130/2353/24
2/125/476/2024
15.09.2025 м. Бар Вінницької області Барський районний суд Вінницької області у складі:
головуючого судді Питель О.В.,
секретар судового засідання Войтюк В.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження цивільну справу № 130/2353/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 в особі законного представника ОСОБА_6 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Вінницький відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Вінницькому районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), ІНФОРМАЦІЯ_1 про встановлення факту батьківства,
за участі: представника позивачки ОСОБА_7 ,
відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , законного представника відповідачів ОСОБА_4 та ОСОБА_5 - ОСОБА_6 ,
Позивач ОСОБА_1 звернулася до Барського районного суду Вінницької області з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 в особі законного представника ОСОБА_6 про встановлення факту батьківства. На обґрунтування позовних вимог вказала, що у 2008 році під час навчання і проживання у м. Бар Вінницької області вона познайомилася із ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , і між ними виникли романтичні відносини. У період часу з 2008 по 2009 роки ОСОБА_1 проживала однією сім'єю як чоловік та дружина без реєстрації шлюбу з ОСОБА_8 у нього у квартирі, яка розташована у м. Бар Вінницької області. Під час спільного проживання з ОСОБА_8 позивач завагітніла. На 7 місяці вагітності через непорозуміння вони припинили спільно проживати і позивач переїхала проживати до своїх батьків у м. Літин Вінницької області. ІНФОРМАЦІЯ_3 позивач народила дочку ОСОБА_9 . Відомості про батька дитини до актового запису про народження дитини були внесені органом державної реєстрації актів цивільного стану відповідно до частини 1 статті 135 Сімейного кодексу України, тобто зі слів матері. ОСОБА_8 за життя визнавав своє батьківство відносно ОСОБА_9 , адже він зустрічав ОСОБА_1 зі своєю новонародженою дочкою з пологового будинку, про що у день цієї події було зроблено фото і відео, на яких зображено ОСОБА_8 із немовлям. ОСОБА_8 відвіз позивачку разом із немовлям до її батьків, попрощався із нею зі словами «Забудь, не чекай» і без пояснень зник. З того дня ОСОБА_8 припинив спілкування з позивачкою, не навідувався до неї, життям дочки не цікавився, фінансово не допомагав. 18.04.2012 позивачка уклала шлюб з ОСОБА_10 , який рішенням Літинського районного суду Вінницької області від 12.09.2012 було розірвано. 12.07.2019 позивачка зареєструвала шлюб із ОСОБА_1 , та змінила прізвище на « ОСОБА_11 ». Протягом усього вказаного періоду ОСОБА_8 не цікавився життям ні позивачки, ні своєї дочки ОСОБА_9 . 29.12.2022 ОСОБА_8 був мобілізований до лав Збройних Сил України ІНФОРМАЦІЯ_4 , військову службу проходив у військовій частині НОМЕР_1 . З липня 2023 року ОСОБА_8 почав спілкуватися з дочкою мобільним зв'язком та у соціальних мережах, обіцяв приїхати, як тільки буде така можливість, також перераховував їй кошти на банківський рахунок. ОСОБА_9 у листуваннях називала ОСОБА_8 «папа», на що останній говорив: «Я не заслуговую на слово папа, якщо можеш, пиши чи звертайся ПА». Зі скріншотів листування вбачається, що ОСОБА_8 цікавився життям дочки ОСОБА_9 , розповідав дочці про своє життя, про службу, про свій шлюб, про синів, надсилав сімейні та особисті фото. У переписці ОСОБА_8 з ніжністю та любов'ю відносився до ОСОБА_9 , як притаманно спілкуванню та відносинам батька та доньки. Також ОСОБА_8 розказував про свою дочку ОСОБА_9 своїй цивільній дружині ОСОБА_12 . Упродовж останніх 6 місяців свого життя ОСОБА_8 постійно спілкувався зі своєю дочкою ОСОБА_9 , налагодив із нею відносини, допомагав матеріально. Так, на картку ОСОБА_13 , яку позивачка відкрила для своєї доньки ОСОБА_9 в АТ КБ «Приватбанк», ОСОБА_8 надсилав грошові перекази. Вказані вище обставини як кожна окремо, так і всі у сукупності свідчать про визнання свого батьківства ОСОБА_8 відносно ОСОБА_9 . ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_8 загинув під час виконання бойового завдання біля н.п. Роботине Пологівського району Запорізької області. Смерть ОСОБА_8 пов'язана із виконанням обов'язків військової служби та захистом Батьківщини. Під час поховання ОСОБА_8 були присутні позивачка та її дочка ОСОБА_9 , адже за життя вони так і не встигли зустрітися і познайомитися. Оскільки позивачка має намір внести зміни до актового запису про народження дитини у частині відомостей про батька, зазначивши батьком ОСОБА_8 , а останній загинув, єдиною підставою для внесення таких змін до актового запису про народження дитини є судове рішення про встановлення факту батьківства. Встановлення факту батьківства необхідне позивачці для отримання її донькою одноразової грошової допомоги у зв'язку із загибеллю її батька, який загинув у зв'язку із захистом Батьківщини, а також оформлення спадщини її дочкою ОСОБА_9 після смерті її батька, який був власником автомобіля, квартири та нежитлового приміщення. За вказаних обставин, позивач просить встановити факт, що ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженець м. Бар, Барський район, Вінницька область, Україна, громадянин України, який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 у с. Роботине Пологівського району Запорізької області, є батьком ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженки смт Літин, Літинський район, Вінницька область, громадянки України, у судовому порядку із подальшим внесенням змін до актового запису про народження дитини у частині відомостей про батька дитини.
Законний представник відповідачів ОСОБА_4 та ОСОБА_5 - ОСОБА_6 подала до суду відзив на позовну заяву. Відповідно до змісту якого, заперечила щодо позовних вимог ОСОБА_1 та просила відмовити у позові. Зазначила, що пояснення позивачки про те, що під час спільного проживання її та ОСОБА_8 у період 2008-2009 років позивачка завагітніла та на 7 місяці вагітності через непорозуміння вони припинили спільно проживати - не відповідають дійсності. По-перше, у листопаді 2008 року, вона - ОСОБА_6 познайомилася зі своїм майбутнім законним чоловіком та батьком їхніх спільних дітей ( ОСОБА_14 та ОСОБА_15 ) - ОСОБА_8 . На момент їхнього знайомства, він особисто їй розповів, що попередньо у нього була дівчина, яка завагітніла, однак вони із нею припинили стосунки, оскільки саме вона йому повідомила, що він не є батьком дитини, якою вона вагітна. Також повідомив, що він був свідком того, як вона спілкувалася з іншими чоловіками, саме тому він повірив, що батьком дитини він не являється, тому відносини між ними припинилися. У подальшому вони з ОСОБА_8 перебували у шлюбних відносинах та проживали спільно. За весь час їхнього спільного проживання він ніколи не згадував про колишню дівчину та про дитину, не спілкувався із нею, від неї (позивачки) також ніколи не надходило повідомлень чи дзвінків Вадиму, вони ніколи не спілкувалися та не зустрічалися. По-друге, твердження позивачки, що ОСОБА_8 за життя визнавав своє батьківство, а також скріншоти начебто переписки з ОСОБА_16 є неправдивими. Вадим за життя не визнавав батьківство відносно ОСОБА_9 , так як позивачка запевнила його, що дитина не його. Окрім того, як відомо ОСОБА_17 , батьки ОСОБА_18 та ОСОБА_3 також протягом усього часу вважали, що дитина, якою була вагітна позивачка не є біологічною дитиною їхнього сина ОСОБА_19 , оскільки дану інформацію їм також сповістила позивачка у період припинення відносин з їх сином. Щодо скріншотів листування, які додані до позовної заяви, то просить суд вважати їх неналежними та недостовірними доказами, оскільки з них не вбачається переписки саме між ОСОБА_9 та ОСОБА_8 . У даних паперових копіях переписки не міститься інформація щодо абонентського номеру телефону (зокрема ОСОБА_20 ), з якого відбувається переписка, тому неможливо встановити ту обставину, що переписка здійснювалася саме ОСОБА_8 . Теоретично, «Vadim Diachok» може підписати себе будь-який абонентський номер та відповідно здійснювати переписку. Тому у мобільних додатках ідентифікувати особу можливо лише за її номером телефону. По-третє, у позовній заяві зазначено, що ОСОБА_8 начебто надсилав грошові перекази на карту ОСОБА_13 у АТ КБ «ПриватБанк» ОСОБА_9 та на підтвердження надано виписку з АТ КБ «ПриватБанк». Зазначила, що виписка, яку надала представник позивача, не містить жодної вказівки, що це картка юніора ОСОБА_9 , натомість вказано, що це картка ОСОБА_1 . Зарахування 12.11.2023, 26.08.2023, 31.07.2023 здійснені через термінал поповнення без вказівки про особу відправника, тому такі поповнення не можуть вважатися саме переказами коштів від ОСОБА_8 , вони могли бути здійснені будь-ким. А переказ від ОСОБА_21 тим паче не свідчить про переказ коштів від ОСОБА_8 . Ураховуючи зазначене, перекази коштів від невідомих відправників, якими намагається скористатися позивачка на свою користь, не відповідають викладеним у позовній заяві обставинам та абсолютно не свідчать про те, що ОСОБА_8 допомагав матеріально ОСОБА_22 , тому законний представник відповідачів ОСОБА_23 також просить суд вважати банківську виписку з картки ОСОБА_1 неналежним доказом у даній справі. По-четверте, хоче повідомити суд, що на наступний день після поховання загиблого ОСОБА_8 позивачка ОСОБА_1 повідомила матері ОСОБА_19 - відповідачу ОСОБА_24 про те, що вона буде встановлювати факт батьківства ОСОБА_19 відносно своєї доньки ОСОБА_25 , оскільки має намір отримати одноразову грошову допомогу у зв'язку із загибеллю військовослужбовця від держави та зухвало наголосила на тому, що зробить все для того, щоб отримати кошти. Тому позивачка, заявивши даний позов, керується лише корисливими та матеріальними мотивами. За 15 років, з моменту народження ОСОБА_22 , позивачка жодного разу не виявляла бажання дійсно встановити зв'язок між дитиною та, як вона заявляє, її батьком - ОСОБА_19 , не робила жодних дій та кроків для юридичного визнання та встановлення батьківства ОСОБА_19 за його життя, лише після його загибелі, саме для отримання грошової компенсації здійснює дані дії, що навіть з моральної точки зору є порушенням будь-яких людських принципів та норм. Керуючись викладеним, законний представник відповідачів вважає, даний позов штучно створеним; обставини, викладені у позовній заяві, не відповідають дійсності та спрямовані лише на задоволення матеріальних потреб позивачки та її доньки. Тому законний представник відповідачів, у інтересах своїх дітей, повністю заперечує проти задоволення позовної заяви. Вважає, що позивачка не підтвердила: ні свого спільного проживання з ОСОБА_8 , ні ведення спільного господарства до народження дитини ОСОБА_25 , ні спільного виховання та утримання дитини, а також відсутні докази, які з достовірністю підтверджують визнання ОСОБА_26 свого батьківства відносно ОСОБА_22 за життя, тому просить суд відмовити у задоволенні даного позову. Крім того, просить суд повністю покласти судові витрати на позивачку, незалежно від результатів вирішення спору.
Представник відповідачів ОСОБА_24 , ОСОБА_3 - адвокат Чубар О.В. подала до суду відзив на позовну заяву. Відповідно до змісту якого, заперечила щодо позовних вимог ОСОБА_1 та просила відмовити у позові. Зазначила, що відповідачі вважають заявлені вимоги необґрунтованими та безпідставними. Відповідачі ОСОБА_27 , ОСОБА_28 згадують позивачку, як одну з дівчат, з якими зустрічався їх син, загиблий ОСОБА_29 , у період 2007-2009 років. Жодних дружніх чи сімейних відносин між сторонами не було. Позивач жодного разу не зверталася до них, не повідомляла про її доньку ОСОБА_25 . З ними фактично зустрілися під час поховання сина, де і позивачкою було заявлено про їх бажання отримати виплати. Крім того, їх син ОСОБА_19 ніколи не згадував, не говорив про позивачку та її доньку. У зв'язку з чим, дані вимоги є абсурдними, і свідчать лише про недобросовісні мотиви позивачки. Позивачкою не надано жодних пояснень та письмових доказів щодо спільного проживання із загиблим і ведення ними спільного господарства, яке не припинилось до зачаття дитини, а також не підтверджені і пояснення спільного проживання з 2008 року по 2009 рік. У позовній заяві зазначені лиш припущення позивачки. Крім того, у поясненнях позивачки містяться розбіжності, вона стверджує про спільне проживання з 2008 року по 2009 рік, і відразу ж зазначає про розрив стосунків із загиблим на 7-му місяці вагітності, що припадає на кінець 2008 року. Дані обставини свідчать про сумніви позивачки щодо періоду спільного проживання із загиблим, та чи взагалі було спільне проживання чи лише просто були зустрічі. Відповідачі ОСОБА_27 , ОСОБА_28 підтверджують, що їх загиблому сину належала квартира АДРЕСА_1 , де він був зареєстрований по день його смерті. У даній квартирі позивачка ніколи не проживала, речей її там не було, спільного господарства не вели, спільного бюджету не мали. Все це свідчить про відсутність між позивачкою та їх сином будь-яких відносин. Позивачкою не надано жодних належних доказів щодо повного або періодичного утримання чи виховання загиблим її доньки, з дня її народження по день його загибелі. У матеріалах позовної заяви міститься виписка з банківської картки позивачки про перерахунок коштів, але відсутня інформація про того, хто саме переказав кошти та для яких цілей. Дана виписка не може підтвердити ні повного, ні періодичного утримання доньки позивачки. Оскільки позивачка не повідомляла про вірогідність батьківства ОСОБА_20 щодо її доньки, фактично вона позбавила останнього можливості визнати своє батьківство за життя та брати участь у вихованні неповнолітньої ОСОБА_25 . А також позивачка не надала пояснень, чому вона за все життя не повідомляла відповідачам про наявність можливої їх онучки. На думку відповідачів, ці обставини свідчать лише про те, що між ними відсутні родині (кровні) зв'язки, а вимоги позивачки є абсурдними та містять ознаки шахрайських дій позивачки. У своєму позові позивачка посилається на покази свідків, які можуть підтвердити факт батьківства загиблого ОСОБА_20 щодо ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Однак, свідки можуть надати інформацію про певні обставини чи події, але не можуть стверджувати факт батьківства. Відповідачі просять суд звернути увагу, що позивачка додала до матеріалів письмові докази у вигляді фотографії, та відео, на яких дійсно зображений загиблий син відповідачів із немовлям. Однак вважають, що даний доказ є неналежним доказом, так як не містить дані про дату та час, коли було зроблено дане фото, та неможливо встановити дані немовляти на фото. Відео теж є неналежним доказом, так як, ознайомившись із ним, неможливо встановити хто саме батько немовляти. На відео є лише фрагмент, де ОСОБА_19 тримає на руках немовля, але не зображено та не озвучено чиє немовля він тримав на руках та невідомо, що сталося далі? Відповідачам ОСОБА_27 , ОСОБА_28 відомо, що їх загиблий син забирав із пологового будинку немовля, але мати немовляти, позивачка у справі, стверджувала, що їх син не є батьком дитини, а тому попросила завести їх до її батьків. Що було останньою їх зустріччю. Крім того, у матеріалах справи містяться скріни з телефону, які вони також вважають неналежними та недопустимими доказами, так як з них неможливо достовірно встановити адресатів даних переписок (їх номери телефонів) та відсутня інформація про дати їх здійснення. Просять суд звернути увагу, що скріншот сам по собі не є електронним доказом, це лише джерело інформації, яка вже надалі нестиме доказове значення у справі, тобто є електронною копією того чи іншого електронного доказу. Тому, саме на суд покладено обов'язок перевірити копію електронного документа, зажадавши його оригінал та провести огляд та дослідження листування у приміщенні суду. Крім того, заперечують щодо стягнення з них за результатами розгляду справи судових витрат, понесених позивачем.
Представник позивачки ОСОБА_1 - адвокат Вдовцова А.Д. подала до суду відповідь на відзив. У відповіді на відзив зазначила, що про наявність дівчини, яка у майбутньому стала дружиною ОСОБА_30 позивачці стало відомо у період, коли вона розійшлася з ОСОБА_8 і переїхала жити до батьків у м. Літин Вінницької області, тобто зазначену обставину позивач не оспорює. Водночас, сторона позивача заперечує з приводу того, що ОСОБА_1 ніби то повідомляла ОСОБА_8 про те, що останній не являється батьком дитини. Міркування сторони відповідача спростовуються у цій частині обставинами, які свідчать, що ОСОБА_8 зустрічав позивачку із пологового будинку у січні 2009 року, а отже на момент народження ОСОБА_1 - ОСОБА_9 . ОСОБА_8 розумів, що остання являється його дочкою. Таким чином, твердження сторони відповідача з приводу того, що на момент знайомства Дячок Вадим розповів ОСОБА_17 про наявність у нього у минулому дівчини, яка завагітніла, проте не від нього, що і стало причиною їхнього розтавання, не відповідає дійсності, оскільки ОСОБА_29 після знайомства з ОСОБА_31 у листопаді 2008 році, а саме після спливу 2 місяців у січні 2009 року зустрічав ОСОБА_1 та новонароджену ОСОБА_9 з пологового будинку, про що свідчать відповідні фото, долучені до позовної заяви. Сторона позивача не заперечує той факт, що можливо і дійсно Дячок Вадим розповідав ОСОБА_17 саме про обставини, зазначені нею у відзиві, однак дійсності вони не відповідають. До того ж, зазначені обставини, з приводу того, яка інформація була повідомлена ОСОБА_8 своїй майбутній дружині ОСОБА_17 під час їхнього знайомства щодо вагітної на той час дівчини ОСОБА_1 жодним чином не спростовують заявлені вимоги, значення для розгляду справи вони не мають та установленню під час ухвалення судового рішення вони не підлягають, а отже до предмету доказування не входять. Щодо належності та допустимості скріншотів листування та банківських виписок, як доказів у даній справі. Стороною позивача до позовної заяви по суті справи, як одні з доказів, були долучені скріншоти листування ОСОБА_9 та ОСОБА_8 та банківські виписки щодо здійснення переказів грошових коштів ОСОБА_8 на користь ОСОБА_9 оскільки, зазначені докази містять у собі інформацію щодо предмета доказування. Доказами у справі про встановлення факту батьківства можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, а також інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів. Тобто, при вирішенні спору про встановлення факту батьківства мають враховуватися усі передбачені законом докази в їх сукупності.
Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ІНФОРМАЦІЯ_6 подав письмові пояснення, у яких просив відмовити у задоволенні позовної заяви, звернув увагу суду, що саме висновок судово-медичної (молекулярно-генетичної) експертизи є підставою для категоричного висновку про визнання батьківства.
У судовому засіданні позивач, представник позивача підтримали позовні вимоги з підстав, що викладені у позовній заяві.
Позивачка суду пояснила, що у 2007-2008 роках вони з ОСОБА_8 почали жити разом, спілкувалися з батьками, їхні батьки спілкувалися. Під час вагітності у позивачки було запалення апендициту, ОСОБА_29 допомагав їй. Ще під час вагітності поведінка ОСОБА_20 змінилася, та вони розійшлися. Однак, коли народилася донечка, ОСОБА_32 приїхав у пологовий будинок, просив вибачення та позивачка його вибачила. Він хотів забрати їх з дитиною до себе додому, але позивачка попросила відвезти їх з дитиною до її батьків, де все було облаштовано для малюка (ліжечко, ванночка, теплий одяг). Дячок ОСОБА_19 відвіз їх до батьків позивачки, переночував з ними, сказав, що візьме автомобіль, щоб можна було перевезти речі, і повернеться. Однак більше він не приїхав, написав повідомлення, щоб його не чекали, що він не приїде, та більше не телефонував, на дзвінки і повідомлення не відповідав. Через 15 років ОСОБА_32 вирішив почати спілкуватися з донькою та знайшов її профіль у соціальній мережі.
На запитання представника відповідачів позивачка ОСОБА_1 суду пояснила, що у 2008 році перевезла свої речі у квартиру ОСОБА_20 . У вересні їй оперували апендицит, а на її день народження ІНФОРМАЦІЯ_7 приходили батьки ОСОБА_19 до них у гості, у жовтні батьки ОСОБА_19 їздили у гості до батьків позивачки. Однак у листопаді 2008 року вони з ОСОБА_16 розійшлися. ІНФОРМАЦІЯ_3 позивачка народила доньку ОСОБА_25 . Щодо спілкування ОСОБА_20 з донькою ОСОБА_25 , суду пояснила, що приблизно у лютому 2023 року він додав ОСОБА_25 до друзів у соціальній мережі, пізніше, приблизно у червні-липні 2023 року вони почали переписуватися.
У судовому засіданні відповідачі заперечили проти позову. Просили відмовити у його задоволенні повністю з підстав, що викладені у відзивах на позовну заяву.
Відповідачка ОСОБА_33 суду повідомила, що позивачка вказала у позові і правду, і неправду. ОСОБА_19 сказав їм, що дитина ОСОБА_34 - не його дитина. ОСОБА_35 усі ці роки не виходила на спілкування, і приїхала лише на похорон, а на другий день після похорону подзвонила і сказала, що буде звертатися до суду. Відповідачка вказує, що не знала, що у ОСОБА_19 є дитина. Відповідачка бачила ОСОБА_36 , яка перебувала приблизно на 6-7 місяці вагітності, і запитувала ОСОБА_19 , чи це його дитина, він відповів, що не його і не хотів розмовляти на цю тему.
На запитання суду відповідачка ОСОБА_33 пояснила, що дійсно заперечувала щодо надання власних біологічних зразків для проведення генетичної експертизи для визначення чи є ОСОБА_9 її онукою, оскільки не хоче такого рідства.
Вже під час судових дебатів відповідачка ОСОБА_33 зазначила про необхідність проведення експертизи на підставі зразків її крові.
Відповідач ОСОБА_37 суду пояснив, що у квартирі сина бував часто, ОСОБА_1 не бачив там, речей її у квартирі також не бачив. Після свого розлучення син поїхав на 1,5 роки у Одесу у 2008-2009 роках, повернувся на день народження батьків у кінці серпня. Коли приїжджали до батьків ОСОБА_1 , то вона була приблизно на 6-7 місяці вагітності, їздили, щоб обговорити це питання.
Відповідач ОСОБА_37 заперечив щодо висновку експертизи та пояснив, що вважає висновок сфабрикованим. ОСОБА_37 вважає, що для проведення експертизи було взято кров справжнього живого батька, а не їхнього сина - ОСОБА_20 , оскільки у матеріалах справи відсутній акт забору крові. Відповідач вважає, що, використовуючи у якості зразка кров, яка була відібрана одразу після загибелі сина ( ІНФОРМАЦІЯ_5 ), експерти не могли встановити результат з мільйонною точністю.
На запитання представника позивачки відповідач ОСОБА_37 суду пояснив, що їздили у Літин до батьків ОСОБА_1 , їхній син ОСОБА_29 не їздив з ними. Відповідач заперечує, що ОСОБА_1 і ОСОБА_29 проживали разом, заперечує, що він надсилав ОСОБА_25 кошти, оскільки у ОСОБА_19 була заробітна плата 2200 грн.
Законний представник відповідачів ОСОБА_38 та ОСОБА_5 - ОСОБА_23 суду пояснила, що проти позову заперечує. Вказала, що у жовтні 2008 року познайомилася з ОСОБА_8 у нього у квартирі. Він розказував, що розлучений, а також, що у нього була дівчина, але вона з'їхала. ОСОБА_19 був пригнічений, пояснював, що не може розібратися зі стосунками. Розповідав, що дівчина вагітна, однак сказала йому, що дитина не його. Також законному представнику відповідачів ОСОБА_17 відомо, що ОСОБА_29 їздив зустріти з пологового будинку ОСОБА_36 з дитиною, ОСОБА_19 розповідав, що ОСОБА_35 знову повідомила, що дитина не його. Після цього, ОСОБА_23 та ОСОБА_29 почали зустрічатися та вона завагітніла.
На запитання представника відповідачів адвоката ОСОБА_39 законний представник відповідачів ОСОБА_23 суду пояснила, що її діти ОСОБА_15 та ОСОБА_14 розповідали їй, що їхній батько - ОСОБА_29 розповідав їм, що можливо у них є сестра. Це було ближче до осені 2023 року.
Неповнолітній ОСОБА_40 та ОСОБА_15 суду пояснили, що їхній батько розказував їм, що у них є сестра, та коли він приїде у відпустку, то познайомить їх з нею. Коли батько загинув, то вони повідомили ОСОБА_25 про це.
Представники третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Вінницького відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Вінницькому районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), ІНФОРМАЦІЯ_6 у судове засідання не з'явилися, про дату, час і місце засідання були повідомлені належним чином.
Свідок ОСОБА_41 у судовому засіданні повідомила, що є матір'ю позивачки ОСОБА_1 . У 2005 році ОСОБА_35 почала вчитися у м. Бар. У 2008 році познайомилася з ОСОБА_8 , свідок була проти тих стосунків, оскільки ОСОБА_19 був старший за ОСОБА_36 . Але ОСОБА_1 завагітніла. Під час вагітності у ОСОБА_34 було запалення апендициту, свідок з батьком позивачки забрали її з квартири ОСОБА_20 . Він був у від'їзді, але приїхав у лікарню і допомагав.
На запитання представника позивачки адвоката Вдовцової А.Д. свідок ОСОБА_41 суду повідомила, що вони знайомі з батьками ОСОБА_20 . Сам ОСОБА_19 довго жив у них, планував садити садок та завести бичка. Близько 2-3 місяці робив ремонт у будинку, готувалися до народження дитини.
Свідок ОСОБА_42 у судовому засіданні повідомила, що є близькою подругою позивачки ОСОБА_1 . Свідок пояснила, що донька ОСОБА_1 - ОСОБА_9 розповідала їй, що хоче познайомитися з татом, ділилася, коли ОСОБА_29 почав спілкуватися з ОСОБА_25 у соціальній мережі. Про загибель ОСОБА_43 сказали його сини. Свідок разом з ОСОБА_44 та ОСОБА_45 були присутні на похованні. Під час похорону батьки ОСОБА_20 добре прийняли ОСОБА_25 та ОСОБА_36 . ОСОБА_37 підійшов до них з ОСОБА_25 , запитав свідка хто вона, та обійняв ОСОБА_25 .
Заслухавши пояснення учасників судового засідання, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, з таких підстав.
Відповідно до даних копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , ОСОБА_9 народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 , її батьками записані: ОСОБА_46 та ОСОБА_47 .
Відповідно до даних Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження № 00038409341 від 07.02.2023, відомості про батька ОСОБА_48 записані відповідно до ч. 1 ст. 135 СК України, тобто зі слів матері.
На підтвердження зміни прізвища з « ОСОБА_49 » на « ОСОБА_11 » позивачка долучила копії рішення Літинського районного суду Вінницької області про розірвання шлюбу від 12.09.2012, з якого вбачається, що позивачка мала дошлюбне прізвище « ОСОБА_49 », але після реєстрації шлюбу змінила його на « ОСОБА_50 », та копію свідоцтва про шлюб з ОСОБА_1 серії НОМЕР_3 , відповідно до якого « ОСОБА_51 » після укладення шлюбу присвоєно прізвище « ОСОБА_11 ».
ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_8 загинув під час виконання бойового завдання біля н.п. Роботине Пологівського району Запорізької області, що підтверджується даними копії повторного свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 від 18.01.2024, витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) № 39-РС від 26.02.2024, витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 59 від 26.02.2024, іменного списку безповоротних втрат особового складу військової частини НОМЕР_1 за період з 01.01.2024 по 01.01.2024.
Згідно з даними Витягу з Єдиного державного реєстру Міністерства внутрішніх справ стосовно зареєстрованих транспортних засобів від 29.07.2024, у власності ОСОБА_8 за життя знаходився автомобіль «ВАЗ 21150».
Згідно з даними Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта № 378616989 від 15.05.2025, ОСОБА_8 за життя належало таке нерухоме майно: квартира за адресою: АДРЕСА_2 ; 1/4 частки вбудовано-прибудованого у багатоквартирному житловому будинку житлового приміщення «Магазин» за адресою: АДРЕСА_3 .
До позовної заяви позивач долучила роздруківку листування (скріншоти) з месенджера, фото та відео з пологового будинку, на якому зображено ОСОБА_8 , як доказ того, що ОСОБА_8 спілкувався зі своєю донькою ОСОБА_9 та визнавав своєї батьківство.
Суд приймає роздруківки листування та відео як доказ у справі, оскільки під час судового розгляду відповідачі підтвердили, що на фото та відео зображений їх син ОСОБА_8 , підтвердили, що листування вів ОСОБА_29 , однак зауважили, що з листування не вбачається, що він визнав батьківство.
На думку суду загалом зміст повідомлень свідчить про визнання ОСОБА_8 свого батьківства відносно ОСОБА_25 , зокрема повідомлення про те, що він не заслуговує на слово "папа", та просить називати його "па" (а.с. 29 том 1), пише про те, що раніше не допомагав, але бажає усе виправити (а.с. 33 том 1) та ін.
Оцінюючи відео запис біля пологового будинку, суд вважає, що даний доказ може лише опосередковано свідчити про визнання свого батьківства ОСОБА_8 , адже неможливо достовірно встановити з яких міркувань він приїхав до пологового будинку.
До позовної заяви позивачем були долучені копії банківських виписок, як доказ надання матеріальної допомоги та визнання ОСОБА_8 свого батьківства.
Суд не приймає копії банківських виписок як доказ у справі, оскільки у вказаних документах відсутні достатні дані для визнання їх належними доказами у даній справі.
У судовому засіданні були оглянуті копії матеріалів спадкової справи № 05/2024, заведеної приватним нотаріусом Жмеринського районного нотаріального округу Лободою С.Л., щодо майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_8 , які підтверджують обставини, викладені у позовній заяві.
Відповідно до висновку експерта Вінницького науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України № СЕ-19/102-24/25350-БД від 17.04.2025 за результатами судової молекулярно-генетичної експертизи, ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_5 під час виконання бойового завдання поблизу н.п. Роботине Пологівського району Запорізької області, може бути біологічним батьком ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , матір'ю якої є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 . Ймовірність даної події складає 99,99999999 %.
Суд приймає вказаний висновок експерта як належний та допустимий доказ у даній справі, та відхиляє аргументи відповідачів про те, що за відсутності акту відбору зразків крові від трупа ОСОБА_8 вказана експертиза є недопустимим доказом, з огляду на таке. Біологічний матеріал (зразки крові) для експертизи були отримані експертами Вінницького науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України з КУ «Запорізьке обласне бюро судово-медичної експертизи» Запорізької обласної ради, де вказаний біологічний матеріал був відібраний у рамках судово-медичної експертизи (висновок експерта від 06.01.2024 № 110) під час проведення розтину та встановлення причини смерті ОСОБА_8 , та зберігався у належний спосіб, що чітко прослідковується у матеріалах цивільної справи на підставі наданих цими установами документів. Суд не відхиляє аргументи відповідача про використання під час експертизи зразків іншої людини, оскільки вони не підтверджені жодними фактичними даними. Порушень вимог Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, що затверджені Наказом Міністерства юстиції України 08.10.1998 № 53/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 26.12.2012 № 1950/5), під час проведення експертизи судом не було встановлено.
Згідно з ч. 2 ст. 125 СК України, якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається: за заявою матері та батька дитини; за рішенням суду.
Згідно з положеннями статті 130 СК України, у разі смерті чоловіка, який не перебував у шлюбі з матір'ю дитини, факт його батьківства може бути встановлений за рішенням суду. Заява про встановлення факту батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу. Заява про встановлення факту батьківства може бути подана особами, зазначеними у частині третій статті 128 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 3 ст. 128 СК України, позов про визнання батьківства може бути пред'явлений матір'ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття.
Відповідно до ч. 1 ст. 134 СК України, на підставі заяв осіб, зазначених у статті 126 цього Кодексу, або рішення суду орган державної реєстрації актів цивільного стану вносить відповідні зміни до актового запису про народження, складеного органами державної реєстрації актів цивільного стану України, та видає нове Свідоцтво про народження.
Верховний Суд у постановах від 23.10.2019 у справі № 382/2559/15-ц, та від 19.09.2018 у справі № 761/10732/16-ц, дійшов висновку про те, що тест ДНК (судово-медична (молекулярно-генетична) експертиза) станом на сьогоднішній день є єдиним методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини (точність позитивного результату ДНК-аналізу (тобто підтвердження батьківства) складає 99,99999999 %). Доказова цінність такого тесту переважає будь-який інший доказ на підтвердження або оспорення кровного споріднення та має вирішальне значення у вирішенні спору даної категорії справ.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про наявність достатніх належних та допустимих доказів на підтвердження обставин того, що ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 , є батьком ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , тому позов підлягає задоволенню.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд ураховує думку представника позивача, яка просила судові витрати не стягувати з відповідачів та вважає, що судові витрати слід залишити без відшкодування.
На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 13, 81, 141, 263-265, 352, 354, 355 ЦПК України, суд
Позов задовольнити повністю.
Встановити факт, що ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженець м. Бар, Барський район, Вінницька область, Україна, громадянин України, який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 у с. Роботине Пологівського району Запорізької області, є батьком ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженки смт Літин, Літинський район, Вінницька область, громадянки України.
Внести зміни у актовий запис № 13, складений 03.02.2009 Відділом реєстрації актів цивільного стану Літинського районного управління юстиції Вінницької області про народження ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у якому зазначити відомості про батька: ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженець м. Бар, Барський район, Вінницька область, Україна, громадянин України.
Судові витрати залишити за позивачем.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його складання до Вінницького апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_5 ).
Відповідачі:
- ОСОБА_2 ( АДРЕСА_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_6 );
- ОСОБА_3 ( АДРЕСА_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_7 );
- ОСОБА_4 , ОСОБА_5 в особі законного представника ОСОБА_6 ( АДРЕСА_6 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_8 ).
Треті особи:
- Вінницький відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Вінницькому районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (вул. Замостянська, 7, м. Вінниця, 21000, ЄДРПОУ 21725753);
- ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_7 , ЄДРПОУ НОМЕР_9 ).
Повний текст рішення суду складено 23.09.2025.
Суддя