Справа № 465/7581/22 Головуючий у 1 інстанції: Кузь В.Я.
Провадження № 22-ц/811/2183/25 Доповідач в 2-й інстанції: Ванівський О. М.
08 жовтня 2025 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді: Ванівського О.М.,
суддів: Цяцяка Р.П., Шеремети Н.О.,
секретаря:Цьони С.Ю.,
з участю: представника апелянта - адвоката Телішевського І.Д., відповідача ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - адвоката Телішевського І.Д. на ухвалу Франківського районного суду м.Львова від 28 квітня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Франківської районної адміністрації Львівської міської ради, Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, Комунальної установи "Львівський міський центр приватизації державного житлового фонду" та Юридичного Департаменту Львівської міської ради, з участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідачів - Львівської міської ради в особі міського голови Садового Андрія Івановича, про визнання незаконним і скасування наказу, визнання недійсним свідоцтва про право власності, визнання недійсним договору дарування, визнання права власності на частку в квартирі,-
В провадженні Франківського районного суду м. Львова перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Франківської районної адміністрації Львівської міської ради, Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, Комунальної установи "Львівський міський центр приватизації державного житлового фонду" та Юридичного Департаменту Львівської міської ради, з участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні вдповідачів - Львівської міської ради в особі міського голови Садового Андрія Івановича, про визнання незаконним і скасування наказу, визнання недійсним свідоцтва про право власності, визнання недійсним договору дарування, визнання права власності на частку в квартирі.
Оскаржуваною ухвалою Франківського районного суду м.Львова від 28 квітня 2025 року визнано безпідставною неявку міського голови ОСОБА_3 , представника Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради та позивачки ОСОБА_2 в підготовче засідання, призначене на 28 квітня 2025 року на 10 год. 00 хв. у цивільній справі №465/7581/22 та визнано це неповагою до суду.
Ухвалено застосувати до позивачки ОСОБА_2 заходи процесуального примусу у вигляді штрафу за неприбуття в судове засідання за викликом суду сторони процесу, явка якої була визнана обов"язковою.
Стягнуто з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) штраф в розмірі 1 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 3028 (три тисячі двадцять вісім) гривень, на користь Державної судової адміністрації України.
Відкладено слухання справи за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Франківської районної адміністрації Львівської міської ради, Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, Комунальної установи "Львівський міський центр приватизації державного житлового фонду" та Юридичного Департаменту Львівської міської ради, з участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідачів - Львівської міської ради в особі міського голови Садового Андрія Івановича, про визнання незаконним і скасування наказу, визнання недійсним свідоцтва про право власності, визнання недійсним договору дарування, визнання права власності на частку в квартирі на 11 червня 2025 року на 09 год. 30 хв.
Визнано повторно обов'язковою явку ОСОБА_2 , Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, Львівської міської ради в особі міського голови Садового Андрія Івановича в підготовче засідання, призначене на 11 червня 2025 року на 09 год. 30 хв.
Попереджено ОСОБА_2 , Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, Львівську міську раду в особі міського голови Садового Андрія Івановича, що застосування заходів процесуального примусу не звільняє від обов'язку, встановленого законом та визначеного судом.
Не погоджуючись з судовим рішенням представник ОСОБА_2 - адвокат Телішевський І.Д. подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду скасувати.
Покликається на те, що позивачка ОСОБА_2 не з'явилася в судове засідання 28 квітня 2025 р. з поважних причин, які були повідомлені суду її представником, а саме через
неможливість залишити своє робоче місце. Водночас позивачка забезпечила в підготовче засідання, в якому вирішуються лише питання процесуального характеру, явку свого повноважного представника, який здатний відповісти на всі питання, які виникають в підготовчому засіданні. Крім того, позивачка не отримала від суду першої інстанції відповідної повістки.
Вважає, що судом першої інстанції не було встановлено умислу позивачки на невиконання вимоги суду про її обов'язкову участь в підготовчому судовому засіданні.
Крім того, позивачка ОСОБА_2 з'явилася в судове засідання 11 червня 2025 р. і
особисто підтвердила причину своєї неявки 28.04.2025 р..
Крім того, звертає увагу суду на те, що підготовче судове засідання 28 квітня 2025 р. було відкладене не в зв'язку з неявкою позивачки ОСОБА_2 , а в зв'язку з усним
клопотанням відповідачки ОСОБА_1 через відсутність її представника, без якого
вона не може брати участь в справі.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника апелянта - адвоката Телішевського І.Д., відповідача ОСОБА_1 , перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов'язків має право на справедливий судовий розгляд.
В силу положень ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Згідно п. п. 1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції не відповідає зазначеним вимогам.
Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Застосовуючи заходи процесуального примусу у вигляді штрафу, суд першої інстанції виходив з того, що в діях позивачки ОСОБА_2 наявні ознаки неналежного виконання своїхпроцесуальних обов"язків, зокрема неприбуття в підготовче засідання за викликом суду сторони процесу.
Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції.
Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов'язків суб'єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій.
