Справа № 447/2538/24 Головуючий у 1 інстанції: Друзюк М. М.
Провадження № 22-ц/811/2850/25 Доповідач в 2-й інстанції: Приколота Т. І.
02 жовтня 2025 року м.Львів
Справа № 447/2538/24
Провадження № 22-ц/811/2850/25
Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Приколоти Т.І.,
суддів : Мікуш Ю.Р., Савуляка Р.В.
секретар Іванова О.О.
розглянув апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Миколаївського районного суду Львівської області, постановлену у м.Миколаєві 12 грудня 2024 року у складі судді Друзюк М. М. у справі за позовом ОСОБА_1 , яка є правонаступником ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 , Миколаївського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) у Стрийському районі Львівської області, про зобов'язання провести індексацію, компенсацію на день постановлення судом рішення, здійснити перерахунок боргу, стягнення моральної шкоди, стягнення коштів,-
встановив:
5 вересня 2024 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_3 , Миколаївського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) у Стрийському районі Львівської області про зобов'язання провести індексацію, компенсацію на день постановлення судом рішення, здійснити перерахунок боргу ОСОБА_3 , стягнення моральної шкоди, стягнення коштів.
Ухвалою Миколаївського районного суду Львівської області від 12 грудня 2024 року позов ОСОБА_1 , як правонаступника ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 , Миколаївського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) у Стрийському районі Львівської області про зобов'язання здійснити індексацію, компенсацію на день постановлення судом рішення, здійснити перерахунок боргу боржника ОСОБА_3 , стягнення моральної шкоди, стягнення з відповідача коштів, залишено без розгляду.
Ухвалу суду оскаржила ОСОБА_1 . В апеляційній скарзі посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Просить ухвалу суду скасувати. Вказує, що вона (заявник) подавала до суду першої інстанції клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з хворобою, проте суд порушив її право на неупереджений розгляд справи, оскільки відмовився брати з поштового відділення її лист. Стверджує, що у неї ( ОСОБА_1 ) була поважна причина для відкладення розгляду справи, оскільки вона перебувала на стаціонарному лікуванні, а потім - на денному стаціонарі через захворювання серця і документи на підтвердження цього були вчасно надіслані суду.
Ухвалою апеляційного суду від 18 серпня 2025 року справу призначено до розгляду на 11 год.15 хв. 11 вересня 2025 року, про що ОСОБА_1 повідомлена. Надіслану рекомедоваим листом повістку-повідомлення ОСОБА_1 отримала 30 серпня 2025 року, що стверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.152). У судовому засіданні 11 вересня 2025 року ОСОБА_1 була присутня. У судовому засіданні оголошено перерву до 11 години 2 жовтня 2025 року про що під розписку повідомлена ОСОБА_1 (а.с.161). 1 жовтня 2025 року ОСОБА_1 подала до суду клопотання, у якому, серед іншого, просила проводити розгляд справи на підставі доказів, без її участі.
Колегія суддів ухвалила проводити розгляд справи у відсутності її учасників з урахуванням того, що належно повідомлені про час та місце розгляду справи її учасники в судове засідання не з'явилися, заяв про відкладення розгляду справи не подали, ОСОБА_1 подала клопотання про розгляд справи за наявними матеріалами, без її ( ОСОБА_1 ) участі; що відповідно до вимог ч.2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи апеляційним судом.
Згідно з ч.2 ст.247 ЦПК України у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не проводиться. Датою ухвалення рішення, прийнятого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали у межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення.
Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
На підставі ст.ст. 76-81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства.
Оскаржувана ухвала мотивована тим, що позивачка неодноразово не з'являлася у судові засідання, хоча належним чином була повідомлена про час і місце розгляду справи, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень № 0600287884750, № 0610202397363, № 0610206631018. Відповідно до перелічених рекомендованих повідомлень про вручення, позивачка ОСОБА_1 особисто отримувала виклики у судові засідання, призначені на 10 жовтня 2024 року, 11 листопада 2024 року, 12 грудня 2024 року. Про причини неявки суд не повідомила у встановленому ЦПК України порядку, жодних доказів поважності причин неявки та/або заяв про розгляд справи у її відсутності не подавала. У позовній заяві позивачка просила суд розглядати справу лише за її участі; вона повторно не з'явилася у судове засідання, не повідомила про причини неявки, заяв про проведення розгляду справи у її відсутності не подавала.
З урахуванням встановленого, суд першої інстанції прийшов до висновку, що позовну заяву належить залишити без розгляду, оскільки належним чином повідомлена позивач повторно не з'явилася в судове засідання, не повідомила про причини неявки та не подала клопотання про розгляд справи у її (позивача) відсутності.
Колегія суддів при апеляційному перегляді оскаржуваної ухвали враховує наступне.
Встановлено, що ОСОБА_1 звернулася до суду першої інстанції із позовом до ОСОБА_3 , Миколаївського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) у Стрийському районі Львівської області про зобов'язання здійснити індексацію, компенсацію на день постановлення судом рішення, здійснити перерахунок боргу боржника ОСОБА_3 , стягнення моральної шкоди, стягнення з відповідача коштів. Позовна заява зареєстрована в суді 5 вересня 2024 року(а.с.1). Цього дня проведено автоматизований розподіл судової справи (а.с.19).
Ухвалою суду першої інстанції від 9 вересня 2024 року роз'єднано позовні вимоги (а.с.20-21).
Ухвалою цього суду від 11 вересня 2024 року, зокрема, позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі (а.с.23). У цій ухвалі зазначено посилання на офіційний веб-портал судової влади, де можна отримати інформацію щодо справи. Копія ухвали та повідомлення про судове засідання, призначене на 10 жовтня 2024 року, направлені ОСОБА_1 та отримані нею 24 вересня 2024 року відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.24,26).
10 жовтня попереднє підготовче засідання відкладено на 11 годину 50 хвилин 11 листопада 2024 року через неявку учасників справи та відсутність відомостей про їх належне повідомлення про це судове засідання (а.с.28).
Із наявного в матеріалах справи рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення вбачається, що поштове відправлення від суду першої інстанції ОСОБА_1 отримала (а.с.30).
Ухвалою суду від 11 листопада 2024 року продовжено строк проведення підготовчого провадження та відкладено судове засідання на 10 годину 30 хвилин 12 грудня 2024 року (а.с.31). Ухвала засобами поштового зв'язку направлена ОСОБА_1 і отримана нею 28 листопада 2024 року, що стверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.33). У тексті ухвали зазначено, що позивач не з'явилася у судові засідання 10 жовтня та 11 листопада 2024 року.
У судове засідання 12 грудня 2024 року позивач не з'явилася. Цього дня судом першої інстанції постановлено оскаржувану ухвалу.
В матеріалах справи наявна направлена засобами поштового зв'язку заява ОСОБА_1 від 8 грудня 2024 року про перенесення розгляду справи з 12 грудня 2024 року на січень 2025 року у зв'язку з її (позивача) хворобою. Заява зареєстрована в суді 16 грудня 2024 року - після постановлення судом оскаржуваної ухвали (а.с.36-39). З тексту цієї заяви вбачається, що позивачу відомо про призначення справи на 12 грудня 2024 року. Разом з тим заяву про перенесення розгляду справи вона направила до суду засобами поштового зв'язку лише 8 грудня 2024 року (неділя).
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України).
Згідно з положенням частини третьої статті 13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд, повинен такими користуватися добросовісно, зловживання процесуальними правами не допускається (стаття 44 цього Кодексу).
Добросовісне здійснення учасниками справи процесуальних прав і виконання процесуальних обов'язків полягає в реалізації прав і виконанні обов'язків, що передбачають користування правами за призначенням, здійснення обов'язків в межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборону зловживати наданими правами.
Згідно з частиною третьою статті 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання без поважних причин.
Відповідно до частини першої, пунктів 1-2 частини другої статті 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку, зокрема, з підстав неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання, та першої неявки в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.
У разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або не повідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору (частина п'ята статті 223 ЦПК України).
За змістом п. 3 ч.1 ст.257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з'явився у підготовче засідання чи в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає розгляду справи.
Залишення позову без розгляду - це форма закінчення розгляду цивільної справи без ухвалення судового рішення, у зв'язку із виникненням обставин, які перешкоджають розгляду справи, але можуть бути усунуті в майбутньому.
Підставою для залишення позову без розгляду є повторна, тобто двічі поспіль, неявка в судове засідання позивача, якщо від нього не надходило заяви про розгляд справи без його участі та існують перешкоди для такого розгляду.
Процесуальний закон не вказує на необхідність врахування судом поважності причин повторної неявки позивача до суду. Такі положення процесуального закону пов'язані із принципом диспозитивності цивільного судочинства, у відповідності до змісту якого особа, яка бере участь у справі, самостійно розпоряджається наданими їй законом процесуальними правами.
Такі наслідки настають незалежно від причин повторної неявки, які можуть бути поважними. Таким чином, навіть маючи докази поважності причин неявки позивача, суд залишає позовну заяву без розгляду, якщо нез'явлення позивача є перешкодою для розгляду справи. Зазначена норма дисциплінує позивача, як ініціатора судового розгляду, стимулює його належно користуватися своїми правами та не затягувати розгляд справи. Якщо позивач не може взяти участь в судовому засіданні, він має право подати заяву про розгляд справи за його відсутності. Така заява може бути подана на будь-якій стадії розгляду справи.
Правове значення в даному випадку має лише належне повідомлення позивача про день та час розгляду справи, повторність неявки в судове засідання та неподання заяви про розгляд справи за відсутності позивача.
Така позиція неодноразово підтримувалася Верховним Судом, зокрема, у постановах від 7 серпня 2020 року у справі № 405/8125/15-ц, від 21 вересня 2020 року у справі № 658/1141/18, та у відповідності до частини четвертої статті 263 ЦПК України має враховуватися судами при застосуванні норм права.
Клопотання ОСОБА_1 про перенесення судового засідання, призначеного на 12 грудня 2024 року, надійшло до Миколаївського районного суду Львівської області суду 16 грудня 2024 року, тобто вже після судового засідання. Зазначене клопотання не містило заяви про розгляд справи у відсутності позивача.
З урахуванням зазначеного, суд відхиляє доводи апеляційної скарги, що у позивача ОСОБА_1 була поважна причина для відкладення розгляду справи через її хворобу.
Встановлено, що ОСОБА_1 неодноразово не з'явилася у судові засідання та не підтримувала своїх вимог, заяв про розгляд справи у її відсутності не подавала, що виключало розгляд судом по суті справи, яка тривалий час перебувала у провадженні суду, відкладалася неодноразово. Позивач належним чином була повідомлена про час і місце розгляду справи, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення №№ 0600287884750, 0610202397363, 0610206631018. ОСОБА_1 особисто отримувала виклики у судові засідання, призначені на 10 жовтня, 11 листопада та 12 грудня 2024 року, також була повідомлена під розписку про час та місце розгляду справи. Позивач також мала можливість відслідковувати рух по справі за допомогою сайту судової влади. Вона була ініціатором позову і повинна була цікавитися своєю справою. Про причини неявки позивач суд не повідомила у встановленому ЦПК України порядку, заяв про розгляд справи у її відсутності не подавала. ОСОБА_1 у своїй позовній заяві та інших просила розгляд справи проводити за її участі.
Така позиція зазначена у постановах Верховного Суду від 7 серпня 2020 року у справі № 405/8125/15-ц, від 21 вересня 2020 року у справі № 658/1141/18, яка у відповідності до ч. 4 ст. 263 ЦПК України має враховуватися судами при застосуванні норм права.
Відповідно до постанови Верховного Суду у справі № 658/1141/18 від 21 вересня 2020 року, в разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або не повідомлення ним про причини неявки, суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору. Процесуальний закон не вказує на необхідність врахування судом поважності причин повторної неявки позивача до суду. Такі положення процесуального закону пов'язані з принципом диспозитивності цивільного судочинства, за змістом якого особа, яка бере участь у справі, самостійно розпоряджається наданими їй законом процесуальними правами. Верховний Суд наголосив, що зазначені наслідки настають незалежно від причин повторної неявки, які можуть бути поважними. Таким чином, навіть маючи докази поважності причин неявки позивача, суд залишає позовну заяву без розгляду. Зазначена норма дисциплінує позивача як ініціатора судового розгляду, стимулює його належно користуватися своїми правами та не затягувати розгляд справи. Якщо позивач не може взяти участь у судовому засіданні, він може подати заяву про розгляд справи за його відсутності.
Неявка до суду позивача може свідчити про втрату ним інтересу до вирішення справи. Вирішення спору в такому випадку було б порушенням принципу диспозитивності.
З урахуванням того, що позивач, будучи належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи, однак у судові засідання повторно не з'являлася, не повідомила про причини неявки, заяв про проведення розгляду справи у її відсутності не подавала, суд першої інстанції прийшов до висновку про наявність підстав для залишення позову без розгляду на підставі пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 257 ЦПК України особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду, має право звернутися до суду повторно.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 25 вересня 2024 року (справа № 490/9587/18) звернула увагу на те, що позивач із високим ступенем зацікавленості повинен проявляти інтерес про хід розгляду ініційованої ним справи. У разі відсутності обставин непереборної сили ігнорування позивачем (заявником) протягом тривалого часу судового провадження, відкритого за його позовною заявою (заявою, скаргою), свідчить про недобросовісну поведінку та порушення основоположних засад цивільного процесу.
З урахуванням встановленого, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про залишення позову без розгляду.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про залишення позову ОСОБА_1 без розгляду, які не спростовані доводами апеляційної скарги. Оскаржувана ухвала відповідає вимогам закону та не позбавляє позивача права повторно звернутися до суду із цим позовом. Підстави для скасування оскаржуваної ухвали не встановлені.
Керуючись: ст. 367, п.1 ч.1 ст.374, ст.ст. 375, 381-384, 388-391, ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Миколаївського районного суду Львівської області від 12 грудня 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено 7 жовтня 2025 року.
Головуючий-______________________Т. І. Приколота
Судді: _________________ Ю.Р Мікуш _______________Р.В. Савуляк