07 жовтня 2025 р.Справа №160/28860/25
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Сластьон А.О., розглянувши заяву про забезпечення позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправним та скасування наказу, -
06 жовтня 2025 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 , в якій позивач просить суд:
-визнати протиправним та скасувати пункт 12 наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 16.08.2025 року №617 «Про результати службового розслідування» наступного змісту: «12. Відповідно до частини 1 статті 6 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» притягнути до повної матеріальної відповідальності майора ОСОБА_1 , начальника штабу-першого заступника командира батальйону охорони та стягнути завдану шкоду в сумі 39040,00 грн.»;
-визнати протиправним та скасувати пункт 22 наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 16.08.2025 року №617 «Про результати службового розслідування» наступного змісту: «22. Начальнику фінансово-економічної служби -головному бухгалтеру військової частини НОМЕР_2 , на підставі результатів проведення службового розслідування дані внести до Книги нестач військової частини НОМЕР_2 » у частині щодо покладення на майора ОСОБА_1 , начальника штабу-першого заступника командира батальйону охорони повної матеріальної відповідальності;
-визнати протиправним та скасувати абзац 5 пункту 1 наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 06.09.2025 року №33 «Про внесення змін до наказу командира військової частини ТОЇ70 від 16.08.2025 року №617» наступного змісту: «12. Відповідно до частини 1 статті 6 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» притягнути до повної матеріальної відповідальності майора ОСОБА_1 , начальника штабу-першого заступника командира батальйону охорони та стягнути завдану шкоду в сумі 29280,00 грн.»;
-визнати протиправним та скасувати пункт 3 наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 06.09.2025 року №33 «Про внесення змін до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 16.08.2025 року №617» наступного змісту: «3. Начальнику фінансово-економічної служби - головному бухгалтеру військової частини НОМЕР_2 та НОМЕР_3 , на підставі результатів проведення службового розслідування дані внести до Книги нестач військової частини НОМЕР_2 та НОМЕР_3 по своїм військовослужбовцям» у частині щодо покладення на майора ОСОБА_1 , начальника штабу-першого заступника командира батальйону охорони повної матеріальної відповідальності;
-визнати протиправним та скасувати абзац 7 пункту 1 наказу командира військової частини НОМЕР_2 (з адміністративно-господарської діяльності) від 22.09.2025 року №1538 «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду завдану державі» наступного змісту: «Відповідно до частини 1 статті 6 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» з майора ОСОБА_1 , начальника штабу-першого заступника командира батальйону охорони стягнути завдану шкоду в сумі 29280,00;грн. шляхом утримання щомісячно 20% від грошового забезпечення»;
-визнати протиправним та скасувати абзац 1 пункту 1 наказу командира військової частини НОМЕР_2 (з адміністративно-господарської діяльності) від 22.09.2025 року №1538 «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду завдану державі» наступного змісту: «Начальнику фінансово-економічної служби - головному бухгалтеру військової частини НОМЕР_2 занести до книги грошових стягнень і нарахувань суми завданої шкоди державі з метою подальшого відшкодування шляхом стягнення суми, завданої шкоди щомісяця в розмірі 20 відсотків місячного грошового забезпечення згідно пункту 1 статті 13 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» до повного погашення збитків» у частині щодо стягнення коштів з майора ОСОБА_1 , начальника штабу-першого заступника командира батальйону охорони.
Також, 06.10.2025 позивачем було подано до суду заяву про забезпечення позову шляхом зупинення на час розгляду справи судом дії індивідуальних актів, в частині, що стосуються позивача, а саме:
-пункту 12 наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 16.08.2025 року №617 «Про результати службового розслідування» наступного змісту: «12. Відповідно до частини 1 статті 6 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» притягнути до повної матеріальної відповідальності майора ОСОБА_1 , начальника штабу-першого заступника командира батальйону охорони та стягнути завдану шкоду в сумі 39040,00 грн.»;
-абзацу 5 пункту 1 наказу командира військової частини НОМЕР_4 (з основної діяльності) від 06.09.2025 року №33 «Про внесення змін до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 16.08.2025 року №617» наступного змісту: «12. Відповідно до частини 1 статті 6 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» притягнути до повної матеріальної відповідальності майора ОСОБА_1 , начальника штабу-першого заступника командира батальйону охорони та стягнути завдану шкоду в сумі 29280,00 грн.»;
- абзацу 7 пункту 1 наказу командира військової частини НОМЕР_2 (з адміністративно-господарської діяльності) від 22.09.2025 року №1538 «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду завдану державі» наступного змісту: «Відповідно до частини 1 статті 6 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» з майора ОСОБА_1 , начальника штабу-першого заступника командира батальйону охорони стягнути завдану шкоду в сумі 29280,00 грн. шляхом утримання щомісячно 20% від грошового забезпечення».
Вказана заява згідно із протоколом автоматизованого розподілу від 06.10.2025 була передана для розгляду судді Сластьон А.О.
Відповідно до частини першої статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
З урахуванням наведених положень Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову здійснюється без повідомлення сторін.
