Дата документу 07.10.2025
Справа № 334/7262/25
Провадження № 2-з/334/54/25
Іменем України
07 жовтня 2025 року м.Запоріжжя
Суддя Дніпровського районного суду м.Запоріжжя Новікова Н.В., розглянувши заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову, -
позивач ОСОБА_1 звернулась до Дніпровського районного суду м. Запоріжжя із позовною заявою до приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Коцинян М.О., ОСОБА_2 , в якій просить:
-визнати незаконною та скасувати Постанову приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Коциняна М.О. від 06.12.2024р. про передачу 1/2 квартири за адресою: АДРЕСА_1 . ОСОБА_3 ;
-визнати незаконним та скасувати акт приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Коциняна М.О складений 06.12.2024 року про передачу 1/2 квартири за адресою: АДРЕСА_1 . ОСОБА_3
-відновити становище, яке існувало до видання постанови та акту приватного виконавця шляхом витребування від ОСОБА_2 на мою користь 1/2 квартири за адресою: АДРЕСА_1 .
26.09.2025 провадження у справі відкрито.
Після відкриття провадження, позивачем подана заява про забезпечення позову, в якій позивач просить забезпечити позов шляхом заборони відповідачу ОСОБА_2 вчиняти будь-які дії, спрямовані на відчуження квартири за адресою АДРЕСА_1 .
В обґрунтування заяви про забезпечення позову зазначено, що на підставі оскаржуваних Постанови та Акту приватного виконавця відповідачу передано у власність квартири за адресою АДРЕСА_1 , у зв'язку з чим у останньої є можливість відчужити спірне майно, що може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних її прав чи інтересів.
Дослідивши заяву та доводи на її обґрунтування, суд дійшов наступного висновку.
За наслідками розгляду заяви про вжиття заходів забезпечення позову, суддя відповідно до частин 9-10 ст.153ЦПК України може постановити ухвалу про повернення заяви заявникові, а також про вжиття заходів забезпечення позову або відмову у забезпеченні позову, вказані ухвали підлягають оскарженню відповідно до статті 353 ЦПК України.
Під забезпеченням позову слід розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом.
Частиною 1 ст. 150 ЦПК України встановлено перелік видів забезпечення позову. Зокрема, позов забезпечується забороною вчиняти певні дії щодо предмета спору.
Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.
Згідно з роз'ясненнями, які містяться вПостанові Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" N 9 від 22.12.2006 р. (п. 4), розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, у тому, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.
Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.
Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.
Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад, реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість відчуження майна без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Враховуючи наведене, підстав для задоволення заяви про забезпечення позову суд не вбачає.
Керуючись ст.151, 153, 260, 261, 353 ЦПК України, суддя, -
постановив:
відмовити позивачу ОСОБА_1 у забезпеченні позову.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Запорізького апеляційного суду або через Дніпровський районний суд м.Запоріжжя (відповідно до пункту 15.5 Розділу ХШ "Перехідні положення" Цивільного процесуального кодексу України) протягом п'ятнадцяти днів з дня складання ухвали.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження такої ухвали, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення відповідної ухвали суду та з інших поважних причин.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження.
Суддя: