Справа № 308/11939/25
07.10.2025 м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд у складі:
Головуючого - судді ОСОБА_1
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участі секретаря: ОСОБА_4 ,
учасників судового розгляду: прокурора - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали судового провадження № 11-сс/4806/616/25, за апеляційною скаргою прокурора Ужгородської окружної прокуратури ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 21 серпня 2025 року,
Ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 21 серпня 2025 року відмовлено у клопотання старшого слідчого СВ Ужгородського районного управління поліції ГУНП в Закарпатської області капітана поліції ОСОБА_6 у кримінальному провадженні № 12025071030001612, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 20.08.2025, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України.
Застосовано відносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту строком на два місяці, а саме до 20 жовтня 2025 року включно, заборонивши залишати місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , у нічний час доби, а саме, з 22 год. 00 хв. вечора до 06 год. 00 хв. ранку, без дозволу слідчого, прокурора або суду.
Відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України, покладено на підозрюваного ОСОБА_7 обов'язки.
В ухвалі слідчим суддею встановлено, що Ужгородським районним управлінням поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження № 12025071030001612, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 20.08.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України.
20 серпня 2025 року ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, а саме у відкритому викраденні чужого майна (грабежі), вчиненому повторно, в умовах воєнного стану, доведено обґрунтованість підозри та наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Слідчий суддя дійшов висновку за можливе застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж тримання під вартою, а саме домашній арешт у нічний час доби, строком на два місяці, з покладанням на підозрюваного окремих обов'язків, визначених ч. 5 ст. 194 КПК України.
В апеляційній скарзі прокурор вказує на те, що оскаржувана ухвала слідчого судді є необґрунтованою, незаконною, такою, що підлягає скасуванню. Просить ухвалу слідчого судді скасувати, постановити нову, якою відносно підозрюваного ОСОБА_7 обрати запобіжний захід - тримання під вартою на строк 60 днів.
Заслухавши суддю-доповідача щодо суті поданої апеляційної скарги, прокурора, який підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити, перевіривши матеріали судового провадження, колегія суддів вважає, приходить до наступного висновку.
Судове провадження розглядається за відсутності підозрюваного ОСОБА_7 його захисника, неявка яких з урахуванням положень ч. 4 ст. 405 КПК України не перешкоджає його розгляду. При цьому, враховується, що вони належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді, а також те, що від них не надходили заяви чи клопотання про відкладення розгляду судового провадження на інший термін.
Доводи апеляційної скарги про незаконність та необґрунтованість судового рішення задоволенню не підлягають з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів клопотання, ОСОБА_7 є підозрюваним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст.186 КК України.
При розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя правильно зробив висновки про те, що слідчий та прокурор довели наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, який у відповідності до ст.12 КК України відноситься до тяжких злочинів, однак при розгляді клопотання прокурор не довів, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, зазначеним в клопотанні слідчого, а також, що заявлені ризики в сукупності з тяжкістю кримінального правопорушення та даних про особу підозрюваного можуть служити виключними підставами для його ув'язнення, є обґрунтованими.
Крім того, з ухвали слідчого судді вбачається, що на основі наданих слідчим матеріалів, які обґрунтовують клопотання, слідчий суддя встановив, що зазначені у клопотанні обставини підозри могли мати місце і підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних, детальний перелік яких міститься в клопотанні слідчого.
Оскільки на даному етапі кримінального провадження не допускається вирішення тих питань, які повинен вирішувати суд під час розгляду по суті, а саме питань, пов'язаних з оцінкою доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінального правопорушення, то слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів лише визначив, що причетність ОСОБА_7 до вчинення кримінального правопорушення, підозра у якому йому повідомлена, є вірогідною та достатньою для застосування слідчим суддею щодо нього обмежувального заходу у вигляді домашнього арешту, з покладенням обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
З такими висновками слідчого судді погоджується і колегія суддів апеляційного суду.
Так, слідчий суддя, відмовляючи у задоволенні клопотання слідчого про застосування до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обґрунтовано зазначив, що достатніх підстав для обрання виняткового запобіжного заходу у вигляді взяття під варту немає, та дійшов до висновку, що до підозрюваного слід застосувати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у нічний час доби з покладенням обов'язків передбачених частинами п'ятою та шостою ст. 194 КПК України, які будуть пропорційними, помірними, та таким, що не становитимуть надмірний тягар для підозрюваного, тобто не суперечитимуть п. 2 ч. 3 ст. 132 КПК України, та правовій позиції ЄСПЛ, що викладена у рішеннях «Бакланов проти Росії» (рішення від 9 червня 2005 р.), «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 р.) та «Ізмайлов проти Росії» (рішення від 16 жовтня 2008 р.) у межах строку досудового слідства, оскільки саме даний запобіжний захід дасть змогу уникнути встановленим судом ризикам та забезпечити виконання ним покладених процесуальних обов'язків.
Також, у матеріалах клопотання відсутні будь-які об'єктивні дані про те, що підозрюваний може ухилятись від слідства та суду або не виконувати процесуальні дії і таких даних не надано стороною обвинувачення, як у суді першої, так і апеляційної інстанції, а тому за вказаних обставин слідчий суддя місцевого суду дійшов правильного висновку про те, що належну поведінку підозрюваного може забезпечити інший більш м'який запобіжний захід, тобто не пов'язаний із взяттям підозрюваного ОСОБА_7 під варту, зокрема домашній арешт у нічний час доби, поклавши на нього відповідні обов'язки.
Колегія суддів вважає, що з урахуванням обставини кримінального провадження та даних про особу ОСОБА_7 , слідчий суддя дійшов вірного висновку про можливість застосування до останнього більш м'якого запобіжного заходу, а саме цілодобового домашнього арешту. Такий запобіжний захід зможе забезпечити дотримання підозрюваним ОСОБА_7 , покладених на нього процесуальних обов'язків.
Слідчий суддя поклав на підозрюваного ОСОБА_7 й певні обов'язки, які повинні забезпечити виконання ним процесуальних дій, зокрема: прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора, суду на визначений ними час; не відлучатись із населеного пункту, в якому проживає, без дозволу слідчого, прокурора чи суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або роботи; утриматися від спілкування з потерпілим у даному кримінальному провадженні; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Доводи прокурора в апеляційній скарзі про те, що єдиним запобіжним заходом, який здатен забезпечити виконання підозрюваним ОСОБА_7 покладених на нього обов'язків та унеможливить реалізацію викладених ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України - є запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави, оскільки ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 4 ст.186 КК України, колегія суддів вважає такими, що не є обов'язковою підставою для застосування щодо підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки підозрюваний після обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту та до цього часу виконує покладені на нього обов'язки.
На думку колегії суддів, суд першої інстанції при обранні запобіжного заходу підозрюваному ОСОБА_7 , який обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, за яке передбачене покарання у вигляді позбавлення волі, у відповідності до вимог ст. ст. 193, 194 КПК України, дослідив та достатньою мірою взяв до уваги фактичні обставини, що підлягають врахуванню згідно ст. 178 КПК України.
Таким чином, висновок слідчого судді про те, що докази та обставини, зазначені у клопотанні та наведені у судовому засіданні не дають підстав застосувати до підозрюваного ОСОБА_7 винятковий запобіжний захід - тримання під вартою, ґрунтуються на матеріалах справи. Така позиція слідчого судді відповідає вимогам ст. 176-178,183,193,194 КПК України, що регулюють вирішення питання про обрання запобіжного заходу щодо підозрюваного.
Порушень правових позицій Європейського суду з прав людини чи істотних процесуальних порушень у цьому провадженні не виявлено.
Інші посилання апелянта також не спростовують висновків слідчого судді про доцільність визначення запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, який є пропорційним тяжкості інкримінованого діяння та достатнім для досягнення завдань досудового розслідування.
На підставі наведеного, колегія суддів вважає, що підстав для задоволення апеляційної скарги не має, у зв'язку із чим, беручи до уваги положення ч. 3 ст. 407 КПК України, ухвала слідчого судді як законна та обґрунтована підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст. ст. 176-179, 183, 194, 376, 404, 405, 407, 418, 419, 422 КПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу прокурора Ужгородської окружної прокуратури ОСОБА_5 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 21 серпня 2025 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді