Справа № 466/4395/25 Провадження № 2/450/1743/25
30 вересня 2025 року Пустомитівський районний суд Львівської області у складі:
головуючого - судді Кукси Д.А.
при секретарі Глинської У.Я.
за участю відповідача ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Пустомити заяву позивача ОСОБА_2 про забезпечення позову, подану у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики, -
встановив:
в провадженні Пустомитівського районного суду Львівської області перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики.
Ухвалою Пустомитівського районного суду Львівської області від 11.06.2025 відкрито провадження у справі.
Ухвалою Пустомитівського районного суду Львівської області від 22.07.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
26.09.2025 позивач скерував на адресу суду заяву про забезпечення позову, шляхом накладення арешту на належне ОСОБА_1 на праві приватної власності майно - нерухоме майно та готівкові кошти в межах ціни позову в розмірі 826000,00 грн.
Свої вимоги мотивує тим, що Пустомитівським районним судом Львівської області розглядається цивільна справа за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики. Позов обґрунтовано тим, що 10.05.2022 ОСОБА_1 отримав від позивача, в якості позики, готівкою 700 000 гривень, які зобов'язувався повернути йому так само готівкою до 10.05.2023. Дане зобов'язання було оформлено письмовим договором позики укладеним між сторонами 10.05.2022, у даному договорі відображено усі істотні умови, зокрема порядок повернення позики. Проте після настання відповідного строку відповідач почав уникати зустрічей з позивачем, змінив номер мобільного телефону, від так станом на час звернення до суду позивач не отримав від нього жодних грошових коштів в рахунок повернення боргу, оригінал договору позики знаходиться у позивача. Тому для захисту своїх порушених прав позивач вимушений був звертатися до суду із відповідним позовом про стягнення заборгованості за договором позики укладеним між ними 10.05.2022. Протягом більш як піврічного терміну триваючого судового процесу ОСОБА_1 жодних дій для погашення, хоча б часткового, заборгованості не вчиняв, лише декілька разів телефонував позивачу та вимагав відкликати позов. Таким чином позивачу достеменно відомо, що ОСОБА_1 обізнаний із фактом судового розгляду цивільної справи за позовом до нього, проте фактично ігнорує дану обставину. Позивачу відомо, що ОСОБА_1 є інвалідом 3-ї групи, через це регулярно виїжджає за кордон, зокрема до Республіки Італія, де постійно протягом багатьох років проживає його мати - ОСОБА_3 , в Україні у ОСОБА_1 практично не залишилося родини, від так не має міцних соціальних зв'язків та зобов'язань. Проте йому достеменно відомо, що ОСОБА_1 на праві власності належить квартира у м. Львові, а також він має готівкові грошові вклади у банківській установі м. Львова у значній сумі, яка перевищує розмір заборгованості за моїм позовом до нього. Отже у відповідача до вирішення спору є реальна можливість уникнути виконання зобов'язання на підставі відповідного судового рішення шляхом реалізації належного йому майна, зняття готівкових коштів та подальшого виїзду за кордон і залишення там на довгий термін. За таких обставин невжиття заходів забезпечення існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам позивача, свободам та інтересам до ухвалення рішення у справі, а захист його прав, свобод та інтересів буде неможливим без вжиття таких заходів забезпечення позову і для відновлення його порушених прав необхідно буде докласти значних зусиль та витрат. На підставі наведеного просить заяву задоволити.
Виходячи з засад диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до частини 1 статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Окрім того, згідно положень ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, що слід застосовувати і при розгляді заяви про забезпечення позову.
Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Згідно з вимогами ч. 2 ст. 150 ЦПК України, суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.
За змістом наведених вище приписів умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
Тобто в кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для ефективного захисту прав або інтересів позивача. При цьому відповідно до вимог частини 3 статі 12, частини 1 статті 81 ЦПК України обов'язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.
В силу вимог ч.1 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 1-1) накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Частиною третьою статті 150 ЦПК України передбачено, що види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Співмірність заходів забезпечення позову передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів.
Пунктом 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» визначено, що, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості й адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів.
Крім цього, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Судом встановлено, що між сторонами виник спір, предметом якого, є погашення заборгованості ОСОБА_1 за Договором позики від 10.05.2022 року, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , у розмірі 700000,00 грн.
Розглянувши заяву про забезпечення позову, враховуючи, що у даному випадку між сторонами дійсно виник спір з приводу грошової вимоги про стягнення заборгованості за договором позики, яке є предметом спору у даній справі, суд вважає, що захід забезпечення у виді накладення арешту на все рухоме та нерухоме майно буде співмірним із позовними вимогами, достатньо ефективним та таким, що не призведуть до утруднення виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.
З врахуванням вищенаведеного, суд прийшов до висновку, що вказану заяву, слід задоволити.
В силу вимог ч. 3 ст. 154 ЦПК України підстави для обов'язкового застосування зустрічного забезпечення відсутні.
Керуючись ст. ст. 153, 154, 247, 260, 261, 263 ЦПК України, суд,-
заяву позивача ОСОБА_2 про забезпечення позову подану у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики, - задоволити
Вжити заходи забезпечення позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики шляхом накладення арешту на все рухоме та нерухоме майно ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) в межах суми позову у розмірі 826000,00 гривень.
Для забезпечення відповідності виконавчого документа надати наступні анкетні дані стягувачів та боржника:
- Стягувач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 .
- Боржник: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 .
Ухвала підлягає негайному виконанню в порядку, встановленому для виконання судових рішень.
Строк пред'явлення ухвали до виконання три роки з дати її постановлення.
Копію ухвали суду після її виконання направити всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову.
Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п'ятнадцяти днів з дня її складання до Львівського апеляційного суду.
Повний текст ухвали виготовлено 01.10.2025.
СуддяД. А. Кукса