Справа № 308/20706/24
Іменем України
07 жовтня 2025 року м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд в складі:
головуючого: судді Джуги С.Д.,
суддів: Собослоя Г.Г., Мацунича М.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Андрейчук Олександр Михайлович, на заочне рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 20 березня 2025 року у складі судді Світлик О.М., у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором,
У грудні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором.
Позовні вимоги мотивовано тим, що 07.09.2021 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір №3430784, відповідно до умов якого сума (загальний розмір) кредиту становить 5000 грн, проценти за користування кредитом - 2250 грн., які нараховуються за ставкою 3 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом, стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом, кредитні кошти надаються позичальнику шляхом переказу на картковий рахунок.
Підписанням договору відповідач підтвердив, що він ознайомлений з усіма його істотними умовами та йому була надана вся інформація, передбачена вимогами чинного законодавства.
Відповідач здійснив дії, спрямовані на укладання договору шляхом заповнення заяви про надання (отримання) кредиту на сайті, з введенням коду підтвердження, який є одноразовим ідентифікатором на підписання електронного договору, та зазначенням інформації щодо реквізитів банківської картки, на рахунок якої, в подальшому, кредитодавцем було перераховано грошові кошти у розмірі, встановленому договором.
Сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого договору, на таких умовах шляхом підписання договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Позикодавець зі своєї сторони належним чином виконав свої зобов'язання за договором, надавши позичальнику кредитні кошти, в порядку передбаченому умовами договору, що підтверджується відповідними доказами, які додані до позовної заяви.
Станом на день подання позовної заяви строк повернення грошових коштів за договором наступив, але відповідач не виконує свої зобов'язання, грошові кошти не повертає, проценти за користування коштами не сплачує.
Зазначав, що 29.11.2021 укладено договір №29-11-102, відповідно до якого ТОВ «Мілоан» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №3430784.
10.01.2023 укладено договір №10-01/2023, відповідно до якого ТОВ «Вердикт Капітал» відступило на користь ТОВ «Коллект Центр» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №3430784.
Відтак, ТОВ «Коллект Центр» наділено правом вимоги до відповідача за договором №3430784.
Загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом за договором №3430784 від 07.09.2021, що підлягає стягненню з позичальника станом на день формування позовної заяви відповідно до розрахунку заборгованості, становить 45450 грн, з яких: заборгованість за основним зобов'язанням (тілом кредиту) - 5000 грн; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 39000 грн; заборгованість за комісіями - 1450 грн.
Враховуючи вищенаведене, позивач просив суд стягнути із ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за договором №3430784 від 07.09.2021 у розмірі 45450 грн, понесені витрати на сплату судового збору у розмірі 2422,40 грн та витрати на правову допомогу у розмірі 13000 грн.
Заочним рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 20 березня 2025 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» - задоволено.
Стягнуто із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» заборгованість за договором №3430784 від 07.09.2021 у розмірі 45450 (сорок п'ять тисяч чотириста п'ятдесят) гривень, судовий збір у розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні та понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4000 (чотири тисячі) гривень.
Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 07 травня 2025 року заяву представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Андрейчука Олександра Михайловича про перегляд заочного рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 20.03.2025 у цивільній справі за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором - залишено без задоволення.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Андрейчук Олександр Михайлович, просить рішення суду першої інстанції в частині стягнення заборгованості по відсотках у розмірі 39 000 грн. скасувати та ухвалити у цій частині нове судове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд першої інстанції не врахував, що сума заборгованості, зокрема процентів за користування кредитними коштами, яку просить стягнути позивач є надмірною та такою, що призводить до дисбалансу інтересів та прав сторін правовідносин, оскільки сума нарахованих відсотків більше ніж в 7 разів перевищує розмір заборгованості по тілу кредиту. Зазначає, що умови договору про нарахування процентів за користування кредитом є несправедливими у розумінні п.5 ч.3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів».
У відзиві на апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість.
Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
З огляду на те, що предметом оскарження в суді апеляційної інстанції є рішення суду у справі з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, дана справа розглядається судом апеляційної інстанції в порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Предметом даного апеляційного перегляду, відповідно до вимог ч.1 ст.367 ЦПК України, є рішення суду першої інстанції в частині розміру заборгованості за процентами за кредитним договором, в іншій частині рішення суду не переглядається.
Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 07.09.2021 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено Договір про споживчий кредит №3430784 (далі - Договір), відповідно до якого відповідачу наданий кредит в розмірі 5000 грн. (п.1.2. Договору).
Згідно з п.п. 1.3, 1.3.1. Договору кредит надається строком на 15 днів з 07.09.2021 по 22.09.2021.
Відповідно до довідки б/н від 08.11.2024, виданої ТОВ «ФК «Елаєнс», слідує, що ТОВ «Мілоан» свої зобов'язання за кредитним договором виконало та перерахувало на рахунок відповідача ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 5000 грн.
29.11.2021 ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Вердикт Капітал» уклали договір факторингу №29-11-102, за умовами якого сторони погодили, що ТОВ «Мілоан» зобов'язується відступити за плату право грошової вимоги у сумі 102560106,92 грн, а фактор зобов'язується, здійснивши фінансування в порядку, передбаченому цим договором, прийняти право грошової вимоги до боржників, що належить клієнту, і стає новим кредитором за договорами про надання фінансових послуг, укладеними між клієнтом та боржниками.
Відповідно до Реєстру Боржників до договору факторингу №29-11-102 від 29.11.2021, складеному 29.11.2021, слідує, що ТОВ «Вердикт Капітал» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором №3430784 від 07.09.2021 у розмірі 23700 грн, з яких: 5000 грн - заборгованість за тілом кредиту; 17250 грн - заборгованість за відсотками; 1450 грн - комісія.
Згідно з положеннями умов договору №10-01/2023 про відступлення (купівля-продаж) прав вимоги від 10.01.2023, укладеного між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр», сторони погодили, що ТОВ «Вердикт Капітал» передало (відступило) ТОВ «Коллект Центр» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Коллект Центр» прийняло належні ТОВ «Вердикт Капітал» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників.
Відповідно до Реєстру Боржників до договору про відступлення (купівля-продаж) прав вимоги №10-01/2023 від 10.01.2023, складеному 10.01.2023, слідує, що ТОВ «Коллект Центр» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором №3430784 від 07.09.2021 у розмірі 45450 грн, з яких: 5000 грн - заборгованість за тілом кредиту; 39000 грн - заборгованість за відсотками; 1450 грн - комісія.
Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за процентами за кредитним договором у повному обсязі, суд першої інстанції виходив з їх доведеності та обґрунтованості.
Однак з такими висновками колегія суддів не може погодитися у повному обсязі, виходячи із наступного.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні, або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 629 ЦК України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Статтею 530 ЦК України визначено, якщо у зобов'язання встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 ЦК України).
В силу положень ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Щодо нарахування процентів Договором про споживчий кредит №3430784 від 07.09.2021 між сторонами погоджено наступні умови.
Так, згідно з п.1.5.2. Договору проценти за користування кредитом - 2250 грн., які нараховуються за ставкою 3,00% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредиту.
Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом (п.1.6. Договору).
Пунктом 2.2.1. Договору встановлено, що позичальник сплачує Кредитодавцю комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у розмірах, зазначених в п.1.5.1.-1.5.2. Договору, в термін (дату) вказаний в п.1.4. У випадку якщо Позичальник продовжує строк кредитування вказаний у п.1.3. Договору, він додатково має сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту, проценти за ставкою визначеною п.1.5.2. або проценти за стандартною (базовою) ставкою, визначеною п.1.6. Договору, в сумі та на умовах визначених п.2.3. Договору.
