08.10.2025 Справа № 331/4784/25
Провадження № 3/331/1691/2025
08 жовтня 2025 року місто Запоріжжя
Суддя Олександрівського районного суду міста Запоріжжя Стратій Є.В., розглянувши адміністративний матеріал, який надійшов з УПП в Запорізькій області ДПП, про притягнення:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина
України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
-до адміністративної відповідальності за ст.130 ч.1 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР! № 410513 від 02 серпня 2025 р.: «02 серпня 2025 р. о 21 год. 26 хв. в м.Запоріжжя, по вул.Глісерна, буд.14, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Шкода Фабія» д.н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів. Від проходження медичного огляду на стан сп'яніння в установленому законодавством порядку відмовився на місці зупинки транспортного засобу. Від керування транспортним засобом відсторонений. Своїми діями водій ОСОБА_1 порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП».
Під час розгляду справи про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 свою провину не визнав.
Дослідивши матеріали справи про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, перевіривши докази у справі на допустимість, проаналізувавши їх у сукупності, суддя дійшла наступного висновку.
Згідно з ч. 2 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини кожен обвинувачений у вчиненні правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
Відповідно до вимог ст.245 Кодексу України про адміністративні правопорушення, одним із завдань провадження у адміністративних справах є забезпечення судами своєчасного, всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин, передбачених ст.ст. 247 і 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення, звертаючи особливу увагу на з'ясування таких питань: чи мало місце правопорушення, за яке особа притягується до відповідальності; чи містить діяння склад адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, передбаченого Кодексу України про адміністративні правопорушення; чи є особа винною у його вчиненні; чи належить вона до суб'єктів цього правопорушення; чи не містить правопорушення ознак злочину; чи не закінчилися на момент розгляду справи строки, передбачені ст.38 Кодексу України про адміністративні правопорушення; чи немає інших обставин, що виключають провадження у справі.
Частина 1 ст.130 КУпАП передбачає відповідальність особи за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також за передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до п.2.5. Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
В обґрунтування доведеності вини ОСОБА_1 у скоєному адміністративному правопорушенні, передбаченому ч.1 ст.130 КУпАП, надані матеріали справи, а саме: протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 410513 від 02.08.2025 року, Направлення водія на огляд, рапорт інспектора УПП, акт огляду на стан алкогольного сп'яніння, інші матеріали справи.
Відповідно до вимог ст.245 Кодексу України про адміністративні правопорушення, одним із завдань провадження в адміністративних справах є забезпечення судами своєчасного, всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин, передбачених ст.ст. 247 і 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення, звертаючи особливу увагу на з'ясування таких питань: чи мало місце правопорушення, за яке особа притягується до відповідальності; чи містить діяння склад адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, передбаченого Кодексу України про адміністративні правопорушення; чи є особа винною у його вчиненні; чи належить вона до суб'єктів цього правопорушення; чи не містить правопорушення ознак злочину; чи не закінчилися на момент розгляду справи строки, передбачені ст.38 Кодексу України про адміністративні правопорушення; чи немає інших обставин, що виключають провадження у справі.
Згідно з ч.2 ст.6 Європейської Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини кожен обвинувачений у вчиненні правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
Згідно до статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності.
Аналізуючи додані до протоколу докази, зібрані поліцейськими, суддя вважає, що вони є недопустимими, оскільки зібрані в порушення вимог КУпАП та інших нормативно-правових актів, та такими, що не можуть бути використані на підтвердження та в обґрунтування доведеності винуватості особи у вчиненні адміністративного правопорушення, з огляду на таке.
Відповідно до частини 1 ст.256 КУпАП: У протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.
Частиною 2 ст.251 КУпАП передбачено, що обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення.
Відповідно до вимог Кодексу України про адміністративні правопорушення розроблені та затверджені наказом МВС від 07.11.2015 за №1395 з реєстрацією в Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 року за №1408/278853 «Інструкція з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі», наказом МВС від 06.11.2015 за №1376 з реєстрацією в Міністерстві юстиції України 01 грудня 2015 року за №1496/27942 «Інструкція з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції», спільним наказом МВС і МОЗ від 09.11.2015 за №1452/735 з реєстрацією в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 року за №1413/27858 «Інструкція про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» недотримання норм яких дає підстави для висновку про недопустимість доказів на підтвердження обставин подій та доведеності вини особи у вчиненні відповідного адміністративного правопорушення (пункт 22).
Предметом доказування винуватості особи за складом правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, є факт саме керування транспортним засобом та факт перебування його водія в стані алкогольного сп'яніння.
Жодного доказу, в тому числі відеозаписи з бодікамер, на підтвердження факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом, до протоколу не додано.
Відповідно до ч.3 «Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду», затвердженого постановою КМ України від 17.12.2008 р. № 1103 зі змінами та доповненнями, огляд проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування.
Відповідно до «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» №1413/27858, пункт 5: Перед проведенням огляду на стан сп'яніння поліцейський інформує особу, яка підлягає огляду на стан сп'яніння, про порядок застосування спеціального технічного засобу та на її вимогу надає сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки.
