Справа № 151/315/25
Провадження №2/151/164/25
іменем України
08 жовтня 2025 року селище Чечельник
Чечельницький районний суд Вінницької області у складі:
головуючої судді Токарчук Л . Г .
за участю секретаря судових засідань Бондаренко В.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Чечельник Вінницької області в порядку спрощеного позовного провадження, з викликом сторін цивільну справу за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю ''БІЗНЕС ПОЗИКА'' до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
Товариство з обмеженою відповідальністю ''БІЗНЕС ПОЗИКА''(далі - ТОВ ''БІЗНЕС ПОЗИКА'' або позивач) звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 (далі - відповідач) про стягнення заборгованості. Позов мотивовано тим, що 31.08.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю ''БІЗНЕС ПОЗИКА'' та ОСОБА_1 укладено договір № 379016-КС-001 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України ''Про електронну комерцію''. ТОВ ''БІЗНЕСПОЗИКА'' 31.08.2021 направлено ОСОБА_1 пропозицію (оферту) укласти договір № 379016-КС-001 про надання кредиту. 31.08.2021 ОСОБА_1 , прийняла (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення договіру № 379016-КС-001 про надання кредиту, на умовах визначених офертою. Зі своєї сторони ТОВ ''БІЗНЕС ПОЗИКА'' направлено ОСОБА_1 , через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор G-6901, на номер телефону НОМЕР_1 (що зазначено позичальником у своїй анкеті в особистому кабінеті), котрий боржником було введено/відправлено. Таким чином, 31.08.2021 між ТОВ ''БІЗНЕС ПОЗИКА'' та ОСОБА_1 було укладено договір № 379016-КС-001 про надання кредиту, підписаний одноразовим ідентифікатором у порядку, визначеному статтею 12 Законом України ''Про електронну комерцію''. Відповідно до п. 1 договору кредиту, ТОВ ''БІЗНЕС ПОЗИКА'' надає позичальнику грошові кошти у розмірі 14000 гривень на засадах строковості, поворотності, платності (Далі - кредит), а позичальник зобов'язується повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених договором кредиту та правил про надання грошових коштів у кредит (надалі - правила, а разом - договір). Згідно з умовами договору кредиту, сторони визначили, що плата за користування кредитом є фіксованою та становить 0,86796429 процентів за кожен день користування кредитом. Пунктом 2. кредитного договору визначено, що протягом строку кредитування процентна ставка за кредитом (надалі - проценти за користування кредитом), нараховуються на залишок заборгованості по кредиту, наявну на початок календарного дня, за період фактичного користування кредитом, із урахуванням дня видачі кредиту та дня повернення кредиту згідно графіку платежів. Пунктом 3. кредитного договору встановлений графік платежів, які має здійснювати позичальник для належного виконання умов кредитного договору. ТОВ ''БІЗНЕС ПОЗИКА'' свої зобов'язання за договором кредиту виконало, та надало позичальнику грошові кошти в розмірі 14000 гривень шляхом перерахування на банківську картку позичальника № НОМЕР_2 (котру позичальником вказано при заповнені анкетних даних в особистому кабінеті), що підтверджується довідкою про перерахування коштів (або платіжним дорученням). До теперішнього часу боржник свої зобов'язання за кредитним договором № 379016- КС-001 про надання кредиту належним чином не виконала, а лише часткового сплатила кошти, розрахунок та розмір яких зазначені у розрахунку заборгованості за договором № 379016-КС-001 позичальника ОСОБА_1 , чим порушила свої зобов'язання, встановлені договором. Відповідно до розрахунку заборгованості за договором № 379016-КС-001 позичальника ОСОБА_1 , відповідачка на виконання умов договору здійснила часткову оплату за договором № 379016-КС-001 на загальну суму 5140 гривень. Таким чином, зробивши часткову оплату з метою виконання умов договору, відповідачка вчинила конклюдентні дії щодо визнання договору і, відповідно, щодо правомірності вимог позивача за договором про надання кредиту. Звернули увагу на те, що не слід ототожнювати проценти, які нараховуються протягом строку кредитування у відповідності до норм ЦК України в якості правомірної плати за користування кредитними коштами, наданими йому позивачем у відповідності до умов кредитного договору (статті 1048 та 1056-1 ЦК України) та проценти, які нараховуються за порушення грошового зобов'язання, тобто у випадку, коли сума кредиту за кредитним договором не повертається позичальником у визначений ним строк (частина друга статті 625 ЦК України). ТОВ ''Бізнес Позика'' не нараховувало та не просить суд стягнути з відповідача на користь позивача жодну неустойку (у формі пені чи штрафів). ТОВ ''Бізнес Позика'' просить стягнути з відповідача лише заборгованість по тілу, процентам, та комісії за надання кредиту, які були нараховані відповідно до умов кредитного договору та норм Цивільного кодексу України. Також звертають увагу суду на те, що ТОВ ''Бізнес Позика'' не нараховувало жодних процентів після закінчення строку дії кредитного договору. Як вбачається з розрахунку заборгованості за кредитним договором, заборгованість відповідача за кредитним договором після закінчення строку дії кредитного договору не змінювалася (тобто проценти за кредитним договором після закінчення строку дії кредитного договору не нараховувалися). Оскільки розрахунок заборгованості, який був доданий позивачем до позовної заяви формується автоматично, програма автоматично ''протягнула'' дати після закінчення строку дії Кредитного договору до дати створення цього розрахунку заборгованості. Дата створення розрахунку заборгованості зазначена на його початку у першій таблиці. Звертають увагу суду, що у випадку укладення додаткових угод до кредитного договору, додатковими угодами строк дії кредитного договору міг бути продовжений (у разі якщо Додаткові угоди до Кредитного договору укладалися). Суд не має брати до уваги під час розгляду та вирішення справи висновки Верховного Суду, які були викладені у постанові від 23.03.2018 у справі № 444/9519/12 та у постанові від 23.05.2018 у справі № 910/1238/17, оскільки у даній справі проценти користування кредитом не нараховувались після закінчення строку дії кредитного договору та не заявлялись до стягнення у позовних вимогах, що підтверджується матеріалами справи. Звернули увагу суду на те, що не слід ототожнювати поняття ''денна процентна ставка'' в розумінні Закону України ''Про споживче кредитування'' та процентну ставку в день, яка встановлена в Кредитному договорів укладеному відповідачем з ТОВ ''Бізнес Позика''. Відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 1 Закону України ''Про споживче кредитування'' (далі - Закон) денна процентна ставка - це загальні витрати за споживчим кредитом за кожний день користування кредитом, виражені у процентах від загального розміру виданого кредиту. Згідно з ч. 3 ст. 8 Закону обчислення реальної річної процентної ставки та денної процентної ставки має базуватися на припущенні, що договір про споживчий кредит залишається дійсним протягом погодженого строку та що кредитодавець і споживач виконають свої обов'язки на умовах та у строки, визначені в договорі. Денна процентна ставка розраховується у процентах за формулою, визначеною у ч. 4 ст. 8 Закону: ДПС = (ЗВСК/ЗРК)/t ? 100%, де ДПС - денна процентна ставка; ЗВСК - загальні витрати за споживчим кредитом; ЗРК - загальний розмір кредиту; t - строк кредитування у днях. Розмір денної процентної ставки на дату укладення Кредитного договору відповідає максимальному розміру денної процентної ставки відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону України ''Про споживче кредитування'' (відповідає перехідним періодам, які передбачені у п. 17 Прикінцевих та перехідних положень Закону України ''Про споживче кредитування'' на дату укладення Кредитного договору). Зважаючи на ті обставини, що ОСОБА_1 , належним чином не виконує свої зобов'язання за кредитним договором, у боржника станом на 31.03.2024 утворилась заборгованість за договором № 379016-КС-001 про надання кредиту, в розмірі 31 496,88 грн, що складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту - 14 000,00 грн; суми прострочених платежів по процентах - 17 012,80 грн; суми заборгованості по штрафам - 0,00 грн; суми прострочених платежів за комісією - 484,08 грн. Щодо дійсності укладеного договору в електронній формі та підписання його позичальником. ОСОБА_1 , через веб-сайт кредитодавця шляхом введення логіну особистого кабінету та паролю особистого кабінету, ввійшов до особистого кабінету та з особистого кабінету через Інформаційно-телекомунікаційну систему (ІТС) подала заявку на отримання кредиту, де відповідно вказує номер свого поточного (карткового) рахунку. Відповідно до п.п. 3.1.1. Правил після отримання заявником від кредитодавця повідомлення про прийняте рішення щодо можливості надання кредиту в Особистому Кабінеті заявника розміщається оферта, яка є пропозицією в розумінні ч. 4 ст.11 Закону України ''Про електронну комерцію''. Після отримання оферти заявнику надсилається одноразовий ідентифікатор. У випадку відмови від укладення заявником договору чи не підписання його шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, оферта вважається не акцептованою заявником і втрачає силу (п.п. 3.1.2, 3.1.3 Правил). Як описано вище, ТОВ ''Бізнес Позика'' 31.08.2021 направлено ОСОБА_1 , пропозицію (оферту) укласти договір № 379016-КС-001 про надання кредиту. Відповідь заявника/позичальника, якому адресована пропозиція укласти договір про надання кредиту, надається шляхом надсилання електронного повідомлення кредитодавцю. 31.08.2021 року ОСОБА_1 , прийняла (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення договір № 379016-КС-001 про надання кредиту, на умовах визначених офертою, шляхом направлення через ІТС Одноразового ідентифікатора G-6901, (направленого позичальнику на номер телефону НОМЕР_1 вказаного позичальником в заявці) електронного повідомлення СМС-повідомлення. Згідно з п.п. 4.4.4. Правил позичальник підтверджує, що вказаний ним (з метою отримання кредиту) поточний (картковий) рахунок належать саме йому і треті особи не мають до нього доступу. У статті 3 Закону України ''Про електрону комерцію'' зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (стаття 11 Закону України ''Про електронну комерцію''). Важливо, щоб електронний договір містив усі істотні умови для відповідного виду договору, необхідно розуміти, в якому конкретному випадку потрібно створювати електронний договір у вигляді окремого електронного документа, а коли досить висловити свою волю за допомогою засобів електронної комунікації. Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі. Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом. Відповідно до частини першої статті 12 Закону України ''Про електронну комерцію'' моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України ''Про електронний цифровий підпис'', за умови використання засобу електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі ''логін-пароль'', або смс- коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення. Просять стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ''Бізнес Позика'' заборгованість за Договором № 379016-КС-001 про надання кредиту від 31.08.2021, що становить 31 496 гривень 88 копійок, що складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту - 14 000 гривень; суми прострочених платежів по процентах - 17 012 гривень 80 копійок; суми заборгованості по штрафам - 0,00 грн; суми прострочених платежів за комісією - 484 гривні 08 копійок та судові витрати.
Ухвалою суду від 25 квітня 2025 року відкрито провадження у справі, призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з викликом сторін та задоволено клопотання представника позивача про витребування у АТ КБ "Приват Банк" додаткові докази.
13.06.2025 представник відповідачки, адвокат Зачепіло З.Я. подала до суду відзив на позовну заяву в якій просить у задоволені позовних вимог за позовною заявою поданою Товариством з обмеженою відповідальністю ''Бізнес позика'' до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити повністю, провадження в справі - закрити. Відзив обгрунтовує тим, що договір про надання позики № 379016-КС-001 від 31.08.2021 не містить ознаки кредитного договору. Відповідно ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Відповідно ч. 1 ст. 5 Закону України ''Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг'', фінансові послуги надаються фінансовим установами, а також, якщо це прямо передбачено законом, фізичними особами - підприємцями. Відповідно ч. 3 ст. 5 Закону України ''Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг'', надавати фінансові кредити за рахунок залучених коштів має право на підставі відповідної ліцензії лише кредитна установа. Відповідно ч. 2 ст. 7 Закону України ''Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг'' у разі якщо відповідно до закону надання певних фінансових послуг потребує ліцензування, фінансова установа має право на здійсненя таких послуг лише після отримання відповідних ліцензій. Відповідно ст. 34 даного Закону національна комісія, що здійснює державне регулювання і у сфері ринків фінансових послуг, у межах своєї компетенції видає ліцензії для здійснення фінансовими установами: 1) страхової діяльності; 2) діяльності з надання послуг накопичувального пенсійного забезпечення; 3) надання фінансових кредитів за рахунок залучених коштів; 4) діяльності з надання будь-яких фінансових послуг, що передбачають пряме або опосередковане залучення фінансових активів від фізичних осіб. Здійснення діяльності, зазначеної у частині першій цієї статті, дозволяється тільки після отримання відповідної ліцензії. Особи, винні у здійсненні діяльності без ліцензії, несуть відповідальність згідно із законами України. Ліцензія, яка надається для здійснення діяльності з надання фінансових послуг, не може передаватися третім особам. Оскільки надання коштів з умовою сплати процентів - це фінансова послуга, яка потребує наявності ліцензії відповідно до Закону України від 12.07.2001 р. №2664-111 ''Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг'', то кошти в, позику під процент або в кредит можуть надавати лише фінустанови - резиденти або нерезиденти, на яких вимога щодо отримання ліцензії для надання таких послуг на території України не поширюється. Позикові відносини регулюються положеннями глави 71 ЦК України. Поняття договору позики визначено статтею 1046 ЦК України, згідно з якою, за цим договором одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. За своїми ознаками договір позики є реальним, оплатним або диспозитивно безоплатним, одностороннім, строковим або безстроковим. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Ця особливість реальних договорів зазначена в частині другій статті 640 ЦК України, за якою якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії. За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми. Письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, а й передачі грошової суми позичальнику. Крім того, позивач просить суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість в розмірі 31 496 гривень 88 копійок. Проте, позивачем не надано пояснення щодо суми заборгованості за договором №379016-КС-001 у сумі 31 496 гривень 88 копійок, а саме, не надано пояснення щодо нарахування заборгованості за відсотками. Як вбачається із матеріалів справи, заявлені позивачем суми процентів до стягнення не ґрунтуються на умовах договору і наданому самим же позивачем розрахунку, а тому і не підлягають задоволенню. Іншого належного розрахунку, який би узгоджувався із матеріалами справи, умовами договору, позивач не представив, хоча в цій частині саме на ньому лежить процесуальний обов'язок доказування, а тому цей конкретний позов не може бути задоволений, оскільки він є необгрунтованим, а позовні вимоги - недоведені. Надані позивачем розрахунок заборгованості за кредитом, підготовлені робітниками організації - є відображенням односторонніх арифметичних розрахунків позивача і не є правовою підставою для стягнення відповідних сум та не може слугувати доказом безспірності розміру грошових вимог позивача до відповідачів. Сама позовна заява не містить таких даних, а лише констатує наявність недоказаного розміру всієї суми непогашеного кредиту. Документами, які можуть підтвердити наявність або відсутність заборгованості, а також встановлювати розмір зазначеної заборгованості, можуть бути виключно документи первинної бухгалтерської документації, оформлені згідно норм ст. 9 Закону України ''Про бухгалтерський облік та фінансову звітність'', оскільки лише первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій та складені під час здійснення господарської операції - є правовою підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій. Проте, позивачем не надано суду первинних бухгалтерських документів відносно видачі кредиту та його часткового погашення (платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки, та ін.), тому не має підстав вважати, що розмір заборгованості відповідача перед позивачем, а також суми відсотків, зазначені в розрахунку та довідці є правильними. Відповідно до ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Згідно ст. 81 ЦК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. На підтвердження цих обставин позивач надав суду розрахунок заборгованості за вказаним договором. Однак обставини справи, які за законом мають бути підтверджені повними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України). Доказами, які можуть підтверджувати наявність кредитної заборгованості боржника перед банком та її розмір, є первинні документи, оформлені відповідно до ст.9 Закону України ''Про бухгалтерський облік та фінансову звітність''. Згідно з вказаними положеннями закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. При цьому первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назву документ та (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Виписка по картковому рахунку може бути належним доказом щодо заборгованості відповідача за тілом кредиту, яка повинна досліджуватися судами у сукупності з іншими доказами. До такого правового висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 16:09.2020 при розгляді цивільної справи № 200/5647/18. Проте у матеріалах даної справи виписка по картковому рахунку відсутня. Будь-яких інших первинних документів на підтвердження здійснення між сторонами господарських операцій, зокрема перерахунку банком кредитних коштів та використання цих коштій відповідачем, позивач не надав. Посилання позивача на наявність роздрукованого розрахунку заборгованості за договором як на підставу задоволення позовних вимог є необгрунтованими, оскільки сам розрахунок, умови кредитування тощо є внутрішніми документами банку та не містять відомостей, що дозволили б суду перевірити обставини видачі кредиту та його розміру, а також розмір заборгованості по кредиту та правильність його визначення. Відтак позивачем не доведено належними та достатніми доказами, що зазначена позивачем заборгованість дійсно має місце та що вона виникла саме внаслідок порушення відповідачем умов відповідного кредитного договору. Доведеність наявної суми заборгованості за кредитним договором, є обов'язком позивача, який він не виконав, оскільки не довів належними та допустимими доказами її розмір. По-третє : згідно зі змістом позовної заяви, Товариство з обмеженою відповідальністю ''Бізнес позика'' просить суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість в розмірі 31 496 гривень 88 копійок, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 14 000 гривень; заборгованість за відсотками - 17 012 гривень 80 копійок; сума прострочених платежів за комісією - 484 гривні 08 копійок. Звернули увагу, що розмір нарахованих відсотків, значно перевищує розмір заборгованості за кредитом. Не може погодитись з наданим стороною позивача розрахунку заборгованості з наступних підстав: Закон України "Про споживче кредитування" визначає загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері. Цей Закон, крім положень щодо врегулювання простроченої заборгованості, пункту 9 частини третьої статті 9, пункту 15 частини першої та частини другої статті 12 цього Закону, не поширюється на: 1) договори, що містять умову про споживчий кредит у формі кредитування рахунку зі строком погашення кредиту до одного місяця; 2) договори позики, що не передбачають сплати процентів чи будь-яких інших платежів за користування наданими за такими договорами грошовими коштами; 3) кредитні договори, метою яких є надання споживачу права вчиняти правочини з фінансовими інструментами, якщо такі правочини вчиняються за участю чи за посередництвом кредитодавця або іншого професійного учасника ринку цінних паперів; 4) кредити, що надаються за договорами, укладеними в результаті врегулювання спору шляхом укладання мирової угоди, затвердженої судом; 5) кредити, що надаються виключно в рамках відповідних державних програм або програм органів місцевого самоврядування визначеному колу фізичних осіб і передбачають окремі, визначені такими програмами, умови кредитування, у тому числі виплату процентів за користування кредитом; 6) несанкціонований овердрафт, що є перевищенням суми операції, здійсненої за рахунком, над сумою встановленого кредитного ліміту, що обумовлений договором між кредитодавцем та споживачем і не є прогнозованим за розміром та часом виникнення; 8) кредити, що надаються ломбардами у разі передання предмета застави на збереження ломбарду, за умови що зобов'язання споживача обмежуються вартістю предмета застави. Відповідно до статей 11,18 Закону України "Про захист прав споживачів" до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п'ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов'язань за договором. Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати в договори зі споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків за шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінене або визнане недійсним. Положення, що визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору. Крім того, статтею 21 ЗУ "Про споживче кредитування" встановлено особливості відповідальності споживача за договором про споживчий кредит, згідно якої, споживач, який порушив своє зобов'язання щодо повернення кредиту та процентів за ним, має відшкодувати кредитодавцю завдані цим збитки відповідно до закону з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Проте, законодавцем визначені чіткі особливості, щодо розміру відповідальності споживача, яка визначена у п. 2 ст, 21 ЗУ "Про споживче кредитування, а саме: у договорах про споживчий кредит пеня за невиконання зобов'язання щодо повернення кредиту та процентів за ним не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, та не може бути більшою за 15 відсотків суми простроченого платежу. Сукупна сума неустойки (штраф, пеня), нарахована за порушення зобов'язань споживачем на підставі договору про споживчий кредит, не може перевищувати половини суми, одержаної споживачем за таким договором, і не може бути збільшена за домовленістю сторін. Встановлений сторонами договору розмір відсотків за несвоєчасно виконані зобов'язання за кожен день прострочки, у розмірі 2,50 - 3,00 %, що в результаті є несправедливим у розумінні статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів" та суперечить встановленим обмеженням ст. 21 ЗУ ''Про споживче кредитування" та порушує принцип розумності та добросовісності, що є наслідком дисбалансу договірних прав та обов'язків на шкоду позичальника, як споживача послуг фінансової установи, оскільки встановлює вимогу щодо сплати непропорційно великої суми відсотків, яка перевищує подвійну облікову ставки Національного банку України та становить більше ніж п'ятнадцять відсотків простроченого платежу. Також, відповідно до змісту частин 5 та 7 статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів" передбачено, що якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору. Вимога про нарахування та сплату відсотків, які є явно завищені, не відповідає передбаченим у ч. 3 ст. 509 та ч. 1, 2 ст. 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати зі споживача надмірні грошові суми відсотків спотворює їх дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором. Позивач як фінансова установа, скориставшись необізнаністю позичальника, діючи з порушенням звичаїв ділового обороту та порушуючи при цьому норми і вимоги діючого законодавства, спонукає у такий спосіб позичальника на укладення договору позики на вкрай невигідних для нього умовах, які ОСОБА_1 , не могла оцінити належно. Крім того, з огляду на приписи ч. 4 ст. 42 Конституції України, участь у договорі споживача як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту щодо сплати споживачем непропорційно великих відсотків за прострочення повернення кредиту. З урахуванням наведеного, вимоги позивача про стягнення з ОСОБА_1 , процентів за кредитом, нарахованих внаслідок неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань, задоволенню не підлягають. Тому нарахування суми заборгованості в розмірі 31496 гривень 88 копійок не є співрозмірною сумі тіла кредиту 14 000 гривень. По-четверте, ОСОБА_1 згідно розрахунку заборгованості, наданого позивачем, за договором № 379016-КС-001 від 31.08.2021 було систематично внесено оплати в рахунок погашення кредитної заборгованості, а саме відсотків на суму 5140 гривень, тобто відсотки вже значно перевищують тіло заборгованості по кредитному договору, але звертає увагу на те, що тіло кредиту не зменшилось, а відсотки тільки зростали, що порушує дисбаланс договірних відносин, крім того умови, які ставить ТОВ ''Бізнес позика'' взагалі не дають можливості позичальнику погасити заборгованість по кредитному договору. Аналізуючи вище викладене, можна дійти висновку, що позовна заява про стягнення кредитної заборгованості, подана Товариством з обмеженою відповідальністю ''Бізнес Позика'' до ОСОБА_1 , є поданою з порушенням норм матеріального та процесуального права, є необгрунтованою та передчасною. По-п'яте, згідно розрахунку заборгованості за кредитними договорами загальний розмір заборгованості становить 31 496 гривень 88 копійок, з яких: заборгованість за комісіями 484 гривні 08 копійок. 16 жовтня 2011 року набрав чинності Закон України №3795-УІ від 22 вересня 2011 року ''Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання відносин між кредиторами та споживачами фінансових послуг'', яким частину четверту статті 11 Закону України ''Про захист прав споживачів'' доповнено нормою наступного змісту: кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною. За загальним правилом, передбаченим статтею 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Отже, положення довідки про стан заборгованості Договору № 379016-КС-001 від 31.08.2021 про сплату комісії за надання кредиту є нікчемними в силу ст.228 ЦК України. А тому нарахована комісія в розмірі 484 гривні 08 копійок не може бути включена у вартість кредиту.
19.06.2025 представник позивача, Басалига Д.М. через систему ''Електронний суд'' подала відповідь на відзив, в якому зазначила, що відзив є необґрунтованим і безпідставним та таким, що не підлягає задоволенню, зважаючи на наступне. Будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді. Звертають увагу суду, що до позовної заяви була додана візуальна форма послідовності дій клієнта щодо укладення Кредитного договору, у якій детально відображені всі дії ТОВ ''Бізнес Позика'' та відповідача щодо укладення Кредитного договору в електронній формі у порядку, визначеному статтею 12 Закону України ''Про електронну комерцію''. Ця візуальна форма послідовності дій клієнта щодо укладення Кредитного договору була посвідчена директором ТОВ ''Бізнес Позика'' Гайворонською М.М. Щодо дій Товариства з обмеженою відповідальністю ''Бізнес Позика'' та відповідача з укладення кредитного договору зазначила, що 31.08.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю ''Бізнес Позика'' та ОСОБА_1 укладено Договір № 379016-КС-001 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України ''Про електронну комерцію''. ТОВ ''Бізнес Позика'' 31.08.2021 направлено ОСОБА_1 , пропозицію (оферту) укласти Договір № 379016-КС-001 про надання кредиту. 31.08.2021 ОСОБА_1 , прийняла (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення Договіру № 379016-КС-001 про надання кредиту, на умовах визначених офертою. Зі своєї сторони ТОВ ''Бізнес Позика'' направлено ОСОБА_1 , через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор G-6901, на номер телефону НОМЕР_1 (що зазначено Позичальником у своїй анкеті в особистому кабінеті), котрий боржником було введено/відправлено. Таким чином, 31.08.2021 року між ТОВ ''Бізнес Позика'' та ОСОБА_1 було укладено Договір № 379016-КС-001 про надання кредиту, підписаний одноразовим ідентифікатором у порядку, визначеному статтею 12 Законом України ''Про електронну комерцію''. ОСОБА_1 , через веб-сайт Кредитодавця шляхом введення Логіну Особистого кабінету та паролю Особистого кабінету, ввійшов до Особистого кабінету та з Особистого кабінету через Інформаційно-телекомунікаційну систему (ІТС) подав заявку на отримання кредиту, де відповідно вказує номер свого поточного (карткового) рахунку. Відповідно до п.п. 3.1.1. Правил. Після отримання заявником від кредитодавця повідомлення про прийняте рішення щодо можливості надання кредиту в особистому кабінеті заявника розміщається оферта, яка є пропозицією в розумінні ч. 4 ст.11 Закону України ''Про електронну комерцію''. Після отримання оферти заявнику надсилається одноразовий ідентифікатор. У випадку відмови від укладення заявником договору чи не підписання його шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, оферта вважається не акцептованою заявником і втрачає силу (п.п. 3.1.2, 3.1.3 Правил). Як описано вище, ТОВ ''Бізнес Позика'' 31.08.2021 направлено ОСОБА_1 , пропозицію (оферту) укласти договір № 379016-КС-001 про надання кредиту. Відповідь заявника/позичальника, якому адресована пропозиція укласти договір про надання кредиту, надається шляхом надсилання електронного повідомлення кредитодавцю. 31.08.2021 ОСОБА_1 прийняла (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення договору № 379016-КС-001 про надання кредиту, на умовах визначених офертою, шляхом направлення через ІТС одноразового ідентифікатора G-6901, (направленого Позичальнику на номер телефону НОМЕР_1 вказаного Позичальником в Заявці) електронного повідомлення СМС-повідомлення. Згідно з п.п 4.4.4. Правил позичальник підтверджує, що вказаний ним (з метою отримання кредиту) поточний (картковий) рахунок належать саме йому і треті особи не мають до нього доступу. Правильно застосувавши норми матеріального права, слід дійти обґрунтованого висновку про те, що кредитний договір підписаний боржником за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами спірного правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між заявником/кредитором та боржником/позичальником не був би укладений.
