням суми установлених законодавством податків та зборів.
Ухвалою суду від 04.11.2024 у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про розгляд справи в порядку загального позовного провадження в адміністративній справі №240/18066/24 відмовлено.
10.10.2024 від представника Головного управління Національної поліції у Житомирській області (далі - відповідач, ГУНП в Житомирській області) надійшов до суду відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог за безпідставністю. Висловлюючи свою правову позицію з приводу спірних правовідносин, зауважив, що вчинені позивачем дисциплінарні проступки є несумісними з подальшою службою в поліції, так як пов'язані з ігноруванням обов'язків та порушенням обмежень і заборон, визначених Законом України "Про Національну поліцію", Законом України "Про запобігання корупції", Дисциплінарним статутом Національної поліції України та іншими нормативно-правовими актами. Пояснює, що за результатами службового розслідування, дисциплінарна комісія дійшла висновку, що причиною вказаних порушень є низький рівень правосвідомості, морально-ділових якостей, свідоме та грубе ігнорування нормативно-правових актів, які регламентують діяльність Національної поліції України, особиста недисциплінованість окремих поліцейських ГУНП в Житомирській області. Умовою, яка сприяла вчиненню дисциплінарних проступків, є низький рівень контролю з боку керівництва за діяльністю підлеглого особового складу.
Наголосив, що під час визначення дисциплінарних стягнень дисциплінарна комісія не бере до уваги надані безпосереднім керівником службові характеристики стосовно позивача оскільки негідна поведінка, вчинки та протиправні дії поліцейського не відповідають відданості справі служіння українському народові та дорожіння службою.
Крім того, звертає увагу, що дисциплінарна комісія, при проведенні службового розслідування не вирішувала питання про обґрунтованість підозри в межах кримінального провадження за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст.368 Кримінального кодексу України, а лише перевірили обставини щодо наявності в діях позивача складу дисциплінарного проступку.
При цьому стверджує, що відсутність вироку суду про визнання позивача винним в інкримінованому кримінальному правопорушенні не є підставою для скасування оспорюваних наказів, адже його звільнено не за вчинення злочину, а за порушення службової дисципліни, про що зазначено в наказі про звільнення вказаний, зокрема посилання на п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію".
Враховуючи встановлені обставини справи у ході службового розслідування, вважає, що застосоване до позивача дисциплінарне стягнення у виді звільнення зі служби є співмірним з вчиненим проступком. При цьому, повноваження керівника щодо обрання одного їх видів дисциплінарного стягнення у період дії воєнного стану залишаються дискреційними, але з урахуванням особливості його застосування визначеного у с.29 Дисциплінарного статуту, зокрема з дотриманням порядку зростання.
17.10.2024 до суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив в якій просить залишити наведений відзив без розгляду так як представник відповідача не надав належний документ на підтвердження повноважень діяти в порядку самопредставництва, а витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань не являється достатнім документом на підтвердження повноважень діяти в порядку самопредставництва, виходячи з правового висновку Великої Палати Верховного у справі № 303/4297/20 від 08.06.2022. Крім того звертає увагу суду, що службове розслідування та його результати ґрунтуватися на матеріалах кримінального провадження, які не можуть оцінюватись інакше, аніж у порядку Кримінального процесуального кодексу України під час судового розгляду.
21.10.2024 до суду надійшло заперечення на відповідь на відзив в якому представник відповідача зазначає, що вважає його необґрунтованим та таким, що суперечить обставинам справи. ГУНП в Житомирській області направило до суду клопотання про долучення до матеріалів справи документів, а саме витяг з наказу ГУНП в Житомирській області від 28.12.2023 № 649 о/с, посадову інструкцію старшого юрисконсульта відділу правового забезпечення ГУНП в Житомирській області затверджену начальником ГУНП в Житомирській області від 29.12.2023, положення про Відділ правового забезпечення ГУНП в Житомирській області затвердженого наказом ГУНП в Житомирській області від 05.07.2023 № 785, наказ ГУНП в Житомирській області від 15.02.2024 № 246 про внесення змін до наказу ГУНП в Житомирській області від 23.07.2020, наказ ГУНП в Житомирській області від 10.06.2020 № 431 про внесення змін до Положення про Головне управління Національної поліції в Житомирській області, Положення про Головне управління Національної поліції в Житомирській області.
Вважає, що застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з органів поліції є правомірним і пропорційним. В першу чергу дисциплінарний проступок позивача виявився у недотриманні принципів діяльності поліцейського та вчиненні дій проти інтересів служби, не сумісних з вимогами, що пред'являються до професійно-етичних якостей поліцейських.
Відповідно до положень ч.5 ст.262, ч.1 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 проходив службу в органах Національної поліції на посаді заступника начальника управління - начальника 2-го відділу управління боротьби з наркозлочинністю ГУНП в Житомирській області.
Відповідно до наказу ГУНП в Житомирській області від 05.08.2024 №1021 відносно ОСОБА_1 призначено службове розслідування на підставі інформації про те, що працівниками другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Житомирі) ТУ ДБР, розташованого у м.Хмельницькому в рамках кримінального провадження №42024060000000041, внесеного до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань від 17.07.2024 за ознаками складу злочину передбаченого ч.3 ст. 368 КК України задокументовано факт можливого отримання неправомірної вигоди у сумі 50 000 грн старшим оперуповноваженим 3-го відділу УБН ГУНП в Житомирській області ОСОБА_3 та заступником начальника управління начальником 2-го відділу ГУНП в Житомирській області підполковником поліції ОСОБА_1 у сумі 40 000 грн за видачу дозволів на здійснення діяльності, пов'язаної з обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів.
За результатами службового розслідування за фактом можливого порушення службової дисципліни окремими поліцейськими ГУНП в Житомирській області - заступником начальника управління начальником 2-го відділу ГУНП в Житомирській області підполковником поліції Горбачовим О.С. та старшим оперуповноваженим 3-го відділу УБН ГУНП в Житомирській області майором поліції ОСОБА_3 та вручення останнім повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 368 КК України затверджено начальником ГУ НП в Житомирській області, в частині вчинених дій ОСОБА_1 вирішено застосувати до нього дисциплінарне стягнення у виді звільнення зі служби в поліції, про що складено відповідний висновок від 16.08.2024 (далі - Висновок).
Пунктом 1 наказу начальника Головного управління Національної поліції в Житомирській області №1668 о/с від 19.08.2024 до ОСОБА_1 застосоване дисциплінарне стягнення у виді звільнення зі служби в поліції та наказом Головного управління Національної поліції у Житомирській області від 18.09.2024 №529 о/с позивача звільнено зі служби в поліції за п. 6. ч.1. ст.77 Закону України "Про Національну поліцію" (у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби).
Оскаржувані накази позивач вважає протиправними, просить такі скасувати, а тому звернувся до суду з даним позовом за захистом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи суд зазначає таке.
Частиною 1 статті 1 Закону України "Про Національну поліцію" №580-VII від 02.07.2015 (далі - Закон №580-VIII) встановлено, що Національна поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.
За визначенням статті 3 Закону №580-VIII у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.
Згідно з частиною 1 статті 17 Закону №580-VIII поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.
У частині 1 статті 18 Закону №580-VIII передбачені обов'язки поліцейського зокрема: 1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; 2) професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва; 3) поважати і не порушувати прав і свобод людини.
Частиною 1 ст. 59 Закону №580-VIII визначено, що служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 19 Закону №580-VIII у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону. Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.
Сутність службової дисципліни в Національній поліції України, повноваження поліцейських та їхніх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження визначає Дисциплінарний статут Національної поліції України, затверджений Законом України №2337-VIII від 15.03.2018.
Згідно з ст.1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.
Відповідно до ст. 11 Дисциплінарного статуту за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом. За вчинення адміністративних правопорушень поліцейські несуть дисциплінарну відповідальність відповідно до цього Статуту, крім випадків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення.
Відповідно до ч. 1 ст.12 Дисциплінарного статуту дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов'язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.
Згідно з ст. 13 Дисциплінарного статуту дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків.
Дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони.
До поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції.
Відповідно до ст.14 Дисциплінарного статуту службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського.
Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків.
Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.
Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, медіа (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.
Службове розслідування проводиться на засадах неупередженості та рівності всіх поліцейських перед законом незалежно від займаної посади, спеціального звання, наявних у них державних нагород та заслуг перед державою.
Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України встановлюється Міністерством внутрішніх справ України.
Розділ У Дисциплінарного статуту визначає особливості проведення службового розслідування в період дії воєнного стану.
Відповідно до ст.26 Дисциплінарного статуту у період дії воєнного стану службове розслідування проводиться з дотриманням вимог цього Статуту з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Службове розслідування призначається та проводиться у формі письмового провадження.
Службове розслідування має бути завершене протягом 15 календарних днів з дня його призначення уповноваженим керівником. У разі потреби цей строк може бути продовжений керівником, який призначив службове розслідування, але не більш як на 15 календарних днів.
Якщо протягом проведення службового розслідування поліцейським, стосовно якого призначено службове розслідування, вчинено інший дисциплінарний проступок, обставини його вчинення підлягають перевірці уповноваженою особою під час проведення такого службового розслідування.
За результатами службового розслідування уповноважена особа складає висновок. У разі проведення службового розслідування безпосередньо керівником, який його призначив, висновок не складається, а обставини вчинення дисциплінарного проступку відображаються в наказі про притягнення до дисциплінарної відповідальності або в довідці про відсутність в діях поліцейського ознак дисциплінарного проступку (ч.5).
Службове розслідування вважається завершеним у день затвердження керівником, який призначив службове розслідування, чи особою, яка його заміщує, висновку за результатами службового розслідування.
Згідно з ч.1 ст.27 Дисциплінарного статуту під час проведення службового розслідування уповноважена особа зобов'язана запропонувати поліцейському або іншій особі, обізнаній з обставинами вчинення дисциплінарного проступку, надати пояснення.
Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затверджений наказом Міністерства внутрішніх справ України 07.11.2018 №893 (далі - Порядок), визначає процедуру проведення службового розслідування стосовно поліцейського, права учасників службового розслідування, порядок оформлення його результатів, прийняття та реалізації рішень за результатами службового розслідування.
Відповідно до п.1 розділу ІІ Порядку службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення. Підставами для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації, рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.
Відповідно до п.1 розділу V Порядку проведення службового розслідування полягає в діяльності дисциплінарної комісії із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського з метою своєчасного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин його вчинення, установлення причин і умов учинення дисциплінарного проступку, вини поліцейського, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин учинення дисциплінарних проступків.
Службове розслідування розпочинається із дня видання наказу про його призначення та завершується в день затвердження керівником, який призначив службове розслідування, чи особою, яка виконує його обов'язки, висновку службового розслідування. Якщо закінчення строку проведення службового розслідування припадає на вихідний чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день (п.2 розділу V Порядку).
Строк проведення службового розслідування, його продовження, порядок обчислення строку службового розслідування визначаються статтею 16 Дисциплінарного статуту Національної поліції України (п.3 розділу V Порядку).
Згідно з п.1, 2 розділу VII Порядку у разі якщо за результатами розгляду матеріалів службового розслідування (справи) дисциплінарна комісія встановить наявність у діях (бездіяльності) поліцейського дисциплінарного проступку, керівнику, який призначив службове розслідування, вносяться пропозиції щодо накладення на поліцейського дисциплінарного стягнення.
Уповноважений керівник, враховуючи характер проступку, обставини, за яких він був учинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби, визначає вид дисциплінарного стягнення, що підлягає застосуванню до поліцейського, та видає письмовий наказ про його застосування. У разі якщо керівник не уповноважений на застосування дисциплінарних стягнень, він порушує перед старшим прямим керівником клопотання про притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності.
Застосування до поліцейського, винного в учиненні дисциплінарного проступку, дисциплінарних стягнень та їх виконання здійснюються з урахуванням вимог статей 19-22 Дисциплінарного статуту Національної поліції України.
Законом України "Про внесення змін до законів України "Про Національну поліцію" та " Дисциплінарний статут Національної поліції України" з метою оптимізації діяльності поліції, у тому числі під час дії воєнного стану" від 15.03.2022 №2123-IX, який набрав чинності 01.05.2022, Дисциплінарний статут доповнено новим розділом V такого змісту: "Особливості проведення службового розслідування в період дії воєнного стану".
Відповідно до ч.1 ст.26 Дисциплінарного статуту у період дії воєнного стану службове розслідування проводиться з дотриманням вимог цього Статуту з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Службове розслідування призначається та проводиться у формі письмового провадження.
Відповідно до ч.1-2 ст.29 Дисциплінарного статуту у разі встановлення за результатами службового розслідування в діях поліцейського дисциплінарного проступку видається письмовий наказ про застосування до нього одного з видів дисциплінарного стягнення з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Дисциплінарні стягнення застосовуються в порядку зростання від менш суворого, яким є зауваження, до більш суворого - звільнення зі служби в поліції.
Дисциплінарне стягнення у виді пониження у спеціальному званні на один ступінь не застосовується до поліцейських, які мають первинне спеціальне звання рядовий поліції.
У разі притягнення до дисциплінарної відповідальності поліцейського, який має дисциплінарне стягнення у виді пониження у спеціальному званні на один ступінь і вчинив новий дисциплінарний проступок, до нього знову може бути застосовано дисциплінарне стягнення у виді пониження у спеціальному званні на один ступінь.
Дисциплінарні проступки такі, як перебування поліцейського на службі у стані алкогольного, наркотичного та/або іншого сп'яніння, а також залишення місця несення служби без поважних причин, не можуть бути віднесені до незначних дисциплінарних проступків.
У разі повторного вчинення дисциплінарного проступку поліцейським протягом строку дії дисциплінарного стягнення у виді зауваження за результатами службового розслідування дисциплінарне стягнення, що застосовується, повинно бути суворішим, ніж попереднє.
При цьому із змісту статті 29 Дисциплінарного статуту слідує, що її положення застосовуються у сукупності з іншими нормами, які визначають загальні критерії та підходи до застосування дисциплінарної відповідальності, а саме з урахуванням положень статі 19 цього статуту, яка регламентує порядок застосування дисциплінарних стягнень.
Оскільки за Дисциплінарним статутом підставою притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності є саме вчинення ним дисциплінарного проступку, ч.8 ст. 19 Статуту визначає, що під час визначення виду стягнення керівник враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.
Ці обставини, як і причини та умови, що їх зумовили, а також ступінь вини поліцейського, з'ясовуються під час службового розслідування, за наслідками якого керівник вирішує питання щодо наявності чи відсутності у діянні поліцейського складу дисциплінарного проступку, та, відповідно, щодо наявності чи відсутності підстав для притягнення його до дисциплінарної відповідальності.
Обираючи той чи інший вид стягнення у порядку, запропонованому законодавцем, від незначного - зауваження до найсуворішого - звільнення зі служби, керівник, ураховуючи характер відповідного проступку, застосовує саме той вид дисциплінарного стягнення, який відповідає суті цього проступку і є йому співмірним.
У справах №420/14443/22 та №260/5566/22, аналізуючи положення ч.1-2 ст. 29 Дисциплінарного статуту, Верховний Суд дійшов висновку, що вказаною нормою встановлено правило, відповідно до якого за вчинення поліцейським кожного наступного дисциплінарного проступку неможливо застосувати таке саме або менш суворе дисциплінарне стягнення, якщо це прямо не передбачено цією нормою. Іншими словами, згадана норма визначає, що дисциплінарне стягнення накладається в порядку зростання, а не застосовується послідовно.
Верховний Суд зауважив на тому, що повноваження керівника стосовно обрання одного з видів дисциплінарного стягнення у період дії воєнного стану залишаються дискреційними, але з урахуванням особливості його застосування, визначеного у статті 29 Дисциплінарного статуту, зокрема, з дотриманням порядку зростання.
Відповідно до п.п.3, ч.3 ст.1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України службова дисципліна, крім основних обов'язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України "Про Національну поліцію", зобов'язує поліцейського поважати права, честь і гідність людини, надавати допомогу та запобігати вчиненню правопорушень, утримуватися від висловлювань та дій, що порушують права людини або принижують честь і гідність людини.
Як свідчать матеріали справи підставою для прийняття Головним управлінням Національної поліції в Житомирській області оскаржуваного наказу слугував факт внесення 17.07.2024 другим слідчим відділом (з дислокацією у м. Житомир) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Хмельницькому, відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42024060000000041 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 Кримінального кодексу України ("Прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою").
Досудовим розслідуванням встановлено, що 11.06.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю "Медібор" (далі - ТОВ "Медібор") звернулось з заявою до УБН ГУНП в Житомирській області щодо видачі дозволу на здійснення вказаним товариством діяльності, пов'язаної з обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів.
24.06.2024 за результатами розгляду заяви ТОВ "Медібор" отримало відмову УБН ГУНП в Житомирській області щодо видачі вказаного дозволу.
15.07.2024 ТОВ "Медібор" повторно звернулось з заявою та відповідними документами до УБН ГУНП в Житомирській області щодо видачі дозволу на здійснення вказаним товариством діяльності, пов'язаної з обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, який був отриманий внаслідок злочинного умисла позивача та старшого оперуповноваженого 3-го відділу (міжрайонного) управління боротьби з наркозлочинністю ГУНП в Житомирській області майора поліції Гринчука Петра Володимировича, спрямованого на отримання неправомірної вигоди від ТОВ "Медібор".
Крім того, у ході досудового розслідування встановлено, що задля видачі Товариству з обмеженою відповідальністю "Нова Надія" (далі - ТОВ "Нова Надія") дозволу на здійснення діяльності, пов'язаної з обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів у позивача та старшого оперуповноваженого 3-го відділу (міжрайонного) управління боротьби з наркозлочинністю ГУНП в Житомирській області у позивача та майора поліції ОСОБА_3 виник злочинний умисел спрямований на отримання неправомірної вигоди від ТОВ "Нова Надія".
06.08.2024 старшим слідчим другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Житомирі) Територіального управління ДБР, розташованого у м. Хмельницькому Зінченком Є.Ю., за результатами розгляду матеріалів кримінального правопорушення №42024060000000041 від 17.07.2024, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, повідомлено позивачу про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень.
Зі змісту повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушень слідує, що підполковник поліції ОСОБА_1 , перебуваючи на посаді заступника начальника управління - начальника відділу ГУНП в Житомирській області будучи відповідно до Примітки 1 ст.364, Примітки 2 ст.368 КК України службовою особою, яка займає відповідальне становище, а також являючись працівником правоохоронного органу, вчинив кримінальне правопорушення передбачене ч.3 ст.368 КК України, а саме: отримав неправомірну вигоду для себе за вчинення в інтересах того, хто надає таку вигоду будь-якої дії з використанням службового становища, вчиненому за попередньою змовою групою осіб та поєднаному з вимаганням неправомірної вигоди.
Ухвалою Богунського районного суду м. Житомира від 07.08.2024 постановленою у справі №295/11794/24, застосовано до підполковника поліції ОСОБА_1 запобіжний захід у виді тримання під вартою. Одночасно визначено ОСОБА_1 заставу у розмірі ста вісімдесяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що в грошовому виразі складає 525 600 грн.
За вказаним фактом наказом ГУНП у Житомирській області №1021 від 05.08.2024 призначено службове розслідування та утворено дисциплінарну комісію.
У результаті проведених слідчих дій 06.08.2024 на підставі наказу ГУНП в Житомирській області №434 о/с, відповідно до п. 1 ст.70 Закону України "Про Національну поліцію" та п.1 ст.17 Дисциплінарного статуту Національної поліції України", підполковника поліції ОСОБА_1 та майора поліції ОСОБА_3 відсторонено від виконання службових обов'язків за займаними посадами з 06.08.2024, визначивши робоче місце центр забезпечення ГУНП в Житомирській області.
