08 жовтня 2025 року ЛуцькСправа № 140/9850/25
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Мачульського В.В.,
розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 (далі - в/ч НОМЕР_1 , відповідач) про визнання протиправними дій щодо не звільнення з військової служби за пп. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий облік і військову службу», як військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації на період воєнного стану, за сімейними обставинами у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за його матір'ю, яка є особою з інвалідністю І групи та зобов'язання повторно розглянути питання про звільнення з військової служби за пп. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий облік і військову службу», як військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації на період воєнного стану, за сімейними обставинами у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за його матір'ю, яка є особою з інвалідністю І групи та звільнити від проходження військової служби з постановкою на військовий облік.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач перебуває на дійсній військовій службі по мобілізації у військовій частині НОМЕР_2 з 04.11.2024 по теперішній час. 28.06.2025 позивачем було подано рапорт про звільнення його з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» в зв'язку з необхідністю постійного догляду за його матір'ю, яка є особою з інвалідністю І групи. Листом від 31.07.2025 відповідач повідомив позивача про відмову у задоволенні рапорту щодо звільнення його з військової служби, оскільки серед переліку наданих документів підтверджується наявність інших осіб першого та другого ступеня споріднення, які можуть здійснювати догляд. Зазначає, що окрім позивача, інших осіб, які б могли здійснювати постійний догляд за матір'ю ОСОБА_2 немає, що підтверджується поданим ним до рапорту документами.
Вважає, шо у відповідача в зв'язку з поданими ним до рапорту всіх необхідних документів виник обов'язок звільнити його з військової служби в зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за хворою матір'ю. Отже, дії командування в/ч НОМЕР_1 щодо відмови у задоволенні рапорту про звільнення з військової служби є протиправними, оскільки позивачем було подано належні докази, які підтверджують про наявне право в останнього для звільнення з військової служби.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 05.09.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Відповідач - в/ч НОМЕР_1 у встановлений судом строк відзиву на позовну заяву не подав.
Відповідно до частини шостої статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Інших заяв чи клопотань по суті справи на адресу суду від учасників справи не надходило.
Дослідивши письмові докази та перевіривши доводи позивача викладених у заяві по суті справи, суд встановив такі обставини.
З матеріалів справи вбачається, що 04.11.2024 ОСОБА_1 призваний на військову службу до лав Збройних Сил України на підставі указу Президента «Про загальну мобілізацію» від 22.02.2022 №65/2022, та на даний час проходить військову службу в військовій частині НОМЕР_1 .
28.06.2025 позивач звернувся з рапортом до командира військової частини НОМЕР_1 , в якому просив звільнити його з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 «Про військовий обов'язок і військову службу». Даний рапорт обґрунтовано тим, що він є єдиною особою, яка може здійснювати догляд за ОСОБА_2 , його матір'ю, яка є інвалідом першої групи довічно та потребує стороннього догляду.
До рапорту позивач додав наступні документи: нотаріально завірену копію паспорта та РНОКПП ОСОБА_1 ; інформацію про осіб, які задекларували своє місце проживання в житлі №1564 від 23.01.2025; копію довідки (форма 5); нотаріально завірену копію свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 від 20.01.2024; нотаріально завірену копію паспорта та РНОКПП ОСОБА_3 ; нотаріально завірену копію посвідчення № НОМЕР_4 від 20.03.2007; довідку №30 від 12.12.2024; нотаріально завірену копію паспорта та РНОКПП ОСОБА_2 ; нотаріально завірену копію довідки до акту огляду МСЕК серії 12 ААВ №503091 від 19.10.2021; нотаріально завірену копію пенсійного посвідчення серії НОМЕР_5 від 26.10.2021; нотаріально завірену копію свідоцтва про народження серії НОМЕР_6 від 17.12.1974; нотаріально завірену копію свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_7 від 01.09.1994; нотаріально завірену копію паспорта та РНОКПП ОСОБА_4 ; нотаріально завірену копію довідки до акту огляду МСЕК серії 12 ААА №149513 від 21.10.2015; нотаріально завірену копію свідоцтва про народження серії НОМЕР_8 від 05.03.1980; нотаріально завірену копію свідоцтва про одруження серії НОМЕР_9 від 06.11.1998; нотаріально завірену копію паспорта та РНОКПП ОСОБА_5 ; нотаріально завірену копію довідки до акту огляду МСЕК серії 12 ААА №391138 від 10.05.2017; завірену копію паспорту громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_10 ; нотаріально завірену копію свідоцтва про народження серії НОМЕР_11 від 06.06.1984; завірену копію свідоцтва про одруження серії НОМЕР_12 від 19.09.2004; нотаріально завірену копію посвідки на проживання № НОМЕР_13 ; нотаріально завірену копію перекладу №5006; нотаріально завірену копію витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження №00050460854; нотаріально завірену копію свідоцтва про смерть серії НОМЕР_14 від 29.11.2005; нотаріальну заяву №514 від 04.07.2005; оригінал акту про обстеження сімейного стану військовослужбовця №4530 від 06.06.2025; копію заяви від 0.05.2025; копію довідки №693/19252 від 30.03.2025.
Листом від 28.06.2025 відповідач повідомив позивача про відсутність підстав для звільнення його з військової служби, посилаючись на те, що серед переліку наданих документів підтверджується наявність інших осіб першого та другого ступеня споріднення, які можуть здійснювати догляд. Зазначив, що позивач не позбавлений права на повторне подання рапорту на звільнення у разі оформлення належних документів на підтвердження права на звільнення з військової служби.
Вважаючи дії відповідача протиправними, позивач звернулась до суду за захистом своїх порушених прав.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.
Згідно із статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Приписами статті 65 Конституції України передбачено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, загальні засади проходження в Україні військової служби врегульовано Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу» №2232-ХІІ (далі - Закон №2232-ХІІ).
Згідно із частинами 1 та 2 статті 1 Закону №2232-ХІІ захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Відповідно до частини 1 статті 2 Закону №2232-XII, військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Пунктом 6 статті 2 Закону №2232-XII передбачені наступні види військової служби: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів); військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.
Згідно із пунктом 20 частини першої статті 106 Конституції України Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» (затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ), в Україні введено воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб. Надалі указами Президента України строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався та триває до цього часу.
Указом Президента України № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» від 24.02.2022 оголошено загальну мобілізацію на території України.
Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів встановлює Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 №3543-XII (далі Закон №3543-XII).
Статтею 1 цього Закону встановлено, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Як вже зазначалось судом ОСОБА_1 призваний на військову службу до лав Збройних Сил України на підставі указу Президента «Про загальну мобілізацію» від 22.02.2022 №65/2022, та на даний час проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 .
Підстави звільнення з військової служби передбачені статтею 26 Закону №2232-XII.
Так, відповідно до підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону №2232-ХІІ військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби під час дії воєнного стану, зокрема, через такі сімейні обставини як необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я.
Згідно із частиною 7 статті 26 Закону №2232-XII звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008 затверджено Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (далі - Положення №1153/2008).
Звільнення військовослужбовців із військової служби під час дії особливого періоду регламентовано пунктом 225 цього Положення.
Так, підпунктом 2 пункту 225 Положення №1153/2008 передбачено, що звільнення військовослужбовців із військової служби здійснюється під час дії особливого періоду (з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації) - на підставах, передбачених частиною третьою, пунктом 2 частини четвертої, пунктом 3 частини п'ятої та пунктом 3 частини шостої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу»: у військових званнях до майстер-сержанта (майстер-старшини) включно за всіма підставами - командирами бригад (полків, кораблів 1 рангу) і посадовими особами, які відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України прирівняні до них; у військових званнях до підполковника (капітана 2 рангу) включно за всіма підставами - командирами корпусів та командувачами військ оперативних командувань і посадовими особами, які відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України прирівняні до них; у військових званнях до полковника (капітана 1 рангу) включно за всіма підставами - командувачами видів Збройних Сил України, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, командиром військової частини НОМЕР_3 , начальником Генерального штабу Збройних Сил України, керівником служби персоналу Міністерства оборони України, начальником Національного університету оборони України імені Івана Черняховського.
Пунктом 233 Положення №1153/2008 встановлено, що військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.
Накази про звільнення військовослужбовців з військової служби оголошуються командирами (начальниками) військових частин (абзац четвертий пункту 241 Положення №1153/2008).
Згідно з пунктом 242 Положення №1153/2008, після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки за вибраним місцем проживання.
Пунктом 12.1 розділу XII Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України №170 від 10.04.2009, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 19.05.2009 за №438/16454, передбачено, що звільнення військовослужбовців з військової служби (крім військовослужбовців строкової військової служби) здійснюється посадовими особами, визначеними пунктом 225 Положення.
