08 жовтня 2025 рокуСправа №160/18216/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого суддіПрудника С.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 в особі представника Мудрака Михайла Миколайовича до відповідача-1: військової частини НОМЕР_1 , відповідача-2: військової частини НОМЕР_2 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
23.06.2025 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла сформована 22.06.2025 року через систему “Електронний суд» позовна заява ОСОБА_1 в особі представника Мудрака Михайла Миколайовича до військової частини НОМЕР_1 , в якій представник позивача просить суд:
- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 27.05.2022 року по 20.04.2025 року, без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлених Законом України “Про Державний бюджет України на 2022 рік», Законом України “Про Державний бюджет України на 2023 рік», Законом України “Про Державний бюджет України на 2024 рік», Законом України “Про Державний бюджет України на 2025 рік»;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 перерахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення (щомісячні основні та додаткові види грошового забезпечення), грошову допомогу для оздоровлення, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань, компенсацію невикористаної щорічної основної відпустки, одноразової грошової допомоги при звільнені, премії за період з 27.05.2022 року по 20.04.2025 року, з розрахунку розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, які розраховані шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня відповідного календарного року згідно Закону України “Про Державний бюджет України на 2022 рік», Закону України “Про Державний бюджет України на 2023 рік», Закону України “Про Державний бюджет України на 2024 рік», Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік", з урахуванням раніше виплачених сум.
Означені позовні вимоги вмотивовані протиправністю дій військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 27.05.2022 року по 20.04.2025 року, без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлених Законом України “Про Державний бюджет України на 2022 рік», Законом України “Про Державний бюджет України на 2023 рік», Законом України “Про Державний бюджет України на 2024 рік», Законом України “Про Державний бюджет України на 2025 рік».
За відомостями з витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.06.2025 року зазначена вище справа розподілена та 24.06.2025 року передана судді Пруднику С.В.
30.06.2025 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду прийнято до свого провадження означену позовну заяву та відкрито провадження в адміністративній справі. Призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Витребувано у військової частини НОМЕР_1 : письмові та вмотивовані пояснення щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 27.05.2022 року по 20.04.2022 року, без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлених Законом України “Про Державний бюджет України на 2022 рік», Законом України “Про Державний бюджет України на 2023 рік», Законом України “Про Державний бюджет України на 2024 рік», Законом України “Про Державний бюджет України на 2025 рік». Судом зобов'язано витребувані судом докази подати до Дніпропетровського окружного адміністративного суду (також шляхом направлення на електронну адресу Дніпропетровського окружного адміністративного суду (inbox@adm.dp.court.gov.ua; inboxdoas@adm.dp.court.gov.ua) ) у строк до 29.07.2025 року. Судом попереджено військову частину НОМЕР_1 про можливість застосування судом заходів процесуального примусу, зокрема накладення штрафу та винесення окремої ухвали у разі невиконання вимог даної ухвали суду.
22.07.2025 року від представника військової частини НОМЕР_1 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечив щодо задоволення позовних вимог. В обґрунтування своєї правової позиції представник відповідача зазначив про наступне. Так, у період з 02.12.2023 року по 20.04.2025 року колишній військовослужбовець ОСОБА_1 проходив військову службу під час мобілізації у військової частині НОМЕР_1 , що підтверджується наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 02.12.2023 року №336 (по стройовій частині), згідно якого старшого сержанта ОСОБА_1 зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 20.04.2025 року № 112 (по стройовій частині) з 20.04.2025 року виключено зі списків особового складу у запас за підпунктом “б» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу» - за станом здоров'я - за наявності інвалідності (якщо військовослужбовець не виявив бажання продовжувати військову службу) (копія додана до позовної заяви). Таким чином, спірні правовідносин які виникли між позивачем та відповідачем охоплює період з 02.12.2023 року по 20.04.2025 року, та не охоплює період зазначений у позовній заяві з 27.05.2022 року по 01.12.2023 року. Разом з цим, військова частина НОМЕР_1 за організаційно-правовою формою є відокремленим підрозділом з правовим статусом суб'єкта - без права юридичної особи, що підтверджується довідкою №513122 з відомчого обліку Міністерства оборони України в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (довідка ЄДРПО додається). Таким чином, військова частини НОМЕР_1 не є самостійним суб'єктом господарювання, а є відокремленим підрозділом військової частини НОМЕР_2 та не наділена всією повнотою господарських повноважень юридичної особи. За таких обставин пред'явлені позовні вимоги виходять за межі правовідносин, що існували між сторонами, а пред'явленні вимоги до відповідача та можливе рішення у справі вплине на права та обов'язків військової частини НОМЕР_2 до складу якої входить військова частина НОМЕР_1 . Крім того, при нарахуванні грошового забезпечення військовослужбовцю ОСОБА_1 , в період спірних правовідносин до 20.04.2025 р. була за основу використана сума, що становить 1762 грн., що визначено п. 4 постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (зі змінами внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 2023 р. № 481) (далі - Постанова 704), текст якої розміщено на офіційному сайті в загальному доступі за посиланням: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/704-2017-%D0%BF#Text. На цей час, інших нормативно-правових актів органів виконавчої влади, або рішень судів, які по іншому визначають поведінку відповідача при нарахуванні грошового забезпечення військовослужбовцям немає. При нарахуванні та виплаті грошового забезпечення позивачу, військова частина НОМЕР_1 за основу використовувалася сума у розмірі 1762 грн., яка встановлена п. 4 Постанови 704. Така практика нарахування та виплати грошового забезпечення військовослужбовцям ЗСУ є загальноприйнятою та застосовується дотепер. Аргументи позивача, що дії ВЧ НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати грошового забезпечення за період, у тому числі, з 02.12.2023 р. по 20.04.2025 р. без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, є необґрунтованими, так як відповідач діяв, відповідно до порядку встановленого п. 4 Постанови 704. Отже, аргументи позивача, щодо постанови Шостого апеляційного адміністративного суду у справі № 826/6453/18 від 29.01.2020 р.(надалі за текстом - постановою суду), як на підставу для визнання дій відповідача протиправними є необґрунтованими, так-як постанова суду не стосується безпосередньо правовідносин, що виникли між сторонами. Крім того постанова суду не зобов'язує відповідача діяти у будь який конкретний спосіб та не змінює і не може змінити правила його поведінки, чи встановлює норми, якими відповідач повинен куруватися. До того ж, у позовній заяві не наведено достатнього обґрунтування того, чому саме дії відповідача - ВЧ НОМЕР_1 є протиправними, і чому відповідач повинен був відступити від виконання вимог постанови КМУ від 30.08.2017 р. № 704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб», в редакції, що діяла на час правовідносин як виникли між сторонами. При цьому Постанова 704 є діючим нормативно-правовим актом, та її застосування відповідачем узгоджується з повноваженнями суб'єктів владних повноважень визначених статтею 19 Конституції України та статтею 9 Закону 2011- XII, є загальноприйнятою практикою розпорядників бюджетних коштів в подібних правовідносинах. Крім того, позивач звернувся за захистом своїх порушених, на його думку, прав, що виникли під час правовідносин між сторонами, які тривали у період з 02.12.2023 р. по 20.04.2025 р. лише 23.06.2025 р., тобто з порушенням процесуального строку звернення до суду. Крім того, представник відповідача звернув увагу суду на пропуск строку позивача до суду із даною позовною заяво. Також представник відповідача зазначив, що позивач не звертався до суду із заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду.
28.07.2025 року від представника позивача до суду надійшла відповідь на відзив щодо позовної заяви, в якій представник позивача зазначив, що відповідач не подав будь - якого доказу на спростування зазначених в позовній заяві обставин. Отже висновки, зазначені у відзиві на позовну заяву є необґрунтованими.
В період з 18.07.2025 року по 31.07.2025 року суддя Прудник С.В. перебував у щорічній основній відпустці.
04.08.2025 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду залучено до участі у справі №160/18216/25 у якості співвідповідача як військову частину НОМЕР_2 . Розпочато спочатку розгляд адміністративної справи №160/18216/25 за позовною заявою ОСОБА_1 в особі представника Мудрака Михайла Миколайовича до відповідача-1: військової частини НОМЕР_1 , відповідача-2: військової частини НОМЕР_2 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії. Призначено розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. Витребувано у військовій частині НОМЕР_2 : письмові та вмотивовані пояснення щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 27.05.2022 року по 20.04.2025 року, без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлених Законом України “Про Державний бюджет України на 2022 рік», Законом України “Про Державний бюджет України на 2023 рік», Законом України “Про Державний бюджет України на 2024 рік», Законом України “Про Державний бюджет України на 2025 рік». Судом зобов'язано витребувані судом докази подати до Дніпропетровського окружного адміністративного суду (також шляхом направлення на електронну адресу Дніпропетровського окружного адміністративного суду (inbox@adm.dp.court.gov.ua; inboxdoas@adm.dp.court.gov.ua) ) у строк до 04 вересня 2025 року. Судом попереджено військову частину НОМЕР_2 про можливість застосування судом заходів процесуального примусу, зокрема накладення штрафу та винесення окремої ухвали у разі невиконання вимог даної ухвали суду.
Вивчивши та дослідивши всі матеріали справи та надані докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у період з 27.05.2022 по 20.04.2025 проходив військову службу у складі НОМЕР_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_2 ), на посадах ввірених бригаді військових частин НОМЕР_4 та НОМЕР_1 .
Наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 16.04.2025 №103-РС (по особовому складу) старшого сержанта ОСОБА_1 , кулеметника 1-го стрілецького відділення 1-го стрілецького взводу 1-ї стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 звільнено з військової служби, виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.
Згідно з витягом із наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 20.04.2025 №112 (по стройовій частині), ОСОБА_1 набув право на виплати:
- щомісячну грошову премію відповідно до особистого внеску у загальний результат служби у розмірі 523% посадового окладу;
- надбавку за особливості проходження служби у розмірі 65% посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років за період з 01.04.2025 по 20.04.2025;
- грошову компенсацію за 31 день невикористаної щорічної основної відпустки за 2022-2025 роки;
- грошову компенсацію за 42 календарних дні невикористаної відпустки за 2023-2025 рр., як учаснику бойових дій;
- грошову допомогу на оздоровлення за 2025 рік;
- одноразову грошову допомогу при звільненні у розмірі 136% місячного грошового забезпечення за 34 місяці служби.
04.06.2025 представник ОСОБА_1 , адвокат Мудрак Михайло Миколайович, звернувся до військової частини НОМЕР_1 з адвокатським запитом щодо надання довідки щодо розміру виплат, нарахованих ОСОБА_1 , у зв'язку зі звільненням з військової служби з розбивкою по категоріям, як-то премія, надбавки, компенсації тощо, а також відомості щодо виплачених та невиплачених сум. Довідку було отримано 19.06.2025 та детально проаналізовано. Зазначена довідка містить інформацію виключно за період служби у військовій частині НОМЕР_1 .
Проте, відповідач з 27.05.2022 року по 20 квітня 2025 року проводив виплату грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, компенсації невикористаної щорічної основної відпустки, одноразової грошової допомоги при звільнені, премії, виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, що були визначені шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018 року.
Вважаючи бездіяльність відповідача протиправною, позивач звернувся до суду із позовною заявою.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Закон України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Відповідно до статті 9 Закону України Про соціальний і правовий захист
військовослужбовців та членів їх сімей № 2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. До складу грошового забезпечення входять:
посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
30 серпня 2017 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", яка передбачала з 01.03.2018 збільшення розмірів посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців.
Пунктом 2 постанови № 704, установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Додатком 1 до постанови № 704, встановлено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.
Пунктом 4 постанови № 704 (в первинній редакції) передбачалось, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
21 лютого 2018 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб".
Пунктом 6 постанови № 103, внесено зміни до постанови № 704, внаслідок яких пункт 4 постанови № 704 викладено у новій редакції, а саме: "4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14".
При цьому, зміни до додатків 1, 12, 13 і 14 не вносилися.
Отже, станом на 01.01.2018 та 01.01.2019 пункт 4 постанови № 704 визначав, що при обчисленні розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу використовується такий показник, як "розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року".
Разом з тим, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 року по справі № 826/6453/18 визнано протиправним та скасовано п. 6 постанови Кабінету Міністрів України № 103, яким були внесені зміни до п. 4 постанови Кабінету Міністрів України № 704. Вказаною постановою скасовані зміни, у тому числі до п.4 постанови Кабінету Міністрів України № 704, та відновлено його попередню редакцію (станом на 30.07.2018), згідно якої розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Відповідно до частини другої статті 265 Кодексу адміністративного судочинства України нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.
Отже, з 29.01.2020 року - дня набрання законної сили рішенням Шостого апеляційного адміністративного суду у справі № 826/6453/18 - діє редакція пункту 4 постанови № 704, яка діяла до зазначених змін.
Таким чином, оскільки зміни внесені постановою № 103, зокрема, до пункту 4 постанови № 704, визнані у судовому порядку нечинними, з 29.01.2020 року діє редакція пункту 4 постанови № 704, яка діяла до зазначених змін, в якій передбачено, що для визначення посадового окладу та окладу за військовим званням застосовується не прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018 року, а прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, але з гарантією того, що такий показник прожиткового мінімуму повинен становити не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року. В той же час, при вирішенні питання щодо можливості застосування мінімальної заробітної плати, в даному випадку не менше її 50 відсотків, як розрахункової величини при обрахунку посадового окладу, суд враховує, що пунктом 3 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, який набрав чинності 01 січня 2017 року, встановлено, що після набрання чинності цим Законом мінімальна заробітна плата не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат.
Норми пункту 3 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону № 1774-VIII були чинними як на дату прийняття постанови №704, так і станом після 29.01.2020 року неконституційними не визнавалися.
Враховуючи юридичну силу законів та підзаконних нормативно-правих актів, яким є постанова № 704, місце таких в системі нормативно-правових актів, оскільки всі підзаконні нормативно-правові акти приймаються на основі законів та за своїм змістом не повинні суперечити їм, перевагу слід надати положенням Закону, як акту вищої юридичної сили з урахуванням принципу верховенства права, закріпленого у статті 8 Конституції України.
Таким чином, застосовуючи висновки Великої Палати Верховного Суду, які викладені у постанові від 11.12.2019 року по справі № 240/4946/18, щодо застосування норм права, а саме пункту 3 розд. ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 06.12.2016 року № 1774-VІІІ Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, за якою після набрання чинності цим Законом положення нормативно-правових актів щодо обчислення виплат у процентному співвідношенні до мінімальної заробітної плати застосуванню не підлягають, суд дійшов висновку, що п.4 постанови № 704 з 29.01.2020 року має застосовуватись у наступній редакції: Розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Так, у постанові від 02.08.2022 року по справі №440/6017/21 Верховний Суд на підставі аналізу, у тому числі, норм Закону №2262-XII та Постанови №704 зазначив, що:
а) з 01.01.2020 положення пункту 4 постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з постановою № 704 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений на відповідний рік у тому числі як розрахункова велична для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів;
б) через зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, зокрема, згідно із Законом № 1082-IX, у осіб з числа Військовослужбовців виникло право на отримання довідки про розміри грошового забезпечення для перерахунку пенсії за формою, що передбачена додатком 2 до Порядку №45, з урахуванням оновлених даних про розмір посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, які визначаються шляхом застосування пункту 4 постанови №704 із використанням для їх визначення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік).
в) встановлене положеннями пункту 3 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1774-VІІІ обмеження щодо застосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з постановою № 704 жодним чином не впливає на спірні правовідносини, оскільки такою розрахунковою величною є, прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року. Розмір мінімальної заробітної плати не є розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, а застосований з іншою метою - для визначення мінімальної величини, яка враховується як складова при визначенні розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням.
Отже, згідно Постанови №704 розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за спеціальним (військовим) званням, як складових грошового забезпечення військовослужбовців, що проходять військову службу, є саме розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначений законом на 01 січня відповідного року, а мінімальна заробітна плата (чи її частина) для розрахунків розмірів цих окладів не застосовується.
Статтею 7 Закону України від 02.12.2021 року № 1928-IX «Про Державний бюджет України на 2022 рік» встановлено, що станом на 01.01.2022 прожитковий мінімум на одну працездатну особу 2481,00 грн
Статтею 7 Закону України від 03.11.2022 року № 2710-IX «Про Державний бюджет України на 2023 рік» встановлено, що станом на 01.01.2023 прожитковий мінімум на одну працездатну особу 2684,00 грн.
Статтею 7 Закону України від 09.11.2023 року № 3460-IX «Про Державний бюджет України на 2024 рік» встановлено, що станом на 01.01.2024 прожитковий мінімум на одну працездатну особу 2684,00 грн.
Статтею 7 Закону України від 19.11.2024 року № 4059-IX «Про Державний бюджет України на 2025 рік» встановлено, що станом на 01.01.2025 прожитковий мінімум на одну працездатну особу 3028,00 грн.
При цьому, 20.05.2023 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 року № 481, якою внесені зміни до п. 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», згідно з якими абз. 1 п. 4 викладено в такій редакції: «Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.».
Таким чином, у період з 27.05.2022 року по 20.04.2025 року грошове забезпечення позивача мало обчислюватися із використанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб - із використанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2022 за Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік», із використанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2022 за Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік», та із використанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2023 за Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік», станом на 01.01.2024 за Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік», із використанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2024 за Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік», та із використанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2025 за Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» Отже обчислення у період 27.05.2022 року по 20.04.2025 року посадового окладу, окладу за військовим званням, відсоткової надбавки за вислугу років, премії, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та виплат визначених шляхом застосування прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого станом на 01.01.2018 року не відповідає жодному діючому нормативно-правовому акту. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 06 лютого 2023 року по справі № 160/2775/22.
В той же час, в період з27.05.2022 року по 20.04.2025 року позивач отримував грошове забезпечення та інші належні за цей період основні та додаткові види грошового забезпечення з розрахунку прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого станом на 01.01.2018 року (1762,00 грн.), що є недопустимим та неправомірним, на думку суду.
При цьому належним відповідачем у даній справі є саме військова частина НОМЕР_2 , оскільки згідно директиви командувача військ оперативного командування “ ІНФОРМАЦІЯ_3 » від 12.06.2025 № Д-37/ДСК “Про проведення додаткових організаційних заходів у військах оперативного командування в 2025 році» та директиви командувача військ оперативного командування “ ІНФОРМАЦІЯ_3 » від 12.06.2025 №Д-37/ДСК “Про проведення додаткових організаційних заходів у військах оперативного командування в 2025 році» з метою удосконалення організаційно-штатних структур і складу Збройних Сил України у відповідності до обстановки, що склалася, та удосконалення організаційно-штатної структури і складу військових частин безпосереднього підпорядкування у військах оперативного командування “ ІНФОРМАЦІЯ_3 » - з 27.07.2025 військова частина НОМЕР_1 розформована. Правонаступником військової частини НОМЕР_1 визначено військову частину НОМЕР_2 .
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 №3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Суд зауважує, що грошове забезпечення, одноразова грошова допомога при звільненні, грошова допомога на оздоровлення є доходом та власністю (матеріальним інтересом, захищеним статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).
Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Суханов та Ільченко проти України» (заяви № 68385/10 та № 71378/10) від 26.06.2014 Європейський суд з прав людини зазначив, що зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності (параграф 52).
Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (п. 53 рішення у справі «Ковач проти України», п. 59 рішення у справі «Мельниченко проти України», п. 50 рішення у справі «Чуйкіна проти України» тощо).
Це означає, що суд має оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що права, гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, мають залишатися ефективними та людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав.
Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що відповідачем, всупереч вимогам КАС України, не доведено правомірності своїх дій, в той час як позивачем позовні вимоги підтверджені належними та допустимими доказами, а тому адміністративний позов підлягає до задоволення повністю.
У зв'язку з тим, що позивач звільнений від сплати судового збору та відсутні докази понесення ним інших судових втрат, жодні судові витрати не належать розподілу та стягненню з відповідача.
Керуючись ст. ст. 2, 77, 78, 139, 242-243, 245-246, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 в особі представника Мудрака Михайла Миколайовича до відповідача-1: військової частини НОМЕР_1 , відповідача-2: військової частини НОМЕР_2 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії- задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_2 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 27.05.2022 року по 20.04.2025 року, без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлених Законом України “Про Державний бюджет України на 2022 рік», Законом України “Про Державний бюджет України на 2023 рік», Законом України “Про Державний бюджет України на 2024 рік», Законом України “Про Державний бюджет України на 2025 рік».
Зобов'язати військову частину НОМЕР_2 перерахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення (щомісячні основні та додаткові види грошового забезпечення), грошову допомогу для оздоровлення, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань, компенсацію невикористаної щорічної основної відпустки, одноразової грошової допомоги при звільнені, премії за період з 27.05.2022 року по 20.04.2025 року, з розрахунку розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, які розраховані шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня відповідного календарного року згідно Закону України “Про Державний бюджет України на 2022 рік», Закону України “Про Державний бюджет України на 2023 рік», Закону України “Про Державний бюджет України на 2024 рік», Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік", з урахуванням раніше виплачених сум.
Судові витрати розподілу не підлягають.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя С. В. Прудник