24 вересня 2025 рокуСправа №160/17935/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Кучми К.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
Позивач звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить: визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 08.05.2025 року №0760566-2410-0462-UA12020010000033698, №0760565-2410-0462UA12020010000033698, прийняті Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачем зазначено, що вона була власником житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями, загальною площею 314,20 кв.м., що знаходився за адресою: АДРЕСА_1 . Починаючи з 11.09.2024 року власником зазначеної житлової будівлі є ОСОБА_2 , що відповідає інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об'єктів нерухомого майна. При цьому, вона є власником житлового будинку, загальною площею 124,5 кв.м., що знаходиться за адресою; АДРЕСА_2 . Зі змісту спірних податкових повідомлень-рішень слідує, що сумарна загальна площа об'єктів житлової нерухомості або їх часток складає 376,45 кв.м., кількість місяців оподаткування - з 01.01.2024 року по 31.12.2024 року, що не відповідає дійсності. Щодо будинку за адресою: АДРЕСА_2 зазначено, що дана будівля побудована зі гранульованого шлаку у 1975 році має загальну площу 124,5 кв.м. з них житлової площі - 73,4 кв.м. Оскільки, вона є особою похилого віку та єдиним джерелом для існування є пенсія, яка у 2023 році склала 3 583, 95 грн. на місяць і у 2024 році - 3 847 грн. на місяць тобто близько 51 000 грн. на рік, нарахування оскарженими рішення суми податку у загальному розмірі 27 311,93 грн. є порушенням її соціальних гарантій. Зазначені обставини й стали підставою для звернення до суду з позовом.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.06.2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі. Розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи у письмовому провадженні.
До суду 07.07.2025 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому вказано, що позивач перебуває на обліку Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, як платник податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості. Відповідно даних аналітично-інформаційної системи ДПС України та інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єкту нерухомого майна ОСОБА_1 є власником житлового будинку, загальною площею 124,50 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_2 . Дата державної реєстрації права власності 27.08.2019 року, частка власності та житлового будинку загальною площею 314,2 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Дата державної реєстрації права власності 16.06.2021 року, частка власності 1. Загальна площа житлових будинків становить 376,45 кв.м. (124,5 кв.м. : 2 + 314,2 кв.м).
Контролюючим органом на підставі пп.266.7.2 п.266.7 ст.266, ст.102 ПК України нарахований позивачу податок на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки по даному об'єкту нерухомості за податковими повідомленнями-рішеннями форми «Ф» від 08.05.2025 за 2024 рік, а саме: № 0760566-2410-0462-UA12020010000033698 на суму 22 795,61 грн. (по об'єкту житловий будинок, загальною площею 314,2 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , частка власності 1/1 та № 0760565-2410-0462-UA12020010000033698 на суму 4 516,32 грн. (житловий будинок, загальною площею 124,50 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_2 , частка власності . Відповідач також зазначив, що позивач могла до початку судового оскарження відповідно до пп.266.7.3 п.266.7 ст.266 ПК України звернутися до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області із письмовою заявою про проведення звірки даних щодо: об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності платника податку; розміру загальної площі об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності платника податку; права на користування пільгою із сплати податку; розміру ставки податку; нарахованої суми податку. У разі виявлення розбіжностей між даними контролюючих органів та даними, підтвердженими платником податку на підставі оригіналів відповідних документів, зокрема документів на право власності, контролюючий орган за своєю податковою адресою платника податку проводить перерахунок суми податку і надсилає (вручає) йому нове податкове повідомлення-рішення. Попереднє податкове повідомлення рішення вважається скасованим (відкликаним). З огляду на викладене, відповідач просить суд у задоволенні позову відмовити повністю.
28.07.2025 року до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій вказано, що при прийнятті оскаржених рішень саме контролюючий орган з додержанням принципу офіційності та обґрунтованості мав обов?язок перевірки підтвердження наявності статусу власника нерухомого майна у звітному податковому періоді. Натомість, відповідачем фактично не заперечується, що таких дій останнім вжито не було та при прийнятті спірних рішень здійснено розрахунок за повний звітний період 2024 рік, попри те, що починаючи з 11.09.2024 року власником житлової будівлі, яка є об?єктом оподаткування є ОСОБА_2 , що узгоджується із інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об?єктів нерухомого майна. На підставі наведеного, позивач просила суд позов задовольнити в повному обсязі з підстав викладених у ньому.
