Справа № 450/1262/25 Провадження № 2/450/1330/25
"05" вересня 2025 р. Пустомитівський районний суд Львівської області в складі:
головуючого - судді Добош Н.Б,
при секретарі Хохолик О.І.
за участі представника позивача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Пустомити цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів за договором позики,-
стислий виклад позиції позивача та відповідача :
підстава позову (позиція позивача): 07.01.2018 року між ОСОБА_2 (позикодавець) та ОСОБА_3 (позичальник) був укладений договір позики. Відповідно до умов договору позики відповідач в якості позики отримала кошти в розмірі 500 000 євро, які зобов'язалася повернути не пізніше 31.12.2023 року. На підтвердження укладення договору позики та його умов відповідачем 07.01.2018 року видано розписку про отримання позики. Однак незважаючи на досягнуту домовленість відповідач своїх зобов'язань щодо повернення грошових коштів не виконала, що спричинило порушення прав та виникнення збитків у позивача. Зазначає, що позивач неодноразово зверталася до відповідача з проханням повернути борг однак відповідач злісно намагалася уникнути повного виконання покладених на неї зобов'язань, постійно уникала позивача та намагалася ухилятися від сплати боргу. На підставі наведеного позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за договором позики в гривневому еквіваленті на день подачі позовної заяви 21.03.2025 року у розмірі 22 500 700 грн. ( 500 000 ? 45, 0014 грн. = 22 500 700 грн.). Крім того просить стягнути з відповідача 3% річних від простроченої суми боргу за період з 01.01.2024 року по 31.03.2025 року у розмірі 17 958,90 євро, що на день пред'явлення позову становить 808 175,64 грн. (17 958,90 євро ? 45,0014 = 808 175,64 грн) а також судові витрати пов'язані з розглядом справи, а саме витрати на сплату судового збору у розмірі 15140,00 грн.
Ухвалою Пустомитівського районного суду Львівської області від 27.03.2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито загальне позовне провадження.
01.05.2025 року відповідач подала відзив на позовну заяву в якій зазначила, що основний борг перед позивачем визнає та не заперечує щодо суми заборгованості, однак заперечує щодо стягнення з неї 3% річних за період прострочення. Зазначила, що уклала договір позики з відповідачем з метою розвитку власного бізнесу однак 18.03.2018 року через кілька місяців після отримання позики сталася пожежа у приміщенні де вона тимчасово зберігала отримані кошти, внаслідок пожежі були знищені всі готівкові кошти, отримані в позику, а також частина документації щодо запланованого бізнес плану. Втрата коштів суттєво ускладнила її фінансове становище та унеможливила своєчасне повернення боргу. Просить позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в розмірі 500 000 євро задоволити, в задоволенні 3% річних за період прострочення відмовити в повному обсязі. Розгляд справи здійснювати без її участі.
В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 підтримала заявлені позовні вимоги та просила такі задоволити, оскільки на даний час відповідач кошти не повернула.
Відповідач в судове засідання не з'явилася, хоча належним чином була повідомлена про час та місце розгляду справи, однак подала заяву про розгляд справи у її відсутності.
Суд заслухавши думку представника позивача, дослідивши позовну заяву, а також долучені письмові докази, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що 07.01.2018 року між ОСОБА_2 (позикодавець) та ОСОБА_3 (позичальник) укладено договір позики.
Відповідно до умов договору позики, розмір позики становить 500 000 Євро і зобов'язалась їх повернути не пізніше 31.12.2023 року включно.
Підтвердження передачі коштів є розписка позичальника про отримання коштів позикодавцем.
Отже, відповідач прийнявши на себе зобов'язання повернути позивачу отримані кошти зобов'язана виконати відповідне зобов'язання в порядку та у строк, що вказані в договорі.
За змістом ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства.
Згідно ч. 1 ст. 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно приписів ч.2 ст. 1047 ЦК України, на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми.
За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики після отримання коштів, підтверджуючи як факт укладання договору та зміст умов договору, так і факт отримання боржником від кредитора певної грошової суми.
На підтвердження передачі грошей відповідач ОСОБА_3 склала розписку про те, що вона одержала суму в розмірі 500 000,00 Євро, згідно договору позики від 07.01.2018 року, оригінал якої було оглянуто в судовому засіданні.
З врахуванням встановленого суд вважає, що між сторонами існували договірні відносини щодо позики грошових коштів на визначений термін, і у відповідач виникло зобов'язання після закінчення строку договору повернути позивачу отримані кошти.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, аналогічне визначення міститься також в ст. 81 ЦПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно ч.1 ст. 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях.
Вирішуючи спір, суд виходить із того, що у даному випадку ОСОБА_2 , як позикодавець за договором позики від 07.01.2018 року відповідно до вимог статей 6, 627 ЦК України та реалізуючи право на звернення до суду і принцип диспозитивності щодо можливості самостійно визначити позовні вимоги та спосіб захисту порушеного права, звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 , про стягнення заборгованості за договором позики, визначивши заборгованість у валюті гривні України, вказавши, що саме 22 500 700 грн. є повним розміром неповернутої позики з розрахунку курсу валют, який діяв на день подання позовної заяви - 21.03.2025 року (500 000 євро ? 45, 0014 грн. (за 1 євро) = 22 500 700 грн.
З огляду на викладене, позовні вимоги про стягнення з відповідача основної заборгованість за договором позики в розмірі 22 500 700 є обґрунтованими та підлягають до задоволення.
Щодо вимоги позову про стягнення з відповідача 3 % річних суд зазначає наступне.
Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні» введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Згодом дії воєнного стану було неодноразово продовжено.
Також, згідно з п.18 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Також, Верховний Суд у своїй постанові від 31.01.2024 року №183/7850/22 (61-14740св23) зазначив тлумачення п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, що свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов'язань: в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ч.2 ст.625 ЦК, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.
Враховуючи викладене, беручи до уваги те, що позивачем три проценти річних від простроченої суми нараховані за період з 01.01.2024 року по 31.03.2025 року, тобто в період дій воєнного стану, стягнення таких з відповідача не відповідає вимогам закону, а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
Відповідно ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Судом встановлено, що позивачем при зверненні до суду сплачений судовий збір у розмірі 15 140,00 грн., оскільки позовні вимоги задоволено частко, з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір у розмірі 14 615,06 грн. пропорційно до задоволених позовних вимог
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 259, 263, 265, 268 ЦПК України, суд,-
Позовні вимогиОСОБА_2 , - задоволити частково.
Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 заборгованість за договором позики від 07.01.2018 року у розмірі 22 500 700 (двадцять два мільйони п'ятсот тисяч сімсот гривень) грн.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 14 615,06 грн. (чотирнадцять тисяч шістсот п'ятнадцять гривень 06 копійок).
В задоволенні позовних вимог в іншій частині - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30 - денний строк з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного суду через Пустомитівський районний суд Львівської області або безпосередньо до Львівського апеляційного суду.
Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 .
Повний текст судового рішення складено 05.09.2025 року.
СуддяН. Б. Добош