Статтею другою ЦПК України визначено, що основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, у тому числі, диспозитивність і неприпустимість зловживання процесуальними правами.
Обсяг прав та обов'язків учасників цивільної справи визначений ст. 43 ЦПК України.
Відповідно до ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
За п. 3 ч. 2, ч. 3 ст. 43 ЦПК України учасники справи зобов'язані з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою. У випадку невиконання учасником справи його обов'язків суд застосовує до такого учасника справи заходи процесуального примусу, передбачені цим Кодексом.
Статтею 148 ЦПК України передбачено, що суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід державного бюджету з відповідної особи штрафу у сумі від 0,3 до трьох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадках: 1) невиконання процесуальних обов'язків, зокрема ухилення від вчинення дій, покладених судом на учасника судового процесу; 2) зловживання процесуальними правами, вчинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству; 3) неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, або неподання таких доказів без поважних причин; 4) невиконання ухвали про забезпечення позову або доказів, ненадання копії відзиву на позов, апеляційну чи касаційну скаргу, відповіді на відзив, заперечення іншому учаснику справи у встановлений судом строк; 5) порушення заборон, встановлених частиною дев'ятою статті 203 цього Кодексу. У випадку повторного чи систематичного невиконання процесуальних обов'язків, повторного чи неодноразового зловживання процесуальними правами, повторного чи систематичного неподання витребуваних судом доказів без поважних причин або без їх повідомлення, триваючого невиконання ухвали про забезпечення позову або доказів суд з урахуванням конкретних обставин стягує у дохід державного бюджету з відповідного учасника судового процесу або відповідної іншої особи штраф у сумі від одного до десяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. У випадку невиконання процесуальних обов'язків, зловживання процесуальними правами представником учасника справи суд з урахуванням конкретних обставин справи може стягнути штраф як з учасника справи, так і з його представника. Ухвалу про стягнення штрафу може бути оскаржено в апеляційному порядку до суду вищої інстанції. Оскарження такої ухвали не перешкоджає розгляду справи. Постанова суду апеляційної інстанції за результатами перегляду ухвали про накладення штрафу є остаточною і оскарженню не підлягає. Ухвала про стягнення штрафу є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Стягувачем за таким виконавчим документом є Державна судова адміністрація України.
Відповідно до ст. 143, 144 ЦПК України заходами процесуального примусу є процесуальні дії, що вчиняються судом у визначених цим Кодексом випадках з метою спонукання відповідних осіб до виконання встановлених у суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов'язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства.
Отже, підставою для стягнення в дохід державного бюджету штрафу в порядку процесуального примусу є факт недобросовісної поведінки учасника судового процесу, ухилення, тобто уникнення, ігнорування вчинення дій, покладених судом без поважних причин, зловживання процесуальними правами, що має певну мету перешкоджання судочинству, та умисне, без поважних причин, неподання доказів або повідомлення про неможливість їх подання.
У випадку повторного чи систематичного невиконання процесуальних обов'язків, повторного чи неодноразового зловживання процесуальними правами, повторного чи систематичного неподання витребуваних судом доказів без поважних причин або без їх повідомлення, триваючого невиконання ухвали про забезпечення позову або доказів суд з урахуванням конкретних обставин стягує у дохід державного бюджету з відповідного учасника судового процесу або відповідної іншої особи штраф у сумі від одного до десяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Правовідносини суду з кожним учасником процесу підпорядковані досягненню головної мети винесення законного та обґрунтованого рішення, а також створення особам, що беруть участь у справі, процесуальних умов для забезпечення захисту їх прав, а також прав та інтересів інших осіб. У разі ж коли сторона у справі вчиняє будь-яку процесуальну дію не з цією метою, а задля досягнення якихось сторонніх цілей (для введення суду в оману, для затягування розгляду, для створення перешкод опоненту) вона виходить за межі дійсного змісту свого права, тобто зловживає ним (аналогічні висновки викладено Верховним Судом у постанові від 12 серпня 2019 року у справі №905/945/18 та у постанові від 16 жовтня 2019 року у справі №906/936/18).
У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував про обов'язок національних судів організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (справа «Шульга проти України», пункт 28, справа від 02 грудня 2010 року) і запобігання неналежній та такій, що затягує справу, поведінці сторін у цивільному процесі є завданням саме державних органів (справа «Мусієнко проти України», пункт 24, рішення від 20 січня 2011 року).
Аналізуючи наведені норми процесуального права суд виходить з того, що у разі постановлення судом ухвали про застосування заходів процесуального примусу до учасника справи у виді стягнення штрафу за невиконання процесуальних обов'язків, а саме неявки в судове засідання за викликом суду, якщо його явка визнана судом обов'язковою, суд на основі достовірних даних про належне повідомлення відповідного учасника справи, повинен обґрунтовано мотивувати в своїй ухвалі, яким чином неявка учасника справи свідчить про недобросовісність виконання ним процесуальних обов'язків чи створює протиправні перешкоди у здійсненні судочинства.
