Справа № 438/986/25
Провадження 2/438/426/2025
іменем України
07 жовтня 2025 року м. Борислав
Бориславський міський суд Львівської області у складі головуючого судді Пантелєєва Д.Г., за участю секретаря Дівчур В.М., розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в м. Бориславі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Бориславської міської ради про встановлення факту родинних відносинта визнання права власності на спадкове майно,
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Бориславської міської ради Львівської області в якому просить суд встановити факт родинних відносин, а саме, що ОСОБА_2 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у селі Розділля Горлицького повіту Краківського воєводства, Республіка Польща, а помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у місті Бориславі Дрогобицького району Львівської області, є його двоюрідним дідом - рідним братом його баби ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 . Визнати за ним право власності на 15/16 частин у праві спільної власності на житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, житловою площею 47,0 кв.м, загальною площею - 71,8 кв.м, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після двоюрідного діда ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . Визнати за ним в порядку спадкування за законом після двоюрідного діда ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , право власності на земельну ділянку площею 0,1000 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення: для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, яка належала на праві спільної сумісної власності ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , спадкоємцем якого був ОСОБА_5 , спадщину якого прийняв, але не оформив ОСОБА_2 , яким вищезазначена земельна ділянка належала на підставі Державного акту на право приватної власності на земельну ділянку серії ЛВ № 741, виданого Бориславською міською Радою народних депутатів 17.07.1996 року у відповідності до рішення міської ради від 10.09.1995 року № 437, зареєстрованого у Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за ЛВ № 741.
В обґрунтування вимог вказав, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер рідний брат його баби зі сторони матері ОСОБА_2 , який до дня своєї смерті постійно проживав та був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 унаслідок смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина. Заповідального розпорядження щодо свого майна на випадок смерті спадкодавець не вчиняв. Спадкоємці ОСОБА_2 по прямій низхідній лінії спорідненості - відсутні, оскільки дітей останній не мав, у зареєстрованому шлюбі не перебував. На момент відкриття спадщини з числа спадкоємців другої черги за законом вже не було нікого в живих, а спадкоємці третьої черги за законом відсутні. Жоден з нащадків спадкоємців ОСОБА_2 другої черги за законом окрім нього зі спадкодавцем не проживав, зареєстрований не був; заяви про прийняття спадщини у встановлений законодавством строк нотаріусу не подавав. Оскільки він постійно проживав разом із спадкодавцем на день його смерті і протягом шести місяців з часу відкриття спадщини про свою відмову від неї не заявляв, то відповідно до вимог ч. 3 ст.1268 ЦК України вважається таким, що прийняв спадщину ОСОБА_2 . Враховуючи викладене, просить суд задовольнити позов.
Відповідно до ухвали судді від 01.07.2025 року по справі відкрито загальне позовне провадження, призначено підготовче судове засідання.
Ухвалою суду від 11.08.2025 року задоволено клопотання позивача про витребування доказів.
Від представника позивача - адвоката Бабич І.А. до суду надійшла заява про підтримання позовних вимог та розгляд справи за її відсутності та відсутності позивача.
Від відповідача, в особі міського голови Бориславської міської ради Львівської області І. Яворського надійшла заява про визнання позовних вимог. Відзив на позов відповідач не надав.
Оскільки, відповідно до вимог ст.279 ЦПК України справа в порядку спрощеного позовного провадження розглядається без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, то, відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу суд не здійснює.
Вивчивши матеріали справи, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог, виходячи з таких обставин.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_2 , який до дня своєї смерті постійно проживав та був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 30.03.2021, виданим Бориславським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів), актовий запис № 210 від 30.03.2021; будинковою книгою для прописки громадян, які проживають в будинку АДРЕСА_1 .
Суду представлений витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження відповідно до статей 126, 133, 135 Сімейного кодексу України № 00040880758 від 08.08.2023, наданим Дрогобицьким відділом ДРАЦС у Дрогобицькому районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, з якого вбачається, що згідно з поновленим актовим записом №233, складеним 21.09.1948 Бориславським міським відділом ДРАЦС Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), батьками ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , є ОСОБА_4 , ОСОБА_7 .
Зі свідоцтва про народження ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_7 вбачається, що остання є уродженкою села Розділля Горлицького повіту Краківського воєводства Республіки Польща, серії НОМЕР_2 від 28.05.1952, виданим міським бюро ЗАГС м. Борислав Дрогобицької області (актовий запис (відновлений) № 148 від 28.05.1952), батьками якої вказано ОСОБА_4 , ОСОБА_7 .
Зі свідоцтва про одруження ОСОБА_9 , ОСОБА_8 серії НОМЕР_3 від 14.09.1963, виданим Бориславським міським бюро ЗАГС Львівської області (актовий запис № 186 від 14.09.1963), вбачається, що ОСОБА_8 після реєстрації одруження присвоєно прізвище - ОСОБА_10 .
Згідно повторного свідоцтва про народження ОСОБА_11 серії НОМЕР_4 від 19.03.1985, виданим відділом ЗАГС Бориславського міськвиконкому Львівської області (актовий запис №7 від 02.01.1962), батьками якої зазначені ОСОБА_9 і ОСОБА_12 .
Зі свідоцтва про укладення шлюбу батьків: ОСОБА_13 , ОСОБА_11 серії НОМЕР_5 від 08.10.1987, виданим відділом ЗАГС Бориславського міськвиконкому Львівської області (актовий запис № 262 від 08.10.1987), вбачається, що ОСОБА_11 після укладення шлюбу змінила прізвище на « ОСОБА_14 ».
Суду представлено свідоцтво про народження позивача ОСОБА_1 , народження серії НОМЕР_6 від 10.11.1988, виданим відділом ЗАГС Бориславського міськвиконкому Львівської області (актовий запис № 594 від 10.11.1988); дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_8 ; батьки - ОСОБА_15 , ОСОБА_13 .
У свідоцтві про смерть спадкодавця ОСОБА_2 серії НОМЕР_1 від 30.03.2021, виданим Бориславським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) (актовий запис № 210 від 30.03.2021), зазначається, що спадкодавець народився у селі Розділля, Польща, ІНФОРМАЦІЯ_9 , що є розбіжністю з відомостями поновленого актового запису про народження ОСОБА_2 від 21.09.1948 № 233, в якому в частині зазначення дати народження допущено помилку та замість правильного 1932 року помилково вказано 1934 рік.
Зі змісту вищевказаних документів про народження баби позивача ОСОБА_16 та її рідного брата - спадкодавця ОСОБА_2 вбачається, що інші відомості про народження зазначених осіб, а саме: повні імена батьків ( ОСОБА_4 , ОСОБА_7 ), місце їхнього народження (село Розділля Горлицького повіту Краківського воєводства, Республіка Польща) повністю збігаються.
Розбіжність у написанні дати народження спадкодавця зумовлюється помилкою, допущеною під час поновлення органами запису актів громадянського стану УРСР первинного актового запису про народження ОСОБА_2 , складеного у Польщі.
Архівною довідкою Державного архіву Львівської області від 15.01.2004 № Д-100-04/п, виданою на ім'я баби позивача ОСОБА_12 , підтверджується, що у складі родини ОСОБА_17 , яка у 1945 році була переселена з села Розділля Горлицького повіту (Польща) у Кіровоградську область, значилися, зокрема, ОСОБА_5 , 1943 року народження, та ОСОБА_2 , 1932 року народження.
Також, зі змісту будинкової книги для прописки громадян, які проживають в будинку АДРЕСА_1 , вбачається, що спадкодавець ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , мав за вказаною адресою зареєстроване місце проживання з 12.08.1969 і знятий з реєстрації 15.04.2021 (після смерті), де також зареєстроване місце проживання з 05.11.2004 і по теперішній час має позивач ОСОБА_1 .
Таким чином, суд приходить до висновку, що сукупністю вищезазначених письмових доказів підтверджується факт родинних відносин позивача зі спадкодавцем.
У п'яту чергу право на спадкування за законом мають інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно, причому родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування родичів подальшого ступеня споріднення (ч. 1 ст. 1265 ЦК України).
Відповідно до ч.ч.1-2 ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.
Згідно з ч.1 ст.1265 ЦК України ступінь споріднення визначається за числом народжень, що віддаляють родича від спадкодавця. Народження самого спадкодавця не входить до цього числа.
Відповідно до ч. 3 ст.1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї (
Згідно ч. 1 ст. 1269 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.
Статтею 1270 ЦК України встановлено строк для прийняття спадщини у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Враховуючи те, що позивач постійно проживав разом із спадкодавцем на день його смерті і протягом шести місяців з часу відкриття спадщини про свою відмову від неї не заявляв, то відповідно до вимог ч.3 ст.1268 ЦК України вважається таким, що прийняв спадщину ОСОБА_2 .
Також слід зазначити, що, у встановлений ч. 1 ст. 1270 ЦК України шестимісячний строк з часу відкриття спадщини позивач вчинив дії, спрямовані на прийняття спадщини, що передбачені ч.1 ст. 1269 ЦК України, а саме: подав у Бориславську державну нотаріальну контору заяву про прийняття спадщини, на підставі якої державним нотаріусом Панкевичем Р.І. 13.07.2021 заведено спадкову справу № 70/2021.
Із огляду на викладене, позивач, за відсутності заповіту та спадкоємців попередніх черг, які би прийняли спадщину ОСОБА_2 , є спадкоємцем згідно з ч. 1 ст. 1265 ЦК України як родич спадкодавця четвертого ступеня споріднення (внук рідної сестри спадкодавця) - спадкоємець п'ятої черги за законом.
Згідно ст.1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
До складу спадщини померлого ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_2 входять 15/16 частин у праві спільної часткової власності на житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами та земельна ділянка площею 0,1000 га, цільове призначення: для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (об'єкт права спільної сумісної власності; співвласник земельної ділянки - ОСОБА_18 ), розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .
Обов'язок спадкоємця, який прийняв спадщину, у складі якої є майно та/або майнові права, які обтяжені, та/або нерухоме майно та інше майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, звернутися до нотаріуса за видачею йому видачу свідоцтва про право на спадщину на таке майно, передбачено ч.1 ст. 1297 ЦК України.
Судом встановлено, що 29.10.2021 позивач звернувся до державного нотаріусу Бориславської державної нотаріальної контори Панкевичу Р.І. із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом по смерті ОСОБА_2 .
Постановою державного нотаріусу Бориславської державної нотаріальної контори Панкевич Р.І. відмовлено позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом щодо майна ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 , а саме: частину житлового будинку та земельну ділянку, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , з підстав неподання оригіналів документів, що посвідчують право власності спадкодавця на спадкове майно та родинні зв'язки зі спадкодавцем.
Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна № 322910975 від 15.02.2023 речові права на нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно не зареєстровані.
Із Довідки Комунального підприємства Львівської обласної ради «Дрогобицьке міжміське бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» від 07.02.2023 № 2150 та Технічного паспорта на будинок садибного типу (адреса об'єкта: АДРЕСА_1 ), виготовленого 26.01.2022 цим же підприємством (Реєстраційний номер ТІ01:9680-4394-6659-1981), вбачається, що станом на 31.12.2012 на підставі свідоцтва про право власності, виданого Бориславським міськвиконкомом 08.07.1953, свідоцтва про право на спадщину, виданого 31.05.1968 Бориславською держнотконторою за реєстровим № 1331, та договору дарування, посвідченого 16.12.1968 Бориславською держнотконторою за реєстровим № 3218, право власності на житловий будинок за вищевказаною адресою зареєстровано за: ОСОБА_4 - 2/16 частини, ОСОБА_18 - 1/16 частина, ОСОБА_2 - 13/16 частин. Загальна площа спадкового будинку становить 71,8 кв.м, а житлова - 47,0 кв.м. До будинку належать господарські будівлі і споруди: літня кухня літ. Б, 1912 року побудови, сарай літ. Г, 1986 року побудови, навіс літ. Д, вбиральня літ. В, огорожа літ. 1.Вартість майна становить 219 203,00 грн.
13/16 частин житлового будинку з належними до них надвірними будовами на АДРЕСА_2 спадкодавець ОСОБА_2 прийняв у дар від своєї матері, ОСОБА_7 , згідно з Договором дарування, посвідченим Петруняк І.О., державним нотаріусом Бориславської державної нотаріальної контори, 16.12.1968 за реєстровим № 3218.
Право власності на зазначену частку майна зареєстроване за ОСОБА_2 в Дрогобицькому міжміському бюро технічної інвентаризації 24.12.1968, запис № 549 у реєстровій книзі № 2.
2/16 частини у праві власності на житловий будинок на АДРЕСА_1 на підставі Свідоцтва про право власності від 08.07.1953, виданого Бориславським міськкомунгоспом на підставі рішення виконкому Бориславської міської ради депутатів трудящих від 27.05.1947 № 16/321, запис про реєстрацію в Дрогобицькому бюро технічної інвентаризації № 549, належали батькові спадкодавця ОСОБА_4 .
Зазначена частка об'єкта нерухомості є спадковим майном ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_10 (свідоцтво про смерть (повторне) серії НОМЕР_7 від 11.08.2006, видане відділом реєстрації актів цивільного стану Бориславського міського управління юстиції Львівської області; актовий запис № 217 від 22.12.1955), спадщину якого прийняв, але не оформив, один із дітей: син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_11 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_8 від 23.08.1968, видане Бориславським міським бюро ЗАГС Львівської області; актовий запис (відновлений) № 10 від 23.08.1968).
Свідоцтвом про народження серії НОМЕР_8 від 23.08.1968 та Витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження відповідно до статей 126, 133, 135 Сімейного кодексу України № 00040880758 від 08.08.2023, наданим Дрогобицьким відділом ДРАЦС у Дрогобицькому районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, підтверджується факт родинних відносин ОСОБА_2 (спадкодавця) та ОСОБА_5 , які є рідними братами, спільними батьками яких є ОСОБА_4 , ОСОБА_7 .
Інші спадкоємці ОСОБА_4 першої черги за законом оформили свої спадкові права щодо майна померлого батька, після чого подарували успадковані ними частки житлового будинку на АДРЕСА_1 своїй матері ОСОБА_7 , яка також, як друга з подружжя, оформила свої спадкові права щодо майна померлого чоловіка та отримала свідоцтво про право на частку у спільному майні подружжя.
ОСОБА_7 , у свою чергу, подарувала належні їй 13/16 частин житлового будинку з надвірними будовами на АДРЕСА_1 своєму синові - спадкодавцю ОСОБА_2 , який єдиний серед дітей проживав із матір'ю у спадковому будинку до смерті останньої і продовжував там мешкати усе своє життя.
Брат спадкодавця ОСОБА_2 - ОСОБА_5 залишену для нього іншими спадкоємцями частку спадкового майна (2/16 частини у праві власності на житловий будинок на АДРЕСА_1 ) не оформив. Помер ІНФОРМАЦІЯ_12 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_9 від 09.11.1982, виданим відділом ЗАГС Дрогобицького міськвиконкому Львівської області (актовий запис № 405 від 09.11.1982).
Дочка ОСОБА_5 - ОСОБА_19 померла ІНФОРМАЦІЯ_13 (свідоцтво про смерть серії НОМЕР_10 від 05.09.1996, видане відділом ЗАГС Дрогобицького міськвиконкому Львівської області; актовий запис № 568 від 05.09.1996); син ОСОБА_20 помер ІНФОРМАЦІЯ_14 (свідоцтво про смерть серії НОМЕР_11 від 19.12.2022, видане Дрогобицьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Дрогобицькому районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів); актовий запис № 809 від 19.12.2022).
Як вбачається із наданого Бориславською державною нотаріальною конторою Витягу зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) № 7385526 від 07.09.2023, у Спадковому реєстрі відсутня інформація відносно відкритих спадкових справ, виданих свідоцтв про право на спадщину щодо ОСОБА_5 ; дата смерті: ІНФОРМАЦІЯ_12 . Заповіту ОСОБА_5 не складав.
Спадщину, яка відкрилася внаслідок смерті ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_12 , відповідно до ст. 530, п. 1 ч. 1 ст. 549 ЦК УРСР 1963 року прийняв спадкоємець другої черги за законом - рідний брат ОСОБА_2 , який постійно проживав і був зареєстрований (прописаний) в період шести місяців після смерті ОСОБА_5 у спадковому будинку на АДРЕСА_1 , підтримував цілий цей будинок в належному стані і фактично вступив в управління і володіння спадковим майном.
Вищенаведена обставина підтверджується записом у будинковій книзі для прописки громадян, які проживають в будинку АДРЕСА_1 .
Згідно з тлумаченням змісту норм п. 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, яке міститься у листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» від 16.05.2013 року № 24-753/0/4-13, правила книги шостої ЦК може бути застосовано лише до спадщини, яка відкрилася після 1 липня 2003 року і не була прийнята ніким зі спадкоємців, право на спадкування яких виникло відповідно до норм статей 529 - 531 ЦК УРСР. При вирішенні спорів про спадкування, спадщина по яких відкрилась і була прийнята до 1 січня 2004 року, не допускається застосування судами норм ЦК 2003 року, а застосуванню підлягають норми законодавства, чинного на час відкриття спадщини, зокрема ЦК УРСР.
Таким чином, до правовідносин, що виникли у зв'язку з успадкуванням майна ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_12 , підлягають застосуванню норми ЦК УРСР від 18.07.1963 у редакції, чинній на момент відкриття спадщини.
Статтею 524 ЦК УРСР передбачено, що спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом. Якщо немає спадкоємців ні за законом, ні за заповітом, або жоден з спадкоємців не прийняв спадщини, або всі спадкоємці позбавлені заповідачем спадщини, майно померлого за правом спадкоємства переходить до держави.
Відповідно до ст. 530 ЦК УРСР при відсутності спадкоємців першої черги або при неприйнятті ними спадщини, а також в разі, коли всі спадкоємці першої черги не
закликаються до спадкування, успадковують у рівних частках: брати і сестри померлого, а також дід та бабка померлого як з боку батька, так і з боку матері (друга черга).
Відповідно до ст. 548 Цивільного кодексу УРСР для придбання спадщини необхідно, щоби спадкоємець її прийняв. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.
Згідно з ч. 1 ст. 549 ЦК УРСР визнається, що спадкоємець прийняв спадщину:
1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном;
2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.
Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з часу відкриття спадщини, яким відповідно до ст. 525 ЦК УРСР визнається день смерті спадкодавця.
Виходячи зі змісту наведених норм закону, прийняття спадщини може підтверджуватися діями спадкоємців, які за своїм характером свідчать, що в шестимісячний строк із дня відкриття спадщини вони фактично вступили в управління або володіння спадковим майном.
ВС у постанові від 25.03.2020 у справі № 305/235/17; провадження № 61-11869св19вказав, що під фактичним вступом у володіння або управління спадковим майном, що підтверджує факт прийняття спадщини, маються на увазі різні дії спадкоємця по управлінню, розпорядженню і користуванню цим майном, підтриманню його в належному стані або сплату податків та інших платежів тощо.
Фактичний вступ у володіння частиною спадкового майна розглядається як прийняття всієї спадщини, з чого б вона не складалася і де б вона не знаходилась. Доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном можуть бути, зокрема, запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який підтверджує, що спадкоємець був постійно прописаний (зареєстрований) у спадковому будинку (квартирі).
Відповідно до ч. 3 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов'язкової реєстрації.
Наданою Комунальним підприємством Львівської обласної ради «Дрогобицьке міжміське бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» інформацією (Довідка від 07.02.2023 № 2150) беззаперечно підтверджується факт реєстрації права власності на 2/16 частини житлового будинку АДРЕСА_1 відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення цього права, за ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_10 , спадкоємцем якого щодо зазначеної частки спадкового житлового будинку був його син ОСОБА_5 , спадщину якого прийняв але не оформив рідний брат - спадкодавець ОСОБА_2 ..
Позивач посилається на те, що оригінал правовстановлюючого документа на спадкове майно (2/16 частини будинку АДРЕСА_1 ), а саме - Свідоцтво про право власності, видане Бориславським міськкомунгоспом 08.07.1953 на підставі рішення виконкому Бориславської міської ради депутатів трудящих від 27.05.1947 № 16/321, було втрачено ще за життя спадкодавця ОСОБА_2 .
За правилом статті 548 ЦК УРСР для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Відповідно до ч. 1 ст. 560 ЦК УРСР спадкоємці, закликані до спадкоємства, можуть одержати в державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини свідоцтво про право на спадщину.
У постанові від 14 серпня 2019 року у справі N 523/3522/16-ц (провадження N 61-21211св18) Верховний Суд вказав, що відповідно до ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Згідно з ч.3 ст. 1296 ЦК України відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
Виходячи з наведених правових норм, не зважаючи на факт відсутності у спадкодавця ОСОБА_2 , який прийняв спадщину брата ОСОБА_5 шляхом вступу в управління та володіння спадковим майном, свідоцтва про право на спадщину на 2/16 частини будинку АДРЕСА_1 та державної реєстрації права власності на це майно, спадщина померлого брата належала йому з моменту її відкриття (11.08.1998) і ввійшла до складу загальної спадкової маси ОСОБА_2 .
До складу спадщини ОСОБА_2 входить також право спільної сумісної власностіна земельну ділянку для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) площею 0,1000 га, за адресою: АДРЕСА_1 , на якій розташований спадковий житловий будинок.
Вказана земельна ділянка належала спадкодавцю ОСОБА_2 , а також батькові спадкодавця ОСОБА_2 - ОСОБА_4 , спадкоємцем якого був ОСОБА_5 , спадщину якого прийняв, але не оформив, ОСОБА_2 , та ОСОБА_18 згідно з Державним актом на право приватної власності на землю серії ЛВ № 741, виданим Бориславською міською Радою народних депутатів 17.07.1996 на підставі рішення Бориславської міської Ради народних депутатів від 10.09.1995 № 437; зареєстрованим у Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за ЛВ № 741.
Відповідно до пункту 2 Розділу VII Прикінцеві та Перехідні положення Закону України «Про Державний земельний кадастр» від 07.07.2011 року N 3613-VI земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера. У разі якщо відомості про зазначені земельні ділянки не внесені до Державного реєстру земель, їх державна реєстрація здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за заявою їх власників (користувачів земельної ділянки державної чи комунальної власності).
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦК України спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.
За змістом ч. 1 ст. 86 ЗК України земельна ділянка може знаходитись у спільній власності з визначенням частки кожного з учасників спільної власності (спільна часткова власність) або без визначення часток учасників спільної власності (спільна сумісна власність).
Згідно з вимогами ст.89 ЗК України земельна ділянка може належати на праві спільної сумісної власності лише громадянам, якщо інше не встановлено законом. У спільній сумісній власності перебувають земельні ділянки, зокрема, співвласників жилого будинку. Володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою спільної сумісної власності здійснюються за договором або законом. Співвласники земельної ділянки, що перебуває у спільній сумісній власності, мають право на її поділ або на виділення з неї окремої частки, крім випадків, установлених законом. Поділ земельної ділянки, яка є у спільній сумісній власності, з виділенням частки співвласника, може бути здійснено за умови попереднього визначення розміру земельних часток, які є рівними, якщо інше не передбачено законом або не встановлено судом.
Частка у праві спільної сумісної власності, відповідно до ст. 1226 ЦК України, спадкується на загальних підставах.
Пунктом 12 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» роз'яснено, що для оформлення права на спадщину закон не вимагає рішення суду про визначення частки спадкодавця.
З огляду на Державний акт на право приватної власності на землю серії ЛВ №741, виданий Бориславською міською Радою народних депутатів 17.07.1996, частки співвласників у праві власності на земельну ділянку площею 0,1000 га, за адресою: АДРЕСА_1 , з цільовим призначення - Для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), не визначені.
Статтею 1225 ЦК України встановлено, що право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.
Пленум Верховного Суду України у пункті 10 Постанови від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» роз'яснив судам, що положення статті 1225 ЦК України про те, що при переході до спадкоємців права власності на житловий будинок, інші будівлі та споруди до них переходить право власності або право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, і у розмірі, який необхідний для їх обслуговування, якщо інший її розмір не визначений заповітом, необхідно розуміти так, що така ділянка переходить у власність або користування спадкоємців, якщо її було надано в установленому порядку, в межах, визначених при наданні, за умови, що спадкодавець не складав заповіту щодо розпорядження земельною ділянкою, належною йому на праві власності.
Виходячи зі змісту вищевказаних норм, до спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, яка, з урахуванням нормативів, була виділена спадкодавцю для будівництва та обслуговування житлового будинку, інших будівель та споруд.
На підставі частини першої статті 120 ЗК України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.
Частиною четвертою вищевказаної статті визначено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди.
Таким чином, законодавцем визначено принцип цілісності об'єкта нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об'єкт розташований. Тобто особа, яка набула права власності на будівлю чи споруду має право на відповідну частину земельної ділянки на тих самих умовах, на яких воно належало попередньому власникові або користувачу, якщо інше не передбачено у договорі відчуження нерухомості.
Такого висновку щодо застосування зазначених норм матеріального права у подібних правовідносинах дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 червня 2020 року у справі № 689/26/17 (провадження № 14-47цс20) та постанові Верховного Суду від 09 грудня 2020 року у справі № 642/3950/17 (провадження № 61-7008св19).
Разом з тим, положення статті 120 ЗК України мають застосовуватися з врахуванням норм матеріального права, що визначають особливості регулювання права спільної сумісної власності.
Земельна ділянка площею 0,1000 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 ,належала ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та ОСОБА_18 не на праві спільної часткової власності, а на праві спільної сумісної власності.
Її поділ або виділення з неї окремої частки за життя спадкодавця ОСОБА_2 не проводився, розмір її частки не визначався.
Отже, спадкодавець ОСОБА_2 був співвласником земельної ділянки, яка була об'єктом права спільної сумісної власності без визначення часток.
Таким чином, згідно з вищенаведеними правовими нормами та у зв'язку з успадкуванням 15/16 частин у праві власності на житловий будинок АДРЕСА_1 , позивач, набув право спільної сумісної власності на земельну ділянку площею 0,1000 га, на якій знаходиться спадкове нерухоме майно.
В постанові Верховного Суду від 16 лютого 2022 року в справі № 752/3435/16 (провадження № 61-231св20) зазначено, що належним відповідачем у спорах про визнання права власності на майно у порядку спадкування є спадкоємці, тобто особи, визначені за заповітом або за законом, які звернулися у передбаченому порядку та строки із заявою про прийняття спадщини, відкритої після смерті спадкодавця, та прийняли цю спадщину або вважаються такими, які прийняли спадщину. За відсутності таких спадкоємців відповідачем виступає територіальна громада в особі органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини, а якщо до складу спадщини входить нерухоме майно - за його місцезнаходженням.
Беручи до уваги зміст ст.1218, ч.5 ст. 1268 ЦК України, право на спадкове нерухоме майно (15/16 частин житлового будинку і земельну ділянку, що є спільною сумісною власністю, на АДРЕСА_1 ) у позивача, спадкоємця п'ятої черги за законом, який прийняв спадщину, виникло з моменту відкриття спадщини ОСОБА_2 - ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Таким чином, унаслідок відсутності документального підтвердження родинних зв'язків із ОСОБА_2 та у зв'язку з тією обставиною, що спадкодавцем ще за життя було втрачено оригінал правовстановлюючого документа на 2/16 частини житлового будинку АДРЕСА_1 , він позбавлений можливості отримати свідоцтво про право на спадщину за законом на спадкове майно, про що свідчить письмова відмова (постанова) нотаріуса.
Питання щодо стягнення з відповідача сплаченого позивачем судового збору судом не вирішується, оскільки позивач залишив судові витрати за собою.
Керуючись ст.ст.12,76-81,141,223,258,259,264-265,268,354,355 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Бориславської міської ради про встановлення факту родинних відносинта визнання права власності на спадкове майнозадовольнити.
Встановити факт родинних відносин, а саме те, що ОСОБА_2 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у селі Розділля Горлицького повіту Краківського воєводства, Республіка Польща, помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у місті Бориславі Дрогобицького району Львівської області, є двоюрідним дідом ОСОБА_1 .
Визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_12 ), право власності на 15/16 (п'ятнадцять шістнадцятих) частин у праві спільної власності на житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, житловою площею 47,0 кв.м, загальною площею - 71,8 кв.м, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після двоюрідного діда ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_12 ), в порядку спадкування за законом після двоюрідного діда ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , право власності на земельну ділянку площею 0,1000 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення: для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, яка належала на праві спільної сумісної власності ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , спадкоємцем якого був ОСОБА_5 , спадщину якого прийняв, але не оформив ОСОБА_2 , яким вищезазначена земельна ділянка належала на підставі Державного акту на право приватної власності на земельну ділянку серії ЛВ № 741, виданого Бориславською міською Радою народних депутатів 17.07.1996 року у відповідності до рішення міської ради від 10.09.1995 року № 437, зареєстрованого у Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за ЛВ № 741.
Рішення суду може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного тексту рішення суду.
Повний текст рішення складено 08 жовтня 2025 року.
Суддя Дмитро ПАНТЕЛЄЄВ