Щодо перерахування відповідачу кредитних коштів за кредитним договором зазначили, що відповідно до п. 1. Кредитного договору, ТОВ ''Бізнес Позика'' надає позичальнику грошові кошти у розмірі 14 000 гривень, на засадах строковості поворотності платності, а позичальник зобов'язується повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених договором кредиту та правил про надання грошових коштів у кредит.ТОВ ''Бізнес Позика'' свої зобов'язання за договором кредиту виконало, та надало позичальнику грошові кошти в розмірі 14 000 гривень шляхом перерахування на банківську картку позичальника № НОМЕР_2 (котрий позичальником вказано при заповнені анкетних даних в особистому кабінеті), що підтверджується платіжним дорученням. Номер картки для перерахування коштів за кредитним договором був вказаний відповідачем при заповнені анкетних даних в особистому кабінеті. На підтвердження вищезазначеного, до позовної заяви був доданий витяг з інформаційно- телекомунікаційної системи "анкета клієнта", відповідно до якого позичальником був зазначений номер банківської картки № НОМЕР_2 для перерахування на нього коштів. Відповідач на підтвердження своїх доводів про начебто не отримання кредиту від позивача, міг просто надати суду виписку зі свого карткового рахунку в АТ КБ ''ПРИВАТ БАНК''. Також повідомляють, що інколи під час укладення кредитного договору позичальники вказують номер банківської картки для перерахування кредитних коштів інших осіб (наприклад своїх родичів), тобто ці банківські картки випущені (емітовані) на ім'я інших осіб. При цьому, це не означає, що кредитний договір між позивачем та відповідачем не був укладений, та позичальник не має зобов'язань за кредитним договором, оскільки ТОВ ''Бізнес Позика'' перераховує кредитні кошти на той номер банківської картки, який позичальник вказує під час укладення кредитного договору. ТОВ ''Бізнес Позика'' не є банківською установою, не відкриває позичальникам банківські рахунки та не випускає на ім'я позичальників банківські картки, тому перерахування кредитних коштів та зарахування платежів позичальників за кредитними договорами здійснюється посередниками ТОВ ''Бізнес Позика'' на підставі відповідних договорів з посередниками за допомогою платіжних систем посередників. ТОВ ''Бізнес Позика'' не здійснює перерахування кредитних коштів позичальникам зі своїх рахунків. На підтвердження перерахування кредитних коштів позичальникам та зарахування платежів позичальників за кредитними договорами відповідні посередники надають ТОВ ''Бізнес Позика'' довідки (довідки з платіжних систем). ТОВ ''Бізнес Позика'' не має жодного відношення до банківського рахунку відповідача крім того, що на вказаний ним під час укладення кредитного договору номер банківської картки (відкритий під нього банківський рахунок) здійснюється перерахування кредитних коштів. Перерахування кредитних коштів за кредитними договорами ТОВ ''Бізнес Позика'' відповідними посередниками відповідає положенням ст. 6 та ст. 9 Закону України "Про електронну комерцію", а вищевказані докази перерахування кредитних коштів є належними, допустимими та достатніми доказами перерахування кредитних коштів відповідачу за кредитним договором. Щодо наданого документа первинного бухгалтерського обліку зазначили, що наданий разом з позовною заявою доказ перерахування кредитних коштів є належним, допустимим та достатнім доказом перерахування кредитних коштів та є документом первинної бухгалтерської документації, який повністю відповідає ст. 9 Закону України ''Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні'' (далі також - Закону) та Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, яке затверджене Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 (із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства фінансів України, далі також - Положення). Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Зазначені вище вимоги до первинних документів є обов'язковими. Аналогічні обов'язкові реквізити викладені в п. 2.3. Положення. Наданий стороною Позивача доказ перерахування кредитних коштів у вигляді довідки з платіжної системи відповідного посередника ТОВ ''Бізнес Позика'' повністю відповідає вищезазначеним вимогам. При цьому, звертають увагу, що чинне вітчизняне законодавство у сфері бухгалтерського обліку, зокрема вищезазначені нормативно-правові акти, не містять переліку (виключного переліку) документів первинної бухгалтерської документації. Головним є дотримання вищезазначених вимог під час складання первинних документів. Як вже було зазначено вище, ТОВ ''Бізнес Позика'' не є банківською установою, не відкриває позичальникам банківські рахунки та не випускає на ім'я позичальників банківські картки, тому перерахування кредитних коштів та зарахування платежів позичальників за кредитними договорами здійснюється посередниками ТОВ ''Бізнес Позика'' на підставі відповідних договорів з посередниками за допомогою платіжних систем посередників. ТОВ ''Бізнес Позика'' не здійснює перерахування кредитних коштів позичальникам зі своїх рахунків. На підтвердження перерахування кредитних коштів позичальникам та зарахування платежів позичальників за кредитними договорами відповідні посередники надають ТОВ ''Бізнес Позика'' довідки (довідки з платіжних систем). ТОВ ''Бізнес Позика'' не має жодного відношення до банківського рахунку відповідача крім того, що на вказаний ним під час укладення кредитного договору номер банківської картки (відкритий під нього банківський рахунок) здійснюється перерахування кредитних коштів. У зв'язку з вищевикладеним, через те що ТОВ ''Бізнес Позика'' не є банківською установою, не відкриває позичальникам банківські рахунки та не випускає на ім'я позичальників банківські картки, ТОВ ''Бізнес Позика'' не може надати суду виписки з рахунку позичальника, у яких була б зазначена заборгованість відповідача за кредитним договором. Такі виписки можуть надавати лише банки, які відкривають своїм позичальникам рахунки, та зараховують (видають) на такі рахунки кредитні кошти (кредити). Номер картки для перерахування коштів за кредитним договором був вказаний відповідачем при заповнені анкетних даних в особистому кабінеті. На підтвердження вищезазначеного, до позовної заяви був доданий витяг з інформаційно-телекомунікаційної системи "анкета клієнта", відповідно до якого позичальником був зазначений номер банківської картки № НОМЕР_2 для перерахування на нього коштів. Також звернули увагу на судову практику апеляційних судів щодо підтвердження анкетою клієнта зазначення позичальником банківської картки для перерахування йому на цю картку кредитних коштів за кредитними договорами ТОВ ''Бізнес Позика''. Звернули увагу суду, що у відзиві на позовну заяву сторона відповідача не заперечувала факт здійснення відповідачем платежів за кредитним договором. Відповідно до ст. 82 Цивільного процесуального кодексу України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників. Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором, відповідач на виконання умов договору здійснив часткову оплату на загальну суму 5 140 гривень. Докази сплати відповідачем коштів за кредитним договором надаються у формі меморіальних ордерів. Таким чином, зробивши часткову оплату з метою виконання умов договору, відповідач вчинив конклюдентні дії щодо визнання договору і, відповідно, щодо правомірності вимог позивача за договором про надання кредиту. Верховний Суд в пункті 76 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18) зазначив, що: не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами. Крім того, в Постанові Верховного Суду від 23.12.2020 по справі № 127/23910/14-ц зазначено, що: часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та або суми санкцій є тією дією, яка свідчить про визнання ним боргу. Також, відповідно до пункту 6.38. Постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 жовтня 2022 по справі № 227/3760/19-ц, в якому було визначено, що ''у разі якщо договір виконувався обома сторонами то кваліфікація договору як неукладеного виключається, такий договір вважається укладеним та може бути оспорюваним. Верховний суд у постанові по справі № 916/2403/18 від 10.09.2019 зробив такі висновки: до дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку може належати зокрема часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій. Аналогічний правовий висновок викладено постанові Верховного Суду від 09.11.2018 у справі N 911/3685/17.