Ухвалою від 01.09.2025 року продовжено строк розгляду цієї справи до 24.09.2025 року.
Дослідивши матеріали справи, враховуючи позицію позивача, викладену у позові та у відповіді на відзив, позицію відповідача, викладену у відзиві на позовну заяву, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному та об'єктивному розгляді обставин справи, суд встановив наступні обставини справи.
Судом встановлено, що відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна станом на 27.08.2019 р., ОСОБА_1 є власником житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 124,5 кв.м., дата державної реєстрації права власності з 27.08.2019, частка власності 1/2.
11.09.2024 року між позивачем (дарувальником) та ОСОБА_2 (обдарованим) укладено договір дарування житлового будинку та земельної ділянки, а саме: житловий будинок, з господарсько побутовими будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та земельну ділянку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 1210100000:08:631:0011.
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна станом на 11.09.2024 р., ОСОБА_2 є власником житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 314,2 кв.м., дата державної реєстрації права власності з 11.09.2024 року, частка власності 1/1.
08.05.2025 року, з огляду на перебування у власності позивача житлових будівель загальною площею 376,74 кв.м., які знаходяться за адресами: АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 , Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області були винесені спірні податкові повідомлення-рішення:
- №0760566-2410-0462-UA12020010000033698, яким згідно із підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 ПК України та відповідно до підпункту 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 ПК України визначено позивачу суму податкового зобов'язання за платежем податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на загальну суму 22 795,61 грн., податковий період - 2024 рік;
- №0760565-2410-0462-UA12020010000033698, яким згідно із підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 ПК України та відповідно до підпункту 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 ПК України визначено позивачу суму податкового зобов'язання за платежем податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на загальну суму 4 516,32 грн., податковий період - 2024 рік.
Аналізуючи виниклі між сторонами правовідносини, суд доходить наступного.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства встановлені Податковим кодексом України (далі - ПК України).
Згідно із пп.14.1.129-1, 14.1.157 п.14.1 ст.14 ПК України об'єкти нежитлової нерухомості - будівлі, їх складові частини, що не є об'єктами житлової нерухомості. До об'єктів нежитлової нерухомості відносяться:
а) будівлі готельні - готелі, мотелі, кемпінги, пансіонати, ресторани та бари, туристичні бази, гірські притулки, табори для відпочинку, будинки відпочинку;
б) будівлі офісні - будівлі фінансового обслуговування, адміністративно-побутові будівлі, будівлі для конторських та адміністративних цілей;
в) будівлі торговельні - торгові центри, універмаги, магазини, криті ринки, павільйони та зали для ярмарків, станції технічного обслуговування автомобілів, їдальні, кафе, закусочні, бази та склади підприємств торгівлі й громадського харчування, будівлі підприємств побутового обслуговування;
г) гаражі - гаражі (наземні й підземні) та криті автомобільні стоянки;
ґ) будівлі промислові та склади;
д) будівлі для публічних виступів (казино, ігорні будинки);
е) господарські (присадибні) будівлі - допоміжні (нежитлові) приміщення, до яких належать сараї, хліви, гаражі, літні кухні, майстерні, вбиральні, погреби, навіси, котельні, бойлерні, трансформаторні підстанції тощо;
є) інші будівлі.
Відповідно до пп.41.1.1 п.41.1 ст.41 ПК України контролюючими органами є податкові органи (центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи) - щодо дотримання законодавства з питань оподаткування (крім випадків, визначених підпунктом 41.1.2 цього пункту), законодавства з питань сплати єдиного внеску, а також щодо дотримання іншого законодавства, контроль за виконанням якого покладено на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, чи його територіальні органи.
Підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 ПК України визначено, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, або зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларовану до повернення з бюджету у зв'язку із використанням платником податку права на податкову знижку, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору та/або іншого зобов'язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, застосування штрафних (фінансових) санкцій та нарахування пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.
Згідно із пунктом 58.1 статті 58 ПК України контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення, якщо сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян).
Розділом XII ПК України врегульовано сплату платниками податків податку на майно.
Відповідно до пп.265.1.1 п.265.1 ст.265 ПК України податок на майно складається, зокрема, з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
За змістом пп.266.1.1 п.266.1 ст.266 ПК України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Підпунктом 266.1.2 пункту 266.1 статті 266 ПК України встановлено, що визначення платників податку в разі перебування об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості у спільній частковій або спільній сумісній власності кількох осіб:
а) якщо об'єкт житлової та/або нежитлової нерухомості перебуває у спільній частковій власності кількох осіб, платником податку є кожна з цих осіб за належну їй частку;
б) якщо об'єкт житлової та/або нежитлової нерухомості перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб, але не поділений в натурі, платником податку є одна з таких осіб-власників, визначена за їх згодою, якщо інше не встановлено судом;
в) якщо об'єкт житлової та/або нежитлової нерухомості перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб і поділений між ними в натурі, платником податку є кожна з цих осіб за належну їй частку.
Відповідно до підпункту 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.
В силу пп.266.3.1, 266.3.2 п.266.3 ст.266 ПК України базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.
База оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.
Згідно із пп.266.5 п.266.5 ст.266 ПК України ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.
Підпунктом 266.6.1 пункту 266.6 статті 266 ПК України встановлено, що базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.
Відповідно до пп.«а» пп.266.4.1 п.266.4 ст.266 ПК України база оподаткування об'єкта/об'єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи - платника податку, зменшується для квартири/квартир незалежно від їх кількості - на 60 кв.метрів.
Обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об'єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку (пп.266.7.1 п.266.7 ст.266 ПК України).
Згідно із пп.266.7.2 п.266.7 ст.266 ПК України податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, разом з детальним розрахунком суми/сум податку, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються платнику податку контролюючим органом у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).
Податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку та відповідні платіжні реквізити, визначені в абзаці першому цього підпункту, що надсилаються платнику податку, повинні містити щодо кожного з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, зокрема, але не виключно, інформацію про адресу місцезнаходження об'єкта житлової та/або нежитлової нерухомості, його площу, ставки та надані фізичним особам пільги зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Порядок взаємодії між платником податків та контролюючим органом, зокрема унормований підпунктом 266.7.3 пункту 266.7 статті 267 ПК України, відповідно до якого платники податку мають право звернутися з письмовою заявою до контролюючого органу за своєю податковою адресою для проведення звірки даних щодо:
- об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності платника податку;
- розміру загальної площі об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності платника податку;
- права на користування пільгою із сплати податку;
- розміру ставки податку;
- нарахованої суми податку.
У разі виявлення розбіжностей між даними контролюючих органів та даними, підтвердженими платником податку на підставі оригіналів відповідних документів, зокрема документів на право власності, контролюючий орган за своєю податковою адресою платника податку проводить перерахунок суми податку і надсилає (вручає) йому нове податкове повідомлення-рішення. Попереднє податкове повідомлення-рішення вважається скасованим (відкликаним).
При цьому абзац другий підпункту 266.7.4 пункту 266.7 статті 266 ПК України встановлює, що у разі подання платником податку контролюючому органу правовстановлюючих документів на нерухоме майно, відомості про яке відсутні у базі даних інформаційних систем центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, сплата податку фізичними особами здійснюється на підставі поданих платником податку відомостей до отримання контролюючим органом відомостей від органів державної реєстрації прав на нерухоме майно про перехід права власності на об'єкт оподаткування.
Отже, приведений вище підпункт 266.7.3 пункту 266.7 статті 267 ПК України прямо передбачає, що за наявності розбіжностей між даними податкового органу і даними платника податків, пріоритет мають дані, підтверджені таким платником на підставі оригіналів відповідних документів, зокрема документів на право власності (його набуття чи втрати).
Ставки податку на 2024 рік затверджені рішенням Дніпровської міської ради від 13.07.2022 року №2/24. Відповідно до примітки 2 житлова нерухомість різних видів, а саме: житлові будинки і квартири або їх частини, що перебувають одночасно у власності фізичних осіб, оподатковуються податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за ставкою 1,5% від розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня звітного року.
Позивач посилаючись на протиправність спірних податкових повідомлень-рішень, вказала, що відповідачем при прийнятті оскарженого рішення здійснено розрахунок за повний звітний період 2024 рік, попри те, що починаючи з 11.09.2024 року власником житлової будівлі, яка є об?єктом оподаткування (житловий будинок, за адресою: АДРЕСА_1 ) є ОСОБА_2 , що узгоджується із інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об?єктів нерухомого майна.
Оцінюючи такий аргумент позивача, суд зважає на п.1 ч.1 ст.115 ЦК України та пп.266.1.1. п.266.1 ст.266 ПК України. З системного тлумачення цих норм права вбачається, що зміна власника майна, яке є об'єктом оподаткування, змінює платника такого майна.
Відповідач такі наслідки відповідного правочину не заперечував, однак вважав, що позивач мала реалізувати наявне у неї право на проведення звірки, що здійснено не було. На що позивач послалася на пп.266.7.4 п.266.7 ст.266 ПК України щодо наявності у відповідача відповідних відомостей від органів державної реєстрації прав.
Суд зауважує, що відчуження об'єкта оподаткування є реєстраційною дією, яка відображена у витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об?єктів нерухомого майна станом на 11.09.2024 р., наявному в матеріалах справи.
Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано (п.2); обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) (п.3); добросовісно (п.5); розсудливо (п.6); пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) (п.8).
Зазначені критерії хоч і адресовані суду, одночасно є й вимогами для суб'єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення та вчиняє дії.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2023 року у справі № 9901/459/21.
Таким чином, відповідач мав в своєму розпорядженні безперешкодний доступ до відомостей, необхідних для належного визначення платника податку, однак такими відомостями не скористався.
Суд зауважує, що саме таке правозастосування є належним та забезпечує належний баланс учасників спірних правовідносин, адже необізнаність відповідача про юридично значущі обставини не може зумовлювати порушення законодавства щодо платника податку, в т.ч. не повинно призводити до того, що через відсутність певних відомостей особа, яка не є платником податку, сплачує такий податок, при цьому особа, яка стала новим власником майна, має податковий обов'язок того ж обсягу. В підсумку дві особи сплатять майновий податок за вересень - грудень 2024 року.
Також за наявного нормативно-правового регулювання відповідач не позбавлений можливості визначити податкове зобов'язання дійсному власнику об'єкта оподаткування, що забезпечить виконання кожним суб'єктом податкових зобов'язань в тому обсязі, що покладено на них законодавством.
Твердження ж відповідача про його право розраховувати на актуальність наявних у нього відомостей належить оцінювати з урахуванням того, що ініціювання звірки є правом платника податку, а діяти розсудливо, добросовісно, з використанням наявних повноважень та пропорційно є обов'язком відповідача. Змістовні пояснення щодо невикористання відомостей державних реєстрів відповідачем не надані.
При цьому, положеннями п.266.8 ст.266 ПК України врегульовано наслідки зміни власника об'єкта оподаткування.
В свою чергу зміст пп.266.7.2 п.266.7 ст.266 ПК України передбачає проведення детальних розрахунків та встановлення платника, якому належить надіслати податкове повідомлення-рішення.
Отже, відповідач не дотримався вимог законодавства щодо формування податкових повідомлень-рішень за 2024 рік, в зв'язку з чим неналежним чином визначено як платника податку, так і податковий період.
Водночас, з положень пп.266.8.1 п.266.8. ст.266 ПК України вбачається, що таке скасування належить здійснити частково.
Суд не позбавлений можливості скасувати рішення суб'єкта владних повноважень у частині так само як і не позбавлений можливості виділити із загального обсягу грошових зобов'язань (штрафних санкцій) суму, яка збільшена (нарахована) правомірно за умови наявності відповідного розрахунку в матеріалах справи. Такі дії суду не є підміною повноважень контролюючого органу, а є способом відновлення порушених прав та інтересів та справедливості в цілому, що відповідає повноваженням адміністративного суду.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 24.09.2024 року у справі №320/8747/23.
Отже, податкове повідомлення-рішення від 08.05.2025 року №0760566-2410-0462-UA12020010000033698 за 2024 рік (житловий будинок, загальною площею 314,2 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , частка власності 1/1) належить скасувати в частині визначення податкового зобов'язання починаючи з вересня як місяця, в якому припинилося право власності позивача, залишивши в силі нарахування за січень - серпень 2024 року.
Так, належну до сплати суму податку за рік тобто - 22 795,61 грн. є належною сумою податку за 12 місяців. Позивач в свою чергу мала сплатити податок лише за 8 місяців. Для цього належить здійснити наступні обчислення:
1) 22 795,61 : 12 = 1 899,63 грн.;
2) 1 899,63 грн. х 8 = 15 197,07 грн.
Отже, саме таку суму (15 197,07 грн.) мала сплатити позивач, в зв'язку з чим саме в цій частині податкове повідомлення-рішення належить залишити без змін. В свою чергу судом скасовується податкове повідомлення-рішення в іншій частині (22 795,61 - 15 197,07 = 7 598,54 грн.).
Отже, податкове повідомлення-рішення від 08.05.2025 року №0760566-2410-0462-UA12020010000033698 за 2024 рік скасовується на суму 7 598,54 грн.
Податкове повідомлення-рішення від 08.05.2025 року №0760565-2410-0462UA12020010000033698 за 2024 рік (житловий будинок, загальною площею 124,50 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_2 , частка власності ) належить скасувати в частині визначення податкового зобов'язання починаючи з вересня як місяця, в якому припинилося право власності позивача на житловий будинок, загальною площею 314,2 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , частка власності 1/1, залишивши в силі нарахування за січень - серпень 2024 року.
Так, належну до сплати суму податку за рік тобто - 4 516,32 грн. є належною сумою податку за 12 місяців. Позивач в свою чергу мала сплатити податок лише за 8 місяців. Для цього належить здійснити наступні обчислення:
1) 4 516,32 : 12 = 376,36 грн.;
2) 376,36 грн. х 8 = 3 010,88 грн.
При цьому, у період з вересня по грудень 2024 року у власності позивача перебувала лише частка власності житлового будинку, загальною площею 124,50 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_2 . Тобто, розмір частки у праві спільної власності позивача становить 62,25 кв.м.
Згідно із пп.266.4.1 п.266.4 ст.266 ПК України, база оподаткування об'єкта/об'єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи платника податку, зменшується: а) для квартири/квартир незалежно від їх кількості - на 60 кв. метрів; б) для житлового будинку/будинків незалежно від їх кількості - на 120 кв. метрів; в) для різних типів об'єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири/квартир та житлового будинку/будинків, у тому числі їх часток), - на 180 кв. метрів. Таке зменшення надається один раз за кожний базовий податковий (звітний) період (рік).
Отже, у період з вересня по грудень 2024 року за позивачем визнано право власності на частину житлового будинку, яка за площею не перевищує встановлену ПК України площу у розмірі 120 кв.м. Відтак, за період з вересня по грудень 2024 року підстави для нарахування податку у відповідача були відсутні.
Отже, саме таку суму (3 010,88 грн.) мала сплатити позивач, в зв'язку з чим саме в цій частині податкове повідомлення-рішення належить залишити без змін. В свою чергу судом скасовується податкове повідомлення-рішення в іншій частині (4 516,32 грн. - 3 010,88 грн. = 1 505,44 грн.).
Отже, податкове повідомлення-рішення від 08.05.2025 року №0760565-2410-0462UA12020010000033698 за 2024 рік скасовується на суму 1 505,44 грн.
Суд також застосовує позицію ЄСПЛ, сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).
Частиною 1 статті 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно із частинами 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч.3 ст.90 КАС України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Приймаючи до уваги вище наведене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовної заяви з викладених вище підстав.
Щодо сплаченого позивачем судового збору за подання позову, суд зазначає наступне.
Частиною 1 ст.139 КАС України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як видно з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви у розмірі 1 211,20 грн.
Відтак, відповідно до положень ч.1 ст.139 КАС України, суд стягує на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача суму сплаченого судового збору розмірі 605,60 грн. (1 211,20 грн. : 2).
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.8, 9, 72, 77, 132, 139, 241 - 246, 250, 262 КАС України, суд,
Позовну заяву - задовольнити частково.
Визнати частково протиправним та частково скасувати податкове повідомлення-рішення від 08.05.2025 року №0760566-2410-0462-UA12020010000033698 щодо застосування штрафу в розмірі 7 598,54 грн., прийняте Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області.
Визнати частково протиправним та частково скасувати податкове повідомлення-рішення від 08.05.2025 року №0760565-2410-0462UA12020010000033698 щодо застосування штрафу в розмірі 1 505,44 грн., прийняте Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області.
У задоволенні решти позовної заяви - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (вул.Сімферопольська, буд.17а, м.Дніпро, 49005, код ЄДРПОУ 44118658) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , рнокпп НОМЕР_1 ) судові витрати по справі у розмірі 605,60 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені ст.ст.295, 297 КАС України.
Суддя К.С. Кучма