Справа № 453/92/24 Головуючий у 1 інстанції Ясінський Ю.Є.
Провадження № 22-ц/811/3166/25 Доповідач в 2-й інстанції Бойко С. М.
03 жовтня 2025 року м. Львів
Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - судді Бойко С.М., суддів: Копняк С.М., Ніткевича А.В., розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення за її апеляційною скаргою на рішення Сколівського районного суду Львівської області від 08 травня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Славської селищної ради Стрийського району Львівської області про визнання права власності на спадкове майно,
встановив:
Рішенням Сколівського районного суду Львівської області від 08 травня 2024 року позов ОСОБА_2 задоволено.
Визнано за ОСОБА_2 право власності на житловий будинок садибного типу, загальною площею 44,5 кв.м. (літера А-1), з господарськими будівлями та спорудами - сарай (літера «Б»), сарай (літера «В»), убиральня (літера «Г»), майстерня (літера «Д»), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , після смерті спадкодавця ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішення суду оскаржила ОСОБА_1 , особа, яка не брала участі у справі, однак, вважає, що оскаржуваним рішенням суд вирішив питання про її права та законні інтереси, просила рішення скасувати і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 .
19.09.2025 року ОСОБА_1 в особі свого представника - адвоката Штуць Н.Г. подала до апеляційного суду заяву про забезпечення апеляційної скарги, в якій просила вжити заходів забезпечення в даній справі, шляхом накладення арешту на житловий будинок садибного типу, загальною площею 44,5 кв.м. (літера А-1), з господарськими будівлями та спорудами - сарай (літера «Б»), сарай (літера «В»), убиральня (літера «Г»), майстерня (літера «Д»), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Свою вимогу заявник обґрунтовує тим, що предметом спору в даній справі є спадковий житловий будинок, право власності на який визнано за позивачем ОСОБА_2 на підставі рішення суду, яке вона оскаржує в апеляційному порядку.
Вважає, що вжиття заходів забезпечення у виді накладення арешту на вказаний будинок буде гарантувати охорону матеріально-правових інтересів її, як апелянта, від можливих недобросовісних дій зі сторони позивача, який, будучи власником будинку та маючи відповідні правомочності, може ним розпорядитись, зокрема, відчужити будинок третім особам або обтяжити його, що призведе до ініціювання нових судових процесів, що, в свою чергу, ускладнить ефективний захист її (апелянта) прав.
Ухвалою Львівського апеляційного суду від 22 вересня 2025 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Сколівського районного суду Львівської області від 08 травня 2024 року, витребувано із суду першої інстанції матеріали даної справи, копію ухвали надіслано учасникам справи і роз'яснено їм право подати відзив на апеляційну скаргу протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Розгляд справи вирішено проводити в загальному порядку з повідомленням учасників справи.
Перевіривши матеріали справи та доводи заявника, колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні заяви з наступних підстав.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи, має право вжити передбачених цим Кодексом заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.
Відповідно до ч.3 ст.150 ЦПК України, заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Відповідно до ч.1 ст.153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом без повідомлення (виклику) учасників справи в порядку письмового провадження.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі №381/4019/18 (провадження №14-729цс19) вказано, що: співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року в справі №753/22860/17 (провадження №14-88цс20) зазначено, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
У постанові Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі №331/1255/17 (провадження №61-11180св18) зазначено, що забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача. Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективного виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Отже, з наведеного слід дійти висновку, що вжиття заходів забезпечення позову має на меті забезпечення саме позивачу реального виконання рішення про задоволення його позову та/або ефективного захисту або поновлення його порушених чи оспорюваних прав або інтересів.
Заявник ОСОБА_1 не брала участі у справі в суді першої інстанції, проте, вважає, що рішенням суду про задоволення позову позивача ОСОБА_2 порушуються її права, оскільки вона, як спадкоємець після смерті ОСОБА_3 , заявляє свої права на спадкове майно.
Частиною першою статті 352 ЦПК України визначено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою особи, яка не брала участі у справі, але суд вирішив питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, така особа користується процесуальними правами і несе процесуальні обов'язки учасника справи (частина третя статті 352 ЦПК України).
Водночас, в постанові Верховного Суду від 27 квітня 2021 року у справі №442/5556/19 (провадження №61-16366св20) за апеляційною скаргою особи, яка не брала участі у справі, Верховний Суд виснував, що «апеляційний суд не врахував, що із заявою про забезпечення позову звернувся керівник Львівської обласної прокуратури, яка представляє інтереси Львівської обласної державної адміністрації та державної архітектурно-будівельної інспекції України, які не є позивачами у цій справі».
Ураховуючи викладене й те, що апелянт не має процесуального статусу позивача в даній справі і процесуальним законом не передбачена можливість забезпечення апеляційної скарги, як про це просить апелянт у своїй заяві, колегія суддів доходить висновку про відсутність визначених процесуальним законом підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 .
Керуючись ст.ст.149-153, 259-261, 263, 268, 368, 389 ЦПК України, суд
постановив:
у задоволенні заяви ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення апеляційної скарги - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з дня її постановлення, може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту ухвали. Повний текст ухвали складений 03 жовтня 2025 року.
Головуючий С.М. Бойко
Судді: С.М. Копняк
А.В. Ніткевич