07 жовтня 2025 року ЛуцькСправа № 140/5914/25
Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Денисюка Р.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - в/ч НОМЕР_1 , відповідач) про визнання протиправними дій, які полягають у застосуванні з 13.09.2022 року та з 01.01.2023 року розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року при нарахуванні ОСОБА_1 грошового забезпечення, допомоги на оздоровлення, допомоги на вирішення соціально-побутових питань та інших виплат, нарахованих та виплачених у зв'язку із проходження військової служби; зобов'язання Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату з 13.09.2022 по 31.12.2022, з 01.01.2023 по 19.05.2023 грошового забезпечення, допомоги на оздоровлення, допомоги на вирішення соціально- побутових питань та інших виплат, нарахованих та виплачених у зв'язку із проходження військової служби та звільненням із неї, із застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2022 року, 01 січня 2023 року відповідно, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою КМУ від 15 січня 2004 року №44, з урахуванням раніше виплачених сум; визнання протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо не врахування щомісячної додаткової винагороди, запровадженої постановою КМУ №168 від 28.02.2022 при обчисленні та виплаті компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки за 2022-2025 роки у кількості 63 днів та додаткової відпустки, яка надається відповідно до п.12 ч. 1 ст.12 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» за 2023-2025 роки у кількості 42 дні; зобов'язання військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки за 2022-2025 роки у кількості 63 днів та додаткової відпустки, яка надається відповідно до п.12 ч. 1 ст.12 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» за 2023-2025 роки у кількості 42 дні, із врахуванням при її перерахунку щомісячної додаткової винагороди, запровадженої постановою КМУ №168 від 28.02.2022 та з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою КМУ від 15 січня 2004 року №44, з урахуванням раніше виплачених сум.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в період з 13.09.2022 по 05.03.2025 позивач проходив військову службу по мобілізації та перебував на грошовому забезпеченні у в/ч НОМЕР_1 .
Позивач вказує, що під час проходження служби, відповідач йому не вірно встановив розмір посадового окладу та окладу за військовим званням, а саме неправильно застосував розрахункову величину для обчислення їх розміру, від яких в свою чергу залежить обчислення щомісячних основних та додаткових видів грошового забезпечення, одноразових додаткових видів грошового забезпечення, що призвело до виплати грошового забезпечення в значно меншому розмірі.
Так, у пункті 4 Постанови №704 вказано, що розміри посадових окладів, окладів за військовими, спеціальними званнями військовослужбовців , осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого законом на 01 січня календарного року, але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 01 січня календарного року на відповідний тарифний коефіцієнт, згідно із додатками №1,12,13,14.
Таким чином передбачалось, що посадові оклади осіб начальницького складу податкової міліції головних управлінь в областях будуть пов'язані із розміром прожиткового мінімуму для працездатних осіб чи розміром мінімальної заробітної плати, встановлених Законом України “Про Державний бюджет України» на 01 січня календарного року, які щорічно змінюються в сторону збільшення.
Пунктом 6 постанови Кабінету Міністрів України “Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» від 21.02.2018 №103 (далі - Постанова №103) були внесені зміни до ряду нормативних актів в тому числі і до пункту 4 Постанови №704 виклавши її в наступній редакції: “Установити що розміри посадових окладів, окладів за військовим, спеціальним званням військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно із додатком №1,12,13,14».
Разом з тим, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18 визнано протиправним пункт 6 Постанови №103, якою були скасовані і внесені зміни до пункту 4 Постанови №704.
Отже, з дня набрання чинності постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі № 826/6453/18 виникли підстави для перерахунку грошового забезпечення відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України № 704 у наведеній редакції до змін, внесених постановою Кабінету Міністрів України № 103.
Проте, посадовий оклад та оклад за військовим званням з 13.09.2022 по 19.05.2023 визначались відповідачем, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018, а не з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року.
Тобто, відповідач при виплаті грошового забезпечення застосував нечинну (скасовану у судовому порядку) норму, яка визначала розмір посадових окладів, окладів за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018, на відповідний тарифний коефіцієнт.
Неправильне обчислення посадового окладу та окладу за військовим званням вплинуло на розмір щомісячних основних (надбавки за вислугу років) і додаткових (надбавки за особливості проходження служби; премії) видів грошового забезпечення, одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Крім цього зазначає, що грошова винагорода, передбачена Постановою №168 є додатковим видом грошового забезпечення, виплату якої запроваджено під час дії воєнного стану, має постійний характер, виплачувалась позивачу щомісячно протягом 2023-2024 років, входить до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється розмір компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки за 2022-2025 роки у кількості 63 дні та додаткової відпустки, яка надається відповідно до пункту 12 частини 1 статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» за 2023-2025 роки в кількості 42 дні, тому її розмір підлягає врахуванню до складу грошового забезпечення, для обчислення сум допомог та компенсації за невикористані відпустки.
Також зазначає, що нарахування та виплата грошового забезпечення позивачу має бути проведена з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку № 44.
З врахуванням наведеного просить позов задовольнити.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 04.06.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в даній адміністративній справі та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами (а.с. 17-18).
Відповідач у відзиві на позовну заяву позовних вимог не визнав, мотивуючи тим, що додаткова винагорода, передбачена Постановою КМУ №168, виплачується лише у період дії воєнного стану, її розмір не є сталим, вона виплачується в залежності від виконання завдань та визначається наказами командирів (начальників), що сукупно свідчить про тимчасовий характер такої додаткової винагороди, а тому вимоги позивача про перерахунок та виплату компенсації за невикористані ним дні оплачуваних відпусток (щорічних та додаткових), з урахуванням розміру місячного грошового забезпечення, додаткової винагороди є безпідставними та задоволенню не підлягають.
Щодо здійснення перерахунку та виплати з 13.09.2022 по 31.12.2022, з 01.01.2023 по 19.05.2023 грошового забезпечення, допомоги на оздоровлення, допомоги на вирішення соціально-побутових питань та інших виплат, нарахованих та виплачених у зв'язку із проходження військової служби та звільненням із неї, із застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2022 року, 01 січня 2023 року відповідно, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, то вказує на те, що станом на час прийняття Постанови № 704, пункт 4 передбачав, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом па 1 січня календарного року (але менше 60 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 01 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 1З, 14.
Проте, 24.02.2018 набула чинності Постанова Кабінету Міністрів України від 21.01.2018 № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» та пункту 4 Постанови № 704 викладено в новій редакції, яка передбачала, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу, визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Отже, з 01.03.2018 змінено розрахункову величину, з якої обчислюються розміри посадових окладів та окладів за військовим званням, а саме: замість розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року передбачено використання розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року.
Однак зміст приміток до Додатків 1 та 14 до Постанови № 704 не було приведено у відповідність з нормою пункту 4 цієї Постанови.
З врахуванням наведеного просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
Суд, перевіривши доводи позивача та відповідача у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази, дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення з таких мотивів та підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 13.09.2022 по 05.03.2025 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , що не є спірним у даній справі.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 05.03.2025 № 66 солдата ОСОБА_1 , солдата резерву солдатського складу 304 запасної роти військової частини НОМЕР_1 , звільненого наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 27.02.2025 № 57-РС з військової служби у відставку за підпунктом «б» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» з 05.03.2025 виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення (а.с. 9-10).