Обґрунтовуючи необхідність вжиття обраного заходу забезпечення позову, позивач зазначає, що наслідком виконання оскаржуваних пунктів наказів від 16.08.2025 №617, від 06.09.2025 №33 та від 22.09.2025 №1538 є безпідставне щомісячне стягнення з позивача частини грошового забезпечення.
Також, на думку позивача, невжиття вищевказаного способу забезпечення позову може істотно ускладнити поновлення порушених прав позивача у випадку задоволення поданого ним позову.
Розглянувши заяву позивача про забезпечення адміністративного позову по суті, суд зазначає таке.
Відповідно до ч.1 ст.150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Згідно із ч.2 ст.150 Кодексу адміністративного судочинства України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Згідно з ч.1 ст.151 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Частиною другою цієї ж статті передбачено, що суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Відповідно до абз.2 п.17 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ від 06.03.2008 № 2 в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
Отже, забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача проти несумлінних дій відповідача, що гарантує реальне виконання позитивно прийнятого рішення.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд враховує принципи, що висловлені Рекомендацією №R (89)8 про тимчасовий захист в адміністративних справах, прийнятою Комітетом Міністром Ради Європи 13 вересня 1989 року.
Так, Комітет Міністрів, виходячи з того, що негайне і повне виконання адміністративних актів, які стали або можуть стати предметом оскарження, спроможні за деяких обставин завдавати інтересам осіб непоправної шкоди і що необхідно, заради справедливості, не допускати таких наслідків, виходячи з доцільності гарантувати особам, які цього потребують, тимчасовий захист з боку судів, не ігноруючи при цьому необхідність забезпечення ефективності адміністративної діяльності, рекомендував урядам держав-членів керуватися в своєму праві та адміністративній практиці, зокрема, наступним.
Отже, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам позивача, або захист цих прав та інтересів стане неможливим чи для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, суд може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову шляхом заборони вчиняти певні дії.
За своєю суттю інститут забезпечення позову в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову за існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі.
Доведення наявності зазначених підстав або принаймні однієї з них, з точки зору процесуального закону, є необхідною передумовою для вжиття судом заходів до забезпечення позову у разі їх вжиття за заявою позивача.
При цьому, заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Обґрунтовуючи необхідність вжиття обраного заходу забезпечення позову, позивач зазначає, що невжиття вищевказаного способу забезпечення позову може істотно ускладнити поновлення порушених прав позивача у випадку задоволення поданого ним позову. На думку позивача, вжиття судом заходів забезпечення позову у спосіб зупинення дії наказів до набрання рішенням законної сили унеможливить будь-які негативні наслідки для позивача, пов'язані з виконанням оскаржуваних наказів в частині щомісячного стягнення з позивача грошового забезпечення. Позивач вказує на очевидні ознаки протиправності наказів, прийнятих щодо нього відповідачами. Звертає увагу, що у випадку виконання пункту 12 наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 16.08.2025 №617, абзацу 5 пункту 1 наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 06.09.2025№33, абзацу 7 пункту 1 наказу командира військової частини НОМЕР_2 (з адміністративно-господарської діяльності) від 22.09.2025 №1538 з позивача щомісяця буде протиправно утримуватися частина грошового забезпечення. На переконання позивача, невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, оскільки зазначена у наказах сума коштів до винесення рішення у цій справі вже буде утримана з грошового забезпечення позивача.
З цього приводу суд зазначає таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України "Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі" відшкодування шкоди, завданої особою, здійснюється на підставі наказу командира (начальника) шляхом стягнення сум завданої шкоди з місячного грошового забезпечення винної особи, крім випадків, передбачених частинами третьою, четвертою та п'ятою цієї статті та частиною першою статті 12 цього Закону.
З матеріалів справи вбачається, що в спірних правовідносинах відсутні визначені частинами третьою, четвертою та п'ятою статті 10 та частиною першою статті 12 цього Закону підстави для стягнення сум завданої шкоди в судовому порядку.
Натомість, згідно з ч. 1 ст. 14 Закону України "Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі"стягнення сум завданої шкоди в разі притягнення винної особи до матеріальної відповідальності здійснюється щомісяця із грошового забезпечення особи в розмірі до 20 відсотків її місячного грошового забезпечення.
Як вбачається з абзацу 5 пункту 1 наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 06.09.2025 №33 та абзацу 7 пункту 1 наказу командира військової частини НОМЕР_2 (з адміністративно-господарської діяльності) від 22.09.2025 №1538, з позивача утримується щомісячно 20 % від грошового забезпечення за завдану шкоду в сумі 29280,00 грн.
Відтак, знайшли підтвердження доводи позивача про те, що виконання оскаржуваних наказів може ускладнити виконання рішення суду, оскільки за умови задоволення позовних вимог та набрання рішенням законної сили з позивача вже буде стягнено частину грошового забезпечення в якості відшкодування завданої шкоди, а повернення таких грошових коштів потребуватиме вжиття позивачем додаткових дій, виконання яких можна було б уникнути за умови вжиття заходів забезпечення позову.
При цьому, вжиття заходів забезпечення позову ніяким чином не перешкоджатиме виконанню оскаржуваних пунктів наказу в разі відмови позивачу в задоволенні позову, оскільки, відповідно до ч. 6 ст. 157 КАС України, у випадку ухвалення рішення щодо відмови у задоволенні позову заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним судовим рішенням.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути забезпечено зупиненням дії індивідуального акта.
Судом встановлено, що командиром військової частини НОМЕР_1 видано наказ (з основної діяльності) від 16.08.2025 №615 "Про результати службового розслідування", пунктом 12 якого визначено, що відповідно до частини 1 статті 6 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» притягнути до повної матеріальної відповідальності майора ОСОБА_1 , начальника штабу-першого заступника командира батальйону охорони та стягнути завдану шкоду в сумі 39040,00 грн.
При цьому, пунктом 1 наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 06.09.2025 №33 внесено зміни до пункту 12 наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 16.08.2025 №617 шляхом викладення його в такій редакції: "Відповідно до частини 1 статті 6 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» притягнути до повної матеріальної відповідальності майора ОСОБА_1 , начальника штабу-першого заступника командира батальйону охорони та стягнути завдану шкоду в сумі 29280,00 грн.".
Враховуючи викладені обставини, суд вважає за необхідне задовольнити заяву про забезпечення позову у спосіб зупинення дії:
-пункту 12 наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 16.08.2025 №617 «Про результати службового розслідування» з урахуванням змін, внесених наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 06.09.2025 №33 «Про внесення змін до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 16.08.2025 №617»;
- абзацу 7 пункту 1 наказу командира військової частини НОМЕР_2 (з адміністративно-господарської діяльності) від 22.09.2025 №1538 «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду завдану державі» в частині стягнення шкоди з майора ОСОБА_1 , начальника штабу-першого заступника командира батальйону охорони в сумі 29280,00 грн. шляхом утримання щомісячно 20% від грошового забезпечення - до набрання судовим рішенням у цій справі законної сили.
Вжиття заходів забезпечення позову у такий спосіб не суперечить меті застосування правового інституту забезпечення позову та гарантує ефективність судового захисту у разі задоволення цього позову та відповідає вимогам процесуального закону.
При цьому, суд враховує, що вжиття таких заходів забезпечення як зупинення судом дії оскаржуваних наказів ( в частині) не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, оскільки спрямовано на збереження існуючого становища до ухвалення остаточного рішення у справі.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі Пантелеєнко проти України (Заява № 11901/02) зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
У рішенні від 31 липня 2003 року у справі Дорани проти Ірландії (Doran v. Ireland) ЄСПЛ визначив, що поняття ефективний засіб передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.
При вирішенні справи Каіч та інші проти Хорватії (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.
На підставі викладеного, дослідивши зміст заяви позивача та матеріали справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог заявника, необхідність надання позивачеві тимчасового захисту з метою збереження існуючого становища на період розгляду справи, у зв'язку з чим вважає за доцільне зупинити на час розгляду справи судом дії індивідуальних актів, в частині, що стосуються позивача.
Відповідно до частини 1 статті 156 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала суду про забезпечення позову має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.
Згідно з частиною 1 статті 12 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.
Керуючись статтями 150, 151, 154, 156, 243, 248, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1.Заяву ОСОБА_1 про забезпечення адміністративного позову у справі №160/28860/25, - задовольнити.
2. Зупинити дію пункту 12 наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 16.08.2025 №617 «Про результати службового розслідування» з урахуванням змін, внесених наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 06.09.2025 №33 «Про внесення змін до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 16.08.2025 №617» - до набрання судовим рішенням у цій справі законної сили.
3. Зупинити дію абзацу 7 пункту 1 наказу командира військової частини НОМЕР_2 (з адміністративно-господарської діяльності) від 22.09.2025 №1538 «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду завдану державі» в частині стягнення шкоди з майора ОСОБА_1 , начальника штабу-першого заступника командира батальйону охорони в сумі 29280,00 грн. шляхом утримання щомісячно 20% від грошового забезпечення - до набрання судовим рішенням у цій справі законної сили.
4.Стягувач (за даною ухвалою, яка є виконавчим документом): ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_5 , адреса: АДРЕСА_1 ).
5.Боржник (за даною ухвалою, яка є виконавчим документом): Військова частина НОМЕР_1 (ідентифікаційний код: НОМЕР_6 ; адреса місцезнаходження: АДРЕСА_2 ).
6.Боржник (за даною ухвалою, яка є виконавчим документом): Військова частина НОМЕР_2 (ідентифікаційний код: НОМЕР_7 ; адреса місцезнаходження: АДРЕСА_3 ).
7. Оригінал та копію даної ухвали видати (направити) позивачу, копію ухвали видати (направити) відповідачам.
Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення.
Строк пред'явлення виконавчого документа до виконання до 07 жовтня 2028 року.
Ухвала у справі набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або у судовому засіданні у разі неявки учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.
Повний текст ухвали складено 07.10.2025.
Суддя А.О. Сластьон