Справа № 450/4076/25 Провадження № 2/450/2303/25
про залишення позовної заяви без руху
12 вересня 2025 року суддя Пустомитівського районного суду Львівської області Мельничук І. І., розглянувши в м. Пустомити матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Щирецької селищної ради Львівського району Львівської області, третя особа ОСОБА_2 про визнання права власності на майно в порядку спадкування,-
на адресу Пустомитівського районного суду Львівської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Щирецької селищної ради Львівського району Львівської області, третя особа ОСОБА_2 про визнання права власності на майно в порядку спадкування,в якій вона просить визнати за нею право власності на житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 , площа забудови 61,7 м.2, загальна площа 48,7, житлова площа 31,2 кв.м., право власності на земельну ділянку площею 2, 3767 га, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка складається з 2-х земельних ділянок, перша площею 2,0729 га, кадастровий №
4623682600:12:000:0004, друга площею 0,3038 га, кадастровий ; 4623682600:12:000:0123
та знаходиться на території Щирецької селищної ради Львівського району Львівської області, а також право на земельну частку (пай) площею 1,19 га, яка знаходиться на території Щирецької селищної ради Львівського району Львівської області після смерті чоловіка ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Дослідивши позовну заяву та додані до неї документи, суд приходить до висновку, що позовна заява не відповідає вимогам ч. 3 ст. 175 ЦПК України: не зазначено ціну позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці (п. 3).
Пунктом 2 ч. 1 ст. 176 ЦПК України визначено, що ціна позову визначається у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна.
При цьому, вартість майна - це грошова сума, за яку це майно може бути придбане у даній місцевості. Тягар доказування вартості майна несе позивач.
У відповідності до п.12Постанови Пленуму Верховного Суду України № 20 від 22 грудня 1995 «Про судову практику в справах за позовами про захист права приватної власності»вартість спірного майна визначається за погодженням сторін, а за його відсутності - за дійсною вартістю майна на час розгляду спору. Під дійсною вартістю майна розуміється грошова сума, за яку майно може бути продано в даному населеному пункті чи місцевості.
Відповідно до п.3 Національного стандарту №1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затверджених постановою Кабінетів Міністрів України №1440 від 10.09.2003 року, ринкова вартість це вартість, за яку можливе відчуження об'єкта оцінки на ринку подібного майна на дату оцінки за угодою, укладеною між покупцем та продавцем, після проведення відповідного маркетингу за умови, що кожна із сторін діяла із знанням справи, розсудливо і без примусу.
Згідно з ч. 1ст. 106 ЦПК України, учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення.
Відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність» на підтвердження оцінки проведеної оцінки майна складається звіт (акт про оцінку майна).
Статтею 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» передбачено, що оцінка майна- це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними встатті 9 цього Закону(далі - нормативно-правові акти з оцінки майна), і є результатом практичної діяльності суб'єкта оціночної діяльності.
Процедури оцінки майна встановлюються нормативно-правовими актами з оцінки майна. У випадках проведення незалежної оцінки майна складається звіт про оцінку майна. У випадках самостійного проведення оцінки майна органом державної влади або органом місцевого самоврядування складається акт оцінки майна. Вимоги до звітів про оцінку майна та актів оцінки майна встановлюються відповідно до статті 12 цього Закону.
Датою оцінки є дата, за станом на яку здійснюються процедури оцінки майна та визначається вартість майна. Нормативно-правовими актами з оцінки майна можуть бути передбачені строки дії звіту про оцінку майна (акта оцінки майна)від дати оцінки або дати її затвердження (погодження) замовником.
Відповідно до ст. 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності. Вимоги до змісту звіту про оцінку майна, порядку його оформлення та рецензування встановлюються положеннями (національними стандартами)оцінки майна. Зміст звіту про оцінку майна повинен містити розділи, що розкривають зміст проведених процедур та використаної нормативно-правової бази з оцінки майна.
Акт оцінки майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна, здійсненої суб'єктом оціночної діяльності - органом державної влади або органом місцевого самоврядування самостійно.
Якщо процедурами з оцінки майна для складання акта оцінки майна передбачене попереднє проведення оцінки майна повністю або частково суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання, звіт про оцінку такого майна додається до акта оцінки майна. Акт оцінки майна підлягає затвердженню керівником органу державної влади або органу місцевого самоврядування.
Дійсна вартість майна визначається згідно вимог Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні». Документом, який підтверджує вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору є звіт про оцінку майна, висновок про вартість майна є його невід'ємною частиною (стаття 12 Закону).
Згідно із ст. 5 Закону України «Про оцінку земель» грошова оцінка земельних ділянок залежно від призначення та порядку проведення може бути нормативною і експертною; експертна грошова оцінка земельних ділянок та прав на них проводиться з метою визначення вартості об'єкта оцінки; експертна грошова оцінка земельних ділянок та прав на них проводиться з метою визначення вартості об'єкта оцінки; експертна грошова оцінка земельних ділянок використовується при здійсненні цивільно-правових угод щодо земельних ділянок та прав на них, крім випадків, визначених цим Законом, а також іншими законами. Натомість, нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення розміру земельного податку, державного мита при міні, спадкуванні (крім випадків спадкування спадкоємцями першої та другої черги за законом (як випадків спадкування ними за законом, так і випадків спадкування ними за заповітом) і за правом представлення, а також випадків спадкування власності, вартість якої оподатковується за нульовою ставкою) та даруванні земельних ділянок згідно із законом, орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, вартості земельних ділянок площею понад 50 гектарів для розміщення відкритих спортивних і фізкультурно-оздоровчих споруд, а також при розробці показників та механізмів економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель.
Зі змісту ст. ст. 175, 176 ЦПК України вбачається, що тягар доказування вартості майна несе саме позивач.
Як вбачається з позовної заяви, позивач звернулася до суду з позовними вимогами майнового характеру, а саме просить визнати за нею право власності на житловий будинок, земельні ділянки та право на земельну частку (пай), однак всупереч наведеним нормам, у матеріалах позовної заяви відсутні будь-які відомості щодо ціни позову у відповідності до дійсної вартості майна, на яке позивач просить визнати право власності станом на час розгляду спору.
Також, відповідно до ч. 4 ст. 177 ЦПК України, до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Частиною 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір»визначено, що судовий збір за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що на час подання позовної заяви складає відповідно 1 211,20 грн (та не більше 15 140,00 грн).
Разом з тим, документа на підтвердження сплати судового збору у належному розмірі, відповідно до ціни позову, позивачем до позовної заяви не долучено.
Згідно з п.2 ч.8 ст.43 ЦПК України, якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в паперовій формі, такі документи скріплюються власноручним підписом учасника справи (його представника).
Відповідно до ч. ч. 2, 4, 5 ст. 95 ЦПК України, письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.
Однак позивачем при подачі позовної заяви, долучено копії документів, які належним чином не засвідчені.
Таким чином, позивачу необхідно визначити ціну позову, та сплатити/доплатити судовий збір за подання позовної заяви до суду, виходячи з ціни позову, розрахованої відповідно до дійсної (ринкової) вартості майна, визначеної згідно з вимогами Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» та Закону України «Про оцінку земель», на момент звернення до суду із заявленими позовними вимогами, а також належним чином засвідчити копії документів, долучених до позовної заяви, відповідно до вимог ст. 95 ЦПК України (з підписом, датою та відміткою «згідно з оригіналом»).
Відповідно до ст. 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити). Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
З врахуванням викладеного, позовну заяву слід залишити без руху та зобов'язати позивача усунути недоліки, зазначені в ухвалі суду протягом десяти днів з дня отримання ухвали шляхом: зазначення ціни позову та сплати/доплати судового збору за подання позовної заяви до суду, виходячи з ціни позову розрахованого відповідно до дійсної (ринкової) вартості майна на момент звернення до суду із заявленими позовними вимогами, представлення суду квитанції на підтвердження сплати/доплати судового збору, надати копії документів, які будуть належним чином засвідчені відповідно до вимог частини першої статті 95 Цивільного процесуального кодексу України, з метою забезпечення можливості їх належної оцінки судом як письмових доказів у справі.
У випадку неусунення недоліків заява вважатиметься неподаною і буде повернута.
Керуючись ст.ст. 175, 177, 185, 260 ЦПК України, суддя,-
позовну заяву ОСОБА_1 до Щирецької селищної ради Львівського району Львівської області, третя особа ОСОБА_2 про визнання права власності на майно в порядку спадкування,- залишити без руху.
Надати позивачу десятиденний строк, який обчислюється з дня отримання даної ухвали, для усунення недоліків, вказаних в ухвалі.
У разі невиконання вимог ухвали суду в зазначений строк, позовну заяву ОСОБА_1 до Щирецької селищної ради Львівського району Львівської області, третя особа ОСОБА_2 про визнання права власності на майно в порядку спадкування, - вважати неподаною та повернути позивачу з усіма доданими до неї документами.
Ухвала остаточна та окремому оскарженню не підлягає.
СуддяІ. І. Мельничук