26 вересня 2025 рокуСправа №160/17756/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Кучми К.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ДАРВЕТ» до Дніпровської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Дніпровської міської ради № 310/65 від 23.04.2025 р. «Про відмову ТОВ «ДАРВЕТ», код ЄДРПОУ 24241151, у затвердженні проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по фактичному розміщенню цеху розливу та пакування мінеральної води по вул.Злуки, 1С (Самарський район)»;
- зобов'язати Дніпровську міську раду повторно розглянути клопотання ТОВ "ДАРВЕТ" №23/05-Т від 23.05.2024 р. про погодження проекту землеустрою ТОВ «ДАРВЕТ» щодо відведення земельної ділянки по вул.Олександра Оцупа, 1С по фактичному розміщенню цеху розливу та пакування мінеральної води, кадастровий номер №1210100000:09:524:0151 та прийняти рішення за результатом розгляду такого клопотання із врахуванням висновків суду за цим рішенням.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачем зазначено, що на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.12.2024 року у справі №160/27191/24 відповідачем було прийнято рішення від 23.04.2025 року № 310/65 «Про відмову ТОВ «ДАРВЕТ», код ЄДРПОУ 24241151, у затвердженні проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по фактичному розміщенню цеху розливу та пакування мінеральної води по вул.Злуки, 1С (Самарський район)». Так, спірне рішення є протиправним та таким, що підлягає скасуванню, зважаючи на те, що підстава для відмови є невиконання рекомендацій, передбачених витягом з містобудівної документації, виданим головним архітектурно-планувальним управлінням Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради від 29.11.2023 р. № 17/31-795, проєктну документацію для проведення реконструкції будівлі складських приміщень, загальною площею 397,5 кв.м., під цех розливу та пакування мінеральної води, загальною площею 441.8 кв.м., розроблено та затверджено без отримання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, технічних умов тощо. Однак, ч.15 ст.123 та ч.ч.8, 10 ст.186 ЗК України визначено виключний перелік підстав для відмови у затвердженні документації із землеустрою. Проте, у спірному рішенні відсутні посилання на норми законодавства, яким не відповідає такий проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки по фактичному розміщенню цеху розливу та пакування мінеральної води. Крім того, при розробці проєкту було використано витяг з містобудівної документації, що видано головним архітектурно-планувальним управлінням департаменту по роботі з активами ДМР від 29.11.2023 року № 17/31 795. Вказане й стало підставою для звернення до суду з позовом.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.06.2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі. Розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи у письмовому провадженні.
На виконання ухвали суду 11.07.2025 року відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що департаментом по роботі з активами ДМР на виконання доручення міського голови, було розглянуто клопотання позивача від 23.05.2024 року вх. №36/998, в якому зазначено, що до поданого пакета документів необхідно додати акт обстеження земельної ділянки та витяг з містобудівної документації головного архітектурно- планувального управління. Отже ці документи не було подано до клопотання або ж документи не відповідали вимогам чинного законодавства. Проте, Департаментом по роботі з активами ДМР тим же листом було повідомлено, що відсутність повного пакета документів унеможливлює підготовку відповідного проєкту рішення міської ради. Після чого, позивач звернувся до суду з позовом про визнання бездіяльності міської ради протиправно. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.12.2024 року по справі №160/27191/24 позов було задоволено та зобов'язано міську раду розглянути клопотання ТОВ «ДАРВЕТ» вих. №23/05-Т від 23.05.2024 року про погодження проекту землеустрою ТОВ «ДАРВЕТ» щодо відведення земельної ділянки по вул.Олександра Оцупа, 1С по фактичному розміщенню цеху розливу та пакування мінеральної води, кадастровий номер №1210100000:09:524:0151 та прийняти рішення, згідно із вимог законодавства.
На виконання рішення суду, рішенням міської ради від 23.04.2025 року №310/65 «Про відмову ТОВ «ДАРВЕТ», код ЄДРПОУ 24241151, у затвердженні проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по фактичному розміщенню цеху розливу та пакування мінеральної води по вул.Злуки, 1С (Самарський район)» позивачу було відмовлено затвердженні проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по фактичному розміщенню його нерухомого майна. Підставою відмови у рішенні від 23.04.2025 року зазначено - «у зв'язку із невиконанням рекомендацій, передбачених витягом з містобудівної документації, виданим головним архітектурно-планувальним управлінням Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради від 29.11.2023 року № 17/31-795, а саме: проєктну документацію для проведення реконструкції будівлі складських приміщень, загальною площею 397,5 кв.м., під цех розливу та пакування мінеральної води, загальною площею 441,8 кв.м., розроблено та затверджено без отримання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, технічних умов тощо, що є підставою для відмови у затвердженні проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки відповідно до ч.15 ст.123 ЗК України». Враховуючи вищевикладене, рішення міської ради прийнято з дотриманням вимог чинного законодавства, оскільки позивачем не надано всі необхідні документи для затвердження проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по фактичному розміщенню його нерухомого майна. За таких обставин, відповідач просив суд у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
До суду 18.07.2025 року від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій зазначено, що ЗК України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у погодженні або затвердженні документації із землеустрою, зокрема щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Такими підставами можуть бути лише невідповідність її положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівної документації. Отже, законодавцем чітко врегульовано ст.ст.123, 186 ЗК України виключні імперативні підстави для відмови у затвердженні документації із землеустрою, що не підлягають доповненню відповідачем, а саме: невідповідність документації із землеустрою невідповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів невідповідність документації із землеустрою містобудівній документації. Проте, а ні оскаржуване рішення від 23.04.2025 року №310/65, а ні відзив на позов не містять зазначені у ст.ст.123, 186 ЗК України підстави для відмови затвердженні документації із землеустрою через їх відсутність. За таких обставин, позивач просив суд позов задовольнити з підстав викладених у ньому.
Ухвалою суду від 01.09.2025 року продовжено строк розгляду цієї справи до 26.09.2025 року.
Дослідивши матеріали справи, враховуючи позицію позивача, викладену у позові та у відповіді на відзив, позицію відповідача, викладену у відзиві на позовну заяву, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному та об'єктивному розгляді обставин справи, суд встановив наступні обставини справи.
Судом встановлено, що 06.09.2023 року №122.05970 ТОВ «Бізнес-Експерт» розробило проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки з кадастровим №1210100000:09:524:0151 за адресою: м.Дніпро, вул.Олександра Оцупа, 1С.
23.05.2024 року позивач звернувся до відповідача з клопотанням про затвердження проекту землеустрою щодо відведення цієї земельної ділянки та її передачу в оренду (вх.№36/998 від 23.05.2024 року).
Листом від 14.06.2024 року №7/9-922 Департамент по роботі з активами Дніпровської міської ради повідомив позивачу про необхідність додавання до поданого пакета документів акту обстеження земельної ділянки, для чого необхідно узгодити дату приїзду спеціаліста департаменту. Також для підготовки відповідного проекту рішення міської ради до клопотання від 23.05.2024 року №36/998 необхідно додати витяг з містобудівної документації головного архітектурно-планувального управління. Відсутність повного пакета документів унеможливлює підготовку відповідного проекту рішення міської ради.
Вважаючи протиправною бездіяльність Дніпровської міської ради щодо не розгляду по суті клопотання про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, ТОВ «ДАРВЕТ» звернулося до суду з позовом.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.12.2024 року по справі №160/27191/24 позов ТОВ «ДАРВЕТ» до Дніпровської міської ради про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - задоволено, а саме:
- визнано протиправною бездіяльність Дніпровської міської ради щодо нездійснення розгляду клопотання ТОВ «ДАРВЕТ» від 23.05.2024 року вих. №23/05-Т (вх. ДМР від 23.05.2024 року №36/998) про погодження проєкту землеустрою ТОВ «ДАРВЕТ» щодо відведення земельної ділянки по вул.Олександра Оцупа, 1С по фактичному розміщенню цеху розливу та пакування мінеральної води, кадастровий номер № 1210100000:09:524:0151;
- зобов'язано Дніпровську міську раду розглянути клопотання ТОВ «ДАРВЕТ» вих.№23/05-Т від 23.05.2024 року (вх. ДМР № 36/998 від 23.05.2024 року) про погодження проекту землеустрою ТОВ «ДАРВЕТ» щодо відведення земельної ділянки по вул.Олександра Оцупа, 1С по фактичному розміщенню цеху розливу та пакування мінеральної води, кадастровий номер № 1210100000:09:524:0151 та прийняти рішення, згідно вимог законодавства.
На виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.12.2024 року по справі №160/27191/24 Дніпровська міська рада розглянула клопотання ТОВ «ДАРВЕТ» від 23.05.2024 року вх.№36/998 проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки, ураховуючи рішення міської ради від 23.02.2022 р. №180/16 «Про надання ТОВ «ДАРВЕТ», код ЄДРПОУ 24241151, дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по вул.Олександра Оцупа, 1С (Самарський район) по фактичному розміщенню цеху розливу та пакування мінеральної води», витяг з містобудівної документації, виданий головним архітектурно-планувальним управлінням Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради від 29.11.2023 р. №17/31-795, керуючись земельним законодавством України, Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» та вирішила відмовити ТОВ «ДАРВЕТ» у затвердженні проєкту землеустрою розробленого ТОВ «БІЗНЕС-ЕКСПЕРТ» щодо відведення земельної ділянки, площею 0,0760 га (кадастровий номер 1210100000:09:524:0151) по фактичному розміщенню цеху розливу та пакування мінеральної води по вул.Злуки, 1С (Самарський район)» у зв'язку із невиконанням рекомендацій, передбачених витягом з містобудівної документації, виданим головним архітектурно-планувальним управлінням Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради від 29.11.2023 № 17/31-795, а саме: проєктну документацію для проведення реконструкції будівлі складських приміщень, загальною площею 397,5 кв.м., під цех розливу та пакування мінеральної води, загальною площею 441,8 кв.м., розроблено та затверджено без отримання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, технічних умов тощо, що є підставою для відмови у затвердженні проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки відповідно до ч.15 ст.123 ЗК України.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 3 Земельного кодексу України від 25.10.2001 р. №2768-ІІІ (далі - ЗК України) земельні відносини регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
За пунктами «а» «в», «д» ст.12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин належить: розпорядження землями комунальної власності, територіальних громад, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу, організація землеустрою.
Частинами 1, 2 статті 93 ЗК України встановлено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.
Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам, іноземцям і особам без громадянства, міжнародним об'єднанням і організаціям, а також іноземним державам.
Відповідно до частин 1, 2 статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Згідно із частинами 1-3 статті 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу.
Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.
Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу.
За абз.2 ч.2 ст.134 ЗК України не підлягають продажу, передачі в користування на конкурентних засадах (на земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності у разі розташування на земельних ділянках об'єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб.
Відповідно до ч.1 ст.123 ЗК України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.
Рішення зазначених органів приймається на підставі: проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі формування нової земельної ділянки (крім поділу та об'єднання) та/або надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення.
Надання у користування земельної ділянки в інших випадках здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). У такому разі розроблення такої документації здійснюється на підставі дозволу, наданого Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування, відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, крім випадків, коли особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки у користування, набуває право замовити розроблення такої документації без надання такого дозволу.
За частинами 6, 12, 15 статті 123 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у двотижневий строк з дня отримання документації із землеустрою приймає рішення про надання земельної ділянки у користування.
Рішенням про надання земельної ділянки у користування за проектом землеустрою щодо її відведення здійснюються:
затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки;
вилучення земельних ділянок у землекористувачів із затвердженням умов вилучення земельних ділянок (у разі необхідності);
надання земельної ділянки особі у користування з визначенням умов її використання і затвердженням умов надання, у тому числі (у разі необхідності) вимог щодо відшкодування втрат лісогосподарського виробництва.
Підставою відмови у затвердженні документації із землеустрою може бути лише її невідповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів. Зміна типу акціонерного товариства або перетворення акціонерного товариства в інше господарське товариство не є підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою або технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).
Відповідно до п.6 ч.3 ст.186 ЗК України проекти землеустрою погоджуються та затверджуються в такому порядку проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок затверджуються Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.
Частиною 7 статті 186 ЗК України Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування, інші суб'єкти, визначені цією статтею, зобов'язані протягом десяти робочих днів з дня одержання документації із землеустрою безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про її погодження або про відмову в погодженні з обов'язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері. Строк дії таких висновків є необмеженим.
У разі якщо протягом десяти робочих днів з дня одержання технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель в результаті проведення державної інвентаризації земель землекористувач, який має право постійного користування земельною ділянкою і належить до підприємств, установ та організацій, що перебувають у державній власності, не надав свої висновки про її погодження або про відмову в погодженні з обов'язковим посиланням на визначені цією статтею підстави відмови, така технічна документація із землеустрою щодо інвентаризації земель вважається погодженою ним.
Згідно із ч.9, 10 ст.186 ЗК України Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади, органам місцевого самоврядування, іншим суб'єктам, визначеним цією статтею, при погодженні та затвердженні документації із землеустрою забороняється вимагати:
додаткові матеріали та документи, не включені до складу документації із землеустрою, визначеного Законом України "Про землеустрій";
надання погодження документації із землеустрою будь-якими іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами чи організаціями, погодження яких не передбачено цією статтею;
проведення будь-яких обстежень, експертиз чи робіт.
Кожен орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, інший суб'єкт, визначений цією статтею, розглядає та погоджує документацію із землеустрою самостійно та незалежно від погодження такої документації іншими органами.
Висновок (рішення) органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, іншого суб'єкта, визначеного цією статтею, щодо відмови у погодженні або затвердженні документації із землеустрою має містити вичерпний перелік недоліків документації із землеустрою з описом змісту недоліку та посиланням на відповідні норми законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, затверджену документацію із землеустрою або містобудівну документацію. Повторна відмова у погодженні або затвердженні документації із землеустрою допускається лише у разі, якщо розробник не усунув недоліки, зазначені у попередньому висновку (рішенні), а також якщо підстава для відмови виникла після надання попереднього висновку (рішення). Повторна відмова у погодженні або затвердженні не позбавляє розробника документації із землеустрою права усунути недоліки такої документації та подати її на погодження або затвердження.
Відповідно до п.34 ч.1 ст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин
Як зазначено судом вище, спірним рішенням відмовлено позивачу у затвердженні проєкту землеустрою, однак не зазначено причин та підстав такої відмови.
Надаючи оцінку правомірності оскаржуваного рішення, суд керується нормами частини 2 статті 2 КАС України, в силу якої, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
При цьому, суд звертає увагу, що критерій «прийняття рішення, вчинення (невчинення) дії обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії» - відображає принцип обґрунтованості рішення або дії. Він вимагає від суб'єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, висновки експертів тощо. Суб'єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.
Аналізуючи наведені положення, суд дійшов висновку, що закон наділяє відповідача правом відмови у погодженні та затвердженні документації із землеустрою лише в разі невідповідність її положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівної документації.
При цьому, рішення щодо відмови у погодженні або затвердженні документації із землеустрою має містити вичерпний перелік недоліків документації із землеустрою з описом змісту недоліку та посиланням на відповідні норми законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, затверджену документацію із землеустрою або містобудівну документацію.
Суд наголошує, що оскаржуване рішення всупереч таким вимогам ч.10 ст.186 ЗК України не містить посилання на відповідні норми законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, яким не відповідає технічна документація. Також у рішенні не зазначено, вичерпний перелік недоліків документації із землеустрою з описом змісту недоліку.
Крім того, спірне рішення не містить висновку відповідача щодо конкретного порушення позивачем положень Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".
Відтак, таке рішення ставить позивача у становище правової невизначеності, не дозволяючи належним чином усунути недоліки, які не визначені у цьому рішенні.
Суд акцентує увагу на тому, що загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як актів правозастосування, є їх обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення суб'єктом владних повноважень конкретних підстав їх прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів їх прийняття.
Невиконання суб'єктом владних повноважень законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії призводить до його протиправності.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що рішення Дніпровської міської ради №310/65 від 23.04.2025 р. «Про відмову ТОВ «ДАРВЕТ», код ЄДРПОУ 24241151, у затвердженні проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по фактичному розміщенню цеху розливу та пакування мінеральної води по вул.Злуки, 1С (Самарський район)» є необґрунтованим, а відтак підлягає скасуванню.
Відповідно до ч.1 ст.10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 року №280/97-ВР (далі - Закон №280/97-ВР) сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Пунктом 34 частини 1 статті 26 Закону №280/97-ВР передбачено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання, як вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.
Відповідно до частин 1, 2 статті 59 Закону №280/97-ВР рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.
Таким чином, згідно із вказаних норм, питання затвердження проекту землеустрою, поділу земельних ділянок тощо, відповідач має вирішувати за наслідками розгляду відповідного клопотання на пленарному засіданні.
Абзацом 2 частини 4 статті 245 КАС України у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Отже, належним способом захисту прав позивача є зобов'язання відповідача повторно розглянути клопотання ТОВ "ДАРВЕТ" №23/05-Т від 23.05.2024 р. про погодження проєкту землеустрою ТОВ «ДАРВЕТ» щодо відведення земельної ділянки по вул.Олександра Оцупа, 1С по фактичному розміщенню цеху розливу та пакування мінеральної води, кадастровий номер №1210100000:09:524:0151, з урахуванням висновків суду.
Суд також застосовує позицію ЄСПЛ, сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).
Частиною 1 статті 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно із частинами 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч.3 ст.90 КАС України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
За таких обставин, суд доходить висновку, що позовну заяву слід задовольнити з підстав викладених вище.
Щодо сплаченого позивачем судового збору за подання позову, суд зазначає наступне.
Частиною 1 ст.139 КАС України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як видно з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви у розмірі 3 028 грн.
Позивачем до суду подано через підсистему "Електронний суд", то в силу положень ч.3 ст.4 Закону України "Про судовий збір" позивач мав сплатити 2 422,40 грн.
Відтак, відповідно до положень ч.1 ст.139 КАС України, суд стягує на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача суму сплаченого судового збору в розмірі 2422,40 грн..
При цьому надмірно сплачений судовий збір у розмірі 605,60 грн., згідно із положеннями п.1 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір", підлягає поверненню за клопотанням позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.8, 9, 72, 77, 132, 139, 241 - 246, 250, 262 КАС України, суд,
Позовну заяву - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Дніпровської міської ради №310/65 від 23.04.2025 р. «Про відмову ТОВ «ДАРВЕТ», код ЄДРПОУ 24241151, у затвердженні проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по фактичному розміщенню цеху розливу та пакування мінеральної води по вул.Злуки, 1С (Самарський район)».
Зобов'язати Дніпровську міську раду повторно розглянути клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «ДАРВЕТ» №23/05-Т від 23.05.2024 р. про погодження проекту землеустрою ТОВ «ДАРВЕТ» щодо відведення земельної ділянки по вул.Олександра Оцупа, 1С по фактичному розміщенню цеху розливу та пакування мінеральної води, кадастровий номер №1210100000:09:524:0151, з урахуванням висновків суду.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровської міської ради (пр.Дмитра Яворницького, буд.75, м.Дніпро, 49000, код ЄДРПОУ 26510514) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДАРВЕТ» (вул.Олександра Оцупа, буд.1с, м.Дніпро, 49051, код ЄДРПОУ 24241151) судові витрати по справі у розмірі 2 422,40 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 КАС України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 КАС України.
Суддя К.С. Кучма