07 жовтня 2025 року Справа № 160/21537/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Калугіної Н.Є., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо виплати ОСОБА_1 щорічної одноразової грошової допомоги до Дня незалежності України за 2024 рік у розмірі значно меншому ніж вісім мінімальних пенсій за віком у відповідності до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 25 грудня 1998 року №367-ХІV та Рішення Конституційного Суду України від 27 лютого 2020 року №3-р/2020 справа №1-247/2018 (3398/18), а також рішення Касаційного адміністративного суду Верховного суду у зразковій справі від 05.03.2024 №440/142/23;
- зобов?язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 щорічної одноразової грошової допомоги як особі з інвалідністю внаслідок другої групи за 2024 рік відповідно до частини 5 статті 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, а саме: 15988 /п'ятнадцять тисяч дев'ятсот вісімдесят вісім/ грн, з урахуванням попередньо виплаченої суми такої допомоги.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що позивач є особою з інвалідністю внаслідок війни 2 групи, перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та має право на отримання одноразової грошової допомоги до Дня Незалежності України в 2024 році у розмірі, передбаченому статтею 13 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», однак, наразі позивачу виплачена вказана допомога у зменшеному розмірі 2900,00 грн.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.08.2024 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за правилами ст. 263 КАС України.
Роз'яснено відповідачу про необхідність подати до суду відзив на позов, а також всі письмові та електронні докази - у п'ятнадцятиденний строк з дня отримання зазначеної ухвали, дотримуючись, вимог ст. 162 КАС України.
Витребувано у Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області платіжний документ про перерахування позивачу щорічної одноразової грошової допомоги до Дня незалежності України за 2024 рік від 05.08.2024.
18.09.2024 відповідач надав витребувані судом докази, правом на подання відзиву не позовну заяву не скористався.
20.09.2024 відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому заперечував проти задоволення позовних вимог та зазначив, що позивач є особою з інвалідністю ІІ групи, згідно довідки б/н (додана до матеріалів справи) він отримав в 2024 році разову грошову виплату до Дня Незалежності України в розмірі 2 900 грн. Головне управління не може використовувати кошти Пенсійного фонду на виплату грошової допомоги. Бюджетне фінансування для виплати Позивачу грошової допомоги у розмірі, заявленому у позові, Головному управлінню не передбачено. Також вказав, що доводи позивача у позовній заяві зводяться до неправомірності дій Кабінету Міністрів України, що полягають у прийнятті Постанови № 369 у чинній редакції.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2024 року зупинено провадження у справі №160/21537/24 до набрання чинності судовим рішенням у зразковій справі №440/14216/23.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.10.2025 поновлено провадження у справі №160/21537/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії.
Згідно ч. 3, 4 ст. 263 КАС України, справи, визначені частиною першою цієї статті, суд розглядає у строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
У справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Суд встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію відповідно до Закону №2262-XII.
Позивач є ветераном війни - особою з інвалідністю внаслідок війни 2-ї групи, і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 .
На виконання вимог постанови Кабінету Міністрів України №369 від 02.04.2024 року, позивачу Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області була виплачена щорічна разова грошова допомога до Дня Незалежності України за 2024 рік у розмірі 2900 грн, як особі з інвалідністю внаслідок війни 2 групи.
Не погоджуючись із розміром нарахованої виплати, та стверджуючи, що йому передбачена щорічна грошова допомога у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, позивач звернувся до суду із даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склались між сторонами, суд виходить з наступного.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з пунктами 21 та 22 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України:
- типові адміністративні справи - це адміністративні справи, відповідачем у яких є один і той самий суб'єкт владних повноважень (його відокремлені структурні підрозділи), спір у яких виник з аналогічних підстав, у відносинах, що регулюються одними нормами права, та у яких позивачами заявлено аналогічні вимоги;
- зразкова адміністративна справа - типова адміністративна справа, прийнята до провадження Верховним Судом як судом першої інстанції для постановлення зразкового рішення.
В ухвалі Верховного Суду від 22.11.2023 у справі №440/14216/23 наведено такі ознаки типової справи:
1) позивачі є особами з інвалідністю внаслідок війни (ветеранами війни) та мають право на отримання разової грошової допомоги до Дня Незалежності за 2023 рік;
2) позовні вимоги заявлені до органу, уповноваженого здійснювати виплату разової щорічної грошової допомоги до Дня Незалежності;
3) спірні відносини стосуються визначення розміру разової грошової допомоги до Дня Незалежності за 2023 рік та урегульовані одними й тими самими нормами права, а саме: ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2023 №754 "Деякі питання соціального захисту ветеранів війни та жертв нацистських переслідувань";
4) позивачами у зазначених справах заявлено тотожні позовні вимоги.
Суд зауважує, що хоч дана адміністративна справа й не відповідає вказаним в ухвалі Верховного Суду від 22.11.2023 ознаками типових справ по відношенню до зразкової справи №440/14216/23, оскільки предметом судового розгляду у зразковій справі №440/14216/23 є правовідносини щодо визначення розміру разової грошової допомоги до Дня Незалежності за 2023 рік, а предметом судового розгляду у даній справі є правовідносини щодо визначення розміру разової грошової допомоги до Дня Незалежності за 2024 рік, однак вказані правовідносини є подібними до правовідносин, які розглядалися Верховним Судом у зразковій справі № 440/14216/23.
За результатом розгляду адміністративної справи №440/14216/23 постановою Великої Палати Верховного суду від 14.05.2025 у задоволенні позову відмовлено.
Частиною п'ятою статті 242 КАС України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Правило подібного змісту містить також частина шоста статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", відповідно до якої висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Відтак, при вирішенні цієї справи, суд, з огляду на приписи ч. 5 ст. 242 КАС України, враховує правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові за результатами розгляду зразкової справи №440/14216/23.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, з урахуванням правових висновків Великої Палати Верховного Суду у справі №440/14216/23, суд зазначає наступне.
Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993 № 3551-XII визначає правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них визначає (далі - Закону №3551).
Відповідно до статті 2 Закону №3551, законодавство України про статус ветеранів війни та їх соціальні гарантії складається з цього Закону та інших актів законодавства України.
Пільги особам з інвалідністю внаслідок війни передбачені статтею 13 Закону №3551.
Зокрема, частиною 5 статті 13 Закону №3551-XII передбачено виплату особам з інвалідністю внаслідок війни щорічної разової грошової допомоги.
Така грошова виплата була запроваджена з 01 січня 1999 року шляхом внесення змін до Закону № 3551-XII Законом від 25 грудня 1998 року № 367-XIV «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»: статтю 13 доповнено частиною четвертою такого змісту: "Щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах: інвалідам I групи - десять мінімальних пенсій за віком; II групи - вісім мінімальних пенсій за віком; III групи - сім мінімальних пенсій за віком"».
Однак, зазначена норма зазнавала неодноразових змін та була предметом конституційного контролю в Конституційному Суді України.
У постанові від 14.05.2025 Велика Палата Верховного Суду у справі №440/14216/23 вказує, що передбачена частиною п'ятою статті 13 Закону № 3551-ХІІ щорічна разова грошова виплата особам з інвалідністю внаслідок війни має допоміжний та стимулюючий характер і надається з метою забезпечення створення належних умов для життєзабезпечення ветеранів війни, захисту їхніх інтересів відповідно до соціальної політики держави у цій сфері. Виплата цієї державної допомоги встановлена законом і конкретно не визначена у Конституції України як складова права на соціальний захист, гарантованого її статтею 46.
Тож, встановлена частиною п'ятою статті 13 Закону № 3551-ХІІ щорічна разова грошова виплата є додатковою державною пільгою особам з інвалідністю внаслідок війни, у зв'язку із чим Велика Палата Верховного Суду вважає, що право саме на зазначену виплату не охоплюється поняттям «основоположні права і свободи людини» (Розділ ІІ Конституції України).
Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо разової грошової виплати ветеранам війни та жертвам нацистських переслідувань» від 20.03.2023 №2983-IX, який набрав чинності з 15.04.2023 (Закон №2983-IX), частину 5 статті 13 Закону №3551-XII викладено у новій редакції наступного змісту:
«Щороку до Дня Незалежності України особам з інвалідністю внаслідок війни виплачується разова грошова виплата у порядку та розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України в межах відповідних бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України.»
Ця норма неконституційною не визнавалася та є чинною на момент розгляду даної справи.
Отже, Верховна Рада України у встановленому законом порядку та в межах своїх повноважень внесла зміни до спеціального Закону №3551-ХІІ, законодавчо врегулювавши порядок надання щорічної разової грошової виплати особам з інвалідністю внаслідок війни, а тому до спірних правовідносин підлягають застосуванню саме правила статті 13 Закону № 3551-ХІІ в редакції Закону № 2983- ІХ як спеціального закону.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14.05.2024 у справі №440/14216/23, серед іншого, дійшла висновку, що Верховна Рада України делегувала Кабінету Міністрів України право встановлювати порядок та визначати розмір разової грошової виплати особам з інвалідністю внаслідок війни, яка здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, що узгоджується з повноваженнями уряду України, визначеними в пунктах 2, 3 статті 116 Конституції України.
Велика Палата Верховного Суду, аналізуючи наявність відповідних повноважень Кабінету Міністрів України, зважає також на те, що зміни в правовому регулюванні відбулися в умовах повномасштабного вторгнення, і делегування цих повноважень органу виконавчої влади забезпечує потрібну у цей період гнучкість, беручи до уваги надмірний фінансовий тягар на державу, який виник у зв'язку з необхідністю відсічі зовнішній агресії.
У зв'язку з наведеним Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14.05.2024 у справі №440/14216/23 висновує, що втручання держави у право позивача на мирне володіння своїм майном - щорічною разовою грошовою виплатою (шляхом визначення Кабінетом Міністрів України її у меншому розмірі, ніж раніше) відповідає критерію законності.
Аналізуючи наведені вище норми законів № 3551-ХІІ й №2983-ІХ, приписи Конституції України, а також зміст спірних правовідносин, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14.05.2024 у справі №440/14216/23 зробила висновок, що стаття 22 Конституції України, яка за своїм змістом адресована органу законодавчої влади, у цій справі не є застосовною, оскільки щорічна разова грошова виплата особам з інвалідністю внаслідок війни безпосередньо не передбачена в Конституції України та визначається спеціальним законом, а тому на неї не поширюються й визначені статтею 22 Конституції України гарантії щодо заборони скасування чи звуження змісту та обсягу прав.
Так, з метою здійснення разової грошової виплати до Дня Незалежності України ветеранам війни, особам, на яких поширюється дія Законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань", Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 2 квітня 2024 №369 "Про встановлення розмірів разової грошової виплати до Дня Незалежності України, передбаченої Законами України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту і Про жертви нацистських переслідувань, у 2024 році" (далі за текстом - Постанова № 369).
Відповідно до приписів Постанови №369 разова грошова виплата до Дня Незалежності України виплачується до 24 серпня 2024 у таких розмірах:
особам з інвалідністю внаслідок війни та колишнім малолітнім (яким на момент ув'язнення не виповнилося 14 років) в'язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, визнаних особами з інвалідністю від загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин:
- I групи - 3100 гривень;
- II групи - 2900 гривень;
- III групи - 2700 гривень.
Так, матеріалами справи підтверджується, що у серпні 2024 позивачу, як особі з інвалідністю ІІ групи внаслідок війни, була виплачена разова грошова виплата до Дня Незалежності України у розмірі 2 900,00 грн, тобто в розмірі, визначеному в постанові Кабінету Міністрів України від 2 квітня 2024 № 369.
Отже, Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, застосувавши правила частини п'ятої статті 13 Закону № 3551-ХІІ в редакції Закону №2983-ІХ, яка є чинною на момент виникнення спірних правовідносин, неконституційною не визнавалася, діяло на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначених законом.
Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Дослідивши матеріали справи, заявлені позивачем позовні вимоги та надані докази, суд дійшов висновку, що права позивача в спірних правовідносинах не є порушеними та позивачем не доведено наявності протиправності в діях або бездіяльності відповідача. Судом таких обставин не встановлено.
Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Керуючись ст. 2, 5, 14, 241-246, 255, 263, 295 КАС України суд, -
У задоволенні адміністративного позову - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення суду складено 07 жовтня 2025 року.
Суддя Н.Є. Калугіна