Проценти нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, що визначена п.1.6. цього Договору, яка є незмінною протягом всього строку кредитування, окрім випадків, коли за умовами акцій, програм лояльності, спеціальних пропозицій, тощо, визначена в п.1.5.2 процентна ставка протягом первісного строку кредитування визначеного п.1.3, запропонована позичальнику зі знижкою і є меншою за стандартну (базову) ставку встановлену п.1.6 договору. Якщо визначена п.1.5.2 процентна ставка є нижчою від стандартної (базової) ставки, то після завершення первісного строку кредитування та/або строку пролонгації на пільгових умовах, проценти з дня продовження строку кредитування (пролонгації) на стандартних (базових) умовах, згідно п.2.3.1.2 продовжують нараховуватись за базовою ставкою згідно п.1.6. Договору. Стандартна (базова) процентна ставка не є підвищеною. Якщо розмір зобов'язань Позичальника зі сплати процентів протягом первісного строку кредитування та/або строку пролонгації на пільгових умовах є меншим ніж заборгованість зі сплати процентів за аналогічний строк кредитування, що продовжений на стандартних (базових) умовах, це означає, що протягом первісного строку кредитування та/або в період пролонгації на пільгових умовах позичальнику була надана знижка, що дорівнює різниці між стандартною (базовою) ставкою встановленою п.1.6 та процентною ставкою визначеною п.1.5.2 договору. Після спливу строку кредитування (з урахуванням пролонгацій) нарахування процентів за користування кредитом припиняється. Розмір стандартної (базової) ставки не може бути збільшено Товариством без письмової (такої, що прирівнюється до письмової) згоди позичальника (пункт 2.2.3. Договору).
Пунктом 2.3.1.2. Договору передбачено пролонгацію на стандартних (базових) умовах. Позичальник може збільшити строк кредитування на 1 (один) день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз коли позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування позичальником у спосіб вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних (базових) умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється на кількість днів, що залишилась до досягнення загальним строком пролонгації на стандартних (базових) умовах 60 днів. Користування кредитними коштами припиняється, якщо у позичальника відсутня заборгованість перед Кредитодавцем за кредитом (тілом кредиту). Якщо позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на стандартних (базових) умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду на який продовжено строк кредитування нараховуються за стандартною (базовою) ставкою наведеною в п.1.6 Договору. У випадку, якщо позичальник протягом періоду на який продовжено строк кредитування(пролонгації) на стандартних (базових) умовах вчинить дії для продовження строку кредитування на пільгових умовах, такі дії зупиняють строк пролонгації на стандартних (базових) умовах до моменту спливу строку пролонгації на пільгових умовах.
Тобто, за умовами договору про споживчий кредит №3430784 від 07.09.2021 протягом 15 днів нараховуються передбачені пунктом 1.5.2 договору проценти за ставкою 3% відповідно, за наступні 60 днів (у випадку пролонгації) передбачені пунктом 1.6 договору за ставкою 5%.
З матеріалів справи вбачається, що первісним кредитором у зв'язку з невиконанням відповідачем умов Договору в межах погодженого строку кредитування (15 днів), у відповідності до п. 2.3.1.2. Договору було пролонговано строк його дії ще на 60 днів зі сплатою процентів в розмірі 5%.
Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості, здійсненого первісним кредитором ТОВ «Мілоан» станом на 21.11.2021 слідує, що загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом за договором про споживчий кредит №3430784 від 07.09.2021 становить 23700 грн., з яких: заборгованість за основним зобов'язанням (тілом кредиту) - 5000 грн., заборгованість за нарахованими процентами - 17250 грн., заборгованість за комісією - 1450 грн.
Проценти за користування кредитними коштами нараховано первісним кредитором у межах погодженого сторонами строку кредитування, враховуючи умови договору про його пролонгацію.
Як встановлено судом вище, 29.11.2021 ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено договір факторингу №29-11-102.
Відповідно до Реєстру Боржників до договору факторингу №29-11-102 від 29.11.2021, складеному 29.11.2021, слідує, що ТОВ «Вердикт Капітал» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором №3430784 від 07.09.2021 у розмірі 23700 грн, з яких: 5000 грн - заборгованість за тілом кредиту; 17250 грн - заборгованість за відсотками; 1450 грн - комісія.