Перелік документів, що подаються з поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби, зазначено у додатку 19 до Інструкції (пункт 12.11 розділу XII Інструкції вказаної інструкції).
Аналіз вказаних норм законодавства свідчить про те, що військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, звільняються з військової служби під час воєнного стану на підставах, визначених пунктом 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», зокрема через сімейні обставини або з визначених названим Законом поважних причин, за умови, що такі військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу, серед іншого такі як необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю ІI групи. Ті військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , є матір'ю позивача, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 від 20.01.2004.
Згідно довідки до акта огляду МСЕК серії 12 ААВ №503091 від 19.10.2021 ОСОБА_2 призначено І А групу інвалідності по загальному захворюванні. Інвалідність встановлено довічно, а також зазначено, що вона потребує постійного стороннього догляду і допомоги.
Згідно свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_15 від 27.04.1974 ОСОБА_3 уклав шлюб із ОСОБА_6 та після укладення шлюбу присвоєно прізвище ОСОБА_7 .
Як вбачається з посвідчення серії № НОМЕР_4 від 20.03.2007 ОСОБА_3 є ветераном органів внутрішніх справ.
Згідно виписки №23294-22 від 04.01.2023 ОСОБА_3 постановлено діагноз: часткова сенсомоторна афазія. Ранній відновний період ішемічного інсульту від 24.12.2022 в басейні лівої СМА (кардіоемболітичний варіант) на ґрунті гіпертонічної хвороби III ст.,ст.З, ССР 4, ІХС. Дифузний кардіорсклероз. Фібриляція передсердь, постійна нормосистолічна форма. СН ІІА.
Факт незадовільного стану здоров'я також встановлено в Акті обстеження сімейного стану військовослужбовця №4530 від 06.06.2025, в пункті 8, графі “Стан здоров'я» якого вказано: незадовільний, переніс інсульт.
Факт незадовільного стану здоров'я також встановлено в Акті обстеження сімейного стану військовослужбовця №4530 від 06.06.2025, в пункті 8, графі “Стан здоров'я» якого вказано: незадовільний, переніс інсульт.
Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_8 від 05.03.1980 ОСОБА_8 є донькою ОСОБА_2 .
Відповідно до свідоцтва про одруження серії НОМЕР_9 від 06.11.1998 ОСОБА_8 одружилась з ОСОБА_9 .
Згідно довідки до акта огляду МСЕК серії 12 ААА №391138 від 10.05.2017 ОСОБА_5 призначено 3 групу інвалідності по загальному захворюванні. Інвалідність встановлено довічно.
Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_6 від 17.12.1974 ОСОБА_1 є донькою ОСОБА_2 .
Відповідно до свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_7 від 01.09.1994 ОСОБА_1 одружилась з ОСОБА_10 .
Згідно довідки до акта огляду МСЕК серії 12 ААА №149513 від 21.10.2015 ОСОБА_4 призначено II групу інвалідності по загальному захворюванні. Інвалідність встановлено довічно.
Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_16 від 19.06.2025 ОСОБА_11 є донькою ОСОБА_2 .
Відповідно до свідоцтва про одруження серії НОМЕР_12 від 19.09.2004 ОСОБА_11 одружилась з ОСОБА_12 .
Донька ОСОБА_2 - ОСОБА_13 не проживає разом із матір'ю, оскільки виїхала на постійне місце проживання до Португалії, про що свідчить посвідка на проживання НОМЕР_17 терміном до 18.06.2027, а відтак, не здійснює постійний догляд за своїми батьками.
Згідно витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження ОСОБА_14 був сином ОСОБА_2 (копія додається).
Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_18 від 19.06.2025 ОСОБА_14 помер 29.11.200.
З Акта обстеження сімейного стану військовослужбовця №4530 від 06.06.2025 вбачається, що комісія в складі: голови комісії помічника начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 з правової роботи, лейтенанта юстиції ОСОБА_15 , члени комісії: оператор ІНФОРМАЦІЯ_2 старшого солдата ОСОБА_16 , провели перевірку сімейного стану позивача. Даним актом встановлено, що на день перевірки сім'я військовослужбовця складається з 6 (шести) чоловік:
ОСОБА_3 : ІНФОРМАЦІЯ_3 , батько, стан здоров'я: незадовільний, переніс інсульт, пенсіонер;
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мати, стан здоров'я: незадовільний, інвалід 1-А групи, пенсіонер;
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , син, стан здоров'я: здоровий, військовослужбовець;
ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , сестра, стан здоров'я: здорова, не працює;
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , сестра, стан здоров'я: незадовільний, інвалідність 2 групи довічно, не працює;
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , сестра, стан здоров'я: незадовільний, інвалідність 3 групи, довічно, не працює.
В пункті 12 Акта зазначено, що допомога матері зі сторони братів та сестер військовослужбовця не надається.
В пункті 14 Акта викладено висновки та пропозиції комісії, а саме: розглянувши матеріали обстеження сімейного стану військовослужбовця призваного на військову службу під час мобілізації солдата ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , комісією порушується питання клопотання перед вищим командуванням щодо звільнення з військової служби під час мобілізації солдата ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , за сімейними обставинами, згідно підпункту “г» пункту 2 частини 4, абзацу 13 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу», у разі виникнення у нього права на звільнення, а саме: необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю І чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого та другого ступеня споріднення такої особи, або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, а саме у матері - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - особа з інвалідністю 1-А групи згідно довідки МСЕК серія 12 ААВ №503091, яка потребує постійного стороннього догляду.
В пункті 15 вищевказаного Акта викладено рішення начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 : “За результатами проведеного вивчення сімейного стану військовослужбовця призваного на військову службу під час мобілізації ВЧ НОМЕР_1 , сержанта ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , враховуючи виникнення у нього права на звільнення, а саме: згідно підпункту “г» пункту 2 частини 4, абзацу 13 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу», у разі виникнення у нього права на звільнення, а саме: необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю 1 чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого та другого ступеня споріднення такої особи, або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, а саме у матері - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - особа з інвалідністю 1-А групи згідно довідки МСЕК серія 12 ААВ №503091, яка потребує постійного стороннього догляду, доцільно звільнити військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , сержанта ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , за сімейними обставинами згідно підпункту “г» пункту 2 частини 4, абзацу 13 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу», у разі виникнення у нього права на звільнення, а саме: необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю І чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого та другого ступеня споріднення такої особи, або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі гребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, а саме у матері - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - особа з інвалідністю 1-А групи згідно довідки МСЕК серія 12 ААВ №503091, яка потребує постійного стороннього догляду, оскільки інші члени сім'ї та осіб першого та другого ступеня споріднення, які за законом зобов'язані, здійснюють чи/та/або можуть здійснювати такий догляд, відсутні.»
В пункті 16 Акта викладено заключення Начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 , де вказано, що “за результатами обстеження сімейного стану військовослужбовця ВЧ НОМЕР_1 сержанта ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , комісією згідно відомостей Державного реєстру актів цивільного стану громадян, встановлено відсутність інших членів сім'ї та осіб першого чи другого ступеня споріднення, які за законом зобов'язані, здійснюють чи/та/або можуть здійснювати такий догляд за ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 направляємо такий Акт обстеження сімейного стану військовослужбовця ВЧ НОМЕР_1 , сержанта ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 до ВЧ НОМЕР_1 , для прийняття відповідного рішення.»
Отже, окрім позивача, інших осіб, які б могли здійснювати постійний догляд за ОСОБА_2 немає.
Згідно статті 51 Конституції України повнолітні діти зобов'язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків.
Відповідно до частини 1 статті 202 Сімейного кодексу України передбачено, що повнолітні дочка, син зобов'язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги.
Згідно зі статтею 47 Закону України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні» діти зобов'язані піклуватися про батьків похилого віку, подавати їм допомогу і підтримку, в разі необхідності здійснювати догляд за ними.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні» догляд за особою з інвалідністю (дитиною з інвалідністю) - сукупність соціальних послуг, спрямованих на соціально-побутову допомогу та підтримку, захист і забезпечення життєдіяльності особи з інвалідністю (дитини з інвалідністю).
Згідно із частиною 6 статті 13 Закону України «Про соціальні послуги», фізичні особи, які надають соціальні послуги з догляду відповідно до цього Закону без здійснення підприємницької діяльності, можуть надавати соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі без проходження навчання та дотримання державних стандартів соціальних послуг отримувачам соціальних послуг з числа членів своєї сім'ї, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права і обов'язки та є, серед іншого, невиліковно хворими, які через порушення функцій організму не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що наявними в матеріалах даної судової справи доказами підтверджується необхідність постійного стороннього догляду за ОСОБА_17 , як особи з І групою інвалідності, а також те, що позивач є єдиною особою, хто може здійснити такий догляд.
Абзацом 2 пункту 14.10 Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України затвердженої Наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 №170 далі передбачено, що звільнення з військової служби через сімейні обставини або інші поважні причини здійснюється за наявності оригіналів документів, що підтверджують таку підставу звільнення.
Відповідно до Переліку документів, що подаються з поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби, який передбачений пунктом 5 додатком 19 вищенаведеної Інструкції, при поданні до звільнення з військової служби за підставами: через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 12.06.2013 №413 та визначено підпунктом «г» пунктів 1, 2 частини четвертої, підпунктом «ґ» пункту 2 частини п'ятої, підпунктом «г» пункту 2 частини шостої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», подаються: копія аркуша бесіди; копія рапорту військовослужбовця; документи, що підтверджують наявність сімейних обставин або інших поважних причин; копія розрахунку вислуги років військової служби (при набутті права на пенсійне забезпечення за вислугою років).
Суд встановив, що позивачем при поданні рапорту про звільнення його з військової служби, була дотримана процедура подання ним відповідного рапорту та необхідних документів на підтвердження того факту, що він має право бути звільненим з військової служби у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за його матір'ю з наявною у неї інвалідністю І групи, що передбачено підпунктом «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України №2232-XII.
Отже, суд дійшов висновку, що відповідачем протиправно відмовлено позивачу у звільненні з військової служби на підставі пп. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України №2232-XII.
Частиною другою статті 245 КАС України визначено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про: визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій (пункт 3); визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії (пункт 4). Перелік способів захисту порушених прав, викладений у цій статті не є вичерпним. Суд може застосувати інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
З огляду на встановлені обставини, суд дійшов висновку про визнання протиправними дій щодо не звільнення позивача з військової служби за пп. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий облік і військову службу».
Надаючи оцінку наявності правових підстав для зобов'язання відповідача вчинити певні дії, суд зазначає наступне.
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У пункті 145 рішення від 15.11.1996 у справі Чахал проти Об'єднаного Королівства(Chahalv. theUnitedKingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
Згідно з пунктом 1.6 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 24.04.2017 № 1395/5, дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.
Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов'язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб'єкта. Він не може ухилятися від реалізації своєї компетенції, але і не має права виходити за її межі.
Тобто дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб'єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають в застосуванні суб'єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень.
У разі відсутності у суб'єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки, рішення відповідача, зобов'язання судом суб'єкта владних повноважень прийняти рішення конкретного змісту не можна вважати втручанням у дискреційні повноваження, адже саме такий спосіб захисту порушеного права є найбільш ефективним та направлений на недопущення свавілля в органах влади.
Частиною четвертою статті 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Оскільки судом встановлено протиправність дій військової частини НОМЕР_1 щодо не звільнення позивача з військової служби, суд вважає, що у даному випадку у відповідача відсутня дискреція як можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень.
Згідно з частиною 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач не виконав процесуального обов'язку доказування своєї позиції та не довів правомірності своєї поведінки у спірних правовідносинах, натомість доводи позивача відповідають обставинам справи та ґрунтуються на нормах матеріального закону.
За таких обставин, позовні вимоги в частині зобов'язання вчинити дії підлягають до задоволення, шляхом зобов'язання відповідача повторно розглянути питання про звільнення позивача з військової служби за підпунктом «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону №2232-ХІІ, як військовослужбовця, та за результатами розгляду прийняти рішення відповідно до вимог діючого законодавства.
Відповідно до вимог статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.
Питання про розподіл судових витрат судом не вирішується у зв'язку із звільненням позивача від сплати судового збору.
Керуючись статтями 2, 72-77, 244-246, 255, 262, 295 КАС України, на підставі Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу», суд
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_19 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_20 ) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії, задовольнити.
Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо не звільнення ОСОБА_1 з військової служби за підпунктом «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий облік і військову службу».
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 повторно розглянути питання про звільнення ОСОБА_1 з військової служби за підпунктом «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий облік і військову службу» та за результатами розгляду прийняти рішення відповідно до вимог діючого законодавства.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України. У разі подання апеляційної скарги рішення якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Головуючий
Суддя В.В. Мачульський