Справа № 146/988/25
"07" жовтня 2025 р. Томашпільський районний суд Вінницької області
в складі: головуючого - судді Пилипчука О.В.
з участю секретаря судового засідання Бойко Т.Є.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в селищі Томашпіль цивільну справу
ім'я (найменування) сторін та інших учасників справи:
позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент»
відповідач: ОСОБА_1
вимоги позивача: про стягнення заборгованості
Виклад позиції позивача та заперечень відповідача.
18 червня 2025 року до Томашпільського районного суду Вінницької області надійшли матеріали справи за позовом представника товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент», в якому останній просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Процент» заборгованість за кредитним договором № 9241 від 25.03.2024 року станом на 04.06.2025 року у розмірі 29868,75 грн. та судові витрати.
Представник ТОВ «Фінансова компанія «Процент» позов обґрунтував наступним.
Відповідно до укладеного кредитного договору № 9241 від 25.03.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент» та ОСОБА_1 , відповідач отримав кредит у розмірі 2950 гривень, строком на 365 днів (до 25.03.2025 року), шляхом переказу на його платіжну картку № НОМЕР_1 емітовану АТ «КБ «ПРИВАТБАНК» зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 2,5 % від суми кредиту за кожен день користування (912,5% річних).
Кредитний договір був укладений в електронному вигляді шляхом реєстрації Відповідача на веб-сайті в мережі Інтернет https://procent.com.ua та підписання Кредитного договору електронним підписом з одноразовим ідентифікатором, відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».
Відповідно до п. 1.2. Кредитного договору, позивач нараховує відсотки за користування кредитом в розмірі 2,5 % від суми кредиту за кожен день користування (912,5% річних).
Строк надання кредиту відповідно до п. 1.3. кредитного договору становить 365 днів.
Відповідно до п.1.3. періодичність платежів зі сплати процентів ставлять кожні 20 днів, що відображено в додатку №1 до кредитного договору.
Відповідно до п.п. 2.4.1. кредитного договору, позичальник зобов'язується у встановлений строк (п. 1.3. кредитного договору) повернути кредит та сплатити проценти за його користування.
Відповідно до п. 4.2 кредитного договору, нарахування процентів за кредитним договором здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування кредитом. При цьому проценти за користування кредитом нараховуються щоденно, з дня його надання позичальнику (дня перерахування грошових коштів на електронний платіжний засіб позичальника), до дня повернення суми кредиту, визначеної у пункту 1.1. кредитного договору (зарахування грошових коштів на поточний рахунок товариства, зазначений у пункті 8 цього договору) включно. Нарахування і сплата процентів проводиться на залишок заборгованості за кредитом.
У зв'язку з зазначеними порушеннями зобов'язань, заборгованість відповідача за кредитним договором станом на 04.06.2025 року становить: 2950,00 грн. - заборгованість за кредитом; 26918,75 грн. - заборгованість за нарахованими процентами за період з 25.03.2024 року по 25.03.2025 року, що нараховані відповідно до п. 1.2. кредитного договору за ставкою 2,5 % за кожен день користування кредитом (912,5% річних) та Графіку платежів.
15 вересня 2025 року відповідачем подано до суду відзив, згідно якого останній позовні вимоги просить задовольнити частково в розмірі 18791,50 грн заборгованості та 2000 гривень витрат на правову допомогу.
Відзив мотивовано наступним.
Дійсно ОСОБА_1 уклав договір про який йдеться в справі з тілом кредиту 2950 грн.
Разом з тим щодо стягнення процентів за користування кредитом ОСОБА_2 не погоджується з огляду на те, що статтею 8 Закону України «Про споживче кредитування», якою передбачено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.
Вказана стаття була доповнена зазначеною частиною відповідно до Закону України № № 3498-ІХ від 22 листопада 2023 року.
При цьому, Закон України від 22 листопада 2023 року №3498-ХІ «Про і внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» набрав чинності 24 грудня 2023 року.
Пунктом 17 розділ IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» установлено, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів -1,5 %.
Отже, як слідує з вищевказаних змін у законодавстві, що регулює питання споживчого кредитування, у період: з 24.12.2023 по 21.04.2024 денна ставка має бути не більше 2,5%, з 22.04.2024 по 19.08.2024 денна ставка має бути не більше 1,5%, з 20.08.2024 денна ставка має бути не більше 1%.
Відповідно до наведених вище приписів законодавства проценти за користування кредитними коштами мають нараховуватися таким чином: за період 25.03.2024 по 21.04.2024 за ставкою 2,5 %, що становить 2065,00 грн.(2950х2,5/100х28 днів), за період з 22.04.2024 по 19.08.2024 за ставкою 1,5 %, що становить 5310 грн.(2950х1,5/100х120 днів), за період з 20.08.2024 по 02.06.2025 за ставкою 1 %, що становить 8466,50 грн. (2950х1/100х287 днів)
Всього процентів: 15841,50 грн. (2065,00+5310,00+8466,50).
З огляду на зазначене, відповідач вважає, що проценти за користування кредитними коштами має стягуватися у зазначеному в відзиві розмірі.
Також відповідач заперечує проти заявлених витрат на правову допомогу у розмірі 10000 грн. та вважає за доцільне зменшити її до 2000 грн.
Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі.
Ухвалою Томашпільського районного суду від 23 червня 2025 року відкрито спрощене позовне провадження, перше судове засідання призначено на 18 липня 2025 року.
Ухвалою Томашпільського районного суду від 18 липня 2025 року розгляд справи відкладено на 03 вересня 2025 року.
Ухвалою Томашпільського районного суду від 03 вересня 2025 року розгляд справи відкладено на 18 вересня 2025 року.
15 вересня 2025 року відповідачем подано до суду відзив.
18 вересня 2025 року судове засідання не відбулося, у зв'язку з перебування головуючого у справі судді на лікарняному.
Фактичні обставини, встановлені судом, норми права, які застосовував суд, мотиви суду.
В судове засідання представник ТОВ «Фінансова компанія «Процент» не з'явився, однак представник позивача подав до суду заяву, в якій просить справу слухати у його відсутності, позов підтримує та просить його задовольнити, а відповідач ОСОБА_1 15 вересня 2025 року подав до суду відзив, згідно якого позов частково визнає.
Заперечень щодо розгляду справи в порядку спрощеного провадження від сторін не надійшло.
Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. Заперечення проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження від сторін у справі не надходили.
Згідно вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, розглянувши заяву представника позивача, дослідивши матеріали справи, сприяючи всебічному й повному з'ясуванню обставин справи, що має істотне значення для правильного вирішення спору, прийшов до наступного.
Відповідно до ст.129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права. Основними засадами судочинства є: рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; забезпечення доведеності вини; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості; підтримання публічного обвинувачення в суді прокурором; забезпечення обвинуваченому права на захист; гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; розумні строки розгляду справи судом; забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення; обов'язковість судового рішення.
Згідно ст.2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до принципу диспозитивності цивільного судочинства (ст.13 ЦПК України) суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показання свідків.
Згідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за Кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. При цьому, згідно ч. 2 цієї норми, до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено параграфом 2 і не випливає із суті кредитного договору.
Отже, до правовідносин сторін за кредитним договором підлягають застосуванню норми, які регулюють відносини позики, якщо це не суперечить суті кредитного договору.
Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.
Судом встановлено, що на підставі заяви від 25.03.2025 року ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 2950,00 гривень на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в строки, визначені цим договором.
Згідно п.1.2. кредитного договору № 9241, процентна ставка за користування Кредитом становить - 2.5% від суми кредиту за кожний день (річна процентна ставка становить 912.50%) користування кредитом. Процентна ставка за користування кредитом є фіксованою.
Згідно п.1.3. кредитного договору № 9241, строк надання кредиту та строк дії договору становить 365 днів, з сплатою кредиту в кінці строку користування згідно додатку №1 до цього договору. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 20 днів.
Відповідно до п.2.4.1. у встановлений договором строк сплачувати нараховані проценти за користування кредитом та повернути кредит.
Відповідно до п.4.1. сума кредиту та проценти за користування кредитом підлягають сплаті позичальником шляхом безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок Товариства, зазначений у пункті 9 цього договору у строки відповідно до графіку визначеному у додатку №1.
Відповідно до п.4.2. нарахування процентів за цим договором здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування кредитом. При цьому проценти за користування Кредитом нараховуються щоденно, з дня його надання позичальнику (дня перерахування грошових коштів на електронний платіжний засіб позичальника), до дня повернення суми кредиту, визначеної у додатку 1 цього договору (зарахування грошових коштів на поточний рахунок товариства, зазначений у пункті 9 цього Договору) включно. Нарахування і сплата процентів проводиться на залишок заборгованості за кредитом.
Згідно з умовами кредитного договору кредит - грошові кошти, що надаються Позичальникові на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов'язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
Згідно п.11 ч.1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» споживчий кредит (кредит) - грошові кошти, що надаються споживачу (позичальникові) на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов'язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
Згідно ч.4, ч.5 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування» , денна процентна ставка розраховується у процентах за формулою: ДПС = (ЗВСК/ЗРК)/t ? 100%, де ДПС - денна процентна ставка; ЗВСК - загальні витрати за споживчим кредитом; ЗРК - загальний розмір кредиту; t - строк кредитування у днях. Максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.
Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», яким ч.5 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування», викладно в зазначеній редакції набрав законної сили 24.12.2023 року.
Відповідно до п.17 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування», тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.
Відповідачем у відзиві наведено контр розрахунок відсотків.
Суд не погоджується з поданим відповідачем розрахунком, оскільки розрахунок проведено за період з 25.03.2024 року по 02.06.2025 року тоді як позивач просить про стягнення відсотків за період з 25.03.2024 року по 25.03.2025 року.
Таким чином: за період 25.03.2024 по 21.04.2024 до відповідача повинна була застосовуватися денна процентна ставка не більше 2,5 %, що становить 2065,00 грн.(2950х2,5/100х28 днів), за період з 22.04.2024 по 19.08.2024 до відповідача повинна була застосовуватися денна процентна ставка не більше 1,5 %, що становить 5310 грн.(2950х1,5/100х120 днів), за період з 20.08.2024 по 25.03.2025 до відповідача повинна була застосовуватися денна процентна ставка не більше 1%, що становить 6431 грн. (2950х1/100х218 днів). Всього відсотків за період з 25.03.2024 року по 25.03.2025 року : 13806 грн. (2065,00+5310,00+6431,00).
Вказаний період нарахування відсотків відповідає строку дії кредитного договору.
Таким чином суд не приймає визнання відповідачем позову в частині відсотків, що не входять в строк кредитування.
Відповідач ОСОБА_1 не надав своєчасно позивачу грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору, що має відображення у розрахунку заборгованості за договором, тобто відповідач зобов'язання за договором не виконав.
У зв'язку з порушенням зобов'язань за кредитним договором ОСОБА_1 станом на 04.06.2025 року становить : 16756 грн. з яких 2950,00 грн. - заборгованість за кредитом; 13806 грн. - заборгованість за нарахованими процентами за період з 25.03.2024 року по 25.03.2025 року.
На даний час відповідач продовжує ухилятися від виконання зобов'язань і заборгованість за договором не погасив, що є порушенням законних прав ТОВ «Фінансова компанія «Процент».
Згідно ст. 206 ЦПК України, відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.
У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Відповідно до п. 24 ч.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 12 червня 2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», у разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону і не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб (не відповідача), суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з'ясовування і дослідження інших обставин справи.
Відповідно ч.ч.1-5 ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Враховуючи наведене, зокрема, часткове підтвердження представником позивача позовних вимог, часткове підтвердження відповідачем обставин викладених у відзиві, суд приходить до висновку, що з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Процент» підлягає стягненню заборгованість по кредиту на загальну суму 16756 грн.
Відповідно до ч.5 ст.265 ЦПК України, у резолютивній частині рішення зазначається розподіл судових витрат.
Відповідно до положень ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч.1 ст. 142 ЦПК України, у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Судом встановлено, що позивач ТОВ «Фінансова компанія «Процент» понесло судові витрати, що складаються з 2422,40 гривні, сплаченого судового збору.
Враховуючи вимоги ст.ст. 141, 142 ЦПК України, часткове задоволення позову, часткове визнання відповідачем позову стягненню із ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Процент» підлягає судовий збір в розмірі 679,48 грн. (2422,40 грн. х 56,10 % х 50 %), позивачу необхідно повернути з державного бюджету 679,48 гривень (2422,40 грн. х 56,10 % х 50 %), пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Водночас відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Як вбачається з п.1 ч.3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч.1, 2 ст.137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
На виконання вимог ст. 134 ЦПК України представником позивача в позові було надано орієнтовний розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи, а саме на суму 10000 грн.
На виконання вимог ч.3 ст. 137 ЦПК України до позову додано договір про надання юридичних послуг №03/06/2024 від 03 червня 2024 року укладений між адвокатом Руденко К.В. та ТОВ «ФК «Процент», витяг з реєстру №1 до акту приймання - передачі наданих послуг №36 від 30.04.2025 року, де вартість наданих послуг оцінено в 10000 грн платіжну інструкцію кредитового переказу коштів №2414.
У відповідності до висновку Великою Палатою Верховного Суду, викладеного у постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, визначено цілі оцінки витрат на професійну правничу допомогу: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включно з підготовчою до її розгляду, збиранням доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються за договором і на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості; розмір компенсації витрат адвоката встановлюється договором про надання правничої допомоги на підставі доказів; сума компенсації визначається за детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і витрат, необхідних для надання правничої допомоги; заявлені витрати на адвоката мають бути співмірними зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг і виконаних робіт; ціною позову та (або) зазначеним справи для сторони, в тому силі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Враховуючи, що позов було задоволено частково, зважаючи на заперечення відповідача, оскільки розгляд справи проводився в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, зважаючи на час, витрачений адвокатом на виконання робіт з надання правової допомоги, обсяг наданих адвокатом послуг, значення справи для сторін, суд приходить до висновку, що з позивача на користь відповідача підлягає стягненню 5000 грн. витрат на професійну правову допомогу.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 11, 15, 16, 20, ч. 1 ст. 553, ч. 1 ст. 554, ст. 610-611, ч. 1 ст. 1054, ч. 2 ст. 1054, ч. 3 ст. 1054 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 76-81, 95, 141, 142, 206, 228, 229, 235, 258, 263, 264, 265, 268, 279, 280, 289, 354 ЦПК України
Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент» заборгованість за кредитним договором № 9241 від 25.03.2024 року станом на 04.06.2025 року у розмірі 16756 грн. (шістнадцять тисяч сімсот п'ятдесят шість гривень).
В іншій частині позову відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент» 679,48 грн. (шістсот сімдесят дев'ять гривень сорок вісім копійок) судових витрат, що складаються із сплаченого судового збору.
Повернути товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент» сплачений за платіжною інструкцією кредитового переказу готівки № 2618 від 06.06.2025 року судового збору, а саме в сумі 679,48 грн. (шістсот сімдесят дев'ять гривень сорок вісім копійок).
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент» понесені судові витрати на правову допомогу у розмірі 5000 грн. (п'ять тисяч гривень).
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 ЦПК України.
Повне найменування (ім'я) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження:
Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент» - код ЄДРПОУ 41466388, адреса: 03124, місто Київ, бульвар Вацлава Гавела, будинок 4;
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , адреса проживання: АДРЕСА_1 .
Суддя: О. В. Пилипчук