Cправа № 127/20241/25
Провадження № 2-а/127/163/25
Іменем України
06 жовтня 2025 року м. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області в складі:
головуючого судді - Гриневича В.С.
секретар судового засідання: Вчерашнюк А.О.,
за участю:
позивача: ОСОБА_1
представника відповідача: Ковальчука Д.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу №127/20241/25 за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Вінницькій області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову серії ЕНА №4881527 від 03.06.2025 про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі у вигляді штрафу в розмірі 425 грн. за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАп.
Вищевказану постанову позивач вважає незаконною, необгрунтованою та такою, що підлягає скасуванню.
Мотивуючи позовну заяву позивачем зазначається наступне:
«Чоловіка з власним іменем Кирило в правовому статусі людина, о десятій годині вісім хвилин 03 числа червня місяця поточного року, під час руху автомобілем PEUGEOT BOXER (реєстраційний номер НОМЕР_1 ) по Хмельницькому шосе м. Вінниця було зупинено особою, що назвалась старший лейтенант поліції ОСОБА_2 що подала мені жезлом сигнал стоп. Припустивши, що в авто щось зламалось, я зупинився. На моє питання стосовно причини зупинки, особа внятної підстави для зупинки авто в контексті саме ст. 35 ЗУ «Про національну поліцію» мені вказано не було.
Зі слів цієї особи, що видавала себе за поліцейського, це було вчинено, начебто, через те, що так положено, бо тут блок-пост, то в подальшому тому, що у мене відсутня страховка, то через те, що я в розшуку.
Підтвердити факт вчинення хоч якогось порушення чи підстави для зупинки вони не спромоглись ні за годину утримання мене за допомогою допоміжних засобів на дорозі, ні мені, ні людям які приблизно через годину мого утримання підійшли до групи осіб в чорній формі, яких до того часу навколо мене стало понад 6 осіб і виставили вимогу пред'явити докази належності перебування офіційного блокпоста в центрі Вінниці та пояснити, чому авто утримується так довго на дорозі без належних на то підстав. На що їм прямо було надано відповідь, що у них наразі таких документів немає і підтвердити доказами факт належної зупинки авто вони так і не змогли.
Перед авто, яким я кермував, поліцейські встановили дорожній конус, фактично обмежуючи мене в русі, але попри це особа ОСОБА_2 стверджував, що я не затриманий і відповідно, за відсутності законних підстав для зупинки і затримання, я мав право рухатись далі. ОСОБА_2 зазначив, що у нього нібито є відповідні документи, підтверджуючі законність обмеження руху транспортних засобів, але не надав мені їх для ознайомлення, зазначаючи, що вони належать до категорії ДСК, чим порушив норми статті 57 Конституції України, не довівши до мого відома підставу для обмеження мого права на вільне пересування, адже документи категорії ДСК ніяким чином не створюють обов'язків для людей та громадян, які визначаються виключно законом (ст. 92 КУ).
В подальшому особа, що видавала себе за представника Національної поліції, не підтвердивши наявності у нього в даному конкретному випадку права законної вимоги та виказуючи надзвичайну міру відсутності компетенції в знанні відповідного профільного закону, що ще збільшило мої сумніви щодо його відношення до виконавчого органу державної влади у вигляді Національної поліції, викликала іншу машину з мигалками та групою осіб в чорній формі, які продовжували витрачати мій дорогоцінний час, вчиняючи незрозумілі спроби психологічного тиску на мене вже групою осіб та ігноруючи заявлений їм статус людини, якій вони зобов'язані надавати послуги, а від імені держави підзвітні виказували признаки розумової недієздатності.
В подальшому, змінюючи один одного або всі разом, вони протримали мене на дорозі близько години часу, заважаючи вільно пересуватися та ігноруючи заявлений їм статус, людини. Зважаючи на безпідставність зупинки автомобіля, відсутність в моїх діях будь-яких правопорушень, за умови, що в них сталось затьмарення свідомості, під час якого вище вказані особи замість людини побачили водійські права, на які склали постанову про їх же непред'явлення, а також зауважень щодо відсутності у них документів, які могли би підтвердити їх повноваження, що унеможливлювало мо. Взаємодію з ними як з поліцейськими, тобто посадовими особами Національної поліції України.
Зауважу, що кваліфіковані, компетентні поліцейські, котрі володіють знаннями Конституції України, власного профільного закону, приписів наказу про етику в поліцейській діяльності та інших нормативних актів, ніколи не спинили б мене чи будь-кого іншого безпідставно, та не вимагали б документів, за умови відсутності правопорушення, як то зробила спочатку особа, що представилась, як ОСОБА_2 , а потім і всі інші вище вказані особи, посилаючись на якусь незрозумілу необхідність ознайомитись із документами, що є у володінні людини.
В той самий час, особа, що називала себе старшим групи поліцейських, ОСОБА_2 , ігноруючи міжнародне законодавство та власний профільний закон, вимагала від мене надання документів, зазначаючи свої вимоги, як законні на підставі статті 32 Закону України «Про Національну поліцію», при цьому не вказавши жодної норми, на підставі якої вона ці вимоги пред'являла. Аналогічно, вище вказані особи не змогли довести підстави зупинки автомобіля і за статтею 32 того самого закону. Не пред'явили мені жодних доказів вчинення мною правопорушення, але перестали мене в цьому звинувачувати, як тільки з розмови стало зрозумілим, що ніякого правопорушення я не вчиняв і в них відсутні підстави для подальшого затримання мене з іншої причини.
Наголошу, що законна вимога поліцейського є законною лише тоді, коли сам поліцейський дотримується відповідних законодавчих норм, котрі надають йому право вчиняти певні дії та вимагати від учасника дорожнього руху взаємин певної поведінки.
Зупиняючи без належних на те підстав автомобіль, на якому людина їхала по своїх справах, без вчинення нею жодного правопорушення, та почувши заявлений їм правовий статус, особи, які безпідставно заявлялись, як поліцейські, не могли очікувати від мене дій щодо визнання їх нічим не підтвердженого статусу представників органу виконавчої влади, та, враховуючи безпідставність самої зупинки та відсутність в діях людини правопорушення, очікувати, що їх завідомо незаконні вимоги мають бути мною сприйняті як законні, про що їм неодноразово повідомлялось.
Ігноруючи мій правовий статус, визначений ратифікованими Україною нормами міжнародного права; порушуючи основні принципи діяльності поліції, зокрема, принципи верховенства права, законності та дотримання прав людини; нехтуючи моїми зауваженнями про безпідставність зупинки самого автомобіля, оскільки вказати, на якій підставі людина мала зупинитись та надати документи ні за статтею 32, ні за статтею 35 Закону України «Про Національну поліцію», вони не змогли. Як вже було заявлено вище, при перевірці повноважень усіх вище вказаних осіб, з'ясувалось, що вони не лише спинили мене безпідставно, та розуміючи, що я не вчиняв і не збирався вчиняти жодного правопорушення, перешкоджали моєму вільному пересуванню, не маючи при цьому документів на підтвердження заявлених ними повноважень. Відповідно, всі вище вказані особи автоматично перетворились на «перевертнів у погонах».
Невідомо чим би це закінчилось, але до мого авто підійшли дві жінки, які запитали осіб в форменному чорному одязі, хто вони такі і на якій підставі на дорозі відбувається утримання авто зі мною. Особи в формі вчинили спробу відтіснити жінок від мого авто, а коли це не вдалось та не спромігшись довести правоту своїх дій, особа ОСОБА_2 затараторила, що буде розглядати справу, не пояснивши з якого приводу і почала кричати, що мою особу встановлено, хоча я жодним чином її не заявляв та не підтверджував, так як її використання не передбачено в ситуації поза межами вчинення правопорушень або участі в транспортних пригодах, яких в той день не було.
На запитання з приводу чого розглядається справа від сторонніх очевидців, внятно пояснити підставу розгляду особа в формі не змогла і почала перебирати все, що спало її на розум, а почувши, що розгляд справи має бути відкладений через їх некомпетентність, повтікали з дороги і я поїхав по своїх справах.
В подальшому, постанова про порушення правил дорожнього руху (надалі -ПДР) в на належну/використовану мені/мною персону у вигляді водійських прав ВХТ 931443, на ім'я ОСОБА_1 не складалась, що свідчить про відсутність в моїх діях відповідного правопорушення навіть у випадку, якби я визнав за собою статус фізичної особи, на ім'я якої було складено постанову.
На тому, як я подумав, інцидент пов'язаний з некомпетентністю осіб в чорній формі було вичерпано, але 17.06.2025 на ім'я ОСОБА_3 надійшов конверт з надписом на місті відправника Управління патрульної поліції України у Вінницькій області Д 21010 з Вінницька область, Вінницький р-н, Вінниця Ботанічна 24.
Отримавши лист та побачивши в середині постанову ЕНА №4881527 від 03.06.2025 я спочатку не зрозумів, чому воно мені надійшло, так як у мене відсутні договори з цією конторою, але потім виявилось, що ця постанова має відношення до обставин, описаних вище.
Таким чином до мене попала постанова серія ЕНА №4881527 від 03.06.2025, роздрукованої у вигляді чеку по справі про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 126 КУпАП.
При спробі встановити правосуб'єктність даної контори, я зрозумів, що такої юридичної особи не існує, тому зухвала поведінка вищевказаних осіб спонукала мене до розгляду певної нормативно-правової бази, якою вони мали б керуватись, якби дійсно діяли від імені Національної поліції, утвореної відповідно до закону.
Так, у вищевказаній постанові вказано, що на думку особи з невстановленими повноваженнями, вона формувала цю постанову на водійські права ВХТ 931443, на ім'я ОСОБА_1 . При цьому, зазначаючи про відсутність наданих прав водія, він примудрився на ці самі ненадані права скласти постанову про правопорушення за ч. 1 ст. 126 КУпАП.
Виходить, що особи, що заявлялись представниками поліції, все ж таки бачили права водія ВХТ 931443, на ім'я ОСОБА_1 , раз саме на них було складено постанову. В іншому випадку, можна припустити наявність у них якихось психічних розладів.
Враховуючи вищевказане, постанова, складена особою з сумнівними повноваженнями від неіснуючої в реєстрі ЄДРПОУ юридичної особи, з сумнівних причин та з посиланням на обставини, яких ніколи не було, а також того, що сама постанова складена з рядом процесуальних порушень, має бути невідкладно скасована.»
На підставі вищевикладеного позивач просив позовні вимоги задовольнити.
Ухвалою суду від 02.09.2025 відкрито провадження у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції України у Вінницькій області про скасування постанови серії ЕНА №4881527 від 03.06.2025 про накладення на позивача адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425,00 грн. за адміністративне правопорушення. Також відповідачу було запропоновано протягом трьох днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі надати суду відзив на позовну заяву і всі письмові та електронні докази.
На виконання вимог ухвали суду про відкриття провадження у справі, представником відповідача було надіслано суду відзив. Зі змісту даного відзиву вбачається, що, на думку відповідача, вимоги позивача є безпідставними. Так, під час несення служби 03.06.2025 в м. Вінниці по Хмельницьке шосе, 130А, інспектором взводу №2 роти №3 БУПП у Вінницькій області ДПП Солоднюком Андрієм Володимировичем було зупинено автомобіль Пежо д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_1 , який під час перевірки документів на законну вимогу працівника поліції не пред'явив посвідчення водія відповідної категорії, у зв'язку з чим він порушив п. 2.4.а. ПДР України.
Встановивши всі обставини правопорушення, керуючись ст.ст. 33, 36 та 284 КУпАП інспектором було прийнято рішення притягти водія до адміністративної відповідальності та в подальшому винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху серії ЕНА №4881527 за ч. 1 ст. 126 КУпАП.
На думку представника відповідача оскаржувана постанова є правомірною та такою, що не підлягає скасуванню, є обґрунтованою та законною.
06.10.2025 до суду надійшла відповідь ОСОБА_1 на відзив на позовну заяву, в якому позивч не погодився з позиціє відповідача, викладеною у відзиві на позовну заяву.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав зазначених у позовній заяві та просив їх задовольнити
Представник відповідача Ковальчук Д.О. в судовому засіданні просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на законність та обґрунтованість винесеної постанови.
Заслухавши пояснення позивача, представника відповідачів, дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з'ясувавши всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову, з огляду на таке.
Як слідує з матеріалів справи та встановлено судом, 03.06.2025 інспектором 1 взводу 3 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції у Вінницькій області старшим лейтенантом поліції Солоднюком Андрієм Володимировичем винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА №4881527, якою визнано винним ОСОБА_1 в тому, що він 03.06.2025 о 10 год. 09 хв. в м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 130А, керував т.з. Peugeot Boxer д.н.з. НОМЕР_1 , та не пред'явив посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії для перевірки на вимогу поліцейського, чим порушив п.2.4.а ПДР - Керування ТЗ особою, не пред'явила посвідчення водія, реєстраційного документа на ТЗ, а також поліса обов'язкового страхування цив. прав. відповід. власників наземних ТЗ.
Вказаною постановою на ОСОБА_1 накладено стягнення у виді штрафу в сумі 425 гривень.
Відповідно до статті 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.
Частиною другою та четвертою статті 258 КУпАП визначено, що протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі. Відповідно до ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про порушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту (в тому числі ст. 126 КУпАП). У випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу. Частиною 5 ст. 258 КУпАП не передбачені винятки щодо необхідності складання протоколу за правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху у разі заперечення особи щодо порушення.
Аналогічне положення міститься і в підпунктах 1, 2 розділу ІІІ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі.
Отже, у разі скоєння правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху постанова у справі про адміністративне правопорушення виноситься відразу на місці вчинення правопорушення, що і було вчинено інспектором 1 взводу 3 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції у Вінницькій області старшим лейтенантом поліції Солоднюком Андрієм Володимировичем.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною другою статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Порядок діяльності органів державної влади, їх посадових осіб, уповноважених складати протоколи про адміністративні правопорушення, розглядати справи про такі правопорушення та притягати винних осіб до адміністративної відповідальності за їх вчинення, регулюється КУпАП, статтею 7 якого визначено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, а провадження у справах про адміністративні правопорушення, у тому числі й віднесених до компетенції органів внутрішніх справ, здійснюється на основі додержання принципу законності.
Згідно зі статтею 245 КУпАП завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Статтею 246 КУпАП передбачено, що порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення в органах (посадовими особами), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, визначається цим Кодексом та іншими законами України.
Відповідно до пункту 8 частини першої статті 23 Закону України "Про Національну поліцію" поліція відповідно до покладених на неї завдань: у випадках, вчинених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Згідно зі статтею 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, в тому числі передбачені статтею 126 КУпАП.
За приписами частини першої статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Закон України "Про дорожній рух" регулює суспільні відносини у сфері дорожнього руху та його безпеки, визначає права, обов'язки і відповідальність суб'єктів - учасників дорожнього руху, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, об'єднань, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та господарювання (далі - міністерств, інших центральних органів виконавчої влади та об'єднань).
Відповідно до статті 14 вказаного Закону учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів.
До учасників дорожнього руху належать водії та пасажири транспортних засобів, пішоходи, велосипедисти, погоничі тварин. Учасники дорожнього руху зобов'язані, у тому числі, знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306 затверджено Правила дорожнього руху (далі - ПДР України).
Відповідно до пункту 11 частини 1 статті 23 Закону України "Про Національну поліцію" поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів.
Пунктами 1.3 та 1.9. ПДР України встановлено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Оцінюючи доводи позивача стосовно неправомірності, на його думку, оскаржуваної постанови, судом враховується наступне.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначено Законом України "Про Національну поліцію".
Відповідно до статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань виявляє причини та умови, що сприяють вчиненню кримінальних та адміністративних правопорушень, вживає у межах своєї компетенції заходів для їх усунення; вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення.
До основних повноважень поліції входить регулювання дорожнього руху та здійснення контролю за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі. У випадках, визначених законом, поліція здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Згідно з пунктом 2.4.а ПДР України на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред'явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1.
Відповідно до пункту 2.1 ПДР України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі, зокрема, посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, реєстраційний документ на транспортний засіб.
Частиною першою статті 126 КУпАП передбачено відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), або не пред'явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов'язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством.
Обгрунтовуючи позовні вимоги позивач вказує на відсутність підстав у працівників поліції для зупинки транспортного засобу, а відтак і про відсутність підстав для пред'явлення ним документів. При цьому, сам позивач не заперечував того, що на вимогу поліцейського він не пред'явив посвідчення водія відповідної категорії, оскільки на його думку, особи, які вимагали у нього посвідчення водія були лише схожими особами на працівників поліції в чорній формі.
Однак, посилання позивача є помилковими та до уваги судом не приймаються, враховуючи наступне.
Відповідно до статті 35 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі: 1) якщо водій порушив Правила дорожнього руху; 2) якщо є очевидні ознаки, що свідчать про технічну несправність транспортного засобу; 3) якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об'єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення; 4) якщо транспортний засіб перебуває в розшуку; 5) якщо необхідно здійснити опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, свідками якого вони є або могли бути; 6) якщо необхідно залучити водія транспортного засобу до надання допомоги іншим учасникам дорожнього руху або поліцейським або як свідка під час оформлення протоколів про адміністративні правопорушення чи матеріалів дорожньо-транспортних пригод; 7) якщо уповноважений орган державної влади прийняв рішення про обмеження чи заборону руху; 8) якщо спосіб закріплення вантажу на транспортному засобі створює небезпеку для інших учасників дорожнього руху; 9) порушення порядку визначення і використання на транспортному засобі спеціальних світлових або звукових сигнальних пристроїв; 10) якщо зупинка транспортного засобу, який зареєстрований в іншій країні, здійснюється з метою виявлення його передачі у володіння, користування або розпорядження особам, які не ввозили такий транспортний засіб на митну територію України або не поміщували в митний режим транзиту; 11) якщо є наявна інформація, яка свідчить про те, що водій або пасажир транспортного засобу є особою, яка самовільно залишила місце для утримання військовополонених.
Поліцейський зобов'язаний поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті.
Згідно із пунктом третім частини першої статті 16 Закону України «Про дорожній рух» водій має право знати причину зупинки транспортного засобу посадовою особою державного органу, яка здійснює нагляд за дорожнім рухом, а також прізвище і посаду цієї особи.
В свою чергу, суд звертає увагу на приписи частини четвертої статті 8 Закону України «Про Національну поліцію», якою передбачено, що під час дії воєнного стану поліція діє згідно із призначенням та специфікою діяльності з урахуванням тих обмежень прав і свобод громадян, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, що визначаються відповідно до Конституції України та Закону України «Про правовий режим воєнного стану».
Статтею 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» серед правових заходів воєнного стану передбачено (пункти 6-7): встановлювати у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, особливий режим в'їзду і виїзду, обмежувати свободу пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також рух транспортних засобів; перевіряти у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, документи у осіб, а в разі потреби проводити огляд речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян, за винятком обмежень, встановлених Конституцією України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2021 №1456 затверджено Порядок перевірки документів в осіб, огляду речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян під час забезпечення заходів правового режиму воєнного стану (далі Порядок перевірки документів).
Цей Порядок визначає механізм перевірки документів в осіб, огляду речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян під час забезпечення заходів правового режиму воєнного стану, крім обмежень, визначених Конституцією України (п. 1 Порядку перевірки документів).
Відповідно до п. 5 Порядку перевірки документів право на проведення перевірки документів в осіб, огляду речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян надано відповідним уповноваженим особам Національної поліції, СБУ, Національної гвардії, Держприкордонслужби, ДМС, Держмитслужби та Збройних Сил, які визначені в наказі коменданта.
Уповноважена особа має право зупиняти транспортні засоби в разі, зокрема: порушення особою відповідних заборон, введених на території, де запроваджено правовий режим воєнного стану.
Пунктом 10 Порядку визначено перелік підстав для зупинки транспортного засобу уповноваженою особою, серед яких порушення Правил ПДР та інші, аналогічні тим, які вказані у статті 35 Закону «Про Національну поліцію», а також інші підстави, що безпосередньо пов'язані з воєнним станом. Зокрема, уповноважена особа має право зупиняти транспортні засоби в разі проїзду транспортних засобів через блокпости та контрольні пункти в'їзду-виїзду.
При цьому, вказаним Порядком №1456 не визначено підстав, за наявності яких уповноважена особа має право прийняти рішення про необхідність зупинити транспортний засіб, який проїжджає через блокпост.
Згідно з підпунктом 1 пункту 20 Порядку встановлення особливого режиму в'їзду і виїзду, обмеження свободи пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також руху транспортних засобів в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2021 № 1455 (Порядок № 1455) заходи з контролю в'їзду/виїзду на блокпостах включають перевірку документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, тимчасове обмеження (заборону) руху транспортних засобів та осіб.
