07 жовтня 2025 року ЛуцькСправа № 140/9737/25
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Плахтій Н.Б.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділу державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом Відділу державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (далі - відповідач, Відділ ДВС) про визнання протиправними дій державного виконавця Полякової В.І. щодо внесення недостовірних відомостей про виконавче провадження №14587966, які призвели до безпідставного обтяження майна позивача;
зобов'язання скасувати арешт на все нерухоме майно;
зобов'язання внести зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно або Державного реєстру обтяжень нерухомого майна шляхом вилучення запису про арешт.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що з відповіді відповідача на адвокатський запит від 19.06.2025 № 98631 стало відомо про наявність щодо нього обтяження всього нерухомого майна за реєстраційним номером №11886764 від 25.11.2011 згідно постанови про арешт майна боржника ВП №14587966 від 24.11.2011, державний виконавець Полякова В.Г. Також Відділ ДВС повідомив, що провести ідентифікацію, у зв'язку з виконанням яких саме виконавчих документів вносились відповідні записи про обтяження всього нерухомого майна ОСОБА_1 до Державного реєстру обтяжень нерухомого майна, є неможливим, оскільки на виконанні у відділі не перебувало та не перебуває ВП №14587966.
Позивач вказує, що 08.06.2011 державним виконавцем Поляковою В.Г. було відкрито виконавче провадження №26981400, де стягувачем виступало ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний банк» на підставі кредитного договору, сума заборгованості складала 26097,05 грн за кредитним договором та 380,98 грн судових витрат (загальна заборгованість 26478,03 грн). Дане виконавче провадження виконане в повному обсязі із подальшою передачею до архіву. Позивач припускає, що державним виконавцем Поляковою В.Г. могла бути допущена помилка при внесенні відомостей до Державного реєстру виконавчих проваджень, внаслідок чого у Державному реєстрі обтяжень продовжує існувати запис про арешт майна.
Позивач зазначає, що з невідомих причин Відділом ДВС не знято арешт з його майна, хоча виконавче провадження №26981400 від 08.06.2011 було передано на зберігання до архіву в зв'язку з виконанням.
ОСОБА_1 вважає накладений арешт щодо нерухомого майна незаконним та безпідставним, оскільки ним повністю сплачено суму боргу.
З наведених підстав позивач просив позов задовольнити.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 25.09.2025 (а.с.110) прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за вказаним позовом та ухвалено розгляд справи проводити за правилами, визначеними Розділом 2 Глави 11 «Розгляд окремих категорій термінових адміністративних справ» Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Відповідач відзив на позов не подав, хоча копію ухвали від 25.09.2025 про відкриття провадження у адміністративній справі отримав 26.09.2025 в електронний кабінет, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа (а.с.112).
Згідно із частиною шостою статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
В судове засідання представник позивача не прибув, подав клопотання про розгляд справи у його відсутності (а.с.115).
Відповідач в судове засідання свого представника не направив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце судового розгляду.
Враховуючи вимоги частини дев'ятої статті 205 КАС України, судовий розгляд справи здійснювався у відсутності учасників справи у письмовому провадженні.
Дослідивши письмові докази, суд встановив наступне.
08.06.2011 головним державним виконавцем ПВ ДВС ЛМУЮ Поляковою В.Г. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №26981400 з виконання виконавчого листа від 27.01.2011, виданого Луцьким міськрайонним судом Волинської області, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний банк» 26097,05 грн кредитної заборгованості та 380,98 грн судових витрат (а.с.63).
28.12.2011 головним державним виконавцем ПВ ДВС ЛМУЮ Поляковою В.Г. у ВП №26981400 прийнято постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві, оскільки згідно відповідей ВОБТІ, управління Держкомзему у м.Луцьку, ОДПІ майна і рахунків за боржником не зареєстровано. Згідно акта державного виконавця від 26.12.2011 майна, яке належить боржнику на праві приватної власності і на яке можна звернути стягнення в межах суми боргу, не виявлено. Даною постановою припинено чинність арешту майна боржника та скасовано інші заходи примусового виконання рішення (а.с.65-66).
На адвокатський запит від 12.06.2025 Відділ ДВС листом від 19.06.2025 №98631 повідомив, що згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо фізичної особи ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , існує обтяження всього нерухомого майна за реєстраційним номером №11886764 від 25.11.2011 згідно постанови про арешт майна боржника ВП №14587966 від 24.11.2011, державний виконавець Полякова В.Г.
Однак, провести ідентифікацію, у зв'язку з виконанням яких саме виконавчих документів вносились відповідні записи про обтяження всього нерухомого майна фізичної особи ОСОБА_1 до Державного реєстру обтяжень нерухомого майна, є неможливим, оскільки на виконанні у відділі не перебувало та не перебуває ВП №14587966 (а.с.64).
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначаються Законом України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VІІІ, який набув чинності 05.10.2016 (далі - Закон №1404-VІІІ).
