Справа № 461/449/25 Головуючий у 1 інстанції: Волоско І.Р
Провадження № 22-ц/811/844/25 Доповідач в 2-й інстанції: Савуляк Р. В.
06 жовтня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:
Головуючого судді: Савуляка Р.В.
суддів: Мікуш Ю.Р., Приколоти Т.І.
секретаря: Іванової О.О.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Галицького районного суду міста Львова від 19 лютого 2025 року у справі за позовом Акціонерного товариства «Ідея Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
У січні 2025 року Акціонерне товариство «Ідея Банк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позов мотивували тим, що 13 серпня 2019 року між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 укладено договір кредиту та страхування №Z62.22091.005584878, за умовами якого банк надав відповідачу кредит у розмірі 58 766 грн. зі сплатою 15% річних, з поверненням, сплатою кредиту та інших платежів, у тому числі процентів у терміни, передбачені встановленим кредитним договором графіком щомісячних платежів.
Надавши в розпорядження позичальника кредитні кошти, банк повністю виконав свої зобов'язання за договором кредиту та страхування № Z62.22091.005584878 від 13 серпня 2019 року.
У зв'язку з неналежним виконанням зобов'язання у відповідача виникла заборгованість, яка станом на 10 грудня 2024 року становить 77 831,45 грн, однак відповідач не сплачує кошти на погашення заборгованості, ухиляючись від виконання своїх зобов'язань, чим інтереси банку.
З наведених підстав просили стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Ідея Банк» заборгованість за договором кредиту та страхування №Z62.22091.005584878 в розмірі 77 831,45 грн, з яких:
прострочений борг - 29878, 07 гривень;
прострочені проценти 11838,45 гривень;
прострочена плата за обслуговування кредиту 36114,93 гривень та судовий збір 3029 гривень.
Рішенням Галицького районного суду міста Львова від 19 лютого 2025 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства «Ідея Банк» (код в ЄДРПОУ: 19390819) заборгованість за кредитним договором в сумі 41 716,52 грн (прострочений борг - 29878,07 грн. та прострочені проценти) - 11838,45 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства «Ідея Банк» (адреса місцезнаходження: 79008, м. Львів, вул. Валова, 11; ідентифікаційний код в ЄДРПОУ: 19390819) 1 622, 96 грн. судового збору.
В іншій частині позовних вимог - відмовлено.
Рішення Галицького районного суду міста Львова від 19 лютого 2025 року в частині задоволених позовних вимог в апеляційному порядку оскаржила представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 .
В апеляційній скарзі покликається на те, що умова кредитного договору (п.9.8.2) про стягнення плати за обслуговування кредиту є нікчемною, тому вимога про стягнення простроченої плати за обслуговування кредиту в розмірі - 36 114, 93 грн не підлягає до задоволення.
Звертає увагу, що наданою банком випискою підтверджується, що ОСОБА_1 фактично сплатив банку 175 944.25 грн на погашення заборгованості за кредитним договором, однак суд безпідставно не врахував зазначені обставини.
При цьому, сплачені кошти в розмірі 65230.05 грн банк безпідставно зарахував не на погашення заборгованості за відсотками та тілом кредиту, а в рахунок оплати за обслуговування кредиту, незважаючи на те, що умова договору, яка передбачає плату за обслуговування кредиту, є нікчемною.
Вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність у відповідача боргу за кредитом в розмірі - 41 716, 52 грн, з яких 29 878,07 грн - прострочений борг, а 11838.45 грн - прострочені проценти, з огляду на те, що відповідач здійснив оплату за кредитом в розмірі - 65 230,05 грн, які були зараховані Банком з призначенням погашення плати за обслуговування кредиту, а мали бути враховані в рахунок погашення тіла кредиту та відсотків, відтак у нього переплата за кредитом в розмірі - 23 513,53 грн.
Просить рішення Галицького районного суду міста Львова від 19 лютого 2025 року скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову.
16 квітня 2025 року від представника АТ «Ідея Банк» надійшов відзив на апеляційну скаргу, вважає таку необгрунтованою. Наголошує на тому, що відповідач прострочив погашення поточних платежів кредиту та нарахованих процентів, належним чином не повертав отриманий кредит, не виконує взятих на себе зобов'язань за кредитним договором. Вважає, що ОСОБА_1 самостійно та добровільно сплачував комісію за обслуговування кредитної заборгованості, тому такий перерахунок позивачем не здійснювався.