Щодо розрахунку заборгованості за кредитним договором зазначили, що до позовної заяви був доданий детальний розрахунок заборгованості за кредитним договором. На початку розрахунку заборгованості зазначено ПІБ позичальника, номер кредитного договору, дата надання кредиту, сума наданого кредиту, відсоткова ставка за користування кредитом, валюта кредиту, дата розрахунку заборгованості. У середній частині розрахунку заборгованості викладені таблиці із зазначенням наступної інформації: перша колонка - відповідний період (календарний день); друга колонка (горизонтальна) - розмір заборгованості за кредитним договором (із зазначенням окремо інформації щодо заборгованості за тілом кредиту, відсотками за користування кредитом та комісією, а також загальним розміром заборгованості за відповідний період (календарний день) та загалом (у самому кінці розрахунку заборгованості); третя колонка (горизонтальна) - розмір надходжень (платежів) за кредитним договором, які здійснював відповідач (із зазначенням окремо інформації щодо надходжень (платежів) за тілом кредиту, відсотками за користування кредитом та комісією, а також загальним розміром надходжень (платежів) за відповідний період (календарний день) та загалом (у самому кінці розрахунку заборгованості); Четверта колонка (горизонтальна) - залишок заборгованості за кредитним договором (із зазначенням окремо інформації щодо залишку заборгованості за тілом кредиту, відсотками за користування кредитом та комісією, а також загальним розміром залишку заборгованості за відповідний період (календарний день) та загалом (у самому кінці розрахунку заборгованості). У кінці розрахунку заборгованості зазначена поточна заборгованість клієнта, загальна заборгованість за кредитним договором станом на дату складання розрахунку заборгованості, в тому числі із зазначенням окремо заборгованості за тілом кредиту, заборгованості за відсотками за користування кредитом та заборгованості за комісією. Вищезазначений розрахунок заборгованості ґрунтується на умовах кредитного договору та узгоджується з матеріалами справи. Всі платежі відповідача за кредитним договором були враховані у розрахунку заборгованості за кредитним договором. Сума заборгованості відповідача за кредитним договором відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором підрахована з урахуванням всіх платежів відповідача. Відповідач у відзиві на позовну заяву не поясняє чому на його думку розрахунок, який до позовної заяви був доданий позивачем, є начебто необґрунтованим, та таким, що начебто не узгоджується з матеріалами справи. Відповідач не був позбавлений можливості надати свій розрахунок заборгованості за кредитним договором.
Щодо стягнення процентів за кредитним договором, порядку їх нарахування та розміру зазначили, що нормативно-правове обґрунтування обов'язку позичальника сплатити проценти за кредитним договором відповідно до норм Цивільного кодексу України. Відповідно до ст. 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Згідно з ст. 1048 ЦКУ позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. Згідно з ст. 1054 ЦКУ за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 10561 ЦКУ процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Щодо обов'язку позичальника сплатити проценти за кредитним договором відповідно до умов кредитного договору: відповідно до п. 1. Кредитного договору кредитодавець надає позичальнику грошові кошти в розмірі 14 000,00 грн. на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених цим договором про надання кредиту та правилами надання споживчих кредитів. Відповідно до п. 1. Кредитного договору, процента ставка: в день 0,86796429, фіксована. Відповідно до п. 2. Кредитного договору, протягом строку кредитування процентна ставка за кредитом, нараховуються на залишок заборгованості по кредиту, наявну на початок календарного дня, за період фактичного користування кредитом, із урахуванням дня видачі кредиту та дня повернення кредиту згідно графіку платежів. Відповідно до п. 3. Кредитного договору, сторони на момент укладення договору встановили орієнтований графік платежів, припускаючи, що позичальник буде його дотримуватись. Встановлений цим пунктом кредитного договору графік платежів передбачає сплату відповідачем платежів на погашення заборгованості за тілом, процентами та комісією за надання кредиту. Відповідно до п. 7. Кредитного договору, позичальник підтверджує, що він ознайомлений з договором про надання кредиту та правилами, текст яких розміщено на сайті кредитодавця, повністю розуміє всі умови, їх зміст, суть, об'єм зобов'язань та погоджується неухильно дотримуватись їх, та, відповідно, укладає договір. Кредитодавець жодним чином не обмежував час на ознайомлення позичальника з умовами кредитного договору та правилами. Позичальник добровільно погодився з умовами кредитного договору та погодився його виконувати. Якби позичальника не влаштовували умови кредитного договору, він міг його просто не укладати. Крім того, протягом строку дії кредитного договору та/або його закінчення позичальник не звернувся із заявою про розірванн кредитного договору та/або визнання кредитного договору недійсним в цілому або його окремих частин. Звертають увагу, що всі істотні умови кредитного договору, зокрема тип кредиту, процентна ставка, комісія за надання кредиту (у випадку її встановлення), строк дії кредиту, графік платежів за кредитним договором тощо - встановлені не у правилах надання кредитів чи паспорті споживчого кредиту (за споживчими кредитами), а у кредитному договорі, який уклав відповідач шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України ''Про електронну комерцію''. Також звернули увагу суду на те, що за кредитним договором не нараховувалася жодна неустойка у формі пені чи штрафів. Кредитодавець не нараховував проценти поза межами строку дії кредитного договору. Щодо подорожчання загальної вартості кредиту: як вже зазначалося вище, процентна ставка нараховується за кожен день користування кредитом. Протягом строку кредитування, визначеного у цьому договорі, плата за користування кредитом нараховується на залишок заборгованості по кредиту, наявну на початок календарного дня, за фактичне число календарних днів користування кредитом, із урахуванням дня перерахування та дня повернення кредиту. Кредитним договором встановлюється орієнтований графік платежів за кредитним договором. Тобто, якщо позичальник сплачує заборгованість за кредитним договором згідно встановленого графіку платежів без порушень, йому дійсно потрібно було б сплатити за кредитним договором суму орієнтовної загальної вартості кредиту, яка зазначена у кредитному договорі. При цьому, порушення позичальником графіку платежів закономірно призвело до збільшення загальної вартості кредиту, тому що процентна ставка нараховується за кожен день користування кредитом на залишок заборгованості по кредиту, наявну на початок календарного дня, за фактичне число календарних днів користування кредитом, із урахуванням дня перерахування кредитних коштів та дня повернення кредиту. Встановлення у кредитному договорі процентів, які нараховуються на залишок заборгованості за кредитним договором, відповідає принципу свободи договору. Уклавши кредитний договір позичальник добровільно погодився з його умовами. Звернули увагу на судову практику апеляційного суду щодо правомірності встановлення та нарахування процентів за кредитними договорами ТОВ ''Бізнес Позика'' на залишок заборгованості за кредитним договором та їх розміру, а саме: постанову Чернігівського апеляційного суду у справі № 751/4749/22 від 08.06.2023 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/111402893). Щодо того, що ТОВ ''Бізнес Позика'' не нараховувала та не просить стягнути з відповідача неустойку (пеню чи штрафи), а також щодо неможливості зменшення нарахованих процентів за кредитним договором: ТОВ ''Бізнес Позика'' не нараховувала та не просить суд стягнути з відповідача на користь позивача жодну пеню чи штрафи. ТОВ ''Бізнес Позика'' просить стягнути з відповідача лише заборгованість по тілу та процентам, які були нараховані відповідно до умов кредитного договору та норм Цивільного кодексу України. Згідно з ст. 549 ЦКУ неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Відповідно до п. 6 розділу 4 ''Прикінцеві та перехідні положення'' Закону України ''Про споживче кредитування'' у разі прострочення споживачем у період з 1 березня 2020 до припинення зобов'язань за договором про споживчий кредит, укладеним до тридцятого дня включно з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", у тому числі того, строк дії якого продовжено після набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У тому числі, але не виключно, споживач у разі допущення такого прострочення звільняється від обов'язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов'язань за таким договором. Відповідно до вищевикладеного, у п. 6 розділу 4 ''Прикінцеві та перехідні положення'' Закону України ''Про споживче кредитування'' йдеться про звільнення позичальників за прострочення виконання зобов'язань від відповідальності у формі пені та штрафу. Відповідно до п. 4. Кредитного договору, у разі прострочення позичальником дати сплати чергового платежу, визначеного графіком платежів, кредитодавець має право нараховувати штраф за кожний випадок такого порушення строків сплат на початок наступного дня після дня обов'язкового платежу, визначеного графіком платежів, що встановлюється у розмірах, що наведені нижче, та Правил: 1) У разі прострочки на 1 день, розмір штрафу встановлюється в розмірі - 10 % від загальної суми простроченої заборгованості. 2) У разі прострочки на 2 дні, розмір штрафу встановлюється в розмірі - 20 % від загальної суми простроченої заборгованості. 3) У разі прострочки на 3 дні, розмір штрафу встановлюється в розмірі - 30 % від загальної суми простроченої заборгованості. Пунктом 4. Кредитного договору передбачена відповідальність позичальника за прострочення у формі штрафу, але відповідно до позовних вимог, викладених позивачем у позовній заяві про стягнення заборгованості за кредитним договором до відповідача, та відповідно до доданого до позовної заяви розрахунку заборгованості за кредитним договором, ТОВ ''Бізнес Позика'' не нараховувала та не просить стягнути з відповідача на користь позивача жодну пеню чи штрафи. ТОВ ''Бізнес Позика'' просить стягнути з відповідача лише заборгованість по тілу, процентам та комісії за надання кредиту, які були нараховані відповідно до умов кредитного договору. Крім того, не слід ототожнювати проценти, які нараховуються протягом строку кредитування у відповідності до норм ЦК України в якості правомірної плати за користування кредитними коштами, наданими йому позивачем у відповідності до умов кредитного договору (статті 1048 та 1056-1 ЦК України) та проценти, які нараховуються за порушення грошового зобов'язання, тобто у випадку, коли сума кредиту за кредитним договором не повертається позичальником у визначений ним строк (частина друга статті 625 ЦК України). Також чинне національне законодавство не наділяє суд правом зменшення суми роцентів за користування кредитом, які позичальник зобов'язаний сплатити відповідно до умов кредитного договору та норм Цивільного кодексу України. Посилання позичальників на загальний принцип ''розумності та добросовісності'' не є правовою підставою для зменшення суми процентів за користування кредитом, які позичальник зобов'язаний сплатити відповідно до умов кредитного договору та норм Цивільного кодексу України. Щодо того, що ТОВ ''Бізнес Позика'' не нараховувала проценти за кредитним договором поза межами строку дії кредитного договору то до позовної заяви був доданий детальний розрахунок заборгованості за кредитним договором. Відповідно до п. 1. Кредитного договору, термін дії договору до 15.02.2022. Як бачимо з розрахунку заборгованості, сума заборгованості відповідача за кредитним договором після 15.02.2022 припинила змінюватися, у зв'язку із закінченням строку дії кредитного договору. Оскільки розрахунок заборгованості, який був доданий позивачем до позовної заяви формується автоматично, програма автоматично ''протягнула'' дати після закінчення строку дії кредитного договору (після 15.02.2022) до дати створення цього розрахунку заборгованості. У першій таблиці вищезазначеного розрахунку заборгованості зазначено, що він виконаний станом на 31.03.2025. Як бачимо з останньої горизонтальної таблиці розрахунку заборгованості, останньою датою у розрахунку є 31.03.2025, тобто дата, на яку розрахунок заборгованості був виконаний (створений). Відповідно до вищевикладеного, ТОВ ''Бізнес Позика'' не продовжувала строк дії кредитного договору в односторонньому порядку, не нараховувала проценти після закінчення строку дії кредитного договору, та не просить суд стягнути з відповідача жодні проценти, які начебто були нараховані після закінчення строку дії кредитного договору.
Щодо встановлення комісії за надання кредиту відповідно до умов кредитного договору: відповідно до п. 1. Кредитного договору, кредитодавець надає позичальнику грошові кошти в розмірі 14 000,00 грн. на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених цим договором про надання кредиту та правилами надання споживчих кредитів. Відповідно до п. 1. Кредитного договору, комісія за надання кредиту: 2 100,00 грн. Відповідно до п. 3. Кредитного договору, сторони на момент укладення договору встановили орієнтований графік платежів, припускаючи, що позичальник буде його дотримуватись. Встановлений цим пунктом кредитного договору графік платежів передбачає сплату відповідачем платежів на погашення заборгованості за тілом, процентами та комісією за надання кредиту. Відповідно до п. 7. Кредитного договору, позичальник підтверджує, що він ознайомлений з договором про надання кредиту та правилами, текст яких розміщено на сайті кредитодавця, повністю розуміє всі умови, їх зміст, суть, об'єм зобов'язань та погоджується неухильно дотримуватись їх, та, відповідно, укладає договір. Кредитодавець жодним чином не обмежував час на ознайомлення позичальника з умовами кредитного договору та правилами. Позичальник добровільно погодився з умовами кредитного договору та погодився його виконувати. Якби позичальника не влаштовували умови кредитного договору, він міг його просто не укладати. Крім того, протягом строку дії кредитного договору та/або його закінчення позичальник не звернувся із заявою про розірвання кредитного договору та/або визнання кредитного договору недійсним в цілому або його окремих частин. Відповідач здійснював платежі за кредитним договором знаючи про те, що вони будуть розподілятися на погашення його заборгованості за процентами та комісією за надання кредиту, та не заперечував проти цього протягом всього строку дії кредитного договору. Щодо правомірності встановлення комісії за надання кредиту відповідно до Закону України ''Про споживче кредитування'': відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про споживче кредитування" загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання обслуговування і повернення кредиту. Відповідно до ч.2 ст.8 Закону України ''Про споживче кредитування'', для цілей обчислення реальної річної процентної ставки визначаються загальні витрати за споживчим кредитом. До загальних витрат за споживчим кредитом включаються: -доходи кредитодавця у вигляді процентів; -комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо; -інші витрати споживача на супровідні послуги, які підлягають сплаті на користь кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб згідно з вимогами законодавства України та/або умовами договору про споживчий кредит (платежі за послуги кредитного посередника, страхові та податкові платежі, збори на обов'язкове державне пенсійне страхування, біржові збори, платежі за послуги державних реєстраторів, нотаріусів, інших осіб тощо). Крім того, Національний банк України, який є державним регулятором ринку фінансових послуг в Україні, своєю Постановою від 11.02.2021р. №16 затвердив ''Правила розрахунку небанківськими фінансовими установами України загальної вартості кредиту для споживача та реальної процентної ставки за договором про споживчий кредит''. Дані правила передбачають правомірність встановлення кредитодавцем супровідних послуг за кредитом в тому числі і комісії за надання кредиту. Встановлення обов'язку по сплаті комісії за надання кредиту у кредитному договорі відповідає принципу свободи договору. Відповідач уклавши кредитний договір погодився зокрема сплатити комісію за надання кредиту.
У судове засідання представник позивача ТОВ ''Бізнес Позика'', Басалига Д.М. не з'явилася, подавши до суду заяву, згідно ч. 3 ст. 211 ЦПК України про розгляд справи у її відсутності, позовні вимоги підтримують у повному обсязі.
Відповідачка та її представник, адвокат Зачепіло З.Я. у судове засідання не з'явилися, проте ОСОБА_2 подала до суду заяву про розгляд справи у їх відсутності.
Згідно ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.
Оскільки розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали справи та всебічно проаналізувавши обставини в їх сукупності, прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 31 серпня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю ''Бізнес Позика'' та ОСОБА_1 укладено договір № 379016-КС-001 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями підписанням одноразовим ідентифікатором G-6901 (а.с. 25-26).
Відповідно до умов Договору кредиту, ТОВ ''Бізнес Позика'' надає позичальнику грошові кошти у розмірі 14000 гривень на засадах строковості, поворотності, платності (надалі - Кредит), а Позичальник зобов'язується повернути Кредит, сплатити проценти за користування Кредитом у порядку та на умовах, визначених цим Договором про надання кредиту та Правилами надання споживчих кредитів (надалі - Договір). Тип Кредиту: Кредит,
строк кредиту: 24 тижнів, процента ставка: в день 0,86796429, фіксована, комісія за надання Кредиту (далі - Комісія): 2 100,00 грн, загальний розмір наданого Кредиту: 14 000,00 грн, термін дії Договору: до 15.02.2022, орієнтовна загальна вартість наданого Кредиту: 30 840,00 грн., орієнтовна реальна річна процентна ставка: 3624,71 процентів, цілі (мета) Кредиту: для придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов'язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника. Цей Кредит є споживчим кредитом. Протягом строку кредитування процентна ставка за Кредитом (надалі - Проценти за користування Кредитом), нараховуються на залишок заборгованості по Кредиту, наявну на початок календарного дня, за період фактичного користування Кредитом, із урахуванням дня видачі Кредиту та дня повернення Кредиту згідно Графіку платежів.
У разі прострочення Позичальником дати сплати чергового платежу визначеного Графіком платежів, Кредитодавець має право нараховувати штраф за кожний випадок такого порушення строків сплат на початок наступного дня після дня обов'язкового платежу, визначеного Графіком платежів, що встановлюється у розмірах, що наведені нижче та відповідно Розділу 5 Правил. У разі прострочки на 1 день, розмір штрафу встановлюється в розмірі - 10 % від загальної суми простроченої заборгованості. У разі прострочки на 2 дні, розмір штрафу встановлюється в розмірі - 20 % від загальної суми простроченої заборгованості. У разі прострочки на 3 дні, розмір штрафу встановлюється в розмірі - 30 % від загальної суми простроченої заборгованості. Розмір кожного окремого штрафу в залежності від наявної загальної суми прострочених платежів починаючи з 4 дня заборгованості: розмір загальної прострочки, грн. Розмір штрафу, менше 300 грн. 100 від 300 грн. - до 2 570 грн. включно 500 більше 2 570 грн. - до 5 140 грн. включно 900 більше 5 140 грн. - до 7 710 грн. включно -1 400 більше 7 710 грн. 2 200.
Позичальник має право повністю або частково достроково повернути кредит без будь-якої додаткової плати, пов'язаної з достроковим поверненням, у тому числі шляхом збільшення суми періодичних платежів, про що він зобов'язаний повідомити Кредитодавця з оформленням відповідного документа.
Позичальник має право протягом 14 календарних днів з дня укладення Договору відмовитися від Договору без пояснення причин, у тому числі в разі отримання ним грошових коштів, про що зобов'язаний повідомити Кредитодавця у письмовій формі до закінчення вказаних 14 календарних днів. В такому випадку Позичальник зобов'язаний протягом 7 календарних днів з дати подання письмового повідомлення про відмову від Договору повернути Кредитодавцю грошові кошти, одержані згідно з Договором, та сплатити проценти за період з дня одержання коштів до дня їх повернення включно за ставкою, встановленою пунктом 1 цього Договору.
Позичальник підтверджує, що він ознайомлений з Договором про надання кредиту та Правилами, текст яких розміщено на сайті Кредитодавця, повністю розуміє всі умови, їх зміст, суть, об'єм зобов'язань та погоджується неухильно дотримуватись їх, та, відповідно, укладає Договір.
Позичальник надав дозвіл Кредитодавцю на збір, обробку, зберігання та поширення його персональних даних з метою оцінки його кредитоспроможності, забезпечення виконання зобов'язань за цим Договором, інформування про кредитоспроможність та добросовісність, а також на передачу в будь-який момент будь-яких персональних даних Позичальника та інформації про укладення і виконання цього Договору в будь-якій формі будь-яким третім особам з метою захисту прав та інтересів Кредитодавця та повного виконання зобов'язань за цим Договором, а також Позичальник надав дозвіл на відступлення права вимоги за Договором.
Підписанням цього Договору Позичальник:
1) надає Кредитодавцю (колекторським компаніям, новому кредитору) дозвіл використовувати дані Позичальника, зазначені в Договорі та/або окремо повідомлені Позичальником Кредитодавцю у будь-який спосіб, зокрема, але не виключно через Особистий кабінет, а також дані, які законно отримані Кредитодавцем з інших джерел;
2) підтверджує, що: обраними Позичальником для комунікації та взаємодії за цим Договором засобами зв'язку є: телефонний (інформування за номерами телефонів будь-якими доступними каналами, в тому числі через SMS-повідомлення, через сервіси передачі даних (Viber, WhatsApp, Telegram, тощо) та шляхом використання програмного забезпечення або технологій без залучення працівників Кредитодавця, нового кредитора, колекторської компанії); електронний (з використанням електронної адреси та/або Особистого кабінету), поштовий (за адресою проживання/перебування/реєстрації); усі обрані Позичальником засоби зв'язку є рівноцінними та жоден з них не визначений Позичальником як пріоритетний; надає дозвіл використовувати обрані засоби зв'язку Кредитодавцю (колекторським компаніям, новому кредитору) для взаємодії при врегулюванні простроченої заборгованості з Позичальником з дотриманням обмежень щодо взаємодії, які визначені в статті 25 Закону України ''Про споживче кредитування'';
3) надає Кредитодавцю (колекторським компаніям, новому кредитору) дозвіл використовувати будь-які інші засоби зв'язку з Позичальником у разі, коли: взаємодія з Позичальником не відбулася протягом двох робочих днів із дня першої спроби зв'язатися із Позичальником через засіб зв'язку, обраний Позичальником; або номер телефону та інші дані, надані Позичальником і які використовуються для взаємодії за допомогою обраного засобу зв'язку, не є дійсними; або немає підтвердження відправлення текстових, голосових та інших повідомлень через обраний Позичальником засіб зв'язку або їх отримання Позичальником.
Підписанням цього Договору Позичальник підтверджує, що до укладання Договору отримав від Кредитодавця інформацію, надання якої передбачені законодавством України, зокрема передбачену ст. 9 Закону України ''Про споживче кредитування'', Паспорт споживчого кредиту, частиною другою ст. 12 ЗУ ''Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг'', а також примірник Правил (у формі електронного документа), що розміщені на сайті Кредитодавця.
У разі прострочення виконання зобов'язань за Договором, Кредитодавець має право залучати третіх осіб до врегулювання простроченої заборгованості, в тому числі юридичні та колекторські компанії, а Кредитодавець, новий колектор, колекторська компанія має право звертатися до третіх осіб у порядку та на умовах, передбачених ст. 25 Закону України ''Про споживче кредитування'', з метою інформування про необхідність виконання Позичальником зобов'язань за Договором. Позичальник надає згоду на передачу інформації про укладення Договору, його умови, стан виконання, наявність простроченої заборгованості та її розмір будь-яким третім особам, в тому числі його близьким особам, із дотриманням вимог ч. 6 ст. 25 Закону України ''Про споживче кредитування''.
Позичальник має право на звернення до НБУ у разі порушення Кредитодавцем та/або колекторською компанією законодавства у сфері споживчого кредитування, у тому числі порушення вимог щодо взаємодії із споживачами при врегулюванні простроченої заборгованості (вимог щодо етичної поведінки), а також на звернення до суду з позовом про відшкодування шкоди, завданої Позичальнику як споживачу у процесі врегулювання простроченої заборгованості.
Договір може бути змінений та/або припинений за взаємною згодою Сторін, а також в інших випадках, передбачених чинним законодавством України, Договором та Правилами.
Інші умови цього правочину регулюються Правилами, які є невід'ємною частиною Договору. Усі неврегульовані Договором правовідносини Сторін регулюються законодавством України.
Місцем виконанням Договору є місцезнаходження Кредитодавця. Претензії приймаються за адресою Кредитодавця.
ТОВ ''Бізнес Позика'' свої зобов'язання за договором кредиту виконало, та надало позичальнику грошові кошти в розмірі 14000 гривень шляхом перерахування на банківську картку позичальника № НОМЕР_2 (котра позичальником вказана при заповнені анкетних даних в особистому кабінеті).
Із копій Візуальної форми послідовності дій клієнта встановлено, що ТОВ ''Бізнес Позика'' сформовано послідовність дій товариства та клієнта в ІТС щодо укладення договору (а.с.32).
Факт укладення договору підтверджується: пропозицією (офертою) укласти договір № 379016-КС-001 про надання кредиту; прийняттям (акцепт) пропозиції (оферти) щодо укладення договору) та підтвердженням направлення відповідачу правил, договору, додаткової угоди.
Факт перерахування коштів підтверджується платіжним дорученням №31286 від 31 серпня 2021 року (а.с.34) випискою по рахунку ОСОБА_1 , наданою АТ КБ ''ПриватБанк'' 12.05.2025 за №20.1.0.0.0/7-250512/83401-БТ у відповідь на виконання вимоги суду щодо витребування доказів (а.с. 78-79).
Згідно розрахунку ТОВ ''Бізнес Позика'' та довідки про стан заборгованості у відповідачки утворилась заборгованість за договором № 379016-КС-001 про надання кредиту, в розмірі 31 496 гривень 88 копійок, що складається з: заборгованості по кредиту - 14000 гривень, заборгованості по відсотках 17012 гривень 80 копійок, заборгованості по комісії 484 гривень 08 копійок, заборгованості по штрафах 0 гривень. Відповідачем частково сплачено кошти на погашення боргу в розмірі 5140 гривень, а саме : за кредитом 0 гривень, по відсотках 3524 гривні 08 копійок та по комісії 1 615 гривень 92 копійки.
З наданих позивачем розрахунків вбачається, що умови договору № 379016-КС-001 від 31.08.2021, відповідачем виконані не були.
Правовідносини, що виникли між сторонами, є зобов'язальними і регулюються нормами глав 47-49 ЦК України, а також спеціальними нормами глави 71 ЦК України, Закону України ''Про електронну комерцію''.
Відповідно до ст. 3 Закону України ''Про електронну комерцію'' зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (стаття 11 Закону України ''Про електронну комерцію'').
Відповідно до ч. 5 ст. 11 Закону України ''Про електронну комерцію'' встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Відповідно до ст. 12 Закону України ''Про електронну комерцію'' визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України ''Про електронний цифровий підпис'', за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі ''логін-пароль'', або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.
При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту, інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.
Відповідна позиція щодо застосування вказаних норм права викладена в постанові ВС від 09.09.2020 у справі № 732/670/19.
Згідно абз. 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та актів цивільного законодавства.
У справі № 524/5556/19 Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні позову, оскільки оспорюваний договір про надання фінансового кредиту підписаний позивачкою за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами спірного правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого
кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений.
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 03 лютого 2023 року у справі № 757/22453/20-ц, від 26 лютого 2024 року у справі № 752/6020/21.
З урахуванням наведеного, суд, встановивши, що кредитний договір укладено сторонами в електронному вигляді за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, що відповідає вимогам статті 12 Закону України ''Про електронну комерцію'', та за відсутності належних доказів про те, що договір укладено іншою особою, а грошові кошти перераховані на банківську картку, яка позивачу не належить, дійшов висновку про факт укладення договору № 379016-КС-001 про надання кредиту.
Подібні правові за змістом висновки викладено Верховним Судом у постановах: від 14 червня 2022 року у справі № 757/40395/20, від 20 червня 2022 року у справі № 757/40396/20, від 04 грудня 2023 року у справі № 212/10457/21.
Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Відповідно до 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.
Сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов зазначеного договору (ст. 638 ЦК України).
У відзиві представник відповідача зазначає, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження факту перерахування коштів ОСОБА_1 ..
Вказані доводи відхиляються судом, оскільки, як це встановлено судом, факт перерахування коштів підтверджується платіжним дорученням №31286 від 31 серпня 2021 року (а.с.34) випискою по рахунку ОСОБА_1 , наданою АТ КБ ''ПриватБанк'' 12.05.2025 за №20.1.0.0.0/7-250512/83401-БТ у відповідь на виконання вимоги суду щодо витребування доказів (а.с. 78-79).
У постановах від 21 вересня 2022 року у справі №381/1647/21 (провадження № 61-2539св22), від 07 грудня 2022 року у справі №298/825/15-ц (провадження № 61-7567св22), від 25 січня 2023 року у справі №209/3103/21 (провадження № 61-9710св22) Верховний Суд зазначив, що ''належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості за укладеним кредитним договором та її розмір, є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України ''Про бухгалтерський облік та фінансову звітність''''.
Згідно із зазначеними правилами Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.
Відповідно до пункту 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року №75, виписки з клієнтських рахунків є підтвердженням виконаних за операційний день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
При цьому згідно пункту 3 вказаного Положення, клієнтські рахунки це рахунки, за якими обліковуються кошти, розпорядником яких є клієнти банку. До клієнтських рахунків належать кореспондентські, поточні, вкладні (депозитні) рахунки, рахунки умовного зберігання (ескроу), розрахункові рахунки.
Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку про те, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів за конкретним банківським рахунком, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.
Верховний суд у постанові від 30 листопада 2022 року у справі №334/3056/15 зазначив, що у справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов'язків за кредитним договором, а саме надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором.
Доданий до позову розрахунок заборгованості підтверджує складові заборгованості, узгоджується з умовами кредитного договору (в частині сплати тіла, процентів та комісії) та позивачем жодним чином не спростований.
ОСОБА_1 , заперечуючи щодо вимог позову, повернення часткового тіла кредиту за умовами укладеного договору не довів, що є його процесуальним обов'язком.
Крім того, як вбачається з наданого позивачем розрахунку, відповідачка здійснила часткову оплату за договором у розмірі 5140 гривень. Суд звертає увагу на те, що у постанові від 23 грудня 2020 року у справі №127/23910/14-ц Верховний Суд вказав, що часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій є тією дією, яка свідчить про визнання ним боргу. Також, Верховний Суд у постанові від 05.06.2018 року у справі 338/180/17 зазначив, що не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами.
Відхиляються судом доводи відповідачки з приводу того, що розмір процентів є несправедливим у розумінні вимог ст. 18 Закону України ''Про захист прав споживачів'', оскільки сторони, укладаючи договір про надання кредиту, погодили всі його умови, в тому числі щодо порядку нарахування та сплати процентів.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 1048 та ч. 1 ст. 1054 ЦК України, кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюється договором.
Позивач обґрунтовано нараховував проценти у розмірі та в межах строку, визначених кредитним договором, що відображено у розрахунку заборгованості.
Слід зазначити, що статтею 18 Закону України ''Про захист прав споживачів'' встановлено підстави визнання недійсними умов договорів, що обмежують права споживача.
Так, продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача.
Перелік несправедливих умов у договорах із споживачами встановлений частиною третьою цієї статті.
Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 18 Закону України ''Про захист прав споживачів'', несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п'ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов'язань за договором.
Однак, дана норма стосується вимог щодо нарахування пені, яку позивач не нараховував.
Крім цього, у постанові Верховного Суду від 05 вересня 2019 року у справі №638/2304/17 зроблено висновок, що недійсність договору, як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати.
Однак, при розгляді даної справи ОСОБА_1 не заявляла зустрічних вимог про визнання недійсним кредитного договору в частині визначення розміру відсотків за користування кредитними коштами у зв'язку з його невідповідністю вимогам Закону України ''Про захист прав споживачів'' та Закону України ''Про споживче кредитування''.
Таким чином, суд відхиляє доводи зазначені у відзиві на позовну заяву в цій частині, оскільки відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Що стосується комісії, то ОСОБА_1 вважає, що вимога щодо обов'язку сплачувати комісію за обслуговування кредитної заборгованості, тобто плату за послуги банку, які за законом повинні надаватися безоплатно, є нікчемними, а тому вказані вимоги задоволенню не підлягають.
Вказані доводи не заслуговують на увагу, оскільки в кредитному договорі сторони узгодили, що комісія за надання кредиту становить 2100 гривень, а оскільки відповідачка погасила комісію у розмірі 1615 гривень 92 копійки то відповідно заборгованість по комісії залишається 484 гривені 08 копійок. Крім того, комісія нараховується одноразово при видачі кредиту в дату видачі кредиту.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України ''Про споживче кредитування'', загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов'язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.
Згідно з частиною другою статті 8 Закону України ''Про споживче кредитування'' до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Отже, Законом України ''Про споживче кредитування'' безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.
На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України ''Про споживче кредитування'' Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит).
Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.
Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).
Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.
Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України ''Про споживче кредитування'' та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі №496/3134/19, вказано, що відповідно до частини другої статті 8 Закону України ''Про споживче кредитування'' до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо. Таким чином, Законом України ''Про споживче кредитування'' безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.
Також у вказаній постанові зазначено, що відповідно до частини п'ятої статті 12 Закону України ''Про споживче кредитування'' умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними. Комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України ''Про споживче кредитування'' (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України ''Про споживче кредитування''.
Пунктами укладеного між сторонами кредитного договору позичальнику не встановлено плату за надання інформації (щомісячно) щодо його кредиту, а відтак зазначена у договорі комісія за здійснення операції по видачі кредиту згідно із Законом України ''Про споживче кредитування'' відноситься до платежів, передбачених договором про споживчий кредит.
Таким чином твердження відповідача про нікчемність умов кредитного договору в цій частині є помилковим.
До подібних висновків дійшов і Вінницький апеляційний суд в постанові від 13 травня 2025 року, справа № 153/272/25, де позивачем було ТОВ ''Бізнес Позика'' .
Згідно частин 1, 5, 6, 7 статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Відповідачем, всупереч положенню частини 1 статті 81 ЦПК України, не надано жодних доказів своєчасного та у повному обсязі виконання умов кредитного договору, у передбачені договором строки кредит не погашений.
Таким чином, ТОВ "Бізнес Позика" надало належні і допустимі докази заборгованості ОСОБА_1 за договором № 379016-КС-001 від 31.08.2021, яка станом на день розгляду справи відповідачкою не погашена.
Отже, з ОСОБА_1 слід стягнути на користь ТОВ "Бізнес Позика" заборгованість за договором № 379016-КС-001 від 31.08.2021, в розмірі 31 496 гривень 88 копійок.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тому з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір в розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 10, 49, 76, 89, 141, 209, 210, 223, 247, 265, 274, 279, 354, 417 ЦПК України,
Позовну заяву - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" заборгованість за договором №379016-КС-001 від 31.08.2021 в сумі 31 496 (тридцять одна тисяча чотириста дев'яносто шість) гривень 88 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" судовий збір в сумі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок.
Рішення суду може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Вінницького апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне найменування (ім'я) сторін, їх місцезнаходження (місце проживання чи перебування) :
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" (код ЄДРПОУ 41084239, місцезнаходження : бульвар Лесі Українки, 26, офіс 411, м. Київ, поштовий індекс 01133)
Відповідачка: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , картка платника податків НОМЕР_3 , зареєстрована по АДРЕСА_1 ).
Суддя Людмила ТОКАРЧУК