Згідно з п.2.4. договору факторингу №29-11-102 від 29.11.2021 за цим договором фактор одержує право (замість клієнта) вимагати від боржників належного виконання всіх грошових зобов'язань за договорами про надання фінансових послуг, право вимоги, за яким передається.
Так, пунктом 4.2. договору про споживчий кредит №3430784 від 07.09.2021 передбачено, що у разі прострочення Позичальником зобов'язань зі сплати заборгованості згідно з умовами цього Договору, Кредитодавець починаючи з дня наступного за датою спливу строку кредитування, з урахуванням пролонгацій та оновлених графіків платежів, що складаються у зв'язку з продовженням строку кредитування (пролонгацією), має право (не обов'язок) нарахувати проценти за стандартною (базовою) ставкою передбаченою п.1.6 Договору в якості процентів за порушення грошового зобов'язання, передбачених ст.625 Цивільного кодексу України. У випадку нарахування процентів, вважається, що ця умова договору встановлює інший розмір процентів в розумінні ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, на рівні стандартної (базової) ставки, передбаченої п.1.6 Договору. Обов'язок Позичальника по сплаті таких процентів настає після відповідної вимог Кредитодавця.
Частиною першою статті 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Згідно з частиною 1 статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина 2 статті 625 ЦК України).
Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитним договором та пеню припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання (правовий висновок, викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12, постановах від 04 липня 2018 року у справі №310/11534/13-ц, від 31 жовтня 2018 року у справі №202/4494/16-ц).
Можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав) (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16).
Відповідно до розрахунку заборгованості, здійсненого ТОВ «Вердикт Капітал» станом на 10.01.2023, слідує, що загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів за договором про споживчий кредит №3430784 від 07.09.2021 становить 45450 грн., з яких: заборгованість за основним зобов'язанням (тілом кредиту) - 5000 грн., заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги - 17250 грн., заборгованість з комісії - 1450 грн., нараховані відсотки згідно кредитного договору - 21750 грн.
Тобто, з даного розрахунку заборгованості вбачається, що ТОВ «Вердикт Капітал» після набуття права грошової вимоги (29.11.2021) до ОСОБА_1 за договором про споживчий кредит №3430784 від 07.09.2021 продовжило до 23.02.2022 нараховувати проценти за кредитним договором відповідно до положень п.4.2. Договору.
Колегія суддів зауважує, що пункт 4.2 кредитного договору розташований в розділі, яким, серед іншого, врегульовано відповідальність позичальника («Відповідальність сторін»), натомість правомірна поведінка сторін, регламентується окремим (самостійним) розділом («Умови виконання»).
Таким чином, з розрахунку заборгованості, здійсненого ТОВ «Вердикт Капітал» вбачається, що проценти впродовж 87 днів після закінчення пролонгованого строку кредитного договору, кредитодавець нараховував як міру відповідальності на підставі статті 625 ЦПК України за правилами, визначеними розділом 4 кредитного договору.
Як встановлено судом вище, 10.01.2023 між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» укладено договір №10-01/2023 про відступлення (купівля-продаж) прав вимоги.
Відповідно до Реєстру Боржників до договору про відступлення (купівля-продаж) прав вимоги №10-01/2023 від 10.01.2023, складеному 10.01.2023, слідує, що ТОВ «Коллект Центр» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором №3430784 від 07.09.2021 у розмірі 45450 грн., з яких: 5000 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 39000 грн. - заборгованість за відсотками; 1450 грн. - комісія.
Таким чином, ТОВ «Коллект Центр» набуло статусу кредитора за договором про споживчий кредит №3430784 від 07.09.2021 у розмірі 45450 грн.
З розрахунку заборгованості за договором про споживчий кредит №3430784 від 07.09.2021 вбачається, шо заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ «Коллект Центр» станом на 06.12.2024 становить 45450 грн., з яких: 5000 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 39000 грн. - заборгованість за відсотками; 1450 грн. - комісія.
Доказів належного виконання відповідачем зобов'язань щодо повернення кредитних коштів у розмірі та на умовах, визначених договором про споживчий кредит №3430784 від 07.09.2021 матеріали справи не містять.
Отже, оскільки у встановлений договором строк ОСОБА_1 не повернув кредитні кошти у розмірі та на умовах, погоджених сторонами, відтак у позивача виникло право на їх стягнення в примусовому порядку.
Разом з тим, щодо розміру заявлених до стягнення з відповідача процентів за кредитним договором, нарахованих відповідно положень п.4.2. Договору, колегія суддів зазначає, що відповідно до пункту 5 частини 3 статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п'ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов'язань за договором.
Вимога про нарахування та сплату відсотків, які є явно завищені, не відповідає передбаченим у частині 3 статті 509 та частинах 1, 2 статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми відсотків спотворює їх дійсне правове призначення, перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.
Позивач, як фінансова установа, скориставшись необізнаністю позичальника, діючи з порушенням звичаїв ділового обороту та порушуючи при цьому норми і вимоги діючого законодавства, спонукав у такий спосіб позичальника на укладення договору позики на вкрай невигідних для нього умовах, які відповідач не міг оцінити належно.
Окрім того, з огляду на приписи частини 4 статті 42 Конституції України, участь у договорі споживача як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту щодо сплати споживачем непропорційно великих відсотків за прострочення повернення кредиту.
Вказане узгоджується із положеннями Резолюції Генеральної Асамблеї ООН від 09 квітня 1985 року №39/248 «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», в якій зазначено, що, визнаючи, що споживачі нерідко перебувають у нерівному становищі з точки зору економічних умов, рівня освіти та купівельної спроможності, принципи захисту інтересів споживачів мають, зокрема, за мету сприяти країнам у боротьбі зі шкідливою діловою практикою усіх підприємств на національному та міжнародному рівнях, яка негативно позначається на споживачах.
Пунктами 1, 2 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів» від 09 квітня 1985 року №39/248, Хартією захисту споживачів, схваленою Резолюцією Консультативної ради Європи від 17 травня 1973 року №543, Директивою 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 11 травня 2005 року (пункти 9, 13, 14 преамбули), Директивою 2008/48/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 23 квітня 2008 року про кредитні угоди для споживачів передбачається, що надання товарів чи послуг, зокрема у фінансовій галузі, не має здійснюватися за допомогою прямого чи опосередкованого обману споживача, а відповідні права споживачів регламентуються як на доконтрактній стадії, так і на стадії виконання кредитної угоди.
Директива 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради Європи від 11 травня 2005 року розділяє комерційну діяльність, що вводить в оману на дію і бездіяльність та застосовується до правовідносин до і після укладення угоди, фінансові послуги через їх складність та властиві їм серйозні ризики потребують встановлення детальних вимог, включаючи позитивні зобов'язання торговця. Оманливі види торговельної практики утримують споживача від поміркованого і таким чином, ефективного вибору.
Межі дії принципу свободи договору визначаються законодавством з урахуванням критеріїв справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності. При цьому держава має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і правами та охоронюваними законом інтересами споживачів їх кредитних послуг (пункт 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 10.11.2011 № 15-рп/2011 у справі про захист прав споживачів кредитних послуг).
У Рішенні від 11.07.2013 № 7-рп/2013 Конституційний Суд України дійшов висновку, що умови договору споживчого кредиту, його укладання та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими особа споживача вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності. Виконання державою конституційно-правового обов'язку щодо захисту прав споживачів вимагає від неї спеціального законодавчого врегулювання питань, пов'язаних із забезпеченням дії зазначених принципів у відносинах споживчого кредитування, зокрема, щодо встановлення справедливого розміру неустойки за прострочення виконання грошових зобов'язань позичальниками - фізичними особами.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 07.10.2020 у справі № 132/1006/19.
Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Також у цій постанові зазначено, що з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, керуючись принципами розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити загальний розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних, як відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.
У постанові Верховного Суду від 12.02.2025 у справі №679/1103/23 зазначено: «Під час розгляду справи суд апеляційної інстанції не спростував доводів ОСОБА_1 щодо несправедливих умов нарахування розміру відсотків за несвоєчасно виконане зобов'язання за кожен день прострочення, зазначивши лише про те, що позичальник із позовом про визнання недійсним договору про відкриття кредитної лінії не звертався. При цьому відсутність такого позову не є перешкодою для врахування інтересів відповідача у цій справі з метою дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів».
Таким чином, оскільки заявлена позивачем до стягнення заборгованість за договором про споживчий кредит №3430784 від 07.09.2021 в частині процентів, нарахованих як міри відповідальності на підставі статті 625 ЦПК України за правилами, визначеними розділом 4 кредитного договору, у розмірі 21 750 грн. не є співрозмірною сумі кредиту за договором в розмірі 5000 грн., є непропорційно великою сумою відсотків, суперечить принципам розумності та добросовісності, а також є наслідком дисбалансу договірних прав та обов'язків на шкоду позичальника як споживача послуг кредитної установи, адже встановлює вимогу щодо сплати непропорційно великої суми процентів у разі невиконання ним зобов'язань за кредитним договором, відтак колегія суддів вважає за необхідне зменшити розмір вказаних процентів до розміру заборгованості за тілом кредиту, а саме до 5000 грн.
З огляду на наведене, колегія суддів приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за договором про споживчий кредит №3430784 від 07.09.2021 в загальному розмірі 28700 грн., з яких: заборгованість за основним зобов'язанням (тілом кредиту) - 5000 грн., заборгованість за нарахованими процентами за користування кредитом - 17250 грн., заборгованість за комісією - 1450 грн., нараховані проценти як міра відповідальності за ст. 625 ЦК України - 5000 грн.
Судове рішення в частині стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу не переглядається в апеляційному порядку, оскільки апелянтом не наведено в апеляційній скарзі жодних заперечень щодо визначеного судом першої інстанції їх розміру, відтак фактично він погоджується зі стягненням таких витрат.
Відповідно до ч.1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Виходячи з наведеного рішення суду першої інстанції підлягає зміні, із викладенням резолютивної частини рішення у редакції даної постанови.
Згідно ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної або касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Позивачем заявлено позов на суму 45450 грн. Апеляційним судом задоволено вимоги позивача в загальному розмірі 28700 грн., що складає 63,15% від пред'явлених вимог.
При пред'явленні позову позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2422,40 грн. За подання апеляційної скарги відповідачем сплачено судовий збір у розмірі 3633,60 грн.
Оскільки позовні вимоги задоволено частково (на 63,15%), тому пропорційно до розміру задоволених позовних вимог на користь ТОВ «Коллект Центр» із ОСОБА_1 підлягало стягненню 1529,75 грн. (2422,40 грн. х 63,15%), при цьому оскільки у задоволенні вимог відмовлено (на 36,85%) з позивача на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню 1338,98 грн. (3633,60 грн. х 36,85%). Відтак, у силу ч. 10 ст. 141 ЦПК України на користь ТОВ «Коллект Центр» з відповідача слід стягнути різницю судового збору у розмірі 190,77 грн. (1529,75 грн. - 1338,98 грн.).
Керуючись ст.ст.374, 376, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Андрейчук Олександр Михайлович, - задовольнити частково.
Заочне рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 20 березня 2025 року - змінити.
Резолютивну частину рішення викласти в наступній редакції.
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» - задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» заборгованість за договором №3430784 від 07.09.2021 у розмірі 28700 грн., судовий збір у розмірі 190,77 грн. та понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4000 грн.
В решті позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена до Верховного Суду.
Повне судове рішення складено 07 жовтня 2025 року.
Головуючий:
Судді: