Єдиний унікальний номер 142/84/25
Номер провадження 1-кп/142/50/25
іменем України
08 жовтня 2025 року с-ще Піщанка
Піщанський районний суд Вінницької області
в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_5 ,
потерпілої ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні в с-щі Піщанка Тульчинського району Вінницької області кримінальне провадження, про кримінальне правопорушення, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024020190000358 від 15 грудня 2024 року, за обвинуваченням
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження: смт. Піщанка Піщанського району Вінницької області, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , інваліда 3 групи, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, -
ОСОБА_4 , обвинувачується в тому, що 14 грудня 2024 року орієнтовно о 23 годині 00 хвилин, він та ОСОБА_7 , перебували в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , де розпивали спиртні напої.
Після розпивання спиртних напоїв ОСОБА_4 ліг відпочивати на ліжко у спальній кімнаті. Під час того, як він лежав, ОСОБА_7 , перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин розпочав сварку із ОСОБА_4 та підійшов до нього. В цей час, ОСОБА_4 , діючи умисно, з метою заподіяння тілесних ушкоджень, розуміючи суспільно-небезпечний характер своїх дій та бажаючи настання негативних наслідків, на стільцеві, що стояв біля його ліжка, взяв у ліву руку кухонний ніж та лежачи на ліжку наніс ним декілька ударів в область нижньої частини обох ніг ОСОБА_7 .
Після спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_4 ліг спати, а ОСОБА_7 залишився в квартирі та сів на сусіднє ліжко. Наступного дня, 15.12.2024 року, коли ОСОБА_4 прокинувся, то виявив на ліжку ОСОБА_7 без ознак життя.
Згідно висновку судово-медичної експертизи №102 від 26.12.2024 року у ОСОБА_7 виявлено тілесні ушкодження у вигляді: поверхневих різаних ран правої гомілки в середній та нижній третинах; колото-різаної рани на внутрішньо-задній поверхні лівої гомілки в середній третині з ушкодженням м'язів (триголовий м'яз); дві колото-різані рани в середній третині (по внутрішній поверхні) та верхній третині (по зовнішньо-задній поверхні) правої гомілки, які поєднує один рановий канал, наскрізне поранення середньої третини правої гомілки, з пошкодженням великих кровоносних судин - arteria tibialis posterior (задня великогомілкова артерія) та arteria fibularis (малогомілкова артерія).
Ушкодження, зазначені в п.1 у вигляді ран, які мають ознаки різаних, колото-різаних, могли утворитися від дії плаского однобічно-гострого предмету типу клинка ножа, що мав обушок з вираженими ребрами та гостре лезо.
Поверхневі рани на правій гомілці в причинному зв'язку з настанням смерті не стоять і мають ознаки легких тілесних ушкоджень.
Колото-різана рана на внутрішньо-задній поверхні лівої гомілки в середній третині, з ушкодженням м'язів, утворились незадовго до настання смерті, в причинному зв'язку із настанням смерті не стоять та відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я.
Ушкодження у вигляді наскрізного поранення правої гомілки з пошкодженням судин, утворились незадовго до настання смерті та стоять у причинному зв'язку із настанням смерті та за ступенем тяжкості відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, як такі, що небезпечні для життя в момент їх заподіяння, чи в клінічному перебігу через різні проміжки часу спричиняють загрозливі для життя явища.
Смерть ОСОБА_7 настала від колото-ріжучого поранення правої гомілки з пошкодженням великих кровоносних судин- arteria tibialis posterior (задня великогомілкова артерія) та arteria fibularis (малогомілкова артерія), що спричинило масивну зовнішню кровотечу та ускладнилося геморагічним шоком (безкрів'я серцевого м'яза, малокрів'я внутрішніх органів, набряк м'яких мозкових оболонок та речовини головного мозку).
Обвинувачений ОСОБА_4 в судовому засіданні свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення визнав частково та пояснив суду, що в грудні 2024 року, точнішої дати він не пам'ятає, до нього додому прийшов ОСОБА_7 , який вже був в стані сп'яніння та приніс з собою пляшку горілки, вони її випили, після чого він пішов в магазин та купив ще дві пляшки горілки, вони продовжували випивати, випили ще одну пляшку, третю почали, після чого він ліг спати, а ОСОБА_7 дивився телевізор, він казав ОСОБА_7 або лягати спати, або йти додому, але той був п'яний, розмовляв з телевізором. Потім ОСОБА_7 , стоячи в нього над головою взяв склянку та замахнувся на нього, а він з табуретки взяв ножа та вдарив ОСОБА_7 в ногу нижче коліна, щоб той від нього відійшов. Стверджує, що вдарив ОСОБА_7 ножем один раз лівою рукою в праву ногу. Після чого ОСОБА_7 відійшов, сів на сусіднє ліжко, ще щось говорив, продовжував махати стаканчиком, потім відвернувся та ліг спати. Зранку, коли він прокинувся, то запитував ОСОБА_7 про те, чи він буде пити каву, проте той не відповідав, брав його за руку, хотів його розбутити, але ОСОБА_7 вже був мертвий. Також зазначив, що з ОСОБА_7 вони дружили зі школи, не сварилися та не конфліктували. Просив його суворо не карати, оскільки він хворіє, та покарання у виді позбавлення волі, яке слід відбувати реально, стане для нього «смертною карою». Попросив вибачення у потерпілої, зазначивши, що наміру позбавляти ОСОБА_7 життя не мав.
Захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_5 в судовому засіданні не заперечуючи доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_4 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України та вірність кваліфікації його дій, просила суд врахувати, що обвинувачений не мав умислу на позбавлення потерпілого життя, є особою похилого віку, щиро кається у вчиненному, сприяв розкриттю злочину, має хронічні захворювання: остехондроз, порушення зору, гіпертонія, раніше не судимий, у зв'язку з чим, просила суд призначити обвинуваченому покарання на підставі ст.. 69 КК України нижче нижчої межі, ніж передбачено у санкції ч. 2 ст. 121 КК України, у виді п'яти років позбавлення волі.
Прокурор ОСОБА_3 в судовому засіданні, вважаючи доведеною вину ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України зібраними стороною обвинувачення доказами, просила врахувати, що обвинувачений раніше не судимий, вчинив тяжкий злочин, внаслідок якого настала смерть особи, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років, відповідно до санкції ч. 2 ст. 121 КК України, зазначачаючи, що підстави для призначення йому більш м'якого покарання, ніж передбачено санкцією статті та звільнення від відбування покарання на підставі ст. 69, ст. 75 КК України, відсутні.
Потерпіла в судовому засіданні, вказала, що свідком події не була, ОСОБА_7 являється її батьком, разом вони не проживали, вона проживає в Миколаївській області. Їй зателефонувала сусідка та повідомила, що батько помер. Коли вона приїхала, то вже в с-щі Крижопіль дізналася, що батька вбили. Зазначила, що з батьком спілкувалася по телефону напередодні його смерті. Зазначаючи, що внаслідок дій обвинуваченого померла єдина рідна їй людина - батько, оскільки її матері вже також не має, та за відсутності матеріальних претензій до обвинуваченого, просила суд призначити обвинуваченому максимальне покарання, яке можливе за вчинення вказаного злочину.
Незважаючи на часткове визнання вини, винуватість ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України за обставин викладених в обвинувальному акті повністю підтверджується показаннями свідків та дослідженими судом письмовими доказами, наданими стороною обвинувачення.
Зокрема, свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні надав показання, в яких зазначив, що явлєяться сусідом обвинуваченого ОСОБА_4 , бачив як до нього часто додому приходив ОСОБА_7 , який майже завжди був в стані сп'яніння. Також до ОСОБА_4 приходили інші чоловіки. Зазначив, що ОСОБА_4 проживав сам, часто бачив його в стані сп'яіння, охарактеризував його як спокійного та не конфліктного. Наредодні трагедії бачив як до ОСОБА_4 йшов ОСОБА_7 .
Свідок ОСОБА_9 надаючи показання зазначив, що являється сусідом ОСОБА_4 та після події був запрошений поліцією в якості понятого під час огляду місця події. Він бачив, як в одній із кімнат в квартирі ОСОБА_4 на ліжку лежав ОСОБА_7 обличчям догори, на стільці біля нього були залишки їжі, на підлозі біля ОСОБА_7 багато крові. Вказав, що ОСОБА_4 зловживає спиртними напоями, в нього вдома часто збиралися його знайомі та випивали, ОСОБА_7 також часто до нього заходив. Вказав, що ОСОБА_10 за характером спокійний, не конфліктний, просто часто вживав спиртні напої.
Свідок ОСОБА_11 в своїх показаннях зазначив, що був запрошений працівниками поліції як понятий до місця проживання ОСОБА_4 . Коли зайшов до квартири, то в одній із кімнат побачив, що на дивані лежить ОСОБА_7 . Поліція йому пояснила, що відбулося вбивство. Бачив накритий стіл, посуд, залишки їжі. Поліція фотографувала місце події, складала документи. Чув як ОСОБА_4 пояснював поліцейським, що між ним та ОСОБА_7 виникла суперечка та він вдарив ОСОБА_7 ножем. Поліція забрала цей ніж. Також вказав, що ОСОБА_4 на його думку був наляканий, проте не п'яний в момент проведення огляду.
Свідок ОСОБА_12 , надаючи показання суду, вказала, що являється колишньою дружиною обвинуваченого ОСОБА_4 , вони розлучилися в 1989 році, разом не проживають, проте вона допомагає йому по господарству, готує їсти, надає матеріальну допомогу. В грудня 2024 року, точного дня вона не пам'ятає, зранку, приблизно о 08 годині, їй зателефонував ОСОБА_4 та попросив терміново прийти до нього. Коли вона прийшла, то побачила на ліжку ОСОБА_7 , подумала, що він п'яний спить, а коли запитала про це у ОСОБА_4 , той відповів, що ОСОБА_7 мертвий. Після цього вона запитала у ОСОБА_4 чи він викликав поліцію, швидку, він відповів, що ні, а тому вона викликала швидку та поліцію. В ОСОБА_4 нічого не розпитувала, лише чула, як він розповідав поліції, що вони з ОСОБА_7 були вдвох, випивали, потім лягли спати, ОСОБА_7 став його зачіпати, після чого ОСОБА_4 вдарив його ножем. Зазначила, що ОСОБА_4 зловживав спиртними напоями. Також вказала, що ОСОБА_4 та ОСОБА_7 були однокласниками, дружили, ОСОБА_7 часто заходив до ОСОБА_4 .
Свідок ОСОБА_13 в своїх показанням суду вказав, що він являється фізичною особою-підприємцем та здійснює торгівлю у будику по сусідству з будинком, де проживає ОСОБА_4 . Пам'ятає як в грудні 2024 року під вечір в його магазині ОСОБА_7 купував 0,5 літри горілки та казав, що йде до ОСОБА_4 . Вже від поліцейських дізнався, що ОСОБА_7 знайшли мертвим у квартирі ОСОБА_4 .
Крім того, вина ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України підтверджується наступними наданими суду стороною обвинувачення та дослідженими судом письмовими доказами.
Відповідно до рапорту старшого інспектора-чергового відділення поліції № 1 Тульчинського РВП ГУНП у Вінницькій області ОСОБА_14 від 15 грудня 2024 року встановлено, що 15.12.2024 року отримано заяву та зареєстровано ЄО за № 6560 від 15.12.2024 року як виявлення неопізнаного трупа, в результаті опрацювання вказаної інформації встановлено наступне:15.12.2024 о 10:10 надійшло повідомлення зі служби 102 про те, що 15.12.2024 о 10:10 за адресою: АДРЕСА_2 , заявниця ОСОБА_12 повідомила, що виявила труп ОСОБА_7 1959 р.н., чи є ознаки насильницької смерті невідомі, сліди крові на підлозі.
Письмовою заявою ОСОБА_4 від 15 грудня 2024 року підтверджується, що він надав дозвіл працівникам поліції на огляд належної його дочці квартири по АДРЕСА_1 , в якій він постійно проживав, у зв'язку з виявленням трупа ОСОБА_7 .
Протоколом огляду місця події від 15 грудня 2024 року року та фото таблицями до нього, відповідно до яких об'єктом огляду являється приміщення житлової квартири за адресою: АДРЕСА_1 підвтерджується, що в результаті огляду в одній із кімнат даної квартири на дивані було виявлено труп чоловічої статті в положенні напівсидячи, ноги якого звисають через перило на підлогу, таз перебуває на матраці у місці, де він провалюється на підлогу, спина лежить на матраці, частково похилившись праворуч, права рука випрамлена вздовж тіла, а ліва зігнута влікті та піднята догори, труп одягнутий в куртку темно синього кольору, кофту синього кольору, шапка лежить біля голови ліворуч, на ногах спортивні штани чорного кольору, взутий у кросівки чорно-білого кольору. На час огляду на правій нозі наявні значні сліди бурого кольору, бризки крові також наявні на лівій нозі зі внутрішньої сторони, на підлозі під взуттям трупа наявна масивна пляма крові зі згустками. При огляді правої гомілки трупа на внутрішній стороні наявні дві рани, що при натискуванні продовжують кровоточити, на правій штанині в нижній частині також виявлено два прорізи. При огляді трупа також встановлено, що на правій руці на кисті наявна засохла кров. Біля ліжка на стільці виявлено кухонний ніж з ручкою світло жовтого кольору з написом на лезі «Хортиця», на лезі наявні плями бурого кольору, який вилучено. Також при огляді біля стільця виявлено порожню пляшку від горілки 0,5 л «Пшеничний край», відкриту пляшку горілки 0,5 л «Пшеничний край», у якій наявна горілка, поржню пластикову пляшку з написом «Караван-сітро» із залишками горілки, які було вилучено. Також під час огляду було виявлено розбитий скляний прозорий стаканчик, який було вилучено. Крім того, вилучено сліди крові з рани на праві нозі трупа, зразки крові з плями біля ліжка на підлозі, змив РБК зі стіни на вході в квартиру.
З протоколу огляду трупа від 16 грудня 2025 року та фототаблиць до нього, встановлено, що у приміщенні моргу було проведено оголяд трупа ОСОБА_7 , виявленого 15 грудня 2024 року в с-щі Піщанка, вул.. Центральна, 60/16, під час якого при детальному огляді одягу виявлено пошкодження у вигляді прорізів, на час огляду штани брудні, права штанина в нижній частині має масивні залишки крові. На правій штанині в нижній частині наявний розріз довжиною 1,3 см, та два прорізи, довжиною 1 см. При огляді трупа на ногах виявлено тілесні ушкодження, а саме на внутрішній поверхні правої гомілки виявлено дві колото різаних рани, а такоє порізи по поверхні, на лвій нозі на внутрішній частині гомілки наявна колото-різана рана, на інших частинах тіла тілесних ушкоджень не виявлено, під час огляду відібрано біологічні зразки трупа ОСОБА_7 , зразки його біологічного матеріалу (крові) та сліди рук.
Постановою про визнання та приєднання до кримінального провадження речових доказів від 16 грудня 2024 року, кухонний ніж із надписом на лезу «Хортиця», фрагмент розбитого скляного стакану, дві скляні пляшки від спиртного (горілки) марки «Пшеничний край» об'ємом 0,5 літра кожна, пластикову пляшку від сильно газованого напою «Ситро» об'ємом 0,5 літра, сліди крові, які вилучені за допомогою ватного тампону із поверхні стіни, поверхні підлоги та із рани трупа, що упаковані до паперових конвертів, зразок біологічного матеріалу трупа ОСОБА_7 , змиви із рук ОСОБА_4 , чоловічі спортивні штани чорного кольору, визнано речовими доказами за матеріалами кримінального провадження №12024020190000358 від 15.12.2024 року та передано на зберігання до кімнати зберігання речових доказів відділення поліції №1 Тульчинського РВП ГУНП у Вінницькій області.
Згідно квитанції про отримання на зберігання речових доказів, вилучених (отриманих) стороною обвинувачення під час здійснення кримінального провадження № 99, спецпакет Національна поліція України №PSP 3329514, до якого поміщені спортивні штани чорного кольору; паперовий конверт "національна поліція України" до якого поміщені змиви РБК з рани трупа ОСОБА_7 опечатаний печатками «Для довідок» ВП №1 Тульчинського РВП ГУНП у Вінницькій області», занесені до книги обліку речових доказів, вилучених (отриманих) стороною обвинувачення під час здійснення кримінального провадження під порядковим номером 99.
Постановою про визнання та приєднання до кримінального провадження речових доказів від 15 січня 2025 року, згідно якої, дві скляні пляшки від спиртного (горілки) марки «Пшеничний край» об'ємом 0,5 літра кожна, пластикову пляшку від сильно газованого напою «Ситро» об'ємом 0,5 літра, та дактилокарти трупа ОСОБА_7 і підозрюваного ОСОБА_4 , визнано речовими доказами за матеріалами кримінального провадження №12024020190000358 від 15.12.2024 та передано на зберігання до кімнати зберігання речових доказів відділення поліції №1 Тульчинського РВП ГУНП у Вінницькій області.
