07 жовтня 2025 рокуСправа № 160/25864/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Озерянської С.І. розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій та скасування наказу, зобов'язання вчинити певні дії,-
11.09.2025 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання протиправними дій та скасування наказу, зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.09.2025 року адміністративний позов було залишено без руху. Встановлено позивачу строк - десять днів з дня отримання копії цієї ухвали, для усунення недоліків шляхом надання до суду уточненої позовної заяви з дотриманням вимог статей 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України з наданням її копії всім учасникам справи, із зазначенням всіх відомості передбачених пунктом 2 частини 5 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України та уточненням позовних вимог, із зазначенням реквізитів наказу чи мобілізаційного розпорядження, яке позивач просить визнати протиправним та скасувати; надання копії наказу чи мобілізаційного розпорядження, яке позивач просить визнати протиправним та скасувати, з наданням його копії для відповідача; надання суду доказів сплати судового збору у розмірі 1211,20 грн., або доказів наявності пільг щодо сплати судового збору.
Позивачем було отримано копію зазначеної ухвали та 03.10.2025 року на її виконання подано квитанцію про сплату судового збору від 02.10.2025 року на суму 1211,20 грн. та уточнену позовну заяву до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якій позивач просить визнати незаконними та протиправними дії та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо призову ОСОБА_1 , на військову службу; зобов'язати комісію ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_3 направити позивача для проходження військово-лікарської комісії при обласному територіальному центрі комплектування.
Водночас позивачем, на виконання ухвали суду від 16.09.2025 року усунуті не всі недоліки, зокрема при поданні уточненої позовної заяви недотримано вимог статей 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України.
Так відповідно частини 1, пункту 4 частини 5 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. В позовній заяві зазначаються зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів.
Згідно пункту 2 частини 5 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, в позовній заяві зазначаються повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв'язку, адреса електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.
Відповідно частини 1 статті 42 Кодексу адміністративного судочинства України, учасниками справи є сторони, треті особи.
Позивачем в позовній заяві зазначено в/ч НОМЕР_1 в якості заінтересованої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, що не узгоджується з положеннями статті 42, де учасниками справи є виключно сторони (позивач, відповідач) та треті особи.
Також позивачем позовній заяві не зазначено код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, адресу електронної пошти відповідача та відомості про наявність або відсутність електронного кабінету позивача та відповідача.
Відсутні всі дані відповідно вимог пункту 2 частини 5 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України щодо в/ч НОМЕР_1 .
Також суд зазначає, що згідно пункту 5 частини 5 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, в позовній заяві зазначаються: виклад обставин, яким позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
Під змістом позовних вимог розуміється визначення способу захисту свого права, свободи чи інтересу, який має формулюватися максимально чітко і зрозуміло.
За результатом аналізу адміністративного позову суд роз'яснює позивачу, що зміст позову це частина позову, яка, з одного боку, відображає вид судового захисту, а саме звернену до суду вимогу позивача щодо застосування конкретних способів захисту порушеного, оспорюваного чи невизнаного права; відповідно до змісту позовних вимог встановлюються межі судового розгляду і предмет доказування. З іншого боку, зміст позовних вимог складають матеріально-правові вимоги позивача до відповідача, щодо яких суд повинен ухвалити рішення.
Суд наголошує, що зміст позовних вимог - це певна форма захисту, права, свободи чи інтересу, яку просить позивач від суду. По суті, це повинно бути відображено в прохальній частині позовної заяви. Зокрема, обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, є конкретні юридичні факти з настанням яких суб'єкти публічного права вступають між собою у спірні правовідносини.
Відповідно позовні вимоги і обставини в їх обґрунтування мають викладатися лаконічно, чітко, зрозуміло, з використанням прийнятої юридичної термінології. Обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, складають підставу позову. Підстава позову перебуває у нерозривному логічному взаємозв'язку із змістом позовних вимог (з предметом позову). Виклад обставин підстави позову необхідний для визначення тотожності позову та визначення предмета доказування в спорі між сторонами.
Згідно з приписами частини 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Згідно з статтею 245 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.
Частиною 4 та 7 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів). До заяви про визнання індивідуального акта протиправним чи адміністративного договору недійсним додається також оригінал або копія оспорюваного акта чи договору або засвідчений витяг з нього, а у разі відсутності акта чи договору у позивача - клопотання про його витребування.
Так, суд звертає увагу, що в порушення наведених норм, позивачем нечітко сформовано позовні вимоги, а саме не зазначено жодних реквізитів конкретного наказу чи мобілізаційного розпорядження щодо призову ОСОБА_1 , на військову службу, який позивач просить визнати протиправним та скасувати.
Між іншим, позивачем також не надано до суду оскаржуваного мобілізаційного розпорядження або наказу, та будь-яких доказів на підтвердження того, що позивач не зміг самостійно отримати такі докази.
Щодо клопотання про витребування доказів.
За приписами пункту 5 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України у разі необхідності до позовної заяви додаються клопотання, у тому числі, про витребування доказів.
Частинами 1-4 статті 79 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом із поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом із поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк. Учасник справи також повинен надати докази, які підтверджують, що він здійснив усі залежні від нього дії, спрямовані на отримання відповідного доказу.
Згідно з частиною 1 статті 80 Кодексу адміністративного судочинства України, учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 79 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.
При цьому, пунктом 4 частини 2 статті 80 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у клопотанні про витребування доказів повинно бути зазначено заходи, яких особа, що подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів, та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу.
До уточненої позовної заяви позивачем подано клопотання, в якому просить витребувати у відповідача наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо призову, зокрема ОСОБА_2 , на військову службу, який не є стороною у поданій позивачем уточненій позовній заяві.
Також до позову не додано жодного доказу на підтвердження звернення позивача із заявою щодо отримання зазначених доказів.
Таким чином, як вбачається з матеріалів справи позивачем не усунуто всі недоліки зазначені в ухвалі від 16.09.2025 року.
Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Згідно з частиною 8 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
На підставі викладеного, керуючись статтями 169, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій та скасування наказу, зобов'язання вчинити певні дії- повернути позивачу.
Роз'яснити позивачу, що згідно частини 8 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Копію ухвали разом із адміністративним позовом та доданими матеріалами надіслати позивачу за зазначеною в адміністративному позові адресою.
Ухвала суду набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя С.І. Озерянська