29 вересня 2025 рокуСправа №160/18060/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Кучми К.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач звернувся через систему "Електронний суд" до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не проведення індексації його грошового забезпечення за періоди з січня 2023 року по липень 2024 року та з січня 2025 року по березень 2025 року;
- зобов'язати відповідача провести йому індексацію грошового забезпечення за періоди з січня 2023 року по липень 2024 року та з січня 2025 року по березень 2025 року.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачем зазначено, що згідно із витягом з наказу командира ВЧ НОМЕР_1 від 07.03.2025 року №71 його звільнено з військової служби за станом здоров'я. Проте, відповідачем не в повному обсязі проводилась та виплачувалась індексація грошового забезпечення. З метою встановлення фактів проведення індексації грошового забезпечення його представник звернуся з адвокатським запитом до відповідача з метою витребування інформації та документів, а саме: довідки про нараховане та виплачене йому грошове забезпечення за весь період проходження військової служби у ВЧ НОМЕР_1 та інформації щодо проведення ВЧ НОМЕР_1 індексації грошового забезпечення за весь період проходження військової служби. У відповідь на адвокатський запит відповідач надав інформацію у вигляді довідки про проведення індексації грошового забезпечення. Проте, з зазначених довідок вбачається, що індексації проведена не за всі періоди проходження ним служби, а саме: за періоди з січня 2023 року по липень 2024 року та з січня 2025 року по березень 2025 року індексація не проводилась. Вказане й стало підставою для звернення до суду з позовом за захистом своїх прав та майнових інтересів.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.06.2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі. Розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи у письмовому провадженні.
На виконання ухвали суду 11.07.2025 року відповідачем подано відзив на позовну заяву та щодо виплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2023 року по 31.07.2024 року зазначено, що відповідно до вимог Окремого доручення МО України від 01.02.2023 року №2683/з, а саме: “Згідно з вимогами абзацу вісімнадцятого пункту 3 Прикінцевих положень Закону України “Про Державний бюджет України на 2023 рік» в 2023 році призупинити виплату індексації грошового забезпечення військовослужбовцям до окремого доручення». На виконання вищевказаного доручення, посадовими особами фінансово-економічної служби ВЧ НОМЕР_1 не нараховувалась індексація грошового забезпечення. Отже відсутні правові підстави для виплати індексації позивачу грошового забезпечення за період з 01.01.2023 року по 31.07.2024 року. Вищевикладене підтверджується довідкою ВЧА3199 від 01.07.2025 року.
Щодо виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2025 року по 07.03.2025 року, вказано, що відповідно до вимог Окремого рішення МО України від 09.01.2025 року нарахування та виплата індексації грошового забезпечення військовослужбовцям здійснюється відповідно до вимог ст.34 Закону України “Про Державний бюджет України на 2025 рік». Зважаючи що ІСЦ за січень - березень не перевищив поріг індексації (102,3%
До суду 22.07.2025 року від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій зазначено, що пунктом 5 Порядку № 1078 визначено, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення. Сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.
Крім того, стосовно посилань відповідача на пропущений ним тримісячний строк звернення до суду вказав, що його представником направлено адвокатський запит до ВЧ НОМЕР_1 з метою витребування інформації та документів, а саме: довідки про нараховане та виплачене грошове забезпечення за весь період проходження військової служби у ВЧ НОМЕР_1 та інформації щодо проведення ВЧ НОМЕР_1 індексації грошового забезпечення військовослужбовця за весь період проходження військової служби. У відповідь на адвокатський запит, яка отримана 16.05.2025 року відповідач надав інформацію у вигляді довідки про проведення йому індексації грошового забезпечення. Отже, він дізнався про не нарахування та невиплату індексації грошового забезпечення саме з відповіді на адвокатський запит, шляхом отримання довідок. Тобто, тримісячний процесуальний термін для звернення до суду не пропущений. За таких обставин, позивач просив суд позов задовольнити повністю з підстав викладених у ньому.
23.07.2025 року до суду від відповідача надійшли заперечення, в яких зазначено, що позивач був виключений зі списків частини наказом командира ВЧ НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 07.03.2025 року №71. Відтак, строк звернення до суду з позовом слід обраховувати саме з 07.03.2025 року. Тобто, позивач звернувся до суду із пропуском місячного строку звернення до суду.
Ухвалою від 01.09.2025 року продовжено строк розгляду цієї справи до 29.09.2025 року.
Дослідивши матеріали справи, враховуючи позицію позивача, викладену у позові та відповіді на відзив, позицію відповідача, викладену у відзиві на позовну заяву та запереченнях, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному та об'єктивному розгляді обставин справи, суд встановив наступні обставини справи.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з 02.11.2020 року по 07.03.2025 року проходив військову службу у ВЧ НОМЕР_1 .
15.04.2025 року представником позивача направлено адвокатський запит до відповідача, в якому він просив надати довідку про нараховане та виплачене грошове забезпечення за весь період проходження військової служби позивачем у ВЧ НОМЕР_1 та інформації щодо проведення ВЧ НОМЕР_1 індексації грошового забезпечення військовослужбовця за весь період проходження ним військової служби.
Листом від 08.05.2025 року відповідач надав довідку про розміри щомісячних основних та додаткових видів грошового забезпечення за період з 02.11.2020 року по 07.03.2025 року та довідку про розмір належної виплати та виплаченої індексації грошового забезпечення з 02.11.2020 року по 07.03.2025 року.
Аналізуючи виниклі між сторонами правовідносини, суд доходить наступного.
Преамбулою Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 р. №1282-XII (далі - Закон №1282-XII) встановлено, що цей Закон визначає правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України.
Відповідно до ст.1 Закону №1282-XII, індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Статтею 2 Закону №1282-XII визначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Положеннями статті 4 Закону №1282-XII визначено, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.
Статтею 6 Закону №1282-XII визначено, що у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін. Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.
Абзацом 3 частини першої статті 18 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" від 05.10.2000 р. №2017-III визначено, що Законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін, що, згідно зі ст.19 цього Закону, є обов'язковими для всіх підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.
Так, правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення визначені Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078 (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Порядок №1078).
Відповідно до пункту 1 цього Порядку, у редакції на час виникнення спірних правовідносин (далі - Порядок № 1078) він визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників.
Згідно із пунктом 11 Порядку №1078 підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.
Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка (застосовується з 01 січня 2016 року).
Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.
Згідно із пунктом 2 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.
У пункті 4 Порядку №1078 визначено, що у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до законодавства.
Пунктом 5 Порядку №1078 визначено, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.
Відповідно до пункту 5 Порядку № 1078 (в редакції, яка діє з 15 березня 2018 року) у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Тобто, він є базовим для обчислення індексу споживчих цін.
Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.
Сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці 1 цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.
При цьому, у разі підвищення посадових окладів у місяці, в якому право на індексацію ще не виникло, такий місяць є базовим.
Враховуючи вищенаведене вбачається, що підставою для встановлення базового місяця індексації є підвищення, зокрема, посадових окладів особи. Зміна розміру доплат, надбавок та премій не впливає на встановлення базового місяця індексації для початку обчислення індексу споживчих цін при нарахуванні індексації.
Щодо нарахування позивачу індексації грошового забезпечення (індексації-різниці) з 01.01.2023 року по 31.12.2023 року, суд враховує, що відповідно до абзацу 18 пункту 3 Прикінцевих положень Закону України від 03.11.2022 р. №2710-IX "Про Державний бюджет України на 2023 рік" (далі - Закон №2710-IX) зупинено на 2023 рік дію Закону №1282-XII.
Суд звертає увагу, що вказана норма є чинною та не визнавалась неконституційною.
Отже, підприємства, установи, організації у 2023 році звільнені від обов'язку здійснювати нарахування та виплату індексації доходів, зокрема, оплати праці (грошового забезпечення). Обчислення індексу споживчих цін для нарахування сум індексації у 2023 році не здійснюється.
Сума індексації грошового забезпечення є складовою частиною грошового забезпечення і відповідно до Закону, підлягає обов'язковому нарахуванню та виплаті, однак це не спростовує факту того, що на 2023 рік зупинено дію Закону №1282-XII приписами абзацу 18 пункту 3 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» від 03.11.2022 р. №2710-IX, який підлягає застосуванню у спірних правовідносинах у цій справі.
При цьому, оскільки дію Закону №1282-XII зупинено на 2023 рік, то підзаконний нормативно-правовий акт - Порядок проведення індексації грошових доходів населення, затверджений постановою КМУ від 17.07.2003 р. №1078, який прийнятий на виконання вимог частини 2 статті 6 Закону №1282-XII, також не діє протягом 2023 року.
З урахуванням наведеного, підстав для задоволення позову в частині нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення (індексації-різниці) за період з 01.01.2023 року по 31.12.2023 року немає.
Досліджуючи питання індексації грошового забезпечення позивача за 2024 рік, то статтею 39 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» установлено, що обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з 01.01.2024 року.
Отже, починаючи з 2024 року базовим місяцем для індексації грошових доходів населення визначено січень 2024 року.
Суд звертає увагу, що згідно із даними, розміщеними на офіційному сайті Державної служби статистики України, індекс росту споживчих цін у січні 2024 року становив 100,4%, у лютому 2024 року 100,3%, у березні 2024 року 100,5%, у квітні 2024 року 100,2%, у травні 2024 року 100,6%, у червні 2024 року 102,2%, у липні 2024 року 100,00%, у серпні 2024 року 100,6%, у вересні 2024 року 101,5%, у жовтні 2024 року 101,8%, у листопаді 2024 року 101,0%, у грудні 2024 року 101,4%, у січні 2025 року 101,2%, у лютому 2025 року 100,8%, у березні 2025 року 101,5%.
Отже індекс споживчих цін (у січні - березні 2025 року) не перевищив 103%, тому підстави для нарахування та виплати поточної індексації грошового забезпечення позивачу за вказаний вище період також відсутні.
Щодо посилання відповідача на пропуск позивачем строку звернення до суду, то суд вказує на таке, із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (ст.116 КЗпП України). До листа від 08.05.2025 року ВЧ НОМЕР_1 долучено довідку про розміри щомісячних основних та додаткових видів грошового забезпечення за період з 02.11.2020 року по 07.03.2025 року та довідку про розмір належної виплати та виплаченої індексації позивачу грошового забезпечення з 02.11.2020 року по 07.03.2025 року. Таким чином, письмове повідомлення про суми, нараховані та виплачені позивачу при звільненні отримано 08.05.2025 року, а до суду з позовом останній звернувся 20.06.2025 року.
Суд зазначає, що у даному випадку початок перебігу тримісячного строку для подання позову слід обчислювати з моменту, коли позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум, що у цій справі, відбулося шляхом отримання ним листа від 08.05.2025 року разом з довідками. Виходячи з цього, суд вважає, що саме дата зазначеного документа, а саме 08.05.2025 року, є подією, з якою пов'язаний початок перебігу строку звернення до суду.
Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 21.03.2025 року у справі № 460/21394/23.
Враховуючи викладене, позивачем не було пропущений строк звернення до адміністративного суду з даним позовом.
Суд також застосовує позицію ЄСПЛ, сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).
Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною 1 статті 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно із ч.ч.1, 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування у спорі покладається на відповідача - суб'єкта владних повноважень, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.
В силу ч.3 ст.90 КАС України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позовна заява є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.
Відповідно до статті 139 КАС України судові витрати між сторонами не розподіляються.
На підставі викладеного, та керуючись ст.ст.8, 9, 72, 77, 132, 139, 241 - 246, 250, 262 КАС України, суд,
Відмовити у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_2 ) до Військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Судовий збір не стягується.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені ст.ст.295, 297 КАС України.
Суддя К.С. Кучма