Як встановлено з матеріалів справи та не заперечується сторонами, зупинка транспортного засобу Peugeot Boxer, д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням позивача мала місце на мобільному блокпості.
При цьому, позивачем не заперечується та не оскаржується факт його зупинення на мобільному блокпості.
Відтак, суд доходить до переконання, що зупинка позивача за наведених вище обставин була правомірною.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Сьомого апеляційного адміністративного суду від 26.02.2025 по справі №686/29098/24.
Даючи оцінку посиланням позивача в частині відсутності в його діях ознак адміністративного правопорушення, судом враховується наступне.
Статтею 32 Закону України «Про Національну поліцію» визначено повноваження працівника поліції щодо перевірки документів.
Так, згідно з частиною другою статті 32 названого Закону поліцейський має право вимагати в особи пред'явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, якщо існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення.
Відповідно до статті 16 Закону України "Про дорожній рух" водій зобов'язаний мати при собі та на вимогу поліцейського пред'являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Положеннями п. 2.1. «а» ПДР України визначено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Згідно з п. 2.4 «а» ПДР України на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред'явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1 (посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії, реєстраційний документ на транспортний засіб, чинний страховий поліс (страховий сертифікат «Зелена картка») про укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів).
Положеннями частини першої статті 126 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Стаття 280 КУпАП передбачає, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно з частиною першою статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Відповідно до частини першої статті 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Згідно з частиною першою статті 40 Закону України «Про Національну поліцію» поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою:
1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб;
2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб;
2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Як зазначено вище, під час розгляду даної справи, сам позивач не заперечував того, що останнім не було пред'явлено посвідчення водія відповідної категорії, таким чином самим зафіксовано факт вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП.
Посилання позивача з приводу того, що останній відмовився пред'явити посвідчення водія відповідної категорії оскільки така вимога була від осіб, схожих на працівників поліції, в чорній формі, судом до уваги не приймається оскільки за наслідком відмови була винесена постанова серії ЕНА №4881527 від 03.06.2025 про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, інспектором 1 взводу 3 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції у Вінницькій області старшим лейтенантом поліції Солоднюком Андрієм Володимировичем.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Однак, всупереч вимогам даної статті позивачем не доведено належними засобами доказування того, що адміністративне правопорушення ним не вчинялося.
Відповідно до вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на суд покладається обов'язок здійснювати неупереджений розгляд та ухвалювати обґрунтовані рішення.
Відповідно до цієї ж статті Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на суд покладається обов'язок сприяти максимальному забезпеченню процесуальних прав учасників судового провадження.
Враховуючи викладене суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки позивачем допущено порушення Правил дорожнього руху України, що фактично не заперечувались ним самим. Працівником УПП у Вінницькій області, як уповноваженою особою Національної поліції, було правомірно винесено постанову у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог ст. 283 КУпАП України. При цьому, поліцейський з'ясував всі обставини, які підлягають з'ясуванню та діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України, КУпАП та іншими нормативно - правовими актами. Відтак, винесена постанова серії ЕНА №4881527 від 03 червня 2025 року винесена в межах повноважень та у спосіб встановлений законом.
Частиною третьою статтею 286 КАС України визначено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:
1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;
2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);
3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;
4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Відповідно до частини першої статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Аналіз зазначених норм права та встановлені в судовому засіданні обставини, дають суду підстави для висновку про правомірність винесеної відповідачем постанови про притягнення до адміністративної відповідальності позивача, а тому її необхідно залишити без змін, а позовну заяву без задоволення.
На підставі викладеного та керуючись ст. 19 Конституції України, ст. ст. 9, 126, 222, 251, 258, 276, 280 КУпАП, ст.ст. 5, 9, 72-77, 90, 139, 241-243, 246, 250, 271, 286 КАС України, суд, -
Постанову серії ЕНА №4881527 від 03.06.2025, винесену інспектором Управління патрульної поліції у Вінницькій області Солоднюком Андрієм Володимировичем, якою притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП залишити без змін, а позовну заяву ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Вінницькій області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - без задоволення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до Сьомого апеляційного адміністративного суду. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до пункту 4 частини п'ятої статті 246 КАС України:
Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач: Управління патрульної поліції у Вінницькій області, адреса: м. Вінниця, вул. Ботанічна, 24
Суддя: