08 жовтня 2025 р.Справа №160/29140/25
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Турлакова Н.В., розглянувши заяву представника позивача про забезпечення адміністративного позову ОСОБА_1 до Міністерства освіти і науки України, третя особа: Державне підприємство "Інфоресурс" про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до ОСОБА_1 до Міністерства освіти і науки України, третя особа: Державне підприємство "Інфоресурс", в якому позивач просить суд:
- визнати протиправною відмову Міністерства освіти і науки України №3/8029-25 від 23.09.2025 року у внесенні змін до відомостей, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти щодо ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Міністерство освіти і науки України та технічного адміністратора Єдиної державної електронної бази з питань освіти - Державне підприємство "ІНФОРЕСУРС" внести зміни до даних, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти щодо порушення ОСОБА_1 черговості здобуття освіти, визначеної статтею 10 Закону України "Про освіту", а саме: в розділі "На підставі даних, що містяться в ЄДЕБО, поточне здобуття освіти не порушує послідовності, визначеної ч.2 ст.10 Закону України "Про освіту" - вказати "Так, не порушує",
Разом із позовною заявою, представником позивача подано заяву про забезпечення позову, в якій заявник просить суд заборонити територіальному центру комплектування та соціальної підтримки (будь-якому, який знаходиться в межах України, органу Національної поліції України та будь-яким іншим особам вчиняти дії, пов'язані із заходами призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період щодо ОСОБА_1 до набрання законної сили рішення суду, крім перевірки підстав щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та її оформлення.
В обґрунтування поданої заяви зазначено, що позивач вважає за доцільним заборонити будь-якому ТЦК та СП, органам Національної поліції та будь-яким іншим особам вчиняти дій, пов'язаних з заходами призову на військову службу під час мобілізації на особливий період. На думку позивач існує очевидна небезпека заподіяння ТЦК та СП, органам Національної поліції та будь-яким особам шкоди позивачу як перепони реалізації права на відстрочку за обставини призову на військову службу з врученням мобілізаційних розпоряджень із вказуванням визнання придатності до несення військової служби. Навіть після перевірки документів позивача, за відсутності відомостей в них про реалізацію права на відстрочку чи ухвали про забезпечення позову, на будь-якому блок-пості можливий призов позивача на військову службу не за місцем його перебування на військовому обліку.
Розглянувши заяву представника позивача про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.1-3 ст.154 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, яка подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову.
У виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з повідомленням заінтересованих сторін у встановлений судом строк.
Оцінивши зміст заяви про забезпечення позову та наведені в обґрунтування для вжиття відповідних заходів підстави в їх сукупності, суд не вбачає необхідності для повідомлення учасників справи про виклик у судове засідання, отже розгляд такої заяви здійснюється судом без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження.
Відповідно до ч.1 ст.150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Вичерпний перелік підстав забезпечення позову визначений частиною 2 статті 150 КАС України, відповідно до якої забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду;
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Відповідно до ч.4 ст. 150 КАС України подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.
З наведених норм Закону вбачається, що загальною вимогою для розгляду і вирішення питання про забезпечення позову за ініціативою позивача є наявність відповідних підстав.
Тобто, забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, в провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи визначених законом заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.
Суд зазначає, що загальною вимогою для розгляду і вирішення питання про забезпечення позову за ініціативою позивача є наявність відповідних підстав.
Отже, заходи забезпечення адміністративного позову мають вживатись виключно у двох випадках: 1) якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача (фізичної або юридичної особи, суб'єкта владних повноважень), яка в майбутньому зробить неможливим їх захист або ускладнить виконання рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову; 2) якщо є очевидні ознаки протиправності рішень, дій та бездіяльності суб'єктів владних повноважень, що призводить до порушення прав, свобод та інтересів позивача.
Таким чином, заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
Спосіб забезпечення позову має бути безпосередньо пов'язаним з предметом спору, співмірним суті порушеного права та водночас запобігати порушенню прав інших осіб, тобто в основі має бути принцип збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників процесу.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких позивач звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи до забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Суди не вправі вживати такі заходи до забезпечення позову, які є фактично рівнозначними задоволенню позовних вимог.
Якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам позивача, або захист цих прав та інтересів стане неможливим чи для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, суд може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, зокрема, шляхом зупинення дії індивідуального акта або нормативно-правового акта.
В ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов'язані з відновленням прав будуть значними.
Аналогічна правова позиція міститься у постановах Верховного Суду від 25.04.2019 р. у справі № 826/10936/18, від 11.01.2022 р. у справі №640/18852/21.
Із системного аналізу вимог наведених статей вбачається, що заходи забезпечення позову повинні відповідати і бути співмірними заявленими позовними вимогами, безпосередньо пов'язаними з предметом спору, необхідними і достатніми для забезпечення виконання судового рішення.
У випадку звернення сторони із заявою про забезпечення позову, заявник повинен обґрунтувати причини звернення із такою заявою.
Таким чином, із цією метою обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Проте, заявником у заяві про забезпечення позову, не наведено суду істотних обставин та не надано жодних доказів, які б вказували, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.
Крім того, суд зазначає, що сам факт подання адміністративного позову не може бути підставою для забезпечення адміністративного позову. Водночас, важливим є зауважити, що при розгляді заяв про забезпечення позову не вирішується питання про законність або обґрунтованість позовних вимог по суті.
Розглянувши заяву представника позивача про забезпечення позову, суд приходить до висновку про відмову в її задоволенні, оскільки представником позивача не наведено підстав наявності очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам позивача, зокрема, не вказано також підстав, які б свідчили про ускладнення чи унеможливлення реалізації прав позивача в межах позовних вимог - внесення до Єдиної державної електронної бази з питань освіти інформації про дотримання позивачем послідовності здобуття рівня освіти у Полтавському державному медичному університеті відповідно до частини 2 статті 10 Закону України «Про освіту» із зазначенням у полі довідки «На підставі даних, що містяться в ЄДЕБО, поточне здобуття освіти не порушує послідовності, визначеної частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту», «Так, не порушує».
Відтак, оцінка підстав щодо надання відстрочки від призову під час мобілізації на підставі пункту 1 частини 3 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» судом не надається, оскільки не підлягає дослідженню в межах даної справи.
Також, суд зазначає, що у цій справі відсутній будь-який спір між позивачем та органом ТЦК та СП, Національної поліції. Представник позивача просить застосувати заходи забезпечення позову до суб'єкта, який не є стороною у справі, а заявлена вимога про забезпечення позову фактично не стосується предмета позову, що не відповідає меті адміністративного судочинства та є самостійною підставою для відмови у задоволенні поданої ним заяви про забезпечення позову.
Отже, позивачем не надано докази, які б доводили те, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для вжиття заходів забезпечення позову, а тому відмовляє у задоволенні заяви про забезпечення позову.
Згідно з ч. 5 ст. 154 КАС України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
Відповідно до ч. 8 ст. 154 КАС України ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Керуючись статтями 150-157, 243, 248, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні заяви представника позивача про вжиття заходів забезпечення позову у справі №160/29140/25 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства освіти і науки України, третя особа: Державне підприємство "Інфоресурс" про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,- відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.В. Турлакова