Справа № 645/5777/25
Провадження № 3/645/1278/25
07 жовтня 2025 року м. Харків
Суддя Немишлянського районного суду м. Харкова Феленко Ю.В., розглянувши матеріали, що надійшли з Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ч.1 ст.130, ч.5 ст.126 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
До Немишлянського районного суду м. Харкова надійшли адміністративні матеріали про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП №645/5777/25 (провадження № 3/645/1278/25), а також про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 126 КУпАП №645/5778/25 (провадження №3/645/1279/25).
Ухвалою суду від 02.09.2025 адміністративні матеріали об'єднані в одне провадження.
ОСОБА_1 21.08.2025 о 10.45 год. в м. Харкові по вул. Бригади Хартія, в районі будинку 8 керував транспортним засобом, автомобілем «ГАЗ 24», державний номерний знак НОМЕР_1 з ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: звужені зіниці очей, які не реагують на світло, виражене тремтіння пальців рук, неприродна біла шкіра обличчя. Водій від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп'яніння у закладі охорони здоров'я КНП ХОР «ОКНЛ» відмовився, чим порушив вимоги п.2.5. ПДР. Правопорушення вчинене повторно протягом року. (протокол про адміністративне правопорушення ЕПР1 №429609 від 21.08.2025)
Крім того, ОСОБА_1 21.08.2025 о 10.45 год. в м. Харкові по вул. Бригади Хартія, в районі будинку 8 керував транспортним засобом, автомобілем «ГАЗ 24», державний номерний знак НОМЕР_1 , будучи позбавленим права керування транспортними засобами. Правопорушення вчинено повторно протягом року, чим порушив вимоги п.2.1.а ПДР, за що передбачена відповідальність ч.5 ст.126 КУпАП. (протокол про адміністративне правопорушення ЕПР1 №429593 від 21.08.2025)
В судові засідання ОСОБА_1 не з'являвся, про дату, час та місце розгляду адміністративних матеріалів відносно нього, був неодноразово повідомлений в передбаченому законом порядку, шляхом направлення рекомендованими листами судових повісток на адресу його місця проживання, вказану ним-же під час складення відносно нього протоколу про адміністративні правопорушення за ч.1 ст.130, ч.5 ст.126 КУпАП, про причини своєї неявки суд не повідомляв.
Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) 07.07.89 р. у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження.
У випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 Конвенції (рішення ЄСПЛ від 08.11.2005 р. у справі «Смірнова проти України»).
У рішенні Європейського Суду з прав людини від 03.04.2008 року в справі «Пономарьов проти України», «Олександр Шевченко проти України» наголошено на тому, що особа в розумні інтервали часу має вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їй судового провадження.
За вказаних обставин та відповідно до вимог ст.268 КУпАП, що не передбачає обов'язкової участі особи при розгляді справи за ст.ст.126, 130 КУпАП, ураховуючи принцип судочинства, зазначений в практиці Європейського Суду з прав людини, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним, суд враховуючи вимоги закону про розгляд справи в розумні строки, передбачені ч.4 ст.294 КУпАП, а також рішення Європейського суду з прав людини «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» від 07.07.89 про те, що у випадках коли поведінка учасників судового засідання свідчить про умисний характер їх дій направлений на невиправдане затягування процесу чи зловживання своїм процесуальним правом, суд має реагувати на вказані випадки законними засобами, аби не було знівельовано ключовий принцип - верховенство права, в тому числі проводити судове засідання у відсутність особи, якщо таке затягування може нашкодити справі чи іншим учасникам справи, а тому суд вважає за необхідне розглянути справу за відсутності ОСОБА_1 , що не може розцінюватись як порушення його прав, передбачених ст.268 КУпАП.
Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством (ст. 1 КУпАП).
Згідно зі ст.245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Статтею 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Вказані протоколи відповідають вимогам ст.256 КУпАП, оформлені компетентним органом в межах повноважень наданих особі, яка їх склала, в яких чітко викладено як суть правопорушення так і інші відомості, необхідні для правильного вирішення даної справи.
Згідно з пунктом 2.1.а Правил дорожнього руху, водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Відповідно до п. 2.5 Правил дорожнього руху України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №429609 від 21.08.2025, даними відеозапису з нагрудної камери поліцейського, які містяться на лазерному диску з БК 472509, направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, складеного 21.08.2025 о 10,50 год., рапортами патрульного поліцейського.
Факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП, підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №429593 від 21.08.2025, даними відеозапису з нагрудної камери поліцейського БК 472509, які містяться на лазерному диску, копією постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі ЕНА № 3159047 від 29.09.2024 про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 126 КУпАП у виді штрафу в розмірі 3400,00 грн..
Матеріали справи не містять доказів того, що до ОСОБА_1 зі сторони працівників поліції було необ'єктивне ставлення. Ніяких доказів про порушення законодавства працівниками поліції (висновок службового розслідування, оскарження дій, рішення суду, тощо) суду не надано.
Наведені вище докази є належними та такими, що поза розумним сумнівом доводять наявність події адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст.130, ч.5 ст.126 КУпАП та вини ОСОБА_1 у його вчиненні, а тому приймаються суддею до уваги.
Отже вище перелічені докази узгоджуються між собою, підстав для сумнівів у їх достовірності суд не вбачає, що в сукупності підтверджують вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст.130, ч.5 ст.126 КУпАП.
Відповідно до ч.1 ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку суддя встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, крім іншого, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, висновком експерта та показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, а згідно ч. 2 цієї статті обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст.255 цього Кодексу.
Відповідно до вимог ст.252 КУпАП, суддя оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
З огляду на викладене, аналізуючи зазначені вище положення процесуального закону та оцінюючи кожен наведений вище доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність цих зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження в справі про адміністративне правопорушення, не вбачає будь-яких законних підстав не довіряти вказаним доказам.
В своєму рішенні від 29.06.2007 по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» (O'Halloran and Francis v. the United Kingdom), заяви №15809/02 і №25624/02) ЄСПЛ наголосив, що «будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі», а тому водій ОСОБА_2 зобов'язаний був на вимогу працівників поліції не тільки пройти огляд на стан сп'яніння, але й виключно у передбачені законом порядок і спосіб.
Відповідно до вимог ст. 33 КУпАП при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, дані про особу порушника, ступінь його вини.
Так, керування транспортним засобом в стані алкогольного чи іншого сп'яніння є найбільш тяжким порушенням у сфері безпеки дорожнього руху. Тяжкість обумовлена ступенем суспільної небезпеки, яка завдається вказаним діянням.
Водій у стані сп'яніння є загрозою для життя та здоров'я інших учасників дорожнього руху: водіїв, пішоходів, велосипедистів, а також і для самого себе та власності третіх осіб, а тому таке правопорушення не може бути визнано малозначним.
За положеннями ч.2 ст.36 КУпАП, якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. До основного стягнення в цьому разі може бути приєднано одне з додаткових стягнень, передбачених статями про відповідальність за будь-яке з вчинених правопорушень.
Враховуючи вимоги закону, конкретні обставини справи та особу правопорушника, суд приходить до висновку, що на ОСОБА_1 слід накласти стягнення в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених.
Як вбачається з довідки, виданої інспектором ВАП УПП в Харківській області, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , посвідчення водія не отримував.
Згідно з абз. 3 п. 28 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», суди не вправі застосовувати адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами тоді, коли винна особа вже позбавлена такого права або взагалі його не мала. Таким чином, стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами до особи, яка його не має, не може бути застосовано.
Така ж правова позиція відображена у постанові Верховний Суд № 51-7569км18 від 22 січня 2019 року.
Відповідно до положень ч.1 ст.29 КУпАП, конфіскація предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об'єктом адміністративного правопорушення, полягає в примусовій безоплатній передачі цього предмета у власність держави за рішенням суду. Конфісковано може бути лише предмет, який є у приватній власності порушника, якщо інше не передбачено законами України.
Згідно зі ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Відповідно до роз'яснень, що містяться у п.28 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» від 23 грудня 2005 року №14, оплатне вилучення транспортного засобу є допустимим тільки як додаткове адміністративне стягнення за вчинення правопорушень, за які встановлена відповідальність ч.6 ст.121, ч.2 та ч.3 ст.130 КУпАП. Застосування його як основного стягнення законом не передбачено. Не можна накладати це стягнення й на особу, яка вчинила відповідне правопорушення, керуючи транспортним засобом, що належить іншій особі.
Як вбачається з довідки інспектора УПП в Харківській області, власником автомобіля «ГАЗ 24», державний номерний знак НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_1 , є інша особа.
Відповідно до роз'яснень, що містяться у п. 28 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» від 23 грудня 2005 року № 14, оплатне вилучення транспортного засобу є допустимим тільки як додаткове адміністративне стягнення за вчинення правопорушень, за які встановлена відповідальність ч. 6 ст.121, ч.2 та ч.3 ст.130 КУпАП. Застосування його як основного стягнення законом не передбачено. Не можна накладати це стягнення й на особу, яка вчинила відповідне правопорушення, керуючи транспортним засобом, що належить іншій особі.
Таким чином, у зв'язку із тим, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, не є власником транспортного засобу, суд не може застосувати додаткове стягнення у вигляді оплатного вилучення транспортного засобу.
Відповідно до вимог ст.40-1 КУпАП у провадженні по справі про адміністративні правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення особою, на яку накладено таке стягнення, сплачується судовий збір, який складає 605,60 грн.
Керуючись ст. ст. 33, 34, 130, 221, 283-284, 287, 294 КУпАП, суддя,
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст.130, ч.5 ст.126 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення на підставі ч.2 ст.36 КУпАП, в межах санкції ч.5 ст.126 КУпАП у виді штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40800,00 гривень без позбавлення права керування транспортними засобами, без конфіскації транспортного засобу.
Стягнути з ОСОБА_1 , на користь держави судовий збір у сумі 605,60 гривень.
Роз'яснити, що штраф, відповідно до ст. 304 КУпАП, має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника, згідно зі ст. 308 КУпАП, стягується подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті КУпАП та зазначеного у постанові про стягнення штрафу.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення до Харківського апеляційного суду.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги, постанова, якщо її не скасовано набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя Ю.В. Феленко