Як вбачається з матеріалів справи, що 03 лютого 2023 року ухвалою Франківського районного суду м. Львова відкрито провадження у даній справі, явка учасників у підготовче судове засідання позивача і відповідачів визнано обов'язковою.
В подальшому справа неодноразово призначалась до розгляду та засідання проводились з участю сторін та їх представників.
Відповідно до протоколу підготовчого судового засідання від 01.04.2025 року, представник позивача був присутній. Підготовче засідання було відкладено на 28 квітня 2025 року у зв'язку з зв'язку з усним клопотанням відповідачки ОСОБА_1 через відсутність її представника.
28 квітня 2025 року у підготовчому судовому засіданні також був присутнім представник позивача, що стверджується протоколом підготовчого судового засідання.
В ухвалі суду про накладення штрафу не зазначено, чому неявка позивача при присутності в судовому засіданні її представника перешкоджає та повністю унеможливлює здійснення судочинства в цивільній справі. При тому, в попередніх судових засіданнях ОСОБА_2 була присутньою і давала пояснення.
Отже, у суду була можливість отримати пояснення від ОСОБА_2 , про те суд цього не зробив.
Окрім того апеляційний суд звертає увагу на те, що статтею 196 ЦПК України передбачено, що для виконання завдання підготовчого провадження в кожній судовій справі, яка розглядається за правилами загального позовного провадження, проводиться підготовче засідання.
Дата і час підготовчого засідання призначаються суддею з урахуванням обставин справи і необхідності вчинення відповідних процесуальних дій.
Положеннями статті 189 ЦПК України визначено, що завданнями підготовчого провадження є: остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; з'ясування заперечень проти позовних вимог; визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; вирішення відводів; визначення порядку розгляду справи; вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті.
Таким чином, підготовче судове провадження - це стадiя судового прoцесу, в якoму рoзглядається предмет спoру, позoвні вимoги, заперечення на позoвні вимoги, склад учасників судовoго процесу, вирішення відводів, xарактер спірних правовідносин та інших дій, які будуть слугувати для правильного і безперешкoдного розгляду справи пo суті, іншими словами, це - важлива складова судочинства, що спрямована на створення умов для правильного, безперешкодного та своєчасного розгляду справи по суті.
Підготовче провадження починається відкриттям провадження у справі і закінчується закриттям підготовчого засідання.
Підготовче засідання є формою підготовчого провадження, яка полягає у вчиненні судом та учасниками судового процесу відповідних процесуальних дій.
Підготовче засідання проводиться судом із повідомленням учасників справи (частина перша статті 197 ЦПК України).
Частиною другою статті 198 ЦПК України передбачено, що суд відкладає підготовче засідання в межах визначеного цим Кодексом строку підготовчого провадження у випадках: 1) визначених частиною другою статті 223 цього Кодексу; 2) залучення до участі або вступу у справу третьої особи, заміни неналежного відповідача, залучення співвідповідача; 3) в інших випадках, коли питання, визначені частиною другою статті 197 цього Кодексу, не можуть бути розглянуті у підготовчому засіданні.
За змістом частин першої-другої статті 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Виходячи зі змісту вказаних процесуальних норм, підготовче провадження має бути проведено протягом встановлених строків, а неявка належним чином повідомленого про дату та час підготовчого засідання позивача за загальним правилом не перешкоджає проведенню підготовчого засідання.
Зловживання процесуальними правами це цивільне правопорушення, яке характеризується умисними недобросовісними діями учасника справи, що перешкоджає правосуддю.
Разом з цим, як вбачається з оскаржуваної ухвали, суд першої не навів обґрунтованих мотивів застосування заходу процесуального примусу (штрафу) до позивача, які б явно свідчили про недобросовісність позивача у виконанні процесуальних обов'язків чи створення перешкод у вирішенні заявленого спору по суті, лише зазначив, що в діях останньої наявні ознаки неналежного виконання своїх процесуальних обов'язків, зокрема неприбуття до суду особи, явка якої визнана судом обов'язковою.
Тому суд першої інстанції передчасно дійшов до висновку про застосування заходу процесуального примусу у вигляді штрафу.
На підставі викладеного, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що відсутні підстави для накладення штрафу на ОСОБА_2 .
Відповідно до ч. 4 ст. 148 ЦПК України ухвала про стягнення штрафу може бути оскаржена в апеляційному порядку до суду вищої інстанції. Оскарження такої ухвали не перешкоджає розгляду справи. Постанова суду апеляційної інстанції за результатами перегляду ухвали про накладення штрафу є остаточна і оскарженню не підлягає.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, а ухвала суду про застосування заходів процесуального примусу у вигляді штрафу до скасування.
Керуючись ст.ст. 148, 367, 374, 381, 382, 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Телішевського І.Д. задовольнити.
Ухвалу Франківського районного суду м.Львова від 28 квітня 2025 року про накладення штрафу в цій справі скасувати.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Повний текст постанови складено 08 жовтня 2025 року.
Головуючий: Ванівський О.М.
Судді Цяцяк Р.П.
Шеремета Н.О.