Окрім цього, вважає заявлену представником відповідача суму витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 4 000 грн. неспівмірною зі складністю спору, такою, що не відповідає критерію реальності таких витрат, розумності їх розміру.
Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України розгляд справи судом апеляційної інстанції проведено без повідомлення учасників справи, тому відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Згідно ч. 5 статті 268 ЦПК України зазначено, що датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Отже, враховуючи наведені вище вимоги процесуального закону, датою ухвалення апеляційним судом судового рішення в даній справі, є дата складення повного судового рішення - 06.жовтня 2025 року.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.
Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно зі ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Судом встановлено, що 13 серпня 2019 року між Акціоненим товариством «Ідея Банк» та ОСОБА_1 укладено договір кредиту та страхування №Z62.22091.005584878.
Відповідно до п. 1.2 договору кредиту та страхування № Z62.22091.005584878 від 13 серпня 2019 року сума кредиту 58766 грн.
Пунктом 1.3. договору кредиту та страхування № Z62.22091.005584878 від 13 серпня 2019 року передбачена змінювана процентна ставка, що становить 15 % річних.
Строк кредиту - 60 місяців (п. 1.4. договору кредиту та страхування №Z62.22091.005584878 від 13 серпня 2019 року).
Меморіальним ордером № 4039350 від 13 серпня 2019 року підтверджується, що на підставі кредитного договору № Z62.22091.005584878 від 13 серпня 2019 року ОСОБА_1 видано у безготівковій формі кредитні кошти в розмірі грн. шляхом переказу на банківський рахунок (а.с. 15).
Випискою по рахунку за період з 13 серпня 2019 року по 10 грудня 2024 року підтверджується, що ОСОБА_1 користувався кредитними коштами та погашав заборгованість за договором кредиту та страхування № Z62.22091.005584878 від 13 серпня 2019 року, здійснивши останній платіж на погашення заборгованості 21 жовтня 2024 року.
Згідно розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за договором кредиту та страхування № Z62.22091.005584878 від 13 серпня 2019 року, така становить 77831,45 грн, з яких 29 878.07 грн - прострочений борг, 11 838.45 грн - прострочені проценти та 36114.93 грн - прострочена плата за обслуговування кредиту.
08 жовтня 2024 року Акціонерне товариство «Ідея Банк» на адресу ОСОБА_1 вимогу про усунення порушення кредитних зобов'язань № 12.4.2/Z62.22091.005584878, в якій повідомляли відповідача про наявність у нього заборгованості в розмірі 79031.45 грн та вимагали терміново протягом 30 календарних днів з дня надіслання кредитором цієї вимоги виконати зобов'язання за кредитним договором, а саме, повернути кредит, сплатити проценти за кредитними коштами та інші платежі за умовами кредитного договору, однак така вимогам не виконана відповідачем.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для стягнення нарахованої заборгованості за обслуговування кредиту в розмірі 36114.93 грн, оскільки така заборгованість нарахована на підставі положення договору кредиту та страхування № Z62.22091.005584878 від 13 серпня 2019 року, яке є нікчемним, що узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.
Заперечуючи щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення заборгованості за простроченим боргом та простроченими процентам, відповідач, всупереч вимогам ст. 81 ЦПК України, не надав суду належних та допустимих доказів відсутності у нього заборгованості за договором кредиту та страхування № Z62.22091.005584878 від 13 серпня 2019 року.
Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Ідея Банк» заборгованості за договором кредиту та страхування №Z62.22091.005584878 від 13 серпня 2019 року в розмірі 41716.52 грн., з яких 29878.07 грн - заборгованість за простроченим боргом, а 11838.45 грн - заборгованість за простроченими процентами.
Доводи апеляційної скарги правильних висновків суду першої інстанції не спростовують.
Згідно норм ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Судом правильно встановлено фактичні обставини справи, вірно застосовано матеріальний закон та дотримано процедуру розгляду справи, встановлену ЦПК України, постановлено справедливе судове рішення, тому підстав для його зміни чи скасування колегія суддів не убачає.
Керуючись ст.ст. 367, 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 381, 382, 384, ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Рішення Галицького районного суду міста Львова від 19 лютого 2025 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Повний текст постанови складено 06 жовтня 2025 року.
Головуючий: Савуляк Р.В.
Судді: Мікуш Ю.Р.
Приколота Т.І.