33001, м. Рівне, вул. Яворницького, 59
Постанова
"19" вересня 2006 р. Справа № 3/210
Господарський суд Рівненської області в складі головуючого судді Шандалюк М.П. при секретарі судового засідання Садовській Л.О., розглянувши справу
За позовом Рівненське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів
до відповідача Відкрите акціонерне товариство "Рівнеазот"
про стягнення в сумі 72 512 грн. 40 коп.
Представники сторін:
від позивача -Баскова З.І. - по довіреності;
від відповідача-Коробка Н.М. - по довіреності; Гуз С.Б. - по довіреності.
Статті 27, 29, 49, 51, 127 Кодексу адміністративного судочинства України роз'яснені.
Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу не заявлено.
Позивач звернувся до господарського суду з позовною заявою про стягнення з відповідача 72512,40 грн. адміністративно-господарських санкцій за нестворення 8-ми робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у 2004 році.
Відповідач подав заперечення на позов. Позовні вимоги вважає незаконними та необгрунтованими, оскільки підприємством створені і атестовані робочі місця для інвалідів в кількості , що перевищує визначений законом норматив. Про наявність вакантних робочих місць для інвалідів підприємство повідомляло в установленому порядку міський центр зайнятості, однак останнім не направлялись на роботу інваліди для працевлаштування. Крім того, відповідач посилається на пропуск позивачем шестимісячного строку для застосування штрафних санкцій, визначеного статтею 250 Господарського кодексу України. Для підтвердження викладених обставин відповідач надав відповідні докази. З підстав, викладених у запереченнях на позовну заяву, просить в задоволенні позовних вимог відмовити.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у справі докази та давши їм правову оцінку, господарський суд дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає виходячи з наступного.
Відповідно до статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" №875-XII від 21.03.1991р. (із змінами та доповненнями) для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.
Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.
Судом встановлено, що відповідно до поданого відповідачем 31.01.2005р. звіту (форми №10-ПІ) середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу ВАТ "Рівнеазот" склала 5500 осіб. Враховуючи таку чисельність та у відповідності до статті 19 вказаного Закону кооператив зобов'язаний створити 220 робочих місць для працевлаштування інвалідів.
В рядку 03 "Кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" звіту за 2005р., поданого відповідачем, проставлено "220" (двісті двадцять) осіб, а в рядку 02 звіту кількість працюючих інвалідів. - 212 (двісті дванадцять).
Відповідно до вимог статті 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів України" підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.
Сплату адміністративно-господарських санкцій і пені підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, проводять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов'язкових платежів).
Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.
Отже, відсутність у спірному періоді прибутку не звільняє відповідача від сплати штрафних санкцій за не створення робочих місць для працевлаштування інвалідів.
Суми штрафних санкцій перераховуються підприємствами в дохід державного бюджету на рахунки органів Державного казначейства, а у разі несплати в установлений термін, відділення Фонду соціального захисту інвалідів вживають заходів щодо їх стягнення у судовому порядку, керуючись також Положенням "Про Фонд соціального захисту інвалідів", затвердженого Постановою КМ України №1434 від 26.09.2002 року, статтею 2 КАС України та статтею 124 Конституції України.
Із наданих відповідачем доказів судом встановлено, що підприємством фактично створено і атестовано 281 робоче місце для працевлаштування інвалідів, в тому числі у 2002 році - 197, у 2003 році - 67 і у 2004 році - 17, тобто в кількості, що перевищує встановлений норматив ( 220 робочих місць).
Атестаційною комісією ВАТ "Рівнеазот" проведено атестацію та визначено робочі місця для працевлаштування інвалідів ( накази №454/ВК від 27.08.2002 р., №664 від 21.11.2002р., №1112 від 29.12.2003р., №1517 від 31.12.2004р.).
Відповідач щомісячно подавав до Рівненського міського центру зайнятості статистичні звіти ( форми №3-ПН) про наявність вільних робочих місць для працевлаштування інвалідів. Однак, центром зайнятості не направлялись для працевлаштування інваліди для заповнення створених робочих місць.
Відповідно до статті 18 даного Закону працевлаштування інвалідів здійснюється органами виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями інвалідів.
Відповідно до Положення "Про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів", підприємства створюють за власні кошти місця для працевлаштування інвалідів, розробляють заходи щодо створення робочих місць для інвалідів, включаючи до колективного договору, інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення про створення робочих місць для працевлаштування інвалідів.
Отже, суд погоджується з доводами відповідача про те, що підприємством вжито передбачені чинним законодавством заходи по створенню робочих місць для працевлаштування інвалідів і на відповідача не може бути покладено відповідальність за не направлення уповноваженим органом необхідної кількості інвалідів для працевлаштування.
Таким чином, в діях відповідача не вбачається вини в порушенні законодавства щодо не забезпечення працевлаштування інвалідів.
Крім того, суд враховує, що з 01.01.2002 р. набрав чинності Господарський кодекс України, стаття 250 якого передбачає, що адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше ніж через рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків передбачених законом.
Слід зазначити, що строки, передбачені статтею 250 ГК УКраїни не застосовуються до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених Законом України "Про основи соціальної захищеності інвалідів України" лише з 01.01.2006 року.
Враховуючи положення статті 250 ГК України, а також п.4 Прикінцевих та перехідних положень ГК України, Рівненське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів могло застосувати до відповідача штрафні санкції протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше як через один рік з дня порушення норми закону, оскільки дані правовідносини хоча і виникли до набрання чинності цим Кодексом, але продовжують існувати після 15.04.2005 р., тобто дати з якої позивачу стало відомо про дане порушення.
Згідно штемпеля канцелярії господарського суду Рівненської області позовна заява зареєстрована 02.08.2006р., тобто з пропуском шестимісячного строку з дня виявлення правопорушення, рахуючи з 15.04.2005р.
Таким чином, враховуючи вищенаведене, а також норми чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 72512,40 грн. адміністративно-господарських санкцій задоволеню не підлягають, а отже, в позові слід відмовити.
На підставі викладеного та керуючись статтями 158-163 КАС України, суд -
В задоволенні позовних вимог про стягнення з ВАТ "Рівнеазот" 72512 грн. 40 коп. адміністративно-господарських санкцій відмовити.
Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного господарського суду через суд першої інстанції, який ухвалив дану постанову, в порядку та строки, визначені статтею 186 КАС України.
Суддя Шандалюк М.П.
Постанова складена в повному обсязі і підписана суддею "20" вересня 2006 р.