Справа №333/7289/18
Провадження №2/333/746/25
рішення
Іменем України
07 жовтня 2025 року м.Запоріжжя
Комунарський районний суд м.Запоріжжя у складі: головуючого - судді Тучкова С.С., за участю секретаря судового засідання Шелесько Ю.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі Комунарського районного суду м.Запоріжжя, цивільну справу №333/7289/18 за позовом Концерну «Міські теплові мережі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг (послуг з централізованого опалення і централізованого постачання гарячої води), -
28 грудня 2018 року Концерн «Міські теплові мережі» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у розмірі 17459,24 гривень, посилаючись на те, що у період з 01.06.2014 року по 31.08.2018 року позивач надав відповідачці послуги з централізованого опалення і гарячого водопостачання за адресою її проживання: АДРЕСА_1 . На час звернення до суду ОСОБА_1 не здійснила повну оплату за надані послуги, тому позивач просить суд стягнути з відповідачки заборгованість у розмірі 17459,24 гривень, а також понесені ним при пред'явленні позову судові витрати у розмірі 1762,00 гривень.
Ухвалою Комунарського районного суду м.Запоріжжя від 07.10.2024 року заочне рішення від 05.03.2019 року по цивільній справі №333/7289/18 за позовом Концерну «Міські теплові мережі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг (послуг з централізованого опалення і централізованого постачання гарячої води) скасовано, призначено цивільну справу №333/7289/18 до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, надав суду письмову заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
Відповідачка і її представник, будучи повідомленими судом належним чином про час і місце розгляду справи, у судове засідання не з'явилися. Представник відповідачки надав суду заяву, в якій просив розглядати справу без їхньої участі, а також застосувати позовну давність. Так як до суду Концерн «МТМ» звернувся 28.12.2018 року, тому за загальним правилом в межі позовної давності входить період з 31.08.2015 року по 31.08.2018 року, у якому заборгованість розрахована станом на 31.08.2018 року, а значить позов підлягає частковому задоволенню, бо період часу з 01.06.2014 року по 31.08.2015 року знаходиться поза межами терміну позовної давності.
За таких обставин, суд вважає можливим розглянути справу за відсутності сторін, на підставі наявних у справі доказів.
Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази і проаналізувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини, дійшов наступних висновків.
Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.
Концерн «Міські теплові мережі» включений до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України та є юридичною особою. Основним видом його економічної діяльності є постачання пари, гарячої води та кондиційованого повітря (а.с.10).
ОСОБА_1 зареєстрована з 05.04.2016 року (а.с.14) і проживає за адресою: АДРЕСА_1 , і є споживачем послуг з централізованого опалення і гарячого водопостачання, що постачається Концерном «Міські теплові мережі» (особовий рахунок НОМЕР_1 ).
Крім того, ОСОБА_1 на підставі договору купівлі - продажу від 16 грудня 1998 року належить квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , за якою позивачем надаються житлово-комунальні послуги (а.с.9).
Згідно з розрахунком суми заборгованості ОСОБА_1 має заборгованість за послуги з централізованого опалення і гарячого водопостачання за період з 01.06.2014 року по 31.08.2018 року в сумі 17459,24 гривень, яку добровільно нею не сплачено (а.с.7, 8).
Відповідно до пункту 5 статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач має право одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів.
Пунктом 5 частини другої статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено обов'язок споживача оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Отже, пунктом 5 частини другої статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором.
Згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.
Аналогічні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2020 року у справі № 712/8916/17 (провадження № 14-448цс19) та постановах Верховного Суду: від 26 вересня 2018 року у справі № 750/12850/16-ц (провадження № 61-11107св18), від 06 листопада 2019 року у справі № 642/2858/16 (провадження № 61-26204св18), від 04 вересня 2022 року у справі № 201/1807/21 (провадження № 61-2572св22), від 07 листопада 2023 року у справі № 643/17352/20 (провадження № 61-9449св22), від 22 грудня 2023 року у справі № 607/2611/22 (провадження № 61-9399св23).
Згідно з п. 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання гарячої та холодної води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення (далі - Правил), затверджених постановою КМУ від 21.07.2005 року №630 (втратили чинність 1 травня 2022 року), що діяли на час виникнення спірних правовідносин, розрахунковим періодом для оплати послуг, якщо інше не визначено договором, є календарний місяць. Оплата послуг здійснюється не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом (місяцем), якщо договором не встановлено інший строк.
Пунктом 30 Правил передбачено що споживач зобов'язаний оплачувати послуги в установлені договором строки та дотримуватися вимог нормативно-правових актів у сфері житлово-комунальних послуг.
Під час розгляду справи про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги визначальним є встановлення факту надання обслуговуючою організацією (позивачем) житлово-комунальних послуг особам, які є їх споживачами (відповідачу), та правильність нарахування заборгованості за житлово-комунальні послуги.
Будь-яких доказів того, що у спірний період послуги, що надає позивач, ним не споживались, відповідачкою і її представником не надано.
Відповідно до частини першої статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною першою статті 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
У частині третій статті 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).
Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Ураховуючи викладене, суд, встановивши фактичні обставини у справі, від яких залежить правильне вирішення спору і оцінивши докази, подані сторонами, дійшов висновку про те, що відповідач взяті на себе зобов'язання зі сплати за спожиті житлово-комунальні послуги належним чином не виконала, у зв'язку з чим у неї виникла заборгованість перед позивачем за надані ним послуги з централізованого опалення і гарячого водопостачання за період з 01.06.2014 року по 31.08.2018 року, яка відповідно до розрахунку наданого позивачем становить 17459,24 гривень.
Відповідачкою і її представником обставина фактичного споживання Камозою Ж.А. вказаної послуги з централізованого опалення і гарячого водопостачання за вказаний у позові період не оспорювалась. Будь-яких платіжних документів, що підтверджують повну сплату означеного боргу, або власних розрахунків суми заборгованості з боку відповідача і її представника суду подано не було, належними доказами вищевказаний розрахунок позивача не спростовано.
Щодо клопотання представника відповідачки про застосування строків позовної давності, суд зазначає наступне.
Відповідно до положень ст. ст. 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (п. 1 ст. 32 Конвенції), наголошує, що «позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав учасників Конвенції, виконує кілька завдань, у тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу» (п.51 рішення від 22.10.1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»).
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).
Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина 1 статті 261 ЦК України).
Початок перебігу строку позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (частина 4 статті 267 ЦК України).
Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення (частина 3 статті 267 ЦК України).
Тобто, після застосування загальної позовної давності, періодом нарахування та стягнення заборгованості з відповідача за послуги з централізованого опалення і централізованого постачання гарячої води є період з січня 2016 року по серпень 2018 року включно.
Виходячи з наведеного, враховуючи трирічний строк позовної давності та заяву представника відповідача про застосування наслідків спливу строку позовної давності, суд дійшов висновку, що сума основного боргу, яка підлягає стягненню з відповідача, розраховується за період з січня 2016 року по серпень 2018 року включно і складає 13781,92 гривень.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У даній справі при поданні позовної заяви сплачено судовий збір у сумі 1762,00 гривні. Оскільки позов, ціна якого була заявлена 17459,24 гривень, задоволено частково (78,94 %), то судові витрати підлягають стягненню з відповідача у розмірі по 1390,92 гривень.
Керуючись ст.ст.526, 610, 611, 625 ЦК України, Законом України «Про житлово-комунальні послуги», ст.ст.10-13, 77-80, 141, 263-265 ЦПК України, суд -
Позов Концерну «Міські теплові мережі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг (послуг з централізованого опалення і централізованого постачання гарячої води) - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Концерну «Міські теплові мережі» (код ЄДРПОУ 32121458, м.Запоріжжя, вул.Героїв полку «Азов», буд.137) заборгованість за надані послуги з централізованого опалення і гарячого водопостачання за період з січня 2016 року по серпень 2018 року включно у розмірі 13781 (тринадцять тисяч сімсот вісімдесят одна) гривень 92 копійки.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Концерну «Міські теплові мережі» (код ЄДРПОУ 32121458, м.Запоріжжя, вул.Героїв полку «Азов», буд.137) витрати на оплату судового збору у розмірі 1390 (одна тисяча триста дев'яносто) гривень 92 копійки.
В іншій частині позову - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Запорізького апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повне судове рішення складене 07 жовтня 2025 року.
Суддя Комунарського районного суду
м. Запоріжжя С.С. Тучков