Зі змісту наказу від 05.03.2025 № 66 (по стройовій частині) слідує, що ОСОБА_1 при звільненні виплачено: грошову допомогу для оздоровлення за 2025 рік в сумі 21657,98 грн; грошову компенсацію за невикористану додаткову відпустку, як учаснику бойових дій, яка надається відповідно до пункту 12 частини 1 статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» за 2023-2025 роки у кількості 42 доби; грошову компенсацію за 08 днів невикористаної щорічної основної відпустки за 2022 рік, за 20 днів невикористаної щорічної основної відпустки за 2023 рік, за 05 днів невикористаної щорічної основної відпустки за 2024 рік та за 30 днів невикористаної щорічної основної відпустки за 2025 рік; щомісячну премію за особистий внесок у загальні результати служби в розмірі 523 % посадового окладу та надбавку за особливості проходження служби у розмірі 65 % посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років за період з 01 по 05.03.2025; одноразову грошову допомогу при звільненні відповідно до Порядку № 260 у розмірі 116% місячного грошового забезпечення. Матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань за 2025 рік відповідно до розділу ХХІV Порядку № 260 не виплачувалась.
В свою чергу, як видно з карток особового рахунку військовослужбовця ОСОБА_1 за період з жовтня 2022 року по травень 2023 року за займаною посадою встановлено посадовий оклад у розмірі 2730,00 грн (з вересня 2022 року по березень 2023 року), 2820,00 грн (з квітня по травень 2023 року) та встановлено оклад за військовим званням у розмірі 530,00 грн (а.с. 32-32 зворот).
Відповідно до карток особового рахунку військовослужбовця ОСОБА_1 була виплачена грошова допомога на оздоровлення в грудні 2022 року в сумі 13268,70 грн, в березні 2023 року в сумі 20586,30 грн, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань в грудні 2022 року в сумі 530,00 грн та в травні 2023 року в сумі 20586,30 грн.
Вважаючи порушеним право на належний розмір грошового забезпечення, позивач звернувся до суду із цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначено Законом України від 20.12.1991 №2011-XII “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-XII).
Згідно зі статтею 9 Закону 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів (пункт 1).
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення (пункт 2).
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (пункт 3).
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України (пункт 4).
30 серпня 2017 року Кабінет Міністрів України прийняв Постанову №704.
Пункт 4 Постанови №704, в редакції, чинній на день її прийняття, визначав, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 01 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14. Також додатки 1, 12, 13, 14 до Постанови №704 містять примітки, відповідно до яких, зокрема посадові оклади за розрядами тарифної сітки та оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.
21 лютого 2018 року Кабінет Міністрів України прийняв Постанову №103 (набрала чинності 24 лютого 2018 року), якою внесено зміни до Постанови №704, зокрема, пункт 4 викладено в новій редакції, якою установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14 (пункт 6 Постанови №103).
На момент набрання чинності Постановою №704 (01 березня 2018 року) пункт 4 було викладено в редакції змін, викладених згідно з пунктом 6 Постанови №103.
Отже, станом на 01 березня 2018 року пункт 4 Постанови №704 визначав, що при обчисленні розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу використовується такий показник як розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року.
Також пунктом 3 розділу ІІ “Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1774-VIII встановлена заборона використання мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення розміру посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат.
Тобто, згідно із внесеними змінами розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за військовим званням як складових грошового забезпечення став розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений на 01 січня 2018 року, який був сталою незмінною величиною. При цьому мінімальна заробітна плата для розрахунків розмірів цих окладів не застосовувалася взагалі.
Спірність питання у цій справі полягає у правомірності дій відповідача щодо обчислення та виплати позивачу у період з 13.09.2022 по 19.05.2023 грошового забезпечення без урахування під час обчислення розмірів посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (01 січня 2022 року, 01 січня 2023 року).
Відповідно до статті 6 Закону України від 05 жовтня 2000 року №2017-III “Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» базовим державним соціальним стандартом є прожитковий мінімум, встановлений законом, на основі якого визначаються державні соціальні гарантії та стандарти у сферах доходів населення, житлово-комунального, побутового, соціально-культурного обслуговування, охорони здоров'я та освіти.
Частиною другою статті 92 Конституції України передбачено, що виключно законами України встановлюються, Державний бюджет України і бюджетна система України (пункт 1) та порядок встановлення державних стандартів (пункт 3).
