м. Вінниця
08 жовтня 2025 р. Справа № 120/2916/25
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мультян Марини Бондівни, розглянувши у письмовому провадженні заяву про закриття провадження в справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
У провадженні Вінницького окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії.
Ухвалою суду від 11.03.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадженні в адміністративній справі. Вирішено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) сторін (у письмовому провадженні відповідно до статті 262 КАС України).
25.03.2025 від відповідача надійшло клопотання про закриття провадження у справі. В обґрунтування вказав, що позивач вже зверталася до Вінницького окружного адміністративного суду з тим самим предметом і з тими самими підставами.
Так, вказав що позивач вже подавала до військової частини НОМЕР_1 адміністративний позов, де просила суд прийняти рішення про визнання протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати позивачу компенсації втрати частини доходу за час затримки виплати грошового забезпечення та зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму несвоєчасно виплаченого грошового забезпечення - 50507,70 грн - за період з 29.01.2020 року по день фактичної виплати - 20.08.2023 року.
Вінницький окружний адміністративний суд відмовив позивачу у її вимогах прийнявши відповідне рішення від 04.03.2024 року по справі №120/14437/23 про відмову у задоволенні позову, відтак, на думку відповідача, є підстави для закриття провадження в даній справі.
Так, надаючи оцінку клопотанню відповідача про закриття провадження у даній справі, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з частиною 3 статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частини 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Відповідно до статті 14 КАС України судові рішення, які набрали законної сили, обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Згідно з статтею 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Згідно із пунктом 4 частини 1 статті 238 КАС України, суд закриває провадження у справі, якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав. Пунктом 2 частини 1 статті 170 КАС України установлено, що суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав є такі, що набрали законної сили, рішення або постанова суду, ухвала про закриття провадження в адміністративній справі.
Отже, закриття провадження у справі можливе у випадку одночасної тотожності складу учасників справи, предмету позову та його підстав. Відмінність у будь-якій складовій виключає можливість закриття провадження у справі.
Визначаючи підстави позову як елементу його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону позивач просить про захист свого права.
Підстави адміністративного позову - це фактичні та юридичні обставини публічно-правового спору, які обґрунтовують можливість подання такого позову, це факти, які відповідно до норм матеріального права вказують на наявність (відсутність) між позивачем та відповідачем спірних правовідносин. Відтак, для встановлення тотожності підстав позову визначальне значення має коло обставин та фактів, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 09.10.2018 у справі №809/487/18, від 13.07.2020 у справі №620/3960/19.
Суд зазначає, що позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного із цих чинників не перешкоджає зверненню до суду заінтересованих осіб для вирішення спору.
Так, з автоматизованої комп'ютерної системи "Діловодство спеціалізованого суду" судом встановлено, що рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 04.03.2024 у справі № 120/14437/23 в задоволенні позову відмовлено з підстав того, що необхідною умовою для звернення до суду з позовом про компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їхньої виплати є звернення особи до підприємства, установи або організації із заявою про виплату відповідної компенсації на підставі Закону № 2050-III, за наслідками розгляду якої власник чи уповноважений ним орган (особа) може або задовольнити таку заяву та виплатити відповідну компенсацію, або відмовити у її виплаті. А тому тільки в разі відмови власника або уповноваженого ним органу (особи) виплатити таку компенсацію особа набуває право на звернення до суду з позовом про зобов'язання у судовому порядку виплатити відповідну компенсацію.
Враховуючи встановлене, суд зазначає, що підставою для відмови у задоволенні позовним вимог слугувала відсутність у позивача доказів звернення із необхідною заявою до відповідача, а не відсутність права у позивача на відповідну компенсацію.
Слід також зазначити, що у вказаному рішенні суд не надавав по суті оцінку питанню щодо наявності у позивача права на отримання компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати.
Досліджуючи даний адміністративний позов (справа №120/2916/25), судом встановлено, що в обґрунтування підстав звернення до суду з позовом представник позивача зазначає, що він звернувся з заявою до військової частини, в якій просив нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченого грошового забезпечення, проте Військова частина НОМЕР_1 листом відмовила позивачу у такій виплаті.
Отже, не дивлячись на те, що сторони та предмет спору у цих позовах є ті ж самі, однак підстави спору у цих справах не є ідентичним.
Суд також враховує практику Європейського суду з прав людини, зокрема у справі Bellet v. Frаnсе, де Суд зазначив, що стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.
Відтак, як свідчить позиція суду, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.
З огляду на викладене суд доходить до висновку про відсутність достатніх правових підстав для закриття провадження у цій справі, а тому клопотання відповідача задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 238, 248, 256 КАС України, -
У задоволенні клопотання Військової частини НОМЕР_1 про закриття провадження у справі - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 256 КАС України.
Суддя Мультян Марина Бондівна