Єдиний унікальний номер №943/1626/25
Провадження № 2-а/943/35/2025
07 жовтня 2025 року м. Буськ
Суддя Буського районного суду Львівської області Кос І.Б., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін у залі суду в місті Буську адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, -
позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду із указаним вище позовом через свого представника - адвоката Скоробогатого М.В., у якому просить скасувати постанову інспектора ДПП Венцковського Сергія Олександровича серії 4АВ №04934141 від 18 лютого 2024 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП, а також стягнути судові витрати по справі.
В обґрунтування заявлених вимог представник позивачки покликається на те, що інспектором Департаменту патрульної поліції Венцковським Сергієм Олександровичем було винесено оскаржувану постанову по справі про адміністративне правопорушення серії 4АВ №04934141 від 18.02.2024, якою позивачку притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн. Відповідно до постанови інспектор, розглянувши дані, зафіксовані в автоматичному режимі за допомогою технічного засобу «Каскад 096-1120», встановив, що 18.02.2024 року о 14 год. 05 хв., за адресою: М06 Київ-Чоп 447+803 зафіксовано транспортний засіб OPEL CORSA, НОМЕР_1 . Особа, яка керувала транспортним засобом, перевищила встановлені обмеження швидкості руху транспортних засобів на 33 км/год, чим порушила пункт 12.9. б ПДР України. Зазначає, що вказана постанова за місцем проживання ОСОБА_1 не скеровувалась, на виконання органів виконавчої служби не надходила. Про існування вказаного порушення позивачка ОСОБА_1 дізналась у сервісному центрі під час спроби обміну свого посвідчення водія, виданого строком на 2 роки, отримавши відмову через наявність трьох порушень ПДР протягом двох років та необхідність перездачі екзаменів на право керування транспортним засобом, а також те, що існує оскаржувана постанова за перевищення швидкості автомобілем «OPEL CORSA», реєстраційний номер НОМЕР_1 , а штраф за вказане правопорушення сплачено. Крім того, у сервісному центрі позивачці надали копію квитанції про сплату штрафу ОСОБА_2 (штраф сплачено за постановою в день її винесення 18.02.2024), який керував вказаним автомобілем, що був раніше переданий позивачкою в користування ОСОБА_3 , який наприкінці 2023 року придбав у неї вказаний автомобіль і якому вона видала довіреність на право його перереєстрації, та з'ясувала, що вказана особа в той час керувала автомобілем, але не перереєструвала його в сервісному центрі за довіреністю. Також вказує, що особа, яка керувала транспортним засобом та вчинила правопорушення фактично понесла покарання, хоча правопорушником, згідно постанови, зазначена ОСОБА_1 , яка його не вчиняла. Розуміючи, що вона незаконно та безпідставно притягнута до відповідальності за правопорушення, яке не вчиняла, оскільки не керувала транспортним засобом вказаної марки та моделі, вона звернулася за правовою допомогою. В даному випадку в оскаржуваній постанові не доведено належними та допустимими доказами вчинення правопорушення, і що саме ОСОБА_1 керувала транспортним засобом у вказаний в постанові час та місці. Фактично реалізувавши вказаний автомобіль, оформивши довіреність на право керування та реалізації вказаним автомобілем на прохання та на ім'я ОСОБА_3 , передавши йому реєстраційні документи на автомобіль, ОСОБА_1 була позбавлена можливості внести відомості у Єдиний державний реєстр транспортних засобів, щодо належного користувача. Отже, станом на 14:05 год. 18.02.2024 року автомобіль марки «OPEL CORSA», реєстраційний номер НОМЕР_1 , не перебував у фактичному користуванні позивачки ОСОБА_1 і ним вона не керувала. Отже, із системного тлумачення загальних засад КУпАП вбачається, що відповідати за вчинене правопорушення має лише винна особа, оскільки в даному випадку відповідальність носить індивідуальний характер і стосується саме правопорушника. Відтак, на думку представника позивачки, за обставин справи та аналізу вимог законодавства, притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності не можна вважати правомірним, а за вчинене правопорушення повинна відповідати тільки та особа, яка його вчинила, за умови доведення її провини. В даному випадку фактичний володілець транспортного засобу поніс передбачене законом покарання, сплативши штраф та фактично визнавши вину у вчиненому, а вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення не доведено і така вина відсутня. Отже, як вважає її представник, що притягнення позивачки ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за правопорушення, котре вона не вчиняла, за відсутності доказів її вини, за наявності обставин, які достовірно підтверджують, що правопорушення у зазначений в протоколі час та місці вчинила інша особа, порушуватиме «презумпцію невинуватості», внаслідок чого відповідачем винесена незаконна постанова, яку представник позивачки просить скасувати. Крім того, адвокат Скоробогатий М.В. просив стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2500,00 грн. та сплачений судовий збір у сумі 484,48 грн.
Ухвалою судді від 25.08.2025 року поновлено позивачці ОСОБА_1 пропущений строк звернення до суду, визнавши причини його пропуску поважними, а також відкрито спрощене позовне провадження у даній справі без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами; встановлено відповідачу п'ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - п'ятиденний строк для подання відповіді на відзив. Копії ухвал про відкриття спрощеного позовного провадження надіслано сторонам.
Відповідач Департамент патрульної поліції через свого представника за довіреністю Забродоцьку Я.Р. направив до суду відзив на позовну заяву (вх. №5709 від 28.08.2025), у якому з позовними вимогами представник відповідача не погоджується, оскільки позивачка ОСОБА_1 відповідно до реєстраційної картки транспортного засобу «OPEL CORSA», реєстраційний номер НОМЕР_2 , станом на 18.02.2024 (день вчинення правопорушення) є власником даного транспортного засобу, а технічна операція 315-перереєстрація ТЗ на нового власника відбулась 03.04.2024 року на підставі заяви №2309749367 підрозділом ТСЦ 1841. Відтак, позивачка ОСОБА_1 є відповідальною особою за вчинене адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, як його власник на момент скоєння правопорушення та через додаток «Дія» чи «Кабінет водія» отримувала інформацію про штрафи, що спростовує її доводи про необізнаність зі спірною постановою. Крім того, представник відповідача звертає увагу, що позивачка ОСОБА_1 не скористалась своїм правом на внесення відомостей про належного користувача транспортного засобу до Єдиного державного реєстру транспортних засобів (ЄДРТЗ), а тому її правомірно було притягнуто до адміністративної відповідальності як фізичну особу, якій належить на праві власності транспортний засіб, і накладено стягнення згідно із нормами чинного законодавства, що також узгоджується із постановами апеляційних адміністративних судів, зокрема постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06 липня 2022 року в справі №461/9190/21. Крім того, на думку представника відповідача система автоматичної фіксації порушень ПДР не встановлює особу, яка перебувала за кермом в момент порушення, а камери фіксують лише факт порушення та номерний знак транспортного засобу, а спірна постанова може виноситися без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, що мало місце у відповідності до ст. 279-1 КУпАП. У той же час, позивачка не надала суду жодних доказів дотримання нею умов звільнення від адміністративної відповідальності у порядку, передбаченому ст. 279-3 КУпАП, що не дає їй правових підстав для звільнення від адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, оскільки жодних заяв на адресу ДПП щодо заміни відповідальної особи в постанові серії 4АВ №04934141 від 18.02.2024 року не надходили, а станом на день вчинення адміністративного правопорушення власником транспортного засобу «OPEL CORSA», реєстраційний номер НОМЕР_2 була позивачка ОСОБА_1 . Натомість, передача позивачкою зазначеного автомобіля іншій особі не звільняє її від адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, оскільки таке звільнення можливе лише після вчинення тих обов'язкових дій, які передбачені положеннями статті 279-3 КУпАП. Таким чином, представник відповідача вважає, що оскаржувана постанова серії 4АВ №04934141 від 18.02.2024 року є правомірною, законною та винесена із дотриманням норм матеріального права. Відтак, представник відповідача просить відмовити повністю у задоволенні позову в зв'язку з безпідставністю такого та розглянути справу без участі сторони відповідача.
Позивачка ОСОБА_1 через адвоката Скоробогатого М.В. направила до суду відповідь на відзив (вх. №6314 від 24.09.2025), у якому проти доводів відзиву на позовну заяву заперечили, оскільки поданий відзив не доводить, що саме позивачка ОСОБА_1 вчинила спірне правопорушення, а жодних доказів встановлення її вини не долучено до відзиву на позовну заяву. Також представник позивачки покликається на те, що на фотографії автомобіля за кермом очевидно проглядається особа чоловічої статі. Крім того, на спростування доводів відповідача долучають заяву свідка ОСОБА_3 , який керував 18.02.2024 року о 14 год. 05 хв., за адресою М06 КиївЧоп 447+803 транспортним засобом «OPEL CORSA», д.н.з. НОМЕР_1 , довіреність від імені ОСОБА_1 на ім'я ОСОБА_3 на вказаний автомобіль, та скрін-шоти оголошення про реалізацію вказаного автомобіля, яке розміщене на сайті 06.01.2024 року і видалене власником 07.03.2024 року. Разом із тим, у відзиві відповідач зазначає про індивідуальну відповідальність особи, яка вчинила правопорушення та окремо про власника транспортного засобу, тим самим спростовує свої ж твердження про підставність накладення стягнення на власника транспортного засобу, тобто на позивачку ОСОБА_1 . Відтак, просили у відповіді на відзив позов задовольнити повністю.
Відповідач Департамент патрульної поліції через свого представника за довіреністю Забродоцьку Я.Р. направив до суду заперечення на відповідь (вх. №6389/25 від 29.09.2025), у якому звертають увагу суду, що представник відповідача не намагається довести фактично особу, яка перебувала за кермом транспортного засобу в момент вчинення адміністративного правопорушення (18.02.2024), оскільки в правопорушеннях у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого в автоматичному режимі така обставина доказуванню не підлягає, окрім тих, які зафіксовані не в автоматичному режимі. Крім того, представник відповідача звертає увагу, що законодавством передбачено, що власник транспортного засобу може бути звільнений від відповідальності, а суб'єктом правопорушення може стати фактичний водій лише за умови, що було ініційовано процедуру внесення змін до постанови на підставі абзацу третього частини першої статті 279-3 КУпАП. Однак, як у позовній заяві так і відповіді на відзив, позивачка не надає жодного підтвердження дотримання нею умов звільнення від адміністративної відповідальності. За даними Єдиного державного реєстру транспортних засобів, а також у разі необхідності - за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань встановлюється відповідальна особа, зазначена у ст. 14-2 КУпАП. Як зазначалось у відзиві на позовну заяву, в день вчинення адміністративного правопорушення (18.02.2024) ОСОБА_1 перебувала в статусі власника транспортного засобу «OPEL CORSA», реєстраційний номер НОМЕР_2 , із технічної операції 315-перереєстрація ТЗ на нового власника відбулась 03.04.2024 року на підставі заяви №2309749367 підрозділом ТСЦ 1841. Крім цього, особа, яка керувала транспортним засобом, не зверталася до уповноваженого підрозділу Національної поліції із заявою про визнання зазначеного факту правопорушення та не надала згоду на притягнення її до адміністративної відповідальності, а в Єдиному державному реєстрі транспортних засобів не міститься відомостей про належного користувача транспортного засобу «OPEL CORSA», реєстраційний номер НОМЕР_2 , а тому вважають, що суб'єктом правопорушення в даному випадку є позивачка, як фізична особа, за якою зареєстровано транспортний засіб. З огляду на викладене, представник відповідача вважає необґрунтованими доводи позивачки про незаконність притягнення її до відповідальності та винесення спірної постанови без встановлення особи, яка фактично керувала транспортним засобом, оскільки позивачка цим механізмом не скористалася, відтак спірну постанову винесено правомірно щодо особи, яка, згідно з реєстром, несе відповідальність. Щодо надання заяви ОСОБА_3 , представник відповідача заперечує, оскільки в даному випадку йдеться не про доведення вини у загальному порядку, а про дотримання спеціального, формалізованого механізму звільнення від відповідальності власника ТЗ. Надання пояснень фактичного водія є неналежним доказом для спростування законності постанови, оскільки не відповідає виключному переліку підстав для звільнення, встановлених ст. 279-3 КУпАП. Відтак, представник відповідача просить відмовити повністю у задоволенні позову у зв'язку з безпідставністю такого, а справу розглянути без участі сторони відповідача.
Згідно частини четвертої статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши справу в порядку спрощеного провадження, без повідомлення сторін, оцінивши подані докази, дослідивши наявні матеріали справи, суд вважає, що позов не підлягає до задоволення, виходячи із таких мотивів.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною другою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, що 09.12.2022 року позивачкою ОСОБА_1 отримано посвідчення водія серії НОМЕР_3 , термін дії якого дійсний до 09.12.2024 року.
Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 вбачається, що ОСОБА_1 є власником транспортного засобу марки «OPEL CORSA», номерний знак НОМЕР_1 .
Крім того, як слідує із Реєстраційної картки транспортного засобу марки «OPEL CORSA», номерний знак НОМЕР_1 від 21.03.2023, що власником вказаного транспортного засобу значиться позивачка ОСОБА_1 , а відомості про належного користувача вказаним транспортним засобом у базі даних Єдиного державного реєстру транспортних засобів були відсутні.
Як убачається із оскаржуваної постанови інспектора Департаменту патрульної поліції Венцковського Сергія Олександровича про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання (перебування) на території України, серії 4АВ №04934141 від 18.02.2024, якою ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , АДРЕСА_1 ) притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП із накладенням на неї адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн. за те, що 18 лютого 2024 року о 14 год. 05 хв., за адресою М06 Київ-Чоп 447+803 зафіксовано транспортний засіб марки «OPEL CORSA», номерний знак НОМЕР_1 . Особа, яка керувала транспортним засобом, перевищила встановлені обмеження швидкості руху транспортних засобів на 33 км/год, чим порушила пункт 12.9 (б) ПДР України.
Як слідує із позовної заяви та інших матеріалів справи, що позивачкою та її представником не оспорюється сам факт скоєного правопорушення за ч. 1 ст. 122 КУпАП, однак спір виник щодо суб'єкта вчиненого правопорушення, оскільки сторона позивача доводить, що правопорушення фактично вчинено не позивачкою ОСОБА_1 , як власником транспортного засобу марки «OPEL CORSA», номерний знак НОМЕР_1 , а іншою особою, якій раніше позивачка передала вказаний транспортний засіб, однак не встигла його переоформити у встановленому законом порядку, про що також свідчить те, що штраф за вказаним правопорушенням сплачено ОСОБА_2 згідно платіжної інструкції від 18.02.2024.
Згідно статті 14 Закону України «Про дорожній рух» учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів. До учасників дорожнього руху належать водії та пасажири транспортних засобів, пішоходи, велосипедисти, погоничі тварин. Учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Статтею 53 цього Закону передбачено, що юридичні та фізичні особи, винні в порушенні законодавства про дорожній рух, відповідних правил, нормативів і стандартів, несуть відповідальність згідно з законодавством України.
Пунктом п. 12.9 «б» ПДР України передбачено, що водієві забороняється перевищувати максимальну швидкість, зазначену в пунктах 12.4-12.7, на ділянці дороги, де встановлено дорожні знаки 3.29, 3.31, або на транспортному засобі, на якому встановлено розпізнавальний знак відповідно до підпункту «и» пункту 30.3 цих Правил.
Відповідно до п. 12.4 ПДР України у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.
Частиною першою статті 122 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, що тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (340 грн.).
Згідно частини першої статті 14-2 КУпАП адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису) (за допомогою технічних засобів, що дають змогу здійснювати фотозйомку або відеозапис та функціонують згідно із законодавством про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах), несе відповідальна особа - фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, а в разі якщо до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесено відомості про належного користувача відповідного транспортного засобу, - належний користувач транспортного засобу, а якщо в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відсутні на момент запиту відомості про керівника юридичної особи, за якою зареєстрований транспортний засіб, - особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи.
Відповідальна особа, зазначена у частині першій цієї статті, або особа, яка ввезла транспортний засіб на територію України, звільняється від відповідальності за адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), у випадках, передбачених статтею 279-3 цього Кодексу.
Частинами першою, другою та п'ятою статті 279-1 КУпАП визначено, що у разі якщо адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксовано в автоматичному режимі або якщо порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів зафіксовано в режимі фотозйомки (відеозапису), посадова особа уповноваженого підрозділу Національної поліції або інспектор з паркування за даними Єдиного державного реєстру транспортних засобів, а також у разі необхідності - за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань встановлює відповідальну особу, зазначену у частині першій статті 14-2 цього Кодексу.
Постанова про накладення адміністративного стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), може виноситися без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Так, приписи статті 279-3 КУпАП України передбачають можливість звільнення відповідальної особи, зазначеної у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, особи, яка ввезла транспортний засіб на територію України, від адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису).
Відповідальна особа, зазначена у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, або особа, яка ввезла транспортний засіб на територію України, звільняється від адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), якщо протягом 20 календарних днів з дня вчинення відповідного правопорушення або з дня набрання постановою по справі про адміністративне правопорушення законної сили: ця особа надала документ, який підтверджує, що до моменту вчинення правопорушення транспортний засіб вибув з її володіння внаслідок протиправних дій інших осіб, або щодо протиправного використання іншими особами номерних знаків, що належать її транспортному засобу; особа, яка керувала транспортним засобом на момент вчинення зазначеного правопорушення, звернулася особисто до органу (посадової особи), уповноваженого розглядати справи про адміністративні правопорушення, із заявою про визнання зазначеного факту адміністративного правопорушення та надання згоди на притягнення до адміністративної відповідальності, а також надала документ (квитанцію) про сплату відповідного штрафу.
Отже, з вищевикладених імперативних приписів КУпАП України, відповідальна особа звільняється від адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у випадку якщо протягом 20 календарних днів з дня вчинення відповідного правопорушення або з дня набрання постановою по справі про адміністративне правопорушення законної сили особа, яка керувала транспортним засобом на момент вчинення зазначеного правопорушення, звернулася особисто до органу (посадової особи), уповноваженого розглядати справи про адміністративні правопорушення, із заявою про визнання зазначеного факту адміністративного правопорушення та надання згоди на притягнення до адміністративної відповідальності, а також надала документ (квитанцію) про сплату відповідного штрафу.
Аналогічні приписи містить Порядок звернення особи, яка допустила адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, до уповноваженого підрозділу Національної поліції, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 10 листопада 2017 року №833, згідно з пунктом 4 якого заявник подає заяву особисто в письмовому вигляді українською мовою (заповнюється машинодруком або від руки розбірливо без виправлень) за умови його ідентифікації та незалежно від місця реєстрації безоплатно до уповноваженого підрозділу (підрозділів) Національної поліції. Типовий зразок заяви розміщується на офіційних веб-сайтах МВС та Національної поліції.
Заява також може бути подана через офіційний веб-сайт МВС за умови електронної ідентифікації особи з використанням кваліфікованого електронного підпису.
Таким чином, законодавством передбачено лише два можливих способи звернення особи, яка допустила адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, до уповноваженого підрозділу Національної поліції - особисто до уповноваженого підрозділу (підрозділів) Національної поліції або через офіційний веб-сайт МВС за умови електронної ідентифікації особи з використанням кваліфікованого електронного підпису.
У той же час, позивачка ОСОБА_1 не надала до суду жодних доказів дотримання нею умов звільнення від адміністративної відповідальності, як власника вказаного автомобіля, які прямо передбачені вищенаведеними положеннями ст. 279-3 КУпАП, і не посилається на факт вчинення дій, які, згідно із цією статтею, необхідно було вчинити для звільнення її від відповідальності.
Крім того, матеріли справи не містять доказів неможливості звернення ОСОБА_1 особисто до уповноваженого підрозділу (підрозділів) Національної поліції або через офіційний веб - сайт МВС, особи, яка керувала транспортним засобом на момент вчинення зазначеного правопорушення, до органу (посадової особи), уповноваженого розглядати справи про адміністративні правопорушення, із заявою про визнання зазначеного факту адміністративного правопорушення та надання згоди на притягнення до адміністративної відповідальності, документа (квитанцію) про сплату відповідного штрафу.
Відтак, із огляду на наведене, судом не встановлено порушення відповідачем порядку притягнення позивачки ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП, а тому спірна постанова відповідача є правомірною.
Тотожний правовий висновок викладений у постанові Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23 липня 2025 року в справі №454/683/25, де колегія суддів виснувала, що позивачка не надає суду жодних доказів дотримання нею умов звільнення від адміністративної відповідальності, як власника вказаного автомобіля, які прямо передбачені вищенаведеними положеннями ст. 279-3 КУпАП, і не посилається на факт вчинення дій, які, згідно із цією статтею, необхідно було вчинити для звільнення її від відповідальності. Крім того, матеріли справи не містять доказів неможливості звернення власника особисто чи особи, яка керувала транспортним засобом на момент вчинення зазначеного правопорушення, до уповноваженого підрозділу (підрозділів) Національної поліції або через офіційний веб - сайт МВС.
Крім того, до матеріалів справи представником позивачки долучено: оголошення про продаж транспортного засобу марки «OPEL CORSA», номерний знак НОМЕР_1 , яке створено 06 січня 2024 року, а також заяву ОСОБА_4 від 01.09.2025, в якій він підтверджує факт купівлі вказаного транспортного засобу в позивачки ОСОБА_1 18 лютого 2024 року та домовився із нею про переоформлення автомобіля на себе після продажу ним власного транспортного засобу, а коли під час повернення додому разом зі своїм кумом ОСОБА_2 на вказаному автомобілі ОСОБА_4 допустив порушення щодо перевищення швидкості руху, а тому попросив кума сплатити штраф через додаток із банківської картки, щоб у ОСОБА_1 не виникло проблем. Крім того, на прохання ОСОБА_4 23 лютого 2024 року позивачка ОСОБА_1 оформила на нього нотаріальну довіреність, яку переслала йому через «Нова Пошта», а в липні-серпні 2025 року вона зателефонувала йому та розпитувала про вказане порушення, на що він їй усе розповів та відправив через месенджер фотокопію квитанції про сплату штрафу ОСОБА_2 . Відтак, ОСОБА_4 підтверджує, що порушення вчинив саме він, коли повертався додому на придбаному автомобілі марки «OPEL CORSA», номерний знак НОМЕР_1 , який на той час був зареєстрований за ОСОБА_1 .
Однак, зазначені документи не можуть бути підставою для скасування оскаржуваної постанови, що узгоджується із правовим висновком, викладеним у постанові Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06 лютого 2024 року в справі №308/11175/23, де колегія суддів скасовуючи рішення суду першої інстанції про задоволення позову в подібній справі, зазначила, що факт передачі позивачем вищевказаного автомобіля іншій особі фактично не звільняє позивача від адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, оскільки, як вже було зазначено вище, таке звільнення можливе лише тільки після вчинення обов'язкових дій, які передбачені положеннями ст.ст. 14-2, 279-3 КУпАП. Нотаріальна довіреність на автомобіль, видана позивачем, визначає обсяг повноважень довіреного, проте, довіреність не визначає обов'язкових дій, які дозволяють звільнити від адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху. Таким чином, позивач залишається відповідальною особою за порушення правил дорожнього руху, навіть після передачі автомобіля іншій особі за допомогою нотаріальної довіреності. Позивач є власником транспортного засобу, який є джерелом підвищеної небезпеки, а тому при передачі його в користування третім особам має бути зацікавлений та вжити всіх можливих заходів для забезпечення дотримання користувачем такого транспортного засобу правил дорожнього руху. Отже сам факт володіння транспортним засобом породжує певні права та обов'язки осіб, за якими зареєстрований транспортний засіб. Разом із тим, стаття 279-3 КУпАП регламентує можливість звільнення відповідальної особи, зазначеної у частині першій статті 14-2 цього Кодексу від адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, зокрема з підстав, встановлення належного користувача транспортного засобу. Суд першої інстанції з покликанням на лист Головного сервісного центру МВС регіональний сервісний центр №31/7-4097 від 19.10.2023 року дійшов висновку, що на час складання оскаржуваної постанови позивачка не керувала транспортним засобом «TOYOTA RAV4», оскільки належним користувачем вказаного транспортного засобу є інша особа. Колегія суддів не погоджується із такими висновками суду, оскільки як вбачається із зазначеного листа, належного користувача транспортного засобу «TOYOTA RAV4» зареєстровано за іншою особою лише 30 червня 2023 року, отже належний користувач зазначеного транспортного засобу був зареєстрований після винесення постанови серії ЗАВ №02467725 від 05.06.2023, що суперечить висновкам суду першої інстанції. Таким чином відповідальною особою транспортного засобу «TOYOTA RAV4», із урахуванням вищенаведених приписів законодавства України, є особа за якою зареєстровано зазначений транспортний засіб а саме позивач. У той же час, позивач не надає суду жодних доказів дотримання нею умов звільнення від адміністративної відповідальності, як власника вказаного автомобіля, які прямо передбачені вищенаведеними положеннями ст. 279-3 КУпАП, і не посилається на факт вчинення дій, які, згідно із цією статтею, необхідно було вчинити для звільнення її від відповідальності. Крім того, матеріли справи не містять доказів звернення особисто або через офіційний веб - сайт МВС особи, яка керувала транспортним засобом на момент вчинення зазначеного правопорушення, до органу (посадової особи), уповноваженого розглядати справи про адміністративні правопорушення, із заявою про визнання зазначеного факту адміністративного правопорушення та надання згоди на притягнення до адміністративної відповідальності, документа (квитанцію) про сплату відповідного штрафу. З огляду на наведене, суд апеляційної дійшов до висновку, що спірна постанова є правомірною та не підлягає скасуванню.
Крім того, подібний правовий висновок у релевантній справі викладено в постанові Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13 серпня 2025 року в справі №464/2068/25, де скасовано рішення Сихівського районного суду міста Львова від 23 травня 2025 року про задоволення позову в подібній справі, де констатовано про те, що статтями 14, 279-3 КУпАП, а також розділом III «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі», затвердженої наказом МВС №13 від 13.01.2020, чітко регламентований порядок звільнення власника транспортного засобу (відповідальної особи) від відповідальності за порушення правил ПДР України в разі передачі автомобіля третім особам. Разом із тим, позивач не вчинив жодних дій для звільнення його як власника транспортного засобу «Peugeot» від адміністративної відповідальності за порушення вимог ч. 1 ст. 122 КУпАП. Апеляційний суд зауважує, що перебування позивача за кордоном не спростовує правомірність притягнення його до відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 122 КУпАП (перевищення швидкості руху), оскільки вказаний Кодекс визначає власника транспортного засобу відповідальною особою за вчинення адміністративних правопорушень, які зафіксовані в автоматичному режимі, крім випадків коли до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесені відомості про належного користувача, однак відомостей про належного користувача цим транспортним засобом у справі немає. Таким чином, апеляційний суд вважає, що відповідальність за адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП (перевищення швидкості руху) вчинене 12.09.2023 має нести позивач, як відповідальна особа, позаяк не виконав вимог порядку звільнення від адміністративної відповідальності урегульованого спеціальними нормами законодавства.
Відтак, суд погоджується із доводами представника відповідача про відсутність правових підстав для задоволення цього позову та законність оскаржуваної постанови відповідача, оскільки законодавством передбачено, що власник транспортного засобу може бути звільнений від відповідальності та в цьому випадку суб'єктом правопорушення може стати фактичний водій лише за умови, якщо було ініційовано процедуру внесення змін до постанови на підставі абзацу третього частини першої статті 279-3 КУпАП, чого позивачкою ОСОБА_1 дотримано не було, а особа, яка керувала транспортним засобом ( ОСОБА_4 ) не звертався до уповноваженого підрозділу Національної поліції із заявою про визнання зазначеного факту правопорушення та не надав свою згоду на притягнення його до адміністративної відповідальності, а в Єдиному державному реєстрі транспортних засобів не міститься відомостей про належного користувача транспортного засобу «OPEL CORSA», номерний знак НОМЕР_1 , чого стороною позивача спростовано не було та фактично не заперечувалося.
Згідно вимог ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС).
З огляду на викладене, суд вважає, що позивачкою не спростована правомірність оскаржуваного рішення відповідача про притягнення її до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП, та накладення на неї адміністративного стягнення у вигляді штрафу в межах санкції даної норми закону про адміністративну відповідальність.
Інші доводи позивачки зводяться до незгоди із оскаржуваною постановою відповідача та не спростовують наявності у її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення («Серявін та інші проти України» (Seryavin and Others v. Ukraine) від 10 лютого 2010 року, заява №4909/04).
Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема, залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення.
За наведених обставин, суд вважає, що прийняте рішення про притягнення позивачки до адміністративної відповідальності є обґрунтованим, прийнятим належним суб'єктом у межах його компетенції, на підставі, у межах повноважень та у визначений законом спосіб, із дотриманням належної процедури, а накладене відповідачем адміністративне стягнення обране у виді та розмірі, передбаченому санкцією ч. 1 ст. 122 КУпАП, що не спростовано позивачкою. Відтак, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову повністю.
Крім того, зважаючи на відмову в задоволенні цього позову, підстав для розподілу судових витрат (сплачений позивачкою судовий збір у розмірі 484,48 грн. та понесені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2500,00 грн.) в порядку статті 139 КАС України суд не вбачає.
Ураховуючи наведене та керуючись статтями 6, 8, 9, 10, 77, 78, 90, 139, 140, 229, 242-246, 249, 271, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
у задоволенні позову ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, - відмовити повністю.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня отримання повного тексту рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
Позивачка: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_5 ).
Представник позивача: адвокат Скоробогатий Микола Вікторович (80500, Львівська область, Золочівський район, м. Буськ, вул. Паркова, 13/1).
Відповідач: Департамент патрульної поліції (03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, буд. 3; код ЄДРПОУ 40108646).
Представник відповідача: Забродоцька Яна Романівна (79053, м. Львів, вул. Перфецького, 19).
Повний текст судового рішення виготовлено: 07.10.2025 року.
Суддя І. Б. Кос