Як стверджує представник відповідача встановлені дисциплінарною комісією обставини підтверджуються зібраними в ході службового розслідування матеріалами, зокрема поясненнями поліцейських та цивільних осіб.
За порушення службової дисципліни, недотримання положень Закону №580-VIII, в частині невиконання обов'язку неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліцейського вирішено до позивача застосувати дисциплінарне стягнення у виді звільнення зі служби в поліції.
Тобто, підставою для оскаржуваних наказів було порушення ОСОБА_4 службової дисципліни.
У свою чергу, позивач не погоджується із оскаржуваними наказами та вважає, що такі підлягають скасуванню, у зв'язку із недоведеністю його вини щодо вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст.368 КК України та бездоказовістю обставин на які посилається відповідач. Позивач вважає, що у його діях відсутній дисциплінарний проступок, а комісія застосовує необґрунтовані суб'єктивні судження і за таких обставин пояснення всіх працівників ГУНП, які наявні в матеріалах службового розслідування
За доводами позивача:
- службовим розслідування не було зібрано доказів його винуватості у вчиненні дисциплінарного правопорушення;
- проведеним службовим розслідуванням не врахована з суб'єктивних причин його службова характеристика;
- комісія за результатами висновку визначила причетним його до кримінального правопорушення, що взагалі не входить в повноваження такої комісії;
- у службовому розслідуванні використовувались матеріали кримінального провадження і висновок в частині "Встановлених обставин" є фактичним копіюванням оголошення йому про підозру у вчиненні кримінального правопорушення;
- наказ по застосування дисциплінарного стягнення, в частині його звільнення з поліції за результатами такого службового розслідування, прийнятий з порушенням норм Конституції України, за відсутності рішення суду, яке набрало законної сили і яким визнано його вину у вчиненні кримінального проступку.
За вказаних підстав вважає оскаржувані накази протиправними та такими, що підлягають скасуванню.
Отже, спірні відносини між учасниками справи виникли з приводу звільнення позивача зі служби у Національній поліції за результатами службового розслідування за фактом можливого порушення службової дисципліни.
Суд зазначає, що у подібних правовідносинах Верховний Суд, аналізуючи норми законодавства, які регулюють особливості проходження служби в поліції, неодноразово виснував (зокрема, у постановах від 23.11.2023 у справі № 420/14443/22, від 04.04.2025 у справі № 380/546/23), що в основі поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки.
Службова дисципліна полягає у виконанні (дотриманні) законодавчих та підзаконних актів із питань службової діяльності та бездоганному і неухильному додержанні порядку та правил, що такими нормативними актами передбачені. Службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожного працівника поліції, зокрема, дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги, статутів і наказів начальників; з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють.
Підставою для застосування до поліцейського дисциплінарних стягнень є вчинення дій, що порушують службову дисципліну. Ці обставини, як і причини та умови, що їх зумовили, а також ступінь вини працівника органів поліції, з'ясовуються під час службового розслідування, за наслідками якого керівник вирішує питання щодо наявності чи відсутності у діянні поліцейського складу дисциплінарного проступку, та, відповідно, вирішує питання щодо наявності підстав для притягнення його до дисциплінарної відповідальності, обґрунтувавши при цьому своє рішення у відповідному наказі, зокрема, в частині обрання виду стягнення серед установлених законом.
Водночас адміністративний суд, у силу вимог частини третьої статті 2 КАС України, в порядку судового контролю за рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єктів владних повноважень повинен дослідити, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, розсудливо, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, пропорційно тощо.
Суб'єкт владних повноважень, своєю чергою, повинен довести суду правомірність свого рішення належними, допустимими та достатніми доказами.
Стосовно правової оцінки правильності та обґрунтованості рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності, то така повинна фокусуватися насамперед на такому: чи прийнято рішення у межах повноважень, у порядку та спосіб, встановлені Конституцією та законами України; чи дійсно у діянні особи є склад дисциплінарного порушення; чи є встановлені законом підстави для застосування дисциплінарного стягнення; чи є застосований вид стягнення пропорційним (співмірним) із учиненим діянням.
Із висновку дисциплінарної комісії від 16.08.2024 та спірних наказів відповідача: №1668 від 19.08.2024 щодо застосування до ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби в поліції; №529 о/с від 18.09.2024 про звільнення зі служби в поліції встановлено, що позивач будучи працівником правоохоронного органу та представником влади, знехтував цінностями, які він присягнув захищати, допустив грубе порушення службової дисципліни та вчинив дії, що підривають авторитет органів поліції і їх працівників в очах громадськості. Позивач порушив Присягу працівника поліції, в частині невиконання обов'язку бути вірним Присязі поліцейського, знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліцейського, запобігати вчиненню правопорушень та утримуватися від дій, які підривають авторитет Національної поліції України, а також свої посадові (функціональні) обов'язки. Порушив вимоги п.2.19 розділу ІІ посадової інструкції, в частині не дотримання антикорупційного законодавства України (обмежень заборон, вимог, пов'язаних зі службою в Національній поліції, визначених Законом №580-VIII та Законом України "Про запобігання корупції" №1700-VII від 14.10.2014, далі - Закон №1700-VII), в частині порушення зобов'язання додержуватися вимог Закону №1700-VII під час виконання своїх службових повноважень, а також невжиття заходів щодо відмови від неправомірної вигоди, ідентифікації особи, яка зробила пропозицію, залучення свідків, якщо це можливо, у тому числі з числа співробітників, письмового повідомлення про пропозицію безпосереднього керівника (за наявності) або керівника відповідного - органу, підприємства, установи, організації, спеціально уповноважених суб'єктів у сфері протидії корупції, що виразилося у причетності до скоєння корупційних кримінальних правопорушень.
Суд дійшов висновку, що вчинені дії позивачем свідчить про недотримання вимоги п.п. 1, 2 ст. 18 Закону №580-VIII, яка покладає на поліцейського обов'язки, зокрема: неухильного дотримання положень Конституцій України, Законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги працівника поліції, визначеної ч. 1 ст.64 Закону №580-VIII.
Крім того, суд не бере до уваги твердження представника позивача на те, що відповідачем, при обранні виду дисциплінарного стягнення, безпідставно не врахована службова характеристика, заохочення та державні нагороди, його ставлення до служби тощо, так як такі доводи спростовуються висновком службового розслідування від 16.08.2024.
Суд, проаналізувавши встановлені у даній справі обставин та оцінюючи правомірність оскаржуваних наказів, дійшов висновку, що факт порушення позивачем службової дисципліни підтверджено належними та допустимими доказами, які встановлені службовим розслідуванням та відповідачем доведено їх правомірність.
При цьому, обставин, які вказували б на порушення порядку чи процедури проведення службового розслідування під час судового розгляду справи не встановлено.
Звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів поліції як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу, разом з тим, оцінка вчиненого позивачем проступку в аспекті співмірності його тяжкості, що полягає у дискредитації звання поліцейського, є проступком несумісним із подальшим проходженням служби.
Відповідно до усталеної практики Верховного Суду обрання виду стягнення за дисциплінарний проступок перебуває у площині дискреційних повноважень суб'єкта його накладення. Застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби є крайнім заходом дисциплінарного впливу, проте його застосування здійснюється на розсуд уповноваженої особи з урахуванням обставин справи та не потребує наведення неможливості застосування інших видів дисциплінарних стягнень (постанови від 09.02.2022 у справі №160/12290/20, від 23.11.2023 у справі №420/14443/22 та від 08.07.2025 справі №300/533/23).
Разом з тис, слід відмітити, що Дисциплінарний статут не визначає чіткої послідовності та черговості накладення дисциплінарних стягнень за ступенем їх суворості. Це у свою чергу наділяє уповноважену особу правом самостійно визначити вид стягнення в залежності від конкретних обставин дисциплінарного проступку. Суб'єкти владних повноважень застосовують надані їм у межах закону повноваження на власний розсуд, без необхідності узгодження в будь-якій формі своїх дій з іншими суб'єктами. Втручання в дискреційні повноваження суб'єкта влади виходить за межі завдань адміністративного судочинства.
Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що відповідачем в ході службового розслідування встановлено склад дисциплінарного проступку, його наслідки та їх тяжкість, встановлено причинний зв'язок між неправомірними діяннями та їх наслідками, ступінь вини, обґрунтовано вид застосованого дисциплінарного стягнення. Рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності позивача, хоч і прийнято, в тому числі, на підставі відомостей, наявних в матеріалах кримінального провадження, розпочатого відносно позивача за ознаками кримінального правопорушення, однак таке рішення, ґрунтується на самостійних правових підставах.
За таких обставин, на думку суду, позивачем не надано достатніх доказів, на підставі яких можна було би зробити висновок про неправомірність висновку службового розслідування, враховуючи, що подібні випадки негативно впливають на імідж як поліції, так і органів державної влади загалом, підривають віру громадян у спроможність поліції на високому професійному рівні здійснювати покладені на неї завдання з охорони громадського порядку та боротьби зі злочинністю, принижують їх авторитет.
Разом з тим, слід наголосити, що відсутність вироку суду про визнання позивача винним у кримінальному правопорушенні не є підставою для скасування спірних наказів, оскільки позивача звільнено не за вчинення злочину, а за порушення службової дисципліни, що знайшло своє підтвердження під час службового розслідування та не було спростовано під час судового розгляду.
Суд вважає, що рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності позивача, хоч і прийнято, в тому числі, на підставі відомостей, наявних в матеріалах кримінального провадження, розпочатого відносно позивача за ознаками кримінального правопорушення, однак таке рішення, ґрунтується на самостійних правових підставах.
З огляду на викладене, суд вважає, що відповідачем обґрунтовано та правомірно обрано позивачу такий вид дисциплінарного стягнення як звільнення з поліції, оскільки його звільнено не за підозру у вчинення злочину, а саме за порушення службової дисципліни.
Такі висновки суду узгоджуються із правовою позицією Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду наведеною у постановах від 13.02.2025 у справі №240/8208/23, від 05.06.2025 у справі №815/2525/18.
Аналіз встановлених обставин справи, які підтверджені відповідними доказами дає підстави для висновку, що застосоване до позивача дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби у поліції є правомірним і пропорційним, оскільки під час проведення службового розслідування інформація щодо можливих порушень службової дисципліни знайшла своє підтвердження.
Європейський суд з прав людини зазначав, що від держав очікується встановлення високих професійних стандартів у рамках їх правоохоронних систем і забезпечення того, щоб особи, які перебувають на службі в таких системах, відповідали необхідним критеріям (рішення від 12.01.2012 у справі "Горовенки та Бугара проти України" (заяви №№ 36146/05 та 42418/05).
Отже, законодавець висуває підвищені вимоги до поліцейського, що пов'язано з особливим статусом Національної поліції, а також спрямованістю діяльності поліції на служіння суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, підтримання публічної безпеки і порядку. У свою чергу, недотримання поліцейським вищезазначених вимог є дисциплінарним проступком, за вчинення якого до порушника застосовуються заходи дисциплінарного стягнення.
Відповідно до положень статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Частиною 1 статті 245 КАС України, при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідач правомірно застосував до позивача дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції, а оскаржувані позивачем накази №1668 від 19.08.2024 про застосування до ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби в поліції та №529 о/с від 18.09.2024 про звільнення зі служби в поліції прийняті відповідачем з дотриманням критеріїв правомірності рішення суб'єкта владних повноважень, передбачених частиною другою статті 2 КАС України.
Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки доказів, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновок про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
У зв'язку з відмовою у задоволенні позову судові витрати відповідно до статті 139 КАС України розподілу не підлягають.
Керуючись ст.2, 6, 8-10, 13-14, 72-77, 139, 241-246, 250, 262, 293, 295-297 КАС України, суд,
вирішив:
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Головного управління Національної поліції в Житомирській області (Старий бульвар, 5/37, м. Житомир, 10008. ЄДРПОУ: 40108625) про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.В. Єфіменко
Повний текст складено: 08 жовтня 2025 р.
08.10.25