Кабінет Міністрів України не уповноважений та не вправі встановлювати розрахункову величину для визначення посадових окладів із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який не відповідає нормативно-правовому акту вищої юридичної сили.
Пунктом 8 розділу “Прикінцеві положення» Закону України від 23 листопада 2018 року №2629-VIII “Про Державний бюджет України на 2019 рік» було передбачено, що у 2019 році для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів як розрахункова величина застосовується прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений на 01 січня 2018 року.
Однак, Закон України від 02.12.2021 №1928-IX “Про Державний бюджет України на 2022 рік» та Закон України від 03.11.2022 №2710-ІХ “Про Державний бюджет України на 2023 рік» таких застережень щодо застосування як розрахункової величини для визначення, зокрема грошового забезпечення, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня 2018 року, у 2022 - 2023 роках не містять.
Тобто, положення пункту 4 Постанови №704 в частині визначення розрахунковою величиною для обчислення розмірів посадових окладів, розрахованих відповідно до цієї постанови, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року до 01 січня 2020 року - набрання чинності Законом України “Про Державний бюджет України на 2020 рік», не входили в суперечність із актом вищої юридичної сили.
Відповідно до статті 7 КАС України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України. У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.
Згідно з приписами частини п'ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Судом враховано правові висновки Верховного Суду у постанові від 02 серпня 2022 року у справі №440/6017/21 щодо застосування норм права щодо розрахункової величини для визначення посадових окладів, окладів за військовим (спеціальним) званням згідно з Постановою №704. Так Верховний Суд сформулював висновок, що з 01 січня 2020 року положення пункту 4 Постанови №704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з Постановою №704, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений на відповідний рік, у тому числі як розрахункова велична для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів.
Верховний Суд у постанові від 19 жовтня 2022 року у справі №400/6214/21 (за позовом військовослужбовця до військової частини у спорі щодо незастосування відповідачем при визначенні посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням відповідно до пункту 4 Постанови №704 розрахункової величини - розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (на 2020, 2021 рік)) дійшов таких же висновків.
Вирішуючи спір, суд також враховує, що постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі №826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 Постанови №103, яким були внесені зміни до пункту 4 Постанови №704. Тобто, з 29 січня 2020 року (з дати набрання законної сили судовим рішенням у справі №826/6453/18) діє пункт 4 Постанова №704 щодо розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням в редакції, яка була чинна до набрання чинності Постановою №103.
При цьому встановлене положеннями пункту 3 розділу ІІ “Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1774-VIII обмеження щодо застосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення посадових окладів розрахованих згідно з Постановою №704 жодним чином не впливає на спірні правовідносини, оскільки такою розрахунковою величною є прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом саме на 1 січня календарного року. Розмір мінімальної заробітної плати не є розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, а застосований з іншою метою - для визначення мінімальної величини, яка враховується як складова при визначенні розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням.
Відповідно до пункту 2 Постанови №704 грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
У цій справі судом встановлено, а відповідачем не спростовано, що у спірному періоді (з 29.01.2020 по 31.03.2023) ОСОБА_2 грошове забезпечення виплачувалося з урахуванням посадового окладу та окладу за військове (спеціальне) звання, які розраховані згідно з Постановою №704, виходячи з розрахункової величини прожиткового мінімуму, встановленого станом на 01 січня 2018 року для працездатних осіб.
Статтею 7 Закону України від 07 грудня 2017 року №2246-VIII “Про Державний бюджет України на 2018 рік» установлено у 2018 році прожитковий мінімум для основних соціальних і демографічних груп населення: працездатних осіб з 1 січня 2018 року - 1762 гривні.
ОСОБА_1 у період з вересня 2022 року по 19.05.2023 посадовий оклад та оклад за військовим званням визначено у розмірах, виходячи з розміру прожиткового мінімуму, установленого на 01 січня 2018 року, помноженого на відповідний тарифний коефіцієнт, що відповідачем не заперечується у відзиві на позовну заяву.
Закон України “Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 14.11.2019 №294-IX (далі - Закон №294-IX) таких застережень щодо застосування як розрахункової величини для визначення, зокрема грошового забезпечення, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня 2018 року, не містить. Тобто, положення пункту 4 постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів, розрахованих згідно з постановою № 704, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року до 01 січня 2020 року - набрання чинності Законом №294-IX не входили в суперечність із актом вищої юридичної сили.
Натомість, статтею 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2022 рік» установлено у 2022 році прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня - 2481,00 грн; статтею 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2023 рік» установлено з 01 січня прожитковий мінімум для працездатних осіб - 2684,00 грн.
Враховуючи те, що з січня 2020 року положення пункту 4 постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений законодавцем на відповідний рік, у тому числі для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів, до спірних правовідносин підлягає застосуванню пункт 4 постанови № 704 в частині, що не суперечить нормативно-правовому акту, який має вищу юридичну силу - Закону № 1082-ІХ із використанням для визначення розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 02 серпня 2022 року у справі № 440/6017/21.
За таких обставин, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправною бездіяльності щодо не нарахування та не виплати позивачу з 13.09.2022 по 19.05.2023 грошового забезпечення (щомісячних основних, додаткових та одноразових видів грошового забезпечення), виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року виплати грошового забезпечення, на відповідні тарифні коефіцієнти та зобов'язання здійснити позивачу з 13.09.2022 по 19.05.2023 включно перерахунок грошового забезпечення (щомісячних основних, додаткових та одноразових видів грошового забезпечення) виходячи з посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року виплати, на відповідні тарифні коефіцієнти згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького кладу та деяких інших осіб», та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум.
Щодо позовних вимог про не включення до складу грошового забезпечення сум додаткової грошової допомоги, передбаченої Постановою № 168 при обчисленні розміру грошової компенсації при звільненні за невикористані дні щорічних та додаткових відпусток за 2022-2025, то суд зазначає наступне.
Відповідно до частин 2-3 статті 9 Закону №2011-XII до складу грошового забезпечення входять посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення та індексація грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Відповідно до частини 4 статті 9 Закону №2011-XII грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Згідно з пунктом 14 статті 10-1 Закону №2011-XII військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються з військової служби, за винятком осіб, які звільняються зі служби за віком, станом здоров'я, у зв'язку з прямим підпорядкуванням близькій особі та у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, щорічна основна відпустка надається з розрахунку 1/12 частини тривалості відпустки, на яку вони мають право відповідно до пункту 1 цієї статті за кожний повний місяць служби в році звільнення. При цьому, якщо тривалість відпустки таких військовослужбовців становить більш як 10 календарних днів, їм оплачується вартість проїзду до місця проведення відпустки і назад до місця служби або до обраного місця проживання в межах України у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
У рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі не використані за час проходження військової служби дні щорічних основної та додаткової відпусток, а також додаткової відпустки військовослужбовцям, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, та додаткової відпустки, передбаченої статтею 16-2 Закону України "Про відпустки".
Постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова № 704), окрім тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців та розмірів надбавки за вислугу років також затверджено додаткові види грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу.
Відповідно до пункту 2 Постанови № 704 грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам визначений Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджено наказом Міністерства оборони України 07.06.2018 № 260.
Відповідно до пункту 2 розділу І Порядку № 260 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) грошове забезпечення, зокрема, включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.
До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років.
До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; премія.
До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту), а також додаткова винагорода на період дії воєнного стану; допомоги.
Згідно з пунктом 16 розділу І Порядку № 260 передбачено, що виплата додаткових видів грошового забезпечення, не передбачених цим Порядком, здійснюється відповідно до чинного законодавства України.
З метою виконання Указів Президента України від 24.02.2022 №64 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 «Про загальну мобілізацію» Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова №168).
Згідно з пунктом 1 Постанови № 168 на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Пунктом 5 зазначеної постанови передбачено, що вона набирає чинності з моменту опублікування і застосовується з 24.02.2022.
Надалі до цієї Постанови неодноразово вносилися зміни та доповнення, у тому числі й до пункту 1.
Постановою Кабінету Міністрів України №793 від 07.07.2022 до Постанови №168 від 28.02.2022 були внесені зміни, згідно з якими цю постанову доповнено пунктом 2-1 такого змісту: Установити, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів.
Пунктом 2 постанови Кабінету міністрів України №793 від 07.07.2022 передбачено, що ця постанова набирає чинності з дня її опублікування та застосовується з 24.02.2022.
Отже, за змістом вказаних нормативно-правових актів, з 24.02.2022 у військовослужбовців виникло право на отримання додаткової винагороди в розмірі до 30 000 гривень щомісячно, а у тих військовослужбовців, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), у період здійснення зазначених заходів виникло право на отримання додаткової винагороди, збільшеної до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Водночас, право визначати порядок і умови виплати додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022, закріплено за керівниками відповідних міністерств і державних органів.
Отже, щомісячна додаткова винагорода, запроваджена постановою КМУ №168, є додатковим видом грошового забезпечення, яку законодавець відніс до категорії винагород, виплату якої запроваджено під час воєнного стану.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 08.08.2024 у справі №240/26703/23, від 23.09.2024 у справі №240/32125/23.
Згідно з пунктом 5 розділу ХХХІ Порядку №260 військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які мають право на щорічні додаткові відпустки відповідно до чинного законодавства України, виплачується компенсація за всі календарні дні невикористаної додаткової відпустки, яка надається в повному обсязі або пропорційно часу, прослуженому в році звільнення.
Відповідно до пункту 6 розділу ХХХІ Порядку № 260 розрахунок грошового забезпечення за час надання щорічної основної відпустки з подальшим виключенням зі списків особового складу та грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки здійснюється виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення, які військовослужбовець отримував за останньою займаною штатною посадою.
За своєю правовою природою, щомісячна додаткова винагорода, запроваджена Постановою №168, є додатковим видом грошового забезпечення, яку законодавець відніс до категорії винагород, виплату якої запроваджено під час воєнного стану.
Підпункт 6 розділу ХХХІ Порядку № 260 не містить жодних застережень щодо заборони урахування винагород до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється розмір такої компенсації. Навпаки, за приписами вказаної норми до такого розрахунку включено щомісячні додаткові види грошового забезпечення, які військовослужбовець отримував за останньою займаною штатною посадою.
Верховний Суд у справі №240/32125/23 констатував, що на відміну від правил обчислення розміру допомоги на оздоровлення, підпункт 6 розділу ХХХІ Порядку №260 не містить жодних застережень щодо заборони урахування винагород до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється розмір такої компенсації.
Отже, проаналізувавши вищенаведене, суд зазначає, що додаткова винагорода, запроваджена Постановою №168 є щомісячним додатковим видом грошового забезпечення, оскільки відповідно до наданих позивачем витягів з карток особового рахунку військовослужбовця з вересня 2022 року по травень 2025 року виплачувалась позивачу щомісячно, а відтак, вказана винагорода входить до складу грошового забезпечення позивача (як розрахункової величини), з якого обчислюється розмір компенсації за всі невикористані ним дні щорічної основної та додаткової відпусток.
Як слідує з матеріалів справи, наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 05.03.2025 № 66 ОСОБА_1 відповідно до абзацу 3 пункту 14 статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» вирішено виплатити грошову компенсацію за невикористану додаткову відпустку, як учаснику бойових дій, яка надається відповідно до пункту 12 частини 1 статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» за 2023-2025 роки у кількості 42 доби; грошову компенсацію за 8 днів невикористаної щорічної основної відпустки за 2022 рік, за 20 днів невикористаної щорічної основної відпустки за 2023 рік, за 05 днів невикористаної щорічної основної відпустки за 2024 рік та за 30 днів невикористаної щорічної основної відпустки за 2025 рік (а.с. 9-10).
Однак відповідач при розрахунку розміру грошової компенсації за всі невикористані позивачем дні щорічної основної відпустки за 2022-2025 роки та додаткової відпустки за 2023-2023 роки не врахував сум додаткової винагороди, передбаченої постановою №168.
Вказана обставина відповідачем не заперечується.
Відтак, за вищенаведеного правового регулювання та встановлених обставин, при обчисленні розміру таких виплат (компенсації за всі невикористані дні щорічної та додаткової відпусток), відповідач в/ч НОМЕР_1 була зобов'язана урахувати суму винагороди, яку позивач отримував щомісячно.
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що такі позовні вимоги підлягають до задоволення шляхом визнання протиправною бездіяльності в/ч НОМЕР_1 , що полягає у невключенні до складу грошового забезпечення ОСОБА_1 сум додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168 при обчисленні при звільненні розміру грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток (щорічної основної та додаткової відпустки) за 2022-2025 роки та зобов'язання в/ч НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату (з урахуванням виплачених сум) позивачу компенсації за невикористані ним дні оплачуваних відпусток (щорічної основної та додаткової відпустки) за 2022-2025 роки, обчисливши її суму, виходячи із розміру місячного грошового забезпечення, з урахуванням сум додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168.
Крім цього суд враховує, що відповідно до пункту 2 Порядку №44, грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв'язку з виконанням обов'язків під час проходження служби.
Пунктом 3 Порядку №44 передбачено, що виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв'язку з виконанням ними своїх обов'язків під час проходження служби (далі - грошове забезпечення), що пов'язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України “Про податок з доходів фізичних осіб».
Відповідно до пунктів 4, 5 Порядку №44 виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення.
На думку суду, оскільки виплата грошового забезпечення (основних та додаткових видів грошового забезпечення), одноразових додаткових видів грошового забезпечення, які були виплачені у вказаному періоді, виходячи з посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022, на 01.01.2023 на відповідні тарифні коефіцієнти, та компенсація за невикористані дні оплачуваних відпусток (щорічної основної та додаткової відпустки) за 2022-2025 роки, з урахуванням сум додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168 на даний час ще не проведені, тому вимоги щодо виплати таких сум із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку №44 є передчасними та заявлені на майбутнє, на даний час права позивача щодо отримання вказаної компенсації не є порушеними. Відтак позовні вимоги в цій частині є безпідставними та до задоволення не підлягають.
Зважаючи на відсутність документально підтверджених судових витрат, пов'язаних із розглядом справи, питання про їх розподіл судом не вирішується.
Керуючись статтями 243-246, 255, 257, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 з 13.09.2022 по 19.05.2023 грошового забезпечення (щомісячних основних, додаткових та одноразових видів грошового забезпечення), виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року виплати грошового забезпечення, на відповідні тарифні коефіцієнти.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 з 13.09.2022 по 19.05.2023 включно перерахунок грошового забезпечення (щомісячних основних, додаткових та одноразових видів грошового забезпечення), виходячи з посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року виплати грошового забезпечення, на відповідні тарифні коефіцієнти згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького кладу та деяких інших осіб», та провести їх виплату з урахуванням раніше сплачених сум.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , що полягає у невключенні до складу грошового забезпечення ОСОБА_1 сум додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" при обчисленні при звільненні розміру грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток (щорічної основної та додаткової відпустки) за 2022-2025 роки.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату (з урахуванням виплачених сум) ОСОБА_1 компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток (щорічної основної та додаткової відпустки) за 2022-2025 роки, обчисливши її суму, виходячи із розміру місячного грошового забезпечення, з урахуванням сум додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану".
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ).
Відповідач: Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ).
Суддя Р.С. Денисюк