В порушення цих вимог поліцейський не інформував ОСОБА_1 про порядок застосування технічного засобу, не надав сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки.
Відповідно до «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» №1413/27858: встановлення стану алкогольного сп'яніння здійснюється на підставі огляду, який проводиться згідно з вимогами цієї Інструкції поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, показники яких після проведення тесту мають цифровий показник більше 0,2 проміле алкоголю в крові.
Частиною 4 «Порядку направлення водіїв…» передбачено, що огляд на місці зупинки транспортного засобу проводиться у присутності двох свідків. В порушення цих вимог свідки не були залучені, натомість в протоколі серії міститься запис щодо відсутності свідків, оскільки здійснювалась відео фіксація.
Дослідженим відеозаписом встановлено, що починаючи з 18 хвилини відеозапису чітко видно, що ОСОБА_1 не відмовлявся від проходження медичного огляду у відповідні медичній установі. На пропозицію поліцейського: - «На місці будете проходить?», відповів: - «ні, поїхали на Сєдова».
На 30 хвилині відеозапису ОСОБА_1 зазначив, що чекатиме на адвоката для отримання правової допомоги, на що поліцейським було сказано, що він розцінює це, як відмову від проходження медичного освідування.
На 32 хвилині відеозапису та до моменту складення протоколу, ОСОБА_1 пропонував поліцейському поїхати на освідування до медичного закладу, на що йому поліцейським було повідомлено наступне: «Ви вже відмовились, я нікуди їхати не буду.»
Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до частини третьої статті 18 Закону України «Про Національну полі-цію» звертаючись до особи, або у разі звернення особи до поліцейського, поліцейський зобов'язаний назвати своє прізвище, посаду, спеціальне звання та пред'явити на її вимогу службове посвідчення, надавши можливість ознайомитися з викладеною в ньому інформацією, не випускаючи його з рук.
Поліцейський, оснащений нагрудною камерою (відеофіксатором), попереджує про застосування такого превентивного поліцейського заходу, як відеофіксація (частина друга статті 31, стаття 40 Закону України «Про національну поліцію»).
Ці вимоги патрульними поліцейськими були порушені, жодний долучений до протоколу відеозапис не містить такого факту.
Відповідно до пп.1 п.2 розділу 1 Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18 грудня 2018 року № 1026, застосування працівниками поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, здійснюється з метою попередження, виявлення або фіксування правопорушення.
Відповідно до п.2 Розділу 3 зазначеної Інструкції, включення відеореєстратора здійснюється з моменту початку виконання службових обов'язків або спеціальної поліцейської операції, а відеозапис ведеться безперервно до її завершення, при цьому, в процесі включення відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу. Залежно від наявних режимів відеореєстратора та освітлення відеозапис здійснюється у відповідному режимі денної або нічної зйомки.
Відповідно до відеозаписів з нагрудних камер (або нагрудної камери) працівників патрульної поліції, що здійснюють оформлення адміністративного правопорушення, вбачається, що в порушення вищезазначених вимог Інструкції відеозапис не є безперервним.
До протоколу про адміністративне правопорушення доданий диск із записами з боді-камер, протокол огляду зазначеного диска поліцейськими не складався та не долучений до матеріалів справи.
Відповідно до ч.1 ст.266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
В матеріалах справи відсутні відомості, що поліцейськими проводився огляд водія на стан алкогольного сп'яніння та складався відповідний акт з долученням його до протоколу про адмінправопорушення, що не відповідає вимогам ч.5 «Порядку направлення водіїв…». Коли був складений долучений до протоколу акт не відомо.
Отже, враховуючи вимоги ч.1 ст.266 КУпАП, перш ніж проводити огляд за допомогою технічного приладу Alcotest Drager 6820, поліцейські повинні були виявити ознаки алкогольного сп'яніння.
В так званому Акті огляду, зазначено наступні ознаки: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів.
Також відеозаписом не підтверджується порушення мови та порушення координації рухів, з огляду на що слід вважати, що співробітники поліції зазначили не фактично встановлені ознаки, а загальновідомі ознаки на свій розсуд.
З урахуванням цих обставин співробітники поліції не мали права проводити огляд ОСОБА_1 на стан сп'яніння за допомогою технічного приладу Alcotest Drager 6820.
Так, переглядом відеозапису судом встановлено, що дійсно мало місце спілкування працівників поліції з ОСОБА_1 , але зазначені в Акті огляду ознаки відеозаписом не підтверджуються. При цьому, в акті зазначено, що огляд проведений у зв'язку з виявленими ознаками сп'яніння, але результати огляду на стан сп'яніння: від огляду на місці зупинки ТЗ відмовився, що є суперечливим.
Відповідно до вимог діючого законодавства про адміністративні правопорушення, а саме ст.ст. 9, 245 КУпАП, особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише за наявності в її діях події та складу адміністративного правопорушення, який має бути встановлений судом тільки після всебічної та повної оцінки всіх належних доказів по справі.
Згідно зі ст.252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Чинним Кодексом України про адміністративні правопорушення визначено (ст. 252 КУпАП), що в розрізі відповідальності за вчинення адмінправопорушення, передбаченого ст.130 КУпАП, оцінка доказам надається за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, виключно судом, який керується при цьому законом і правосвідомістю.
За ст.1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі й гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Забезпечення законності при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення гарантоване ст.7 КУпАП, за якою ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством, а органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ст. 19 Конституції України).
Відповідно до ст.ст.1 та 8 Основного Закону Україна є правовою державою, де визнається і діє принцип верховенства права. Згідно з положеннями ст. 129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.
Визначення «законності» або «згідно із законом» досить широко наведено в практиці ЄСПЛ, яка є джерелом права, у зв'язку із чим є обов'язковою до врахування судами при розгляді справ відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».
Так, в рішенні «Салов проти України» (Salov v. Ukraine) від 27 квітня 2004 р. ЄСПЛ нагадав, що фраза «відповідно до закону» вимагає, щоб оскаржуваний захід мав певне підґрунтя в національному праві.
Крім того, у рішенні по справі «Пантелеєнко проти України» (Panteleyenko v. Ukraine) від 29 червня 2006 р., заява №11901/02, в п. 60 ЄСПЛ зазначено, що «законність розуміють як фундаментальну юридичну категорію, що є критерієм правового життя суспільства і громадян; законність також розглядають як «принцип, метод та режим суворого, неухильного дотримання, виконання норм права всіма учасниками суспільних відносин». У правовій державі законність (правозаконність) є гарантією правомірності застосованого примусу».
Однак концепція «законності» стосується не лише статті 8, але й багатьох інших статей Конвенції. Наприклад, у справі «Кац та інші проти України» (Kats and Others v. Ukraine, заява № 29971/04), рішення від 18 грудня 2008 року, ЄСПЛ зазначив, що слово «законний» та словосполучення «відповідно до процедури, встановленої законом», які містяться в пункті 1 статті 5, по суті, відсилають до національного законодавства і встановлюють обов'язок забезпечувати дотримання матеріально-правових та процесуальних норм такого законодавства.
Ще однією вартою уваги справою за статтею 8 Конвенції, в якій йдеться про принцип законності, є «Володимир Поліщук та Світлана Поліщук проти України» (Vladimir Polishchuk and Svetlana Polishchuk v. Ukraine, заява № 12451/04), рішення від 30 вересня 2010 року, в п. 44 якого ЄСПЛ наголосив, що «словосполучення «згідно із законом» у пункті 2 статті 8 Конвенції, по суті, стосується національного законодавства і встановлює обов'язок забезпечувати дотримання матеріальних та процесуальних норм (див. рішення від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» (Panteleyenko v. Ukraine), заява № 11901/02, п. 49).
Таким чином, особа може бути піддана заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням не інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, що кореспондується зі ст.245 КУпАП, за якою завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення, зокрема, є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності із законом.
За ч.1 ст.2 КУпАП законодавство України про адміністративні правопорушення складається з цього Кодексу та інших законів України.
Відповідно до ст.246 КУпАП порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення в районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судах визначається цим Кодексом та іншими законами України.
Однією із засад розгляду справи про адміністративне правопорушення є рівність громадян перед законом і органом, який розглядає справу (ст. 248 КУпАП).
Виходячи з положень ст.8, 62 Конституції України дотримання принципу верховенства права є однією з підвалин демократичного суспільства. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Як неодноразово зазначав Європейський суд з прав людини у своїх рішення, докази необхідно оцінювати, керуючись критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Також має враховуватися якість доказів, включаючи те, чи не ставлять обставини, за яких вони були отримані, під сумнів їхню надійність та точність (п. 53 рішення від 20.09.2012 року у справі «Федорченко та Лозенко проти України», п. 42 рішення від 14.02.2008 року у справі «Кобець проти України).
У п.43 рішення від 14.02.2008 р. у справі «Кобець проти України» Європейський Суд з прав людини зазначив, що відповідно до його прецедентної практики при оцінці доказів він керується критерієм «поза розумним сумнівом». Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і взаємоузгоджених.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне право-порушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за та таких обставин:
1)відсутність події і складу адміністративного правопорушення.
Оцінюючи наявні докази у справі на їх допустимість, розглядаючи їх у сукупності, наявність грубих порушень діючого законодавства при складенні протоколу про адміністративне правопорушення, порушення при проведенні огляду ОСОБА_1 , недоведення факту відмови від проходження огляду на стан сп'яніння та керування транспортним засобом, суддя вважає, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.130 ч.1 КУпАП, не доведена доданими до протоколу доказами, які суддя визнає недопустимими, оскільки вони зібрані з грубим порушенням вимог чинного законодавства, винуватість не доведена безсумнівно, поза розумним сумнівом, а тому є всі підстави для закриття провадження в справі у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.130 ч.1 КУпАП.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.130 ч.1, 245, 247, 251, 280, 283, 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя
Провадження в справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст.130 ч.1 КУпАП закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.130 ч.1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Постанова може бути оскаржена учасниками процесу до Запорізького апеляційного суду шляхом подачі через Жовтневий районний суд міста Запоріжжя апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її винесення, а також прокурором у порядку, передбаченому частиною 5 статті 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Суддя: Є.В. Стратій