01 жовтня 2025 року
м. Хмельницький
Справа № 674/792/24
Провадження № 22-ц/820/1311/25
Хмельницький апеляційний суд у складі
колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Талалай О. І. (суддя-доповідач), Грох Л. М., П'єнти І. В.,
секретар судового засідання Заворотна А. В.,
з участю представника позивача ОСОБА_1
розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Житлово-будівельного кооперативу «Озерний-3» на рішення Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 27 березня 2025 року (суддя Посунько Г. А., повне судове рішення складено 31 березня 2025 року) у справі за позовом Житлово-будівельного кооперативу «Озерний-3» до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно набутих грошових коштів.
Заслухавши доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, суд
У травні 2024 року Житлово-будівельний кооператив «Озерний-3» (далі - ЖБК «Озерний-3»), звертаючись до суду із вказаним позовом, зазначало, що 01 червня 2017 року ОСОБА_2 взяв у кооперативу грошові кошти в сумі 481123 грн для закупівлі будівельних матеріалів під квартиру АДРЕСА_1 , про що надав власноручну розписку. Проте будівельні матеріали відповідач не придбав. 09 лютого 2023 року багатоквартирний будинок по АДРЕСА_2 був зданий в експлуатацію. Квартира АДРЕСА_3 у вказаному будинку побудована за рахунок генерального підрядника ТОВ «Домобудівна компанія» та продана ОСОБА_3 . Відповідач зберігає в себе отримані грошові кошти без достатньої правової підстави. 26 квітня 2024 року та 08 травня 2024 року на адресу місця реєстрації відповідача направлено вимогу про повернення грошових коштів, які залишились без відповіді.
Тому позивач просив стягнути з ОСОБА_2 безпідставно набуті кошти в сумі 481123 грн.
Рішенням Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 27 березня 2025 року в позові відмовлено.
ЖБК «Озерний-3», не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, в апеляційній скарзі просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову. Посилається на неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими. Суд не взяв до уваги те, що відповідач під час розгляду справи не спростував факт отримання ним грошових коштів та не надав докази належного виконання зобов'язань. Вважає, що підстава, на якій набувалось майно відпала, а тому грошові кошти є набутими без достатньої правової підстави і підлягають поверненню позивачу.
У засіданні апеляційного суду представник позивача апеляційну скаргу підтримав. Відповідач не з'явився, про розгляд справи повідомлений належним чином.
Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до частини 1 статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Суд першої інстанції правильно установив, що за змістом розписки від 01 червня 2017 року відповідач ОСОБА_4 взяв у ЖБК «Озерний-3» грошові кошти в сумі 481123 грн для закупівлі будівельних матеріалів під квартиру АДРЕСА_1 .
Сертифікатом № ІУ122230201436 від 09 лютого 2023 року Державна інспекція архітектури та містобудування України засвідчила відповідність проектній документації закінченого будівництвом об'єкта - багатоповерхового житлового будинку з вбудованими нежитловими приміщеннями та окремо розташованими гаражами по АДРЕСА_2 та підтвердила готовність об?єкта до експлуатації. Замовник об?єкта - Комунальне підприємство «Хмельницькбудзамовник», генеральний проектувальник - ХКН-ПІ «Цивільпромбуд», генеральний підрядник - «ТОВ «Домобудівна компанія».
За змістом витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 17 травня 2023 року № 332517498 ОСОБА_3 є власником квартири АДРЕСА_1 на підставі довідки ТОВ «Домобудівна компанія» про право довірителя на набуття у власність об'єкта інвестування № 35 від 12 квітня 2023 року, договору купівлі-продажу майнових прав № 35 від 19 липня 2018 року між ОСОБА_3 та ТОВ «Домобудівна компанія», акту прийому-передачі № 35 від 12 квітня 2023 року між ОСОБА_3 і ТОВ «Домобудівна компанія».
Наведені обставини підтверджуються матеріалами справи.
Відмовляючи в позові, суд виходив з того, що ЖБК «Озерний-3» не довів обставини безпідставного набуття відповідачем коштів. Позивач, передаючи кошти ОСОБА_2 , вільно і без помилки погодився на настання невигідних для себе наслідків.
Такий висновок суду відповідає обставинам справи і вимогам закону.
Відповідно до частини 1 статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
За змістом статті 1212 ЦК України передбачений нею вид позадоговірних зобов'язань виникає за таких умов: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали (постанови Великої Палати Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у справі № 320/5877/17, від 14 грудня 2021 року у справі № 643/21744/19).
Предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і неврегульовані спеціальними інститутами цивільного права (постанова Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі № 922/3412/17).
Положення частини першої статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах, оскільки отримане однією зi сторін у зобов'язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї статті тільки за наявності ознаки безпідставності такого отримання.
Обставини безпідставного набуття ОСОБА_2 коштів не підтверджені доказами.
На підставі частин 1, 5 і 6 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 статті 3 ЦК України).
Тлумачення як статті 3 ЦК України загалом, так і пункту 6 статті 3 ЦК України, свідчить, що загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, в першу чергу, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії та повинні враховуватися, зокрема, при тлумаченні норм, що містяться в актах цивільного законодавства.
У постанові Верховного Суду у складі Об?єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17 вказано, що добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі - «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.
Сутність зобов?язання із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави (яке іменується також зобов?язанням із безпідставного збагачення) полягає у вилученні в особи-набувача (зберігача) її майна, яке вона набула (зберегла) поза межами правової підстави у випадку, якщо така підстава для переходу майна (його збереження) відпала згодом, або взагалі без неї, якщо цей перехід (збереження) не ґрунтувався на правовій підставі, та у переданні відповідного майна тій особі-потерпілому, яка має належний правовий титул на нього.
Не підлягає поверненню безпідставно набуті: 1) заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача; 2) інше майно, якщо це встановлено законом (стаття 1215 ЦК України).
Тлумачення вказаних вище норм свідчить, що при визначенні того, чи підлягають безпідставно набуті грошові кошти поверненню потерпілій особі слід враховувати, що акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад, зокрема, добросовісності. Безпідставно набуті грошові кошти не підлягають поверненню, якщо потерпіла особа знає, що в неї відсутнє зобов'язання (відсутній обов'язок) для сплати коштів, проте здійснює таку сплату, тому що вказана особа поводиться суперечливо, якщо згодом вимагає повернення сплачених коштів.
До аналогічних висновків дійшов Верховний Суду у постановах від 04 серпня 2021 року у справі № 185/446/18 та від 11 січня 2023 року у справі № 548/741/21.
У справі, що переглядається позивач добровільно передав відповідачу грошові кошти, знаючи, що між ними відсутнє зобов?язання (відсутній обов?язок) з повернення коштів, що свідчить про суперечливість поведінки позивача (тобто, потерпіла особа вільно і без помилки погодилася на настання невигідних для себе наслідків). Позивач не був зобов?язаний передавати кошти внаслідок відсутності договірних відносин із відповідачем, а також будь-яких інших зобов?язань, його поведінка щодо вимоги повернення цих коштів є вочевидь суперечливою та недобросовісною.
З огляду на викладене апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в позові і відхиляє доводи апеляційної скарги про наявність правових підстав для задоволення позову.
Рішення суду першої інстанції ухвалено відповідно до норм матеріального права, з додержанням норм процесуального права і підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги немає.
Керуючись статтями 374, 375, 382, 384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу «Озерний-3» залишити без задоволення.
Рішення Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 27 березня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 08 жовтня 2025 року.
Суддя-доповідач О. І. Талалай
Судді Л. М. Грох
І. В. П'єнта