До набуття чинності Законом №1404-VІІІ умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначалися Законом України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 №606-XIV (далі - Закон №606-XIV).
Відповідно до статті 1 Закону №1404-VІІІ виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Частиною шостою статті 24 Закону №606-XIV (у редакції, що діяла на час накладення арешту на майно позивача) передбачено, що за заявою стягувача, з метою забезпечення виконання рішення про майнові стягнення, державний виконавець постановою про відкриття виконавчого провадження вправі накласти арешт на майно боржника (крім коштів) та оголосити заборону на його відчуження. Одночасно з винесенням такої постанови державний виконавець може провести опис і арешт майна боржника в порядку, визначеному цим Законом.
Згідно із частиною першою статті 55 Закону №606-XIV арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, якою накладається арешт на майно боржника та оголошується заборона на його відчуження; винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.
Відповідно до частин першої та другої статті 38 Закону №606-XIV у разі закінчення виконавчого провадження згідно із статтею 37 цього Закону, крім направлення виконавчого документа за належністю до іншого органу державної виконавчої служби; повернення виконавчого документа стягувачу згідно із статтею 40 цього Закону; повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, згідно із статтею 40-1 цього Закону, припиняється чинність арешту майна боржника, скасовуються інші здійснені державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку з завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.
Якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем був накладений арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про скасування арешту, накладеного на майно боржника.
З системного аналізу наведених правових норм вбачається, що з метою забезпечення реального виконання рішення державний виконавець був наділений повноваженнями щодо накладення арешту на майно боржника. Водночас державний виконавець зобов'язаний був скасувати арешт, накладений на майно боржника, в разі закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав.
При цьому частиною першою статті 40 Закону №1404-VIII передбачено, що у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв'язку із закінченням виконавчого провадження.
Згідно з частиною другою статті 40 Закону №1404-VIII про зняття арешту з майна (коштів) виконавець зазначає у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.
Отже, чинне на даний час законодавство визначає обов'язок державного виконавця зняти арешт з майна боржника в разі закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду.
Разом з тим, частиною четвертою статті 59 Закону №1404-VIII визначено інші підстави, за яких державний виконавець знімає арешт з усього майна боржника або його частини, а частиною п'ятою статті 59 Закону №1404-VIII передбачено, що у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.
В межах даної справи відповідачем не надано доказів перебування на виконанні у Відділі ДВС виконавчих проваджень, у яких боржником значиться ОСОБА_1 та в межах яких накладено арешт на належне йому майно.
Таким чином, існування арешту на майно позивача, який накладений ще у 2011 році, тобто 14 років тому, та правова природа якого на даний час невідома, порушує його конституційне право володіти, користуватись і розпоряджатись своєю власністю (стаття 41 Конституції України) та є порушенням статті 1 Першого протоколу (право власності) Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою передбачено, що має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, якої прагнуть досягти шляхом вжиття будь-якого заходу для позбавлення особи її власності.
Відповідно до частини першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач не надав суду доказів наявності діючих виконавчих проваджень, боржником у яких є позивач, не довів правомірності існування арешту його майна, факт порушення прав останнього знайшов своє підтвердження у ході розгляду справи, а тому суд вважає, що в даному випадку ним допущено протиправну бездіяльність щодо не зняття арешту.
З врахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що з метою повного захисту прав та інтересів позивача необхідно зняти арешт з нерухомого майна позивача, накладеного постановою державного виконавця ПВ ДВС ЛМУЮ Поляковою В.Г. від 24.11.2011 №14587966.
Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як вбачається із матеріалів справи, позивач сплатив судовий збір в сумі 1216,00 грн згідно з платіжною інструкцією від 20.08.2025, при цьому до сплати підлягав судовий збір в сумі 1211,20 грн.
Пунктом 1 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Отже, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 1211,20 грн, при цьому питання про повернення надміру сплаченого судового збору може бути вирішено за клопотанням особи, яка його сплатила.
Керуючись статтями 243-246, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України «Про виконавче провадження», суд
Позов задовольнити.
Зняти арешт з нерухомого майна ОСОБА_1 , накладений на підставі постанови 24.11.2011 №14587966 державного виконавця ПВ ДВС ЛМУЮ Полякової В.Г.
Зобов'язати Відділ державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції вчинити дії по зняттю арешту з нерухомого майна ОСОБА_1 , реєстраційний номер обтяження 11886764 від 25.11.2011, та внести до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна запис про скасування арешту вказаного нерухомого майна.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Відділу державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять грн 20 коп.).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі апеляційного оскарження - з моменту підписання судового рішення суду апеляційної інстанції.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його підписання.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 );
Відповідач: Відділ державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (43025, Волинська обл., м.Луцьк, вул.Винниченка 27а, код ЄДРПОУ 35041461).
Головуючий-суддя Н.Б.Плахтій