Згідно квитанції про отримання на зберігання речових доказів, вилучених (отриманих) стороною обвинувачення під час здійснення кримінального провадження № 4, прозорий полімерний пакет, горловина якого зав'язана ниткою білого кольору, кінці якої скріплені аркушем паперу з пояснювальним текстом: «Відцідлення поліції №1 Тульчинського РВП Висновок експерта від 09.01.2025№ СЕ-19/102-25/374-Д об'єкти дослідження та упакування по к/п 12024020190000358 Судовий експерт: (підпис) ОСОБА_15 », підпис скріплений відтиском печатки «Для експертиз та досліджень №3 *Вінницький науково-дослідний експертно-криміналістичний центр* МВС України* Відділ криміналістичних видів дослідження» до якого поміщені дві скляні пляшки та одна полімерна пляшка; сейф-пакет №200258135 до якого поміщені сліди рук нанесені на аркуш паперу, дактилоскопічні карти ОСОБА_4 та ОСОБА_7 , занесені до книги обліку речових доказів, вилучених (отриманих) стороною обвинувачення під час здійснення кримінального провадження під порядковим номером 4.
Відповідно до ухвали слідчого судді Крижопільського районного суду Вінницької області від 16 грудня 2024 року, накладено арешт з застосуванням заборони, володіння, користування розпорядження на кухонний ніж із надписом на лезу «Хортиця», фрагмент розбитого скляного стакану, дві скляні пляшки від спиртного (горілки) марки «Пшеничний край» об'ємом 0,5 літра кожна, пластикову пляшку від сильно газованого напою «Ситро» об'ємом 0,5 літра, сліди крові, які вилучені за допомогою ватних тампонів, чоловічі спортивні штани чорного кольору, які після проведення експертиз передано на зберігання до кімнати зберігання речових доказів відділення поліції №1 Тульчинського РВП ГУНП у Вінницькій області.
Відповідно до висновку судово-медичного експерта Крижопільського відділення ДСУ «Вінницьке обласне бюро СМЕ» №102 від 16 грудня 2024 року на підставі даних отриманих при проведенні судово-медичної експертизи трупа громадянина ОСОБА_7 , 1960 р.н., який за життя мешкав в селищі Піщанка, Тульчинського району Вінницької області, даних лабораторних досліджень, приймаючи до уваги обставини справи викладені в постанові про призначення судово-медичної експертизи, встановлено, що при проведенні судово-медичної експертизи трупа громадянина ОСОБА_7 у нього виявлено: 1) Поверхневі різані рани правої гомілки в середній та нижній третинах; 2) колото-різана рана на внутрішньо-задній поверхні лівої гомілки в середній третині з ушкодженням м'язів (триголовий м'яз); 3) дві колото-різані рани в середній третині (по внутрішній поверхні) та верхній третині (по зовнішньо-задній поверхні) правої гомілки, які поєднує один рановий канал, наскрізне поранення середньої третини правої гомілки, з пошкодженням великих кровоносних судин-artceria tibialis posterior (задня великогомілкова артерія) та arteria fibularis (малогомілкова артерія). Ушкодження, зазначені в п.1. у вигляді ран, які мають ознаки різаних, колото-різаних, могли утворитись від дії плаского однобічно-гострого предмету типу клинка ножа, що мав обушок з вираженими ребрами та гостре лезо. Поверхневі рани на правій гомілці в причинному зв'язку з настанням смерті не стоять і згідно п.2.3.1.б «Правил,судово-медичного, визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених Наказом МОЗ України від 17.01.95р. №6, у живих осіб мають ознаки легких тілесних ушкоджень. Колото-різана рана, на внутрішньо-задній поверхні лівої гомілки в середній третині, з ушкодженням м'язів, утворились незадовго до настання смерті, в причинному зв'язку з настанням смерті не стоять згідно п.2.3.3 «Правил, судово-медичного, визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених Наказом МОЗ України від 17.01.1995р., №6, за своїми ознаками, у живих осіб відноситься до легких тілесних ушкоджень як такі що спричинили короткочасний розлад здоров'я.Ушкодження у громадянина ОСОБА_7 у вигляді наскрізного поранення правої гомілки з пошкодженням судин, згідно даних описової частини висновку експерта, утворились незадовго до настання смерті, стоять в причинному зв'язку з настанням смерті, і за ступенем тяжкості відноситься до тяжких тілесних ушкоджень, як такі, що небезпечні для життя в момент їх заподіяння, чи в клінічному перебігу через різні проміжки часу спричиняють загрозливі дня життя явища. Смерть громадянина ОСОБА_16 , настала від колото-ріжучого поранення правої гомілки з пошкодженням великих кровоносних судин -arterla tibialis posterior (задня великогомілкова артерія) та arteria flnularis малогомілкова артерія), що спричинило масивну зовнішню кровотечу, та ускладнилося геморагічним шоком (безкрів'я серцевого м'яза, малокрів'я внутрішніх органів, набряк м'яких мозкових оболонок та речовин головного мозку). При судово-хімічній експертизі крові від трупа громадянина ОСОБА_7 , виявлено етиловий спирт у концентрації 4,0 проміле, що відповідачі алкогольному отруєнню.
Відповідно до висновку судово-медичного експерта Крижопільського відділення ДСУ «Вінницьке обласне бюро СМЕ» № 091 від 16 грудня 2024 року на підставі даних отриманих під час проведення судово-медичної експертизи громадянина ОСОБА_4 , 1960 р.н., жителя селища Пішанка, Тульчинського району, Вінницької області, приймаючи до уваги обставини справи, викладені у постанові про призначення судово-медичної експертизи у громадянина ОСОБА_4 тілесних ушкоджень чи особливостей не виявлено.
Відповідно до висновку експерта Вінницького науково-дослідного експертно-криміналістичного центру міністерства внутрішніх справ України № СЕ-19/102-25/374-Д від 09 січня 2025 року за результатами проведення судової дактилоскопічної експертизи встановлено, що на поверхнях скляних пляшок, які вилучені 15.12.2024 року під час огляду місця події за адресою: АДРЕСА_1 виявлено шість слідів папілярних ліній розмірами: 23x12 мм, 15x12 мм, 21x7 мм, 21x18мм, 17x15 мм, 14x12 мм. На поверхні полімерної пляшки слідів папілярних ліній (слідів пальців та долонних поверхонь) не виявлено. Сліди пальців рук розмірами: 23x12 мм, 15x12 мм, 21x18 мм, 17x15 мм, 14x12 мм придатні для ідентифікації особи. Слід пальця руки розмірами 21х7 мм непридатний для ідентифікації особи. Слід пальця руки розмірами 23x12 мм залишений середнім пальцем правої руки особи, дактилоскопічна карта якої заповнена на ім'я ОСОБА_7 , слід пальця руки розмірами 15x12 мм залишений безіменния пальцем правої руки особи, дактилоскопічна карта якої заповнена на ім'я ОСОБА_7 , слід пальця руки розмірами 21x18 мм залишений великим пальцем правої руки особи, дактилоскопічна карта якої заповнена на ім'я ОСОБА_7 , слід пальця руки розмірами 17x15 мм залишений середнім пальцем правої руки особи, дактилоскопічна карта якої заповнена на ім'я ОСОБА_7 , слід пальця руки розмірами 14x12 мм залишений мізинним пальцем правої руки особи, дактилоскопічна карта якої заповнена на ім'я ОСОБА_7 . Оскільки слід пальця руки розмірами 21x7 мм непридатний для ідентифікації особи, тому встановити чи залишений він особами, дактилоскопічні карти яких заповнені на ім'я ОСОБА_7 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 не представляється можливим.
Також в судовому засіданні судом були дослідженні наданні прокурором відомості, що характеризують особу обвинуваченого ОСОБА_4 , а саме довідку - характеристику Піщанської селищної ради від 16 грудня 2024 року № 2075 відповідно до якої останній по місцю проживання характеризується задовільно, довідку КНП «Піщанська лікарня планового лікування» Піщанської селищної ради від 16 грудня 2024 року № 365, відповідно до якої ОСОБА_4 у лікарів психіатра та нарколога на диспансерному обліку не знаходиться, а також вимогу про судимості ОСОБА_4 , відповідно до якої він являється раніше не судимим, копію його паспорта громадянина України, копію пенсійного пенсійного посвідчення ОСОБА_4 , відповідно до якого він має інвалідність 3 групи, та копію витягу з реєстру територіальної громади про місце проживання ОСОБА_4 .
Крім того, судом було досліджено письмові документи, надані захисником, а саме довідку - характеристику Піщанської селищної ради від 29 серпня 2025 року № 1048 відповідно до якої ОСОБА_4 по місцю проживання характеризується задовільно, довідку лікаря КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги» Піщанської селищної ради від 02 вересня 2025 року згідно якої ОСОБА_4 знаходиться на обліку з приводу таких захворювань: остеохондрозу, початкової катаракти правого ока, ангіопатія сітківки правого ока, гіпертонічна хвороба, гіперактивне серце.
Органом досудового розслідування дії обвинуваченого були кваліфіковані за ч. 2 ст. 121 КК, як умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого.
Суд перевіривши зібрані стороною обвинувачення докази у кримінальному провадженні, проаналізувавши їх та надавши їм відповідну правову оцінку, погоджується із такою правовою кваліфікацією протиправних дій обвинуваченого та вважає її доведеною з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 7 КПК України однією із загальних засад кримінального провадження, є презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини, яка передбачає, що особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом (ст.. 17 КПК України)
Згідно зі ст.2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до ст.22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
Згідно з положеннями ст.. 94 КПК України слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.
У процесі дослідження матеріалів кримінального провадження не було виявлено порушень вимог кримінального процесуального закону під час збирання цих доказів, які б викликали сумніви у їх достовірності. Всі зазначені вище докази, на яких ґрунтується обвинувачення, відповідають вимогам закону щодо належності та допустимості.
Суд вважає, що досліджені докази повністю узгоджуються між собою, отримані у рамках діючого процесуального закону, доповнюють один одного та повністю підтверджують вину обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення.
Оцінюючи зібрані докази, суд приходить до висновку про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_4 в умисному тяжкому тілесному ушкодженні, що спричинило смерть потерпілого,кваліфікує його дії за ч. 2 ст. 121 КК України.
Під час судового розгляду обвинувачений не заперечував факт того, що наніс ОСОБА_7 удар ножем, проте обвинувачений наполягав на тому, що умислу наносити йому тяжкі тілесні ушкодження він не мав, вказав, що метою було його заспокоїти та захистити себе, оскільки ОСОБА_7 замахнувся на нього склянкою, та він, лежачи на ліжку, взяв ніж зі стільця, який стояв поруч, та вдарив ним в ногу ОСОБА_7 один раз, у нижню частину, після чого потерпілий заспокоївся, а він ліг спати.
Разом з тим, суд критично оцінює дані покази обвинуваченого в частині здійснення самозахисту від дій ОСОБА_7 , насення тільки одного удару ножем ОСОБА_7 та відсутності умислу на спричинення ОСОБА_7 тяжких тілесних ушкоджень.
Під час судового розгляду не знайшли свого підтвердження факти вчинення потерпілим дій, які могли б бути розцінені засудженим як посягання на його охоронювані законом права та інтереси, а також створення реальної загрози заподіяння тяжкої шкоди, які б давали підстави для застосування ножа і нанесення ним удару, що в свою чергу, підтверджується висновком судово-медичної експертизи № 091 від 16 грудня 2024 року, відповідно якого у громадянина ОСОБА_4 тілесних ушкоджень чи особливостей не виявлено.
Тобто, в діях ОСОБА_7 не вбачається наявності такого суспільно небезпечного посягання на обвинуваченого, яке вимагало заподіяння йому тяжкого тілесного ушкодження з боку обвинуваченого.
В момент завдання ударів обвинувачений не потерпав від будь-яких дій потерпілого, та він не міг не розуміти, що такі удари завдані у місце скупчення важливих для життя кровоносних судин, можуть призвести до тяжких тілесних ушкоджень, що можуть спричини смерть людини.
Таким чином, фактичні обставини кримінального правопорушення, свідчать про відсутність такого акту суспільно небезпечного посягання зі сторони потерпілого, який би за своїми об'єктивними ознаками міг створити реальну та безпосередню загрозу заподіяння шкоди обвинуваченому, що у свою чергу могло викликати у нього невідкладну необхідність у заподіянні шкоди потерпілому.
Твердження обвинуваченого про завдання ОСОБА_7 лише одного удару ножем спростовуються висновком судово-медичного експерта № 102 від 16 грудня 2025 року, відповідно до якого при огляді трупа ОСОБА_7 виявлено рану на внутрішньо-задній поверхні лівої гомілки розмірами 1,9x0,5см, довжиною біля 12,0см., чотири рани по передній поверхні правої гомілки на границі середньої та нижньої третин та у нижній третині у вигляді пошкодження епідермісу, на глибину до підшкірно-жирового прошарку, розмірами від 1,3x0,1см. до 1,5см., рану на внутрішній поверхні правої гомілки в середній третині, розмірами 1,7x0,5см., рану розмірами 1,0x0,4см., розташована по зовнішньо-задній поверхні правої гомілки у верхній третині, при цьому рани мають сполучний канал, який поєднує їх між собою, тобто утворюючи між собою єдиний рановий канал, який проходить в анатомічній ділянці розташування великих магістральних судин гомілки - arteria tibialis posterior (задня великогомілкова артерія) та arteria fibularis (малогомілкова артерія) при чому ушкодження у вигляді наскрізного поранення правої гомілки з пошкодженням судин, стоять у причинному зв'язку з настанням смерті і за ступнем тяжкості відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, як такі, що небезпечні для життя в момент їх заподіяння чи в клінічному перебігу через різні проміжки часу спричиняють загрозливі для життя явища, а також показаннями самого обвинуваченого, якими він виключає перебування разом з ним та ОСОБА_7 інших осіб.
Таким чином, характер, послідовність, рішучість і динамічність дій обвинуваченого, спосіб заподіяння тілесного ушкодження, інтенсивність і сила ударів, а саме глибина ран до 12 см., тяжкість та локалізація цих ушкоджень (місце скупчення великих кровоносних судин), знаряддя злочину (ніж довжиною леза близько 12 см), а також поведінка засудженого після заподіяння ушкодження, який першу допомогу не надав, швидку допомогу не викликав, свідчить про цілеспрямований умисний характер дій обвинуваченого, направлений на заподіяння значної шкоди здоров'ю потерпілого та у своїй сукупності сукупності свідчить про те, що обвинувачений мав умисел саме на заподіяння умисних тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_7 , що спричинило його смерть. Тобто, поведінка засудженого прямо вказує, на те що він керувався наміром спричинити тяжкі тілесні ушкодження, а не захистити себе від якихось протиправних дій потерпілого.
Обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 відповідно до ст. 66 КК України судом не встановлено.
Що стосується активного сприяння розкриттю злочину, то воно означає добровільну допомогу слідству будь-яким чином: повідомлення правоохоронним органам або суду фактів по справі, надання доказів, інших відомостей про власну кримінальну діяльність чи діяльність інших осіб, викриття інших співучасників, визначення ролі кожного з них у вчиненні злочину, надання допомоги в їх затриманні, видачі знарядь і засобів вчинення злочину, майна, здобутого злочинним шляхом. Тому, беззаперечно, воно має бути активним, тобто певним чином ініціативним (постанова Верховного Суду від 12 вересня 2019 року у справі № 674/1608/17).
Суд звертає увагу, що згідно зі сталою судовою практикою (див., наприклад, постанову ККС ВС від 22 лютого 2021 року у справі № 481/1754/18, провадження № 51-1579кмо20) під активним сприянням розкриттю злочину розуміють дії винної особи, спрямовані на надання органам досудового розслідування і суду допомоги у з'ясуванні дійсних обставин справи, які ще не були відомі цим органам.
При цьому стороною захисту не кокретизовано, які невідомі досудовому слідству або суду фактичні обставини обвинувачений повідомив, також судом встановлено, що обвинувачений правоохоронним органам про вчинений злочин не повідомив, що не може бути розцінне судом як активне сприяння розкриттю злочину.
Верховний Суд у рішеннях неодноразово висловлювався про те, що щире каяття повинно ґрунтуватися на належній критичній оцінці особою своєї протиправної поведінки, її осуді, бажанні виправити ситуацію, яка склалася, та нести кримінальну відповідальність за вчинене, а також зазначена обставина має знайти відображення в матеріалах кримінального провадження (до прикладу, постанова від 09 жовтня 2018 року у справі № 756/4830/17-к).
Щире каяття - це певний психічний стан винної особи, коли вона засуджує свою поведінку, прагне усунути заподіяну шкоду та приймає рішення більше не вчиняти кримінальні діяння, що об'єктивно підтверджується визнанням особою своєї вини, розкриттям усіх відомих їй обставин вчиненого діяння, вчиненням інших дій, спрямованих на сприяння розкриттю кримінального правопорушення або відшкодування заданих збитків чи усунення заподіяної шкоди. Основною формою прояву щирого каяття є повне визнання особою своєї вини та правдива розповідь про всі відомі їй обставини вчиненого кримінального діяння. Якщо особа приховує суттєві обставини вчиненого кримінального правопорушення, що значно ускладнює його розкриття, визнає свою вину лише частково, для того щоб уникнути справедливого покарання, її каяття не можна визнати щирим, справжнім.
Під час судового розгляду обвинувачений щирого каяття не продемонстрував, оскільки свою вину у вчиненому визнав частково, не визнав обвинувачення в обсязі, викладеному в обвинувальному акті та встановленому судом доведенним, виклав свою версію подій, яка не знайшла свого підтвердження під час судового розгляду, матеріали провадження не містять даних, що обвинувачений намагався допомогти потерпілому, а тому його поведінка не свідчить про відверту негативну оцінку своєї кримінальної поведінки, дійсне засудження свого вчинку і готовність нести відповідальність.
До обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_4 відповідно до ст. 67 КК України, суд відносить вчинення кримінального правопорушення щодо особи похилого віку.
При цьому доводи прокурора щодо вчинення кримінального правопорушення в стані алкогольного сп'яніння не ґрунтуються на матеріалах кримінального провадження, оскільки факт перебування обвинуваченого в стані алкогольного сп'яніння не встановлено органом досудового розслідування, а висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного сп'яніння, проведеного ОСОБА_4 15 грудня 2024 року о 15 год. 35 хв. було встановлено, що він тверезий.
Призначаючи ОСОБА_4 покарання, суд керується положеннями ст. 50 КК України, покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Згідно із загальними засадами призначення покарання, визначеними ст. 65 КК України, особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.
Відповідно роз'яснень, наведених в п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», призначаючи покарання у кожному конкретному випадку, суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.
За роз'ясненнями, викладеними у пункті 3 цієї ж постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання», визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з класифікації злочинів (стаття 12 КК України), а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення (форма вини, мотив і мета, спосіб, стадія вчинення, кількість епізодів злочинної діяльності, роль кожного зі співучасників, якщо злочин вчинено групою осіб, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали, тощо). Досліджуючи дані про особу підсудного, суд повинен з'ясувати його вік, стан здоров'я, поведінку до вчинення злочину як у побуті, так і за місцем роботи чи навчання, його минуле (зокрема, наявність не знятих чи не погашених судимостей, адміністративних стягнень), склад сім'ї (наявність на утриманні дітей та осіб похилого віку), його матеріальний стан тощо.
Також суд враховує, що думка потерпілої має враховуватися судом при призначенні покарання в сукупності з іншими обставинами, передбаченими ст. 65 КК України, однак не є вирішальною і не має над ними пріорітету (постанови Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року № 752/8309/16-к, від 21 серпня 2029 року № 682/956/17
При обранні міри покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд враховує характер і ступінь тяжкості вчиненного обвинуваченим кримінального правопорушення, яке є тяжким злочином, особу обвинуваченого, який раніше не судимий, за місцем проживання характеризується задовільно, на обліку в лікарів психолога та нарколога не перебуває, його похилий вік, наявність в нього інвалідності 3 групи, відсутність обставин, що пом'якшують покарання, та обставину, що його обтяжує, ставлення обвинуваченого до вчиненного кримінального правопорушення, зокрема, щодо часткового визнання обвинуваченим вини у скоєнному кримінальному правопорушенні.
Беручи до уваги вказані обставини у їх сукупності, враховуючи те, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами, а особі, яка вчинила кримінальне правопорушення має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, суд приходить до висновку про необхідність призначення обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років, яке є мінімальним, що передбачено санкцією ч. 2 ст. 121 КК.
Щодо доводів захисника про можливість призначення обвинуваченому покарання із застосуванням ст. 69 КК України та призначення йому покарання нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції ч. 2 ст. 121 КК України, суд приходить до висновку, що вони не знайшли підтвердження на підставі встановлених судом обставин та досліджених судом доказів.
Однією з обов'язкових умов для застосування до винної особи положень ст. 69 КК України є наявність декількох (не менше двох) обставин, що пом'якшують покарання.
Верховний Суд в постанові 27 березня 2025 року в постанові по справі № 953/3196/23 звертає увагу, що під час застосування ст. 69 КК України необхідно не лише всатновити наявність двох і більше пом'якшуючих обставин, а й обґрунтувати, яким чином такі обставини істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення.
Приписи ст. 69 КК України про призначення винуватій особі більш м'якого покарання, ніж передбачено законом, є спеціальними і застосовуються у виняткових випадках.
Тобто для застосування судом положень ст. 69 КК України повинні бути встановлені виключні обставини, що істотно знижують ступінь тяжкості саме вчиненого кримінального правопорушення. У кожному випадку факт зниження ступеня тяжкості кримінального правопорушення повинен оцінюватися з урахуванням індивідуальних особливостей конкретного кримінального провадження.
У будь-якому разі встановлені обставини, що пом'якшують покарання, мають настільки істотно знижувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, що призначення винуватому навіть мінімального покарання в межах санкції статті було б явно недоцільним і несправедливим.
Разом з тим, враховуючи, що судом не було встановлено під час судового розгляду обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , суд не вбачає підстав для застосування ст. 69 КК України при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_4 .
Відповідно до п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» суд при призначені покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину має додержуватись принципу законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.
Виходячи із принципів співмірності й індивідуалізації це покарання за своїм видом та розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі заходу примусу мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом'якшують та обтяжують.
Суд приходить до висновку про неможливість досягнення щодо ОСОБА_17 мети кримінального судочинства без реального відбування ним призначеного покарання та при фактичних обставинах даної справи, враховуючи особу обвинуваченого, за наявності обставин, які обтяжують покарання, суд вважає що покарання у виді позбавлення волі, яке слід відбувати реально, буде достатнім для виправлення та перевиховання обвинуваченого ОСОБА_4 , а також попередження вчинення як самим обвинуваченим, так і іншими особами аналогічних кримінальних правопорушень, відповідатиме ступеню тяжкості вчинених ним кримінальних правопорушень й особі засудженого.
Відповідно до абзацу 3 п. 2 ч. 4 ст. 374 КПК України у резолютивній частині вироку суду зазначається початок строку відбування покарання.
Згідно зі ст. 87 КВК України особи, засуджені до позбавлення волі, направляються для відбування покарання не пізніше десятиденного строку з дня набрання вироком законної сили або з дня надходження із суду розпорядження про виконання вироку, який набрав законної сили.
Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги, що відносно обвинуваченого ОСОБА_4 на момент ухвалення даного вироку не застосовано будь-який запобіжний захід, строк відбування покарання ОСОБА_4 слід рахувати з моменту затримання для виконання вироку.
В данному кримінальному провадженні відповідно до протоколу затримання сооби, підозрюваної у вчиненні злочину від 15 грудня 2025 року, ОСОБА_4 було затримано 15 грудня 2025 року о 13 год. 07 хв, та ухвалою слідчого судді Крижопільського районного суду Вінницької області від 16 грудня 2025 року відносно нього було застосовано запобіжний захід у виді домашнього арешту із забороною цілодобово залишати житло терміном на 60 діб з 16 грудня 2024 року по 13 лютого 2025 року. Ухвалою Піщанського районного суду Вінницької області було продовжено обвинуваченому ОСОБА_4 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту строком на 60 днів, тобто до 11 квітня 2024 року включно та заборонено ОСОБА_4 , залишати своє фактичне місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , в період з 20 години 00 хвилин до 06 години 00 хвилин.
Суд керується положеннями ч. 5 ст .72 КК України, відповідно до якої попереднє ув'язнення зараховується судом у строк покарання у разі засудження до позбавлення волі день за день або за правилами, передбаченими у частині першій цієї статті , а також враховує норми ч. 3 ст. 72 КК України, де визначено , що домашній арешт зараховується судом у строк покарання за правилами, передбаченими в частині першій цієї статті, виходячи з такого їх співвідношення - три дні цілодобового домашнього арешту відповідають одному дню позбавлення волі.
Таким чином, в строк покарання обвинуваченому ОСОБА_4 слід зарахувати за привилами ч. 5 ст. 72 КК України строк перебування його під вартою під час затримання у порядку ст. 208 КПК з 15 грудня 2024 року по 16 грудня 2024 року включно з розрахунку що одному дню попереднього ув'язнення відповідає один день позбавлення волі.
Крім того, за правилами ч.7 ст.72 КК України строк перебування ОСОБА_4 під цілодобовим домашнім арештом з 16 грудня 2024 року по 11 лютого 2025 року, підлягає зарахуванню у строк покарання за правилами, передбаченими в частині першій цієї статті, виходячи з співвідношення, що три дні цілодобового домашнього арешту відповідають одному дню позбавлення волі.
Арешт майна, застосований відповідно до ухвали слідчого судді Крижопільського районного суду Вінницької області від 16 грудня 2024 року відповідно до вимог ч. 4 ст. 174 КПК України, слід скасувати.
При вирішенні питання про судові витрати суд керується положеннями ч. 2 ст. 124 КПК України яка передбачає, що у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.
По данному кримінальному провадженню, проведено судову дактилоскопічну експертизу № СЕ-19/102-25/374-Д від 09 січня 2025 року, вартість проведення якої згідно довідки про витрати на проведення експертизи в кримінальному провадженні № 12024020190000358, наданої Вінницьким науково-дослідним експертно-криміналістичним центром Міністерства внутрішніх справ України становить 3183,60 грн. А тому, дані витрати на залучення експерта підлягають стягненню з обвинуваченого ОСОБА_4 на користь держави.
Цивільний позов в данному кримінальному провадженні не заявлено.
Питання речових доказів суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК України.
Керуючись ст.100, 124, 351, 352, 359, 368, 371, 373-376 КПК України, суд, -
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, та призначити покарання за ч. 2 ст. 121 КК України у виді позбавлення волі строком на 7 (сім) років.
Початок строку відбування покарання у виді позбавлення волі ОСОБА_4 рахувати з дня затримання ОСОБА_4 на виконання вироку суду, який набрав законної сили.
На підставі ч. 5 ст. 72 КК України, зарахувати ОСОБА_4 в строк покарання, строк попереднього ув'язнення з моменту його затримання, а саме з 15 грудня 2024 року по 16 грудня 2024 року включно з розрахунку, що один день попереднього ув'язнення відповідає одному дню позбавлення волі.
На підставі ч. 7 ст. 72 КК України, зарахувати ОСОБА_4 в строк покарання термін перебування під цілодобовим домашнім арештом з 16 грудня 2024 року по 11 лютого 2025 року включно, виходячи з такого співвідношення, що три дні цілодобового домашнього арешту відповідають одному дню позбавлення волі.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави в особі Вінницького науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України витрати в кримінальному провадженні за проведення судової дактилоскопічної експертизи № СЕ-19/102-25/374-Д від 09 січня 2025 року в розмірі 3183 гривні 60 копійок.
Арешт майна, застосований відповідно до ухвали слідчого судді Крижопільського районного суду Вінницької області від 16 грудня 2024 року відповідно до вимог ч. 4 ст. 174 КПК України, скасувати.
Речові докази по кримінальному провадженню:
- кухонний ніж із надписом на лезу «Хортиця», фрагмент розбитого скляного стакану, дві скляні пляшки від спиртного (горілки) марки «Пшеничний край» об'ємом 0,5 літра кожна, пластикову пляшку від сильно газованого напою «Ситро» об'ємом 0,5 літра, сліди крові, які вилучені за допомогою ватного тампону із поверхні стіни, поверхні підлоги та із рани трупа, що упаковані до паперових конвертів, зразок біологічного матеріалу трупа ОСОБА_7 , змиви із рук ОСОБА_4 , чоловічі спортивні штани чорного кольору, які передано на зберігання до кімнати зберігання речових доказів відділення поліції №1 Тульчинського РВП ГУНП у Вінницькій області, знищити;
- дактилокарти трупа ОСОБА_7 і підозрюваного ОСОБА_4 , які передано на зберігання до кімнати зберігання речових доказів відділення поліції №1 Тульчинського РВП ГУНП у Вінницькій області, знищити.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано, а в разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на вирок суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Піщанський районний суд Вінницької області до Вінницького апеляційного суду.
Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.
Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Суддя: